Публічне управління удосконаленням системи вітчизняної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради

Публічне управління удосконаленням системи вітчизняної педагогічної освіти

Шевченко Наталія Олександрівна,

доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри публічного управління та права

м. Дніпро

Анотація

Основна проблематика статті зосереджується на викликах та перспективах формування та розвитку вітчизняної педагогічної освіти з моменту здобуття Україною незалежності. Проаналізовано процеси реформування педагогічної освітньої системи, які були спрямовані на створення ефективної основи для кадрового забезпечення освітньої галузі та на відповідність освіти сучасним вимогам та потребам суспільства. Особлива увага приділяється необхідності підготовки висококваліфікованих педагогів, здатних формувати всебічно розвинуту особистість, і створення умов для їхнього професійного зростання та постійного підвищення кваліфікації як основи сталого розвитку країни.

В статті розглядаються етапи розвитку державної політики в галузі педагогічної освіти, від становлення і розвитку нової системи організації та правового регулювання до етапу реалізації оновленої державної політики, що включає інтеграцію новітніх освітніх стандартів, покращення матеріально - технічної бази, залучення кваліфікованих кадрів та розробку ефективної системи фінансування. Визначено, що новим етапом розвитку системи педагогічної освіти України стала поява фахової передвищої освіти, в рамках якої також можливо здобувати педагогічну освіту. Поряд із тим зазначається, що вагому роль для професійного розвитку педагогів відіграє система безперервної педагогічної освіти.

Окреслено систему публічного управління системою педагогічної освіти та визначено її основні суб'єкти управління, а також встановлено ключові завдання та цілі в контексті публічного управління системою педагогічної освіти.

У статті зазначається, що проблематика публічного управління системою педагогічної освіти має зосереджуватися на вирішенні таких питань як підвищення якості педагогічної освіти, розробка державних стандартів освіти відповідно до сучасних вимог та стимулювання професійного зростання педагогічних працівників. У комплексі вирішення зазначеної проблеми потребує розробки та залучення механізмів публічного управління системою педагогічної освіти України.

Ключові слова: публічне управління, педагогічна освіта, фахова передвища педагогічна освіта, підготовка педагогічних працівників, післядипломна педагогічна освіта

Abstract

Shevchenko Nataliia Oleksandrivna Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Head of the Public Administration and Law Department, Dnipro Academy of Continuing Education of the Dnipropetrovsk Regional Council, Dnipro

Public administration of the improvement of the national system of pedagogical education

The main issue of the article focuses on the challenges and prospects of forming and developing the national pedagogical education since Ukraine gained independence. The processes of reforming the pedagogical education system, aimed at creating an effective foundation for staffing the educational sector and aligning education with modern demands and societal needs, are analyzed. Special attention is given to the necessity of training highly qualified teachers capable of shaping a well-rounded personality, and creating conditions for their professional growth and continuous qualification improvement as the foundation for the country's sustainable development. The article discusses the stages of development of state policy in the field of pedagogical education, from the establishment and development of a new system of organization and legal regulation to the stage of implementing an updated state policy, which includes the integration of the latest educational standards, improvement of the material and technical base, involvement of qualified personnel, and development of an effective financing system. It is determined that the appearance of professional pre-higher education, within which it is also possible to obtain pedagogical education, marks a new stage in the development of the pedagogical education system in Ukraine. Alongside this, it is noted that the system of continuous pedagogical education plays a significant role in the professional development of teachers. The system of public management of the pedagogical education system is outlined, its main management subjects are identified, and the key tasks and goals in the context of public management of the pedagogical education system are established. The article states that the issues of public management of the pedagogical education system should focus on solving such problems as improving the quality of pedagogical education, developing state educational standards in accordance with modern requirements, and stimulating the professional growth of pedagogical workers. In a comprehensive solution, addressing the mentioned problem requires the development and involvement of mechanisms of public management of the pedagogical education system in Ukraine.

Keywords: public administration, pedagogical education, professional prehigher pedagogical education, training of pedagogical workers, postgraduate pedagogical education.

Основна частина

педагогічний освіта державний політика

Постановка проблеми. В сучасній системі педагогічної освіти спостерігається ряд негативних тенденцій: пандемія COVID-19, агресія росії внесли додаткові труднощі, які ряд педагогів так і не змогли подолати. «Сьогодні освітній процес у нашій державі відбувається під звуки сирен, часто - під звуки обстрілів. Дехто взагалі втратив можливість навчатися. Війна, вимушена міграція, з одного боку, і глобалізація та євроінтеграція, з іншого, - усе це вимагає змін у підходах до освіти і науки» [2]. Це поглибило існуючу проблему старіння педагогічних кадрів зокрема масовий відтік кваліфікованих педагогічних кадрів у інші галузі та за кордон, що суттєво посилює потребу підготовки молодих та перспективних педагогічних фахівців. На жаль, зацікавленість абітурієнтів у педагогічних спеціальностях продовжує знижуватися. Низькі порогові бали при вступі на педагогічні спеціальності свідчать про подальше зниження престижу професії педагога.

Ці виклики вимагають нових підходів до управління системою педагогічної освіти, зокрема, впровадження інновацій та технологій для адаптації до змінюваних умов, а також підвищення статусу та мотивації педагогів для залучення талановитої молоді у сферу освіти. Концепція Нової української школи, Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», передбачають проведення трансформацій освіти, що мають зупинити негативні тенденції та зробити вітчизняну освіту основою згуртованості суспільства та економічного розвитку України. У цьому контексті, публічне управління як наука відіграє ключову роль, оскільки надає теоретичну основу та методологічні інструменти для аналізу, планування та реалізації ефективних стратегій управління в освітній сфері, що сприяє підвищенню якості освіти та її відповідності до сучасних соціально - економічних умов. Виникає потреба адаптації наукових розробок публічного управління освітою до пошуків механізмів публічного управління розвитком педагогічної освіти, що є основою прогресу кожної країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику публічного управління освітою та її окремими рівнями розкрито в наукових працях М. Ажажі, С. Домбровської, В. Кременя, І. Лугового, Т. Лукіної, М. Пахомової, В. Сиченка, В. Філіппової та інших. Поряд із тим проблематика розвитку педагогічної освіти в контексті дослідження науки публічного управління потребує додаткової уваги.

Мета статті - дослідити процес формування та розвитку системи вітчизняної педагогічної освіти, проаналізувати аспекти публічного управління системою педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування системи вітчизняної педагогічної освіти розпочалося в період здобуття Україною незалежності. Основна мета цього процесу полягала в створенні стійкої та результативної бази для забезпечення кадрами у сфері освіти, що було досягнуто шляхом швидкої реформи освітньої системи. Відповідно до нових викликів і тогочасних потреб суспільства, було розроблено концептуальні засади розвитку педагогічної освіти, що передбачало не тільки підготовку майбутніх педагогів, а й забезпечення системи неперервного підвищення їх кваліфікації. Окрім того, велика увага приділялася і тим фахівцям, які вже мали педагогічну освіту, надаючи їм можливість для подальшого професійного розвитку в системі післядипломної освіти педагогів, оскільки «у недостатньому для ефективної реалізації своїх функцій стані перебували установи післядипломної педагогічної освіти. Саме це становище багатьох з них не в останню чергу зумовлювало той факт, що, за даними соціологічних досліджень, понад 90% учителів були незадоволені можливостями і формами підвищення кваліфікації» [4].

З огляду на нові виклики щодо освітньої сфери зазнало змін і державне управління цієї сфери, яке трансформувалось в публічне управління - «діяльність, яка забезпечує ефективне функціонування системи органів державної влади, регіонального врядування, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів громадянського суспільства з метою реалізації державної політики в найрізноманітніших сферах суспільного життя [1]. Відмінними рисами публічного управління сферою освіти від державного управління можна назвати наступні: зміна застарілих, статичних підходів управління на гнучкі й такі, які відповідають реаліям функціонування сфери освіти; нівелювання важливості бюрократичних норм і процесів на користь тактичним і стратегічним рішенням, які спрямовано на задоволення інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу; активізація громадського контролю на всіх ланках публічного управління сферою освіти; делегування частини повноважень і управлінських функцій громадським організаціям та іншим інституціям.

Логічно, що пріоритетними завданнями визначеними для системи педагогічної освіти, що здійснювала підготовку майбутніх фахівців стали:

- задоволення потреб освітньої галузі у кваліфікованих педагогічних працівниках;

- створення умов для їх ефективної професійної діяльності та забезпечення високого соціального статусу в суспільстві;

- реформування системи педагогічної освіти з метою її відповідності потребам суспільства[4].

Особлива увага приділялася підготовці педагогів, здатних виконувати основну соціальну функцію - формування всебічно розвинутої особистості, відданої інтересам української держави. Відтак, ключовим аспектом реформ педагогічної освіти стало глибоке оновлення змісту, форм і методів управління підготовкою педагогічних працівників на всіх рівнях освітньої системи. Процес оновлення управління системою освіти в Україні пов'язаний з комплексним підходом, який включає не тільки оновлення ресурсів закладів освіти, своєчасну реакцію на зміни соціально-економічного середовища, в якому вони функціонують, а й передбачає впровадження досвіду управління зарубіжних країн [9]. Це передбачало залучення до освітньої сфери найкращих інтелектуальних та духовних ресурсів суспільства, а також забезпечення умов для безперервної освіти педагогів, значне покращення науково-методичної та інформаційної складових освітнього процесу. Такі заходи спрямовані не тільки на підвищення якості педагогічної освіти, а й на формування нового покоління педагогів, здатних ефективно працювати в достатньо мінливому освітньому середовищі.

Різні аспекти розвитку системи педагогічної освіти, а в тому числі і управлінські, дослідила В. Філіппова, яка визначає два етапи формування державної політики в галузі педагогічної освіти в період незалежної України.

I етап: 1991-2014 рр. - період становлення та розвитку в Україні нової системи організації та правового регулювання в сфері педагогічної освіти. Протягом цих років відбувалася активна розробка і впровадження інноваційних підходів до освітнього процесу, які корелювали з передовими тенденціями реформування вищої освіти. Основну увагу приділяли концептуальному, методологічному, та теоретичному підґрунтю змісту освітніх програм для підготовки майбутніх педагогів. Велике значення надавалося цілісності та системності освітніх курсів, орієнтації навчального та виховного процесів на формування у здобувачів освіти загальнолюдських цінностей, їх особистісного та професійного розвитку.

II етап: з 2015 року до 2019 року - етап розробки та реалізації оновленої державної політики у сфері педагогічної освіти в Україні, спрямованої на інтеграцію новітніх освітніх стандартів. Процес включає значне покращення матеріально-технічної бази навчальних та наукових установ, залучення висококваліфікованих педагогічних та наукових кадрів, розробку та впровадження ефективної та прозорої системи фінансування в галузі освіти та науки. Окрему увагу приділяють підвищенню престижу професії педагога та науковця, стимулюючи їх професійний та особистісний розвиток [8].

Після ухвалення Закону України «Про освіту» для закладів освіти І-ІІ рівнів атестації (коледжі, технікуми, відповідні училища) розпочався складний перехідний період. В 2019 році відбувся останній прийом за рівнем «молодший спеціаліст».

В суспільстві була проведена широка дискусія про майбутнє коледжів, технікумів, училищ за участю освітян, громадськості, депутатів. Обговорювали, чи будуть заклади І-ІІ рівня акредитації існувати в рамках вищої школи, чи залишать власну самобутність як самостійної ланки освітньої системи України. Результатом дискусії стало виділення у Законі України «Про освіту» окремого складника системи освіти - фахову передвищу освіту. Після прийняття зазначеного Закону, була створена робоча група МОН України, яка почала роботу над створенням нового Закону «Про фахову передвищу освіту».

Робота була непростою, але постійний вплив освітян, громадскості, їх звернення і петиції, дав результат. Було підготовлено і розглянуто на розширеному засіданні профільного комітету Верховної Ради - 27 лютого 2019 р. узгоджений Закон про фахову передвищу освіту, що вступив в силу 6 червня 2019 року для того щоб новий навчальний рік з 01 вересня 2019 почався в рамках вимог цього Закону.

Ключовими інноваційними змінами в цьому законодавчому акті є [7]:

- можливість запровадження елементів корпоративного управління закладами фахової передвищої освіти, що сприятиме врегулюванню потенційних конфліктів інтересів: при закладі діятиме Наглядова рада, яка працюватиме над його стратегічним розвитком, шукатиме додаткові джерела фінансування, зможе впливати на керівництво в разі суттєвих проблем у діяльності закладу тощо;

- обрання керівника передбачає рейтингове голосування колективу, а термін перебування його на посаді є обмеженим;

- можливість підготовки закладами фахових молодших бакалаврів;

- запровадження нової системи державного фінансування: субвенція з держбюджету покриватиме здобуття повної загальної середньої освіти, а також підготовку за спеціальностями, яким надається особлива підтримка;

- відсутність обмежень щодо віку студентів, кількості попередньо здобутих дипломів за бюджетний кошт;

- можливість для студентів формувати індивідуальні освітні траєкторії та робити вибір форми освіти (мережева, дуальна, навчання на виробництві тощо).

Таким чином, з 2019 року ми можемо виділити ще ІІІ етап розвитку системи педагогічної освіти України, що обумовлено виокремленням із системи вищої освіти освітнього складника, а саме фахову передвищу педагогічну освіту. Тобто, набуття педагогічної освіти наразі можливе як в системі вищої, так і в системі фахової передвищої освіти.

Фахову передвищу педагогічну освіту можна здобути понад як у 90 закладів освіти. Більше 100 закладів вищої педагогічної освіти здійснюють підготовку бакалаврів [3].

Суб'єктами управління у сфері вищої педагогічної освіти та фахової передвищої педагогічної освіти наразі виступають:

- Кабінет Міністрів України;

- центральні органи виконавчої влади у сфері освіти і науки;

- галузеві державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої та фахової передвищої освіти;

- органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самовря¬дування, до сфери управління яких належать заклади фахової передвищої та вищої освіти;

- засновники закладів вищої та фахової передвищої освіти;

- органи громадського самоврядування;

- органи забезпечення якості вищої та фахової передвищої освіти [5], [7].

Основні характеристики суб'єктів публічного управління орієнтовані на

надання можливостей для підготовки кваліфікованих фахівців у галузі педагогіки, щоб вони могли задовольнити потреби на ринку праці. Це також включає створення умов для подальшого професійного і особистісного зростання вчителів, забезпечення високої якості педагогічної освіти, розвиток наукових досліджень і формування сприятливого освітнього середовища для навчання майбутніх спеціалістів у цій сфері.

Отже, особливу увагу слід приділити післядипломній педагогічній освіті, яка може бути ключовим механізмом для підвищення якості уже отриманої педагогічної освіти в системах вищої та фахової передвищої освіти. Наразі мережу навчальних закладів, що пропонують післядипломну педагогічну освіту, складають 24 інститути (академії неперервної освіти), що перебувають у комунальній власності та розташовані у кожному регіоні країни. До цієї мережі також входять відокремлені підрозділи післядипломної освіти, які функціонують в навчальних закладах вищої освіти, що належать до державної власності [3].

У цілому, значний вплив на процес управління освітою здійснюється державою через реалізацію національної освітньої стратегії, установлення правових рамок сектору освіти за допомогою Конституції, законів та нормативних актів, а також формування структури органів управління освітою. Політичні партії та громадські організації також роблять свій внесок через свої програми та рішення керівництва; у той же час групи та окремі особи можуть впливати на освітню політику шляхом звернень до державних управлінських інститутів, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій та рухів.

Розвиток вітчизняної педагогічної освіти опирається на комплекс стратегічних документів, що включає доктрини, програми та концепції розвитку освіти, а також на законодавчу базу, що містить нормативно-правові акти про освіту. Важливу роль відіграють міжнародні угоди, ратифіковані парламентом, документи міжнародних організацій, таких як ООН і Рада Європи, а також укази та розпорядження Президента, рішення Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, накази міністерств та інших центральних органів влади, що відповідають за освітню сферу, та акти регіональних органів виконавчої влади в рамках їх компетенції.

Відповідно до Указу Президента України №347/2002 від 17 квітня 2002 року, затвердженої Національної доктрини розвитку освіти, визначено ключові напрями розвитку та удосконалення підготовки педагогічних та науково-педагогічних кадрів, які не втратили своєї актуальності, а саме:

- розвиток та удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює усі аспекти професійної діяльності вітчизняних педагогів;

- прогнозування та задоволення потреб суспільства у педагогічних кадрах відповідно до запиту освітнього ринку праці;

- розвиток конкурентоспроможної мережі освітніх закладів, де здійснюється підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогів відповідно до систематичних освітніх реформ [6].

Для досягнення встановлених цілей необхідне збалансоване публічне управління системою вищої та фахової передвищої педагогічної освіти, яке включатиме розробку стратегічних напрямків політики у галузі педагогічної освіти, визначення цілей та основних характеристик системи, створення освітніх структур та критеріїв якості педагогічної освіти, реалізацію планів, програм, проєктів та пріоритетних напрямків розвитку, оцінку та контроль за освітньою політикою, забезпечення ресурсів, а також навчання та підвищення кваліфікації педагогічного персоналу.

Реформування сектора педагогічної освіти стає головною ціллю державної політики у цій галузі, що вимагає підтримки інновацій у діючих та нових аспектах розвитку. Сучасні перетворення вимагають від освітньої системи підвищення якості підготовки педагогічних кадрів, що можливе через залучення нормативно-правових, організаційних, фінансово-економічних та мотиваційних механізмів публічного управління педагогічною освітою.

Висновки. Вітчизняна система педагогічної освіти має тривалу історію розвитку та становлення. Наразі педагогічна освіта здобувається в системі фахової передвищої та вищої педагогічної освіти, а також післядипломної педагогічної освіти. В ході дослідження було встановлено кілька ключових аспектів. По-перше, реформування педагогічної освіти є невід'ємною частиною сучасних потреб і викликів, що вимагають адаптації до змінюваного освітнього середовища і суспільних вимог. По-друге, виникає потреба реформування системи педагогічної освіти відповідно до потреб її здобувачів, що забезпечується її ступеневим розвитком з огляду на можливість набуття педагогічної освіти в системах фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти, де кожен із ступенів є логічним продовженням попереднього. Поряд із тим система педагогічної освіти потребує посиленої уваги з боку органів публічного управління з метою забезпечення якісної ступеневої освіти, що вимагає визначення основних цілей, пріоритетів та механізмів втілення їх у життя. Перспективою подальших наукових розробок можуть стати пошуки механізмів публічного управління педагогічною освітою, які б забезпечили її відповідність до сучасних тенденцій і викликів.

Література

педагогічний освіта державний політика

1. Босак О.З. Становлення та розвиток системи публічного управління в Україні. Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє: монографія. Київ: К.І.С. 2019. 240 с.

2. Візія майбутнього освіти і науки України. https://mon.gov.ua/ua/viziya (дата звернення: 29.11.2023)

3. Єдина електронна державна база з питань освіти. https://registry.edbo.gov.ua (дата звернення: 29.11.2023)

4. Луговий В. І. Управління освітою: навчальний посібник. Київ: Видавництво УАДУ, 1997, 302 с.

5. Про вищу освіту: Закон України №1556-VII від 1 липня 2014 року. https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 28.11.2023).

6. Про Національну доктрину розвитку освіти України у XXI столітті: указ Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/347/2002#Text (дата звернення: 29.11.2023)

7. Про фахову передвищу освіту: Закон України від 6 червня 2019 р. №2745-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text (дата звернення: 28.11.2023).

8. Філіппова В.Д. Формування та реалізація державної політики в галузі педагогічної освіти України. дис…. доктор. наук з держ. упр.: 25.00.02. Херсон-Харків, 2020. 466 с., с. 154-155

9. Шевченко Н.О., Шипіцина Є.С. Основні моделі управління освітою в європейських країнах. Наукові перспективи. 2023. №10 (40), С. 323-335

References

1. Bosak, O.Z. (2019). Stanovlennia ta rozvytok systemy publichnoho upravlinnia v Ukraini. [Formation and development of the public administration system in Ukraine]. Kyiv: K.I.S. [in Ukrainian].

2. Viziia maibutnoho osvity i nauky Ukrainy [Vision of the future of education and science of Ukraine]. Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/viziya [in Ukrainian].

3. Yedyna elektronna derzhavna baza z pytan osvity [Unified Electronic State Database on Education]. Retrieved from https://registry.edbo.gov.ua [in Ukrainian].

4. Luhovyi, V.I. (1997). Upravlinnia osvitoiu: navchalnyi posibnyk/ Kyiv: Vydavnytstvo UADU, 1997, 302 s. [Luhovyi, V.I. (1997). Management of education: study guide. Kyiv: UADU, 1997, 302 p.] [in Ukrainian].

5.

6. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» [Law of Ukraine «About Higher Education»] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro Natsionalnu doktrynu rozvytku osvity Ukrainy u XXI stolitti» [Decree of the President of Ukraine «About the National Strategy for the Development of Education in Ukraine for the period until 2021»] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/344/2013#Text [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy «Pro fakhovu peredvyshchu osvitu» [Law of Ukraine «About professional pre-higher education»] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text [in Ukrainian].

9. Filippova, V.D. (2020). Formuvannia ta realizatsiia derzhavnoi polityky v haluzi pedahohichnoi osvity Ukrainy [Formation and Implementation of State Policy in the Field of Pedagogical Education in Ukraine]. Doctor's thesis. Kherson-Kharkiv: National University of Civil Defense of Ukraine [in Ukrainian].

10. Shevchenko, N.O., & Shypitsyna, Ye. S. (2023). Osnovni modeli upravlinnia osvitoiu v yevropeiskykh krainakh. [Basic models of education management in European countries] Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives 10 (40), 323-335 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru