Засади державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У РОЗРІЗІ ПІДГОТОВКИ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ ДО ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПРАВООХОРОННІЙ ТА ВІЙСЬКОВІЙ СТРУКТУРАХ УКРАЇНИ

Андрій Акімов доктор філософії,

викладач кафедри бізнес-адміністрування

і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

м. Запоріжжя

Анотація

Сьогодні формування та реалізація ключових засад державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України набуває дедалі більшого значення у діяльності публічного управління, насамперед в умовах повномасштабної війни між рф та Україною. У статті досліджено вплив повномасштабної війни на державну політику у сфері підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України. Одним із ключових векторів діяльності публічної адміністрації у цьому секторі державного управління залишається формування належних умов для здійснення ефективного впливу на учасників всього процесу підготовки молодого покоління до виконання функцій та завдань в органах державної влади. У статті проаналізовано сучасний стан державної політики у цій сфері.

Належна підготовка та залучення молодих спеціалістів до правоохоронних та військових структур, передусім в умовах воєнного стану та повномасштабної збройної агресії рф проти України, набуває для нашої держави висхідного значення. Сучасне регулювання державної політики у зазначеній сфері здійснюється за допомогою загальних нормативно-правових актів, що лише дотично регулюють таку діяльність. Ключовим недоліком сучасного законодавства, що регулює сферу підготовки молодих кадрів, є затяжна застарілість. Сучасне нормативно-правове поле орієнтується на радянську систему навчання та проходження практики, нівелюючи технологічними інноваціями та глобальними змінами у системі державного управління. У статі розглянуто головні недоліки сучасного законодавства, що регулює державну політику у формуванні молодих кадрів та залучення їх до виконання функцій і завдань держави. Актуальний підхід до регулювання такої державної політики має бути направлений на розвиток національної системи виховання, навчання та безпосередньої фахової підготовки молодого покоління. У статті досліджено сучасні підходи до підвищення ефективності у діяльності публічної адміністрації у визначеній сфері.

Ключові слова: державна політика, державне управління, державний орган, молоде покоління, спеціаліст, нормативно-правове регулювання.

Abstract

державний політика кадри молодий

Andrii Akimov Doctor of Philosophy Degree (PhD). Department of business a dministration and management offoreign economic activity of the Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia

PRINCIPLES OF STATE POLICY IN THE SECTION OF PREPARING THE YOUNG GENERATION TO PERFORM FUNCTIONS IN PUBLIC AUTHORITY BODIES, LAW ENFORCEMENT AND MILITARY STRUCTURES OF UKRAINE

Today, the formation and implementation of the key principles of state policy in terms of training the young generation to perform functions in state authorities, law enforcement and military structures of Ukraine is gaining more and more importance in the activity of public administration, especially in the conditions of a full-scale war between the Russian Federation and Ukraine. The article examines the influence of a full-scale war on state policy in terms of preparing the young generation to perform functions in state authorities, law enforcement and military structures of Ukraine. One of the key vectors of public administration activity in the context of this sector of public administration remains the creation of appropriate conditions for and effective influence on the participants of the entire process of training the young generation to perform functions in state authorities. The article examines the current state of state policy in this area. Proper training and involvement of young specialists in law enforcement and military structures, especially in the conditions of martial law and full-scale armed aggression of the Russian Federation against our country, is of increasing importance for the country. Modern regulation of state policy in the specified area is carried out with the help of general normative legal acts, which only tangentially regulate such activities. The key drawback of modern legislation regulating the field of training of young personnel is its chronic obsolescence. The modern regulatory and legal field is oriented towards the Soviet system of training and practice, leveling technological innovations and global changes in the system of public administration. The article examines the main shortcomings of modern legislation6 that regulates state policy in the formation of young personnel and their involvement in the performance of functions and tasks of the state. The actual approach to the regulation of this state policy should be aimed at the development of the national system of education, training and direct professional training of the young generation. The article examines modern approaches to increasing the efficiency of public administration in a certain area.

Keywords: state policy, state administration, state body, young generation, specialist, normative and legal regulation.

