Нормативно-правове забезпечення організації міжнародного наукового та військово-технічного співробітництва в системі Міністерства оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО ТА ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рижиков Вадим Степанович доктор педагогічних наук,

професор, Президент ГО «Будинок вчених

Кіровоградщини», провідний науковий співробітник

м. Київ

Анотація

Організація і проведення наукової та науково-технічної діяльності в системі наукової роботи Міністерства оборони України реалізується на основі Конституції України, законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативних документів Міністерств оборони та освіти і науки України.

Актуальні питання організації науково-дослідної діяльності в системі наукової роботи Міністерства оборони України на сучасному етапі розвитку й взаємодії держави та Збройних Сил науково-дослідна діяльність - одна з найважливіших сфер, яка потребує систематизації, узагальнення й логічного осмислення на законодавчому рівні, так як від цього залежить стан обороноздатності держави, в більш вузькому випадку розвиток матеріально-технічного оснащення Збройних Сил України сучасним озброєнням, новітніми технологіями та їх практичне запровадження у безпосереднє виробництво, наявність можливостей стосовно раціонального захисту прав, свобод та інтересів суспільства в науковій сфері для практичного впровадження у виробничий процес передових наукових технологій за пришвидшеним темпом з урахуванням так званого «старіння знань та технологій».

В Україні військово-технічне співробітництво розглядається як один із основних чинників науково-технологічного розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу, джерело надходження коштів для розроблення новітніх технологій, створення й закупівлі озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України.

Під правовим режимом цивільно-військового співробітництва розуміється самостійний, законодавчо визначений, комплексний правовий інститут, який складається із комплексу заходів діяльності центрів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, інших військових формувань, координації та взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, організаціями та громадянами у районах дислокації військових частин та підрозділів Збройних Сил. військовий співробітництво науковий міністерство

Ключові слова. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво, правове забезпечення міжнародного наукового співробітництва, Міністерство оборони України.

Annotation

Ryzhykov Vadym Stepanovych Professor, Doctor of Education, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

REGULATORY AND LEGAL PROVISION OF THE ORGANIZATION OF INTERNATIONAL SCIENTIFIC AND MILITARY-TECHNICAL COOPERATION IN THE SYSTEM OF THE MINISTRY OF DEFENSE OF UKRAINE

The organization and conduct of scientific and scientific and technical activities in the system of scientific work of the Ministry of Defense of Ukraine is implemented on the basis of the Constitution of Ukraine, laws of Ukraine, resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, decrees and orders of the President of Ukraine, resolutions and orders of the Cabinet of Ministers of Ukraine, regulatory documents of the Ministries of Defense and Education and of Sciences of Ukraine.

Current issues of the organization of research activities in the system of scientific work of the Ministry of Defense of Ukraine at the current stage of development and interaction of the state and the Armed Forces. Research activities are one of the most important areas that require systematization, generalization and logical understanding at the legislative level, since this depends on the state of the defense capability of the state, in a narrower case, the development of material and technical equipment of the Armed Forces of Ukraine with modern weapons, the latest technologies and their practical implementation in direct production, the availability of opportunities for the rational protection of the rights, freedoms and interests of society in the scientific sphere for practical implementation in the production process advanced scientific technologies at an accelerated pace, taking into account the so-called "aging of knowledge and technologies".

In Ukraine, military-technical cooperation is considered as one of the main factors of the scientific and technological development of the domestic defenseindustrial complex, a source of funds for the development of the latest technologies, the creation and purchase of weapons and military equipment for the needs of the Armed Forces of Ukraine, other military formations and law enforcement agencies of Ukraine.

The legal regime of civil-military cooperation is understood as an independent, legally defined, complex legal institution, which consists of a set of activities of the centers of civil-military cooperation of the Armed Forces of Ukraine, other military formations, coordination and interaction with executive authorities, local self-government bodies, public bodies by unions, organizations and citizens in the deployment areas of military units and units of the Armed Forces.

Keywords. International scientific and scientific-technical cooperation, legal support of international scientific cooperation, Ministry of Defense of Ukraine.

Постановка проблеми

За підсумками діяльності протягом 20222023 років у Міністерстві оборони України основні зусилля органів міжнародного співробітництва визначаються у здійсненні заходів міжнародного співробітництва за воєнно-політичним, військово-технічним та військовим напрямами і було зосереджено на наступному:

- консолідації воєнно-політичної підтримки України з боку країн партнерів в умовах російської повномасштабної збройної агресії;

- активізації проведення країнами-партнерами заходів з метою підвищення оперативних спроможностей Збройних Сил України (далі - ЗС України);

- удосконаленні форм співробітництва з врахуванням поточної безпекової ситуації, у першу чергу, що стосується залучення міжнародної технічної допомоги (далі - МТД) та організації підготовки військовослужбовців ЗС України за стандартами країн-членів НАТО.

Актуальність наукової статті. визначено потребою імплементації організації наукового, військово-технічного та освітнього співробітництва Міністерства оборони України у світовий простір з метою систематизації управління військовими науковими установами та підрозділами в системі наукової роботи Міністерства оборони Україні, організації та перерозподілу повноважень і відповідальності для посилення ефективності використання наукового потенціалу в реалізації пріоритетів науково-технічного та освітнього потенціалу, ефективного та відповідального використання наукових здобитків наукових установ (підрозділів), удосконалення системи соціальних і професійних ліфтів для вчених, а також системного підходу до реалізації політики у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва. Результати дослідження допоможуть у реалізації ряду цілей, що визначені у Дорожній карті інтеграції України до Європейського дослідницького простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика, окреслена темою статті, входить до кола наукових інтересів наступних науковий напрямків, а саме: нормативно-правого забезпечення військової теоретичної та прикладної науки, а також спеціальної підготовки військовослужбовців у сучасних умовах повномасштабної відсічі агресії рф і забезпечення ефективної бойової діяльності Збройних Сил України. Даній проблематиці присвячено праці наступних науковців: Горячева К.С., Карелін В.В., Коропатнік І.М., Пунда Ю.В., Толок І.В та ін.

Питанням науки та наукової діяльності приділялася увага у роботах: О.І.Жилінської, С.О.Мосьондза, В. К. Колпакова, Хоми Н.М.

Метою наукової статті є науковий аналіз та практичне розкриття проблематики сучасного стану та проблематики розвитку нормативно-правового забезпечення організація міжнародного наукового та військово-технічного співробітництва в системі Міністерства оборони України.

Виклад основного матеріалу

Питання організації міжнародного наукового та військово-технічного співробітництва в системі Міністерства оборони України є актуальними у наш час, оскільки саме воно багато в чому визначає ефективність діяльності Збройних Сил України і як наслідок ефективного виконання бойового завдання. На думку Кареліна В.В. [2] дослідження проблеми правового режиму цивільно-військового співробітництва є однією із малодосліджених проблем в науці адміністративного права. Розуміння проблематики цього питання, а також недосконалість законодавства і правозастосовної практики, необхідність приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів, підвищення ефективності дії вже існуючих правових норм і правових інститутів держави; формування позитивної правової свідомості та правомірної поведінки як військовослужбовців, так і цивільного населення вказують на своєчасність дослідження цього питання [2].

Найбільш важливі заходи міжнародної співпраці в системі Міністерства оборони України стосуються:

- надання з боку країн-партнерів воєнно-політичної підтримки Україні у контексті засудження дій російського керівництва, спрямованих на ведення загарбницької війни, вжиття міжнародною спільнотою невідкладних заходів з припинення бойових дій, виведення російських військ з території України та відновлення миру;

- організації отримання МТД для посилення існуючих та набуття нових спроможностей ЗС України та іншими складовими сектору безпеки і оборони з метою забезпечення гарантованої відсічі збройної агресії;

- організації підготовки особового складу ЗС України за кордоном;

- підтримання технічної справності отриманого озброєння і військової техніки (далі - ОВТ), а також підготовки українських фахівців з його експлуатації та ремонту;

- організації заходів військово-технічного співробітництва (далі - ВТС) з метою налагодження виробництва ОВТ, а також боєприпасів, розвиток системи обслуговування та ремонту ОВТ іноземного виробництва, яка надійшла на озброєння ЗС України;

- розширення напрямів співробітництва з відповідними структурами ЄС та НАТО з метою отримання безпекової допомоги для посилення спроможностей ЗС України [7].

