Медіація та вирішення конфліктів у сфері публічного управління та адміністрування

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»

МЕДІАЦІЯ ТА ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ

Радиш Ярослав Федорович

доктор держуправління, професор

Анотація

У статті проаналізовано поняття медіації та її можливостей як методу вирішення конфліктних ситуацій у системі публічного управління та адміністрування. Сучасне суспільство усвідомлює спрямованість медіації на розв'язання спорів у позасудовому порядку, на досягнення консенсусу та узгодження суперечливих поглядів в умовах публічного управління. Встановлено, що такий інструмент є альтернативним способом запобігання конфліктам шляхом урахування інтересів кожної із сторін та досягненням компромісного рішення, що є затребуваним у сучасному соціумі. Встановлено, що у сучасній Україні є загрозою в публічному управлінні конфлікт інтересів, що є перешкодою в професійній діяльності публічних службовців, тому що це явище може призвести до корупційних дій, а також перешкоджає публічним службовцям ретельно здійснювати свої посадові обов'язки та спричиняє внутрішній розлад публічної служби та нездатність прийняття ефективних рішень щодо економічного, соціального та інших видів розвитку країни.

Обґрунтовано, що наукова новизна дослідження одержаних результатів полягає у тому, що дана стаття являється продовженням системних досліджень, здійснене комплексно з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки, аналізується елементи вітчизняного та зарубіжного досвіду застосування медіації в публічному управлінні та адмініструванні. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих результатів, передусім, практичної частини роботи на курсах, лекціях, семінарах із курсу публічного управління та адміністрування в умовах магістратурі спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування. Тому на сьогодні є досить актуальною та потребує осмислення та досконального дослідження проблема подолання конфлікту інтересів на публічній службі.

Сформульовані в роботі наукові положення, оцінки, рекомендації та пропозиції були представлені у висновках.

Ми прийшли до думки, що використання медіації у сфері публічного управління та адміністрування дозволить узгодити інтереси та дотриматися балансу інтересів у будь-якій сфері суспільних відносин, зміцнить організаційну спроможність суб'єктів управління, а також їхню координацію дій; підвищить соціальну стабільність в суспільстві та знизить конфліктність у суспільстві тощо.

Ключові слова: магістратура, публічне управління та адміністрування, спор, конфлікт, конфліктні ситуації, консенсус, медіації, метод, механізми медіації.

Abstract

Radish Yaroslav Fyodorovych Doctor of public administration, Professor, Communal institution of higher education "Vinnytsia Academy of Continuing Education", Vinnytsia

MEDIATION AND RESOLUTION OF CONFLICTS IN THE SPHERE OF PUBLIC MANAGEMENT AND ADMINISTRATION

The article analyzes the concept of mediation and its possibilities as a method of resolving conflict situations in the system of public management and administration. Modern society is aware of the focus of mediation on resolving disputes out of court, on reaching consensus and harmonizing conflicting views in the context of public administration. It was established that such a tool is an alternative way to prevent conflicts by taking into account the interests of each of the parties and reaching a compromise solution, which is in demand in modern society. It has been established that in modern Ukraine, a conflict of interests is a threat in public administration, which is an obstacle in the professional activity of public servants, because this phenomenon can lead to corrupt actions, and also prevents public servants from carefully performing their official duties and causes an internal disorder of public services and inability to make effective decisions regarding economic, social and other types of development of the country. It is substantiated that the scientific novelty of the research of the obtained results lies in the fact that this article is a continuation of systematic research, carried out comprehensively with the use of modern methods of cognition, taking into account the latest achievements of legal science, the elements of domestic and foreign experience in the application of mediation in public management and administration are analyzed. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using the obtained results, first of all, the practical part of the work in courses, lectures, seminars on the course of public management and administration in the conditions of the master's degree in the specialty 281 Public management and administration. Therefore, today the problem of overcoming the conflict of interests in the public service is quite relevant and needs to be understood and thoroughly researched.

The scientific provisions, evaluations, recommendations and proposals formulated in the work were presented in the conclusions.

We have come to the opinion that the use of mediation in the field of public management and administration will allow to reconcile interests and maintain a balance of interests in any sphere of social relations, will strengthen the organizational capacity of management subjects, as well as their coordination of actions; will increase social stability in society and reduce conflict in society, etc.

Keywords: magistracy, public management and administration, dispute, conflict, conflict situations, consensus, mediation, method, mechanisms of mediation.

Постановка проблеми

Сучасне суспільство характеризується зростанням невизначеності та нестабільності, що спричинене, насамперед, розширенням конфліктного простору, підвищенням напруженості у суспільних відносинах, збільшенням джерел конфліктної напруги. Це і спричинило пошук ефективних механізмів розв'язання суперечок, найбільш оптимальним серед яких є медіація. Необхідність упровадження механізму медіації в систему публічного управління нерозривно пов'язана з розвитком механізмів медіації як засобу інтеграції та об'єднання на якісно новій основі становлення Європейського союзу.

Публічне управління та адміністрування, як сфера професійної діяльності зазначає свої специфічні риси, оскільки працівник -публічний службовець - сприймається суспільством не лише як суб'єкт, що виконує певну трудову функцію, але і як представник держави. Конфліктні ситуації у сфері публічного управління та адміністрування, незалежно від результату їх вирішення, негативно впливають на авторитет публічної служби. Для цивілізованого вирішення спірних ситуацій усе більш значущим стає вдосконалення професійної компетентності представників держав у сфері побудови якісних комунікацій, зокрема між собою» [2, с. 157]. З огляду на вищевикладене важливим є огляд упровадження інструментів медіації в систему публічного управління та адміністрування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення наукових джерел зазначило, що окремі аспекти застосування методик та інструментів медіації в діяльності публічних управлінців раніше є маловивченою та потребує накопичення знань у вищезгаданій царині. Це питання висвітлюється у працях таких вітчизняних учених, як: З.В. Красиловська, О.А. [6], Тертишина, Н.В. Дараганова, В.С. Балух [1], Г.В. Єрьоменко, Н.А. Мазаракі [8], Н.П. Довгань, В.В. Рєзнікова, Є.Є. Бородін, Л.Б. Сало, І.Я. Сенюта, Н.Є. Хлібороб, А.М. Школик, Л.В. Кулачок-Тітова, К.В. Кім та інших. Зокрема, дослідники С.О. Корінного та Т.І. Шинкар, присвятили наукові праці застосуванню медіації в адміністративному процесі та адміністративному судочинстві. Дослідження Н.В. Боженко спрямовані на вивчення медіації як способу вирішення адміністративних спорів [3]. Зі свого боку А.Г. Бортнікова обґрунтувала правові засади застосування медіації як способу вирішення публічно-правових спорів і водночас розглянула питання правового статусу медіатора [5], І.Г. Ясиновський досліділ питання імплементації процедури медіації в українське законодавство [10]. Однією з останніх публікацій у галузі права стала оглядова публікація І.І. Подік, Л.Л. Єфіменко та А.В. Середи, присвячена дослідженню світового досвіду запровадження інституту медіації в податкові правовідносини [8].

У вказаній праці розглянуто досвід Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Польщі, США, Канади та Великої Британії щодо застосування процедур і механізмів податкової медіації.

Особливу увагу привертають праці З. Красиловської та Є. Бородіна, які присвячені дослідженню інституту медіації як способу вирішення проблем в системі публічного управління України та організаційно-правовім підставам застосування медіації в системі державного управління.

Мета статті - дослідити сутність медіації як методу вирішення конфліктних ситуацій у системі публічного управління та адміністрування.

Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання: 1) дослідити сутність поняття медіації; 2) проаналізувати досвід використання інституту медіації у світовій та українській практиці; 3) проаналізувати теоретико-історичні аспекти медіації як альтернативного методу вирішення конфліктів.

Виклад основного матеріалу

медіація публічний управління конфлікт

З метою вивчення медіації, як однією з найпопулярніших форм урегулювання конфліктів, ми дослідили сутність поняття «медіації» та з'ясували, що медіація (від лат. mediation - посередництво) - це приватне та конфіденційне використання посередників для виходу з конфліктної ситуації. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат. Медіація - це процес, у якому нейтральна третя сторона, медіатор (публічний фахівець), допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи можливість сторонам дійти власної згоди [].

Досвід та практика показали, що у багатьох випадках, якщо публічні фахівці можуть вирішити проблему самостійно шляхом обговорення і переговорів, вони досягнуть швидшого і кращого результату публічного управління, ніж при протистоянні або судовому розгляді. Проте здебільшого їм цього не вдається зробити і вони потребують допомоги когось третього, тому роль третього має виконувати підготовлений фахівець з медіації, який має забезпечити конструктивних переговорів. Тому виникає питання про підготовку медіаторів, які мають пройти обов'язково навчання в магістратурі за спеціальністю 281 Публічне управління та адміністрування за спеціалізацією «Медіатор».

Медіація, в сучасному розумінні як суспільно значима діяльність, стала розвиватися в другій половині XX ст., передусім в країнах англосаксонського права: США, Великобританії, Австралії, після чого отримала поширення і в Західній Європі (Франції, Німеччині, Італії). В Україні медіація з'явилася через 3 роки після розпаду Радянського Союзу. Так, у 1994 році, з метою сприяння розвитку стабільного українського суспільства шляхом запровадження відновних практик і підходів, у Києві був створений перший Український Центр Порозуміння [5], як представництво міжнародної організації Searchfor Common Ground («Пошук порозуміння»), і вже у 19951997 роках перші навчені медіатори стали брати участь у вирішенні конфліктів за допомогою процедури медіації.

На сьогодні врегулювання спорів за участю незалежного посередника (медіатора) проходить у рамках діяльності ряду громадських, благодійних організацій, а також установ, які надають платні послуги з медіації; крім того, з 2003 року в українських судах медіатори беруть участь у процесах експериментально; проводиться підготовка суддів-медіаторів і адвокатів-медіаторів [6].

Настає час, коли процес державного управління характеризується формуванням державно-управлінських відносин ( інтереси, потреби, права й обов'язки учасників цих відносин) з одного боку та виконавча влада та місцеве управління з іншого. Обґрунтовано, що у цих відносинах завжди виступає суб'єкт з владними повноваженнями (орган виконавчої влади, посадова особа, службовці, що наділені державно-владними повноваженнями та інші) [1, с. 120-121], який має забезпечувати надання адміністративних та соціальних послуг, пов'язаних з ним прав, свобод та інтересів, якім можуть передувати виконання протиріччя що і провокують виникненню спору (конфлікту) [2, с. 102;4].

Наслідком цього, може бути виникнення різноманітних непорозумінь, неузгодженостей, конфліктних ситуацій, в процесі державно-управлінської діяльності. Така ситуація виникає, як з вини службовців, які не мають відповідної підготовки медіаторів та ні володіють відповідними уміннями та навичками, так і через інших від них обставин, а саме тому виникають негативні наслідки, яких публічні службовці не можуть усунути, щоб знизити соціальне напруження, його ескалацію та загострення [5].

Перспективність і значущість імплементації інструментів медіації в практиці публічного управління та адміністрування підтверджуються словами О.В. Лук'яновської щодо того, що «інформованість про принципи і технології медіації може істотно вплинути на зміну світогляду державного службовця у відносинах із громадянами та одне з одним, що розширить можливості вирішення спорів прозорим, некорумпованим способом» [7, с. 38].

На нашу думку, головними перешкодами для упровадження медіаційних інструментів у практику діяльності публічних службовців є такі:

- відсутність законодавчої бази в Україні щодо здійснення медіаційних процедур;

- мозаїчність і безсистемність адміністративної реформи в Україні;

- нерозуміння значною кількістю керівників органів публічної влади переваг та ефективності медіаційних процедур;

- відсутність відповідних компетентностей у значної кількості публічних службовців та інше.

