Безкоштовна правова допомога як один з механізмів реалізації верховенства права: моделі, зарубіжний досвід та перспективи для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський юридичний інститут

Національного університету «Одеська юридична академія»

Безкоштовна правова допомога як один з механізмів реалізації верховенства права: моделі, зарубіжний досвід та перспективи для України

Юлія Біла-Тюріна

кандидат юридичних наук, доцент

Верховенство права - фундаментальний принцип, який передбачає рівність усіх і кожного перед законом та неминучість покарання за його порушення. З метою забезпечення практичного втілення принципу верховенства права кожна держава створила власні механізми. Одним з таких виступає безкоштовна правова допомога. На сьогоднішній день існує чимало різноманітних моделей надання безкоштовної правової допомоги. Право на безкоштовну правову допомогу вперше згадується в європейському законодавстві близько двохсот років тому. Організація безкоштовної правової допомоги фінансується з боку держави в різних країнах та залежить від місцевих культурних й історичних особливостей, причому останні вельми різняться. Наприклад, у США і Великобританії дуже різний досвід навіть при наявності схожих систем загального права. Американська система набагато ширше використовує адвокатів, що працюють в штаті в службах юридичної допомоги, і державних захисників. В англійській же системі домінують приватно практикуючі юристи. Відмінності в досвіді породжують відмінності в основних акцентах в роботі і в якомусь сенсі територіальну прихильність місцевої моделі. Більшість країн з розвиненою системою державного фінансування юридичних послуг зазвичай вважають, що найкраща модель саме у них. Все це обумовлює актуальність вивчення таких моделей та їх порівняння з вітчизняною системою.

Моделі надання правової допомоги дослідниками зазвичай поділяються на три категорії: judicare, модель державних захисників і змішану модель [1, с. 12]. Розглянемо докладніше кожну з них. Модель judicare має на увазі залучення приватно практикуючих юристів, з якими кожен раз спеціально укладається угода на ведення кожної окремої справи. Ця модель застосовується крім США (а точніше, деяких її штатів) в Англії, Уельсі, Австралії, Шотландії, Норвегії, Швеції і на більшій частині Канади. Дану модель в залежності від методів виплати гонорарів приватно-практикуючим адвокатам поділяють на judicare в чистому вигляді (pure judicare) і «черговий адвокат» (duty counsel) [2, с. 41].

США, одна з перших країн, в якій почалося реформування системи надання юридичної допомоги: в 1957 році була створена схема юридичної допомоги, що фінансується державою. В середині 60-х років в рамках урядових програм боротьби з бідністю були створені відомства і програми юридичної допомоги незаможним, що фінансуються з федерального бюджету. У США існують різні організаційні форми надання безкоштовної юридичної допомоги незаможним і малозабезпеченим громадянам як на федеральному рівні, так і в окремих штатах, а саме: 1) в 1974 р Конгрес США заснував Корпорацію з надання юридичної допомоги, основне завдання якої - фінансування програм і організацій з надання юридичної допомоги незаможним і малозабезпеченим громадянам у цивільних і інших справ, за винятком кримінальних справ; 2) в окремих штатах основною формою надання юридичної допомоги є так звані відомства «публічних захисників» (public defender offices) - організації, що перебувають на державному утриманні штату і обслуговують на безкоштовній основі обвинувачених у кримінальних справах з числа незаможних або малозабезпечених громадян; 3) в окремих великих містах на контрактній основі з міською владою створюються організації з надання безкоштовної юридичної допомоги, що мають статус приватних некомерційних корпорацій; 4) широке поширення має така форма як «спискові адвокати». До їх числа відносяться адвокати, які, крім своєї основної адвокатської практики, виявили бажання надавати юридичну допомогу малозабезпеченим; 5) для юридичного обслуговування певних категорій населення (конкретних етнічних або професійних груп) у багатьох містах організовані об'єднання юридичної допомоги (legal aid societies), існуючі переважно на різного роду благодійні пожертви і добровільні внески; органи влади також можуть виділяти кошти цим товариствам; 6) з 1970 р функціонують адвокатські контори, які «захищають інтереси суспільства» (pro bono publico law firms), які не ведуть справи окремих клієнтів, а виступають з позовами проти держави або корпорацій; 7) середні і великі адвокатські фірми, безкоштовно надають юридичну допомогу окремим громадянам [3, с. 13].