Постановка проблеми

В умовах швидких соціально-політичних змін у публічній діяльності держави дедалі більше загострюється питання у сфері підготовки та залучення молодих кадрів у державно-владний механізм. Одним із ключових векторів діяльності публічної адміністрації у секторі державного управління залишається формування належних умов та здійснення ефективного впливу на учасників всього процесу підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади. Вагомого значення набуває підготовка та залучення молодих спеціалістів до правоохоронних та військових структур, насамперед в умовах воєнного стану та повномасштабної збройної агресії рф проти України. Сучасний підхід до регулювання державної політики у розрізі підготовки молодих кадрів до діяльності в органах державної влади має бути направлений на розвиток національної системи виховання, навчання та безпосередньої фахової підготовки молодого покоління, а також визначення змісту, завдань та пріоритетів політики підготовки молодих кадрів до роботи в органах державної влади. Проте, застаріле законодавство та підхід профільних органів негативно впливають на підготовку та залучення молодих спеціалістів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню підготовки кадрів до діяльності в органах державної влади присвячено багато наукових праць. Варто виділити таких науковців, які досліджували подібне чи суміжні питання: Ю. Битяк, О. Дороніна, Т. Авраменко, М. Виноградський, С. Ванько, Ю. Ковбасюк. До того ж, питаннями підготовки молоді до майбутньої трудової діяльності займались такі дослідники, як: А. Мудрик, О. Невмержицький, В. Огаренко, В. Огнев'юк. Однак, питання дослідження засад державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України є майже не дослідженим. Отже, вважається за потрібне провести пропоноване дослідження.

Мета статті - дослідити формування та реалізацію засад державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України. Для досягнення зазначеної мети перед дослідження були поставлені такі завдання: - дослідити сучасний стан державної політики у формуванні та реалізації кадрової політики щодо залучення молодого покоління; - дослідити сучасні підходи до формування та реалізації державної політики у визначеній сфері; - дослідити стан сучасного законодавства у визначеній сфері.

Виклад основного матеріалу

Засади державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах України стають дедалі більш актуальними у діяльності публічного управління, передусім в умовах повномасштабної війни між рф та Україною. Одним із головних завдань публічної адміністрації у розрізі цього сектору державного управління залишається створення належних умов для можливості ефективного впливу на учасників усього процесу підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади. Під таким впливом зі сторони держави слід розуміти організацію відповідних умов щодо навчання, проходження практики та безпосередньої підготовки молодого покоління для майбутньої діяльності в органах публічної влади. Щодо суб'єктів, які беруть участь у підготовці молодих кадрів, то слід виокремити такі: заклади вищої освіти чи інші навчально-виховні освітні установи, що здійснюють професійну підготовку молодих спеціалістів у майбутній публічно-державній діяльності; громадські організації, що додатково беруть участь у науково-практичних заходах щодо підвищення рівня знань та загальної компетенції молоді, насамперед у вузькоспеціалізованому напрямку; установи, зокрема органи державної влади, де майбутні спеціалісти проходять виробничу практику. Варто зауважити, що на сьогодні, комплексного підходу до державної політики у визначеній сфері немає [1]. Чинне законодавство, що є одним із головних засобів регулювання суспільних відносин у державі, фактично не містить порядку та процедури здійснення підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади. Сучасне законодавство орієнтується на регулювання лише освітніх програм, до того ж у більшості випадків делегуючи це закладам вищої освіти [2]. Сьогодні регулювання державної політики у зазначеній сфері здійснюється за допомогою загальних нормативно-правових актів, що лише дотично регулюють таку діяльність. Серед головних нормативно-правових актів у цій сфері слід виокремити: Конституцію України, Кодекс законів про працю України та профільні закони, зокрема Закон України «Про державну службу» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, ці акти регулюють загальні положення щодо формування кадрового ресурсу, однак не містять стратегічно-методичних положень розвитку публічного управління у сфері формування кадрового ресурсу, зокрема в умовах воєнного стану. Внаслідок відсутності єдиної правової бази та делегування повноважень закладам вищої освіти, здійснюється розгалуження системи підготовки молодого покоління, що залежить від дискреційних повноважень та суб'єктивного бачення програми підготовки молоді зі сторони відповідного освітнього закладу. За такою системою процес підготовки молодого покоління не може повною мірою задовольнити систему державного управління у накопиченні кадрового ресурсу та резерву у діяльності публічної адміністрації. До того ж, сучасне законодавство містить лише теоретичні та вкрай застарілі підходи до проходження виробничої практики в органах державної влади. Але саме практика для молодого покоління є одним із головних імпульсів у застосуванні власних знань та компетенції до сучасних реалій та викликів державного управління, а також безпосередньо до завдань та функцій відповідного державного органу [3]. Похідним, проте важливим аспектом у процесі підготовки молодих кадрів до виконання функцій в органах державної влади, залишається процес виховання. Це питання охоплює сімейні, суспільні та загально-державні підходи до орієнтації системи виховання молоді. Держана політика у цій сфері взаємопов'язана з системою підготовки кадрів, оскільки прямо впливає на основні підходи впливу на молоде покоління. Для підтримки навчально-практичних заходів та належного регулювання державно-суспільних відносин, що є пріоритетними в демократичній державі, фокус має бути зроблений саме на дотриманні прав, свобод та інтересів громадян. В умовах складних соціально-політичних обставин в Україні, повномасштабної збройної агресії зі сторони рф проти нашої держави та нових викликів перед системою державного управління, провідного значення набуває орієнтування державного підходу до регулювання системи підготовки молодих кадрів до діяльності в органах державної влади на формування аспектів саморозвитку та самореаліації інтелектуального та критичного потенціалу молоді [4].