Вирішення конфліктів, які виникають із певною частотою під час виконання своїх обов'язків у державних службовців або посадових осіб місцевого самоврядування, актуалізують питання вдосконалення професійних компетентностей у вказаних акторів публічно-управлінських відносин, зокрема і в частині побудови ефективних комунікацій, переговорів тощо можуть бути вирішені при відповідної підготовки в умовах магістратури за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування».

Зазначимо, що Стандартом вищої освіти за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування» для підготовки фахівців рівня «бакалавр» передбачено формування такої спеціальної компетентності, як «здатність до соціальної взаємодії, до співробітництва й розв'язання конфліктів». Водночас відсутність нині затвердженого Стандарту вищої освіти за вказаною спеціальністю для магістерського рівня ще не дає змоги говорити про перспективи формування таких компетентностей, які поповнятимуть лави публічних службовців.

Висновки

Таким чином, ми прийшли до висновку, що у цілому держава усвідомлює роль медіації у вирішенні соціально значущих завдань. Суттю медіації як соціального явища, є те що цей метод орієнтований на розв'язання спорів як у позасудовому порядку, на досягнення консенсусу, згоди різних суперечливих поглядів, позицій, вирішення спірних ситуацій так і використання медіації в системі державного управління. Обґрунтовано, що роль медіаторів мають виконувати професіонали з відповідної підготовкою в умовах магістратури публічного управління та адміністрування. Доцільність упровадження інституту медіації у вітчизняній правовій системі базується на позитивних результатах практики застосування медіації в багатьох країнах світу, що є показником ефективності.

Використання медіації в системі державного управління дозволить: узгодити інтереси та дотриматися балансу інтересів у будь-якій сфері суспільних відносин; посилить організаційний потенціал суб'єктів управління; зміцніть координацію дій і зближення стратегій наявних інститутів державної влади та управління; підвищить соціальну стабільність в суспільстві та знизять конфліктність в соціумі; забезпечить збалансованість державно-управлінських відносин тощо.

Перспектива подальшого дослідження буде полягати у розробці медіаційних технологій в Україні як способу вирішення цивільних спорів зі створіння умов для пошуку життєздатних, сталих та загальноприйнятних рішень в умовах підготовки публічних службовців в магістратурі публічного управління та адміністрування.

Література

1. Балух В.С. Нормативно-правові основи формування системи альтернативного вирішення спорів в Україні. Часопис Київського університету права. 2013. № 4. С. 162-168. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf7Chkup_2013_4_41.pdf.

2. Белінська О. В. Медіація - альтернативне вирішення спорів. ВісникВищої ради юстиції. 2011. №1(5).URL:http://vru.gov.ua/Docs/visnik05_12.pdf.

3. Боженко Н.В. Медіація як один із засобів врегулювання адміністративнихспорів: теоретикоісторичний аспект. Право.иа. 2017. № 1. С. 95-98. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pravo_2017_1_19.

4. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Впровадження медіації у судовий процес як складова наближення законодавства України до європейських стандартів. Приватне право і підприємництво. 2011. Вип.10. С. 181-185.

5. Бортнікова А.Г. Правові засади застосування медіації як способу вирішення публічно-правових спорів. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2019. 19 с.

6. Красіловська З.В. Альтернативні способи вирішення спорів у сфері державного управління: поняття та сутність. Державне управління та місцеве самоврядування. 2015. Вип. 1(24). С. 158-167.

7. Лиско А. Проблеми впровадження та проведення медіації в адміністративному судочинстві України. URL: www.gromada.lviv.ua/ analytic/587.

8. Мазаракі Н. Медіація в Україні: проблеми теорії та практики. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2016. № 1. С. 92-100. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2016_1_11.

9. Юхтенко Л. Досудове врегулювання спору шляхом проведення переговорів за допомогою судді в адміністративному судочинстві: сутність та проблеми запровадження. Юридичний вісник. 2013. № 3. С. 106-112. URL:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/urid_2013_3_20.pdf.

10. Ясиновський І.Г. Характеристика моделей медіації в розвинутих країнах. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2014. № 4. С. 94-98.URL: http://nbuv. gov.ua/jpdf/ Npnau_2014_4_19.pdf

References

1. Baluh, V.S. (2013). Normativno-pravovi osnovi formuvannja sistemi al'ternativnogo virishennja sporiv v Ukraini [Regulatory and legal foundations of the formation of a system of alternative dispute resolution in Ukraine/ Chasopis Kiivs'kogo universitetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 4, 162-168. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/jpdf/Chkup_2013_4_41.pdf. [in Ukrainian].

2. BeHns'ka, O. V. (2011). Medmcya - al'ternativne virishennja sporiv [Mediation - alternative resolution of disputes]. VisnikVishhot radi justicit - Bulletin of the Supreme Council of Justice, 1(5).Retrieved from http://vru.gov.ua/Docs/visnik05_12.pdf. [in Ukrainian].

3. Bozhenko, N.V. (2017). Medmcya jak odin \z zasobiv vreguljuvannja administrativnihsporiv: teoretikoistorichnij aspect [Mediation as one of the means of settlement of administrative disputes: theoretical and historical aspect]. Pravo.ua, 1, 95-98. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/ pravo_2017_1_19. [in Ukrainian].

4. Bondarenko-ZeHns'ka, N.L. (2011). Vprovadzhennja mediaciї u sudovij proces jak skladova nablizhennja zakonodavstva Ukraini do єvropejs'kih standartiv [Implementation of mediation in the court process as a component of approximation of Ukrainian legislation to European standards]. Privatne pravo і pidprwmnictvo - Private law and entrepreneurship, 10, 181-185. [in Ukrainian].

5. Bortnikova, A.G. (2019). Pravovi zasadi zastosuvannja mediaciї jak sposobu virishennja pubrichno-pravovih sporiv [Legal principles of using mediation as a way of resolving public legal disputes]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

6. Krasriovs'ka, Z.V. (2015). Al'ternativni sposobi virishennja sporiv u sferi derzhavnogo upravlinnja: ponjattja ta sutnist' [Alternative ways of resolving disputes in the field of public administration: concept and essence]. Derzhavne upravlmnja ta misceve samovrjaduvannja - tate administration and local self-government, 1(24), 158-167 [in Ukrainian].

7. Lisko, A. Problemi vprovadzhennja ta provedennja mediaciї v administrativnomu sudochinstvi Ukraini [Problems of implementation and conduct of mediation in administrative proceedings of Ukraine]. www.gromada.lviv.ua Retrieved from www.gromada.lviv.ua/ analytic/587. [in Ukrainian].

8. Mazaraki, N. (2016). Mediacija v Ukraini: problemi teorii ta praktiki [Mediation in Ukraine: problems of theory and practice]. Zovnishnja torgivlja: ekonomika, finansi, parvo - Foreign trade: economy, finance, law, 1, 92-100. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2016_1_11. [in Ukrainian].

9. Juhtenko, L. (2013). Dosudove vreguljuvannja sporu shljahom provedennja peregovoriv za dopomogoju suddi v administrativnomu sudochinstvi: sutrnsf ta problemi zaprovadzhennja [Pre-trial dispute settlement by conducting negotiations with the help of a judge in administrative proceedings: essence and problems of implementation]. Juridichnij visnik - Legal Bulletin, 3, 106-112. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/j-pdf/urid_2013_3_20.pdf. [in Ukrainian].

10. Jasinovs'kij, LG. (2014). Harakteristika modelej mediaciї v rozvinutih krainah. Juridichnij visnik [Characteristics of mediation models in developed countries]. Povitrjane і kosmichneparvo - Legal Bulletin. Air and space law, 4, 94-98. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/jpdf/Npnau_ 2014_4_19.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru