Судово-лінвістична експертиза: нормативно-правові та методологійно-кодифікаційні основи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Судово-лінвістична експертиза: нормативно-правові та методологійно-кодифікаційні основи

Анатолій Загнітко

доктор філологічних наук, професор

член-кореспондент НАН України

професор кафедри загального та прикладного

мовознавства і слов'янської філології

Донецького національного університету імені Василя Стуса

Анотація

судово-лінгвістичний експертиза законодавчо-правовий

З'ясовано нормативно-правові та методологійно-кодифікаційні основи судово-лінгвістичної експертизи, що мають підґрунтям законодавчо-правові акти (закони, інструкції та ін.), і методологійно-кодифікаційні засади, що охоплюють усталені методи, прийоми та усталені методики. Перші пов'язані із сукупністю множину законних і підзаконних актів, їх коментуваннями, що визначають функції судово-лінгвістичної експертизи, її статус, кореляції з іншими різновидами судових експертиз і послідовно визначають порядок і процедуру провадження лінгвоекспертних досліджень, а другі визначають і регламентують множину застосовних методів, прийомів та використовуваних методик, встановлюють процедурні моменти та етапи проведення лінгвоекспертного розгляду з достатньою основою для кваліфікації, класифікації, характеризації відповідних мовленнєвих утворень та ін.

Ключові слова: судово-лінгвістична експертиза, нормативно-правові основи, лінгвоекспертні дискурсивні практики.

Наявний комплекс чинників, які цілком переконливо підтверджують належність лінгвоекспертних студіювань до прикладних (прикладна лінгвістика), іншим полем своєї проблематики вона пов'язана з юридичною лінгвістикою. Наявність зв'язків лінгвістичної експертизу з проблематикою прикладної лінгвістики визначувана тим, що лінгвоекспертні дослідження пов'язані з низкою актуальних питань аналізу усного і/чи писемного мовлення, ситуативними маркерами реалізаціями такого мовлення, технологіями діагностування і/чи ідентифікування. Без урахування таких чинників (ситуативно-мотивованих, прагматично-настановних і под.) лінгвоекспертний аналіз не відповідатиме вимогам кваліфікації та класифікації мовних фактів. Лінгвістична експертиза безпосередньо пов'язана з теоретичним мовознавством (послідовно застосовним є поняттєво-класифікаційний апарат - від усталеного розуміння й тлумачення граматичних, лексичних, словотвірних, семантичних категорій до парадигмальних, синтагмальних зв'язків мовних одиниць, урахування контекстного і/чи синтагмального оточення), комунікативною лінгвістикою (тлумачення статусу адресанта й адресата мовлення, інтенції першого й досягнення відповідного настановного ефекту), класифікація комунікативних і мовленнєвих жанрів та ін.), когнітивним мовознавством (тлумачення концепту, мовної картини світу лінгвоперсони, багатство її лексикону, емотикону і т. ін.), а також у межах прикладної лінгвістики - з психолінгвістикою, соціолінгвістикою, патопсихолінгвістикою, термінографією і под. Актуальним постає з'ясування нормативно- правових і методологійно-кодифікаційних основ судової лінгвістичної експертизи з чітким диференціюванням методів і прийомів, їх сукупності, а також функційного навантаження підзаконних актів і методик.

Судова лінгвістична експертиза покликана до життя вимогами визначення тих чи тих форм, конструкцій, фраз у межах певного висловлення, встановлення їхнього ситуативно-прагматичного обтяження експресивними, емоційними, комунікативно настановними смислами для визначення відповідного впливу на реципієнта. Так, наприклад, коли адресант говорить (1) «Я вже зібрав свою базу, ти чуєш мене, на всіх, на ваших навіть родичів, дорогий мій, щоб ти не пропустив, бо в мене сюжет не готовий, а коли вийде сюжет, о, тоді побачимо що ти скажеш мені», то поза ситуацією спілкування, особливо інтонування досить складною постає кваліфікація наявності у висловленому погрози. Якщо ж врахувати розгортання тексту (2) «А він вийде, незалежно від того. як ми з тобою спілкуємось, просто до тебе доношу інформацію, просто, що чим далі ви так спілкуєтесь із людьми і поводите себе так <…>, тим глибше ви себе закопуєте» та відповідне емоційно-експресивне інтонування з чітко вираженими нотками погрози та фінальну фразу «А всі ви вулицями ходите», то погроза в непрямій формі чітко простежувана. Для належної кваліфікації відповідного факту експерт має застосувати прагматичний метод, метод інтент-аналізу, функційно інтерпретаційний метод і под.

Загалом перші кроки становлення судової лінгвістичної експертизи були пов'язані з необхідністю ідентифікації і/чи діагностування адресанта, потрактуванням конфліктного тексту, встановленням його основних і/чи неосновних ознак (С. Вул), інноваційною практикою диференціювання високого, середнього та низького рівня мовних знань реципієнта. Таким чином були сформульовані засадничо-концептуальні основи судової лінгвістичної експертизи. Згодом етапними постали напрацювання в техніках і методиках лінгвістичної експертизи (Т. Будко, С. Долинківська, Є. Ковкіна та ін.), пор. також основні підходи С. Вула [Вул 1973; 1980; 1982], О. Дамбраускайте [Дамбраускайте 1972], Т. Будко [2003; 2017], спроби кваліфікації функцій методик та з'ясуванням сукупності застосовності методів і прийомів.

Сучасна лінгвістична експертиза у законодавчо-правовому полі має чітке опертя на відповідну законодавчу базу (Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс, Закон України «Про адміністративне судочинство» та ін., а також Закон України «Про судову експертизу», Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»), чинні нормативні інструкції Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Служби безпеки України та ін.), до яких прилягають і мають особливе функційне навантаження нормативні методики, що містять алгоритми проведення лінгвоекспертного дослідження з чіткою настановною частиною щодо експлікації і/чи імплікації відповідних інтенцій (погроза, пропозиція, пропаганда і т. ін.), а в мовознавчому вимірі - усталені лексикографічні праці з адекватним тлумаченням слів (Словник української мови: В 11-ти томах (1970 - 1980); Словник української мови: В 20-ти т. (2012 - 2023); Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови та ін.), термінографічні словники (спеціалізовані з тих чи тих галузей лінгвістики: комунікативної, функційної, психолінгвістичної, дискурсологійної, праматичної і под.), лексикографічні праці з окремих стилістичних шарів лексики (словники сленгізмів, жаргонізмів, обсценної лексики, вульгаризмів, застарілих слів, синонімів, антонімів та ін.), до цього потрібно додати також лексикографічні студіювання з нормативних лінгвістичних термінів і понять, що містять дефінування тих чи тих використовуваних експертом теоретичних підходів.

Методологійно-кодифікаційні основи судової лінгвістичної експертизи передбачають належне застосування відповідного поняттєво-категорійного апарату з чітким його потрактуванням та розумінням функційного статусу щодо відповідних текстів, мовленнєвих ситуацій і т. ін. Так, тлумачення категорії автора має опертям розуміння його соціально-правового статусу (тобто не абстрагований розгляд адресанта, а сприйняття його мовленнєвих дій у ситуативно-прагматичній моделі, однією з визначальних величин якої постає адресат (пор. (1), де адресант використовує власну обізнаність про адресата та спекулятивно підпорядковує цій обізнаності побудову висловлення), його змогу в інтерпретації та маніпуляції, що особливо поширене в тенденційному ототожненні власного «Я» з масовою аудиторією. Останнє стає підґрунтям застосування маніпулятивної тактики. Підтвердженням такого й подібного функційного навантаження «Я ^ МИ» постають різноманітні непрямі форми пропаганди: (3) «Ми прекрасно усвідомлюємо, до кого звернена визвольна місія армії Росії», де адресант не лише виправдовує агресивну політику держави агресора, а й формулює інтенційну настанову на повну підтримку таких дій.

Загалом категорія автора ґрунтована на її активному текстотвірному й текстопороджувальному навантаженні та перебуває в постійному зв'язку з категорією адресата (пор. (1), (2)), поза яким сприйняття та розуміння висловленого автором не може ані кваліфікуватися, ані інтерпретуватися, ані стверджуватися та ін. Про категорію автора можна знайти важливі спостерження в Ж. Женетта, який термін auteur implique запозичив у Вейн Буз. Дослідник застосував запозичений термін для кваліфікації та характеризації виділеного ним образу автора художнього тексту. Останній формується в реципієнта через сприйняття тексту, але цілісність, будова та функційність такого образу цілком залежні і/чи підпорядковані особливостям сприйняття тексту, упізнавання його смислового спектру, що й підтверджує прихований діалог тексту й адресата. Останнє легко простежити в різноманітних зразках уподобайок у тих чи тих соціально орієнтованих мережах. Адресат у момент розпізнавання тексту (читання, розуміння, інтерпретування) вирізняє образ автора саме тому, що текст, його наповнення, організація, внутрішні настанови містять відбиток особисті адресанта. Навіть якщо автор прагне приховати власні уподобання, смаки, обтяження соціальними, територіальними, генераційними, корпоративними та іншими цінностями, вони впізнавані та діагностовані адресатом. Для лінгвіста-експерта істотним постає розпізнавання таких цінностей та їх кореляції із ситуативними завданнями, комунікативними настановами, послідовний аналіз, а також кваліфікація мовленнєвих дій як чинника прогностичного моделювання і/чи маніпулювання (пор. (1), (3)).

Істотним є питання про закріплення тих чи тих мовних і/чи мовленнєвих засобів за відповідними комунікативними ситуаціями, в такому разі можна сформувати індекс аналізованих засобів, пор., наприклад спроби ідентифікувати дискурсивні слова як настановні та функційні елементи тих чи тих дискурсів (Ф. Бацевич), маркування дискурсів, з одного боку, певними компонентами, а, з другого, обмеження функціювання тих чи тих мовних одиниць дискурсивними практиками. Сьогодні потрібно говорити про категорію дискурсу в лінгвоекспертних практиках із розмежовуванням інституційних та неінституційних дискурсів. Орієнтування на дискурс умовжливлює адекватний розгляд сформованих і/чи продукованих у їхніх межах текстів та ідентифікацію відповідних наративів (пор. (1), де адресант оперує не лише ситуативно мотивованими знаннями, а й підпорядковує їх відповідному наративу (3)). Так, наприклад, якщо текст сформований у межах російськомовних компетентностей, то й лінгвіст-експерт має використовувати відповідні російськомовні джерела (словники російської мови), щоб належно скваліфікувати чи то семантику заклику, чи то семантику погрози, чи то семантику пропозиції та ін. Водночас лінгвоекспертне дослідження передбачає врахування емоційно - експресивного, сугестивного, інтонаційного та інших малюнків, особливості конструювання висловлення, вкраплення в його структурі елементів іншої стильової належності та ін.

У судовій лінгвістичній експертизі значущим постає розуміння її нормативно-правових основ, урахування правничо-законодавчих підстав для проведення певного експертного дослідження, його умотивування, структурування та ін. із розумінням законодавчо-нормативних підстав використання та функційного навантаження поняттєво-термінологічного апарату в структурі такого дослідження. Істотним є адекватне розуміння та сприйняття тих мовленнєвих і комунікативних практик, які відбиті в усній і/ чи письмовій дискурсивних практиках, належне діагностування останніх і диференціювання внутрішніх смислів і конотацій, що має підґрунтям належний методологійно-кодифікаційний поняттєво-термінологічний апарат.

Перспективним постає укладення цілісної лексикографічної праці з дефінуванням множини використовуваних понять і термінів, а також методів, прийомів та усталених лінгвоекспертних методик.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф. Частки як дискурсивні слова. Львів: PAIS, 2014. 287 с.

2. Будко Т.В. Проблемні питання судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення та рекомендації щодо їх вирішення (на матеріалах кримінальних проваджень). Київ: Національна академія СБУ, 2017. 88 с.

3. Вул С.М. Криминалистическое исследование признаков письменной речи. Киев, 1973. 82 с.

4. Вул С.М. Особенности оценки следователем и судом заключения идентификационной судебно-автороведческой экспертизы. Криминалистика и судебная экспертиза. 1982. Вып. 24. С. 81-84.

5. Господарський процесуальний кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1798-12#Text (дата звернення 10.10.2022).

6. Довженко О.В., Гриненко Л.Г., Кузніченко Л.В. та ін. Встановлення автора та виконавця тексту документа, виконаного під диктування або шляхом переписування. Харків: ХНДІСЕ, 2008. 36 с.

7. Загальнометодичні положення судової лінгвістичної експертизи / О.В. Довженко, Г.В. Логвіна, С.В. Кузнецова та ін. Х.ХНДІСЕ, 2011. 44 с.

8. Загнітко А. Сучасний лінгвістичний словник. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2020. Х, 920 с.

9. Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 10.10.2022).

10. Закон України «Про судову експертизу». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4038-12#Text (дата звернення 10.10.2022).

11. Ковкіна Є.В., Свиридова Л.В., Дідушок Н.Я. Семантико-текстуальні дослідження закликів. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2020. № 2. С. 280-292.

12. Кримінальний процесуальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення 10.10.2022).

13. Методика лінгвістичних досліджень висловлювань образливого характеру в писемному мовленні. Харків: ХНДІСЕ, 2016. 18 с.

14. Методика семантико-текстуальних досліджень висловлювань, виражених у формі закликів. Харків. ХНДІСЕ, 2017. 22 с.

15. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 661/5 від 17.02.2023). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text (дата звернення:10.10.2023).

16. Недашківська О.А. Феномен поняття «експертна ініціатива» та сучасні проблеми її реалізації. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2020. № 22. С. 201-210.

17. Свиридова Л.В. Лінгвістична експертиза мовлення га сучасному етапі її розвитку. Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 120-125.

18. Судово-авторознавча ідентифікаційна експертиза. Методичні основи. Харків: ХНДІСЕ, 2007. 32 с.

19. Цивільний процесуальний кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення 10.10.2022).

Размещено на Allbest.ru