Роботодавців жорстко каратимуть за затримку зарплати працівникам

Размещено на http://allbest.ru

Роботодавців жорстко каратимуть за затримку зарплати працівникам

Романенко Є.О., Збройні Сили України

Вступ

Порушення гарантованого статтею 43 Конституції України права працівників на своєчасне одержання винагороди за працю та, як наслідок, наявність заборгованості з виплати заробітної плати, залишається однією з найгостріших соціально-трудових проблем України протягом усього періоду її незалежності. В Україні йде війна, в якій українська нація веде небачену у 21-му сторіччі битву за своє існування. Російське вторгнення в Україну 2022 року - відкритий воєнний напад Росії на Україну, розпочатий 24 лютого 2022 року. Частина російсько-української війни, розв'язаної Росією 2014 року, участь у якій РФ намагалася заперечувати. Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію». Москва, попри численні докази, також заперечує свої атаки на цивільних в Україні. В умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України продовжується потужне відродження Української нації. [1]

Внаслідок завданого російською агресією величезного удару економіці України чимало підприємств були змушені припинити або скоротити свою діяльність, що призводить до подальшого порушення строків виплати заробітної плати та не сприяє виплаті працівникам раніше утвореної зарплатної заборгованості, отже генерує її зростання.

Зокрема, через зниження обсягів платежів за спожиті комунальні послуги поглиблюється проблема із невиплатою заробітної плати працівникам комунальних підприємств. Також, потребує врегулювання проблема своєчасної виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери та об'єктів критичної інфраструктури, які знаходяться на території тимчасової окупації або у зоні бойових дій та продовжують виконання трудових обов'язків у рамках українського законодавства.

Виклад основного матеріалу

Строки виплати зарплати працівникам визначені ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.[2] А саме: зарплата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілки чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Роботодавці, винні в порушенні зазначених термінів, притягуються до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.

Разом з тим, ч. третьою ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.[3] Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.

За порушення строку виплати зарплати роботодавцю загрожує штраф в розмірі трьох мінімальних зарплат, на сьогодні це 20100 грн, за порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю більш ніж за один місяць. Якщо ж виплату зарплати затримали до місяця, то штраф може бути як за інші порушення трудового законодавства, в розмірі однієї мінімальної зарплати. Також посадовим особам загрожує адміністративний штраф від 510 до 1700 грн. Згідно зі ст. 175 ККУ за безпідставну невиплату заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинена керівником підприємства умисно, передбачається покарання у вигляді штрафу або виправних робіт, або навіть позбавлення волі.

Разом з тим, ч. третьою ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.[3] Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.

Окрім того, у зв'язку з несвоєчасною виплатою зарплати в роботодавця виникає обов'язок виплатити працівникові компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95-ВР [4] та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 р. № 2050-III.[5] Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, у т. ч. під час воєнного стану. Заробітна плата, яка не отримана вчасно з вини працівника, компенсації не підлягає.

При виплаті компенсації слід дотримуватися певних правил. По-перше, нараховують її у разі затримки виплати зарплати на один і більше календарних місяців. Але не завжди, оскільки діє друге правило. Якщо в місяці виплати заборгованості індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищив 100%, роботодавець повинен нарахувати компенсацію. Якщо індекс споживчих цін менше 100%, компенсацію не нараховують, а виплачують лише заборгованість. Тобто все залежить від рівня інфляції.

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається. Індекс споживчих цін - показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, що придбаваються населенням для невиробничого споживання. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати (ст. 2 Закону про оплату праці,[4] пп. 2.2.8 Інструкції № 5[6]). Тому згідно з пп. 14.1.48 ПКУ дана компенсація є зарплатою і для цілей застосування положень розд. IV ПКУ.

Підприємство, що виплачує компенсацію за затримку зарплати працівнику, зобов'язано утримати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок за ставкою 18 % (п. 167.1 ПКУ) та сплатити (перерахувати) його до бюджету при виплаті такого доходу.

Оскільки компенсація працівникам втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відноситься до фонду оплати праці (пп. 2.2.8 Інструкції № 5), дана виплата є об'єктом для нарахування ЄСВ.

За даними Держстату, станом на 01.02.2022 заборгованість з виплати заробітної плати 129,5 тисячам працівників активних підприємств становила 3,1 млрд.грн., в тому числі:

- 1,3 млрд. грн. накопичено на державних підприємствах та 165,9 млн.грн. на комунальних підприємствах;

- понад 48,5 млн. грн. утворено за рахунок бюджетних коштів.

Працівникам промисловості було заборговано понад 2,2 млрд. грн.. або 72,7% від загальної заборгованості. У період дії воєнного стану Держстат рипинив оприлюднення статистичної інформації щодо заборгованості із аробітної плати. Також, починаючи з 24 лютого 2022 року не оновлюється оперативна інформація на сайті Держпраці.[8]

При цьому, у чинному законодавстві існують норми, які навіть в умовах мирного часу не забезпечували працівнику достатній законодавчий захист права на своєчасне одержання винагороди за працю та не гарантували адекватну компенсацію збитків, понесених ним внаслідок затримки зарплати.

Слід зазначити, що економічний захист трудових доходів українських працівників дискриміновано порівняно із захищеністю бізнесу та кредитних установ у випадку порушення термінів за грошовими зобов'язаннями, зокрема комерційними зобов'язаннями, та зобов'язаннями перед бюджетами й фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, внаслідок чого працівник зазнає значних прямих матеріальних збитків у разі несвоєчасної виплати йому заробітної плати, а роботодавець нічим не зобов'язаний компенсувати їх в повному обсязі.

Заборгованість з виплати заробітної плати на підприємствах-банкрутах станом на 01.01.2021 р. перевищувала 1,1 млрд. грн.

Через значні порушення з початку російської масштабної агресії в Україні ланцюгів постачання, знищення основних активів підприємств, збільшення їх виробничих витрат варто очікувати зростання частки збанкрутілих і ліквідованих підприємств та кількості працівників, які не отримають заробітну плату у випадку неплатоспроможності роботодавця.

Слід зазначити, що працівники збанкрутілих і ліквідованих підприємств є найбільш незахищеними, незважаючи на те, що законодавством передбачено захист прав працівників підприємств-банкрутів. Ратифікувавши частину ІІ

Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, держава гарантувала працівникам захист за допомогою привілею. [7]

Проте, практичний досвід використання цього інструменту в Україні засвідчив його недосконалість у разі недостатності ліквідаційного майна банкрута, оскільки у цьому випадку заявлені до банкрута вимоги, зокрема щодо заборгованості із заробітної плати, визнаються погашеними без фактичної їх виплати (відповідно до частини 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тому особливого значення набуває вирішення на законодавчому рівні питання щодо створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено ст. 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), частиною ІІІ Конвенції МОП №173 [7] про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄЄ про захист працівників у разі банкрутства працедавця.

Війна поглибила проблему заборгованості з виплати заробітної плати та загострила необхідність прийняття змін до законодавства, які посилять відповідальність роботодавця за затримку заробітної плати, забезпечать належний законодавчий захист права працівника на своєчасне отримання винагороди за працю та гарантують працівнику першочергове отримання заборгованої заробітної плати та адекватної грошової компенсації збитків, понесених ним внаслідок порушення строків її виплати, а також задоволення грошових вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.

19 липня 2023 року у Верховній Раді було зареєстровано за №9510 проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця.[8] Метою законопроекту є забезпечення реалізації конституційних прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати.

Законопроектом передбачається, зокрема:

- зобов'язати роботодавця, у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки Національного банку України у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із заробітної плати та суму компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів;

- розширити підстави для видання судових наказів, зокрема у разі, якщо заявлено вимогу не лише про стягнення заборгованої заробітної плати, а також нарахованої на день виплати суми компенсації втрати частини заробітної плати та пені у зв'язку з порушенням строків її виплати;

- закладення законодавчих підстав для створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено ст. 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), частиною ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄЄ про захист працівників у разі банкрутства працедавця;

- виплата працівнику компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. При цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року;

- включення до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування періоду, за який виплачено вищезазначену компенсацію заробітної плати, як періоду, за який сплачено єдиний внесок із виплаченої суми компенсації заробітної плати, та врахування такого періоду при обчисленні страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування.

Законопроектом передбачається виплата працівнику компенсації у разі неплатоспроможності роботодавця лише для боргів, заявлених в господарському процесі щодо роботодавця, день відкриття провадження у справі про банкрутство якого настав не раніше дня набрання чинності запропонованим законом.[8]

зарплатний заборгованість трудовий україна

Висновки

Прийняття законопроекту дасть змогу скоротити обсяги наявної заборгованості із заробітної плати, а також забезпечить економічний захист працівника у випадку невчасної оплати праці та своєчасність надходження до державного та місцевих бюджетів доходів від обов'язкових платежів, які стягуються із заробітної плати.

Реалізація запропонованих норм сприятиме:

- створенню механізму компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця;

- захисту економічних прав працівників збанкрутілих та ліквідованих підприємств, зменшення чисельності працівників, яким невчасно виплачується заробітна плата;

- активізації споживчого попиту та своєчасній сплаті за отримані житлово-комунальні послуги;

- підвищенню ефективності реалізації конституційного права громадян на своєчасне одержання винагороди за працю, покращенню соціальної стабільності у суспільстві та трудових колективах.

Список використаних джерел

1. Романенко Є.О. Російська федерація є державою- терористом //Modern! aspekty vedy: XXVII. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o.. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2023. - str.10-22.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text

3. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2136-20#Text

4. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995р. №108/95-ВР https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0% B2%D1%80#Text

5. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат: Закон України від 19.10.2000 р. № 2050-III https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2050-14#Text

6. Інструкція зі статистики заробітної плати: затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. № 5 https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0114-04#Text

7. Конвенція Міжнародної організації праці N 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/993_286#Text

8. Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця: проект Закону від 19.07.2023 №9510 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42312

Размещено на Allbest.ru