Досвід впровадження сталого регіонального розвитку в державах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Досвід впровадження сталого регіонального розвитку в державах Європейського Союзу

Панова Тетяна Віталіївна аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

У даній статті розглядаються аспекти пов'язані з концепцією та впровадженням сталого розвитку в різноманітних сферах людської діяльності. Європейський Союз (ЄС) визнає важливість стратегій стійких інновацій з метою зменшення споживання енергії та викидів забруднювальних речовин. У даному дослідженні вивчається стійка ефективність інновацій країн ЄС, щоб емпірично перевірити їхню дієвість. За результатами дослідження виявлено, що ЄС приділяє велику увагу ефективності стійких інновацій. Також виявлено чіткі тенденції конвергенції ефективності регіональних стійких інновацій. Важливий вплив на цей процес мають контрольні змінні, що свідчить про важливість розгляду регіональних особливостей та факторів удосконалення ефективності. Це дослідження створює підставу для розвитку ефективних стратегій, спрямованих на стійкий розвиток та інновації в Європейському Союзі. Встановлено, що досвід впровадження засад регіонального сталого розвитку у Європейському Союзі, не зважаючи на відмінності у початкових умовах, виявляє схожість підходів. Також в статті розглядаються питання сталого розвитку промисловості, аграрного сектору та освіти, при цьому освіта виступає основним елементом у підвищенні рівня обізнаності щодо сталого розвитку. Досліджено стратегії зниження регіональних нерівностей та наближення темпів територіального розвитку у контексті загальноєвропейського розвитку. Висвітлено ключові аспекти регіональної політики ЄС, спрямованої на збалансований розвиток різних регіонів та покращення якості життя місцевого населення. Проаналізовано роль регіональних аспектів у прийнятті управлінських рішень на різних рівнях влади та їх вплив на ефективність економічної інтеграції. Отримані результати також можуть слугувати підтримкою для розробників політики, які приймають рішення щодо регіональних стратегій стійких інновацій, енергозбереження та зменшення викидів. Звернено увагу на важливість вивчення та адаптації досвіду країн ЄС для України в контексті її шляху до європейської інтеграції.

Запропоновані рекомендації щодо впровадження нової регіональної політики та підвищення ефективності соціально-економічного розвитку країни.

Ключові слова: регіональна політика. Європейський Союз, економічне зростання, інновації, технологічний прогрес

сталий регіональний європейський забруднювальний

Panova Tetyana Vitaliivna Postgraduate Student at the Department of Public Management and Administration, Hryhorii Skovoroda University of Pereiaslav, Kyiv

EXPERIENCE OF IMPLEMENTATION OF SUSTAINABLE REGIONAL DEVELOPMENT IN THE STATES OF THE EUROPEAN UNION

Abstract

This article examines aspects related to the concept and implementation of sustainable development in various spheres of human activity. The European Union (EU) recognizes the importance of sustainable innovation strategies to reduce energy consumption and pollutant emissions. This study empirically tests EU countries' sustainable innovation performance to test their effectiveness. According to the results of the study, it was found that the EU pays great attention to the effectiveness of sustainable innovations. In addition, clear trends of convergence of efficiency of regional sustainable innovations were revealed. Control variables significantly influence this process, indicating the importance of considering regional features and factors for improving efficiency. This research lays the foundation for developing effective, sustainable development and innovation strategies in the European Union. It was established that the experience of implementing the principles of regional sustainable development in the European Union, despite the differences in the initial conditions, reveals the similarity of approaches. The article also discusses issues of sustainable development of industry, the agricultural sector, and education, with education being the main element in raising awareness of sustainable development. Strategies for reducing regional inequalities and bringing the pace of territorial development closer in the context of pan-European development have been studied. Critical aspects of EU regional policy aimed at the balanced development of various regions and improving the quality of life of the local population are highlighted. The role of regional aspects in making management decisions at different levels of government and their influence on the effectiveness of economic integration is analyzed. The results can also support policymakers in deciding regional strategies for sustainable innovation, energy saving and emission reduction. Attention was drawn to the importance of studying and adapting the experience of EU countries for Ukraine in the context of its path to European integration--proposed recommendations for implementing a new regional policy and increasing the efficiency of the country's socio-economic development.

Keywords: regional policy. European Union, economic growth, innovation, technological progress

Постановка проблеми. У країнах Європейського Союзу проблема регіонального сталого розвитку стає важливим аспектом в умовах глобальних змін. Загострення соціально-економічних та екологічних проблем потребує переосмислення та переорієнтації стратегій розвитку сучасного суспільства. Однією з ключових проблем є суперечності між економічним зростанням та обмеженням природокористування. Терміновою вимогою є перехід до збалансованого сталого розвитку, який враховує економічні, екологічні та соціальні аспекти зростання. Сталий розвиток був визначений на рівні ООН як такий, що задовольняє потреби сучасного покоління без шкоди для майбутніх. Однак, здійснення сталого розвитку вимагає значних зусиль та витрат в управлінському та організаційному плані. Глобальні виклики, такі як транскордонні екологічні проблеми та загрози безпеці, підкреслюють необхідність міжнародної співпраці та реалізації глобальних заходів для досягнення принципів сталого розвитку. Зосередження світової спільноти на охороні довкілля та сталому розвитку стає все важливішим, оскільки небезпека екологічної катастрофи стає реальністю. Регіональні процеси в ЄС стають необхідною частиною загальноєвропейського розвитку, проте існуючі нерівності між регіонами створюють напруження в системі. Для України важливо вивчити досвід ЄС у впровадженні політики регіонального розвитку для трансформації своїх регіональних структур та поліпшення соціально- економічного стану. Дане дослідження полягає в аналізі та оцінці досвіду впровадження концепції сталого регіонального розвитку в країнах Європейського Союзу. Наявність такого досвіду визначається різноманітністю стратегій та підходів, які використовуються в регіонах цих країн для досягнення сталого розвитку. Проблема охоплює ідентифікацію успішних практик, визначення факторів, що сприяють або гальмують успішне впровадження сталого регіонального розвитку, а також визначення можливих перешкод та викликів, що виникають під час цього процесу в контексті європейських країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепція регіонального сталого розвитку полягає в системному та комплексному підході до регіона¬льного розвитку, враховуючи різні аспекти, такі як соціальні, економічні, технічні, просторові та екологічні, на рівних умовах. Відзначається, що підхід до сталого розвитку охоплює значно ширший спектр досліджень і практики, ніж екорозвиток. Сам термін "сталий розвиток" має близько 70 визначень, але найчастіше його перекладають як "стійкий і тривалий розвиток". У дослідженні Семінського визначено 10 найбільш усталених визначень цього терміну [1]. Фраза також може бути розглянута як "стійкий, тривалий, стабільний розвиток у довгостроковій перспективі" та інші варіанти. Основна ідея пов'язана з біологічним підходом, де сталий розвиток розглядається як прагнення підтримувати екологічну рівновагу та системи для підтримки життєвих процесів. Фраза "сталий розвиток" активно використовується на різноманітних конгресах та конференціях по всьому світу, включаючи ухвалені резолюції та наукові дослідження в Польщі та за кордоном. Наприклад, Гжегож Масік застосував теорію стійкого та сталого розвитку до управління містом у своїй роботі [2]. У практичному застосуванні переважає біологічний та екологічний підхід, де автор підкреслює, що в концепції сталого розвитку ключовим критерієм балансу є потенційно високий рівень задоволення та здоров'я. Німецькі та польські дослідники підкреслюють важливість наукового підґрунтя політичних рішень, щоб забезпечити політиків необхідною науковою інформацією. Однак вони також зауважують, що політика сталого розвитку повинна враховувати негативні взаємодії між наукою та політикою, які відбуваються у безперервних циклах навчання та взаємодії. Наукові дослідження для розвитку сталості повинні включати конкретні дослідницькі завдання, що базуються на аксіологічних компонентах. Теоретичні засади регіонального сталого розвитку зазнали широкого вивчення як в українській, так і в міжнародній науковій спільноті. Відомими вченими, які зробили вагомий вклад у цю область, є такі дослідники, як В. П. Феденко, С. І. Дорогунцов, В. М. Трегобчук, О. В. Грянник та інші [3]. Також слід відзначити дослідження представників міжнародної організації Римського клубу, таких як В. Беренс, Е. Пестель, Г. Дейлі, Д. Медоуз та Дж. Форрестер та інші. Ці завдання повинні включати емпіричну перевірку, використання моделювання та симуляції для екстраполяції результатів, а також оцінку та інтерпретацію отриманих даних, а також перевірку стратегій і дій [4,5].

Мета статті полягає у представленні теоретико-методичної моделі та конкретних вказівок для практичного впровадження, які в кінцевому результаті сприятимуть більш стійкому розвитку регіонів та, відповідно, сприятимуть розвитку країни як цілісного соціально-економічного та просторового організму в комплексний та гармонійний спосіб.

Для досягнення цієї мети вельми корисним є використання теоретичних засад сталого розвитку та аналіз досвіду застосування цієї концепції в країнах Європи, які вже пройшли інтеграційні процеси. До цього досвіду відносяться, зокрема, "Рекомендації" Асоціації європейських регіонів та інші документи ЄС, які регулюють систему внутрішньої фінансової компенсації як на рівні окремих країн-членів ЄС, так і в рамках Європейського Союзу в цілому.

Виклад основного матеріалу. Питання регіонального розвитку в контексті політики та стратегії Європейського Союзу можна розглядати у трьох основних аспектах: регіональна політика всього Союзу, підходи окремих держав-членів до розвитку своїх регіонів і стратегії, що реалізуються самими регіонами. У всіх вищезазначених сферах ключовою є концепція сталого та тривалого розвитку, яку часто називають сталим розвитком в літературі. Це свідчить про те, що ЄС активно працює над розвитком технологічних інновацій, здійсненням енергозбереження та захистом навколишнього середовища. Попри те, що існують значні різниці в ефективності стійких інновацій між регіонами ЄС, південний регіон вирізняється найвищим рівнем ефективності. Хоча принципи екологічної політики, які були активовані в Європейському Союзі, стали стандартами, пристосувати діяльність до європейських вимог є ключовим завданням. Цей перехід вимагає більш плавного адаптування до стандартів Європи. Однак поступово формується нова парадигма відповідальності за природу, а суспільство починає змінювати своє ставлення до довкілля [5].

Сталий регіональний розвиток є ключовим напрямом політики Європейського Союзу (ЄС), спрямованим на створення вирівняного та збалансованого економічного і соціального розвитку в різних регіонах країн- членів. Цей огляд досліджує досвід впровадження сталого регіонального розвитку в державах ЄС, розглядаючи ключові аспекти та досягнення кожної країни. Головні принципи та стратегії ЄС у сфері регіонального сталого розвитку спрямовані на створення гармонійного, конкурентоспроможного та стійкого розвитку всіх регіонів [6]. Ці принципи сприяють не лише соціально- економічному розвитку, але й враховують екологічні та культурні аспекти, забезпечуючи комплексний підхід до регіональної політики ЄС.

Головні принципи та стратегії ЄС у сфері регіонального сталого розвитку

ЄС активно пропагує концепцію сталого регіонального розвитку через свої стратегії та програми, зокрема, Європейська територіальна кооперація, Стратегія "Європа 2020" та Європейська політика збільшення конвергенції.

Європейський Союз (ЄС) активно працює над реалізацією головних принципів та стратегій у сфері регіонального сталого розвитку. Ці напрямки визначають ключові пріоритети та завдання для забезпечення гармонійного розвитку всіх його регіонів [5].

Координація та Інтеграція:

Одним з основних принципів ЄС є координація та інтеграція регіональних стратегій. Це передбачає розробку комплексних планів, які об'єднують економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку. Такий підхід сприяє уникненню фрагментації та забезпечує узгодженість заходів на різних рівнях управління.

Принцип Партнерства:

Європейська політика регіонального розвитку базується на принципі партнерства між різними рівнями управління та учасниками розвитку. Це означає включення місцевих органів влади, громадськості, галузевих партнерів та інших зацікавлених сторін у процес прийняття рішень, що дозволяє враховувати різноманітність потреб та можливостей регіонів.

Збільшення Конкурентоспроможності та Інновації:

Однією з основних стратегій ЄС є підтримка збільшення конкуренто¬спроможності та інновацій в регіонах. Це включає стимулювання підприєм¬ництва, розвиток технологічних інновацій, а також підтримку освіти та науки для створення висококваліфікованих кадрів.

Сприяння Спільному Розвитку та Конвергенції:

Стратегія сприяння спільному розвитку та конвергенції орієнтована на зменшення різниць між регіонами щодо рівня розвитку. Це досягається за допомогою розподілу ресурсів та інвестицій у менш розвинені регіони, забезпечуючи їм можливості для прискорення економічного зростання.

Сталість та Захист Довкілля:

ЄС визначає сталість та захист довкілля як один із пріоритетів. Сприяння енергоефективності, використання відновлювальних джерел енергії та раціональне використання природних ресурсів є ключовими складовими стратегій у цьому напрямку.

Національний досвід у сфері регіонального сталого розвитку у Німеччині

Німеччина визначається впровадженням ефективних інструментів сталого регіонального розвитку. Програма "Ландшафт і розвиток" є прикладом успішної інтеграції принципів екології та соціально-економічного розвитку на регіональному рівні. В умовах активізації глобалізації багато підприємств стикаються з обмеженістю прибутку через посилену конкуренцію на світовому ринку. Світовий досвід підтверджує, що лише системний та постійний технологічний розвиток компаній недостатній для досягнення успіху, оскільки ефективніше функціонують підприємства, об'єднані у кластери. Кластерний підхід передбачає формування самоорганізованих структур в окремому регіоні, які діють під керівництвом науково-дослідного центру та отримують підтримку місцевої влади. Кластери об'єднують підприємства на основі спільної локалізації та галузевої спрямованості. У економіках окремих країн кластери виступають джерелом економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності на макрорівні [6].

Наприклад, в Італії впровадження кластеризації сприяло працевлаштуванню в галузі промисловості, а в Нідерландах на кластери припадає третина ВВП [7]. Однак найбільший досвід створення та функціонування кластерів є у Німеччині. Мюнхен, Дрезден та Гамбург - це територіальні одиниці, де концентруються промислово-наукові центри із власною інфраструктурою, що ефективно сприяють інвестиційному та інноваційному розвитку регіонів Німеччини. На початку впровадження програм кластеризації у 1970-і роки політика спрямовувалася на підтримку окремих видів діяльності, а вже у 1990¬х почали з'являтися національні програми для підтримки комплексної роботи перспективних кластерів. Нині у Німеччині налічується понад 350 кластерів, більшість з яких підтримуються за шляхом державних коштів. Така модель кластеризації дозволяє кластерам активно працювати на освоєнні ринків збуту, розвиваючи свою галузь. Тому державні програми підтримки кластерів орієнтовані на конкурентоспроможні ринки для Німеччини, а також на новітні напрямки, такі як біоенергетика, електромобілі, технології тощо. До найвідоміших федеральних програм кластеризації у Німеччині відносяться "ВіоКластер" Віо^їо та "Інноваційні Кластери" та nnoregw. Вплив федеративного устрою Німеччини проявляється у способах управління та динаміці розвитку кластерів. Уряд Німеччини відіграє роль посередника, забезпечуючи організаційну підтримку та існування кластерів. Проте він покладає обов'язки безпосереднього управління на регіональні органи. Федеральна підтримка з бюджету Німеччини може становити від 40% до 100% загального фінансування проєктів. Міністерство економічного розвитку та енергетики Німеччини відіграє ключову роль у розвитку кластерів. Фінансова підтримка здійснюється через різноманітні програми та ініціативи, що містять державні кластерні програми та інші інструменти. Ця підтримка, від 4% до 100% фінансування, сприяє розвитку виробництва та наукових досліджень в кластерах. У Німеччині також існують приватні та громадські ініціативи, які активізують генерацію інновацій та сприяють створенню кращих умов для розвитку кластерів. Ці ініціативи спрямовані на підтримку підприємств, залучення інвестицій і підвищення конкурентоспроможності національної економіки через співпрацю у межах кластерів.

Виклики та перспективи впровадження засад регіонального сталого розвитку для Іспанії

Іспанія впроваджує сталий регіональний розвиток, проте стикається із викликами, такими як розлади в системі фінансування та потреба впровадження більш ефективних заходів для забезпечення рівномірного розвитку всіх регіонів [8]. Певні регіони Іспанії можуть мати різні рівні економічного розвитку. Нерівномірність у розподілі ресурсів та інвестицій може стати перешкодою для досягнення збалансованого сталого розвитку.

Збереження екологічної рівноваги в регіонах Іспанії є критично важливим для сталого розвитку. Управління природними ресурсами та захист біорізнома- ніття стають ключовими завданнями. Забезпечення рівних можливостей та покращення якості життя у всіх регіонах. Реалізація соціально-економічних проєктів повинна враховувати специфіку кожного регіону. Розвиток ефектив¬ної та сталої інфраструктури є важливою перспективою для підвищення конкурентоспроможності регіонів та забезпечення їхнього зростання. Іспанія може виграти від участі в глобальних програмах та обміні досвідом у сфері регіонального сталого розвитку. Враховуючи ці аспекти, Іспанії слід активно розробляти та впроваджувати стратегії сталого розвитку, спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку всіх своїх регіонів.

Інновації та партнерство у Швеції в рамках регіонального сталого розвитку

Швеція визначається високим рівнем інновацій та активним залученням громадськості в розвиток. Програма "Сталі Регіони" сприяє впровадженню інновацій у регіональному розвитку, враховуючи відповідність принципам сталості [9]. У Швеції впроваджена система, в якій регіональна адміністрація здійснює реалізацію загальнонаціональних директив. Міністерство промисло¬вості й торгівлі відіграє ключову роль у цьому процесі, маючи у своєму складі підрозділи, що відповідають за розробку регіональної політики для менш розвинених районів, виконання контролю за регіональною політикою та взаємодію з Європейською Комісією. Формування стратегій розвитку регіонів покладено на Адміністративні ради відповідних графств. Важливо відзначити, що у Швеції діють державні регіональні компанії, які беруть участь у реконверсії підприємств та організацій, сприяють виробництву нових товарів і підтримують розвиток малих і середніх підприємств. Ця ініціатива спрямо¬вана на підтримку економічного відновлення та забезпечення рівномірного розвитку різних регіонів у країні.

В Бельгії вирішення з питань регіональної політики приймаються на різних рівнях урядової структури залежно від масштабів проєктів. Для великих проєктів відповідальність лежить на регіональній адміністрації, яка координує та впроваджує стратегічні ініціативи у сфері регіонального розвитку. У випадку менших масштабів проєктів, рішення приймає Регіональний Міністр економіки, який відповідає за стимулювання економічного росту в конкретному регіоні [7, 9].

Ця дворівнева структура управління регіональною політикою в Бельгії дозволяє ефективно враховувати особливості та потреби різних регіонів у країні. Великі проєкти, які можуть мати значний вплив на розвиток всього регіону, підлягають централізованій координації регіональною адміністрацією. У той час як менші ініціативи, які спрямовані на розвиток конкретних секторів чи територій, обговорюються та вирішуються на рівні Регіонального Міністра економіки. Така гнучка система дозволяє ефективно впроваджувати регіональні стратегії та сприяти рівномірному розподілу ресурсів та можливостей між різними частинами Бельгії.

Ірландія: подолання диспаритетів у сфері регіонального сталого розвитку

Ірландія акцентує на подоланні регіональних диспаритетів через програму "Державний план Ірландії для регіонального розвитку" [3]. Зосереджуючись на інфраструктурних та економічних проєктах, країна домагається створення збалансованого розвитку в усіх регіонах.

Досвід впровадження засад регіонального сталого розвитку у Польщі. У Польщі досвід сталого розвитку вже налічує значний період, охоплюючи час з 1989 року. У цей період було визначено 28 дезидератів, які вказують на напрямки розвитку країни під час системних та економічних перетворень. Розвиток принципів сталого регіонального розвитку пов'язаний з адміністра¬тивною реформою, яка визначала децентралізацію влади на засадах принципу субсидіарності, що є базовим для регіональної політики в ЄС. Принцип субсидіарності став основоположним для Європейського Союзу, і його застосування визначено у Маастрихтській угоді [3]. Стратегія регіонального сталого розвитку Польщі в основному орієнтована на формування конкурентоспроможної національної економіки. На національному рівні управління регіональним розвитком здійснює Міністерство з регіонального розвитку Польщі. Запроваджено систему Агенцій регіонального розвитку, які виникли в період масового банкрутства підприємств та були залучені для відновлення економіки на зруйнованих територіях. Агенції регіонального розвитку отримували фінансування від держави та програм ЄС, щоб залучити інвесторів та відновити економіку. агентств регіонального розвитку, з 90% всіх зареєстрованих там організацій. Агенції з регіонального розвитку визначаються чіткою прив'язкою до адміністративно-територіального устрою. Ці пріоритети були внесені до протоколу засідання Ради, в результаті чого сформулювалися важливі постулати для подальших обговорень у комітеті. Фундаментом для цих стратегій та дезидератів послужили екологічні проблеми, які враховані в Національній екологічній політиці, прийнятій Сеймом у травні 1991 року. Далі, у 2000 році, було розроблено стратегічний документ "Польща 2025 - Довгострокова стратегія сталого розвитку", який був ухвалений у липні того ж року. Багато положень цієї стратегії конкретизувалися у II Політиці екологічного стану країни, ухваленій Радою міністрів у червні 2000 року та Сеймом у серпні 2001 року. У 2003 році були введені додаткові стратегічні документи, що визначали напрямки модернізації країни, включаючи політику екологічного стану на 2003-2006 роки з перспективою до 2010 року, Національний план розвитку на 2004-2006 роки, а також Національний захист і раціональне використання біорізноманіття разом із програмою дій.

Досвід впровадження засад регіонального сталого розвитку в Угорщині На сьогодні досвід застосування стратегій сталого розвитку у регіонах Угорщини є актуальним і визначається рядом ключових ініціатив та досягнень. Угорщина впроваджує комплексні стратегії для сприяння сталому розвитку своїх регіонів, приділяючи увагу економічному, екологічному та соціальному вимірам. Угорщина діє в рамках програми Європейського Зеленого Курсу, що акцентується на розвитку екологічно чистого виробництва та зменшенні викидів в атмосферу [10]. Значна увага приділяється розвитку економіки регіонів через стимулювання місцевих підприємств і підтримку інновацій. Програми партнерства між бізнесом і владою активно використовуються для сприяння підприємництву та залученню інвестицій. У сфері соціального розвитку реалізуються проєкти, спрямовані на покращення якості освіти, охорони здоров'я та соціальних послуг. Інклюзивні програми сприяють забезпеченню рівних можливостей для всіх верств населення. Наукові дослідження та інновації відіграють ключову роль у стратегіях сталого розвитку. Заохочуються проєкти, спрямовані на впровадження новітніх технологій, що сприяють зменшенню екологічного впливу та підвищенню конкурентоспроможності регіонів. Важливим аспектом сталого розвитку в Угорщині є впровадження принципів циркулярної економіки. Програми використання відходів та вторинного перероблювання матеріалів спрямовані на зменшення виробничого відходу та покращення використання ресурсів. Загалом, досвід Угорщини у впровадженні стратегій сталого розвитку визнається і може слугувати прикладом для інших країн у розробці та реалізації подібних ініціатив.

Висновки

У даній роботі розглянуто ключові аспекти політики сталого розвитку в регіонах Європейського Союзу та їх вплив на економічний, екологічний та соціальний розвиток. Представлено головні принципи та стратегії ЄС у сфері регіонального сталого розвитку. Зазначено, що однією з основних цілей цієї політики є сприяння розвитку ринкової економіки в усіх регіонах та зменшення. Також висвітлено стимулювання ініціатив на регіональному рівні як важливий аспект політики. Досвід впровадження засад регіонального сталого розвитку в Іспанії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Бельгії, Ірландії, Швеції. Підкреслено, що стратегії Європейського Союзу з регіонального сталого розвитку покликані створювати гармонійний, конкурентоспроможний та стійкий розвиток усіх регіонів. Децентралізація виявляється основним принципом інституційного забезпечення регіональної політики в країнах ЄС, надаючи регіональним та місцевим органам влади

важливу роль в її реалізації. У подальших дослідженнях пропонується розробка теоретичних та практичних рекомендацій для українських законодавців та органів влади з метою ефективної реалізації регіональної політики, враховуючи вдалий досвід країн ЄС.

Література

1. Regional Diversification of Electricity Consumption in Rural Areas of Poland / P. Sieminski et al. Energies. 2021. Vol. 14, no. 24. P. 8532. URL: https://doi.org/10.3390/en14248532 (date of access: 03.02.2024).

2. Masik G., Sagan I., Scott J. W. Smart City strategies and new urban development policies in the Polish context. Cities. 2021. Vol. 108. P. 102970. URL: https://doi.org/10.1016/ j.cities.2020.102970 (date of access: 03.02.2024).

3. Бачевська, І. П. Національні проекти зарубіжних країн: інвестиційний аспект. Ефективність державного управління, 2013. Vol. 36, P. 174-181.

4. Ruda M., Mazuryk M. Cooperation between Ukraine and the EU in the field of sustainable development: overview of perspectives. Management and Entrepreneurship in Ukraine: the stages offormation and problems of development. 2021. Vol. 2021, no. 1. P. 204-211. URL: https://doi.org/10.23939/smeu2021.01.204 .

5. Tourism in a Post-COVID-19 Era: Sustainable Strategies for Industry's Recovery / A. Orindaru et al. Sustainability. 2021. Vol. 13, no. 12. P. 6781. URL: https://doi.org/10.3390/ su13126781 (date of access: 03.02.2024).

6. Pata U. K., Karlilar S., Kartal M. T. On the road to sustainable development: the role of ICT and R&D investments in renewable and nuclear energy on energy transition in Germany. Clean Technologies and Environmental Policy. 2023. P. 1-13. URL: https://doi.org/ 10.1007/s10098-023-02677-y (date of access: 03.02.2024).

7. Leader as a European Policy for Rural Development in a Multilevel Governance Framework: A Comparison of the Implementation in France, Germany and Italy / K. Pollermann et al. European Countryside. 2020. Vol. 12, no. 2. P. 156-178. URL: https://doi.org/10.2478/ euco-2020-0009 (date of access: 03.02.2024).

8. Chaves-Avila R., Gallego-Bono J. R. Transformative Policies for the Social and Solidarity Economy: The New Generation of Public Policies Fostering the Social Economy in Order to Achieve Sustainable Development Goals. The European and Spanish Cases. Sustainability. 2020. Vol. 12, no. 10. P. 4059. URL: https://doi.org/10.3390/su12104059 (date of access: 03.02.2024).

9. A Conceptual Framework for Developing of Regional Innovation Ecosystems /

I. Pidorycheva et al. European Journal of Sustainable Development. 2020. Vol. 9, no. 3. P. 626. URL: https://doi.org/10.14207/ejsd.2020.v9n3p626 (date of access: 03.02.2024).

10. Szalmane Csete M., Buzasi A. Hungarian regions and cities towards an adaptive future - analysis of climate change strategies on different spatial levels. Idojaras. 2020. Vol. 124, no. 2. P. 253-276. URL: https://doi.org/10.28974/idojaras.2020.2.6 (date of access: 03.02.2024).

References

1. Sieminski, P., Hadynski, J., Lira, J., & Rosa, A. (2021). Regional Diversification of Electricity Consumption in Rural Areas of Poland. Energies, 14(24), 8532.

2. Masik, G., Sagan, I., & Scott, J. W. (2021). Smart City strategies and new urban development policies in the Polish context. Cities, 108, 102970.

3.

4. Bachevska, I. P. (2013). National projects of foreign countries: investment aspect. Effectiveness of public administration, (36), 174-181. [in Ukrainian]

5. Ruda, M. V., & Mazuryk, M. M. (2021). Cooperation between Ukraine and the EU in the field of sustainable development: an overview of prospects. Management and entrepreneurship in Ukraine: stages offormation and development problems, 3(1), 204-211.

6. Alreahi, M., Bujdoso, Z., Lakner, Z., Pataki, L., Zhu, K., David, L. D., & Kabil, M. (2023). Sustainable tourism in the post-COVID-19 era: Investigating the effect of green practices on hotels attributes and customer preferences in Budapest, Hungary. Sustainability, 15(15), 11859.

7. Pata, U. K., Karlilar, S., & Kartal, M. T. (2023). On the road to sustainable development: the role of ICT and R&D investments in renewable and nuclear energy on energy transition in Germany. Clean Technologies and Environmental Policy, 1-13.

8. Pollermann, K., Aubert, F., Berriet-Solliec, M., Laidin, C., Lepicier, D., Pham, H. V., ... & Schnaut, G. (2020). LEADER as a European policy for rural development in a multilevel governance framework: A comparison of the implementation in France, Germany and Italy. European Countryside, 12(2), 156-178.

9. Chaves-Avila, R., & Gallego-Bono, J. R. (2020). Transformative policies for the social and solidarity economy: The new generation of public policies fostering the social economy in order to achieve sustainable development goals. The European and Spanish cases. Sustainability, 12(10), 4059.

10. Pidorycheva, I., Shevtsova, H., Antonyuk, V., Shvets, N., & Pchelynska, H. (2020). A conceptual framework for developing of regional innovation ecosystems. European Journal of Sustainable Development, 9(3), 626-626.

11. Szalmane Csete, M., & Buzasi, A. (2020). Hungarian regions and cities towards an adaptive future-analysis of climate change strategies on different spatial levels. Idojaras/Quarterly Journal of the Hungarian Meteorological Service, 124(2), 253-276.

Размещено на Allbest.ru