Концептуальні засади забезпечення воєнно-економічної стійкості держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади забезпечення воєнно-економічної стійкості держави

Онофрійчук Андрій Петрович кандидат економічних наук, докторант, Університет економіки та права «КРОК»

Анотація

Проблема формування нової якості вітчизняного сектору безпеки і оборони в умовах безпрецедентних викликів передбачає набуття рис, притаманні стійким системам, а саме: безперебійне функціонування у нормальному (штатному) режимі, адаптація до умов, що змінюються; здатність витримувати неочікувані удари; відновлення після руйнівних наслідків явищ/дій будь-якої природи до бажаної рівноваги (на попередньому або на новому рівні) за умови збереження безперервності процесу управління.

Зазначене обумовлює необхідність обґрунтування концептуально- методологічних положень забезпечення воєнно-економічної стійкості держави з використанням у вітчизняній практиці позитивного зарубіжного досвіду щодо забезпечення стійкості держави і суспільства у сфері національної безпеки.

Метою статті є висвітлення матеріалів сформульованих основних положень Концепції забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, на прикладі України. Пропонована концепція забезпечення воєнно-економічної стійкості держави базується на вихідних положеннях основних стратегічних нормативних документах у сфері безпеки та оборони України. Визначено місію концепції як формування організаційно-економічних механізмів та сприятливих умов для достатнього фінансово-економічного забезпечення збройного захисту державою власних стратегічних інтересів, адаптації до різкого збільшення воєнно-економічних потреб та зменшення уразливості країни у сфері безпеки і оборони в умовах обмежених фінансових ресурсів.

Визначена мета концепції: формування механізму та інструментарію забезпечення воєнно-економічної стійкості держави як здатності економічної системи країни щодо фінансово-економічного забезпечення процесів збройного протистояння, адаптації та відновлення після негативних зовнішніх впливів, зокрема, під час військового конфлікту, за рахунок забезпечення належного рівня готовності держави і суспільства у воєнно-економічній сфері до реагування на широкий спектр загроз і небезпек, своєчасного виявлення уразливостей, які послаблюють безпековий потенціал, адаптивного управління, ефективного кризового менеджменту та взаємодії на всіх рівнях, створення необхідних резервів та альтернативних стратегій, планування заходів і впровадження універсальних протоколів узгоджених дій, поширення необхідних знань і встановлення надійних комунікацій, раціонального використання обмежених ресурсів тощо.

Обґрунтовано завдання системи воєнно-економічної стійкості держави, об'єкти та суб'єкти, систему принципів забезпечення воєнно-економічної стійкості. Визначено основні виклики формуванню системи воєнно-економічної стійкості, основні елементи та рівні системи воєнно-економічної стійкості. У висновку наголошено: концепція забезпечення воєнно-економічної стійкості держави - це система теоретико-методологічних положень щодо методологічного підходу, цілей, принципів і методів забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, а також розробки організаційно-практичних підходів (задач, методик, інструментів) щодо її реалізації для конкретних складових стійкості. Наведені положення охоплюють основні аспекти забезпечення воєнно-економічної стійкості України і є теоретичною основою для розробки методології її забезпечення.

Ключові слова: воєнно-економічна стійкість, концепція, система, готовність, уразливість, виклики національній стійкості.

Abstract

Conceptual principles of ensuring the military-economic resilience of the state

Onofriychuk Andrii Petrovych Candidate of Economic Sciences, Doctoral Student, University of Economics and Law "KROK"

The problem of forming a new quality of the domestic security and defense sector in the face of unprecedented challenges involves the acquisition of features inherent in stable systems, namely: uninterrupted functioning in normal (normal) mode, adaptation to changing conditions; ability to withstand unexpected blows; recovery from the destructive consequences of phenomena/actions of any nature to the desired equilibrium (at the previous or at a new level) provided that the continuity of the management process is maintained.

This necessitates the substantiation of conceptual and methodological provisions for ensuring the military-economic stability of the state with the use in domestic practice of positive foreign experience in ensuring the stability of the state and society in the sphere of national security.

The aim of the article is to highlight the materials of the formulated main provisions of the Concept of ensuring the military-economic stability of the State, on the example of Ukraine. The proposed concept of ensuring the military-economic stability of the State is based on the initial provisions of the main strategic regulatory documents in the field of security and defense of Ukraine. The mission of the concept is defined as the formation of organizational and economic mechanisms and favorable conditions for sufficient financial and economic support of armed protection by the state of its own strategic interests, adaptation to a sharp increase in military-economic needs and reduction of the country's vulnerability in the field of security and defense in conditions of limited financial resources.

The purpose of the concept is defined: the formation of a mechanism and tools for ensuring the military-economic stability of the state as the ability of the country's economic system to provide financial and economic support for the processes of armed confrontation, adaptation and recovery after negative external influences, in particular, during a military conflict, by ensuring an appropriate level of readiness of the state and society in the military-economic sphere to respond to a wide range of threats and dangers, timely identification of vulnerabilities that weaken the security potential, adaptive management, effective crisis management and interaction at all levels, creation of the necessary reserves and alternative strategies, planning of measures and implementation of universal protocols of concerted actions, dissemination of necessary knowledge and establishment of reliable communications, rational use of limited resources, etc.

The tasks of the system of military-economic stability of the state, objects and subjects, the system of principles for ensuring military-economic stability are substantiated. The main challenges to the formation of the system of military- economic stability, the main elements and levels of the system of military-economic stability are determined. In conclusion, it is emphasized: the concept of ensuring the military-economic stability of the state is a system of theoretical and methodological provisions regarding the methodological approach, goals, principles and methods of ensuring the military-economic stability of the state, as well as the development of organizational and practical approaches (tasks, methods, tools) for its implementation for specific components of sustainability. These provisions cover the main aspects of ensuring the military-economic stability of Ukraine and are theoretical the basis for the development of a methodology for its provision.

Keywords: military-economic resilience, concept, system, readiness, vulnerability, challenges to national resilience.

Постановка проблеми

Початковими об'єктивними передумовами активізації процесів забезпечення воєнно-економічної стійкості держави є: масштабні трансформації сучасного світу, що характеризуються високим рівнем турбулентності і непередбачуваності безпекового середовища, загостренням конкуренції між державами, виникненням нових конфліктів та війн (підтвердженням цього стала агресія з боку РФ проти України). Врегулювати їх стає все складніше, що супроводжується руйнуванням міжнародної системи стратегічної стабільності. В цих умовах економічна ціна вирішення сучасних військових конфліктів стає значно вищою, оскільки вони мають гібридний характер (поряд з конвенційною війною, характеризуються ще проявами в економічній, інформаційній, енергетичній, екологічній сферах, тощо) та складністю їх виявлення.

Війна стає особливим викликом для стійкості національної економіки та, особливо, економічного забезпечення оборони країни, оскільки виникають специфічні саме під час війни загрози (масштабні руйнування виробничого капіталу та інфраструктури, значні порушення безперебійності енергопостачання, людські жертви та соціальні втрати, безпрецедентно великі обсяги переміщених осіб (біженців), різке падіння ВВП за наявності потреби значного збільшення витрат на оборону та соціальну підтримку тощо), так і системні збурення, що складаються зі значної кількості зовнішніх та внутрішніх впливів, що, поєднуючись, набувають характер ланцюгових реакцій.

Крім того, негативний ефект для стійкості економіки здійснюють невизначеність щодо тривалості та непередбачуваність руйнівних наслідків бойових дій та ворожих атак на цивільні об'єкти. Негативний вплив на стійкість також здійснюють швидка динаміка змін (наприклад, високі темпи цінового зростання), взаємозв'язок та взаємовплив політичних, економічних, соціальних, технологічних чинників на глобальному, державному та регіональному рівнях, пов'язаних із війною (гібридність) - що робить процес планування економічних процесів - неймовірно складним та знижує можливості швидкої адаптації економіки до вкрай негативних зовнішніх умов.

Зіштовхнувшись з технічно більш сильним суперником, Україна шукає альтернативні способи реагування на російську загрозу. Концепт національної стійкості та у її складі - економічної та воєнно-економічної стійкості, а також його практичне втілення в українські реалії є потенційним рішенням цієї безпекової дилеми, ефективною відповіддю на сучасні виклики. Це дозволяє ефективно реагувати на загрози будь-якого походження і характеру, у т.ч. гібридного, адаптуватись до різких і непередбачуваних змін безпекового середовища, підтримувати стале функціонування держави до, під час і після кризи та швидко відновлюватися до оптимального за визначених умов рівня рівноваги. Тобто це дозволяє вистояти і понести якомога менше втрат у дуже складних (кризових) обставинах, яких не можна уникнути.

Водночас на сьогодні в Україні спостерігається відсутність єдиних трактування, принципів, процесів і механізмів забезпечення воєнно-економічної стійкості, не вирішено питання законодавчого, інституційного, методологічного забезпечення функціонування національної системи воєнно-економічної стійкості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням формування національної стійкості (англ. national resilience), у тому числі, у сфері безпеки, присвячені праці Bourbeau P., Evans B., Reid J., Zebrowski C., Kaufmann M., Cavelty M., Kristensen K., Martin-Breen P., Anderies J., Lasconjarias G., Proag V., Rensel D., Walker J., Cooper M., Fjader C., Chandler D., Резникової О., Місюри А., Паливоди В., Брежнєвої Т. та ін. [1-16]. Поряд з цим, недостатньо розглянутими залишаються питання загальних методологічних засад оцінювання ризиків воєнно-економічної стійкості, стану відповідних спроможностей з метою підготовки, прийняття і впровадження стратегічних рішень та взаємодії суб'єктів її забезпечення.

Метою статті є висвітлення матеріалів сформульованих основних положень концепції забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, на прикладі України.

Виклад основного матеріалу

Необхідність формування системи національної стійкості у воєнно-економічній сфері останнім часом обумовлено розширенням спектру нових загроз у результаті зростання глобальної взаємозалежності та невизначеності. За таких умов забезпечення безпеки силами національних держав стає надзвичайно складним завданням і потребує нових підходів, зокрема, розробки національних безпекових стратегій з урахуванням принципів забезпечення національної стійкості.

Пропоновані концептуальні положення забезпечення воєнно-економічної стійкості держави узгоджені з вихідними положеннями Закону про національну безпеку України [17], Стратегії національної безпеки України [18], Стратегії воєнної безпеки України [19], Стратегії розвитку оборонно- промислового комплексу України [20], Концепції забезпечення національної системи стійкості України [21] і можуть бути основою формування внутрішньої та зовнішньої складових економічної стійкості при організації системи національної стійкості.

Місія концепції: формування організаційно-економічних механізмів та сприятливих умов для достатнього фінансово-економічного забезпечення збройного захисту державою власних стратегічних інтересів, адаптації до різкого збільшення воєнно-економічних потреб та зменшення уразливості країни у сфері безпеки і оборони в умовах обмежених фінансових ресурсів.

Мета концепції: формування механізму та інструментарію забезпечення воєнно-економічної стійкості держави як здатності економічної системи країни щодо фінансово-економічного забезпечення процесів збройного протистояння, адаптації та відновлення після негативних зовнішніх впливів, зокрема, під час військового конфлікту, за рахунок забезпечення належного рівня готовності держави і суспільства у воєнно-економічній сфері до реагування на широкий спектр загроз і небезпек, своєчасного виявлення уразливостей, які послаблюють безпековий потенціал, адаптивного управління, ефективного кризового менеджменту та взаємодії на всіх рівнях, створення необхідних резервів та альтернативних стратегій, планування заходів і впровадження універсальних протоколів узгоджених дій, поширення необхідних знань і встановлення надійних комунікацій, раціонального використання обмежених ресурсів тощо.

Завданнями створення системи воєнно-економічної стійкості держави є:

- моніторинг, оцінка та прогнозування загроз забезпеченню воєнно-економічної стійкості з використанням когнітивного підходу, моделювання можливих варіантів розвитку подій і підготовка сценаріїв протидії з метою недопущення небезпечного розвитку подій та /або своєчасного реагування;

- аналіз наявних спроможностей щодо ресурсного, кадрового та фінансового забезпечення функціонування системи воєнно-економічної стійкості, визначення відповідних потреб та шляхів їх забезпечення;

- структурування складових системи воєнно-економічної стійкості (оборонний бюджет, військова логістика, ОПК та військово-технічне співробітництво) а також аналіз специфічних особливостей її забезпечення;

- оцінка та прогнозування воєнно-економічної стійкості держави;

- налагодження ефективної координації та взаємодії суб'єктів забезпечення воєнно-економічної стійкості; формування стратегічної взаємодії з суб'єктами зовнішнього середовища, які є стратегічно значущі для суб'єктів воєнно-економічної стійкості держави завдяки проведенню спільних НДДКР, обміну технологіями, спільному використанню виробничих потужностей, об'єднання зусиль у виробництві компонентів кінцевої продукції, просуванню на ринок продукції тощо;

- використання «стратегічної поведінки» (як такої, що передбачає використання зовнішніх можливостей, превентивне реагування, активний вплив на суб'єктів тощо) з метою узгодження економічних інтересів суб'єктів взаємодії та прогнозування їх можливих зворотних дій;

- участь у стратегічному плануванні діяльності із забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, вироблення рекомендацій стратегічного характеру щодо нормативно-правового та ресурсного забезпечення впровадження на національному рівні практики управління ризиками та оцінювання стану відповідних спроможностей як елементів стратегічного планування у цієї сфері; формування стратегічної інфраструктури системи воєнно-економічної стійкості й організація експертної роботи з різних напрямків;

- розроблення та прийняття законодавчих, інших нормативно-правових актів з питань забезпечення воєнно-економічної стійкості;

- удосконалення процедур кризового менеджменту, зокрема, впровадження універсальних алгоритмів узгоджених дій щодо реагування на загрози, надзвичайні та кризові ситуації на різних етапах їх розвитку;

- впровадження механізмів забезпечення і критеріїв оцінювання стійкості базових елементів;

- впровадження спеціальних навчальних програм і курсів підвищення кваліфікації для державних службовців та особового складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з питань забезпечення національної стійкості та, зокрема, воєнно-економічної стійкості.

Об'єктами забезпечення воєнно-економічної стійкості держави є:

- фінансові та економічні ресурси для задоволення потреб сил безпеки і оборони країни (оборонні витрати, оборонні закупівлі тощо);

- сили і засоби логістичного забезпечення - військові частини, установи, підрозділи ЗС України, інших складових сил оборони, які призначені для утримання запасів озброєння, військової та спеціальної техніки, матеріально-технічних засобів, їх підвезення, технічного обслуговування і ремонту, надання послуг та задоволення побутових потреб військ (сил);

- система військово-технічного співробітництва, як сукупність міжнародних торговельно-економічних відносин, пов'язаних із розробленням, виробництвом, ремонтом, модернізацією, знищенням (утилізацією) та міжнародними передачами товарів військового призначення (експорт/імпорт), які здійснюються на підставі законодавства держави у повній відповідності з міжнародними нормами;

- оборонно-промисловий комплекс, як сукупність науково- дослідних, випробувальних організацій і виробничих підприємств, які виконують розробку, виробництво і постановку на озброєння військової та спеціальної техніки, спорядження, боєприпасів як для збройних сил України, так і на експорт.

- економічні транзакції суб'єктів господарювання сфери ОПК та ВТС, що відповідають вимогам і нормам законодавства;

- персонал (керівні працівники; персонал, який володіє економічною інформацією, яка становить комерційну таємницю);

- матеріальні засоби праці та фінансові кошти (споруди, приміщення, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи), що задіяні у діяльності щодо забезпечення воєнно-економічної стійкості;

- інформаційні ресурси з обмеженим доступом; засоби та системи комп'ютеризації діяльності суб'єкта господарювання; технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Суб'єктами забезпечення воєнно-економічної стійкості держави можуть бути: держава Україна - як власник ресурсів, що створюються, здобуваються і накопичуються за рахунок коштів державного бюджету, а також використання відповідних інформаційних ресурсів, в особі Міністерства оборони України, Міністерства розвитку стратегічних галузей промисловості України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України як вищих органів державної влади, які є ініціаторами та координаторами процесів забезпечення національної стійкості у цій сфері; інші органи державної влади та місцевого самоврядування; науково-освітні заклади як джерело НДДКР; установи й суб'єкти господарювання, що задіяні у сфері діяльності оборонно-промислового комплексу, військово-технічного співробітництва та військової логістики;

- суб'єкти зовнішнього середовища, які є стратегічно значущими здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання сфери ОПК та ВТС: стратегічні постачальники ресурсів та послуг, споживачі, конкуренти, інші партнери;

- суб'єкти господарювання сфери ОПК та ВТС в особі керівників та служби безпеки, які в тісному взаємозв'язку з працівниками інших структурних підрозділів виконують функції та завдання щодо забезпечення внутрішньої економічної безпеки та стійкості суб'єкта господарювання;

- підрозділи служби безпеки та інших функціональних підрозділів суб'єкта господарювання сфери ОПК та ВТС, які приймають участь у налагодженні взаємодії із зовнішнім середовищем (служби маркетингу, збуту, постачання, юридична служба, PR, GR - відділи тощо),

- державні та недержавні структури безпеки.

Воєнно-економічна стійкість держави має базуватися на системі принципів, що повинні включати загальносистемні принципи та принципи управління воєнно-економічною стійкістю (табл.1).

Взаємодіючи між собою, принципи формують складне середовище, в якому повинні оперувати управлінці, що швидко та гнучко реагуватимуть на будь-які зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, приймаючи правильні ефективні рішення. Найчастішою помилкою менеджерів є те, що вони обирають один із принципів, а не їх систему в загальному, та забезпечують управління діяльністю лише з одного аспекту [22]. Натомість успішну систему забезпечення воєнно-економічною стійкістю держави можна побудувати лише за умови врахування усіх вищезазначених принципів.

Забезпечення воєнно-економічної стійкості держави полягає у спроможності економічної системи країни фінансово-економічно забезпечити процеси збройного протистояння, ефективно реагувати та швидко і повномасштабно відновлюватися після виникнення загроз або настання надзвичайних та кризових ситуацій (зокрема, під час військового конфлікту), а також своєчасно ідентифікувати загрози, виявляти вразливості та оцінювати ризики, запобігати або мінімізувати їх негативні впливи.

Основними викликами формуванню ефективної системи забезпечення воєнно-економічної стійкості України (з урахуванням [ 21]) є:

відсутність органів державної влади, відповідальних за координацію взаємодії державних та недержавних структур у сфері забезпечення воєнно-економічної стійкості на державному, регіональному та місцевому рівнях, у тому числі управління ризиками та забезпечення відповідних спроможностей, обґрунтування та формування необхідних резервів, ідентифікацію загроз воєнно-економічній безпеці та аналізування ризиків, формування і ведення національного реєстру ризиків, а також їх обробку;

недосконалість механізмів організації і координації дій на національному рівні у сфері кризового менеджменту;

відсутність механізмів і постійних форматів міжвідомчої взаємодії з питань забезпечення воєнно-економічної стійкості на державному, регіональному і місцевому рівнях;

технічна, інженерна та матеріальна застарілість резервних пунктів управління органів державної влади;

недостатній рівень забезпечення готовності до реагування та взаємодії органів державної влади і громадян в умовах виникнення загроз і настання кризових ситуацій, підтримання функціонування елементів системи воєнно-економічної стійкості;

відсутність методик прогнозування, запобігання та реагування на ризики та кризові ситуації на різних етапах їх розвитку, а також планів відновлення сталого функціонування, з урахуванням потенційних каскадних ефектів;

відсутність загальних методологічних засад оцінювання ризиків воєнно-економічній безпеці, стану відповідних спроможностей з метою підготовки, прийняття і впровадження стратегічних рішень;

недостатній рівень розвитку системи забезпечення кібербезпеки, що не дозволяє гарантувати кіберстійкість національних інформаційних ресурсів;

недостатній рівень обізнаності посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інститутів громадянського суспільства з вимогами інформаційної безпеки, відсутність або недостатній рівень засобів і можливостей ефективно протистояти інформаційній війні, яка ведеться проти України, та відповідних навичок роботи з дезінформацією;

недостатність фінансування органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення виконання законодавчо визначених завдань і функцій;

відсутність відповідних структурних підрозділів або недостатній рівень укомплектованості кадрами, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо здійснюють виконання функцій із забезпечення воєнно- економічної стійкості;

низький рівень комунікації між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та населенням;

недостатній рівень довіри населення до органів державної влади, і як наслідок недостатній рівень залучення широких верств населення, громадських об'єднань до реалізації заходів у сфері забезпечення воєнно-економічної стійкості;

недостатній рівень міжнародного співробітництва у сфері забезпечення воєнно-економічної стійкості.

Таблиця 1 Принципи функціонування та управління системою воєнно-економічної стійкості держави [21]

Основними елементами системи забезпечення воєнно-економічної стійкості держави є: об'єкти і суб'єкти воєнно-економічної стійкості (на державному, регіональному та місцевому рівнях), механізми а також практичні дії щодо забезпечення воєнно-економічної стійкості. Їх конкретний зміст залежить від того, до якої компоненти системи (оборонний бюджет, логістика, ОПК, ВТС) механізми мають відношення, на якому рівні (державний, регіональний, місцевий) та яку функціональну складову воєнно- економічної стійкості він забезпечує: фінансову, організаційну, управлінську, комерційну, соціально-економічну, інвестиційну, інноваційну, ресурсну, інформаційну, інтелектуальну, соціально-психологічну, зовнішньоекономічну, енергетичну, екологічну тощо.

Системне врахування всіх складових елементів надасть змогу забезпечити воєнно-економічну стійкість держави, зокрема, завдяки:

запровадженню ризикоорієнтованого підходу в системі стратегічного аналізу і планування;

забезпеченню належного рівня готовності держави і суспільства до реагування на загрози воєнно-економічній стійкості, надзвичайні та кризові ситуації різного походження на будь-яких етапах;

налагодженню ефективної взаємодії між усіма суб'єктами забезпечення національної стійкості;

підвищенню ефективності кризового менеджменту держави; зниженню людських, матеріальних і фінансових втрат внаслідок виникнення загроз, настання кризових ситуацій усіх видів;

економії ресурсів завдяки їх ефективному використанню; розвитку міжнародного співробітництва та обміну досвідом у сфері розбудови національної системи стійкості в цілому та забезпечення воєнно-економічної стійкості, а також інтеграції України до системи євроатлантичної безпеки.

Відповідно до рівнів організації системи забезпечення національної стійкості, відносно воєнно-економічної стійкості виділяють державний, регіональний (у межах держави), місцевий (рівень територіальних громад) територіальні рівні, а також об`єктовий (організаційна стійкість). Можуть також існувати наднаціональні системи забезпечення стійкості: регіональна (міждержавна) і глобальна.

Забезпечення воєнно-економічної стійкості держави здійснюється за допомогою технології її забезпечення на основі управління за концептуальним критерієм різноякісного виконання всіх технологічних етапів (під технологією розуміється система знань про методи та способи збору, передачі, обробки інформації, прийняття рішень, контроль за їх виконанням).

Технологія забезпечення воєнно-економічної стійкості припускає здійснення комплексу взаємопов'язаних дій з: моніторингу, оцінки та прогнозування, виявлення загроз, уразливостей та готовності й спроможності забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, адаптивного управління, ефективного кризового менеджменту та взаємодії на всіх рівнях, створення необхідних резервів та альтернативних стратегій, планування заходів і впровадження універсальних протоколів узгоджених дій, поширення необхідних знань і встановлення надійних комунікацій, раціонального використання обмежених ресурсів тощо.

Висновки

Отже, концепція забезпечення воєнно-економічної стійкості держави - це система теоретико-методологічних положень щодо методологічного підходу, цілей, принципів і методів забезпечення воєнно-економічної стійкості держави, а також розробки організаційно-практичних підходів (задач, методик, інструментів) щодо її реалізації для конкретних складових стійкості. Наведені концептуальні положення охоплюють основні аспекти забезпечення воєнно-економічної стійкості України і є теоретичною основою для розробки методології її забезпечення.

воєнно-економічний стійкість збройний захист

1. Bourbeau P. Resiliencism: premises and promises in securitization research. Resilience. 2013. № 1:1. Pp. 3-17.

2. Evans B., Reid J. Exhausted by resilience: response to the commentaries. Resilience. 2015. № 3:2. Pp. 154-159.

3. Zebrowski C. The nature of resilience.Resilience. 2013. № 1:3. Pp. 159-173.

4. Kaufmann M. Emergent self-organisation in emergencies: resilience rationales in interconnected societies. Resilience. 2013. № 1:1. Рp. 53-68.

5. Kaufmann M., Cavelty M.D., Kristensen K.S. Resilience and (in)security: Practices, subjects, temporalities. Security Dialogue. 2015. № 46(1).Pp. 3-14.

6. Martin-Breen P., Anderies J. M. Resilience: A Literature Review. Bellagio Initiative, 2011.

7. Lasconjarias G. Deterrence through Resilience. NATO, the Nations and the Challenges of Being Prepared / Research Division - NATO Defense College, Rome. Eisenhower Paper. 2017. № 7. Pp. 1-8.

8. Proag V. The concept of vulnerability and resilience.Building Resilience 2014: 4th International Conference on Building Resilience (8-10 September 2014, Salford Quays, UK). Procedia Economics and Finance. № 18. Pp. 369-376.

9. Rensel D.J. Resilience - A Concept. Defense ARJ. 2015. Vol. 22. № 3. Pp. 294-324.

10. Walker J., Cooper M. Genealogies of resilience: From systems ecology to the political economy of crisis adaptation. Security Dialogue. 2011. Vol. 42. № 2. Pp. 143-160.

11. Fjader C. The nation-state, national security and resilience in the age of globalization. Resilience. 2014. № 2:2. Pp. 114-129.

12. Chandler D. Beyond neoliberalism: resilience, the new art of governing complexity. Resilience. 2014. № 2:1. Pp. 47-63.

13. Chandler D. Resilience and human security: The post-interventionist paradigm. Security Dialogue. 2012. № 43(3). Рp. 213-229.

14. Резнікова О.О. Забезпечення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози в Україні та світі //Стратегічні пріоритети.-2017.-№ 3 (44).-C.23-24.

15. А.О. Місюра, В.О. Паливода. Концептуальні підходи НАТО та ЄС до забезпечення стійкості держави і суспільства у сфері національної безпеки. Аналітична записка. НІСД, березень 2018 р.

16. Брежнєва Т.В. Стійкість як ключовий елемент колективної оборони НАТО // Стратегічні пріоритети.-2017.-№ 3 (44).-C. 13.

17. Закон України «Про національну безпеку України», 2018 (із змінами).

18. Стратегія національної безпеки України. Затверджено Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020.

19. Стратегія воєнної безпеки України. Затверджено Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021.

20. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України. Затверджено Указом Президента України від 20 серпня 2021 року № 372/2021.

21. Концепція забезпечення національної системи стійкості. Затверджено Указом Президента України від 27 вересня 2021 року № 479/2021.

22. Мамонтова Н.А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи її забезпечення (на прикладі підприємств харчової промисловості) : автореферат дисертації кандидата економічних наук. Київ: Інститут економічного прогнозування, 2006. 59 с.

References

1. Bourbeau P. Resiliencism: premises and promises in securitization research. Resilience. 2013. № 1:1. Pp. 3-17.

2. Evans B., Reid J. Exhausted by resilience: response to the commentaries. Resilience. 2015. № 3:2. Pp. 154-159.

3. Zebrowski C. The nature of resilience.Resilience. 2013. № 1:3. Pp. 159-173.

4. Kaufmann M. Emergent self-organisation in emergencies: resilience rationales in interconnected societies. Resilience. 2013. № 1:1. Pp. 53-68.

5. Kaufmann M., Cavelty M. D., Kristensen K. S. Resilience and (in)security: Practices, subjects, temporalities. Security Dialogue. 2015. № 46(1).Pp. 3-14.

6. Martin-Breen P., Anderies J.M. Resilience: A Literature Review. Bellagio Initiative, 2011.

7. Lasconjarias G. Deterrence through Resilience. NATO, the Nations and the Challenges of Being Prepared / Research Division - NATO Defense College, Rome. Eisenhower Paper. 2017. № 7. Pp. 1-8.

8. Proag V. The concept of vulnerability and resilience. Building Resilience 2014: 4th International Conference on Building Resilience (8-10 September 2014, Salford Quays, UK). Procedia Economics and Finance. № 18. Pp. 369-376.

9. Rensel D.J. Resilience - A Concept. Defense ARJ. 2015. Vol. 22. № 3. Pp. 294-324.

10. Walker J., Cooper M. Genealogies of resilience: From systems ecology to the political economy of crisis adaptation. Security Dialogue. 2011. Vol. 42. № 2. Pp. 143-160.

11. Fjdder C. The nation-state, national security and resilience in the age of globalization. Resilience. 2014. № 2:2. Pp. 114-129.

12. Chandler D. Beyond neoliberalism: resilience, the new art of governing complexity. Resilience. 2014. № 2:1. Pp. 47-63.

13. Chandler D. Resilience and human security: The post-interventionist paradigm. Security Dialogue. 2012. № 43(3). Pp. 213-229.

14. Reznikova O.O. Zabezpechennya stiykosti derzhavy i suspil'stva do terorystychnoyi zahrozy v Ukrayini ta sviti [Ensuring the stability of the state and society against the terrorist threat in Ukraine and the world] //Stratehichnipriorytety.-2017.-№ 3 (44).-S.23-24. [in Ukrainian].

15. A.O. Misyura, V.O. Palyvoda. Kontseptual'ni pidkhody NATO ta YES do zabezpechennya stiykosti derzhavy i suspil'stva u sferi natsional'noyi bezpeky. [Conceptual approaches of NATO and the EU to ensuring the stability of the state and society in the field of national security]. Analitychna zapyska. NISD, berezen' 2018 r. [in Ukrainian].

16. Brezhnyeva T.V. Stiykist' yak klyuchovyy element kolektyvnoyi oborony NATO. [Stability as a key element of NATO's collective defense] // Stratehichnipriorytety.-2017.-№ 3 (44).- S. 13. [in Ukrainian].

17. Zakon Ukrayiny «Pro natsional'nu bezpeku Ukrayiny», 2018. [in Ukrainian].

18. Stratehiya natsional'noyi bezpeky Ukrayiny. Zatverdzheno Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 14 veresnya 2020 roku № 392/2020. [in Ukrainian].

19 Stratehiya voyennoyi bezpeky Ukrayiny. Zatverdzheno Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 25 bereznya 2021 roku № 121/2021. [in Ukrainian].

20. Stratehiya rozvytku oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrayiny. Zatverdzheno Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 20 serpnya 2021 roku № 372/2021. [in Ukrainian].

21. Kontseptsiya zabezpechennya natsional'noyi systemy stiykosti. Zatverdzheno Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 27 veresnya 2021 roku № 479/2021 [in Ukrainian].

22. Mamontova N.A. Finansova stiykist' aktsionernykh pidpryyemstv i metody yiyi zabezpechennya (na prykladi pidpryyemstv kharchovoyi promyslovosti) [Financial stability of joint-stock enterprises and methods of ensuring it (on the example of food industry enterprises]: avtoreferat dysertatsiyi kandydata ekonomichnykh nauk. Kyyiv: Instytut ekonomichnoho prohnozuvannya, 2006. 59 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru