Правові особливості регулювання освітніх послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету «Одеська юридична академія»

КЗВО «Одеська академія неперервної освіти» Одеської обласної ради

Правові особливості регулювання освітніх послуг

Олена Котенко

завідувач відділу професійної підготовки та післядипломної освіти, аспірант кафедри цивільного права

У різних країнах правове регулювання вищої освіти може відрізнятися у залежності від їхньої конституції, законодавства та політичної системи. Але в загальному сенсі держава часто висуває вимоги до організації та функціонування вищих навчальних закладів, що мають відповідати нормам законодавства.

Правове регулювання освітніх послуг відбувається за допомогою законодавства та регуляторних норм. Ці норми встановлюють правила та вимоги до освітнього процесу та функціонування навчальних закладів в цілому. Державні органи, що вимагають надання освітніх послуг, часто мають встановлені повноваження, щоб регулювати та контролювати діяльність навчальних закладів та їхніх працівників.

Один із окремих аспектів правового регулювання освітніх послуг становить ліцензування та акредитація навчальних закладів. Це означає, що державні органи можуть висувати до навчальних закладів певні вимоги щодо якості надання освітніх послуг, забезпечення відповідних умов навчання та підвищення кваліфікації, як-от: наявність кваліфікованих викладачів, адекватної освітньої програми, фінансування навчального процесу, достатній рівень обладнання.

Також державні органи можуть встановлювати правила та вимоги до процесу набуття освіти, що їх мають виконувати навчальні заклади. Наприклад, щодо кількості годин та дисциплін, котрі студент повинен вивчити, виконання практичних завдань та здачі іспитів, а також кваліфікаційні вимоги до викладачів тощо.

Акредитація - це процес, за яким держава оцінює якість та ефективність вищого навчального закладу та визначає, чи може він отримати право видавати дипломи та сертифікати про відповідний рівень освіти. Для отримання акредитації вищий навчальний заклад повинен відповідати певним вимогам, що можуть включати фінансову стабільність, наявність кваліфікованих викладачів та відповідної освітньої програми.

Іншим аспектом правового регулювання вищої освіти є правила та вимоги до процесу набуття освіти. Наприклад, держава може встановити вимоги до кількості кредитів, котрі студент повинен набрати, щоб отримати диплом. Також можуть бути встановлені вимоги до складності та кількість іспитів, котрі студент повинен скласти, щоб отримати диплом.

Крім того, у правовому регулюванні вищої освіти можуть бути встановлені правила щодо визнання та передачі кредитів і дипломів між вищими навчальними закладами дружніх країн, із якими заклад вищої освіти має договір про взаємодію та надання подвійних дипломів.

Однак правове регулювання може охоплювати й інші аспекти, такі як встановлення стандартів, а також правил щодо доступності освіти для різних груп населення. правовий освітній законодавство ліцензування

Україна має два основні закони, що встановлюють правила щодо доступності освіти для різних груп населення. Так, Закон України «Про освіту» [1] встановлює, що кожен має право на освіту без будь -якої дискримінації за ознаками державної, національної чи соціальної приналежності, мови, релігії, політичних переконань та інших аспектів. Закон України «Про вищу освіту» [2] встановлює правила щодо надання додаткових можливостей для навчання осіб з інвалідністю.

Взагалі навчання осіб з інвалідністю в Україні регулюється декількома нормативно-правовими актами. Так, Закон України «Про освіту» встановлює загальні принципи та вимоги до організації навчально-виховного процесу в Україні, зокрема й щодо навчання осіб з інвалідністю. Він передбачає, що особи з інвалідністю мають право на навчання відповідно до своїх можливостей та індивідуальних потреб. Особливу роль відіграє і Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [3], що визначає права та обов'язки медичних працівників та інших учасників системи охорони здоров'я, зокрема щодо надання медичної допомоги особам з інвалідністю. А Закон України «Про охорону дитинства» [4] регламентує права й обов'язки щодо захисту прав та інтересів дітей, у тому числі дітей із особливими потребами. Закон України «Про освіту особи із особливими потребами» визначає основні принципи та напрями роботи з особами із особливими потребами в системі освіти, а також встановлює механізми забезпечення їхніх прав на навчання та соціальну адаптацію.

Існують і інші нормативно-правові акти, що спрямовані на правове врегулювання питань освіти дітей із особливими потребами. Такі як Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти [5], що встановлює порядок організації навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема, щодо взаємодії між школою та батьками, використання спеціальних навчальних програм та матеріалів, організації індивідуального навчання тощо. А також наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти» [6], що визначає вимоги до організації педагогічного та психологічного супроводу дітей з особливими потребами в навчальних закладах загальної середньої освіти, зокрема щодо обов'язків та прав учасників освітнього процесу.

Розглядаючи правове регулювання освітніх послуг в Україні, слід відзначити і існуючі стандарти щодо їх надання, котрі рекомендують вимоги до якості освіти та рівня її забезпечення. Основні стандарти у цій сфері включають:

державні стандарти освіти, що встановлюють вимоги до змісту освіти, її обсягу, якості та методів навчання; розробляються для кожного рівня освіти окремо (починаючи з дошкільної освіти і закінчуючи вищою освітою);

накази Міністерства освіти і науки України, що встановлюють додаткові вимоги та стандарти до організації освітнього процесу в установах освіти;

нормативні акти, що регулюють діяльність установ освіти, - документи, що встановлюють вимоги до умов забезпечення освітнього процесу.

Звертаючи увагу на умови сьогодення, особливої уваги потребує визначення правового регулювання освітніх послуг в умовах війни. Необхідно доповнити існуючі нормативно-правові акти та внести до них певні зміни з урахуванням таких аспектів: а) забезпечення безпеки дітей та працівників установ освіти (у зоні бойових дій їхнє життя та здоров'я може бути під загрозою); б) забезпечення можливостей навчання дітей, які перебувають у зоні конфлікту (у зоні бойових дій навчання дітей може бути ускладненим або навіть неможливим, слід передбачити особливі умови для його організації).

Враховуючи дію воєнного стану в Україні, правове регулювання освітніх послуг слід змінювати відповідно до воєнного законодавства. У цій ситуації необхідно застосовувати додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дітей та працівників освітніх закладів, а також збільшити видатки на потреби військових дій, до яких можна включити і фінансування освіти. Крім того, у цей складний для держави період слід звернути увагу на вдосконалення правил щодо призначення відстрочок від призову на строкову військову службу для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, а також щодо організації навчального процесу для військовослужбовців. Усі ці питання слід врегульовувати відповідними нормативними актами.

Підводячи підсумки з усього вищесказаного, зазначимо, що правове регулювання освітніх послуг є надзвичайно важливою сферою, котра потребує постійного вдосконалення, особливо в умовах сьогодення. Не слід випускати з уваги нормативно-правові документи, котрими можна врегульовувати питання розвитку освіти, особливо вищої професійної освіти. Забезпечення права на освіту - одна з основних функцій держави, а якість та доступність освітніх послуг є важливими факторами для розвитку суспільства та економіки країни.

Забезпечення правильного та ефективного правового регулювання у сфері освіти передбачає розвиток механізмів контролю якості освіти, створення умов для рівного доступу до освіти, захист прав на освіту та забезпечення підвищення кваліфікації у всіх сферах діяльності.

Тому держава має приділяти значну увагу правовому регулюванню освітніх послуг та постійно вдосконалювати законодавство у цій сфері, забезпечуючи розвиток освіти, підвищення якості навчання та розвиток кваліфікованих кадрів, що, у свою чергу, сприятиме розвитку економіки та підвищенню якості життя громадян.

Список використаних джерел

1. Про освіту : Закон України від 05.09.2017.

2. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19.11.1992.

4. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001.

5. Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 957.

6. Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 609.

Размещено на Allbest.ru