Позивачі та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Позивачі та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Гусаров Костянтин Володимирович доктор юридичних наук,

професор, кафедра цивільної юстиції та адвокатури

м. Харків

Анотація

У статті розглядаються особливості суб'єктного складу цивільних процесуальних правовідносин у справах про відшкодування шкоди, заподіяної військовими діями держави - агресора. На прикладах матеріалів судової практики, наведених в роботі, характеризується участь у справах позивачів та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору у зазначених категоріях цивільних справ. Пояснюється такий підхід необхідністю характеристики початку руху цивільних процесуальних правовідносин при зверненні позивачів до суду та можливістю в подальшому вступу у цивільну справу першого з двох передбачених ЦПК України видів третіх осіб. Крім зазначеного, у роботі аналізуються особливості подачі позовних заяв як фізичними, так і юридичними особами.

Відмічаються засади виникнення підстав для так званої «активної» співучасті при зверненні до суду кількох позивачів по справам про відшкодування шкоди, заподіяною війною. Розглядаються особливості звернення до суду ініціаторів позовного провадження електронними засобами та належного повідомлення таких учасників справи про призначений час та місце судового засідання. На прикладі матеріалів судової практики обґрунтовується доцільність надання повноважень участі у розгляді спірних правовідносин одному з співучасників на боці позивача. У роботі приділяється увага визначенню позивачами підсудності як елементу справедливого суду відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Практичне значення цього елементу змісту наукової статті обумовлюється можливим місцем проживання вказаними суб'єктами в якості тимчасово-переміщених осіб на території різних територіальних громад України та за межами держави. З огляду на таку обставину процесуальної співучасті на боці позивача, як пред'явлення позову кількома співпозивачами, розглядається можливість вступу у справу тих співучасників, які не звернулись до суду одночасно із первісним позивачем (позивачами), в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. При цьому наголошується, що національне цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість залучення до участі у справі лише співвідповідача, залишивши поза увагою таку можливість для потенційного співпозивача.

Ключові слова: сторони; позивач; відповідач; треті особи; відшкодування шкоди, заподіяною війною; позовне провадження.

Abstract

Plaintiffs and third parties making independent claims regarding the subject matter of the dispute in cases of compensation for damage caused by war

Gusarov Kostiantyn Volodimyrovuch Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

The article deals with the peculiarities of the subjective composition of civil procedural legal relations in cases of compensation for damage caused by military actions of the aggressor State. The examples of case law materials provided in this work characterize the participation of plaintiffs and third parties making independent claims to the subject matter of a dispute in these categories of civil cases. This approach is explained by the need to characterize the beginning of civil procedural legal relations when plaintiffs apply to court and the possibility of further entry into a civil case of the first of the two third parties provided for by the Code of Civil Procedure of Ukraine. In addition, this publication analyzes the peculiarities of filing claims by both individuals and legal entities.

The grounds for the so-called "active" complicity when several plaintiffs apply to court in cases of compensation for damage caused by the war are noted. The author analyzes the peculiarities of applying to the court by the initiators of the lawsuit proceedings by electronic means and proper notification of such parties to the case about the appointed time and place of the court hearing. Using the judicial practice materials as an example, the author substantiates the expediency of granting the authority to participate in the consideration of disputed legal relations to one of the accessories on the plaintiff's side.

The work focuses on the plaintiffs' determination of jurisdiction as an element of a fair trial in accordance with the requirements of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The practical significance of this element of the article's content is determined by the possible place of residence of these subjects as temporarily displaced persons on the territory of different territorial communities of Ukraine and outside the State. Taking into account the fact of procedural complicity on the part of the plaintiff, such as the filing of a lawsuit by several co-plaintiffs, the possibility of joining the case of those co-plaintiffs who did not apply to the court at the same time as the original plaintiff(s) as third parties making independent claims regarding the subject matter of the dispute is being considered. The author emphasizes that the national civil procedural legislation provides for the possibility of involving only a co-defendant in the case, leaving aside such a possibility for a potential co-plaintiff.