Підхід до регулювання такої державної політики має бути направлений на розвиток національної системи виховання, навчання та безпосередньої фахової підготовки молодого покоління, а також визначення змісту, завдань та пріоритетів політики підготовки молодих кадрів до роботи в органах державної влади. Варто зауважити, що процес має бути дотичним до системи української самобутності та самоідентифікації. Отже, система підготовки молодих кадрів має охоплювати аспекти патріотичного, інтелектуального, культурного, психічно-морального, духовного, громадянсько-правового, фізичного, трудового виховання та навчання [5]. До того ж, державна політика у визначеній сфері має забезпечувати громадянську позицію, соціальну активність та відповідальність молодого покоління, яке готується здійснювати діяльність в органах державної влади. Саме від підготовки молоді до виконання державних функцій і завдань залежить майбутнє України.

Сучасний підхід державного управління у процесі регулювання кадрової політики щодо залучення молодого покоління в органах державної влади реалізовується за відповідними принципами, а саме: законності, збалансованості між національними інтересами держави, інтересами відповідних соціальних груп та громадян, справедливості, інтеграції, взаємоузгодженої діяльності між публічними органами влади, передбачуваності, послідовності, пріоритетності залучення молодих кадрів з відповідною освітою, комплексності, кваліфікованості, збалансованості між досвідченими та молодими фахівцями, тендерної рівності та безперервності. До того ж, пропонований перелік не є виключним і доволі широко обґрунтовує діяльність державної влади у цій сфері, передусім у період воєнного стану, коли підготовка молодих фахівців значно ускладняється. З погляду нових геополітичних змін, варто застосовувати ці принципи у векторі національних інтересів та міжнародної взаємодії з іншими державами у захисті територіальної цілісності та суверенітету України, зокрема залучати молодих спеціалістів у міжнародній координації. Не менш важливим залишається захід щодо трансформації підходу від обслуговуючого владно-державного на визначену державну стратегію, відповідний геополітичний курс всієї держави у роботі з молодими кадровими ресурсами в публічних органах влади, враховуючи накопичений досвід. Слід підвищувати рівень кваліфікованості відповідних суб'єктів, їх фаховість та звужувати спеціалізацію всього апарату публічної адміністрації, що координує залучення молоді.

