Проблемні питання судового захисту цивільних прав в умовах воєнного стану

к.ю.н., доцент,

в.о. завідувача кафедри

державно-правових дисциплін, кримінального права і процесу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Минулий рік назавжди змінив життя кожного з нас та нашої держави, яка в черговий раз змушена боротися за свою незалежність та суверенітет. Повномасштабне вторгнення росії істотно вплинуло розвиток держави. Велика кількість людей зазнали шкоди матеріальної. В умовах війни відбувається пошкодження або руйнування майна, порушення права власності тощо. На жаль, цей перелік порушень не є вичерпним, але існуюча система правових форм та способів захисту повинна забезпечити ефективне відновлення порушених прав.

Однією з найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом [1].

Основною метою цивільного судочинства є ефективний захист прав, свобод і законних інтересів осіб. Цей захист відбувається за визнаними стандартами судочинства: розгляд і вирішення цивільних справ має бути справедливим, неупередженим та своєчасним.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення [2].

Відповідно до положень національного законодавства України в період дії правового режиму воєнного стану суди діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, а право особи на судовий захист не може бути обмежено. Так само і повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Складнощі, що постали перед судовою системою, є очевидними, а міжнародний досвід з питань відправлення правосуддя у воєнний час не може надати відповіді на усі виклики. Ніхто не мав досвіду керування судовою системою в умовах воєнного стану. Судова система почалася підлаштовуватися під виклики та потреби, які стали виникати у зв'язку з війною. В першу чергу постали питання щодо забезпечення безпеки суддів та працівників суду, діяльності судів, розташованих на територіях, на яких ведуться активні бойові дії та які перебувають під тимчасовою окупацією, зазнав змін і судовий розгляд справ. Крім того, за таких умов необхідно було в повній мірі забезпечити реалізацію права на справедливий суд. Адже, незважаючи, на введення воєнного стану, зазначене право для кожного є абсолютним та непорушним, що зазначено у ч.2 ст. 64 Конституції України, яка містить у переліку статтю 55, що накладає на державу відповідні обов'язки [1].

Поняття права на справедливий суд конкретизовано у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., де відповідно до ч. 1 ст. 6 закріплено такі елементи права справедливий суд:а) право на розгляд справи; б) право на справедливість судового розгляду; в) право на публічність розгляду справи та проголошення рішення; г) право на розумний строк розгляду справи; д) право на розгляд справи судом, встановленим законом; е) право на незалежність і безсторонність суду [3].

Гуйван П.Д. зазначає, що «право на справедливий судовий розгляд є однією з визначальних правових ідей, які забезпечують захист прав особи. Вимоги до сутності права на справедливий суд прописані у самому тексті статті 6 Конвенції. Між тим, з огляду на те, що застосування та тлумачення при цьому сутності кожного припису Конвенції, у тому числі - права на справедливий суд, здійснюється Європейським судом з прав людини, тут існують свої особливості, які необхідно враховувати. При цьому слід відзначити, що проблематика, пов'язана з вивченням правової природи рішень ЄСПЛ та їхньої адаптації до національного правозастосовного майданчику з огляду на багатоманітність проявів та важливість результату, залишається вельми актуальною. Отже, при здійсненні судочинства у цивільних справах правозастосовний орган має дотримуватися усіх конвенційних ознак як елементів права особи на справедливий суд, а також положень «неписаного права», які ґрунтуються на засадах моралі, гуманності, розумності та справедливості» [4].

На сьогоднішній день ЄСПЛ констатує наявність «проблем в частині гарантування кожному права на справедливий суд. Станом на кінець 2022 року на розгляді ЄСПЛ проти України перебувало 10 400 заяв. Загалом у 2022 році ЄСПЛ ухвалив 144 рішення у справах проти України, з них у 21 рішенні констатовано порушення положень статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Також у Заключних зауваженнях Комітету ООН до 8-го періодичного звіту України щодо виконання Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 09.02.2022 р. Комітет висловив своє занепокоєння щодо гарантування кожному в Україні права на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом. Зокрема, це пов'язано з відсутністю заходів щодо повного забезпечення незалежності суддів; проблемами, що виникають у процесі службової атестації суддів; недостатнім числом суддів у державі, що призводить до затримок і позбавлення значної кількості громадян доступу до правосуддя» [5].

Варто зазначити, що в умовах воєнного часу держава не має обмежень щодо здійснення судочинства. Однак «20% судів в Україні не змогли здійснювати правосуддя внаслідок нападу росії на нашу країну. Венеціанська комісія вважає, що за різних правових режимів судова система все ще повинна мати можливість гарантувати доступ до справедливого судового розгляду. Судова система не може бути скомпрометована жодним чином, за винятком крайніх ситуацій потреби або якщо система фактично не може функціонувати» [6]. «Закони та судова практика мають бути гнучкими через обставини воєнного часу» [7].

В цьому контексті оцінюючи практичні кроки України на шляху до утвердження верховенства права та останні позитивні тенденції в українському правовому полі, можна сподіватись, що застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Суду з прав людини національними органами та судовими інстанціями дозволять у майбутньому уникати констатації Європейським судом порушення Україною положень Конвенції.

Література

цивільне судочинство право

1. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 15.04.2023)

2. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. URL :

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 15.04.2023)

3. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. URL : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ru/995_004 (дата звернення: 15.04.2023)

4. Гуйван П.Д. Право на справедливий суд: сутність та темпоральні виміри за міжнародними стандартами: монографія. Харків: Право, 2019. 584 с.

5. Лубінець Д. Верховенство права та доступ до правосуддя. URL : https://ombudsman.gov.ua/report-2022/verkhovenstvo-prava (дата звернення: 15.04.2023)

6. Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення сталого функціонування судової влади в період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя: Закон України від 15.03.2022 р. № 2128-IX. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2128- 20#Text (дата звернення: 15.04.2023)

7. Савчин М. Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму: монографія. Ужгород: РІК-У, 2018. 440 с.

1. Ярмакі В. Х. Галузеві принципи міжнародного гуманітарного права. Південноукраїнський правничий часопис. 2017. № 1. С. 50-53.

2. Звичаєві норми міжнародного гуманітарного права / передм. Т.Р. Короткий, Є.В. Лук'янченко; вступ. стаття М.М. Гнатовський. Одеса : Фенікс, 2017. С. 40.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_004#Text (дата звернення: 01.04.2023).

4. Гнатовський М. М. Європейський суд з прав людини та міжнародне гуманітарне право: захист права на життя. Actual Problems of International Relations. 2011. Vol. 1, № 100. С. 95-99.

Размещено на Allbest.ru