Тримання під вартою як винятковий запобіжний захід: підстави застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тримання під вартою як винятковий запобіжний захід: підстави застосування

Смірнова Дар'я Денисівна

здобувач вищої освіти

ННІ права та інноваційної освіти

Науковий керівник:

Шиян Анатолій Григорович

старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Тримання під вартою безперечно є одним із найбільш суворих запобіжних заходів, адже його застосовують виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), крім випадків, передбачених частиною 5 ст. 176 КПК [1]. варта прокурор ризик

Із сутності положень ст. 29 Конституції України виходить, що для такого істотного обмеження права на свободу та особисту недоторканність потрібен цілий комплекс обставин, таких як: наявність підстав, додержання правил вибору запобіжного заходу, установленого чинним кримінальним процесуальним законодавством, та умотивоване рішення суду.

Щоб вияснити можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно, насамперед, з'ясувати мету цього заходу. Відповідно до частини 1 ст. 177 КПК метою такого заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Грошевий Ю.М. та Шило О.Г. визначають такі підстави для застосування тримання під вартою: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, перешкоджати здійсненню кримінального провадження або продовжити протиправну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення тощо. Ще однією складовою для застосування конкретного запобіжного заходу є наявність відомостей про те, що іншими запобіжними заходами виконання завдання кримінального провадження є неможливим [1, с. 222].

На думку Деревянко М.І. цей перелік варто доповнити ще однією підставою, а саме коли в клопотанні про застосування запобіжного заходу короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа, не співпадає з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також правова кваліфікація не підтверджуються викладом у клопотанні обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і не співпадає з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини [2, с. 52].

На відміну від попередніх науковців, Банчук О.А. та Лобойко Л.М. визначають дві підстави для застосування взяття під варту: а) матеріально- правову: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; б) процесуальну: наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений можуть здійснити дії, що зашкодять інтересам розслідування та/або судового розгляду кримінальної справи [3, с. 142].

На думку Лук'янчикова Є.Д. та Лук'янчикова Б.Є. підозра у вчиненні кримінального правопорушення, ризики є наслідком оцінної діяльності слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за матеріалами кримінального провадження. Кожна з цих обставин повинна спиратись на фактичні дані, що містяться в матеріалах провадження. Як підозра, так і ризики мають бути обґрунтовані. У зв'язку з цим постає питання про можливість використання для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу не лише доказів, а і відомостей, що отримані в результаті застосування оперативно-розшукових заходів [4, с. 72].

У цьому взаємозв'язку виникає потреба визначитись з поняттям "ризик", який є складовою частиною підстави застосування запобіжного заходу, в тому числі тримання під вартою. Видається правильним його тлумачення як поняття, вивчення якого покладене на суд або ж слідчого суддю, який за результатами його установлення або ж навпаки - відсутності, зобов'язаний прийняти певне процесуальне рішення. З фактичного погляду, ризик потрібно визначати, перш за все, як небезпеку, котрої слід уникати [2, с. 53].

При цьому слід мати на увазі, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою слідчий суддя, суд мають враховувати не тільки підстави для його застосування, а й оцінити сукупність всіх юридично значимих обставин, які визначені ст. 178 КПК. Вони можуть міститися в поданих сторонами кримінального провадження матеріалах, які підлягають ретельному дослідженню під час судового розгляду. Таке дослідження забезпечить визначення можливої неправомірної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, потребу застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Як висновок, слід зазначити, що складовими частинами підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення;

2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, що зашкодять інтересам розслідування та/або судового розгляду кримінального провадження;

3) неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування зазначеного запобіжного заходу у разі відсутності однієї з цих складових частин.

Список використаних джерел

1. Грошевий Ю.М., Шило О.Г. Підстави обрання запобіжних заходів за новим КПК України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013, № 1. С. 220226.

2. Деревянко М.І. Підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вісник кримінального судочинства. 2015, № 3. С. 49-55.

3. Лобойко Л.М. Кримінальний процес: навчальний посібник / Л.М. Лобойко, О.А. Банчук. К.: Ваіте, 2014. 280 с.

4. Лук'янчиков Є.Д. Підстави застосування запобіжних заходів / Є.Д. Лук'янчиков, Б.Є. Лук'янчиков // Кримінальний процесуальний кодекс України: перші проблеми та здобутки: Матеріали круглого столу 20 листопада 2013 р. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2013. С. 71-73.

Размещено на Allbest.ru