Незважаючи на те що така змішана модель правової допомоги, як в США, має не тільки переваги (здатність гнучко реагувати на зміну обставин, надання постачальнику правових послуг великих можливостей для спеціалізації), а й цілком очевидні недоліки (складність в організації та управлінні, ймовірні конфлікти між адвокатським співтовариством і службами юридичної допомоги), проте використання змішаної системи дає більше позитивного ефекту, ніж створює труднощі. Змішана модель надає можливість порівняльної оцінки витрат і ефективності і створює елемент змагання між постачальниками правових послуг. Дана система є найбільш перспективною в нашій країні, проте не потрібно обмежуватися тільки цією моделлю [4, с. 125]. При цьому, досить перспективним для Україні видається модель надання юридичної допомоги - pro bono (від лат. рго bono publico - заради суспільного блага) [5, с. 200]. Така система має на увазі, що допомога надається клієнтам без відповідної компенсації адвокату. Зазвичай ця допомога організовується самими адвокатськими утвореннями без участі держави. У деяких випадках безкоштовна робота з надання юридичної допомоги протягом певної кількості годин є необхідною умовою членства в асоціації адвокатів. Наприклад, у США практика надання послуг pro bono зародилася в кінці XIX ст., коли приватні юридичні фірми в великих містах почали надавати таку допомогу малозабезпеченим громадянам. Практика надання послуг по системі pro bono широко використовується в США великими юридичними фірмами, які розглядають роботу pro bono як частину своїх зобов'язань перед суспільством, а також як можливість для фірми і адвокатів займатися благодійністю, а молодим адвокатам - отримати досвід роботи. Багато фірм вимагають від адвокатів певної кількості годин роботи з надання безкоштовних юридичних послуг в місяць / рік, а в деяких з них надання безкоштовних послуг є одним з критеріїв оцінки діяльності юриста і враховується при просуванні по службі або збільшення оплати. Дана модель, безсумнівно, вносить вклад у досягнення справедливості і забезпечення прав громадян. верховенство реформування юридичний

Необхідно відзначити, що в Україні, де модель pro bono не є обов'язковою для адвокатів, лише деякі з них згодні надавати безкоштовну юридичну допомогу по складних справах, які вимагають багато часу і зусиль. Дана модель найбільш ефективна тоді, коли громадянам необхідно отримати консультацію, пораду або представництво своїх інтересів по рутинним справах. У деяких країнах Східної Європи в даний час проходить експеримент по впровадженню програми pro bono. Дана модель має не замінювати, а доповнювати існуючі моделі надання безоплатної допомоги, ось чому модель pro bono не завжди виділяється дослідниками в якості основної моделі надання безкоштовної юридичної допомоги.

Незважаючи на свій «благодійний» характер, система pro bono вельми корисна адвокатському співтовариству України: це прекрасна можливість молодим адвокатам отримати досвід роботи. Крім того, надання такої правової допомоги може збільшити прибуток адвокатської організації за рахунок формування певного іміджу і клієнтської бази.

При побудові в Україні системи надання безкоштовної правової допомоги не варто обмежуватися єдиною моделлю. Необхідно, щоб в країні безкоштовні правові послуги крім адвокатури та держави надавалися і юридичними фірмами, і громадськими організаціями, і юридичними клініками. Вкрай корисно при побудові системи надання безкоштовних юридичних послуг в Україні використовувати розглянуту вище змішану модель. Дана конструкція об'єднує позитивні якості моделей judicare і штатних юристів, а також дозволяє встановити здорову конкуренцію між державними юристами і адвокатами в наданні безкоштовної правової допомоги.

Крім того, державі варто заохочувати тенденцію зростання практики надання послуг pro bono, адже надання таких послуг не тільки покращує ситуацію із забезпеченням населення безкоштовною правовою допомогою, а й підвищує престиж юридичної професії в цілому. Також держава має надавати підтримку так званим юридичним клінікам. Правда, тут необхідно зробити застереження, що такі клініки повинні існувати тільки в провідних вузах юридичного профілю, там, де забезпечується високий рівень освіти. Перераховані вище моделі надання безкоштовної юридичної допомоги формувалися і розвивалися в зарубіжних країнах протягом декількох десятиліть, тому логічно, що становлення системи безоплатної правової допомоги в Україні потребує тривалого часу.

Література

1. Довідник майбутнього адвоката: Навчальна та науково-практична література / [Мироненко Н. М., Варфоломеєва Т. В., Ромовська З. В. та ін.] - К.: Видавництво «Прецедент», 2012. - 1152 с.

2. Іванцова А. В. Поняття безоплатної правової допомоги в Україні та за кордоном / А. В. Іванцова // Часопис Академії адвокатури України. - 2015. - Т. 8, № 3. - С. 40-45.

3. Коваль К. Безоплатна правова допомога у країнах світу/ К. Коваль // Правовий тиждень. - 2011. - № 40-41. - С. 12-14.

4. Бежевець А. М. Безоплатна правова допомога: проблеми розвитку / А. М. Бежевець, К. І. Морєва // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. - 2012. - № 1. - С. 125-127.

5. Яновська О. Г. Європейські стандарти надання безоплатної правової допомоги в кримінальному судочинстві: проблеми реалізації в Україні / О. Г. Яновська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. - 2013. - Вип. 6-1(2). - С. 199-202.

Размещено на Allbest.ru