Через повномасштабне вторгнення зі сторони рф на територію нашої держави критично важливою постала сфера безпеки і оборони України. Державне управління розпочало впроваджувати всі необхідні заходи щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету України та підвищення загального рівня національної безпеки України. Профільним публічним органом, що забезпечує та реалізовує державну політику у визначеній сфері є Збройні сили України. В умовах активних мобілізаційних процесів під час дії адміністративно-правового режиму воєнного стану виникає критична необхідність у залученні громадян до проходження військової служби і захисту Батьківщини. Однак, враховуючи наявність в державі профільної військової освіти за різними спеціальностями, представники таких військовоосвітніх установ стають головним здобутком нашої держави. Починаючи з 2014 року, Україна активізувала процеси трансформації всієї військовоосвітньої системи, роблячи пріоритет на сучасні геополітичні виклики в контексті забезпечення безпекового середовища навколо нашої держави. Тим не менш, побудова профільної військової освіти в Україні розвивалася, передусім за старими підходами, зокрема взявши за основну радянські погляди. Через швидкоплинність геополітичних рухів у світі та змін в оборонно-безпековому полі України, така система мала чимало методологічних недоліків. По-перше, радянський військово-освітня платформа підготовки майбутніх військовослужбовців робив акцент на вузькопрофільну спеціалізацію відповідних фахівців, що означало наявність в одному закладі військової освіти програми підготовки офіцерів лише за одним напрямом військово-освітньої спеціальності. Варто зауважити, що на сьогодні, військово-освітня система має гарантувати відтворення ключових цілей, які ставлять перед нею, а це зокрема: реалізація запитів зі сторони системи державного управління щодо належної підготовки висококваліфікованих кадрів, що здатні ефективно здійснювати покладені на них функції та обов'язки; підвищення загального оборонного рівня України, у тому числі формування зростаючого рівня авторитету Збройних сил України та розвиток морально-етичного рівня майбутніх військовослужбовців; підвищення рівня загальної системи військової освіти в України, що означає підвищення кадрового потенціалу всієї військової структури нашої держави; організація та реалізація принципу пріоритетності військової освіти в умовах обрання шляху мілітаризації державної політики в умовах воєнного стану; зростання рівня національно-патріотично виховання майбутніх спеціалістів у військовій галузі; орієнтація освітніх програм на випереджальний характер застосування.

Сучасна ж система освіти в Україні передбачає декілька форм її здобуття, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про освіту» це: інституційна, індивідуальна та дуальна. Ключовою у розрізі питання підготовки молодих фахівців до роботи в органах державної влади та військових структурах, дуальна форма навчання видається найефективнішою. Згідно з частиною десять статті 9 зазначеного Закону, дуальна форма здобуття освіти - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб'єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору. Через активні трансформаційні процеси розвитку суспільства до інноваційних підходів, висхідного значення набуває модернізація системи освіти. Тенденція сучасної освіти у дуальній формі має бути зосереджена з орієнтацією на національні інтереси України, цінності суспільства, а також з сучасними викликами до умов ринку праці. Для державного управління в умовах реальної загрози для державності фундаментальне значення має збереження національних інтересів держави. Через це, організація, відтворення та розвиток нової стратегії зростання рівня освітнього процесу дуальної форми прямо залежить від обраних методів взаємодії публічних органів влади та закладів освіти. Тим не менш, через певну специфіку поєднання теоретично-доктринальних та практичних напрямків освітнього процесу форми дуальної освіти, актуальними залишається особливості науково-технічного рівня навчання, а також сучасні підходи до підбору стратегії у процесі здобуття освіти зі сторони профільних органів державної влади у визначеній сфері.

Внаслідок відсутності правового регулювання діяльності поєднання освітньої програми та діяльності профільних державних органів, зазнається негативний вплив на рівень професійних компетенцій майбутніх фахівців. За допомогою орієнтації на практичну діяльність здобувачів у даній сфері стає можливою реалізація необхідних заходів для безпеки і оборони держави, у тому числі й щодо дотримання балансу між національними інтересами держави та правами і свободами громадян [9]. Більше того, внаслідок неефективної освітньої системи за дуальною формою формується некомпетентність органів державної влади, зосереджується застаріла система аналізу та виявлення реальних загроз національній безпеці України.

Таким чином, Організація та процес формування кадрової політики в органах державної влади України залишається одним із головних аспектів ефективної діяльності всього державно-владного механізму. З моменту повномасштабного вторгнення на територію України зі сторони рф, кадрова політика зазнала серйозних змін та глобальних трансформацій, особливо у секторі безпеки та оборони. У процесі реалізації кадрової політики в органах державної влади України варто виділити декілька етапів, які взаємопов'язані між собою. По-перше, це законодавче визначення профільних суб'єктів, що відповідають за формування кадрової політки. Мова йдеться про визначення самих органів державної влади, які мають відповідні повноваження, щодо формування, реалізації та контролю за всією кадровою політикою в державі. Варто зазначити, що у даному випадку, наша держава має відносно визначене законодавство, що детально регламентує порядок, обсяг повноважень та строки у кадрових питаннях в органах публічної адміністрації. Більше того, профільні закони, зокрема Закон України «Про державну службу» має багато положень, які детально вказують на процедуру вступу на державну службу та всі наступні кроки потенційного державного службовця. Тим не менш, в умовах воєнного стану частина положень не діє, що ускладнює прозорість та передбачуваність кадрової політики у цій сфері. Чинне законодавство не містить жодних положень щодо мети кадрової політики в органах державної влади, а в самих органах більшість подібних питань залежить від дискреційного бачення керівника, що розгалужує загальну мету та пріоритети кадрової політки в державі. Пропонується така дефініція поняття мети кадрової політики, зокрема під нею слід розуміти організацію та забезпечення ефективної реалізації покладених завдань на відповідний орган публічної влади, а також, підготовка, зміна, адаптація і раціональне використання кадрових ресурсів різних сфер державного управління з метою формування та належного обслуговування державно-владного механізму. В сучасних реаліях варто визначити головні завдання всієї кадрової політики держави: зокрема це: - організація єдиного підходу до здійснення кадрової політики у всіх сферах державного управління; - формування та визначення доктринально-наукового бачення кадрової політики держави, з урахування сучасних підходів до такої діяльності; - організація єдиного підходу до системи формування кадрових ресурсів в органах публічної влади; - організація єдиного підходу до розробки системи підвищення кваліфікації та навичок працівників органів державної влади, у тому числі з можливістю зміни спеціалізації та підвищення рівня знань у відповідній сфері державного управління; - розробка та прийняття відповідного законодавства на всіх рівнях щодо регламентації основних положень державної кадрової політики.

Одним із головних недоліків сучасного законодавства, що регулює сферу підготовки молодих кадрів, є затяжна застарілість. Сучасне нормативно-правове поле орієнтується на радянську систему навчання та проходження практики, нівелюючи технологічними інноваціями та глобальними змінами у системі державного управління. На жаль, молоді кадри не можуть повною мірою отримувати необхідні навички та знання під час проходження виробничої практики, оскільки профільні органи не мають єдиного підходу до порядку проходження такої практики та не мають єдиного механізму інтеграції молоді до системи управління [6]. Ба більше, освітня система держави також потребує ґрунтовних змін, оскільки внаслідок поширення карантинних заходів, а згодом введення воєнного стану, внаслідок збройного конфлікту, рівень освіти та підготовки молодих кадрів значно знизився, що неминуче вплине на ефективність всього державного управління [7]. Публічна адміністрація має пристосовувати процес підготовки молодих кадрів до сучасних реалій, зокрема впроваджуючи інноваційні та альтернативні аспекти підтримки та розвитку такого процесу. Стає очевидним той факт, що підготовка молодого покоління є складним соціально-державним явищем, регулювання якого має бути комплексне, взаємоузгоджене та у відповідності до сучасних реалій та викликів. На держану політику у цій сфері покладаються декілька ключових функцій щодо підготовки молодих кадрів, а саме: навчально-практична - здійснення всіх необхідних засобів для отримання необхідних знань та навичок молодим поколінням; культурологічна - узгодження державної політики з культурною складовою суспільства; соціалізаційна - пристосування процесу підготовки до соціальної складової життєдіяльності суспільства, зокрема й визначення основних потреб соціуму; адаптаційна - система підготовки має оперативно пристосовуватись до будь-якого розвитку подій; ціннісноутворювальна - підтримка головних соціально-державних цінностей; інтегруюча -адаптивність системи підготовки до інших систем, зокрема військової, правоохоронної чи цивільної системи управління [8].

У питанні підвищення кваліфікації молодих кадрів важливого значення набуває їх практична діяльність в органах державної влади. У науковій літературі поширеною є думка, що метод ротації є ключовим в аспекті залучення та швидкої адаптації молодих кадрів під час виконання покладених на них завдань. Метод ротації кадрів в органах публічної адміністрації використовується у підвищенні (або пониженні) у посаді, розширенням (або зменшенням) відповідних службових обов'язків, з певним рівнем збільшенням (зменшенням) передбачених службових дискреційних прав та підвищенням (зниженням) рівня діяльності при виконанні функцій та завдань; підвищенні рівня кваліфікації, тобто дорученням керівнику більш відповідальних завдань, без підвищення кваліфікації. За загальним правилом метод ротації у державному управлінні застосовується на тимчасовій основі [9]. Вбачається, що такий захід є вкрай дієвим, передусім у розрізі питання підготовки молодих кадрів для здійснення ними завдань та функцій в органах державної влади. До того ж, вкрай ефективним цей захід видається для молодих кадрів, які тільки закінчили профільні заклади вищої освіти за відповідною спеціальністю, зокрема у тих державних одиницях, де вони проходили виробничу практику [10]. Для державного управління такий захід є необхідним, оскільки значно підвищує кваліфікацію молодих кадрів, тим самим формуючи фундамент для майбутньої публічної діяльності молодих спеціалістів. Однак, для належного функціонування державної політики у визначеній сфері, важливо контролювати діяльність профільних суб'єктів, які є відповідальними у цьому векторі публічного управління. Такі суб'єкти мають вирішувати кадрові питання, робити акцент на антропоцентричний підхід, тобто ставити як пріоритет людину, а саме її життя і здоров'я, честь і гідність. Послідовно інтегруючи зазначені заходи, Україна отримає реальну можливість швидко адаптувати кадрову політику у залученні молодих кадрів до сучасних реалій, насамперед у контексті соціально-економічних та політичних факторів.

Висновок

Формування та реалізація державної політики у розрізі підготовки молодого покоління до виконання функцій в органах державної влади, правоохоронній та військовій структурах залишається головною передумовою ефективної діяльності всього державно-владного механізму. В умовах повномасштабної військової агресії зі сторони рф проти України та активних геополітичних змін у світі, саме підтримка та залучення молодих кадрів є гарантом сталого розвитку всієї діяльності державного управління. Проте, застарілість законодавчої бази та підходу до підготовки і залучення молодих кадрових ресурсів, а також інші причини негативно впливають на визначену сферу державного управління. Сьогодні слід виокремити провідні завдання всієї кадрової політики держави: - формування єдиного підходу до здійснення кадрової політики щодо молодих фахівців у всіх сферах публічної діяльності; - орієнтація на доктринально-науковий підхід до реалізації кадрової політики держави, з огляду на інноваційні заходи такої діяльності; - формування єдиного підходу до системи залучення молодих кадрових ресурсів в органах державної влади; - організація єдиного підходу до розробки системи підвищення кваліфікації та навичок молодих кадрів в органах державної влади. Держава як ключовий суб'єкт регулювання таких суспільних відносин має впроваджувати ефективні заходи щодо підготовки і залучення молодих фахівців у правоохоронні, військові та інші органи державної влади, формуючи фундамент для майбутньої діяльності таких спеціалістів, а як наслідок і для всього державного управління.

Література

1. Гілко О. К. Основні поняття і категорії структурно-функціональної підготовки управлінського персоналу. Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. 2019. Т 18, вип. 1. С. 183.

2. Гончаренко О. В. Особливості педагогічної діяльності форматорів у системі підвищення кваліфікації державних службовців Франції. Молодий вчений. 2014. № 11(14). С. 172

3. Даниленко Ю. С. Методи оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Науковий вісник Херсонського державного ніверситету. Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 6(2). С. 71.

4. Євдокимов П. В. Сучасний стан адміністративно-правового забезпечення кадрової політики в органах публічної адміністрації України. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу: збірник тез науково-практичної інтернет-конференції (м. Хмельницький, 17 лютого 2020 р.). Хмельницький: Хмельницький національний університет, 2020. 93 с. С. 39.

5. Западинчук О. П. Формування та розвиток інституту державної служби в умовах адміністративної реформи в Україні: монографія. Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2018. С. 155.

6. Інформаційна складова державної політики та управління: монографія / С.Г. Соловйов, О.Є. Бухтатий, Ю.В. Нестеряк та ін. ; за заг. ред. Н.В. Грицяк. Київ: К.І.С., 2015. С. 319.

7. Кізілов Ю. Ю. Напрями вдосконалення проходження державної служби в Україні в умовах її модернізації. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2016. № 1. С. 35.

8. Куліненко Л. Освіта як чинник формування громадянських якостей особистості / Л. Куліненко // Вища освіта України. 2013. № 2. С. 37.

9. Лукашевич М. П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: навч. посіб. / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков. 2-ге вид., допов. і випр. К.: МАУП, 2004. С. 464.

10. Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / М. П. Перепелиця. К.: Український ін-т соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. С. 242.

References

1. Hilko, O. K (2019). Osnovni poniattia i katehorii strukturno-funktsionalnoi pidhotovky upravlinskoho personalu [Basic concepts and categories of structural and functional training of management personnel]. Rynkova ekonomika: suchasna teoriia ipraktyka upravlinnia - Market economy: modern management theory and practice, 1(18) [in Ukranian].

2. Honcharenko O. V. (2014). Osoblyvosti pedahohichnoi diialnosti formatoriv u systemi pidvyshchennia kvalifikatsii derzhavnykh sluzhbovtsiv Frantsii [Peculiarities of pedagogical activity of trainers in the system of advanced training of civil servants in France]. Molodyi vchenyi - А young scientist, 11(14) [in Ukranian].

3. Danylenko, Yu. S. (2016). Metody otsiniuvannia rezultativ sluzhbovoi diialnosti derzhavnykh sluzhbovtsiv [Methods of evaluating the results of official activity of civil servants]. Kherson: Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho niversytetu. Seriia: Yurydychni nauky [in Ukranian].

4. Yevdokymov, P. V. (2020). Suchasnyi stan administratyvno-pravovoho zabezpechennia kadrovoi polityky v orhanakh publichnoi administratsii Ukrainy [The current state of administrative and legal support of personnel policy in public administration bodies of Ukraine]. P.V. Yevdokymov (Eds.), Harmonizatsiia zakonodavstva Ukrainy z pravom Yevropeiskoho Soiuzu - Harmonization of the legislation of Ukraine with the law of the European Union: Proceedings of the scientific and practical internet conference (p.93). Khmelnytskyi: Khmelnytskyi natsionalnyi universytet [in Ukranian].

5. Zapadynchuk, O. P. (2018). Formuvannia ta rozvytok instytutu derzhavnoi sluzhby v umovakh administratyvnoi reformy v Ukraini [Formation and development of the civil service institute in the conditions of administrative reform in Ukraine]. Dnipro: DRIDU NADU [in Ukranian].

6. Soloviov, O.Ie. & Bukhtatyi, Yu.V. (2015). Informatsiina skladova derzhavnoi polityky ta upravlinnia [Information component of state policy and management]. Kyiv: K.I.S. [in Ukranian].

7. Kizilov, Yu. Yu. (2016). Napriamy vdoskonalennia prokhodzhennia derzhavnoi sluzhby v Ukraini v umovakh yii modernizatsii [Directions for improving public service in Ukraine in the context of its modernization]. Natsyonalrnii yurydycheskyi zhurnal - national law journal, 1, 36 [in Ukranian].

8. Kulinenko, L. (2013). Osvita yak chynnyk formuvannia hromadianskykh yakostei osobystosti [Education as a factor in the formation of civic qualities of an individual]. Kyiv: Vyshcha osvita Ukrainy [in Ukranian].

9. Lukashevych, M. P. (2004). Spetsialni ta haluzevi sotsiolohichni teorii [Special and sectoral sociological theories]. Kyiv: MAUP [in Ukranian].

10. Perepelytsia, M. P.(2001). Derzhavna molodizhna polityka v Ukraini (rehionalnyi aspekt [State youth policy in Ukraine (regional aspect)]. Kyiv: Ukrainskyi in-t sotsialnykh doslidzhen, Ukrainskyi tsentr politychnoho menedzhmentu [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru