Профілактична діяльність у сфері протидії домашньому насильству щодо дітей та жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Профілактична діяльність у сфері протидії домашньому насильству щодо дітей та жінок

Олександр Захарченко

старший викладач кафедри

адміністративного права, процесу та

адміністративної діяльності

факультету підготовки фахівців

для підрозділів превентивної діяльності

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

Фізичне насильство - найнебезпечніший та часто застосовуваний на практиці вид насильства, що полягає у заподіянні шкоди здоров'ю та фізичного болю. Фізичне насильство має пряму та непряму форму.

Пряма форма виявляється у тілесному насильстві: нанесення каліцтв, тілесних ушкоджень, побоїв, ляпанців, поштовхів або ляпасів з використанням предметів або безпосередньо у прямому контакті з жертвою, а також позбавлення можливості задоволення фізіологічних потреб уві сні, в їжі, туалеті та душі, залучення у вживання алкоголю, тютюну та наркотичних засобів всупереч бажанню жертви, що надалі може призвести до захворювань, що загрожують життю та здоров'ю людини [2]. Непряма форма включає нанесення шкоди іншим членам сім'ї чи тварин з метою психологічного на жертву.

Сексуальне насильство є небезпечним, як правило, для жінок та дітей та об'єднує у собі фізичне та моральне насильство. Сексуальне насильство зазіхає на статеву недоторканність особи. Досягнення результату порушником відбувається за допомогою сили або переконань, а до наслідків належить заподіяння фізичної та моральної шкоди.

Моральне (психологічне) насильство - насильство без тілесного контакту із жертвою; виявляється у приниженні, образі, шантажі, загрози заподіяння шкоди жертві або її близьким, ізоляції від суспільства [3].

Моральне насильство може призвести до появи психічних розладів, таких як шизофренія, невротичні розлади, розумова відсталість. Часто може призвести до неосудності особи.

Економічне насильство - позбавлення людини майна, коштів та ресурсів до існування, на яке особа за законом мало право володіння, користування та розпорядження; умисне знищення чужого майна, а також інші дії, що викликають негативні матеріальні наслідки для постраждалого [1].

До цього виду також відносяться заборона на здобуття освіти, встановлення перешкод для виконання роботи, працевлаштування або, навпаки, примус роботі та праці членів сім'ї, які в силу віку чи фізичного здоров'я не можуть виконувати дані обов'язки.

Домашнє насильство є проблемою безпеки як окремої особи, так і держави загалом, оскільки насильство всередині сім'ї може викликати протиправне поведінка людей у майбутньому [3]. Так, джерелом більшості правопорушень та злочинів, скоєних як неповнолітніми, і дорослими, виступає неблагополуччя у ній.

Наслідком застосування фізичного насильства може бути схильність до скоєння вбивства, наслідком застосування економічного насильства - крадіжок, грабежів, розбоїв. Моральне насильство є результатом неосудності особи, коли людина не може усвідомлювати чи керувати своїми діями (бездіяльністю), у такому стані людина найбільш уразлива до вчинення злочину [1].

Виходячи з Преамбули Міжнародного пакту про цивільних та політичних правах 1966 року, основою справедливості є визнання гідності, властивого всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав (норми матеріального права).

Далі на підставі принципу справедливості може бути вирішена справа в Міжнародному суді Організації Об'єднаних Націй за відсутності заперечення сторін (Норма процесуального права) [3].

Найточніше аспекти критерію справедливості вироблені на практиці Європейського суду з прав людини, яку можна використовувати на загальносвітовому рівні, в тому числі в умовах збройного конфлікту.

Як зазначив ЄСПЛ, визначення того, чи є встановлена міра обмежень прав людини необхідна, у кожному конкретному випадку необхідно розглянути в сукупності кілька різних аспектів, а саме: сутність інтересів, що зачіпаються; наявність контролю з боку судів при накладенні подібних обмежень (можливість заявника звернутися до суду за захистом свого права), поведінка особи та пропорційність застосованих обмежень [2].

У пункті 78 постанови Європейського суду щодо правам людини у справі «I.B. проти Греції» зазначено, що обґрунтування обмеження прав людини має бути об'єктивним і розумним, тобто воно має переслідувати законну мету і має бути наявність логічного зв'язку між використовуваними засобами та метою, що переслідується.

Далі, суттєвий проблемний аспект у можливості «особливої поваги» жінкам-військовослужбовцям у зарубіжних країнах полягає в тому, що нерідко держави замість військового стану (у рамках міжнародного гуманітарного права) вводять інші режими. Як показує Мартін ван Кревельд, часто держави називають збройний конфлікт боротьбою з тероризмом, щоб не застосовувати норми міжнародного гуманітарного права [3].

У зазначених умовах надання «особливої поваги» жінкам відповідно до Женевських конвенцій 1949 стає важким.

Таким чином, виходячи з викладеного відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, жінки користуються рівними правами з чоловіками, і, крім того, їм потрібне надання «особливої поваги», необхідного «відповідно до їхньої статі». Іншими словами, статус жінок аналогічний статусу чоловіків, а також їм надаються необхідні їм додаткові гарантії [3].

Для надання подібних гарантій необхідно на внутрішньодержавному рівні, що становить зміст терміна «особлива повага», а також умови його надання (відступ від принципу рівності прав чоловіка та жінки).

Захист прав дітей і сімейно орієнтована політика мають залишатися одним із пріоритетів держави. Водночас особлива увага має бути приділена мінімізації негативних наслідків, що обов'язково виникатимуть у процесі розв'язання військового конфлікту і відновлення мирного життя.

Ефективність державної політики щодо сім'ї та дітей значною мірою ускладнюється недосконалістю чинної нормативно-правової бази і відсутністю відповідного досвіду, технологій та інструментарію для забезпечення соціальної, психолого-педагогічної й іншої діяльності в постконфліктному суспільстві.

Література

фізичний насильство захист право

1. Кочемировська О.О. Щодо дотримання Україною міжнародних стандартів захисту прав дітей у збройних конфліктах: Аналітична записка / О.О. Кочемировська // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1660/.

2. Кулеба М. Необхідна більша увага держави до дітей війни / М. Кулеба [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/neobhidna-bilsha-uvaga-derzhavi-do-ditej-vijni-mikola-kuleba-35491

3. Миколюк О. Війна - це найбрутальніше порушення прав дитини / О. Миколюк // День. 2014. № 157 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/viyna-ce-naybrutalnisheporushennyaprav-ditini.

Размещено на Allbest.ru