Проблемні та дискусійні питання правового регулювання процедурних механізмів запровадження особливих правових режимів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський інститут Національної гвардії України

ПРОБЛЕМНІ ТА ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУРНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОСОБЛИВИХ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ

СТАРЧЕНКО Антон Миколайович,

курсант

Теоретичний та практичний інтерес до дослідження проблем правового забезпечення військової безпеки, насамперед, пов'язаний із соціальними, економічними та геополітичними метаморфозами, що відбуваються у світі протягом останніх років. У сучасних реаліях Україна стикається з низкою питань, вирішення яких безпосередньо пов'язане з виявленням та аналізом джерел реальних та потенційних загроз національним інтересам. Дане питання досліджували: В. Верхогляд, І. Голосніченко, В. Горбулін, В. Горшеньов, В. Зьолка, В. Ліпкан, А. Собакарь, А. Стародубцев, В. Трофімцов, М. Тищенко, А. Фоменко, С. Шатрава, О. Юнін та інші.

Отже, розкриття проблемних та дискусійних питань правового регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану завжди було і є актуальним, особливо в умовах повномасштабної війни з російською федерацією.

Як відомо, у випадку війни, збройної агресії, Президент України може запровадити воєнний стан відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. При цьому Президент України здійснює загальне керівництво запровадженням і виконанням заходів правового режиму воєнного стану.

З приводу оголошення стану війни та запровадження правового режиму воєнного стану варто зауважити, що, на нашу думку, наявність у вітчизняному законодавстві цієї правової норми у нинішньому трактуванні (ст. 106 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про оборону України») є достатньо суперечливою та потребує уточнення. Як показав останній історичний досвід, у випадку незаконної анексії російською федерацією Автономної Республіки Крим, збройної агресії на сході України і окупації окремих районів Донецької та Луганської областей, повномасштабної збройної агресії з лютого 2022 року, реалізація Президентом України повноважень щодо оголошення війни, воєнного стану, потребують більш чіткого законодавчого врегулювання. Вирішення цього питання вимагає прийняття виваженого рішення під час оборонної реформи на основі ґрунтовних наукових досліджень. правовий військовий безпека оборона

Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними силами України та іншими військовими формуваннями (силами безпеки і оборони) в особливий період та під час дії воєнного стану Президент України може створювати Ставку Верховного Головнокомандувача як вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави. На виконання завдань оборонної реформи, Указом Президента України від 10 жовтня 2017 р. № 313 введено в дію рішення Ради національної безпеки й оборони України від 13 вересня 2017 р. «Про Ставку Верховного Головнокомандуючого», яким регламентується діяльність ставки Верховного Головнокомандуючого як органу стратегічного керівництва Збройними силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в особливий період. Із зрозумілих причин текст цього нормативно-правового акта засекречено [1, c. 61].

Необхідно звернути увагу, що під час аналізу норм Конституції України незрозуміло, чи пов'язане рішення про запровадження режиму воєнного стану із оголошенням війни іншій державі, чи ні. Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оборону України», Президент України у разі воєнного нападу або загрози військового нападу приймає рішення про оголошення стану війни, введення воєнного стану на всій території України або в окремих місцевостях. Виникає питання про послідовність прийняття рішень про оголошення війни та запровадження воєнного стану. Можливо, спочатку необхідно прийняти рішення про оголошення війни, а потім запроваджувати воєнний стан, або ж правовий режим воєнного стану може бути введено без оголошення війни. Вважаємо, що означена прогалина у праві потребує своєчасного вирішення [2, с. 21].

Норми базового Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не закріплюють підстав та умов, під час яких можливо запровадити режим воєнного стану на території України або окремих її місцевостях. Цей негативний факт свідчить про застарілість наведеного законодавства в регулюванні такого вкрай важливого питання, особливо в умовах сьогодення. Варто погодитися із даним твердженням у тому аспекті, що вказаний Закон України не містить окремої статті, яка б визначала підстави для запровадження воєнного стану. Разом із тим, виходячи із визначення «воєнного стану», закріпленого у ст. 1 Закону № 389-УШ, він запроваджується «...у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності...». Тобто законодавство називає підстави для запровадження воєнного стану, але їх сутність не розкривається [2, с. 23; 3, с. 12].

Іншим важливим питанням є форми, види та межі громадського контролю, особливо в умовах спеціальних правових режимів у державі. Як відомо, громадський контроль є важливою формою реалізації демократії, оскільки дає можливість населенню брати участь у державному управлінні, вирішенні державних і суспільних справ, активно впливати на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, особливо у військовий час. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану».

Вже 21 березня 2022 року Закон набрав чинності і передбачає внесення змін в Кримінальний кодекс України, Закон України «Про оборону України», в якому фактично і визначається поняття «бойового імунітету», а також в Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

На сьогодні в Україні основним документом, що регулює питання демократичного контролю, є Закон України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року, який фактично поглинув Закон «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19 червня 2003 року (втратив чинність). Але воєнний стан, який діє зараз на території України за своєю суттю є особливим правовим режимом. В зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [4].

Отже, Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава повинна мати Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи із необхідним рівнем їх бойової готовності, боєздатності та компетентності, що не в останню чергу зумовлюється належним рівнем правового регулювання всього сектору безпеки і оборони.

Список використаних джерел

1. Пашинський В. Й. Повноваження Президента України у сфері оборони держави. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Вип. 6 (2). URL: ййр://пуррр.т.иа/ vіp/2017/6/tоm_2/13.pdf.

2. Васильєв С. В. Правові засади запровадження режиму воєнного стану в Україні. Техніка і наука. 2022. URL: http://pеrspеctivеs.pp.uа/mdеx.php/nts/аrtіdе/vіеw/1306.

3. Тична Б. М., Топольніцький В. В. Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час». Правова позиція. 2019. № 4 (25). С. 91-99. URL: http://dspace.wunu.edu.Ua/bitstream/316497/41796/1/aref-tuchna-na-sait.pdf.

4. Громадський контроль за діяльністю безпекових органів в умовах воєнного стану. Громадський простір. 2022. URL: https://www.prоstir.uа/?nеws=hrоmаdskyj-kоntrоlzа-dіyаlnіstyu-bеzpеkоvyh-оrhаnіv-v-umоvаh-vоjеnnоhо-stаnu.

5. Шевчук О., Ментух Н. Інвестиційна підтримка державної інформаційної безпеки України в умовах воєнного стану: аналіз актуальних законодавчих новацій. Актуальні проблеми правознавства. 2022. Вип. 1 (29). URL: http://аppj.wunu.еdu.uа/іndеx.php/аppj/ аrtіdе/vіеwFіlе/1334/1380.

6. Пономарьов С. П. Про актуальність наукових досліджень в сфері сектору безпеки України. Теоретичні аспекти організації досудовогорозслідування: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 4 грудня 2015 р.). Х.: ХНУВС, 2015. С. 268-271.

Размещено на Allbest.ru