Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський державний університет внутрішніх справ

Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України

Іванов О.О., аспірант

Формування національної безпеки будь-якої країни є основним напрямком розвитком сучасної розвинутої держави. Створення високоякісної системи національної безпеки охоплює низку чинників, які покликані забезпечити надійну форму захисту ключових інститутів держави та суспільства, якими безумовно є:

- економічна,

- соціальна,

- екологічна,

- науково-технологічна,

- культурна,

- військова,

- інформаційно-політична сфера діяльності держави та інші.

Безумовно, стан національної безпеки насамперед має забезпечувати держава.

Саме держава формує систему забезпечення безпеки, створює належну систему заходів політичного, правового, економічного, організаційного, науково-технічного та іншого характеру. Ця система має своїм основним завданням підтримку соціально прийнятного рівня безпеки. Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. До речі, термін «безпека» вживається у ст.3 Конституції України в розумінні безпеки людини [1]

Закон України «Про національну безпеку України» визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз. Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони [2].

До інших нормативно-правових актів, які регулюють питання пов'язанні з національною безпекою відносяться: Закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про електроенергетику», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про пожежну безпеку» , «Про державну таємницю» тощо.

Як зазначили О. Данільян, О. Дзьобань та М. Панов, сучасна постіндустріальна цивілізація, досягнення науково-технічного прогресу забезпечили дуже високий рівень освоєння сил природи, ефективне використання в інтересах людства найновіших досягнень науки і техніки.

Водночас активний і різноплановий розвиток виробничої та соціальної сфери життєдіяльності людини об'єктивно зумовив виникнення і прогресуюче збільшення досить інтенсивних чинників і джерел різного роду небезпек, що створюють загрозу заподіяння значної, а часом і великої (або дуже великої) шкоди особі, суспільству, державі або навіть загрозу існування людства [10, с. 223].

Важливо розуміти, що головною метою функціонування забезпечення національної безпеки України є забезпечення певного рівня національної безпеки держави, який гарантував би її національний суверенітет. Мета функціонування цієї системи досягається реалізацією головної функції - виявленням небезпек і загроз національним інтересам та їх нейтралізацією [11, с. 10]. Якщо раніше забезпечення національної безпеки розглядалось у контексті захисту інтересів насамперед держави, то в сучасних дослідженнях увага надається захисту інтересів особи (громадянина) та суспільства [12, с. 101].

Така зміна пріоритету дослідження змінилась у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ в Україну. Велика кількість воєнних злочинів вчинених російськими військовими, висвітила реальну сутність країни агресора, яка діє всупереч не тільки нормам міжнародних та національних нормативно правових актів, а й проти власної честі та совісті.

Важливість необхідності формування дієвої системи забезпечення національної безпеки держави завжди турбувала науковців з різних позицій та через призму низки складових національної безпеки.

Зокрема у пункті 3 статті 3 закону «Про національну безпеку України» закону визначено фундаментальні національні інтереси України, якими є:

- державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;

- сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;

- інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами [2].

А у статті 4 вище згадуваного закону визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, безпеки критичної інфраструктури, кібербезпеки України та на інші її напрями.

Особливе значення при забезпеченні системи національної безпеки як України так і будь-якої іншої правової держави є визначення реальних та потенційних загроз національним інтересам та безпеці. Правовим джерелом окреслення загроз національній безпеці та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони в України визначаються у таких законодавчих актах, як Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України та, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України й затверджуються указами Президента України [13].

Аналізуючи концепції та стратегії щодо покращення системи національної безпеки, основними пріоритетами України й надалі залишаються:

- забезпечення подальшого існування України як суверенної незалежної держави, зміцнення демократичних інституцій і зростання ролі фундаментальних цінностей, що забезпечують добробут, безпеку, соціокультурний прогрес, зміцнення засад громадянського суспільства, забезпечення свободи та незалежності ЗМІ, деполітизація і забезпечення незалежності судової системи;

- забезпечення економічної безпеки країни: проведення зваженої бюджетної політики з метою зменшення та забезпечення покриття бюджетного дефіциту та інше;

- підвищення ефективності системи забезпечення національної безпеки та обороноздатності.

- забезпечення енергетичної безпеки країни. Заходи з диверсифікації джерел енергопостачання, видобутку енергоресурсів, енергозбереження повинні бути доповнені спільними зусиллями з партнерами ЄС щодо розбудови системи колективної енергетичної безпеки з метою розподілу ризиків в енергетичній сфері. В цьому відношенні, Україні необхідно надавати більше уваги питанню захисту стратегічних об'єктів національної енергетичної інфраструктури;

- подальша інтеграція України в європейський та євроатлантичний цивілізаційний простір, їх політичні, соціальні, безпекові структури, а також зміцнення стратегічного партнерства і зв'язків з країнами Європи;

- блокування спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії і домінування над Україною [14].

Також, важливою умовою створення національної безпеки є належне викання всіх умов та законодавчих вимог у сфері національної безпеки держави. державний політика національний безпека захист загроза

Значною проблемою в Україні стала зрадницька діяльність певних посадових осіб, які були безпосередньо пов'язанні із здійсненням повноважень у сфері національної безпеки України.

Зокрема, у липні 2022 року було викрито і затримано колишнього начальника Управління СБУ у Криму Олега Кулініча. Він підозрюється у державній зраді та роботі на РФ, йому оголошено про підозру за трьома статтями Кримінального кодексу України [15, с. 17].

Наразі активна діяльність СБУ, ДБР та інших учасників у сфері захисту національної безпеки держави, викриває та перешкоджає діяльності таких осіб чи певних угрупувань.

Зокрема, упродовж 2022 року за матеріалами контррозвідки СБУ повідомлено про підозру у вчиненні державної зради 344 особам, 68 зрадників засуджено. За офіційним звітом контррозвідка СБУ викрила:

- 129 агентів російських спецслужб;

- 10 агентів білоруських спецслужб;

- понад 1 500 колаборантів.

Запобігла проникненню агентури:

- 373 особи примусово повернуто до країн походження;

- 47 іноземців видворено;

- 399 іноземцям заборонено в'їзд в Україну;

- 79 іноземцям скорочено строк перебування в Україні [15, с. 32].

Активна робота всіх державних інституцій в боротьбі з внутрішнім

ворогом безумовно допомагає Збройним силам України в боротьбі з зовнішнім ворогом, який зазіхає на державний суверенітет, територіальну цілісність та демократичність конституційного ладу в Україні.

Не можна не погодитися з думкою В. Лемака про те, що загрози існують майже у всіх напрямах діяльності держави (функціях), тому функція забезпечення національної безпеки не може бути окремою функцією держави, а також вона проектується на всі інші напрями діяльності держави та пов'язана з передбаченням і нейтралізацією загроз, що виникають на кожному відповідному напрямі, але в разі «виникнення негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам», як це зазначено в згаданому Законі, вона проявляється у забезпеченні безпеки відповідних об'єктів (національних цінностей) і, відповідно, напрямів, а саме територіальної безпеки, екологічної безпеки, економічної безпеки, політичної безпеки, інформаційної безпеки [16, с. 64-67].

Така позиція доречно висвітлює позицію України та українського народу, який активно бореться за зміцнення національної безпеки та обороноспроможності нашої держави, в багатьох сферах діяльності нашої держави.

Формування та забезпечення національної безпеки в сучасних умовах зумовлює гостру потребу створення в державі проектів та стратегій, які покликані на запровадження безпекових заходів, у сферах територіальної безпеки, екологічної безпеки, економічної безпеки, політичної безпеки, інформаційної безпеки тощо.

Також особливу увагу потрібно приділяти питанням пов'язаним з відбору кадрів, перевіряти їх на належність чи причетність до спеціальних структур інших держав, які працюють не на користь України.

Питання забезпечення правового регулювання національної безпеки наразі перебуває на стадії активної трансформації. Євроінтеграційні процеси в Україні зумовлюють, настання позитивних змін безпосередньо в законодавстві, яке регулює таку стратегічну сферу, але варто дослідити проблеми законодавчого регулювання окремих положень у сфері безпеки потребують більш детального опрацювання з боку законодавця, і в окремих випадках перешкоджають здійсненню безпекових заходів в Україні.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

2. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. №2469-VIII.

3. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 р. №1809-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2000. №40. Ст. 337.

4. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001 р. №2245-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. №15. Ст. 73.

5. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995 р. №39/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. №12. Ст. 81.

6. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1998. №1. Ст. 1.

7. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23.12.1997 р. №771/7-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. №19. Ст. 98.

8. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 р. №3745-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. №5. Ст. 21.

9. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. №3855-XII Відомості Верховної Ради України. 1994. №16. Ст. 93.

10. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації: навч. посібник. Х.: Фоліо, 2002. 285 с.

11. Функції та завдання системи забезпечення національної безпеки України в сучасних умовах. Науково-інформаційний вісник Академії національної безпеки. 2014. №3-4. С. 14-24.

12. Ліпкан В.А. Теорія національної безпеки: підручник. К.: КНТ, 2009. 631 с.

13. Бліхар В., Бліхар М., Копитко М. та ін. Національна безпека держави: філософсько-правовий і соціально-економічний аналіз: монографія. Хмельницький: Вид-во ХУУП ім. Л. Юзькова, 2021. 404 с.

14. Василенко Д., Галат Д., Павлюк М. та ін. Стратегія національної безпеки України на 2010-2015 рр. Розділ 2. Стратегічні цілі, пріоритети та завдання політики національної безпеки України. Центр дослідження міжнародних відносин. 2009.

15. 2022 рік: захист держави в умовах війни. СБУ, 2022.

16. Лемак О. Забезпечення національної безпеки як функція держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 38 (2). С. 64-67.

Размещено на Allbest.Ru