Цивільний процесуальний статус учасників справ позовного провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Цивільний процесуальний статус учасників справ позовного провадження

Чурпіта Ганна Вікторівна доктор юридичних наук, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

м. Київ

Анотація

У науковій статті досліджено цивільний процесуальний статус учасників справ позовного провадження.

Обґрунтовано, що спеціальний цивільний процесуальний статус сторін є низкою регламентованих цивільним процесуальним законодавством України процесуальних справ та обов'язків, рівність яких полягає у тому, що сторонам надаються рівні процесуальні можливості щодо здійснення їх цивільних процесуальних прав та виконання цивільних процесуальних обов'язків, які за своєю юридичною природою для кожної із сторін є індивідуалізованими. Водночас, спеціальний цивільний процесуальний інтерес позивача полягає у його прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення позову, а відповідача, відповідно, - про відмову у його задоволенні.

Встановлено, що спеціальний цивільний процесуальний статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, охоплює спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки, визначені, зокрема, у ч. 2, 3, 7 ст. 49, ч. 3 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, які, враховуючи юридичну природу зазначених суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, мають особливості здійснення і виконання. Водночас, їх спеціальний цивільний процесуальний інтерес полягає у прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення пред'явленого ними позову.

Визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, наділяються тільки загальним цивільним процесуальним статусом, і, відповідно, спеціального цивільного процесуального статусу не мають. Їх цивільний процесуальний інтерес полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають.

Обґрунтовано, що спеціальний цивільний процесуальний статус органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, залежить від форми їх участі у цивільному процесі. Зокрема, якщо відповідні органи та особи беруть участь у цивільному процесі у формі:

а) звернення до суду в інтересах інших осіб - вони наділяються проце¬суальними правами та обов'язками особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (ч. 1 ст. 57 ЦПК України);

б) подання висновків на виконання своїх повноважень - вони мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті (ч. 6 ст. 57 ЦПК України).

Спеціальний цивільний процесуальний інтерес органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, як третій елемент їх цивільного процесуального статусу полягає у прагненні зазначених органів та осіб домогтися бажаного для особи, права, свободи та інтереси якої вони захищають, процесуального результату.

Ключові слова: цивільний процесуальний статус, учасники справ, позовне провадження, позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Absract

Churpita Hanna Viktorivna doctor of legal sciences, professor of the department of civil and legal disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

CIVIL PROCEDURAL STATUS OF THE PARTICIPANTS IN LITIGATION CASES

The scientific article examines the civil procedural status of the participants in the lawsuit proceedings.

It is substantiated that the special civil procedural status of the parties is a series of procedural cases and duties regulated by the civil procedural legislation of Ukraine, the equality of which consists in the fact that the parties are provided with equal procedural opportunities for the exercise of their civil procedural rights and the performance of civil procedural duties, which by their legal nature, they are individualized for each of the parties. At the same time, the special civil procedural interest of the plaintiff consists in his desire to achieve a court decision on the satisfaction of the claim, and the defendant, accordingly, on the refusal to satisfy it.

It was established that the special civil procedural status of third parties who make independent claims regarding the subject of the dispute includes special civil procedural rights and obligations, defined, in particular, in parts 2, 3, 7 of Article 49, Part 3 of Art. 77, Part 1 of Art. 81, Part 1, Article 5. 177 of the Civil Procedure Code of Ukraine, which, taking into account the legal nature of the specified subjects of civil procedural legal relations, have peculiarities of implementation and execution. At the same time, their special civil procedural interest consists in the desire to achieve a court decision on the satisfaction of the claim filed by them.

It was determined that third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute are granted only a general civil procedural status and, accordingly, do not have a special civil procedural status. Their civil procedural interest consists in the desire of such third parties to obtain a court decision in favor of the party on whose side they act.

It is substantiated that the special civil procedural status of bodies and persons who are legally granted the right to apply to the court in the interests of other persons depends on the form of their participation in the civil process. In particular, if relevant bodies and persons participate in a civil process in the form of:

a) appeals to the court in the interests of other persons - they are granted the procedural rights and obligations of the person in whose interests they act, with the exception of the right to conclude a settlement agreement (Part 1 of Article 57 of the Code of Civil Procedure of Ukraine);

b) submission of conclusions for the performance of their powers - they have the right to express their opinion regarding the resolution of the case on the merits (Part 6 of Article 57 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine).

The special civil procedural interest of bodies and persons to whom the law has granted the right to apply to the court in the interests of other persons, as the third element of their civil procedural status, consists in the desire of the said bodies and persons to achieve the desired procedural result for the person whose rights, freedoms and interests they protect.

Keywords: civil procedural status, parties to the case, legal proceedings, plaintiff, defendant, third parties who assert independent claims regarding the subject of the dispute, third parties who do not assert independent claims regarding the subject of the dispute, bodies and persons entitled by law to apply to court in the interests of other persons.

Постановка проблеми

Учасники справи є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин, які займають ключове місце у системі учасників цивільного процесу, адже саме ця група суб'єктів характеризується наявністю юридичної заінтересованості у розгляді та вирішенні цивільної справи.

Цивільне процесуальне законодавство України диференціює учасників справи залежно від виду цивільного судочинства, у якому вони беруть участь. цивільний процесуальний законодавство обов'язок

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України). Водночас, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (ч. 3 ст. 42 ЦПК України). У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

На відміну від інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, учасники справи, виходячи з їх юридичної заінтересованості у її розгляді та вирішенні, наділяються особливим цивільний процесуальним статусом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно звернути увагу на те, що інститут цивільного процесуального статусу учасників справи предметно вже досліджувався у науці цивільного процесуального права. Вчені- процесуалісти предметом своїх наукових пошуків обирали, здебільшого, інститут учасників справи у цілому або ж досліджували проце-суальні статуси окремих суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Правничій громадськості відомі наукові праці з окресленої проблематики, зокрема таких науковців, як: С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, К. В. Гусаров, П. П. Заворотько, О. С. Захарова, В. В. Комаров, С. О. Погрібний, Ю. Д. Притика, Г. О. Світлична, В. І. Тертишніков, І. В. Удальцова, С. Я. Фурса, Ю. С. Червоний, М. Й. Штефан та ін.

Діалектичне засвоєння доробків перелічених вище науковців є невід'ємною передумовою подальших наукових розвідок з відповідної проблематики, необхідність яких актуалізується у зв'язку із новелізацією цивільного процесуального законодавства України, а також зумовлюється відсутністю монографічних робіт, присвячених системному аналізу процесуальних статусів учасників справ позовного провадження.

Мета статті. Виходячи з викладеного, метою цієї наукової статті є системний аналіз процесуальних статусів учасників справ позовного провадження.

Виклад основного матеріалу

В юридичній літературі цивільний процесуальний статус визначається як сукупність закріплених у цивільному процесуальному законодавстві прав, обов'язків та інтересів суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Відповідно, елементами цивільного процесуального статусу слід вважати: суб'єктивні цивільні процесуальні права, юридичні цивільні процесуальні обов'язки, законні цивільні процесуальні інтереси. Передумовою ж його набуття є цивільна процесуальна правосуб'єктність [1, с. 51].

Отже, змістовно складаючись із трьох елементів і маючи передумовою свого виникнення цивільну процесуальну правосуб'єктність, цивільний процесуальний статус учасників справи визначає їх права, обов'язки та інтереси під час розгляду цивільних справ. При цьому зміст цивільного процесуального статусу учасників справи є різним і залежить від конкретного виду цивільного судочинства [2, с. 64].

Отже, розглянемо цивільний процесуальний статус учасників справ позовного провадження.

Слід зауважити, що цивільний процесуальний статус учасників справи ми поділяємо на загальний та спеціальний.

Загальний цивільний процесуальний статус учасників справи становлять загальні цивільні процесуальні права та обов'язки, якими наділені всі учасники справи без винятку і які, відповідно, регламентовані частинами 1 та 2 ст. 43 ЦПК України. Третім елементом загального цивільного процесуаль¬ного статусу учасників справи є загальний цивільний процесуальний інтерес, який полягає у їх прагненні домогтися бажаного для себе процесуального результату.

Щодо спеціального цивільного процесуального статусу учасників справи, то таким статусом кожен учасник справи наділений окремо, індивідуально. Зміст такого статусу визначається юридичною природою відповідного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, а також залежить від виду цивільного судочинства.

В подальшому у межах цієї наукової розвідки ми розглянемо саме спеціальні цивільні процесуальні статуси учасників справи.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач та відповідач) та треті особи (ті, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та ті, які таких вимог не заявляють).

Спеціальні цивільні процесуальні права сторін регламентовані частинами 2 та 7 ст. 49 ЦПК України. Зокрема, позивач має право: відмови¬тися від позову (всіх або частини позовних вимог), на будь-якій стадії судового процесу; збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Водночас, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь- якій стадії судового процесу, а також відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені ЦПК України. Також сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Окремо слід підкреслити, що регламентуючи спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки сторін, законодавець наголошує на тому, що сторони користуються рівними процесуальними правами (ч. 1 ст. 49 ЦПК України).

Рівність процесуальних прав та обов'язків сторін полягає у тому, що сторонам надаються рівні процесуальні можливості щодо здійснення їх цивільних процесуальних прав та виконання цивільних процесуальних обов'язків, які за своєю юридичною природою для кожної із сторін є індивідуалізованими.

Щодо спеціального цивільного процесуального інтересу сторін, то відповідний інтерес позивача полягає у його прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення позову, а відповідача, відповідно, - про відмову у його задоволенні.

Наступною групою учасників справ позовного провадження є треті особи (ті, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та ті, які таких вимог не заявляють).

Спеціальний цивільний процесуальний статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, визначений у ч. 3 ст. 52 ЦПК України, відповідно до якої треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Але це законодавче положення зовсім не означає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають у цивільному процесі цивільний процесуальний правовий статус позивача. Правову норму, що закріплена у ч. 3 ст. 52 ЦПК України, слід розуміти у тому сенсі, що такі треті особи наділяються спеціальними цивільними процесуальними правими та обов'язками, визначеними, зокрема, у ч. 2, 3, 7 ст. 49, ч. 3 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, які, враховуючи юридичну природу зазначених суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, мають особливості здійснення і виконання [1, с. 246].

Аналіз цивільного процесуального законодавства України дає підстави для висновку про те, що виходячи із ч. 3 ст. 52 ЦПК України, спеціальними цивільними процесуальними правами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є:

1) право відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).

У випадку відмови третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, від позову суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України має постановити ухвалу про закриття провадження за позовом третьої особи. При цьому, поряд із ухвалою про закриття провадження у справі, суд має постановити ще одну ухвалу - про роз'єднання у самостійні провадження, поєднаних в одному провадженні вимог позивача та третьої особи;

2) право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).

Як визначив Верховний Суд у своїй постанові від 09.07.2020 р. у справі № 922/404/19, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви [3];

3) право змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 49 ЦПК України);

4) право примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 7 ст. 49 ЦПК України).

Зокрема, у разі укладення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, мирової угоди з однією або обома сторонами цивільної справи суду необхідно застосовувати ч. 6 ст. 188, п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто роз'єднати у самостійні провадження вимоги позивача та третьої особи. При цьому, провадження за вимогами третьої особи слід закрити у зв'язку із укладенням мирової угоди із однією або обома сторонами цивільної справи, а провадження, відкрите за позовом первісного позивача, - продовжити [1, с. 251];

6) право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Щодо спеціальних цивільних процесуальних обов'язків третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 52 ЦПК України, можна стверджувати, що такими обов'язками є:

1) довести ті обставини, на які треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

2) додати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Третім елементом спеціального цивільного процесуального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є її спеціальний цивільний процесуальний інтерес, який полягає у її прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення пред'явленого нею позову.

Щодо цивільного процесуального статусу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, наділяються процесуальними правами і обов'язками, які встановлені ст. 43 ЦПК України, тобто загальними цивільними процесуаль¬ними правами та обов'язками усіх учасників справи.

Таким чином, на відміну від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, треті особи, які таких вимог не заявляють, наділяються тільки загальним цивільним процесуальним статусом, і, відповідно, спеціального цивільного процесуального статусу не мають.

Щодо процесуального інтересу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, то, виходячи зі змісту правової норми, що її містить ч. 6 ст. 53 ЦПК України, можна стверджувати, що відповідний інтерес полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають.

І, нарешті, останнім учасником цивільних справ позовного провадження є органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Метою цього інституту є надання допомоги, сприяння у судовому захисті особам, які з певних причин (стан здоров'я, матеріальний стан, похилий вік тощо) не можуть самостійно захистити свої права, свободи чи інтереси. Отже, участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, сприяє виконанню вимог закону про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ, а також ухваленню судових рішень, що ґрунтуються на законі [1, с. 289].

Виходячи зі змісту статей 56 та 57 ЦПК України можна стверджувати, що у цивільному процесуальному статусі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, у цивільній справі можуть брати участь: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національне агентство з питань запобігання корупції.

При цьому спеціальний цивільний процесуальний статус органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, залежить від форми їх участі у цивільному процесі. Зокрема, якщо відповідні органи та особи беруть участь у цивільному процесі у формі:

1) звернення до суду в інтересах інших осіб (подання до суду в інтересах інших осіб заяв про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів, участь у цих справах на будь-якій стадії розгляду, вступ у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами), - мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Додатково прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їхньої участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати з них копії (ч. 5 ст. 57 ЦПК України);

2) подання висновків на виконання своїх повноважень - мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті (ч. 6 ст. 57 ЦПК України).

Спеціальний цивільний процесуальний інтерес органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, як третій елемент їх цивільного процесуального статусу полягає у прагненні зазначених органів та осіб домогтися бажаного для особи, права, свободи та інтереси якої вони захищають, процесуального результату.

Висновки

Дослідження цивільного процесуального статусу учасників справ позовного провадження дозволило нам дійти таких висновків:

1. Цивільний процесуальний статус визначається як сукупність закріплених у цивільному процесуальному законодавстві прав, обов'язків та інтересів суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Відповідно, елементами цивільного процесуального статусу слід вважати: суб'єктивні цивільні процесуальні права, юридичні цивільні процесуальні обов'язки, законні цивільні процесуальні інтереси. Передумовою ж його набуття є цивільна процесуальна правосуб'єктність.

2. Спеціальний цивільний процесуальний статус сторін є низкою регламентованих цивільним процесуальним законодавством України процесуальних справ та обов'язків, рівність яких полягає у тому, що сторонам надаються рівні процесуальні можливості щодо здійснення їх цивільних процесуальних прав та виконання цивільних процесуальних обов'язків, які за своєю юридичною природою для кожної із сторін є індивідуалізованими. Водночас, спеціальний цивільний процесуальний інтерес позивача полягає у його прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення позову, а відповідача, відповідно, - про відмову у його задоволенні.

3. Спеціальний цивільний процесуальний статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, охоплює спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки, визначені, зокрема, у ч. 2, 3, 7 ст. 49, ч. 3 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, які, враховуючи юридичну природу зазначених суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, мають особливості здійснення і виконання. Водночас, їх спеціальний цивільний процесуальний інтерес полягає у прагненні домогтися ухвалення рішення суду про задоволення пред'явленого ними позову.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, наділяються тільки загальним цивільним процесуальним статусом, і, відповідно, спеціального цивільного процесуального статусу не мають. Їх цивільний процесуальний інтерес полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають.

4. Спеціальний цивільний процесуальний статус органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, залежить від форми їх участі у цивільному процесі. Зокрема, якщо відповідні органи та особи беруть участь у цивільному процесі у формі:

а) звернення до суду в інтересах інших осіб - вони наділяються процесуальними правами та обов'язками особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (ч. 1 ст. 57 ЦПК України);

б) подання висновків на виконання своїх повноважень - вони мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті (ч. 6 ст. 57 ЦПК України).

Спеціальний цивільний процесуальний інтерес органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, як третій елемент їх цивільного процесуального статусу полягає у прагненні зазначених органів та осіб домогтися бажаного для особи, права, свободи та інтереси якої вони захищають, процесуального результату.

Література

1. Бичкова С. С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03. К., 2011. 519 с.

2. Чурпіта Г. В., Бичкова С. С. Цивільний процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах позовного та окремого провадження (порівняльна характеристика). Приватне право і підприємництво. 2013. Вип. 12. С. 63-67.

3. Постанова Верховного Суду від 09 липня 2020 р. у справі № 922/404/19.

References

1. Bychkova, S. S. (2011). Tsyvilnyi protsesualnyi pravovyi status osib, yaki berut uchast u spravakh pozovnoho provadzhennia [Civil procedural legal status of persons participating in lawsuit proceedings]. Doctor's thesis: Kiev [in Ukrainian].

2. Churpita, H. V., Bychkova, S. S. (2013). Tsyvilnyi protsesualnyi status osib, yaki berut uchast u spravakh pozovnoho ta okremoho provadzhennia (porivnialna kharakterystyka) [Civil procedural status of persons participating in lawsuits and separate proceedings (comparative characteristics)]. Pryvatne pravo i pidpryiemnytstvo - Private law and entrepreneurship, 12, 63-67 [in Ukrainian].

3. Postanova Verkhovnoho Sudu [Resolution of the Supreme Court]. (2020, July 09).

Размещено на Allbest.ru