Сексуальне насильство в контексті воєнних злочинів: аналіз міжнародних та європейських стандартів та відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Сексуальне насильство в контексті воєнних злочинів: аналіз міжнародних та європейських стандартів та відповідальності

Батраченко Тетяна Сергіївна кандидат юридичних наук, доцент, завідувачка кафедри правоохоронної діяльності, Розгон Олександр Григорович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правоохоронної діяльності Єфімова Інна Веніамінівна кандидат юридичних наук, доцент, доцентка кафедри правоохоронної діяльності

м. Дніпро

Анотація

У тексті розглядаються міжнародні та європейські стандарти, що стосуються захисту від сексуального насильства, зокрема, в контексті воєнних конфліктів. Зазначається, що основоположним інструментом є Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульська конвенція), а також інші загальні конвенції Ради Європи та європейські стандарти дотримання прав постраждалих осіб.

На міжнародному рівні виділяються Римський статут Міжнародного кримінального суду та міжнародне гуманітарне право як ключові інструменти у протидії сексуальному насильству, пов'язаному з війною. Сексуальне насильство розглядається як серйозний міжнародний злочин, включаючи зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції та інші форми.

У дослідженні акцентується увага на відповідальності винних, яка не обмежуючись лише виконавцями, але також охоплює організаторів та планувальників воєнних кампаній. Приділяється увага порушенню міжнародного гуманітарного права та прав людини визначається як основного нормативноправового визначення для притягнення винних до відповідальності.

Зазначається, що існуючі міжнародні стандарти забезпечують основу для захисту прав постраждалих, а звернення до міжнародних механізмів може сприяти притягненню винних до відповідальності та відновленню порушених прав. Аналізуються аспекти вдосконалення законодавства та ефективного вирішення проблеми сексуального насильства, пов'язаного з війною. Зокрема, Римського статуту Міжнародного кримінального суду або включення його положень у національне законодавство. Висловлюється визнання досягнутого Україною прогресу у сфері захисту прав жінок під час війни, зокрема через співпрацю з ООН та прийняття національних планів дій. Підкреслюється, що подальший юридичний розвиток є ключовим для повного вирішення цієї проблеми.

Ключові слова: Сексуальне насильство, війна, міжнародні та європейські стандарти, Конвенція Ради Європи, Стамбульська конвенція, міжнародне кримінальне право, міжнародне гуманітарне право, Римський статут, права постраждалих, відповідальність винних, порушення прав людини, міжнародні злочини, Женевські конвенції, Міжнародний кримінальний суд, права жінок, захист прав людини, гендерно зумовлене насильство, Європейська конвенція з прав людини.

Abstract

Batrachenko Tetiana Serhiivna Ph.D in Law, Associate Professor, Head of the Department of Law Enforcement Activities, University of Customs and Finance, Dnipro

Rozgon Oleksandr Hryhorovych Ph.D in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law Enforcement Activities, University of Customs and Finance, Dnipro

Yefimova Inna Veniaminovna Ph.D in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law Enforcement Activities, University of Customs and Finance, Dnipro

SEXUAL VIOLENCE IN THE CONTEXT OF WAR CRIMES: ANALYSIS OF INTERNATIONAL AND EUROPEAN STANDARDS AND ACCOUNTABILITY

The text explores international and European standards related to protection against sexual violence, particularly in the context of armed conflicts. It highlights the pivotal instrument, the Council of Europe Convention on preventing violence against women and domestic violence (Istanbul Convention), along with other general conventions of the Council of Europe and European standards for the rights of victims.

On the international level, the focus is on the Rome Statute of the International Criminal Court and international humanitarian law as key instruments in combating sexual violence associated with war. Sexual violence is considered a serious international crime, encompassing acts such as rape, sexual slavery, forced prostitution, and other forms.

The study emphasizes the accountability of perpetrators, extending beyond mere perpetrators to include organizers and planners of military campaigns. Violations of international humanitarian law and human rights are identified as the primary legal foundations for holding the guilty accountable.

The text underscores that existing international standards provide a foundation for protecting the rights of victims, and recourse to international mechanisms can aid in holding perpetrators accountable and restoring violated rights. The analysis delves into aspects of improving legislation and effectively addressing the issue of sexual violence linked to war, particularly through the ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court or the incorporation of its provisions into national legislation. Recognition is given to Ukraine's progress in protecting women's rights during war, notably through collaboration with the UN and the adoption of national action plans. It highlights that further legal development is crucial for a comprehensive resolution of this issue.

Keywords: sexual violence, war, international and European standards, Council of Europe Convention, Istanbul Convention, international criminal law, international humanitarian law, Rome Statute, rights of victims, accountability of perpetrators, human rights violations, international crimes, Geneva Conventions, International Criminal Court, women's rights, human rights protection, gender-based violence, European Convention on Human Rights.

Постановка проблеми

Сучасний світ стикається з низкою викликів та загроз, серед яких воєнні конфлікти займають особливе місце, супроводжуючись численними порушеннями прав людини. Однією з найбільш серйозних проблем, яка стосується військових конфліктів, є сексуальне насильство, яке набуває особливої важливості в контексті воєнних дій.

Сексуальне насильство, пов'язане з війною, представляє собою значущий міжнародний злочин. Відмінності між міжнародними та звичайними злочинами полягають у їхньому впливі на світовий мир, безпеку і загальне благополуччя. Поза ознаками, що характеризують звичайне сексуальне насильство, ключовим елементом міжнародних злочинів є "контекстуальний елемент". Цей аспект виявляється в умовах широкомасштабного або систематичного застосування сили. Таким чином, сексуальне насильство може траплятися навіть у мирний період. Однак, якщо такий вид насильства пов'язаний з воєнними діями або широкомасштабним нападом на цивільне населення, воно стає більш серйозним і становить порушення міжнародного права [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сексуальне насильство в контексті воєнних злочинів є гострою та важливою темою, що потребує ретельного дослідження та аналізу. В контексті аналізу останніх досліджень і публікацій можна висвітлити, як міжнародні та європейські стандарти впливають на розуміння та кваліфікацію цього явища, а також як змінюється відповідальність за вчинення таких злочинів. Останні дослідження акцентують увагу на необхідності інтеграції тендерної перспективи в аналіз воєнних злочинів та визнають сексуальне насильство не лише як засіб ведення війни, але й як складну проблему, що вимагає комплексного розгляду. Розглядаються питання юридичної кваліфікації таких актів, механізми забезпечення справедливості та компенсації жертвам, а також шляхи запобігання подібним злочинам у майбутньому.

Автори останніх публікацій, такі як М. Новікова, О. Петренко, Л. Краснопольська та інші, досліджують різні аспекти цієї проблематики, включаючи юридичні норми, психологічні наслідки для жертв, стратегії міжнародних та національних судових органів щодо розслідування та судження винних. Вони також звертають увагу на роль міжнародних і регіональних організацій у формуванні ефективної правової та моральної відповіді на ці виклики.

Не зважаючи на численні дослідження та публікації, ситуація з сексуальним насильством у контексті воєнних злочинів, особливо в умовах воєнного стану в Україні, потребує більш глибокого та специфічного аналізу. Актуальність та складність проблематики в умовах триваючого конфлікту вимагає детального вивчення різних аспектів цього явища - від психологічних наслідків для жертв та механізмів їх соціальної адаптації до розробки ефективних правових інструментів для переслідування винних. Важливо зосередитися на зборі даних, аналізі свідчень жертв, дослідженні специфіки місцевих законів та їх взаємодії з міжнародними стандартами. Розуміння цієї проблематики вимагає постійного оновлення знань та адаптації підходів, аби ефективно захищати права та гідність жертв, а також запобігати подібним випадкам у майбутньому.

Мета статті полягає в докладному аналізі міжнародних та європейських стандартів, що регулюють питання сексуального насильства, пов'язаного з війною. Дослідження спрямоване на визначення основних положень, які визначають відповідальність за цей вид злочину, а також визначення прогалин у національному законодавстві та можливих шляхів вдосконалення правового захисту постраждалих. Заслуговуючи на належний розгляд, сексуальне насильство в контексті воєнних конфліктів вимагає системного аналізу та впровадження ефективних заходів для його запобігання та притягнення винних до відповідальності.

Виклад основного матеріалу

На рівні Європейського союзу прийнято широкий спектр інструментів для захисту від сексуального насильства, зокрема в контексті воєнних конфліктів. Ключовим та спеціалізованим документом є Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, відома як Стамбульська конвенція. Цей правовий інструмент, ратифікований Україною у червні 2022 року, не лише регулює питання сексуального насильства в мирний період, але також залишається чинним і під час війни. Стамбульська конвенція визначає положення, що стосуються ґендерно зумовленого насильства, включаючи сексуальне насильство, і застосовує їх у воєнний час [2]. сексуальний насильство воєнний конфлікт

Крім цього, на рівні Ради Європи існують загальні конвенції, спрямовані на захист прав, порушуваних у ситуаціях сексуального насильства під час воєнних конфліктів. Зокрема, Європейська конвенція з прав людини, Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або принижуючому поводженню, та Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми забезпечують захист прав, які можуть порушуватись у випадках сексуального насильства під час конфліктів. Україна, ратифікувавши ці конвенції, бере на себе зобов'язання щодо їх виконання.

Важливо також відзначити європейські стандарти дотримання прав постраждалих осіб від сексуального насильства. Хоча ці стандарти безпосередньо не визначають порушені права, вони передбачають процесуальні гарантії для осіб, які вже пережили насильницькі злочини. Наприклад, Європейська Конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів та Директива Європейського Союзу щодо мінімальних стандартів прав, підтримки і захисту жертв злочинів визначають процедури, які повинні забезпечувати держави у взаємодії з постраждалими. Навіть якщо Україна не є стороною деяких інструментів, окремі їхні положення вже інкорпоровані в національне законодавство [3].

При протидії сексуальному насильству в контексті воєнних злочинів, необхідно для належної оцінки ризиків та пов'язаних із ними потреб враховувати інтереси постраждалої особи. Це включає аспекти фізичної безпеки, вплив на фізичне та психологічне здоров'я, негативні соціальні наслідки, а також потреби у відшкодуванні завданої шкоди та відновленні. Подруге, доведення контекстуального елемента обов'язкове у національних та міжнародних судових процесах для кваліфікації сексуального насильства як міжнародного злочину.

Відтак, відповідно до міжнародного кримінального права, сексуальне насильство, пов'язане з війною, може бути кваліфіковане як воєнний злочин, злочин проти людяності або злочин геноциду.

У Римському статуті Міжнародного кримінального суду конкретизується перелік форм сексуального насильства як воєнного злочину та злочину проти людяності, таких як зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до зайняття проституцією, примусова вагітність, примусова стерилізація та інші дії сексуального характеру порівняної тяжкості. Відповідальність за такий вид насильства несуть не лише виконавці, але і ті, хто організував та спланував воєнну кампанію, в ході якої ці злочини стали можливими, включаючи найвище керівництво держави-агресора.

Окрім того, що сексуальне насильство пов'язане з війною, є міжнародним злочином, який переслідується Міжнародним кримінальним судом, таке насильство є також порушенням міжнародного гуманітарного права та міжнародного права з прав людини. В межах міжнародного гуманітарного права заборона щодо сексуального насильства, пов'язаного з війною, передбачена в усіх засадничих документах, а саме - чотирьох Женевських конвенціях та двох Додаткових протоколах до Женевських конвенцій.

Відтак, ці норми захищають від сексуального насильства як цивільних осіб, так і військовослужбовців. З погляду міжнародного права з прав людини сексуальне насильство є порушенням цілої низки прав. Зокрема, прав, що стосуються захисту статевої свободи, фізичної недоторканості, особистого життя та недискримінації особи. Вчинення такого насильства посягає на права, передбачені в ряді універсальних інструментів. Таких, наприклад, як: - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; - Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання; - Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; - Конвенція ООН про права дитини; - Європейська конвенція з прав людини [4, С. 280]. Усі вище перелічені інструменти є підставою для звернення до уповноважених міжнародних механізмів для притягнення винних до відповідальності та відновлення порушених прав. Зокрема, ідеться про Комітет ООН з прав людини та інші комітети ООН, уповноважені розглядати питання щодо порушення вищезазначених конвенцій, Європейський суд з прав людини, інші універсальні та регіональні механізми.

На сьогоднішній день ще не всі згадані міжнародні стандарти були включені до національного законодавства. Відтак, на даний момент кримінальне законодавство України має значні прогалини в регулюванні сфери "сексуального насильства, пов'язаного з війною". Наприклад, відсутнє конкретне визначення цього виду насильства в законодавстві. Хоча існує розділ Кримінального кодексу, присвячений злочинам проти статевої свободи та недоторканості особи, він в основному орієнтований на випадки сексуального насильства в мирний час. Таким чином, жодне положення цього розділу не відображає повного спектру тяжкості насильства, яке виникає в умовах воєнних конфліктів, як міжнародного злочину.

У практиці українських правоохоронних органів та судів сексуальне насильство, пов'язане з війною, переважно кваліфікується як "порушення законів та звичаїв війни" відповідно до статті 438 Кримінального кодексу. Однак цей підхід має свої недоліки, оскільки зазначена стаття є загальною і охоплює практично всі види воєнних злочинів, таких як вбивства, знищення об'єктів цивільної інфраструктури і т.д. Це призводить до того, що конкретні особливості злочину сексуального насильства часто залишаються поза увагою.

Щоб повністю усунути існуючі прогалини, пов'язані з кваліфікацією сексуального насильства, пов'язаного з війною, українська система правосуддя повинна адаптувати своє законодавство до міжнародних стандартів. Одним із шляхів цього досягнення може бути ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду, як це вже зроблено більшістю країн Європи. Іншою можливістю є інкорпорація положень Римського статуту, зокрема тих, що стосуються сексуального насильства, безпосередньо в національне законодавство. Умови тривалої війни роблять це питання особливо актуальним для нашої держави.

Важливим і вдалим досвідом є тісна співпраця України з Організацією Об'єднаних Націй (ООН) та прийняття стандартів, які ця організація встановлює для посилення ролі та захисту жінок в умовах війни, зокрема у справі протидії сексуальному насильству. Починаючи з 2016 року, Україна розробила та затвердила два національні плани дій для виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325(2000).

Резолюція 1325, яка була прийнята Радою Безпеки ООН у 2000 році, зосереджується на зміцненні ролі жінок, їхньому захисті та дотриманні прав в умовах збройних конфліктів та постконфліктного відновлення. Вона є першою у серії резолюцій "Жінки. Мир. Безпека". Зазначимо, що Україна виявилася однією з перших країн, яка прийняла відповідні національні плани дій в умовах війни[5].

У травні 2022 року була затверджена Рамкова програма співробітництва між Урядом України та ООН, спрямована на запобігання та протидію сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом. Поза сферою кримінального права, українське законодавство розглядає сексуальне насильство, пов'язане з війною, як одну з форм насильства за ознакою статі. Отже, всі правові норми, що визначають права постраждалих та регулюють діяльність уповноважених суб'єктів у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, застосовуються і у відношенні постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з війною. До таких норм входять Закон "Про рівні права та можливості жінок та чоловіків" та Порядок взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, а також інші профільні нормативно- правові акти [6, С. 28].

Висновки

Україна, як і багато інших країн, стикається з проблемою сексуального насильства, пов'язаного з війною, що порушує міжнародне гуманітарне та правозахисне законодавство. Навіть із ратифікацією Стамбульської конвенції та інших міжнародних інструментів, українське кримінальне законодавство залишає прогалини в юридичному визначенні "сексуального насильства, пов'язаного з війною". Практика судової кваліфікації часто використовує загальне поняття "порушення законів та звичаїв війни", що може не враховувати специфічних особливостей сексуального насильства в цьому контексті.

З метою вирішення цієї проблеми, Україні рекомендується вжити заходів для вдосконалення законодавства, а саме ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду або інкорпорування його положень у внутрішнє законодавство. Такий крок дозволить уникнути загальних категорій та забезпечити конкретне правове визначення сексуального насильства, пов'язаного з війною, відповідно до міжнародних стандартів. Україна вже досягла певного успіху у сфері захисту прав жінок в умовах війни через тісну співпрацю з ООН та прийняття національних планів дій, але подальший юридичний прогрес є необхідним для повного вирішення цієї проблеми.

Література

1. Муткорт: практичне вивчення Міжнародного гуманітарного права. Посібник для судових юристів. Українська Гельсінська спілка з прав людини.

2. Загальний огляд гуманітарної ситуації в Україні. Центр Разумкова.

3. Possibilities of forensic video and audio analysis while investigation of crimes, related to human trafficking

4. Андріїшин Т. Сексуальне насильство під час збройного конфлікту на сході України з боку українських формувань. Актуальні проблеми впливу збройного конфлікту на Сході України на появу й поширення Тендерно обумовленого насильства та забезпечення доступу до правосуддя : матеріали Міжнар. науково-практ. конф., м. Київ, 13 трав. 2020 р.

5. Роль резолюцій ради безпеки ООН у боротьбі з сексуальним насильством під час збройних конфліктів (частина і). Юрферма.иА.

6. Yagunov D. Penitentiary policy in the epoch of globalization: «PRIVATE» VERSUS «PUBLIC» (CURRENT STATE OF PRISON PRIVATIZATION). EUROPEAN POLITICAL AND LAW DISCOURSE : матеріали Міжнародної науково-практична конференції, Poland. Р 27-30.

References

1. Burov, S., Yelihulashvili, M., Korynevych, A., Marchuk I., Tymofieiev, M. (2020). Praktychne vyvchennia mizhnarodnoho humanitarnoho prava [practical study of International Humanitarian Law]. Kyiv: UHSPL [in Ukrainian].

2. Pyshchulina, O. (2022) Zahalnyi ohliad humanitarnoi sytuatsii v Ukraini [General overview humanitarian situations in Ukraine]. Kyiv: Razumkov centre [in Ukrainian].

3. Brendel, O., Nikulin K., Aslanovi E. (2022). Possibilities of forensic video and audio analysis while investigation of crimes, related to human trafficking [Possibilities of forensic video and audio analysis while investigation of crimes, related to human trafficking]. Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics - Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics.

4. Andriishyn, Т. (2020). Seksualne nasylstvo pid chas zbroinoho konfliktu na skhodi Ukrainy z boku ukrainskykh formuvan [Sexual violence during the armed conflict in Eastern Ukraine by Ukrainian formations]. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «In Aktualni problemy vplyvu zbroinoho konfliktu na Skhodi Ukrainy na poiavu y poshyrennia genderno obumovlenoho nasylstva ta zabezpechennia dostupu do pravosuddia». - International scientific and practical conference "In Current problems of the influence of the armed conflict in Ukraine on the creation and expansion of gender-based violence and ensuring access to justice" (рр. 280-281). Kyiv: Derzhavnyi naukovo-doslidnyi instytut [in Ukrainian].

5. Sait asotsiatsiia zhinok yurystok Ukrainy «Yurferma.UA.» [Website of the Association of Women Lawyers of Ukraine «Yurferma.UA»].

6. Yagunov, D. (2022). Penitentiary policy in the epoch of globalization [Penitentiary policy in the epoch of globalization]. International scientific and practical conference ««PRIVATE» VERSUS «PUBLIC» (CURRENT STATE OF PRISON PRIVATIZATION) - International scientific and practical conference ««PRIVATE» VERSUS «PUBLIC» (CURRENT STATE OF PRISON PRIVATIZATION). (рр. 27-30). European political and law discourse [in Poland].

Размещено на Allbest.ru