Система принципів протидії терористичній загрозі в умовах міського середовища: концептуалізація прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система принципів протидії терористичній загрозі в умовах міського середовища: концептуалізація прав людини

Холодов Віталій Володимирович аспірант відділу теорії держави і права, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Анотація

Доведено, що протидія тероризму повинна бути заснована на міжнародно-правових зобов'язаннях держави та внутрішньодержавних законодавчих нормах прав людини створюючи єдиний синергетичний підхід для забезпечення загального балансу інтересів, де міжнародне право може слугувати не тільки вказівником в окреслених питаннях, а й певним механізмом його реалізації та подальшого розвитку вже наявних норм. Водночас, заходи, які вживаються для протидії тероризму, повинні бути пропорційними й обмеженими, щоб уникнути порушення прав людини та забезпечити збереження правового порядку і демократичних цінностей.

Визначено, що протидія терористичній загрозі загалом направлена на створення такого середовища, де б повноцінно реалізовувався весь комплекс прав та свобод людини і громадянина, адже тероризм, за своєю суттю, направлений на створення умов за яких неможлива реалізація навіть основних прав (права на життя, на безпеку та фізичну недоторканність, свободу вираження, релігійну свободу тощо).

Відмічено, що Права людини, зі свого боку, вже давно стали загально-правовою категорією, що обумовлює подальший розвиток всієї юридичної науки та практики, підтверджуючи тим самим людиноцентристські прагнення сучасного світу, які, проте, можуть зазнавати значних перетворень та девіацій у реальних умовах. Міжнародна спільнота загалом та кожна держава зокрема прагне до забезпечення реалізації цих прав встановлюючи міжнародно-правові стандарти захисту прав людини та національні підходи в вітчизняних законодавствах. Обов'язок держави виконувати свої зобов'язання у галузі прав людини, зокрема захищати життя та безпеку своїх громадян, в контексті протидії терористичній загрозі, визначає дуже важливий баланс.

Ключові слова. Протидія тероризму, права на життя, міське середовище, людиноцентристські прагнення сучасного світу.

Abstract

The system of principles for combating the terrorist threat in the urban environment: conceptualization of human rights

Kholodov Vitaly Volodymyrovych graduate student of the Department of Theory of State and Law, Institute of State and Law named after V.M. Koretsky NAS of Ukraine

It has been proven that countering terrorism should be based on the international legal obligations of the state and domestic legislative norms of human rights, creating a single synergistic approach to ensure the overall balance of interests, where international law can serve not only as a guide in the outlined issues, but also as a certain mechanism for its implementation and further development of existing norms. At the same time, the measures taken to counter terrorism must be proportionate and limited in order to avoid violations of human rights and ensure the preservation of the legal order and democratic values.

It was determined that countering the terrorist threat is generally aimed at creating such an environment where the entire complex of human and citizen rights and freedoms would be fully realized, because terrorism, in its essence, is aimed at creating conditions under which it is impossible to realize even basic rights (the right to life, to security and physical integrity, freedom of expression, religious freedom, etc.).

It is noted that human rights, for their part, have long since become a general legal category, which determines the further development of all legal science and practice, thus confirming the human-centered aspirations of the modern world, which, however, can undergo significant transformations and deviations in real conditions. The international community in general and each state in particular strives to ensure the realization of these rights by establishing international legal standards for the protection of human rights and national approaches in domestic legislation. The duty of the state to fulfill its human rights obligations, in particular to protect the life and safety of its citizens, in the context of countering the terrorist threat, determines a very important balance.

Keywords. Anti-terrorism, rights to life, urban environment, human-centered aspirations of the modern world.

терористичний загроза міське середовище право

Постановка проблеми

У світлі постійної терористичної загрози в міському середовищі, питання про місце прав людини у системі принципів протидії цій небезпеці стає особливо актуальним. Тероризм як нагальна загроза у сучасному глобалістичному світі першочергово спрямований на ліквідацію основоположних прав та свобод людини, які є основою будь-якого демократичного суспільства, і раціонально може бути визначений як перешкода їх повноцінній реалізації. Водночас протидія такій загрозі багато у чому передбачає взаємодію відповідних уповноважених суб'єктів із суспільством зокрема шляхом обмеження прав. Здійснення таких обмежень та належне інформування суспільства щодо такого роду заходів може мати різноманітний характер та відповідний вплив на суспільство загалом та подальший розвиток терористичної діяльності в будь-якій державі. Тож в даній статті пропонуємо дослідити та розкрити принцип дотримання прав людини у системі принципів протидії терористичній загрозі у міському середовищі як юридичної категорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У системі наукових досліджень питанню терористичної загрози в міському середовищі присвячений чималий корпус праць, у яких висвітлені різні аспекти цього питання з позицій теорії та історії права.

Мета статті - розглянути трансформацію характеру терористичної загрози в Україні як інструменту для побудови ефективної та легітимної системи заходів протидії тероризму й в умовах міського середовища.

Виклад основного матеріалу

Констатуємо, що визначеність принципів є нагальною для здійснення ефективної протидії терористичній загрозі, адже саме вони створюють базис для організації та функціонування цієї системи, а практична відповідність здійснюваної діяльності встановленим принципам є вирішальною щодо результативності вказаних заходів. Дотримання цих принципів є вирішальним для побудови ефективної та легітимної системи заходів протидії тероризму й в умовах міського середовища.

Права людини, зі свого боку, вже давно стали загальноправовою категорією, що обумовлює подальший розвиток всієї юридичної науки та практики, підтверджуючи тим самим людиноцентристські прагнення сучасного світу, які, проте, можуть зазнавати значних перетворень та девіацій у реальних умовах. Міжнародна спільнота загалом та кожна держава зокрема прагне до забезпечення реалізації цих прав встановлюючи міжнародно-правові стандарти захисту прав людини та національні підходи в вітчизняних законодавствах. Обов'язок держави виконувати свої зобов'язання у галузі прав людини, зокрема захищати життя та безпеку своїх громадян, в контексті протидії терористичній загрозі, визначає дуже важливий баланс. З одного боку, держава має право та обов'язок застосовувати ефективні антитерористичні заходи для запобігання та протидії терористичним актам, а також притягати винних до відповідальності. З іншого боку, ці заходи повинні бути узгоджені з міжнародно-правовими зобов'язаннями держави. Це означає, що будь-які антитерористичні заходи, які вживає держава або уповноважені суб'єкти, повинні бути пропорційними, необхідними та відповідати принципам правової держави. Держава має уникати застосування надмірної сили або обмежень, які порушують права та свободи громадян. Крім того, держава повинна гарантувати, що будь-які заходи не спричиняють дискримінації, особливо щодо вразливих груп населення. Врахування міжнародно-правових зобов'язань у галузі прав людини допомагає спрямовує здійснення протидії терористичній загрозі у чітких межах їх дотримання.

Такий підхід забезпечує, не тільки захист державою своїх громадян від терористичних загроз, а й дотримання нею міжнародних стандартів у сфері прав людини та гуманітарного права, що знайшло своє відображення у національному законодавчому врегулюванні: п. 1 ч. 1 статті 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлює, що боротьба з тероризмом повинна ґрунтуватися, зокрема на принципі «законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина» [1].

Водночас, терористична загроза, як інструмент політичної боротьби або протесту, важко піддається прогнозуванню, оскільки у процесі її реалізації можуть використовуватися різноманітні форми і методи. Від розтягнутих міських бойових дій до вибухів терористичних пасток, тероризм несе загрозу не тільки фізичній безпеці людей, але і суспільному порядку та стабільності. На прикладі здійснення атак Росії проти українських міст можемо бачити який особливий негативний вплив мають терористичні акти у міському середовищі, де такі дії можуть характеризуватися не тільки значною варіативністю методів, а й найбільш яскраво вираженим психологічним впливом деструктивного типу на населення. Сучасний збройний конфлікт демонструє демонструє також, що тероризм може мати глибокий економічний вплив, особливо коли він спричиняє зниження інвестицій, зниження споживчого попиту, демографічні зміни тощо. Всі ці наслідки можуть відбитися на здійсненні основних прав людини, створюючи загрозу повноцінній реалізації.

Погоджуємося з І. Громівчук, яка виділяє наступні аспекти загрози прав людини через тероризм:

• «глобальне» порушення прав народів і людини та пов'язані з ним (порушенням) соціальні протести;

• порушення прав та свобод людини у результаті вчинення терорис - тичних актів у відповідь (уразливість населення як предмету безпосереднього посягання);

• загроза порушень принципів верховенства та поваги прав людини у ході боротьби з тероризмом і пов'язаних з цим утисків та обмежень [ 2, с. 11].

Тож зазначаємо, що протидія терористичній загрозі загалом направлена на створення такого середовища, де б повноцінно реалізовувався весь комплекс прав та свобод людини і громадянина, адже тероризм, за своєю суттю, направлений на створення умов за яких неможлива реалізація навіть основних прав (права на життя, на безпеку та фізичну недоторканність, свободу вираження, релігійну свободу тощо).

При цьому, дотримання прав і свобод людини державою вже слугує своєрідним превентивним заходом щодо вчинення терористичних дій, тож погоджуємося з В.І. Тимошенко у тому, що «... дотримання прав людини, основних свобод і верховенства права сприяє зміцненню ефективних заходів боротьби з тероризмом. Порушення прав людини породжують у населення розчарування, яке також може призводити до протиправної поведінки, аж до терористичних актів. Люди повинні бути впевнені, що їхньому життю не загрожуватиме небезпека навіть під час заходів, до яких держава вдається заради захисту населення від терористів. На жаль, це часто порушується» [3, с. 74]. Таким чином дотримання прав людини можна визначити не тільки як принцип протидії терористичній загрозі, а й як захід такої протидії, що повинен реалізовуватися на загальнодержавному рівні у комплексі із відповідною інформаційною кампанією для подолання правового нігілізму серед суспільства як одного із чинників залучення населення до терористич - них угрупувань та активізації їх злочинної діяльності.

Міське середовище, в свою чергу, як детермінанта терористичної загрози передбачає особливості взаємодії тероризму та прав людини, як щодо її фактичної реалізації так і щодо здійснюваних заходів. В такому контексті принцип адекватності, що його виокремлюють із принципів правової держави та дотримання прав людини, набуває особливого значення і слугує своєрідним регулятором для визначення правового поля заходів різноманітного характеру щодо обмеження прав. Таким чином здійснювані уповноваженими суб'єктами заходи повинні зважувати на відповідність вживані заходи із шкодою, що може бути заподіяна. Застосування даного принципу характерне не тільки для сфери протидії тероризму, а й загалом для сфери державного втручання у права та свободи людини. Відтак, Європейський суд з прав людини зазначає основні аспекти для оцінки раціональності вживаних обмежень: 1) законодавче встановлення такого роду заходів; 2) легітимність цілей, тобто захист певних загальних цінностей; 3) необхідність для демократичного суспільства; 4) відповідність поставленій меті [4, с.158-159]. Таким чином встановлюване обмеження повинно бути співставне наявній суспільній загрозі, а їх ступінь належним чином обґрунтованим й одночасно відповідати всім поставленим критеріям.

При цьому важливим залишається недопущення зловживання владою такими обмеженнями, що можемо бачити у світовій практиці. У дослідженні Університету Міннесоти, зокрема, вказується на випадки державних утисків інститутів громадянського суспільства під приводом боротьби з тероризмом, наприклад, у Нікарагуа, де було прийнято кілька законів про боротьбу з тероризмом, з 2018 р. по 2022 р. принаймні 209 громадських організацій, включно з найбільшими та найвідомішими правозахисними некомерційними організаціями, які працюють у сферах прав жінок, прав корінних народів, освіти та розвитку, були позбавлені свого правового статусу та права на здійснення своєї діяльності у зв'язку із ймовірним недотриманням вимог законодавству у сфері протидії тероризму. Багато очільників некомерційних організацій і правозахисників були свавільно затримані, притягнуті до відповідальності або іншим чином піддані судовому переслідуванню на вказаних підставах, що означає потенційне порушення прав на свободу вираження поглядів і зібрань, прав меншин, права на приватне життя, належної правової процедури та прав на справедливий судовий розгляд, а також інших прав і свобод, які передбачаються міжнародним правом прав людини [5, с. 708-709].

Сучасний характер реалізації терористичної загрози з боку РФ передбачає активну роботу безпосередньо в умовах міського середовища. Так наразі можемо виділити декілька особливостей, що потребують відповідного відображення та модернізації у заходах протидії тероризму:

1) залучення міського населення в якості співучасників терористичних актів (активне використання громадян України та привернення громадян рф, що перебувають на території України, в якості навідників для ракетних обстрілів, інформаторів щодо пересування військової техніки та особистої інформації військовослужбовців тощо);

2) використання засобів зовнішнього спостереження для коригування ракетних обстрілів;

3) особливості міської забудови як фактор вибору цілей для терористич - них актів;

4) реалізація деструктивних заходів інформаційного характеру для погіршення психологічного стану міського населення з метою дестабілізації внутрішнього суспільно-політичного стану;

5) здійснення кібератак на критичну інфраструктуру та банківську систему тощо.

Вказані дії РФ демонструють необхідність подальшого розвитку наявної системи протидії терористичній загрозі в умовах військового середовища в реальному часі, що очевидно також передбачає введення додаткового комплексу нормативно-правових обмежень прав та свобод, які ми вже можемо відчувати (заборона зйомки у певних місцях, обмеження свободи пересування, обмеження використання певних інформаційних ресурсів тощо). Відповідно нагальним питанням для України є забезпечення реалізації вказаного принципу адекватності обмежень до нагальної загрози. Важливим в такому контексті видається не тільки використання наявного міжнародного досвіду у сфері забезпечення дотримання прав людини в галузі протидії терористичній загрозі, а й розповсюдження здобутого Україною. Унікальна ситуація в якій наразі перебуває наша держава, зважаючи на трагічність подій, повинна стати стимулом для міжнародного співтовариства у виробленні комплексу новітніх міжнародно-правових підходів протидії терористичній загрозі.

Висновки

Наочні приклади та аналіз демонструють, що принцип дотримання прав людини становить основу здійснення протидії терористичній загрозі і може реалізовуватися лише із урахуванням загально правових підходів у сфері захисту прав людини та відповідними особливостями антитерористичної діяльності. Протидія тероризму повинна бути заснована на міжнародно-правових зобов'язаннях держави та внутрішньодержавних законодавчих нормах прав людини створюючи єдиний синергетичний підхід для забезпечення загального балансу інтересів, де міжнародне право може слугувати не тільки вказівником в окреслених питаннях, а й певним механізмом його реалізації та подальшого розвитку вже наявних норм. Водночас, заходи, які вживаються для протидії тероризму, повинні бути пропорційними й обмеженими, щоб уникнути порушення прав людини та забезпечити збереження правового порядку і демократичних цінностей.

Міське середовище, як найбільш сприятливе для реалізації терористич - них загроз, потребує особливого підходу у сфері протидії тероризму, а отже особливої уваги потребує також повноцінна реалізація принципу дотримання прав людини, який виступає детермінантою для існування всієї системи протидії.

Література

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 № 638-IV.

2. Громівчук І.М. Міжнародно-правовий захист прав людини в умовах боротьби з тероризмом: автореф . ... к.ю.н. 12.00.11. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. 21 с.

3. В.І. Тимошенко. Реалізація прав людини в сучасному світі: виклики і загрози. Правова держава. Київ, 2023. № 34. С. 69-77.

4. Кудінов С.С. Фундаментальні засади протидії тероризму в Україні. Правові новели. Херсон, 2018. № 6. С. 155-161.

5. Alyssa T. Yamamoto, Fionnuala Ni Aolain. State Responsibility for Human Rights Violations Perpetrated in the Name of International Counter-Terrorism Financing Obligations. Fordham International Law Journal. Volume 46, Issue 5, 2023.

References

1. Zakon Ukrarni “Pro borot'bu z terorizmom” [The Law of Ukraine “On the fight against terrorism”]. (n.d). zakon3.rada.gov.ua [in Ukrainian].

2. Gromwchuk І.M. (2014). Mіzhnarodno-pravovij zahist prav ljudini v umovah borot'bi z terorizmom [International legal protection of human rights in the context of the fight against terrorism]. Extended abstract of candidate's thesis. K.: Ki'ivs'kij nadonal'nij umversitet m. T. Shevchenka [in Ukrainian].

3. Timoshenko V.I. (2023). Reahzadja prav ljudini v suchasnomu svhk vikliki і zagrozi [Implementation of human rights in the modern world: challenges and threats]. Pravova derzhava - Constitutional state, 34, 69-77. [in Ukrainian].

4. Kudmov S.S. (2018). Fundamental'^ zasadi protidh terorizmu v Штаті [Fundamental principles of combating terrorism in Ukraine]. Pravovi noveli - Legal novels, 6, 155-161 [in Ukrainian].

5. Alyssa T. Yamamoto, Fionnuala, Ni Aolain (2023). State Responsibility for Human Rights Violations Perpetrated in the Name of International Counter-Terrorism Financing Obligations. Fordham International Law Journal, 46, 5, 2023. [in English].

Размещено на Allbest.ru