Порівняльна характеристика військових та воєнних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Економіко-правовий факультет, кафедра кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, м. Одеса

Порівняльна характеристика військових та воєнних злочинів

Постна Дарія Анатоліївна

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти



Анотація

воєнний злочин кримінальний відповідальність

У статті досліджено такі поняття як «воєнний злочин» та «військове кримінальне правопорушення», що стали особливо актуальними у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 лютого та введенням воєнного стану у країні. Необхідність чіткого розмежування вказаних категорій зумовлена проникненням війни в усі сфери українського суспільства, потребою однозначного сприйняття кримінальних правопорушень, вчинених в межах російсько-української війни, задля подальшого притягнення злочинців до відповідальності.

В межах дослідження, здійснено історичний аналіз зазначених правових категорій, які на початку свого виникнення сприймалися фактично як тотожні явища, однак з часом виявили значні відмінності. Водночас, виявлено розбіжності сприйняття військових і воєнних злочинів у різних державах в історичному розрізі. Саме ретроспективний аналіз дозволив прослідкувати основні відмінності вказаних категорій, що полягають, зокрема, у джерелах їхнього правового регулювання, а також їхніх об'єктах. Розглянуто різницю лексичних значень досліджуваних понять в українській мові, а також їхні англомовні аналоги. Проаналізовано окремо систему військових кримінальних правопорушень в межах чинного національного законодавства України. Виділено їхні характерні риси, такі як спеціальний суб'єктний склад, а також специфічний родовий об'єкт. Наведено їхню класифікацію залежно від видового об'єкту. Виявлено характерні ознаки воєнних злочинів, виходячи з доктринальних досліджень та аналізу визначень поняття у різних міжнародних актах. Висловлено позицію щодо двооб'єктності воєнних злочинів у зв'язку з їхньою подвійною природою. Воєнні злочини, першопочатково похідні від міжнародного гуманітарного права, врегульовані також і на рівні національного кримінального права, що зумовлює необхідність виділення двох родових об'єктів та підкреслюються їхнім розміщенням у двох різних розділах чинного Кримінального кодексу України. Окремо увагу приділено проєкту нового Кримінального кодексу України, та правовому регулюванню військових і воєнних злочинів у ньому. Узагальнено порівняння воєнних злочинів та військових кримінальних правопорушень, шляхом наведення їхніх основні спільних рис, а також виділення п'яти ключових відмінностей.

У висновку вказано на потребу подальшого детального опрацювання досліджуваної теми у доктрині та розмежування вказаних правових категорій у кримінальному законодавстві.

Ключові слова: воєнні злочини, військові кримінальні правопорушення, російсько-українська війна, військовослужбовці, Міжнародний Кримінальний Суд, збройний конфлікт, військова служба.



Postna Dariia Anatoliyivna Student of Odesa I.I. Mechnikov National University, Economics and Law Faculty, the Department of Criminal Law, Criminal Procedure and Criminalistics, Odesa

Comparative characteristics of military and war crimes

Abstract

The article examines such concepts as "war crime" and "military criminal offense", which became especially relevant in connection with the full-scale invasion of the Russian Federation into Ukraine on February 24, 2022 and the introduction of martial law in the country. The need for a clear demarcation of the specified categories is caused by the penetration of the war into all spheres of life of Ukrainian society, the necessity of an unambiguous perception of criminal offenses committed within the Russian-Ukrainian war, in order to further bring criminals to justice.

Within the framework of the study, a historical analysis of the specified legal categories was carried out and it was defined that these crimes at the beginning of their emergence were actually perceived as identical phenomena, but over time significant differences were revealed. Also, there were revealed some differences in the perception of military and war crimes in different states in historical perspective. It was the retrospective analysis that made it possible to trace the main differences of the specified categories, particularly, in the sources of their legal regulation, as well as their objects. The differences in the lexical meanings of the studied concepts in the Ukrainian language were revealed, as well as their English counterparts. The system of military criminal offenses within the current national legislation of Ukraine is analyzed separately. Their characteristic features are highlighted, such as a special subject, as well as a specific generic object. Their classification is given depending on the specific object. Characteristic features of war crimes are identified, based on doctrinal studies and analysis of the definitions of the concept in various international acts. The position is expressed regarding the two-objectiveness of war crimes in connection with their dual nature. War crimes, originally derived from international humanitarian law, are also regulated at the level of national criminal law, which necessitates the selection of two generic objects and is emphasized by their placement in two different sections of the current Criminal Code of Ukraine. Particular attention is paid to the project of the new Criminal Code of Ukraine and the legal regulation of military and war crimes in it. A comparison of war crimes and military criminal offenses is summarized, by pointing out their main common features, as well as highlighting five key differences.

The conclusion points to the need for further detailed study of the researched topic in the doctrine and delineation of the specified legal categories in the criminal legislation.

Keywords: war crimes, military crimes, Russian-Ukrainian war, military personnel, International Criminal Court, armed conflict, military service.



Постановка проблеми

Збройні конфлікти впродовж усієї людської історії створювали сприятливі умови для розвитку злочинності як такої. Водночас війна породжує цілком самостійний специфічний вид злочинності, пов'язаний з бойовими діями та діяльністю військовослужбовців.

Так, Офіс Генерального прокурора України на запит адвоката Романа Лихачова надав інформацію про значне збільшення кількості військових правопорушень: у 2021 році було зареєстровано 1,6 тис., а вже у першому півріччі 2022 року - 6017 тис., хоча й далеко не всі дійшли до стадії судового розгляду. Основними кримінальними правопорушеннями стали непокора (ст. 402 КК України), самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) та дезертирство (ст. 408 КК України) [1].

Водночас кількість воєнних злочинів за одною лише ст. 438 КК України (порушення правил і звичаїв війни) станом на 19 листопада 2023 року за даними Офісу Генерального прокурора України складає 110150 [2].

Російсько-українська війна, а особливо її повномасштабна фаза, вказує на систематичне порушення прав людини з боку російських військовослужбовців, що зумовлює необхідність кваліфікації їхніх діянь з метою подальшого притягнення до відповідальності винних осіб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У зв'язку з актуальністю тематики, особливо в останні роки у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, питанню співвідношення досліджуваних категорій починають приділяти більше увагу. Зокрема, свої наукові роботи у вказаній темі публікували Кричун Ю.А., Рогатинська Н.З., Пєтков С.В., Дрозд О.Ю. тощо. Однак крім цього, варто відзначити дослідження окремих аспектів окресленої тематики. Так, питанню вивчення військових кримінальних правопорушень присвячували свої праці Харитонов С.О., Овчінніков Р.М., Бугаєв В.О., Богуцький П.П., Карпенко М.І., Панов М.І., Передрій В.В. та інші. Водночас дослідження воєнних злочинів проводилося такими науковцями як Піддубна М.В., Репецький В.М., Лисик В.М., Драгоненко А.О., Пчеліна О.В., Пчелін В.Б. тощо.

Метою статті є окреслення різниці між поняттями «військових» та «воєнних» злочинів, виявлення проблемних аспектів чинного нормативного регулювання зазначеної сфери.

Виклад основного матеріалу

Кримінальний кодекс України (далі - КК України) не містить поняття «воєнних злочинів», що присутнє у міжнародних нормативних актах. Водночас, кримінальний закон містить співзвучне, і на перший погляд досить схоже поняття «військового кримінального правопорушення», яке у межах даної роботи є тотожним поняттю «військового злочину». Таким чином, у зв'язку з актуалізацією самої тематики війни у суспільстві та подальшою необхідністю судових проваджень щодо кримінальних правопорушень, вчинених у бойовій обстановці виникає потреба у чіткому розмежуванні вказаних правових категорій «воєнних» і «військових» злочинів.

Ґенеза розвитку військових і воєнних злочинів є давньою і достатньо заплутаною: від початку виникнення норм, що так чи інакше регулювали тоді ще тотожну сферу воєнних дій і військової служби, і до XIX століття, що ознаменувало виникнення міжнародного гуманітарного права, і, відповідно, виділення воєнних злочинів, досліджувана тема значно видозмінилася та розвинулася.

Попри доволі пізнє формування міжнародного гуманітарного права та його відокремлення від національного військового законодавства, існування збройних конфліктів сягає набагато більш давніх епох. Відповідно, обмеження та певні правила ведення війни, які сьогодні здебільшого стосуються сфери саме воєнних злочинів, є такими ж давніми, як і сама війна, хоча тоді й мали суто регіональний, а подекуди навіть суто локальний характер [3, с. 15-16]. Так, одні з перших відомих подібних правил датуються третім тисячоліттям до н.е. у Єгипті [4, с. 120].

Подібні норми мали й інші держави. Наприклад, пізніший давньоіндійський епос «Магабгарата», остаточно впорядкований у IV ст., містить досить докладні правила поведінки воїна. Зокрема, він згадує про обмеження на використання певних видів зброї (наприклад, отруйних та зубчастих стріл, що завдають зайвих страждань жертві), певних прийомів, та визначає деякі захищені категорії осіб. Так, не можна було вбивати беззбройних, а також «ні жінку, ні слониху, ні візника, ні співця, ні брахмана» [5, с. 14-15]. Подібні норми містяться і в інших літературних творах Індії - наприклад, у Законах Ману, що були створені десь між II ст. до н.е. та II ст. н.е. Зокрема, розділ VII визначає «обов'язки шляхетного воїна»: «Коли він бореться зі своїми ворогами в бою, нехай не наносить удари зброєю прихованою (в деревині), ні (такою, яка) зазубрена, отруєна або кінці якої палають вогнем». Крім цього, заборонялося вбивати сплячих, беззбройних та поранених тощо [6, с. 98-99].

Свої норми про ведення війни були і в Китаї, про що вказував у своїх працях Сунь Цзи, а також у Греції, де вони набували статусу законів [4, с. 120].

На цьому етапі військові та воєнні злочини залишаються фактично синонімами.

У Стародавньому Римі натомість вже містилося поняття «військового злочину», що визначалося аналогічно до сучасного українського розуміння таких правопорушень. Так, під військовими злочинами розуміли злочини, які вчинялися військовослужбовцями під час несення військової служби. У римському праві вони поділялися на прості та кваліфіковані, де до перших відносили, наприклад, втечу з поля бою та невиконання наказів (тобто такі злочини, що могли вчинятися виключно військовослужбовцями), а до другої - розкрадання майна у побратимів та бійки між військовослужбовцями (тобто такі, за які передбачалися суворіші покарання для військовослужбовців у порівнянні з цивільними). Крім цього, військовослужбовці могли вчиняти і загальні злочини, не пов'язані безпосередньо з військовою діяльністю [7, с. 41].

В даному випадку римські військові злочини в цілому відповідають сучасним уявленням про них. Водночас, аспект воєнних злочинів у римському праві був достатньо специфічним. Так, Вільям Джеймс Дюрант зазначав, що «право переможців вбивати своїх полонених було загальноприйнятим протягом усієї античності, і римляни вважали себе великодушними, даючи полоненим шанс на життя на гладіаторській арені» [8, с. 101]. Римський принцип «inter arma silent leges» («коли говорить зброя, закони мовчать») як такий виключав можливість виокремлення воєнних злочинів у римському праві [9, с. 21].

Подальша еволюція військового і воєнного права відбувалася у Середні віки, коли бурхливий розвиток релігій та інституту лицарства створив обмеження для військової діяльності. Так, наприклад, поширеними стали домовленості між воюючими сторонами, що переводили раніше здебільшого морально-етичні питання злочинів військовослужбовців у більш правове поле [9, с. 23]. Кодекс честі лицарів Середньовіччя став підґрунтям для формування базових принципів міжнародного гуманітарного права сьогодні, порушення яких є воєнними злочинами. Так, американський дослідник та суддя Е.Дж. Воллак виокремлює у якості одного з основоположних принципів права війни принцип «лицарства», порушенням якого є, наприклад, воєнний злочин віроломства [8, с. 101-116].

Військові злочини, у свою чергу, продовжили отримувати свою регламентацію у національних законодавствах держав.

Розглядаючи розвиток норм щодо ведення війни та несення військової служби безпосередньо в Україні видається доцільним згадати про «Руську правду», що вже у ХІ ст. певною мірою встановлювала відповідальність за порядок військової діяльності. Наприклад, вона передбачала як правопорушення руйнування зброї [10, с. 153]. Хоча регулювання військової діяльності «Руською правдою» носило досить фрагментарний і поверхневий характер.

Подальшу регламентацію цей аспект отримав вже у першому Литовському Статуті Великого князівства Литовського 1529 року. Зокрема, другий розділ «О обороне земской» містив норми щодо відповідальності за ухилення від військової служби [11, с. 181]. Крім цього, він розглядав у якості військових злочинів злочини шляхти під час несення військового обов'язку проти цивільних та злочини безпосередньо у бою, вчинення яких надавало військову перевагу ворожій стороні [7, с. 41-42].

Важливою особливістю правового регулювання несення військової служби і відповідно військових злочинів був «ополченський» характер військової служби та фактична відсутність постійної армії у державі.

Подальше регулювання військової сфери, що поступово стає прерогативою постійного професійного війська пов'язане з появою «Статуту ратних, пушкарських та інших справ, що стосуються військової науки» 1607 р. (та його оновленої версії 1621 року) та «Соборного уложення» 1649 р., що вперше систематизувало військові злочини. Так, С.О. Харитонов пропонує розділяти їх на 4 категорії:

Злочини щодо державної зради (до них вчений відносить, наприклад, здачу міст або перехід на бік ворога);

Злочини щодо ухилення від несення військової служби (втеча зі служби або з поля бою);

Інші злочини військовослужбовців проти життя, здоров'я, честі та гідності мирних жителів (зґвалтування, вбивства тощо);

Майнові злочини військовослужбовців [7, 42-43].

Таким чином, вказані злочини починають набувати схожих рис з сучасними кримінальними правопорушеннями, які КК України відносить до військових. Водночас, серед них містяться деякі злочини, віднесені сучасним правом до сфери воєнних.

У подальшому в Російській імперії, до якої увійшли українські території, була прийнята низка нормативних актів з військового права, основним з яких став «Військовий статут» 1715 року, частина друга якого отримала назву «Артикул військовий» і містила систему військових злочинів, що проіснувала близько 100 років [7, с. 43-36].

Таким чином, на цьому етапі, воєнні злочини здебільшого продовжували існувати як складова військових злочинів. Варто зазначити, що на той момент розмежування і не було необхідним: національні законодавства регулювали порядок несення військової служби та правопорушення, вчинені суб'єктами - військовослужбовцями. Натомість воєнні злочини, як міжнародні злочини, не виокремлювалися, і частково регулювалися національним законодавством на рівні з військовими, як такі, що скоєні специфічним суб'єктом у специфічній обстановці.

Поштовхом для розвитку міжнародного гуманітарного права, і вчення про воєнні злочини зокрема, була битва 1859 року під Сольферіно (Італія) між військами франко-сардинського альянсу та австрійською армією, що вражала не лише масштабами воєнних дій, а і масштабами катастрофічних для цивільного населення наслідків, що проявилися у тисячах вбитих і поранених мирних жителів. Саме ця бійня стала одним з приводів для створення Міжнародного Комітету Червоного Хреста [3, с. 16].

Важливим кроком у регулюванні саме воєнних злочинів, хоча й все ще на національному рівні, був Кодекс Лібера 1863 року або ж «Інструкція для керування діючою армією Сполучених Штатів». Так, він регулював правовий статус жертв війни, необхідність охорони медичних установ та культурних цінностей, заборону використання зброї, що завдає необґрунтованих страждань [12, с. 110].

На міжнародній арені важливу роль для розвитку права війни відіграли перша та друга Гаазькі конференції [3, с. 16-17].

Проте вперше визначення воєнний злочин отримав лише після Другої Світової війни 1945 року у ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Водночас перший в історії перелік воєнних злочинів, який є дійсним до сьогодні, міститься у чотирьох Женевських конвенціях 1949 року [4, с. 121].

Проблема ототожнення військових і воєнних злочинів у суспільстві, зокрема у ЗМІ, спричинена їхньою певною тематичною близькістю та співзвучністю понять. Проте навіть суто лексичний аналіз зазначених термінів вказує на їхню стрижневу відмінність, яка в подальшому підкреслюється їхніми легальними визначеннями.

Так, за Словником української мови в 11 томах, слово «військовий» означає буквально «такий, що стосується війська» [13], натомість «воєнний» - «такий, що стосується війни» [14]. Англомовне право містить аналогічне термінологічне розмежування цих понять, використовуючи «military crime» на позначення військових злочинів та «war crime» щодо воєнних злочинів [12, c. 113].

Як вже зазначалося, КК України не містить визначення воєнного злочину, а замість військового злочину застосовується поняття «військового кримінального правопорушення», що по своїй суті є тотожним військовому злочину. Отже, за ч. 1 ст. 401 КК України військовими кримінальними правопорушеннями є «передбачені цим розділом [розділом XIX] кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів» [15].

Таким чином визначальними особливостями цієї категорії кримінальних правопорушень, що виділяються у КК України, є об'єкт - встановлений порядок несення військової служби, та спеціальний суб'єкт - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст під час проходження зборів [16, с. 221] (до їхнього числа ч. 2 ст. 401 КК України у низці злочинів прирівняно поліцейських, що під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях).

Водночас, як зазначено у ч. 3 ст. 401 КК України, особи, що не є військовослужбовцями (чи поліцейськими у зазначених випадках) можуть нести відповідальність за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях за відповідними статтями [15].

Системі військових злочинів присвячений розділ XIX КК України, що носить назву «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)». Відповідно, лише кримінальні правопорушення, віднесені законодавцем до цього розділу, можуть визнаватися військовими злочинами.

Військові злочини в межах зазначеного розділу прийнято класифікувати залежно від видового об'єкта на:

Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності (ст. ст. 402-406 та ст. 4351 КК України, наприклад, невиконання наказу);

Злочини проти порядку проходження військової служби (ст. ст. 407-409 КК України, наприклад, дезертирство);

Злочини проти порядку збереження та користування військовим майном (ст. ст. 410-413 КК України, наприклад, втрата військового майна);

Злочини проти порядку експлуатації озброєння та військової техніки (ст. ст. 414-417 КК України, наприклад, порушення правил поводження зі зброєю);

Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (ст. ст. 418-421 КК України, наприклад, порушення правил несення бойового чергування);

Злочини у сфері охорони державної таємниці (до цієї групи належить лише розголошення (умисне або необережне) відомостей військового характеру, що є державною таємницею за ст. 422);

Військові службові злочини (ст. ст. 425-4261, наприклад, бездіяльність військової влади);

Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою та в районі бойових дій (ст. ст. 427-432 КК України, наприклад, добровільна здача в полон);

Злочини, за які передбачена відповідальність за міжнародними договорами (ст. ст. 433-435 КК України, наприклад, погане поводження з військовополоненими) [17, с. 7-9; 18, с. 109-110].

Таке різноманіття видових об'єктів в межах родового об'єкту військових злочинів пояснюється широтою категорії «порядок несення військової служби», яка включає в себе фактично всю діяльність військовослужбовців, починаючи від забезпечення схоронності майна і закінчуючи публічним характером військової служби.

Водночас необхідно зауважити, що остання з названих у класифікації груп по своїй суті передбачає відповідальність за воєнні злочини. Таким чином злочини цієї групи є водночас і воєнними, і військовими, що детальніше буде розглянуто далі.

Крім цього, специфіка військових злочинів проявляється у покараннях, передбачених для кримінальних правопорушень відповідного розділу, що зумовлені специфічним суб'єктом. Так, до військовослужбовців застосовуються такі специфічні покарання, як службове обмеження для військовослужбовців та тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, а також у якості додаткового покарання - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу [19, с. 123-124].

Проєкт нового КК України, що розробляється в межах реформування кримінального законодавства, передбачає розширення кількості військових кримінальних правопорушень, виділяючи в межах книги 10 «Кримінальні правопорушення проти порядку несення військової служби» 6 розділів залежно від видового об'єкту, що включають 44 окремих злочини (на противагу 34 у чинній редакції КК України) [20].

Воєнним злочином, відповідно до ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, вважається порушення законів і звичаїв війни, що включають, зокрема, вбивства, жорстоке поводження або депортацію цивільного населення, вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими, вбивство заручників, розкрадання державної або приватної власності, руйнування або спустошення населених пунктів, що не зумовлене військовою необхідністю [21]. Зазначений перелік не є вичерпним.

Більш повне визначення воєнних злочинів міститься у ч. 2 ст. 8 Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду 1998 р., а саме: «грубі порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції», а також «інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права» [22].

М.В. Піддубна, характеризуючи воєнні злочини, виділяє дві їхні основні ознаки:

Об'єктом, на який посягають воєнні злочини, є порядок ведення збройних конфліктів, що визначається міжнародним гуманітарним правом, і, як наслідок, суспільні відносини у сфері забезпечення миру і безпеки людства.

Правове регулювання воєнних злочинів міститься у міжнародних актах [21, с. 99].

КК України містить воєнні злочини, хоча й не називає їх безпосередньо «воєнними злочинами», на відміну від військових. Вони розміщені у двох розділах Особливої частини КК України - у розділі XIX та розділі XX.

Так, розділ XIX КК України, що присвячений військовим кримінальним правопорушенням містить чотири воєнні злочини, а саме: мародерство (ст. 432 КК України); насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК України); погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК України); незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею (ст. 435 КК України).

У розділі XX КК України щодо кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, воєнними злочинами є порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України) та застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК України) [23, с. 112].

Водночас універсальним воєнним злочином у чистому вигляді є діяння, передбачене ст. 438 КК України [17, с. 15], що по своїй суті повністю відображає розуміння воєнного злочину у міжнародному гуманітарному праві, а своєю назвою «Порушення законів та звичаїв війни» прямо відсилає на визначення воєнного злочину Статутом Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі.

Доктрина кримінального права України визначає родові об'єкти злочинів залежно від розділу, в якому розміщене конкретне кримінальне правопорушення. Відповідно існує позиція, за якою родовим об'єктом воєнних злочинів залежно від розділу, в якому вони знаходяться, є суспільні відносини у сфері забезпечення миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (для ст. ст. 438, 439 КК України), та суспільні відносини щодо охорони встановленого порядку несення військової служби (для ст. ст. 432-435 КК України).

Проте варто погодитися з позицією Р.А. Адельханяна, що більш доречно розглядати воєнні злочини як багатооб'єктні [23, с. 112-113]. Втім, науковець тлумачить «багатооб'єктність» таких кримінальних правопорушень як їхню здатність посягати одночасно на декілька безпосередніх об'єктів.

На нашу думку, особливість багатооб'єктності воєнних злочинів проявляється через їхнє одночасне посягання на декілька родових об'єктів, що підкреслюється їхнім розміщенням у різних розділах КК України. Це пояснюється їхньою специфічною правовою природою. Воєнні злочини, у першу чергу, є міжнародними злочинами, відповідно, всі воєнні злочини завжди посягають на мир та безпеку людства і міжнародний правопорядок. Водночас частина воєнних злочинів в межах українського національного законодавства також віднесена до категорії військових, що вказує на їхню двоїсту природу: вони водночас порушують і порядок несення військової служби, що є предметом охорони національного законодавства України, і посягають та мир та безпеку людства, підпадаючи під дію норм міжнародного гуманітарного права.

Таким чином, основним родовим об'єктом воєнних злочинів є суспільні відносини у сфері охорони миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. При цьому частина воєнних злочинів в межах кримінального права України (правопорушення за ст. ст. 432-435 КК України), крім основного родового об'єкту, посягають і на встановлений порядок несення військової служби.

Варто також зауважити, що проєкт КК України містить окремий розділ 11.4, що носить назву «Воєнні злочини» і розміщений у книзі 11 «Злочини проти міжнародного правопорядку» [20]. Проте попри таку назву, розділ не містить визначення поняття воєнного злочину. Крім цього, видається доцільним зазначити, що текст його положень є майже аналогічним положенням ст. 8 Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду. Однак деякі зміни все ж були внесені, проте, на нашу думку, потребують подальшого доопрацювання. До прикладу, п. 2 ст. 11.4.5. відносить до воєнних злочинів заподіяння «тяжкого насильства» щодо людини. Визначення тяжкого насильства, яке поширюється на вказаний пункт, надане у п. 1 ст. 11.1.1. розділу 11.1. проєкту Кодексу, і означає: «спричинення тяжкої шкоди здоров'ю, зґвалтування чи інша дія сексуального характеру, здійснена за відсутності добровільної згоди потерпілої людини, катування або інше нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження». Таке трактування тяжкого насильства по суті повністю або частково охоплює і воєнні злочини, передбачені не лише п. 2 ст. 11.4.5., а й п. 1,3 та 6 зазначеної статті, що ускладнює процедуру кваліфікації кримінальних правопорушень.

Таким чином, визначивши військові і воєнні злочини та на основі дослідження позицій науковців щодо цього питання [12; 16, с. 225; 17, с. 14-16] можна провести наступне їхнє співвідношення:

Спільними рисами для військових і воєнних злочинів є, по-перше, їхня правова природа як протиправних, винних, суспільно-небезпечних діянь; по-друге, їхня загальна тематична спрямованість, так чи інакше пов'язана з війною (у випадку воєнних злочинів безпосередньо, у випадку військових дещо опосередковано через головне призначення військової служби). Крім цього, в деяких аспектах ці різні види правопорушень можуть перетинатися - так, складовою частиною несення військової служби є обов'язок військовослужбовців дотримання міжнародних правил ведення війни, що, у свою чергу, проявилося, зокрема, у розміщенні деяких воєнних злочинів у розділі XIX КК України.

Попри це, воєнні та військові злочини мають досить значні відмінності, які можна згрупувати за наступними критеріями:

За суб'єктом: у військових злочинах - це спеціальний суб'єкт - військовослужбовець та деякі інші категорії осіб, прирівняні до військовослужбовців у зв'язку з їхньою функціональною спорідненістю; у воєнних злочинах суб'єкт може бути як загальним, так і спеціальним.

За об'єктом: для військових злочинів родовим об'єктом є порядок несення військової служби; для воєнних, за загальним правилом, притаманні декілька родових об'єктів, основним з яких є суспільні відносини у сфері охорони миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

За об'єктивною стороною: для військових злочинів, на відміну від воєнних, наявність обстановки збройного конфлікту не є обов'язковою умовою.

За джерелом правового регулювання: військові злочини регулюються національним законодавством держави, тоді як основним джерелом регулювання воєнних злочинів є міжнародні нормативно-правові акти (хоча такі злочини і можуть водночас порушувати норми і міжнародного, і національного права).

За цінністю об'єкту посягання: воєнні злочини визнаються набагато більш небезпечними, ніж військові, адже посягають на мир і безпеку усього людства, і таким чином, на відміну від військових, несуть загрозу не лише одній державі, а й потенційно усім державам світу.



Висновки

Отже, принциповою різницею цих правових категорій, яка породжує усі інші відмінності, є те, що воєнні злочини носять міждержавний характер, водночас військові - суто локальний національний характер.

Видається доцільним зауважити на необхідності детальнішого розмежування цих понять у межах кримінального закону. На сьогодні попри доволі чітку регламентацію військових кримінальних правопорушень у чинному КК України, воєнні злочини не знайшли своєї систематизації у його нормах. Водночас проєкт нового КК України не усуває цю проблему, хоча і дещо краще розмежовує зазначені категорії.

Крім цього, необхідно наголосити на потребі приділення більшої уваги військовим і воєнним злочинам, особливо в умовах воєнного стану та бойових дій в Україні.



Література

1. Лихачов Р. Кримінальні провадження щодо військовослужбовців. Що змінилось у 2022 році. Волонтерський рух Адвокати ЗСУ. URL: https://pravo-ua.com/crime/vijskovi-zlochyny-statystyka/ (дата звернення: 19.11.2023).

2. Злочини вчинені в період повномасштабного вторгнення РФ станом на 19.11.2023. Офіс Генерального прокурора. URL: https://www.gp.gov.ua/storage/uploads/99bacc8c-6935-4921-b0f7-42af78c9b740/warcrime-19112023ua.jpg (дата звернення: 19.11.2023).

3. Громовенко К.В., Грушко М.В., Мануїлова К.В. Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів: навч.-метод. посіб. Одеса: Видавництво «Юридика», 2023. 132 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/23464/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B8%CC%86%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 04.11.2023).

4. Репецький В.М., Лисик В.М. Поняття та ознаки воєнних злочинів. Альманах міжнародного права. 2009. № 1. С. 120-125. URL: https://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/ 2015/09/amp_2009_1_15.pdf (дата звернення: 04.11.2023).

5. Гірник А.М. Основи конфліктології. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010. 222 с. URL: https://www.researchgate.net/profile/Girnyk-Andrij/publication/340983523_A_M_Girnik_Osnovi_konfliktologii/links/5ea8829fa6fdcc705094f9ac/A-M-Girnik-Osnovi-konfliktologii.pdf (дата звернення: 05.11.2023).

6. Buhler G. The Laws of Manu Vol. 25 of The Sacred Books of the East.: trans. Oxford: Clarendon Press, 1886. URL: https://www.onelittleangel.com/download/The-Law-of-Manu.pdf (Last accessed: 05.11.2023).

7. Харитонов С.О. Військові злочини: поняття, система та проблеми кваліфікації: дис. ... д-ра юр. наук: 12.00.08. Харків, 2019. 450 с. URL: https://nrat.ukrintei.ua/searchdoc/0519U000441/ (дата звернення: 05.11.2023).

8. Wallach E.J. The Law of War in the 21st Century. Washington: Carolina Academic Press, D.C. 2016. 801 p. (Last accessed: 05.11.2023).

9. Грушко М.В. Становлення та специфіка міжнародно-правового режиму військовополонених: дис. ... канд. юр. наук: 12.00.01. Одеса, 2015. 287 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/2324/Grushko_diss.pdf?sequence=6 (дата звернення: 05.11.2023).

10. Кіт Р.Д. Історичний аналіз витоків відповідальності дорадянського часу стосовно викрадення, привласнення, вимагання військового майна, а також заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем на різних історичних етапах розвитку законодавства України. Публічне право. 2020. № 4 (48). С. 152-158. URL: https://www.publichne-pravo.com.ua/files/48/17.pdf (дата звернення: 05.11.2023).

11. Передрій В.В. Історія виникнення та розвитку законодавства про військові злочини. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 5. С. 180-183. URL: http://www.lsej.org.ua/5_2018/50.pdf (дата звернення: 05.11.2023).

12. Кричун Ю.А. Воєнні та військові злочини в кримінальному праві України: особливості та співставлення з міжнародним кримінальним правом та зарубіжним законодавством. Наукові записки. Серія: Право. 2022. № 13. С. 109-114. URL: https://pravo.cuspu.edu.ua/index.php/pravo/article/view/214/170 (дата звернення: 18.11.2023).

13. Військовий. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970. Т. 1. С. 670. URL: http://sum.in.Ua/s/vijsjkovyj (дата звернення: 12.11.2023).

14. Воєнний. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970. Т. 1. С. 724. URL: http://sum.in.ua/s/vojennyj (дата звернення: 12.11.2023).

15. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001. № 2341-III. Дата оновлення: 05.10.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2834 (дата звернення: 18.11.2023).

16. Садова Т.С. До питання про співвідношення воєнних та військових злочинів у міжнародному та національному праві. Правова держава. 2021. № 42. С. 220-228. URL: http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/31345/1/220-228.pdf (дата звернення: 18.11.2023).

17. Військові злочини за законодавством України. Загальні поняття, відмежування понять військовий та воєнний злочин, кримінально-правова характеристика, нормативно-правове забезпечення, особливості правозастосування під час воєнного стану, актуальна судова практика. / укл.: Коропатнік І.М., Микитюк М.А., Павлюк О.О., Пєтков С.В. Київ: ВД «Професіонал», 2023. 550 с. URL: https://jurkniga.ua/contents/viyskovi-zlochini-za-zakonodavstvom-ukraini.pdf (дата звернення: 18.11.2023).

18. Харитонов С.О. Військові злочини в системі кримінального законодавства України. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. Київ, 2018. Т. 29 (68), № 5. С. 107-111. URL: https://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2018/5_2018/22.pdf (дата звернення: 12.11.2023).

19. Овчінніков Р.М. Військові злочини: правове регулювання та шляхи удосконалення кримінального законодавства України. Інформація і право. 2017. № 4 (27). С. 122-127. URL: https://ippi.org.ua/sites/default/files/16_3.pdf (дата звернення: 12.11.2023).

20. Проєкт Кримінального кодексу України. Дата звернення: 14.10.2023. URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2023/10/15/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-14-10-2023.pdf (дата звернення: 12.11.2023).

21. Agreement for the Prosecution and Punishment of the Major War Criminals of the European Axis, and Charter of the International Military Tribunal of 8 August 1945. URL: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.2_Charter%20of%20IMT%201945.pdf (Last accessed: 12.11.2023).

22. Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду від 17.07.1998. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_588#Text (дата звернення: 12.11.2023).

23. Піддубна М.В. Об'єкт воєнних злочинів у кримінальному праві України. Університетські наукові записки. 2017. № 2. С. 110-122. URL: http://old.univer.km.ua/visnyk/1720.pdf (дата звернення: 12.11.2023).

24. Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text (дата звернення: 12.11.2023).



References

1. Lykhachov R. (2022). Kryminalni provadzhennia shchodo viiskovosluzhbovtsiv. Shcho zminylosia u 2022 rotsi [Criminal proceedings against military personnel. What changed in 2022]. Volonterskyi rukh Advokaty ZSU - Volunteer movement Attorneys of the AFU. Retrieved from https://pravo-ua.com/crime/vijskovi-zlochyny-statystyka/ [in Ukrainian].

2. Zlochyny vchyneni v period povnomasshtabnoho vtorhnennia RF stanom na 19.11.2023 [Crimes committed during the full-scale invasion of the Russian Federation as of November 19, 2023]. (2023). Ofis Heneralnoho prokurora - Office of the Prosecutor General. Retrieved from https://www.gp.gov.ua/storage/uploads/99bacc8c-6935-4921-b0f7-42af78c9b740/warcrime-19112023ua.jpg [in Ukrainian].

3. Hromovenko K.V., Hrushko M.V., Manuilova K.V. (2023). Mizhnarodno-pravove rehuliuvannia zbroinykh konfliktiv [International legal regulation of armed conflicts]. Odesa: Vydavnytstvo «Yurydyka». Retrieved from http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/23464/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B8%CC%86%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

4. Repetskyi V.M., Lysyk V.M. (2009). Poniattia ta oznaky voiennykh zlochyniv [Concept and characteristics of war crimes]. Almanakh mizhnarodnoho prava - Almanac of international law, 1, 120-125. Retrieved from https://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/09/amp_2009_1_15.pdf [in Ukrainian].

5. Hirnyk A.M. (2010). Osnovy konfliktolohii [Basics of conflictology]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademia». Retrieved from https://www.researchgate.net/profile/Girnyk-Andrij/publication/340983523_A_M_Girnik_Osnovi_konfliktologii/links/5ea8829fa6fdcc705094f9ac/A-M-Girnik-Osnovi-konfliktologii.pdf [in Ukrainian].

6. Buhler G. (1886). The Laws of Manu Vol. 25 of The Sacred Books of the East. Oxford: Clarendon Press. Retrieved from https://www.onelittleangel.com/download/The-Law-of-Manu.pdf.

7. Kharytonov S.O. (2019). Viiskovi zlochyny: poniattia, systema ta problem kvalifikatsii [Military crimes: concept, system and problems of qualification]. Doctor's thesis. Kharkiv. Retrieved from https://nrat.ukrintei.ua/searchdoc/0519U000441/ [in Ukrainian].

8. Wallach E.J. (2016). The Law of War in the 21st Century. Washington: Carolina Academic Press, D.C. Hrushko M.V. (2015). Stanovlennia ta spetsyfika mizhnarodno-pravovoho rezhymu viiskovopolonenyh [Formation and specificity of the international legal regime of prisoners of war]. Candidate's thesis. Odesa. Retrieved from http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/2324/Grushko_diss.pdf?sequence=6 [in Ukrainian].

9. Kit R.D. (2020). Istorychnyi analiz vytokiv vidpovidalnosti doradianskoho chasu stosovno vykradennia, pryvlasnennia, vymahannia viiskovoho maina, a takozh zavolodinnia nym shliahom shahraistva abo zlovzhyvannia sluzhbovym stanovyshchem na riznyh istorychnyh etapah rozvytku zakonodavstva Ukrainy [Historical analysis of the sources of pre-Soviet responsibility for the theft, appropriation, extortion of military property, as well as their possession through fraud or abuse of official position at various historical stages of the development of Ukrainian legislation]. Publichne parvo - Public law, 4 (48), 152-158. Retrieved from https://www.publichne-pravo.com.ua/files/48/17.pdf [in Ukrainian].

10. Peredrii V.V. (2018). Istoriia vynyknennia ta rozvytku zakonodavstva pro viiskovi zlochyny [History of the beginning and development of military crime law]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 5, 180-183. Retrieved from http://www.lsej.org.ua/5_2018/50.pdf [in Ukrainian].

11. Krychun Yu.A. (2022). Voienni ta viiskovi zlochyny v kryminalnomu pravi Ukrainy: osoblyvosti ta spivstavlennia z mizhnarodnym kryminalnym pravom ta zarubizhnym zakonodavstvom [War and military crimes in criminal law of Ukraine: features and relationship with international criminal law and foreign legislation]. Naukovi zapysky. Seriia: Pravo - Scientific notes. Series: Law, 13, 109-114. Retrieved from https://pravo.cuspu.edu.ua/index.php/pravo/article/view/214/170 [in Ukrainian].

12. Viiskovyi [Military]. (1970). (n.d.) Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. - Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vol. I.K. Bilodid (Ed.) Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1, 670. Retrieved from http://sum.in.ua/s/vijsjkovyj [in Ukrainian].

13. Voiennyi [War]. (1970). (n.d.) Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. - Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vol. I.K. Bilodid (Ed.) Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1, 724. Retrieved from http://sum.in.ua/s/vojennyj [in Ukrainian].

14. Kryminalnyi kodeks Ukrainy stanom na 05.10.2023 [Criminal Code of Ukraine as of 5th October 2023]. (2001, April 5). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2834 [in Ukrainian].

15. Sadova T.S. (2021). Do pytannia pro spivvidnoshennia voiennykh ta viiskovykh zlochyniv u mizhnarodnomu ta natsionalnomu pravi [On the question of the relationship of war and military crimes in international and national law]. Pravova derzhava - Constitutional State, 42, 220-228. Retrieved from http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/31345/1/220-228.pdf[in Ukrainian].

16. Koropatnik I.M., Mykytiuk M.A., Pavliuk O.O., Petkov S.V. (Ed.). (2023). Viiskovi zlochyny za zakonodavstvom Ukrainy. Zahalni poniattia, vidmezhuvannia poniat viiskovyi ta voiennyi zlochyn, kryminalno-pravova kharakterystyka, normatyvnopravove zabezpechennia, osoblyvosti pravozastosuvannia pid chas voiennoho stanu, aktualna sudova praktyka [War crimes under the legislation of Ukraine. General concepts, demarcation of the concepts of military and war crime, criminal law characteristics, normative legal support, features of law enforcement during martial law, current judicial practice]. Kyiv: VD «Profesional». Retrieved from https://jurkniga.ua/contents/viyskovi-zlochini-za-zakonodavstvom-ukraini.pdf [in Ukrainian].

17. Kharytonov S.O. (2018). Viiskovi zlochyny v systemi kryminalnoho zakonodavstva Ukrainy [Military crimes in the system of criminal legislation of Ukraine]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky - Scientific notes of V.I. Vernadsky Taurida National University. Series: legal sciences, Vol. 29 (68), 5, 107-111. Retrieved from https://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2018/5_2018/22.pdf [in Ukrainian].

18. Ovchinnikov R.M. (2017). Viiskovi zlochyny: pravove rehuliuvannia ta shliakhy udoskonalennia kryminalnoho zakonodavstva Ukrainy [War crimes: legal regulation and ways to improve the criminal legislation of Ukraine]. Informatsia i parvo - Information and law, 4 (27), 122-127. Retrieved from https://ippi.org.ua/sites/default/files/16_3.pdf [in Ukrainian].

19. Proiekt Kryminalnoho kodeksu Ukrainy [Project of Criminal Code of Ukraine] (2023, October 14). Retrieved from https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2023/10/15/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-14-10-2023.pdf [in Ukrainian].

20. Agreement for the Prosecution and Punishment of the Major War Criminals of the European Axis, and Charter of the International Military Tribunal of 8 August 1945. (1945, August 8). Retrieved from https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.2_Charter%20of%20IMT%201945.pdf.

21. Rymskii Statut Mizhnarodnoho Cryminalnoho Sudu stanom na 12.11.2023 [Rome Statute of the International Criminal Court as of 12th November 2023]. (1998, July 17). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text [in Ukrainian].

22. Piddubna M.V. (2017). Obiekt voiennykh zlochyniv u kryminalnomu pravi Ukrainy [The Object of War Crimes in the Criminal Law of Ukraine]. Universytetski naukovi zapysky-University scientific notes, 2, 110-122. Retrieved from http://old.univer.km.ua/visnyk/1720.pdf [in Ukrainian].

23. Konventsia pro zakhyst tsyvilnoho naselennia pid chas viiny stanom na 12.11.2023 [Convention (IV) relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War as of 12th November 2023]. (1949, August 12). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...