Поняття та значення корпоративного договору як правового механізму регулювання корпоративних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західноукраїнський національний університет

Поняття та значення корпоративного договору як правового механізму регулювання корпоративних відносин

Ментух Н.Ф.

Корпоративний договір є давно відомим правовим інструментом та широко використовується у світі.

Поява корпоративного договору зумовлена множинністю осіб як особливих учасників правовідносин, наявністю господарських товариств та об'єднань, компаній та корпорацій, які активно розвиваються в умовах ринкової економіки та різноспрямованістю їх інтересів, що потенційно створює ситуації, коли потрібно сформувати загальну позицію хоча б щодо низки учасників. Також потреба в корпоративних договорах зумовлена тим, що на рівні закону неможливо встановити усі необхідні правила, якими забезпечується баланс інтересів, також як і неможливо забезпечити вирішення усіх ситуацій всередині товариства на підставі статуту чи локального акту.

За своєю суттю корпоративний договір створює поле нових договірних відносин, являється одним із нових інструментів регулювання діяльності юридичної особи.

Договір у національній правничій науці відіграє ключову роль в економічному процесі, особливо коли йдеться про колективну діяльність, де він виступає як засіб планування спільної діяльності її учасників, і носить організаційний характер.

Оскільки в національній юридичній літературі приділяється мало уваги аналізу поняття, правової природи та значенню корпоративних договорів, механізмів корпоративних договорів, та проблемам і перспективам розвитку даного інституту в Україні, то це і зумовлює актуальність теми дослідження з метою подальшого розвитку та покращення цього інституту.

Виклад основного матеріалу. Активний розвиток підприємницьких відносин останніми роками супроводжується появою нових, раніше невідомих національному законодавству правових інститутів. Таким нововведенням виступає «корпоративний договір».

Як правило, виникнення та розвиток корпоративних договорів пов'язують із англо-саксонською правовою системою. Адже найбільший розвиток і застосування даний правовий інститут отримав саме в Англії та США.

Так, виникнення корпоративного договору як регулятора корпоративнихвідносин пов'язуютьіз корпоративним правом навіть Англії. Вперше можна зустріти згадки про корпоративні договори у рішеннях англійських судів 40-х років. ХІХ ст. До цього періоду відносять появу таких корпоративних договорів, як voting agreement, pooling agreement (угоди акціонерів про обмеження права розпорядження акціями), shareholders agreement (акціонерна угода про порядок корпоративного управління) та voting trust agreement (угода про заснування голосуючого трасту) [1, с. 84].

На думку А.В. Денисенко, на сьогоднішній день застосування корпоративних договорів є досить поширеним у світовій практиці, але єдиного, уніфікованого механізму регулювання корпоративних правовідносин не існує. Для різних правових сімей є характерними свої особливості, які і відрізняють механізми регулювання корпоративних відносин у різних країнах світу [2, с. 60-61].

Відтак на другому десятиріччі незалежності України гостро постала проблема оновлення існуючого корпоративного законодавства, практика правозастосування потребувала принципово нових законодавчих підходів до регулювання корпоративних відносин. Дані підходи знайшли своє втілення в положеннях Г осподарського Кодексу У країни та Цивільного Кодексу України, які фактично стали підґрунтям для формування підгалузі корпоративного права, заклавши довготривалу науково-практичну дискусію щодо розмежування сфер їх регулюючого впливу, внісши при цьому низку принципових колізійних положень, які суперечать одне одному і впродовж багатьох років породжують дискусії в правових колах [3, c. 42].

В Україні ще у 2000-их роках питання договірного регулювання корпоративних відносин почало набувати своєї актуальності. Адже, з однієї сторони, цьому сприяв стрімкий розвиток корпоративного сектору: ускладнення відносин із корпоративного управління; збільшення кількості акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальності як організаційно-правових форм ведення господарської діяльності; поява різноманітних корпоративних конфліктів, попередження та вирішення яких було настільною проблемою. З іншої сторони, вже декілька десятиліть корпоративний договір як правовий засіб регулювання діяльності господарських товариств був ефективним інструментом диспозитивного регулювання відносин із корпоративного управління у країнах англосаксонської та континентальної систем права. Свого роду правовий вакуум у питанні правового регулювання укладання корпоративних договорів в Україні змусив укладати дані договори учасників господарських товариств в іноземних юрисдикціях, підкоривши зазначені відносини і спори, що з них випливають, праву іноземних держав [3, с. 42].

Спочатку Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» [5] було запроваджено поняття «договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю», який після набуття чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» [4] замінили поняттям «корпоративний договір».

Тобто, однією із вагомих цілей реформування корпоративного законодавства стало впровадження інституту корпоративного договору, як більш гнучкого інструменту для договірного регулювання відносин між учасниками.

Необхідність виникнення корпоративного договору в українському законодавстві пояснюється насамперед тим, що установчі документи господарських товариств не можуть в повній мірі регулювати різнопланові відносини, що виникають між учасниками. Подібні угоди забезпечують диспозитивність, що дозволяє врахувати унікальність та своєрідність у корпоративних відносинах.

З цього приводу О. Бігняк зазначає, що правниками, експертами в галузі корпоративного управління неодноразово відзначалося на необхідності прийняття окремих положень інституту корпоративного договору, як одного з найбільш ефективних засобів захисту прав та інтересів інвесторів [6, с. 233].

Окремі юристи-практики дотримуються думки, що саме з метою впровадження світового досвіду та удосконалення механізмів корпоративного управління в акціонерних товариствах та товариствах з обмеженою відповідальністю і були прийняті законодавчі акти, які ввели корпоративні договори в систему національного законодавства [7].

Отож, норми прийнтяих законодавчих актів надають широкі можливості задля врегулювання відносин між власниками бізнесу із застосуванням корпоративних договорів, ефективність яких доведена світовою практикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», договір, відповідно до якого учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (корпоративний договір), є безвідплатним і укладається в письмовій формі. До того ж зазначається, що той корпоративний договір, який не відповідає даним вимогам, вважається нікчемним. Саме товариство та треті особи також можуть бути стороною корпоративного договору [2].

Таким чином, під корпоративним договором розуміється договір всіх або кількох учасників господарського товариства, який зобов'язує сторони реалізовувати свої корпоративні права певним чином або утримуватися від їхнього здійснення. Так, у корпоративному договорі можуть міститися такі зобов'язання: голосувати відповідним чином на загальних зборах учасників, за згодою вчиняти інші дії щодо управління товариством, купувати або відчужувати частки в його статутному капіталі (акції) за певною ціною або при виникненні певних обставин.

Корпоративний договір, як і будь-який господарсько - організаційний договір, регулює невиробничі відносини, що є системоутворюючим фактором щодо визначення його умов та предмета, сукупності прав та обов'язків його сторін.

Варто відзначити, що незважаючи на досить детальне дослідження категорії «корпоративні відносини», тема «правової природи корпоративного договору, його значення у корпоративних відносинах» у дослідженнях представлена досить слабо, і у зв'язку з відсутністю однозначної позиції законодавця викликає дискусії серед вчених. З метою визначення поняття та значення корпоративного договору як правового механізму регулювання корпоративних відносин розглянемо деякі наукові позиції щодо даного договору.

На думку М.О. Ніколенка, корпоративний договір - це унікальний гнучкий інструмент узгодження волі та інтересів учасників товариства з питань, що стосуються: (а) необхідності закріплення специфічної структури управління та контролю, пов'язаного зі здійсненням корпоративних прав пропорційно до обсягу участі в статутному капіталі товариства; (б) його господарської діяльності [8, с. 88].

У своїй роботі І.В. Венедиктова визначає корпоративну угоду як договір між учасниками юридичної особи корпоративного типу, за яким вони визначають порядок здійснення як корпоративних прав, так і прав на частку (акцію) і зобов'язуються здійснювати певним чином ці права або утримуватися від їх здійснення для реалізації спільних охоронюваних законом інтересів [9, с. 37]. Аналогічну позицію щодо визначення такого договору дотримується В.А. Васильєва, яка зазначає, що корпоративний договір являється угодою між учасниками юридичної особи корпоративного типу, в якій вони визначають порядок здійснення корпоративних прав і зобов'язуються здійснювати певним чином дані права або утримуватися від здійснення даних прав з метою реалізації спільних охоронюваних законом інтересів [10, с. 26].

Аналізуючи правову природу корпоративного договору, М.В. Драганвизначає його приналежність до господарсько - правових договорів, а якщо скористатися класифікаційними критеріями розмежування усіх господарських договорів, то корпоративний договір можна віднести до вільних, горизонтальних, взаємоузгоджуваних, невиробничих (організаційного характеру) договорів [11, с. 26].

На думку М.М. Сигидин, корпоративний договір покликаний регулювати відносини щодо управління корпоративними правами. Тобто, мова йде про узгодженість дій учасників юридичної особи корпоративного типу у сфері реалізації ними повноважень організаційного характеру, що входять до змісту корпоративних прав. Предмет корпоративного договору зумовлений регуляторною функцією договору, тому що окреслює те коло питань, з приводу яких сторони можуть координувати та взаємоузгоджувати спільну діяльність у сфері реалізації належних їм корпоративних прав [12, с. 9].

На підставі аналізу законодавчих положень, О.В. Манжосова робить висновок, що корпоративний договір можна визначити як домовленість учасників господарського товариства щодо спільної реалізації комплексу своїх корпоративних прав (майнових, управлінських, організаційних тощо) [13, с. 90].

У рамках корпоративного договору володільці корпоративних прав врегульовують відносини, що виникають між учасниками структур корпоративного типу. Тому зміст корпоративного договору не змінює правового статусу самої юридичної особи корпоративного типу, який визначається статутом.

Таким чином, як відзначають окремі дослідники, по суті корпоративний договір дуже схожий з коаліційною угодою, метою якої також є встановлення послідовності та стабільності у прийнятті найважливіших для держави рішень та ефективна професійна діяльність її учасників. Дане твердження можна застосувати і по відношенню щодо учасників акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, де їх головною метою є надефективне управління та діяльність [14, с. 69].

Предметом корпоративного договору, як зауважує О. Сосула, охоплюються питання порядку реалізації прав і обов'язків сторін у сфері управління юридичною особою, що включає зміну обсягу повноважень організаційного характеру. Але предмет договору не обмежується організаційними питаннями. До його змісту можуть включатися умови про розподіл прибутків (дивідендів), обмеження щодо розподілу прибутків [15, с. 58].

Стосовно предмета корпоративного договору варто зазначити, що відсутність його чіткого законодавчого визначення може призвести до певних побоювань учасників товариств стосовно укладення на цьому початковому етапі входження законодавчо визначеного корпоративного договору в широку практику застосування. Це може відбуватись через відсутність точного розуміння того, які положення все ж можна внести в корпоративний договір. Адже порядок корпоративного управління, який зазвичай є предметом корпоративних договорів в англо-американській правовій сім'ї, в континентальній системі і Україні визначається законом й, в ряді передбачених знову ж таки законом випадків, статутом, тому не може бути предметом корпоративного договору.

Предметом даного договору є поведінка того чи іншого учасника угоди як члена корпорації. Вона може полягати як у здійсненні (в майбутньому) своїх корпоративних (членських) прав певним чином або у помірності (відмові) від здійснення цих прав, у тому числі під час голосування певним чином.

Предмет корпоративного договору, як зауважує К.О. Рябова, може «передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов'язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов'язок виникає» [16, с. 165].

Скажімо предметом корпоративного договору в англійському праві, для зрівняння, можуть виступати: напрями діяльності компанії; визначення обсягу прав, що надають акціонерам; розподіл внесків засновників до статутного капіталу; правила додаткового фінансування компанії (наприклад, умов додаткового випуску акцій, зобов'язання щодо надання зовнішнього фінансування з боку акціонерів тощо) та ін. [17].

Ми вважаємо, що предмет корпоративного договору складають дії, спрямовані на розпорядження корпоративними правами або окремими правомочностями, які повинні бути конкретизовані за певними критеріями, що дозволяють визначити обсяг повноважень, якими передається або добровільно обмежується їхня реалізація.

Варто зауважити, що завдяки корпоративній угоді дуже цінною є можливість узгодження процедури виходу з «патових» ситуацій, особливо в товариствах, де створюється рівновага голосів 50 на 50% в учасників або груп учасників. Для учасників господарських товариств корпоративний договір має безперечну затребуваність і корисність, оскільки дозволяє їм регулювати власні відносини щодо реалізації корпоративних прав шляхом укладання договору, який визнається легітимним та наділяється правовим захистом, хоча лише щодо сторін договору.

У процесі укладання та виконання корпоративного договору учасники корпорації реалізують не лише управлінські права, але й права участі. Причому останні є передумовою укладання корпоративного договору.

Варто відзначити, що корпоративні договори займають самостійне місце серед низки інших договорів у системі права та характеризуються певними особливостями, серед яких, на підставі аналізу діючого законодавства та спеціальної наукової літератури, можна виокремити такі:

- використовується як регулятор корпоративних відносин учасниками у випадках, передбачених законом;

- участь у корпоративному договорі - корпоративне право, а не обов'язок учасника;

- про факт укладання корпоративного договору повідомляються заінтересовані особи;

- законодавством не передбачено кількісних обмежень щодо укладання корпоративних договорів;

- корпоративний договір укладається у формі єдиного документа підписаного сторонами (письмова форма);

- щоб внести зміни до корпоративного договору потрібна згода усіх учасників, якщо інше не передбачено самим договором;

- корпоративний договір породжує зобов'язання лише для сторін договору;

- сторона корпоративного договору не зобов'язана брати участь у ньому повним розміром частки, яка належить їй (пакету акцій);

- корпоративним договором може встановлюватися зобов'язання утримуватися (відмовитися) від здійснення прав учасника товариства;

- у корпоративному договорі можуть передбачатися способи забезпечення виконання зобов'язань;

- підстава для припинення дії договору може бути визначена або конкретним тимчасовим періодом, або подією, відносно якої невідомо, настане вона чи ні, або з інших передбачених у договорі підстав (в тому числі у випадку відмови однієї із сторін від виконання договірних зобов'язань).

Таким чином, корпоративний договір встановлює правила поведінки членів товариства та принципи корпоративного управління, а також розрахований на неодноразове застосування.

Висновки. Отже, можна зазначити, що деякі особливості правової природи корпоративних договорів дозволяють обґрунтувати правозастосовний характер та загальну тенденцію розвитку корпоративних правовідносин в господарському обігу, учасниками яких є корпоративні організації, мають різну структуру та організаційно-правові форми вираження та спрямовані на вирішення проблем, які пов'язані із здійсненням корпоративних прав загалом. Варто відзначити і те, що корпоративний договір може бути затребуваний для організацій, корпорацій (товариств з обмеженою відповідальністю), оскільки дозволяє їм регулювати правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав під час укладання підприємницького чи комерційного договору, з юрисдикційною можливістю форми захисту економічних інтересів сторін договору.

Не змішуючи корпоративний договір з іншими правочинами, корпоративний договір варто розглядати як правовий механізм регулювання корпоративних відносин. Інститут корпоративного договору являється одним із ефективних засобів захисту прав учасників господарського товариства і може бути використаний при застосуванні внутрішньо корпоративних механізмів захисту, а саме: виконавчим органом, наглядовою радою, на загальних зборах, адже питання корпоративного управління стосуються саме даних органів.

Вважаємо, що корпоративний договір є джерелом регулювання корпоративних відносин і виступає нормативним договором локального рівня.

По відношенню до статуту товариства корпоративний договір має низку переваг, а саме:

1) конфіденційність, оскільки зміст корпоративного договору відповідно до закону не підлягає розкриттю, на відміну статуту товариства (за винятком корпоративного договору, де стороною виступає держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді, то на підставі п. 5 ст. 7 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зміст даного договору має бути оприлюднений шляхом розміщення на сайті відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування протягом 10 днів з моменту його укладення);

2) розширення для учасників корпорації можливостей способів захисту корпоративних інтересів;

3) простий порядок внесення змін, що надає сторонам корпоративного договору можливість внести до нього зміни лише за взаємною згодою сторін та без обов'язкової державної реєстрації, в тому числі на будь-якому етапі діяльності товариства;

4) можливість укласти корпоративний договір до державної реєстрації господарського товариства;

5) можливість визначення певного способу реалізації прав та повноважень учасників товариства.

Аналіз правового становища корпоративного договору в національному праві показує, що даний інститут значно розширює свободу учасників у корпоративному управлінні господарськими товариствами, і навіть у регулюванні відносин один з одним. Загалом це дає можливість забезпечення інтересів кожного учасника компанії. При цьому корпоративний договір не породжує нових прав для учасників товариства, а лише визначає особливий порядок їх здійснення, що дозволяє говорити про його обов'язково - правову природу.

Отже, корпоративний договір - це особливий вид договорів, що поєднує у собі риси господарсько-правових договорів, організаційні риси та визначаючими встановлення порядку реалізації (здійснення) прав та обов'язків, встановлення відповідальності, а також меж допустимих дій та бездіяльності у сфері корпоративних відносин серед учасників господарських товариств, які є сторонами корпоративного договору.

Список використаних джерел

правовий корпоративний договір

1. Дорошенко Л.М. Корпоративні договори в національному праві та праві країн англо-американської правової системи. Підприємництво, господарство і право. 2019. Вип. 11. Київ. С. 83-89. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/ archive/2019/11/15.pdf

2. Денисенко А.В. Моделі функціонування інституту корпоративних договорів: зарубіжний досвід. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. №2 (8). 2020. С. 58-65. URL: https://maup.com.ua/ assets/files/expert/8/5.pdf

3. Ніколенко М.О. Становлення правового регулювання корпоративних договорів в Україні. Право та інновації. 2019. №2 (26). С. 41-47.

4. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02. 2018 р. №2275VIII.Відомості Верховної Ради України. 2018. №13. Ст. 69.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів: Закон України від 23 березня 2017 р. №1984-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. №10. Ст. 52.

6. Бігняк О. Похідний позов та корпоративний договір як засоби захисту корпоративних прав: досвід України. Evropskypolitickyapravnidiskurz. 2018. Sv. 5. Vyd. 3. С. 227-236. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evrpol_2018_5_3_34

7. Квят О., Фольварочна А. Корпоративний договір - новела корпоративного законодавства України. Юридична газета онлайн.URL: http://yur-gazeta.com/publications/practice/ korporativne-pravo-ma/korporativniy-dogovir-novela-korporativnogo - zakonodavstvaukrayini. html

8. Ніколенко М.О. Господарсько-правове регулювання корпоративних договорів: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.04. Київ. 2021. 212 с.

9. Венедіктова І.В. Реалізація охоронюваного законом інтересу при укладанні корпоративних угод. Проблеми охорони прав суб'єктів корпоративних відносин: матеріали Міжнар. Наук.-практ. конф. Івано-Франківськ. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2012. С. 36-38.

10. Васильєва В.А. Корпоративні правочини: поняття та особливості. Проблеми охорони прав суб'єктів корпоративних правовідносин: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф., присв. 10 річниці створ. Лабораторії з вивчення проблем корп. права НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України (23-24 вересня 2011 р.). Івано-Франківськ. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2012. С. 25-28.

11. ДраганМ.В. Корпоративний договір: сутність, практика застосування та проблемні аспекти. Молодий вчений. №1 (75). 2019. С. 24-28. URL: http://molodyvcheny.in. Ua/files/journal/2019/11/6.pdf

12. Сигидин М.М. Корпоративний договір: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ. 2016. 27 с.

13. Манжосова О.В. Тенденції розвитку корпоративного договору в цивільних правовідносинах. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». №2. 2018. С. 84-93. URL: http://jes.nuoua.od.ua/archive/2_2018/11.pdf

14. Ментух Н.Ф., Братасюк О.Б. Правове становище товариств з обмеженою відповідальністю за законодавством України. Актуальні проблеми правознавства. Збірник наукових праць. Випуск №1. 2021. С. 66-74. URL: http://app.wunu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/06/1-2021.pdf

15. Сосула О. Законодавче регулювання корпоративного договору в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2020. №7. С. 56-61. URL: http://pgp - journal.kiev.ua/archive/2020/7/11.pdf

16. Рябова К.О. Правова природа корпоративних договорів. Юридичний вісник. №4 (49). 2018. С. 163-169. URL: http://law.nau.edu.ua/images/Nauka/Naukovij_jurnal/2018/statji_n4_4 9_2018/24.pd

17. Загороднюк Г. Міжнародний досвід: корпоративні договори за англійським правом. №10. 2018. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/G % 20ZagorodniukInternational % 20 experience % 20corporate % 20agreements % 20under % 20English % 20la wUKRcompressed.pdf

Размещено на Allbest.ru