Визначенню наукової діяльності приділяється увага і у науковій літературі. Так, С. О. Мосьондз наукову діяльність пропонує розуміти як сукупність наукових досліджень, спрямованих на отримання нових знань, новизна яких є продуктом творчості наукових колективів або окремих вчених [3].

О. І. Жилінська зазначає, що науково-технічна діяльність - це особливий вид діяльності, що виникає на певному етапі розвитку суспільства, це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на вироблення об'єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань про світ і застосування цих знань для його перетворення [1, с. 9].

Вважаємо за необхідне надати тлумачення ще деяких дефініцій, які є важливими в практичних заходах міжнародної співпраці в Міністерстві оборони України та ЗСУ.

Міжнародна технічна допомога (МТД) - та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України (постанова КМУ від 15 лютого 2002 № 153).

Військова техніка -- озброєння, бойові й небойові машини, прилади, апарати й інші технічні засоби, якими оснащуються збройні сили. Зброю, як засіб ураження часто виділяють у самостійне поняття (звідси висловлювання «озброєння та військова техніка» (ОВТ). Велика кількість завдань, пов'язаних із застосуванням військової техніки обумовлює її різноманітність по видах, численність і складність по конструкції. До бойової техніки відносяться танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти, гармати, ракети, радіолокатори, літаки тощо.

У зв'язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України, необхідністю здійснення парламентського контролю за отриманням та використанням міжнародної матеріально-технічної допомоги у період дії воєнного стану в Україні, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2024 року N 3582-IX «Про деякі питання здійснення парламентського контролю з питань отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги під час дії воєнного стану» [4] створено Тимчасову спеціальну комісію з питань моніторингу отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги (далі - Тимчасова спеціальна комісія з питань моніторингу) та визначено її кількісний склад із 16 народних депутатів України, а також визначено її основні завдання:

- підготовка та подання на розгляд до Верховної Ради України, в установленому порядку, законодавчих ініціатив щодо створення моделі парламентського контролю над використанням міжнародної матеріально-технічної допомоги, зокрема, озброєння, наданого міжнародними партнерами (союзниками) Україні для боротьби проти російської воєнної агресії, з метою забезпечення прозорості та законності процесу використання наданої міжнародної матеріально-технічної допомоги під час війни;

- здійснення збору та аналізу, в межах повноважень, інформації для проведення парламентських слухань щодо випадків неналежного чи нецільового транспортування, розподілення чи використання міжнародної матеріально-технічної допомоги (зокрема, озброєння, наданого міжнародними партнерами (союзниками) України під час дії воєнного стану).

До органів міжнародного співробітництва у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України належать:

- Департамент міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України - структурний підрозділ апарату Міноборони, що є відповідальним за організацію та координацію воєнно-політичного співробітництва Міноборони та Збройних Сил (далі - орган воєнно-політичного співробітництва);

- Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України - структурний підрозділ апарата Міноборони, що є відповідальним за організацію та координацію військово-технічного співробітництва (далі - орган військово-технічного співробітництва);

- Головне управління військового співробітництва Збройних Сил України - орган військового управління, що є відповідальним за організацію та координацію військового співробітництва, здійснює функції реалізації і виконання міжнародних зобов'язань у галузі контролю над озброєнням, та є відповідальним за організацію та здійснення верифікаційної діяльності (далі - орган військового співробітництва та контролю над озброєнням);

- структурний підрозділ розвідувального органу Міноборони, який є відповідальним за організацію та координацію міжнародного співробітництва за відповідними напрямами діяльності [5].

У Міністерстві оборони України міжнародне співробітництво також здійснюється структурними підрозділами, до завдань та функцій яких відповідно до компетенції віднесена організація та (або) участь у здійсненні заходів міжнародного співробітництва за визначеними напрямами.

Згідно Інструкції «Про здійснення міжнародного співробітництва Міністерством оборони України та Збройними Силами України» орган воєнно-політичного співробітництва є головним органом з питань міжнародного співробітництва в системі Міноборони, який здійснює моніторинг та загальну координацію діяльності інших органів міжнародного співробітництва та структурних підрозділів (крім міжнародного співробітництва розвідувального органу Міноборони).

З метою координації заходів міжнародного співробітництва та взаємодії з іноземними партнерами органами міжнародного співробітництва здійснюється обмін інформацією з питань планування, підготовки та реалізації заходів міжнародного співробітництва через орган військового управління, що забезпечує діяльність апаратів військових аташе та апаратів представників Міноборони при закордонних дипломатичних установах України (далі - апарати ВАТ).

Орган міжнародного співробітництва, структурний підрозділ, відповідальний за організацію та проведення заходу міжнародного співробітництва за потреби його висвітлення в засобах масової інформації повідомляє в установленому порядку структурні підрозділи, відповідальні за роботу із засобами масової інформації, про час та місце проведення заходу, а також результати (хід) його проведення.

Забезпечення режиму секретності під час проведення заходів міжнародного співробітництва в Україні, облік органами міжнародного співробітництва ділових зустрічей з іноземними делегаціями, групами, іноземними громадянами та звітування за результатами прийому іноземців, виїзд за кордон представників Міноборони і Збройних Сил, яким надано допуск до державної таємниці, дотримання пропускного режиму іноземців на об'єкти Міноборони та Збройних Сил, а також внутрішньодержавних процедур узгодження питань проведення заходів міжнародного співробітництва здійснюються з дотриманням вимог законодавства України, у тому числі щодо охорони державної таємниці.

Охорона службової інформації під час проведення заходів міжнародного співробітництва здійснюється з дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо порядку ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію.

Організація зустрічей керівництва Міноборони та Збройних Сил з дипломатичними представниками посольств, у тому числі апаратів військових аташе при посольствах іноземних держав, акредитованих в Україні (за сумісництвом в Україні), іноземними радниками при Міноборони та Генеральному штабі, на території військових об'єктів (військових містечок) визначається Міноборони [5].

Міжнародне співробітництво в системі Міністерства оборони України здійснюється за такими основними напрямами: воєнно-політичний; військово-технічний; військовий.

Воєнно-політичне співробітництво належить до сфери зовнішньополітичної діяльності держави та спрямоване на реалізацію міжнародної політики України шляхом розвитку рівноправних взаємовигідних воєннополітичних відносин з державами-партнерами України та з іншими державами світу в інтересах зміцнення обороноздатності та захисту національних інтересів України, а також з метою набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.

Основні завдання воєнно-політичного співробітництва:

- реалізація державної політики України у сфері оборони щодо співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями;

- визначення пріоритетів, цілей та завдань з реалізації міжнародного співробітництва за воєнно-політичним напрямом на стратегічному рівні;

- спрямування потенціалу заходів міжнародного співробітництва у сфері оборони на конкретні проєкти та програми щодо розвитку спроможностей Збройних Сил, Держспецтрансслужби з метою мінімізації рівня загроз національній безпеці України у воєнній сфері;

- розвиток особливого партнерства з НАТО для набуття повноправного членства України в цій організації, поглиблення співпраці з державами-членами НАТО в інтересах посилення спроможностей Збройних Сил із забезпечення обороноздатності держави;

- участь у провадженні стратегічного діалогу, заходів стратегічних комунікацій і публічної дипломатії з НАТО, ЄС, іншими міжнародними організаціями та державами-партнерами з питань воєнної політики, реалізації завдань європейської та євроатлантичної інтеграції, здійсненні національних військових внесків у міжнародні зусилля з підтримання миру і безпеки;

- координація в межах компетенції Міноборони, Збройних Сил та Держспецтрансслужби виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, завдань у рамках Спільної безпекової і оборонної політики ЄС для набуття повноправного членства України в ЄС з метою забезпечення вільного та мирного розвитку української держави, суспільства та окремих громадян на основі європейських цінностей;

- планування та забезпечення в межах компетенції проведення заходів міжнародного співробітництва за воєнно-політичним напрямом на рівні Міністра оборони України, а також першого заступника Міністра оборони України, заступника Міністра оборони України з питань європейської інтеграції, заступника Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, заступників Міністра оборони України (далі - заступники Міністра оборони України) та державного секретаря Міністерства оборони України;

- підготовка в межах компетенції Міноборони, Збройних Сил та Держспецтрансслужби проєктів річних національних програм та інших програмних документів співпраці України з НАТО;

- координація, у межах компетенції, залучення міжнародної технічної та консультативно-дорадчої допомоги для виконання заходів оборонної реформи.

Надаємо визначення дефініції військово-технічне співробітництво та проведемо аналіз відповідно у ЗСУ. Військово-технічне співробітництво -- система міжнародних торговельно-економічних відносин, пов'язаних із розробленням, виробництвом, ремонтом, модернізацією, знищенням (утилізацією) та міжнародними передачами товарів військового призначення, які здійснюються на підставі законодавства держави у повній відповідності з міжнародним нормами [6].

Військово-технічне співробітництво є складовою зовнішньополітичної та зовнішньо-економічної діяльності держави і спрямоване на захист національних інтересів у військово-технічній та економічній сферах, оснащення Збройних Сил сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою, іншими товарами військового призначення та подвійного використання, підвищення експортного, науково-технічного та технологічного потенціалу оборонно-промислового комплексу та національної економіки України.

Військово-технічне співробітництво посідає особливе місце в зовнішній політиці кожної держави. Важливість військово-технічного співробітництва полягає у тому, що продаж зброї дає змогу не тільки отримувати прибуток, але й значно впливати на світову політику та зовнішньо-політичний курс інших держав, нарощувати військовий потенціал держав союзників, випробовувати нові зразки озброєнь, а також забезпечувати замовленнями військово-промисловий комплекс. Купівля зброї дозволяє державі швидко наростити військовий потенціал і поліпшити матеріально-технічне забезпечення збройних сил, що в деяких випадках дозволяє оперативно ліквідувати загрози її національній безпеці.

Висновки

Таким чином основні завдання міжнародного військово-технічного співробітництва України це: зміцнення військових відносин зі дружніми та союзними державами; участь у розвитку військової інфраструктури, континентальних і морських театрів воєнних дій; вирішення завдань оперативної та бойової підготовки, морської та повітряної підготовки військовослужбовців ЗСУ; розташування й утримання важливих для обороноздатності військових об'єктів за межами національної території держави; збереження та підтримка виробничих оборонних потужностей за рахунок експорту та надання послуг військового призначення; стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо створення нових та модернізації вже створених зразків озброєння та військової техніки.

Література

1. Жилінська О. І. Науково-технічна діяльність у контексті самоорганізації: монографія. Київ: Парламентське вид-во, 2010. 552 с.

2. Карелін В.В. Щодо поняття правового режиму цивільно-військового співробітництва: Галузь військового права у сучасних умовах державотворення: тези доп. учасників панел. диск. (Київ - Харків, 11 груд. 2020 р.). Харків: НДІ ППСН, 2020. - С. 5 - 8.

3. Мосьондз С. Наука в різних іпостасях. Віче. 2012. № 6. С. 20-22.

4. Про деякі питання здійснення парламентського контролю з питань отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги під час дії воєнного стан: Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2024 року N 3582-IX

5. Про здійснення міжнародного співробітництва Міністерством оборони України та Збройними Силами України: Інструкція. Наказ Міністерства оборони України 23 липня 2021 року № 218

6. Сучасна політична лексика: енциклопедичний словник-довідник / [І. Я. Вдовичин, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ін.]; за наук. ред. Хоми Н. М. - Львів: «Новий Світ-2000», 2015. - 396 с.

7. Офіційний сайт МОУ https://www.mil.gov.ua/diyalnist/mizhnarodne-spivrobitnicztvo/

References

1. Zhilms'ka, O. І. (2010). Naukovo-tehnichna dijal'nist' u konteksti samoorganizacit [Scientific and technical activity in the context of self-organization], Ki'iv: Parlaments'ke vid-vo [in Ukrainian].