Keywords: parties; plaintiff; defendant; third parties; compensation for damage caused by war; legal proceedings.

Вступ

Постановка проблеми у її загальному вигляді та зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями полягає у вдосконаленні процесуально- правового статусу учасників цивільної справи у специфічних цивільних процесуальних правовідносинах. У структурі останніх відбуваються зміни, пов'язані із наповненням соціальних відносин новими складовими, викликаними підчас, на жаль, далеко не позитивними обставинами.

Військові конфлікти, що відбуваються у світі в цілому, викликають необхідність корегування низки правовідносин, в тому числі майнового характеру. Не стала виключенням і збройна агресія Російської Федерації проти України, розпочата у 2014 р. Повномасштабне вторгнення держави - агресора відбулось 24 лютого 2024 р. та спричиняє з вказаної дати чисельні людські втрати, руйнування людських доль, завдання шкоди майновим інтересам суб'єктів правовідносин, падіння економічного добробуту тощо.

Зазначені обставини нерідко призводять до звернень із вимогами про відшкодування шкоди до юрисдикційних органів національного та міжнародного рівнів. Всебічне дослідження цієї проблематики вимагає системного підходу та складається з багатьох компонентів, які навряд чи можливо дослідити в межах однієї наукової статті. Враховуючи багатогранність означеної проблематики, вважаю за можливе присвятити дану наукову роботу особливостям суб'єктного складу вказаних правовідносин з урахуванням характеристики цивільної процесуальної правосуб'єктності позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету позову, у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з вищевказаної проблематики багатогранний. Банк досліджень і публікацій передбачає аналіз як процесуальної літератури, що стосується процесуально-правового статусу таких учасників справи, як позивачі та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і матеріалів судової практики поряд із науковими дослідженнями особливостей розгляду цивільних справ по відшкодуванню шкоди. Окремим чинником при цьому є практика ЄСПЛ та наукові джерела, присвячені аналізу правовідносин, виникнення, розвиток або припинення яких пов'язано з тими чи іншими військовими діями.

При цьому варто зазначити, що особливостям правового статусу позивача та третьої особи у цивільному процесі присвячені роботи С.С. Бичкової, В.В. Комарова та П.І. Радченка, Д.М. Сібільова [1-3] та багатьох інших вчених. Теоретичним питанням розгляду судами справ про відшкодування шкоди в цілому приділено уваги в наукових працях фахівцями матеріального права [4-6]. Особливості правовідносин цивілістичного характеру під час збройної агресії також не обійдені увагою науковців [7-9].

Метою статті є аналіз правового становища позивача та одного з двох передбачених у цивільному процесуальному законодавстві України третіх осіб при розгляді в порядку цивільного судочинства справ про відшкодування шкоди, спричиненою війною. Під нею автор розуміє будь-яке збройне втручання військових чи інших формувань однієї держави на територію іншої. При цьому, вважаю, мета такого втручання не має значення з причини її протиправності. Воно може спрямовуватись як на захоплення заручників, так і на територіальну цілісність, або спричинено прямим посяганням на економічні активи сусідньої держави або суб'єкта міжнародних відносин, географічне розташування якого безпосередньо не наближене до кордонів держави - агресора.

Виклад основного матеріалу

Вирішення спірних правовідносин, включаючи позовні вимоги по відшкодуванню шкоди, заподіяною війною, потребує, в якості першочергових кроків, визначення суб'єктного складу таких правовідносин. Означена вимога ґрунтується на законодавчому положенні про те, що початок руху цивільних процесуальних правовідносин, зокрема при зверненні до суду у справам вказаної категорії, починається з подачі позовної заяви до вказаного юрисдикційного органу.

За правилами ст. 175 ЦПК України, зазначений процесуальний документ має містити багато положень, перелік яких не має вичерпного характеру. Частина шоста цієї норми закріплює можливість зазначенні в її змісті й інших відомостей, необхідних для правильного вирішення спору. Проте в якості обов'язкової умови національне цивільне процесуальне законодавство передбачає включення до позовної заяви повного найменування (для юридичних осіб) або прізвища, ім'я та по батькові (фізичних осіб) сторін, включаючи позивача. Разом з цим, необхідно зазначати його місцезнаходження, або проживання чи перебування, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Частина 2 ст. 175 ЦПК України передбачає обов'язковість зазначення й іншої інформації, включення якої є умовою відповідності засобу звернення до суду вимогам процесуального законодавства. цивільний відшкодування третій спор

Враховуючи наявну судову практику вітчизняних судів щодо стягнення з держави - агресора заподіяної шкоди, вважаю за доцільне приділити увагу особливостям суб'єктного складу таких справ. Йдеться, перш за все, про позивача (позивачів), без звернення до суду якого виникнення справи позовного провадження в порядку цивільного судочинства не уявляється можливим. Автор не аналізуватиме практику ЄСПЛ по даній категорії справ з причини висвітлення цього питання в іншій науковій праці [10, с. 164].

При реалізації права на судовий захист позивача важливим моментом є належне визначення ним територіальної юрисдикції спору. За правилами параграфу третього Глави 2 ЦПК України, даний позов може бути пред'явлений до одного з місцевих судів:

1) за вибором позивача - за місцем заподіяння шкоди можуть пред'являтись позови про відшкодування шкоди, заподіяному майну фізичних або юридичних осіб;

2) за місцем проживання чи перебування позивача - за його вибором можуть пред'являтись позовні вимоги про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України.

Норми ЦПК України, що регулюють правила підсудності, бракують положеннями про можливість пред'явлення позову до держави як до відповідача. Пояснюється такий висновок відсутністю у змісті ст. 27 ЦПК України, яка передбачає загальні правила підсудності у вигляді подачі позову за місцезнаходженням відповідача - нормативно-закріпленої можливості звернення до суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходилось або знаходиться представництво держави (в нашому випадку - посольство РФ у м. Києві).

Зазначена норма передбачає можливість пред'явлення вимог позовного характеру лише до відповідачів, які мають правосуб'єктність фізичної або юридичної особи, проте не держави. Однак судова практика формується підчас іншим чином. Так, доволі розгалуженою є практика Солом'янського районного суду м. Києва, який розглядає подібні справи за місцем минулого місцезнаходження посольства держави - агресора [напр., 11]. Проте особливості участі відповідача по справам вказаної категорії досліджуватиметься автором в іншій роботі.

Характеристика позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною, обумовлюється не лише фізичними особами. Господарський суд Харківської області, наприклад, в одному з рішень стягнув з держави - Російська Федерація - на користь ТОВ «Агродар-груп Україна» збитки, спричинені військовими діями, у розмірі 10 412 525,30 доларів США (десяти мільйонів чотириста дванадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять доларів США 30 центів), що є еквівалентом 378944000,00 грн. грн. (триста сімдесят вісім мільйонів дев'ятсот сорок чотири тисячі гривень 00 копійок) за курсом Національного банку України на дату подання позову [12]. Інтереси позивача у цій справі представляв відомий адвокат Костянтин Апазіді.

Запровадження електронного судочинства значно змінило у кращий бік вчинення процесуальних дій, включаючи звернення до суду. Фізичне знаходження позивачів справи в якості внутрішньо-переміщених осіб в різноманітних місцях України та інших держав на сьогодні не є перепоною для звернення до суду та участі у дистанційному розгляді справи. Проте особливості функціонування системи «Електронний суд» не зводиться на сьогодні до можливості пред'явлення позову через вказану систему декількома позивачами.

Активна співучасть по вказаній категорії справ обумовлюється пред'явленням позовних вимог декількома особами, які нерідко є членами однієї родини та разом перебувають в одному місці проживання [13]. При активній співучасті співпозивачі можуть доручити ведення справи одному з співучасників.

Проте завдяки вказаній електронній системі всі позивачі не можуть одночасно звернутись до суду. З огляду на вказану обставину, за якою з технічного боку неможливе звернення до суду у формі активної співучасті, цивільне процесуальне законодавство дозволяє, вважаю, потенційним співпозивачам вступити у справу в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору.

В такому випадку вказані треті особи подаватимуть позов до держави - відповідача.

Суд, з свого боку, при прийнятті позовної заяви та вступу третьої особи у справу постановляє ухвалу. Особливістю вступу у справу третьої особи є і те, що вони користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. За клопотанням третьої особи після її вступу у справу, остання розглядається спочатку (ч. 4 ст. 52 ЦПК України). Проте практична реалізація цього законодавчого припису навряд чи можлива у категорії справ, що розглядається, оскільки це призведе до затягування розгляду справи, що не відповідає інтересам позивачів та третіх осіб.

Висновки

Нажаль, обмежений обсяг даної роботи не дозволив автору приділити уваги всім важливим питанням такої багатогранної теми, як учасники цивільних процесуальних правовідносин у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною. Окремим предметом дослідження в даному випадку може виступати відповідач по таким справам, яким є держава. А виконання рішень по цим спірним правовідносинам є, вважаю, більше політичною, ніж юридичною проблемою.

Література

1. Бичкова С.С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження : монографія / С.С. Бичкова. - К. : Атіка, 2011. - 420.

2. Комаров В.В. Суб'єкти цивільного процесуального права : текст лекцій / В.В. Комаров, П.І. Радченко. - Харків : Юридичний інститут, 1990. - 51 с.

3. Сібільов Д.М. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: окремі питання доктрини та законодавчі тренди [Електронний ресурс] / Д.М. Сібільов // Теорія і практика правознавства. - 2018. - Вип. 2 (14). С. 1-10. https://doi.org/10.21564/2225- 6555.2018.14.151550.

4. Баранкова В.В. Суб'єктний склад цивільних справ щодо відшкодування шкоди, заподіяної нотаріусами / В.В. Баранкова // Матеріали круглого столу, присвяченого 105-й річниці від дня народження видатного вченого у галузі цивільного процесуального права, д-ра юрид. наук, проф. Семена Юлійовича Каца (м. Харків, 15 грудня 2020 р.) : тези доп. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Нац. акад. прав. наук України. - Харків : Оберіг, 2020. - С. 41-45.

5. Карнаух Б. Відшкодування шкоди, завданої іншою особою (стаття 1172 Цивільного кодексу України) / Б. Карнаух // Підприємництво, господарство і право. - 2020. - № 11. - С. 29-33.

6. Рубан О.О. Відшкодування шкоди при використанні праці фізичних осіб / О.О. Рубан // Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав : матеріали "круглого столу", присвяч. пам'яті проф. Чингізхана Нуфатовича Азімова (м. Харків, 18 груд. 2015 р.) / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, НДІ правознавства, каф. цивіл. права. - Харків : Б. в., 2016. - С. 251-254.

7. Жорнокуй Ю.М. Обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні, унаслідок збройної агресії / Ю.М. Жорнокуй // Нове українське право. - 2023. - Вип. 5. - С. 12-18.

8. Капліна О. Проблеми відшкодування збитків, завданих громадянинові внаслідок збройної агресії: кримінальний процесуальний аспект / О. Капліна, С. Шаренко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2022. - Т. 27, № 2. - С. 12-31. https://doi.org/ 10.32353/khrife.2.2022.02.

9. Ольшанченко В.І. Держава України як суб'єкт цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану підприємцям у ході проведення АТО/ООС (аналіз чинного законодавства та практики) / В.І. Ольшанченко // Юридична Україна. - 2020. - № 11. - С. 6-14.

10. Gusarov K.V., Popov O.I. Recognition of the fact of birth or death in the temporarily occupied territory under the rules of special proceedings. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. - 2020. - Vol. 27 No. 4. -P. 161-171.

11. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/17232/20 від 27 лют. 2023 р. - Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114824738.

12. Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/4920/23 від 18 січня 2024 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 116638583.

13. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 641/6847/23 від 16 січня 2024 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/116533532.

References