Понятійно-категоріальний апарат дослідження публічної влади
Характеристика визначення влади як впливу однієї частини суспільства на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Публічність як основна форма виявлення публічної влади. Функціональні особливості, форми і методи діяльності органів публічної влади.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.06.2024 |
| Размер файла | 26,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Понятійно-категоріальний апарат дослідження публічної влади
Вступ
Всі цивілізовані держави в сучасному світі, не залежно від їх природних відмінностей, сходяться сьогодні в єдиній думці, що досягнути гідного та якісного життя кожного члена суспільства можна лише за рахунок правильної і раціональної організації управління цим суспільством. Саме це привело до того, що будь-які розсудливі уряди звертають пильну увагу на проблеми організації публічної влади. Суспільство стає інформаційно відкритим, при цьому відбувається принципове оновлення розуміння ролі державного управління, його соціальної обумовленості, масштабності та ефективності. Україна в цьому контексті не є винятком.
Серед науковців, що займались проблематикою осмислення та концептуалізації питань публічної влади, варто відзначити розробки Ю. Ковбасюка, Ю. Сурміна, Е. Афоніна, І. Тулик, Н. Діденко, А. Слободянюка, М. Варвинчук, В. Мартиненко І. Мінаєвої та ін. Проте, проблеми наділення органів публічної влади певними повноваженнями, їх делегування, передачі, контролю, незважаючи на велике практичне їх значення, мало проаналізовані та узагальнені в науковій літературі. Як результат - відбуваються конфлікти між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, порушення чинного законодавства як з одного, так і з іншого боку, загострення соціальної та політичної ситуації в країні. Це відбулося тому, що велику роль у суспільстві почали відігравати об'єднання людей, різні організовані колективи. І як наслідок, докорінним чином змінилася концепція влади, стали іншими реалії володарювання в сучасному світі. Умови сучасного суспільства висувають нові проблеми організації влади в ньому.
Виклад основного матеріалу
За роки незалежності в Україні в усіх сферах життєдіяльності суспільства склалася певна система владних відносин, спрямованих на вирішення суспільних справ і яка сприймається суспільством виключно в межах конституційного правопорядку. Останнім часом для характеристики цієї системи в науковій та навчальній літературі використовують поняття «публічна влада». Влада є постійною та невід'ємною рисою будь-якого суспільства та необхідною умовою його існування.
Влада є складним за сутністю і багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Поняття «влада» трактується по-різному філософами, економістами, юристами, соціологами, політологами, але всі вони доходять висновку що влада - це вмотивовані дії відповідних суб'єктів. У суспільстві існують різноманітні види влади - політична, суспільна, соціальна, державна, публічна, влада народу та ін. Відносини влади завжди асиметричні і припускають домінування однієї зі сторін.
В науковій літературі є багато трактувань поняття «влада».
Поняття влади є дуже широким і тому може розглядатись на різних рівнях пізнання. В широкому, соціально- філософському розумінні влада - це здатність і можливість для окремих людей, груп, сил (суб'єктів влади) справляти визначальний вплив на діяльність інших людей, людських спільностей, на життєдіяльність суспільства (об'єктів влади) з допомогою знарядь влади - економічних, юридичних, ідеологічних, моральних та інших засобів [1].
Розуміння влади як відношення між двома партнерами широко розповсюджене в західній політології та соціології політики. Воно враховує те безперечне положення, що здійснення влади у будь-якому суспільстві спирається на загальноприйняті або юридично закріплені принципи та цінності. Останні визначають статус та соціальну роль різних індивідів та їх груп у системі суспільних відносин, а також на організації та заклади, які володіють необхідним авторитетом та матеріальними благами для контролю за дотриманням соціальних норм та принципів [ 2].
М. Вебер, Дж. Френч, Б. Рейвен, П. Блау, Д. Ронг та ін. визначали поняття «влада» як пануюче становище окремих соціальних груп у суспільстві («володіння владою»). Е. Кеплен, Г. Саймон, Р. Даль, Н. Полсбі та ін. визначали поняття «влада» як засіб чи інструмент, що використовується певними соціальними одиницями суспільства для досягнення власних цілей («використання влади») [ 3].
Враховуючи велику кількість підходів до даної дефініції, ми зупинились на визначеннях дослідників пострадянського періоду (таблиця 1), які дозволять проводити подальше дослідження.
Таблиця 1 Визначення сутності дефініції «влада»*
|
№ |
Джерело |
Визначення |
|
|
1. |
Енциклопедія державного управління [4] |
Здатність і можливість особи, соціальної групи, інституту, організації провадити свою волю через певні засоби та канали впливу на діяльність і поведінку людей, їх спільності. Сутнісно владою є відносини управління (керівництва), панування, підпорядкування, покори. |
|
|
2. |
Чиркін [5, 170] |
Феномен влади полягає в тому, що основою влади є колектив, тобто більш або менш організована об'єднана спільнота людей, що володіють свідомістю та волею. Але не усяка спільнота є колективом, для цього повинні виникнути загальні, спільні для групи інтереси різного характеру (політичного, соціально - економічного). Для реалізації цих інтересів виникає необхідність визначеної єдності дій. Таким чином виникає потреба в управлінні колективом, що породжує владу в колективі. |
|
|
3. |
Г. Атаманчук [6, С. 293] |
Влада - це взаємозв'язок між людьми, у процесі якого одні особистості в силу різних причин признають верховенство волі інших. |
|
|
4. |
В. Лісничий [7, С. 11] |
Влада має здатність і можливість нав'язати волю одного суб'єкта іншим суб'єктам за допомогою доступних способів як морального та ідейного впливу, так і прямого фізичного примусу. |
|
|
5. |
О. Сушин- ський [8] |
Стан векторального функціонування суспільних відносин, що здійснюється шляхом їх контролю через різні види діяльності: встановлення (законодавчої), виконання (виконавчої), забезпечення (судової), перевірки, спрямування (контрольної). |
|
|
6. |
В. Лісовий [9, с. 94-95] |
Влада як здатність спрямовувати процеси, події, дії та поведінку людей у бажаному напрямі, що передбачає наявність, по-перше, суб'єкт влади (того, хто застосовує владу), по-друге, об'єкта влади (до чого чи до кого владу застосовують), по-третє, засоби, з допомогою яких досягають влади, і, по-четверте, мету, заради якої її застосовують. |
|
|
7. |
Н. Нижник [10, С. 10] |
Сутність влади полягає в забезпеченні існування та розвитку суспільної цілісності і реалізується через її функції, відповідну діяльність суб'єктів та носіїв влади. |
|
|
8. |
І. Куян [11, С. 54] |
В основу змісту влади покладена воля. Влада завжди є проявом волі. Владарювати означає нав'язувати комусь власну волю, підкоряти своїй волі. З іншої точки зору, влада - це сила, здатність підкоряти, підпорядковувати. Сила підкріплює волю. Сила влади ґрунтується на її авторитеті та засобах примусу. |
|
|
9. |
Е. Афонін [1] |
Влада є характерною ознакою суспільного життя, компонентом суспільного управління, що необхідний для взаємоузгодження волі і дій людей з метою спрямування їхньої діяльності на вирішення спільних завдань. Влада виявляється у будь-яких людських спільностях і ланках суспільної системи (сім'я, організація, держава тощо) і здійснюється з допомогою волі, авторитету, права, примусу. |
|
|
1 0 |
М. Ваврин- чук [12] |
Суспільне явище, що відображає об'єктивну потребу розвитку суспільства, його організації та регуляції. Влада - це необхідний і незамінний механізм регулювання життя всього суспільства і збереження його єдності. Функціонування політичної влади є фактором і умовою саморозвитку політичної системи суспільства, всіх інших її елементів. Політична влада пов'язує в єдину систему всі політичні структури, виступає гарантом політичного розвитку, ефективності політики і життєдіяльності всього суспільства. |
*Власні узагальнення автора.
Як бачимо, у науковій думці існує різноманіття концепцій і визначень поняття «влада». За вихідне можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі.
Еволюція поняття «влада» відбувається в напрямі від розуміння її як виявлення волі людини, наділеної повноваженнями, які виражались у застосуванні певних санкцій, ухвал, обіцянок, до волі, яка ґрунтується на певних формах переконань [4].
Найбільш поширеним видом влади є державна влада, основною особливістю якої є публічний характер. Розглянемо сутність терміну «публічний».
У широкому значенні публічність означає відкритість, доступність управління для громадян. Таким чином, первинним елементом публічності, що має принципове значення, є громадянин, тому що саме на нього, як остаточного бенефіціанта й спрямоване сучасне управління. Враховуючи те, що громадянство становить собою особливий політико-правовий зв'язок особи з державою, у результаті якого у них виникають взаємні права та обов'язки [13], то необхідно виходити з того, що громадянин - це фізична особа, не абстрактна, а конкретна, тобто персона. Через те, для створення реальних передумов підвищення ефективності публічного управління сучасну управлінську систему потрібно зорієнтовувати не на громадянина як на формально-юридичне поняття, а на громадянина як конкретну персону.
Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови, «публічний» - це такий, який відбувається в присутності публіки, людей, прилюдний” [14].
Р. Кобець у Філософському енциклопедичному словнику трактує категорію «публічність» як поняття, що позначає сферу людського буття, яка стосується взаємодії з іншими людьми з метою досягнення блага для всіх..., охоплює справи і речі, які однаковим чином стосуються всіх (res publica), а також зазначає, що діяльність задля досягнення загального блага має на меті вільний характер участі в ній кожного індивіда [15, с. 535-536].
За визначенням Леслі Пала, публічний - це державна (або публічна) влада для розв'язання певної проблеми або сукупності взаємопов'язаних проблем [16, С.101].
А. Селіванов акцентує увагу на тому, що термін «публічність» є «юридичною ознакою присутності держави у суспільних відносинах, які врегульовані позитивним правом, коли громадянин, сприймаючи Конституцію як Основний Закон, погоджується із передачею державі окремих природних суб'єктивних прав, які можуть відчужуватися», і таким чином публічна влада за своєю конституційно-правовою характеристикою набуває ознаки правосуб'єктності від суверенітету народу» [17].
І. Ярмак вважає, що публічність передбачає доведення інформації до зацікавлених осіб, відповідних державних органів, а в певних випадках, передбачених законодавством, таке інформування є обов'язковим. Враховуючи відкритість інформації, вона повинна бути доступною до широкого кола осіб, тому до неї висуваються певні вимоги - лаконічність, зрозумілість, точність, суттєвість” [18, С. 175].
«Принцип публічності», на думку Г. Атаманчука, включає «широкий доступ громадян до участі в питаннях управління шляхом обрання відповідних органів та громадського контролю за їх функціонуванням, відкритості функціонування згаданих органів, а також судовий контроль за дотриманням в управлінських процесах закріплених конституційно інтересів суспільства, прав і свобод громадян» [19].
Загалом, «публічність» походить від латинського publicus, що в перекладі означає «громадський». З наведених вище трактувань можна зробити висновок, що у владному аспекті публічність виступає інструментом доступності та обізнаності громадськості, народу, суспільства.
Публічність є основною формою виявлення публічної влади, але не єдиною. Звичайно, і публічна, і державна влада є владою в суспільстві, і в цьому розумінні мають суспільний, а не особистий характер [ 20].
Отже, поняття реальної публічності тісно пов'язане із поняттям персоніфікованого. Якщо публічне управління, очевидно, не може розвиватися без опертя на персоніфіковане (персоніфіковане розуміння, персоніфіковане сприйняття, персоніфіковане прагнення, персоніфіковане оцінювання тощо), то персоніфікація як явище таким чином стає атрибутом, невід'ємним елементом публічності. Методологічно, реформування публічного управління на європейських засадах повинно корелюватися із поглибленням принципу персоніфікації влади. Цей принцип у європейському розумінні означає постійне виявлення і усе повніше врахування персоніфікованих прагнень громадян у системі управління. У такий спосіб забезпечується розширення і персональної, і соціальної баз здійснення сучасного управління, тобто відбувається розширення його публічності 21].
Категорія «публічна влада» є похідною від її складових «публічність» і «влада», а також взаємопов'язаною з ними. Публічна влада має різні форми, джерела походження та механізми впливу і прояву, та як феномен проявляється в різних сферах життєдіяльності суспільства.
Сьогодні науковцями в управлінській сфері все більше уваги приділяється сутності, механізмам розвитку та процесам розбудови публічної влади. Спробуємо узагальнити напрацювання у цій сфері в частині визначення сутності дефініції «публічна влада» (таблиця 2).
Таблиця 2 Визначення сутності дефініції «публічна влада» *
|
№ |
Джерело |
Визначення |
|
|
1. |
Юридична енциклопеді я [22, С. 196] |
Публічна влада - суспільно-політична влада, народовладдя, а основними її видами відповідно: влада народу як безпосереднє народовладдя, безпосередня демократія (вибори, референдуми тощо); державна влада (законодавча, виконавча, судова); місцеве самоврядування - місцева публічна влада, що здійснюється, зокрема, територіальними громадами, представницькими органами місцевого самоврядування (радами), виконавчими органами рад, сільськими, селищними і міськими головами тощо. Термін «публічна влада» ототожнюється з терміном «народовладдя». |
|
|
2. |
В. Лісничий [7] |
Публічна влада - це державна організація політичного життя, що здійснюється за допомогою спеціального ієрархічно та територіально організованого апарату, легітимного використання примусу та права видавати нормативні акти, обов'язкові для |
|
|
всього населення. Крім прямого примусу або заради його використання, держава в реалізації публічної влади спирається на матеріальні та моральні імпульси, які досить помітно впливають на ефективність реалізації владних повноважень. |
|||
|
3. |
О. Сушин- ський [8] |
Основою публічної влади є ідея контролю як необхідність реалізації прав і свобод людини і громадянина посередництвом виконання державновладних та муніципальновладних функцій та повноважень. |
|
|
4. |
A. Югов [23, С.12] |
Публічна влада - це система загальної участі населення у вирішенні спільних справ, це влада, що реалізується за принципом представництва і ґрунтується на довірі людей. |
|
|
5. |
А. Селіванов [17] |
Публічна влада діє постійно в правовому режимі реалізації організаційно- розпорядчих функцій і повноважень, здійснюючи безпосередньо управління державою. Існуюча багатоманітність форм реалізації публічної влади пов'язується з існуванням механізму держави, який складають державний механізм і суб'єкти публічної влади з особливим статусом. |
|
|
6. |
В. Солових [24, С. 18] |
Публічна влада як право на прийняття рішень щодо публічних справ та їх запровадження через вплив (управління) на соціальні, економічні, політичні процеси на певній території. |
|
|
7. |
І. Мінаєва [25] |
Публічна влада - це цілісна система органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють управління суспільно значущими справами від імені та за дорученням суверена - народу, постійно діють в правовому режимі при реалізації організаційно-розпорядчих функцій і повноважень через визначені Конституцією України та законами України форми реалізації управління справами держави і територіальних громад, які функціонують згідно з їх статусами у всіх сферах і в територіальних одиницях держави. |
|
|
8. |
А. Митко [26,С. 6] |
Під «публічною владою» розуміємо систему органів державної влади, що забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішують питання соціально-економічного та культурного будівництва. |
|
|
9. |
Г. Чапала [27, С. 110] |
Будь-яка влада в суспільстві є публічною не за формальними ознаками, а насамперед через втілення у ній принципових засад організації самого суспільства, яке завжди об'єктивно пов'язане з необхідністю пошуку «загального», і вже за своєю природою має утискати певною мірою «індивідуальне», тобто публічність слід розглядати не як специфічну ознаку влади, а як аксіому суспільної організації. |
|
|
1 0 |
С. Ковальчук [28] |
Публічна влада - вид суспільно-політичної, суверенної, легітимної влади, в основу якої покладено публічний інтерес та |
|
|
безособовий характер, що виражається у системі суспільних, публічно-політичних, вольових відносин, які виникають між органами та посадовими особами держави (які наділені владними повноваженнями), фізичними та юридичними особами, що в своїй основній масі є суб'єктами громадянського суспільства (які делегують першим свої повноваження) на основі публічного права та закону. |
*Власні узагальнення автора.
Висновки
Аналіз сутності розглянутих вище дефініцій дає змогу стверджувати, що у науковій думці існує різноманіття концепцій і визначень поняття «влада». За вихідне можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Категорія «публічна влада» є похідною від її складових «публічність» і «влада», а також взаємопов'язаною з ними. Публічна влада має різні форми, джерела походження та механізми впливу і прояву, та як феномен проявляється в різних сферах життєдіяльності суспільства. Розглянувши основні точки зору наукової спільноти щодо змісту і сутності терміну «публічна влада», є підстави стверджувати, що необхідним є перехід до нового розуміння функцій публічної влади, які за своїм змістом будуть спрямовані на надання державних і громадських послуг. Функціональні особливості, форми і методи діяльності органів публічної влади, взаємовідносини між собою та іншими структурними ланками повинні повноцінно функціонувати в державі в різних сферах суспільного життя, забезпечувати інтереси держави заради блага суспільства. публічний влада суспільство
Список використаних джерел
1. Концептуальні засади взаємодії політики й управління : навч.посіб. / [авт.кол. : Е. А. Афонін, Я. В. Бережний, О. Л. Валевський та ін.] ; за заг. ред. В. А. Ребкала, А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Козакова. К.: Вид-во НАДУ, 2010. 300 с.
2. Слободянюк А., Зубар, І. . в НТКП ВНТУ. Інститут соціально-гуманітарних наук. 2017.
3. Мінаєва І.М. Відкритість і прозорість діяльності органів публічної влади 2008.
4. Енциклопедія державного управління. У 8 т. Т. 1. Теорія державного управління / наук.-ред. колегія : В. М. Князєв (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) та ін. К. : НАДУ, 2011. 91.
5. Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения. М., 1997. 332 с.
6. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие. М. : ОАО «НПО “Экономика”», 2000. 303 с.
7. Лісничий В. В. Концептуальні засади політичних наук: теорія та історія. Методичні та дидактичні матеріали до модуля / укл. В. В. Лісничий. Х. : УАДУ ХФ, 2001. 36 с.
8. Сушинський О. І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти : моногр. Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2002. 468 с.
9. Лісовий В. Влада. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 744 с.
10. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: навч.посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін.; За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
11. Куян І. До питання про публічність і суверенність державної влади. Право України. 2009. № 11. С. 52-57.
12. Вавринчук М. П. Політологічні аспекти державного управління : навч. посіб. / Хмельницький : Поліграфіст-2, 2013.- С. 33.
13. Про громадянство України : Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65.
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь : ВТФ «Перун». 2005. 1728 с.
15. Кобець Р. Публічність. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 744 с.
16. Lesli A. Pal. Public policy analysis/A. Lesli/. - 1992. - P. 2 : укр. переклад: Пал, Леслі А. № 20-21 (28 травня 1999 р.). С. 190.
17. Селіванов А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики). Право України. 2006. № 9. С. 28 - 33.
18. Ярмак І. М. Поняття і зміст принципів публічності, законності, компетентності. Наше право. 2014. № 1. С. 174-180.
19. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
20. Чапала Г. Місцеве самоврядування і громадянське суспільство: проблема співвідношення. Право України. 2004. № 2. С. 127 - 132.
21. Когут П. Теоретичні засади персоніфікації політичної влади у контексті європейських стандартів публічного управління. Проблеми розвитку публічного управління в Україні : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч., 6 - 7 квіт. 2017 р., Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2017. С .142-145.
22. Погорілко В. Ф. Публічна влада. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 5: ПС. 2003. 736 с.
23. Югов А. А. Конституционные начала публичной власти: российское измерение. Российский юридический журнал. 2005. № 1. С. 43-53.
24. Концептуальні засади взаємодії політики та управління : метод. та дидакт. матеріали до частини модуля “Політична теорія та історія” / укл. В.П. Солових. - Х. : Видво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. 40 с
25. Мінаєва І. М. Складові поняття «публічна влада» Державне будівництво 2008. №1.
26. Митко А. М. Роль засобів масової комунікації у формуванні іміджу публічної влади (на прикладі Волинської області): автореф. дис. ... канд. політ. наук: спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси”. Львів, 2010. 25 с.
27. Чапала Г. В. Публічність як ознака влади - підхід до проблеми. Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. 2011. Вип. 22. С. 106-114.
28. Ковальчук С. Проблема визначення поняття публічної влади в теорії держави і права. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. Львів : Ви-во Львівської політехніки, 2017. № 884. С. 47-51.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розгляд особливостей успадкованої централізованої системи влади. Аналіз перспектив децентралізації та федералізації. Опис моделі реформованої системи органів публічної влади на місцях. Дослідження суті реформ в компетенції громад, району, регіону.
презентация [553,1 K], добавлен 13.01.2015Місцеве самоврядування в системі публічної влади в Україні. Основні етапи становлення та проблеми реалізації діяльності місцевого самоврядування. Врахування європейського досвіду децентралізації влади на сучасному етапі реформування місцевої влади.
дипломная работа [105,7 K], добавлен 10.10.2014Адміністративно-правове забезпечення реалізації прав і свобод громадян у їхніх взаємовідносинах з органами виконавчої влади на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Опосередкування функціонування публічної влади у державі адміністративним правом.
контрольная работа [28,2 K], добавлен 16.05.2019Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Створення системи державно-правових актів виконавчої влади, що забезпечують їх узгодженість на основі верховенства права - умова законності і правопорядку у суспільстві. Проблеми, які перешкоджають реформуванню адміністративної системи в Україні.
статья [9,2 K], добавлен 19.09.2017Основні структурні елементи влади: суб'єкти та об'єкти, джерела та ресурси. Дослідження відкритої, напівприхованої та тіньової влади. Відкриті та приховані типи впливу. Класифікація влади: економічна, соціальна, духовно-інформаційна та політична.
презентация [418,0 K], добавлен 30.11.2015Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Необхідність посилення політичного статусу місцевого самоврядування як низового рівня публічної влади. Обґрунтування пріоритетності реформи місцевого самоврядування по відношенню до галузевих реформ. Впровадження нових конституційних норм у даній сфері.
статья [35,1 K], добавлен 24.01.2014Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Аналіз діяльності органів державної влади щодо ініціювання та запровадження антикризових програм. Конституційна реформа та публічність влади, як залог вдалого ініціювання антикризових програм. Зарубіжний досвід громадського контролю: уроки для України.
дипломная работа [162,5 K], добавлен 30.01.2011Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Поняття, загальні ознаки і структура державного апарату, основні принципи організації його діяльності. Поняття державного органу влади, історія розвитку ідеї конституційного розділення влади. Повноваження законодавчої, судової і старанної влади України.
курсовая работа [118,7 K], добавлен 14.10.2014Основні форми взаємодії судових та правоохоронних органів. Суди як важлива гілка державної влади. Взаємодія Президента України та судової влади. Взаємодія судових органів з установами виконання покарань. Участь громадян в регулюванні суспільних відносин.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 08.11.2011Історико-правові аспекти вищих представницьких органів державної влади в Україні. Організаційно-правові основи в системі гарантій місцевого самоврядування. Особливості реалізації нормативних актів щодо повноважень представницьких органів місцевої влади.
реферат [21,5 K], добавлен 19.12.2009Аналіз системи органів влади, які здійснюють і беруть участь у здійсненні фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Дослідження та розгляд повноважень основних органів влади, які беруть участь у здійсненні цієї фінансової діяльності.
статья [21,8 K], добавлен 18.08.2017Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади, суд як орган судової влади. Поняття та ознаки правосуддя, правовий статус суддів в Україні. Розподіл влади та виділення судової влади як самостійної гілки.
реферат [30,7 K], добавлен 16.04.2010Становлення й розвиток місцевого самоврядування. Розвиток та формування громадянського суспільства в європейський країнах. Конституційний механізм політичної інституціоналізації суспільства. Взаємний вплив громадянського суспільства й публічної влади.
реферат [23,4 K], добавлен 29.06.2009Предмет, метод, джерела конституційного права зарубіжних країн. Конституційно-правовий статус людини і громадянина. Гарантії прав і свобод громадян. Форми державного правління. Територіальний аспект органів публічної влади.
лекция [62,5 K], добавлен 14.03.2005
