Цифровізація формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Цифровізація формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна

доктор наук з державного управління, професор,

завідувач кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

У статті проаналізовані тенденції цифровізації формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні. Зазначено, що аналіз проблем формування та реалізації державної молодіжної політики досить актуальна вже протягом багатьох років, і вона залежить від безлічі факторів та викликів, з якими стикаються молоді люди та суспільство загалом.

Розвиток сучасного суспільства та інформаційних технологій, а також можливість швидкого здобуття знань, новин призводить до розвитку суспільної соціалізації. Трансформуються канали зв'язку, змінюються способи отримання даних, ведення комунікації. Але що важливіше змінюється концепція формування особистості. Соціалізація у світі починається набагато раніше, ніж це відбувалося три десятиліття тому. Тому, на сьогодні молодь стає більш обізнаною та хоче впливати на соціально-політичне життя суспільства.

Процеси цифровізації змінюють простір молодіжної політики, створюють якісно нові умови для функціонування суб'єктів молодіжної політики, надаючи їм нові можливості та наділяючи їх новими інструментами, актуальними для публічного простору молодіжної політики.

Процеси цифровізації сприяли створенню нової інфраструктури молодіжної політики, яка включає всіх суб'єктів молодіжної політики, представлених в Інтернеті, що використовують інструменти цифрового простору для здійснення роботи із молоддю (сайти органів влади та організацій, акаунти в соціальних мережах, блоги, чат-боти тощо). У нових умовах привабливішими для молоді стають ті суб'єкти публічної молодіжної політики, які можуть представити в цифровому просторі найбільш цікавий та актуальний контент та здатні забезпечити повноцінне спілкування у віртуальному просторі.

Запропоновано прийняти Стратегію цифровізації державної молодіжної політики України на 10 років, яка полягає з одного боку - у формуванні нової генерації молоді, яка має можливості вільно розвиватися та соціалізуватися у глобальному світовому суспільства, отримувати освіту та реалізовувати свій кадровий потенціал, отримувати відповідну гідну оплату праці та бути підтриманими державою, з іншого боку, формування молоді як важливого складового елементи для прийняття та реалізації важливих державно-управлінських рішень, важливої та необхідної частини сучасного суспільства.

Ключові слова: публічне управління; публічна політика; цифровізація; цифровізація державної молодіжної політики; інформатизація: державна молодіжна політика; молодіжна робота; гармонійний розвиток; здоровий спосіб життя; децентралізація; інституціалізація; принципи, інструменти та моделі; стратегії, програми та проєкти; взаємодія; місцеве самоврядування; місцеві ініціативи.

Parkhomenko-Kutsevil Oksana Ihorivna Doctor of science in public administration, professor, head of the department of public administration and management, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav

Digitalization of the formation and implementation of state youth policy in Ukraine

Abstract

The article analyzes the digitalization trends in the formation and implementation of state youth policy in Ukraine. The author states that the analysis of the problems of formation and implementation of state youth policy has been quite relevant for many years, and it depends on many factors and challenges faced by young people and society in general.

The development of modern society and information technologies, as well as the possibility of rapid acquisition of knowledge and news leads to the development of public socialization. Communication channels are being transformed, methods of obtaining data and conducting communication are changing. But more importantly, the concept of personality formation is changing. Socialization in the world begins much earlier than it did three decades ago. Therefore, today, young people are becoming more knowledgeable and want to influence the socio-political life of society.

Digitalization processes are changing the space of youth policy, creating qualitatively new conditions for the functioning of youth policy subjects, providing them with new opportunities and endowing them with new tools relevant for the public space of youth policy.

Digitization processes have contributed to the creation of a new youth policy infrastructure, which includes all youth policy actors represented on the Internet, using tools of the digital space to work with young people (websites of authorities and organizations, accounts in social networks, blogs, chatbots, etc.). In the new conditions, those subjects of public youth policy who can present the most interesting and relevant content in the digital space and are able to ensure full- fledged communication in the virtual space become more attractive to young people.

The author proposed to adopt the Digitalization Strategy of the State Youth Policy of Ukraine for 10 years, which consists, on the one hand, in the formation of a new generation of young people who have the opportunity to freely develop and socialize in the global world society, get an education and realize their personnel potential, and receive appropriate decent wages and be supported by the state, on the other hand, the formation of youth as an important constituent element for making and implementing important state-management decisions, an important and necessary part of modern society.

Keywords: public administration; public policy; digitization; digitization of state youth policy; informatization: state youth policy; youth work; harmonious development; Healthy Lifestyle; decentralization; institutionalization; principles, tools and models; strategies, programs and projects; interaction; Local Government; local initiatives.

Вступ

Постановка проблеми. Аналіз проблем формування та реалізації державної молодіжної політики досить актуальна вже протягом багатьох років, і вона залежить від безлічі факторів та викликів, з якими стикаються молоді люди та суспільство загалом. Ось кілька аспектів, що наголошують на актуальності цієї теми:

Демографічна складова: Молодь складає значну частину населення у більшості країн світу, та їх потенціал як ресурс для суспільного розвитку не можна недооцінювати.

Економічний розвиток: Молоді люди - майбутній кадровий капітал країни та драйвер економічного зростання. Інвестиції в освіту, підтримку підприємництва та працевлаштування молоді сприяють економічному розвитку країни.

Освіта та професійна підготовка: Державна молодіжна політика має забезпечувати доступ до якісної освіти та професійної підготовки, щоб молоді люди могли конкурувати на ринку праці та економічно розвивати країну.

Соціокультурна адаптація: Молодь стикається з викликами соціокультурної адаптації, особливо у багатокультурних суспільствах. Державна політика має сприяти інтеграції та взаєморозуміння різних культур та ідентичностей.

Здоров'я та благополуччя: Психічне та фізичне здоров'я молоді залишається важливою проблемою. Профілактика психічних розладів, боротьба із залежностями та доступ до охорони здоров'я - ключові аспекти державної молодіжної політики.

Участь у громадському житті: Підтримка участі молоді у громадському та політичному житті сприяє розвитку громадянської активності та демократії.

Технологічні зміни: Молодь більшою мірою адаптована до використання сучасних технологій, і молодіжна політика має враховувати їхні потреби та можливості у цій галузі.

Таким чином, державна молодіжна політика залишається актуальною та важливою для суспільства, оскільки молодь є ключовим фактором для майбутнього розвитку, інновацій та стійкості країни. Її успішна реалізація сприяє формуванню активних та відповідальних громадян, здатних справлятися із викликами сучасного глобалізаційного світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження специфіки формування та реалізації державної молодіжної політики, основних складових елементів та механізмів державної молодіжної політики, проблем реалізації державної молодіжної політики, реформування та модернізації державної молодіжної політики аналізують багато вчених, у тому числі: В. Барабаш, О.Балакірєв, І. Беззуб, Є. Бородін, Б.Буяк, М. Головатий, С. Голуб, І. Гузенко, A. Данилов, І.Єрмоленко, І. Ільїнський, Р. Левін, Е.Лібанова, А. Мінаєв, B. Панасюк, М.Перепелиця, Ю. Поліщук, Ю. Рубан, Б. Савченко, В. Цвєтков, О. Яременко та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної роботи є системний аналіз цифровізації формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні.

Виклад основного матеріалу

цифровізація молодіжна політика

Аналіз питання ефективності сучасної державної молодіжної політики потрібно здійснювати з урахуванням нових глобальних трендів, зокрема цифровізації публічного управління. Процеси цифровізації сучасного суспільства настільки сильно увійшли в життя людини, що розвиток цифрового простору і, як наслідок, присутності в ньому молоді, вносить суттєві коригування у формування та реалізацію державних програм молодіжної політики.

Як зазначають науковці, цифровий простір дозволяє почуватися включеним у процес прийняття політичних рішень, формує почуття причетності до того, що відбувається [1]. Розвиток цифрового простору призводить до доступності багатьох соціально важливих видів діяльності, які раніше формували довкола себе певні бар'єри [2].

Цифровізація призводить до соціальної трансформації такого виду, при якому ступінь впливу індивіда на суспільство залежить не тільки від його особистих якостей, а й від ступеня його цифрового охоплення.

Звідси важко переоцінити роль цифровізації сучасної молодіжної політики. Проте, провівши інформаційний пошук в основних соціальних мережах та платформах, доступних в Україні для даного дослідження, слід зазначити, що на даний момент державні програми мають слабку цифрову присутність у такій важливій для сучасної молоді галузі взаємодії як соціальні мережі.

Цифрові технології та соціальні мережі у роботі з молоддю активно використовуються у сучасних країнах [3]. У економічно розвинених країнах це пов'язано із прагненням суб'єктів молодіжної політики створити середовище участі, в якому молоді люди будуть повноправними суб'єктами соціальних змін. Молодь виступає важливим учасником формування онлайн- ландшафту [4] та творцем контенту [5]. Фокус зарубіжних досліджень спрямований також на вивчення пов'язаних з цим процесом проблем, наприклад, на пошук відповідності нових практик молодіжної політики, що використовують цифрові технології, та рівнем цифрової грамотності підлітків та молоді [6]. З'являються наукові дослідження, що розглядають вплив цифрових технологій у зміні ролі традиційних та нових агентів соціалізації (зростання ролі цифрових медіаперсон) у формуванні світогляду школярів та політичної й громадянської ідентичності [3].

На відміну від цифровізації шкільної освіти використання інформаційних технологій у молодіжній роботі пов'язано з неформальною освітою, яка передбачає надання можливості навчання з урахуванням інтересів молодих людей із застосуванням групових форматів роботи, які користуються успіхом у підлітків [7]. Але є й негативний погляд на процес цифровізації роботи з молоддю. Це пов'язано, в першу чергу, з потенційною залежністю молоді від цифрових технологій та їх негативним впливом на розвиток молодих людей [8].

Цифровізація роботи з молоддю розглядається як важлива частина практик залучення молоді у соціальні процеси з урахуванням потреб молоді, пов'язаних зі зростанням популярності користування гаджетами та цифровізацією життя молодих людей [9]. Також дослідники висловлюють думку про позитивний вплив цифровізації молодіжної політики у плані покращення результатів ініціатив, орієнтованих на молодь [3]. Цифровізація змінює характер практик політичних комунікацій молоді. Цифровізація трансформує характер соціальної взаємодії, даючи можливість застосування нових опосередкованих методів та інструментів взаємодії.

Процеси цифровізації змінюють простір молодіжної політики, створюють якісно нові умови для функціонування суб'єктів молодіжної політики, надаючи їм нові можливості та наділяючи їх новими інструментами, актуальними для публічного простору молодіжної політики.

Процеси цифровізації сприяли створенню нової інфраструктури молодіжної політики, яка включає всіх суб'єктів молодіжної політики, представлених в Інтернеті, що використовують інструменти цифрового простору для здійснення роботи із молоддю (сайти органів влади та організацій, акаунти в соціальних мережах, блоги, чат-боти тощо). У нових умовах привабливішими для молоді стають ті суб'єкти публічної молодіжної політики, які можуть представити в цифровому просторі найбільш цікавий та актуальний контент та здатні забезпечити повноцінне спілкування у віртуальному просторі.

Цифрові технології дозволяють створювати відкриті простори для рівноправного діалогу в молодіжній політиці [10]. Цифровізація молодіжної політики спрямована на викорінення традиційних соціальних ієрархій, що сприяє рівному доступу до молодіжної політики [11] і дозволяє сприймати молодих людей як активних цифрових учасників, творців та виконавців [10, p. 6].

Разом з тим, мережа Інтернет - джерело інформації, та молодь, проводячи більшу частину свого часу у віртуальному просторі, отримує знання про події, що відбуваються, саме з цього ресурсу. Сучасні соціальні медіа дають молоді можливість отримувати інформацію швидко та без особливих фінансових витрат. Концепція пасивного чи випадкового навчання дає змогу інтерпретації специфіки формування знань сучасними молодими людьми. Так звані «м'які новини» засвоюються не цілеспрямовано, а в результаті взаємодії молоді, наприклад, з розважальним контентом. Гартуючи пости в соціальних мережах, молодь засвоює інформацію (текстову, візуальну, аудіальну), яка стає основою для їх картини світу і від того, якої якості та якої спрямованості буде ця інформація, залежить уявлення молодих людей про соціальні процеси взагалі, і про наповненість молодіжних практик зокрема.

Одні дослідники задаються питаннями співвідношення поведінки молоді у звичайному житті та її поведінки у віртуальному просторі. Мережа Інтернет розуміється як «інтерактивне середовище участі» [12], інші вчені очікують, що онлайн-спілкування сприятиме підвищенню інтересу до участі молоді в політичних дискусіях, а також посиленню громадянської активності [13]. Спілкуючись у віртуальному середовищі, молодь формує свої погляди, які надалі стають відправною точкою різних форм участі.

Сьогодні Інтернет став для молоді природним середовищем для спілкування, розваг, «гібридним середовищем», яке поєднує в собі всі досягнення, завойовані традиційними ЗМІ. Найчастіше молоді люди використовують соціальні мережі, щоб обмінюватися думками, обговорювати цікаві для них теми. Інтернет створює унікальне середовище для можливості змішування публічного та приватного простору, для перебування в якій учасникам потрібна наявність певних якостей і навичок, пов'язаних, насамперед, з позиціонуванням у віртуальному просторі.

Молоді люди дуже сприйнятливі до нової інформації, а мережа Інтернет дає можливість швидко отримати інформацію, створити новий контент та поділитися ним. Завдяки здібності молодих людей швидко переробляти великий обсяг інформації, мережа Інтернет із її можливостями стає ідеальним середовищем для спілкування молоді.

Можна відзначити невідповідність технологій, які швидко розвиваються, та тих можливостей, які вони надають, інтересам підлітків та молоді, які швидше сприймають нововведення та формулюють нові запити, та соціальному середовищу, яке не так швидко реагує на ці зміни. Також важливо, що молода людина сьогодні отримує унікальну можливість створювати свій віртуальний простір та визначати місце в ньому, цим перетворюючись на суб'єкта молодіжної політики, може включатися в цифровий простір громадської молодіжної політики.

Соціальні мережі - це набір онлайн-інструментів, які підтримують соціальну взаємодію між суб'єктами та об'єктами молодіжної політики та охоплюють цілу низку інтерактивних Інтернет-додатків. Сьогодні поле публічної політики відкриває широкі можливості недержавним суб'єктам молодіжної політики формувати порядок денний, визначати вектори розвитку соціальних процесів, включатися молодь до спільного вирішення проблем.

На даний час не вщухають наукові дискусії про рівень громадянської участі молоді. Одні стверджують, що нинішня молодь відірвана від будь-яких проявів активності, інші ж відзначають підвищений інтерес з боку молодих людей саме до нових форм участі у соціальних практиках [14]. Порівнюючи форми участі сучасної молоді та їх батьків, П. Норріс зазначає наявність так званого поколінницького переходу від традиційних форм участі, пов'язаних, наприклад, з організацією роботи політичних партій, до нових форм участі, які зосереджуються на вирішенні певних проблем і припускають більш високий рівень індивідуалізації [15]. Таким чином, у зв'язку з великою різноманітністю проблем, актуальних для сучасної молоді, ми можемо говорити про безліч варіантів розв'язання даних проблем та про різноманітність обраних форм діяльності, від публікації у соціальних мережах новин до спонтанної участі у протестних акцій. Участь у протестних акціях, демонстраціях, участь у добровольчих акціях, підписання петицій, участь у мережі Інтернет - це форми діяльності, які найчастіше сучасна молодь обирає для позначення своєї позиції.

Дослідженнями доведено, що для більшості молодих людей, які займаються якоюсь діяльністю, наприклад, волонтерською, Інтернет не є загрозою відмови від традиційних форм активності, він є інструментом, який допомагає вести цю діяльність. Інтернет, зокрема, соціальні мережі, дозволяють залучати нових суб'єктів для участі у традиційних формах активності.

Таким чином, у суспільстві важко переоцінити вплив на суспільство такої групи як молодь. Очевидно, що сучасна молодь відчуває на собі не лише проблеми соціалізації, а й наслідки глобальних змін політичних реалій світу. Для сучасної молодої людини поняття «кордон» стало скоріше чимось ефемерним, що застосовується до адміністративно-територіального поділу тієї чи іншої країни. Молоді люди можуть вільно пересуватися світом, вільно соціалізуватися та комунікують з людьми свого віку в інших країнах, мають доступ до маси знань та систем освіти всієї планети, який обмежений більше їх матеріальними та фізичними можливостями. При цьому, держава повинна розуміти, що соціалізація, глобалізація молоді так чи інакше призведе до посилення їхнього політичного інтересу і, як наслідок, бажання зі спостерігача державної політики перетворитися на повноправного учасника прийняття політичного рішення.

Замкнутість сучасної молодіжної політики на державних структурах призведе або до нетрансформованості самої політики та її неможливості протистояти викликам сучасності. У формуванні її необхідна та обов'язкова участь інших соціальних інститутів та громадянського суспільства, завдяки чому сама молодіжна політика почне вибудовуватись у життєздатну самостійну систему, яка рухається не з примусу зверху в єдиному напрямі, а самостійно обирає шлях свого розвитку, відповідаючи на актуальні та гострі питання, що стоять перед сучасною українською молоддю.

Підбиваючи підсумки вищевикладеного, слід зазначити: формування сучасної вітчизняної молодіжної політики відбувається у досить складних політичних та економічних умов, на даний момент знаходиться у стадії далекому від завершення або чіткої концепції; державна молодіжна політика в силу викликів, що стоять перед державою, акцентує питання патріотичного виховання та духовно-моральних орієнтирів, відводячи на другий план такі важливі питання, як екологія, молода сім'я, економічна безпека людини, цифрова безпека громадянина; розвиток молодіжної політики у регіонах носить швидше інформативний характер, приділяючи недостатньо уваги питанням взаємодії та включення молоді до процесів прийняття управлінських рішень; цифровізація молодіжної політики йде слабко, присутність у соціальних мережах невиразна.

На даний час в Україні йде розвиток державних програм молодіжної політики, їх якісне наповнення та збільшення спектру інтересів. Тим не менш, для ефективної взаємодії з молоддю як частиною політичного процесу, слід розширити інформаційну присутність самої молодіжної політики, дозволивши цим, включити в активну взаємодію більшу кількість її об'єктів.

В Україні необхідно розробити Стратегію цифровізації державної молодіжної політики України на 10 років, яка полягає з одного боку - у формуванні нової генерації молоді, яка має можливості вільно розвиватися та соціалізуватися у глобальному світовому суспільства, отримувати освіту та реалізовувати свій кадровий потенціал, отримувати відповідну гідну оплату праці та бути підтриманими державою, з іншого боку, формування молоді як важливого складового елементи для прийняття та реалізації важливих державно-управлінських рішень, важливої та необхідної частини сучасного суспільства.

У Стратегії цифровізації державної молодіжної політики України на 10 років слід передбачити такі основні елементи:

1. Формування єдиної Інтернет-платформи для молоді «Майбутній кадровий капітал - 2050», де передбачити можливості комунікації органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, молоддю країни щодо важливих аспектів державної молодіжної політики.

2. Формування цифрових компетенцій через запровадження онлайн курсів для різних вікових категорій молоді, формування у молодих людей розуміння щодо інформаційної гігієни та основних здібностей розуміти та сприймати інформацію з різних джерел, розрізняти якість та безпечність цих джерел інформації.

3. Формування інформаційної безпеки молоді через запровадження роз'яснювальних контентів в соціальних мережах, на відкритих платформах органів державної влади.

4. Формування громадських ініціатив у молодих людей, що передбачає відкриті онлайн зустрічі з представниками інститутів громадянського суспільства, політичних партій щодо можливостей реалізації себе у суспільно- політичному середовищі.

5. Підвищення довіри молоді до держави. Слід формувати дієві комунікації з молоддю через соціальні мережі, чат-боти, офіційні сайти щодо важливих питань формування та реалізації сучасної державної молодіжної політики України.

6. Залучення молоді до обговорення важливих ініціатив органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо формування та реалізації державної молодіжної політики через Інтернет-платформи, соціальні мережі, різні чат-боти.

7. Надання соціальних та адміністративних послуг молоді через спеціальну Інтернет-плаформу «Майбутній кадровий капітал - 2050», зокрема:

7.1. Здобуття освіти. Необхідно передбачити прозорі та відкриті механізми вступу та отримання професійної та вищої освіти, у тому числі за кордоном, передбачити встановлення стипендій для талановитої та обдарованої молоді. Зазначені механізми мають бути у цифровому форматі, щоб молоді люди могли обирати через Інтернет та вступати до закладів вищої освіти у будь-якій точки світу.

7.2. Питання працевлаштування. Необхідно сформувати електронний реєстр вакансій для молоді, де є можливості не лише побачити такі вакансії, а й подати документи для працевлаштування і поспілкуватися з роботодавцем. Передбачити механізми підтримки цифрового молодіжного підприємництва. Можна передбачити інформаційний супровід молоді щодо можливостей працевлаштування, основних етапів працевлаштування та можливостей кар'єрного розвитку.

7.3. Питання надання електронних соціальних послуг молоді, що передбачає постійні комунікації через інформаційно-комунікативні технології щодо можливостей молоді отримати кредити, пільги та інші соціальні гарантії тощо.

Державна політика для молоді має стати найсучаснішим і найунівер- сальнішим інструментом, спрямованим на перетворення та модернізацію нашої держави. У сучасний період державна молодіжна політика неодноразово змінювалася в контексті інституціоналізації як одне з пріоритетних завдань внутрішньої політики України Цифровізація молодіжної політики формує нове проблемне поле та низку пріоритетних завдань. Насамперед це забезпечення безпеки для молоді в інформаційному просторі, і як наслідок, формування державної політики задля розвитку та подальшої реалізації молодіжного людського капіталу у суспільстві. Це дозволяє стверджувати, що для держави важливо розглядати програму безпечного цифрового середовища для молоді як один із факторів розвитку безпечної держави.

Висновки

Цифровізація молодіжної політики виконує низку важливих для молоді та для молодіжної політики функцій. По-перше, це інформування молоді про плановані та реалізовані проекти та заходах. По-друге, у результаті засвоєння інформаційного контенту відбувається формування ціннісної картини молоді. По-третє, цифровізація сприяє інтеграції молоді у простір молодіжної політики. По-четверте, молодь стає активним суб'єктом формування та реалізації державної молодіжної політики.

Водночас, можливості цифрового простору не повною мірою використовуються суб'єктами молодіжної політики для формування певної картини світу молодої людини; для включення молоді до конструктивних практик молодіжної політики. Сьогодні можна говорити про неготовність самої системи до активного використання всіх ресурсів та технологій інформаційного простору для включення молодих людей у практику молодіжної політики. Початковою проблемою, на нашу думку, виступає відсутність уваги зі сторони традиційних суб'єктів молодіжної політики до інтересів молоді. Ми сьогодні спостерігаємо новий простір розгортання соціальних процесів - віртуальний простір, де участь молоді набуває нових рис і характеристик, і тут дуже важливі розуміння цих тенденцій зі сторони суб'єктів молодіжної політики та якісніше їх включення до нового середовища публічної політики.

Сьогодні процес цифровізації молодіжної політики відкриває нові можливості для розширення форматів роботи із молоддю. Цифровий простір розширює поле державної молодіжної політики. Цифровий простір створює новий формат відносин між суб'єктами та об'єктами молодіжної політики, тим самим дає стимул до розвитку інноваційних механізмів державної молодіжної політики.

Література

1. Сиротін В. Д. Особливості цифровізації у сфері публічного управління. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування. 2023. N° 9. URL: https://reicst.com.ua/pmtl/article/view/2023-9-02-06/2023-9-02-06

2. Макарова І. О., Пігарєв Ю. Б., Сметаніна Л. С. Цифровізація публічного управління на регіональному та міському рівнях. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ОРІДУ. 2021. №. 2(83). С. 86-91.

3. Harvey C. Using ICT, digital and social media in youth work. A review of research findings from Austria, Denmark, Finland, Northern Ireland and the Republic of Ireland. National Youth Council of Ireland. Retrieved from http://www.youth.ie/sites/youth.ie/files/International% 20report%20final.pdf

4. Subrahmanyam K. & Smahel D. Digital youth: he role of media in development. New York, NY: Springer, 2010.

5. Koh K. Adolescents' information-creating behavior embedded in digital media practice using scratch. Journal of the Association for Information Science and Technology. 2013. 64(9). P. 1826-1841.

6. Pawluczuk A., Hall H., Webster G. and Smith C. Digital youth work: youth workers' balancing act between digital innovation and digital literacy insecurity In Proceedings of ISIC, The Information Behaviour Conference, Krakow, Poland, 9-11 October: Part 2. Information Research, 24(1), paper isic1829, 2019. Retrieved from http://InformationR.net/ir/24-1/isic2018/ isic1829.html

7. Black J., Castro J. & Lin C. Youth practices in digital arts and new media: learning in formal and informal settings. New York, NY: Palgrave Macmillan, 2015.

8. Aiken M. The cyber effect: a pioneering cyberpsychologist explains how human behavior changes online. New York: NY: Spiegel & Grau, 2016.

9. Taylor T. The digital edge - Nominet Trust announce new funding challenge. Retrieved from http://www.timdavies.org.uk/2012/06/11/the-digital-edge-nominet-trustannounce-new-funding- challenge/

10. Ito M., Gutierrez K., Livingstone S., Penuel B., Rhodes J., Salen K.,... & Watkins S. C. Connected learning: an agenda for research and design. BookBaby, 2013.

11. Tuominen S. Presentation: what is digital youth work? Retrieved from Verke - National Development Centre for Digital Youth Work. Retrieved from https://www.verke.org/ material/what-is-digital-youth-work/?lang=en

12. Sarcinelli U. Medien und Demokratie. In: Morschel, T.; Krell, C. (Hrsg.) Demokratie in Deutschland. Zustand - Herausforderungen - Perspektiven. Wiesbaden: Springer VS Verlag, 2012. S. 271-318.

13. Wolling J. Onlinenutzung und Einstellungen zur Politik. Ergebnisse einer reprasentativen Panelstudie. In: Marcinkowski, F.; Pfetsch, B. (Hrsg.). Politik in der Mediendemokratie. PVS, Sonderheft 42. 2009. S. 447-467.

14. Kitanova M. Youth political participation in the EU: evidence from a crossnational analysis. Journal of Youth Studies. 2020. Vol. 23. № 7. 819-836. URL: https://www.tandfonline.com/ doi/full/10.1080/13676261.2019.1636951.

15. Norris P. “Young People and Political Activism: From the Politics of Loyalties to the Politics of Choice?”. Paper presented to the council of Europe Symposium, `Young people and democratic institutions: From disillusionment to participation', Strasbourg, November 27-28, 2003.

References

1. Syrotin, V. D. (2023). Osoblyvosti tsyfrovizatsii u sferi publichnoho upravlinnia [Features of digitalization in the field of public administration], Problemy suchasnykh transformatsii. Seriia: pravo, publichne upravlinnia ta administruvannia - Problems of modern transformations. Series: law, public management and administration, (9). Retrieved from https://reicst.com.ua/pmtl/article/view/2023-9-02-06/2023-9-02-06 [in Ukrainian].

2. Makarova, I. O. & Pihariev, Yu. B. & Smetanina, L. S. (2021), Tsyfrovizatsiia publichnoho upravinnia na rehionalnomu ta miskomu rivniakh [Digitization of public administration at the regional and city levels] Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia: zb. nauk. pr. ORIDU - Actual problems of state administration: coll. of science ORIDU, vol. 2(83), рр. 86 - 91 [in Ukrainian].

3. Harvey, C. Using ICT, digital and social media in youth work. A review of research findings from Austria, Denmark, Finland, Northern Ireland and the Republic of Ireland. National Youth Council of Ireland. Retrieved from http://www.youth.ie/sites/youth.ie/files/International% 20report%20final.pdf [in English].

4. Subrahmanyam, K. & Smahel, D. (2010), Digital youth: he role of media in development. New York, NY: Springer [in English].

5. Koh, K. (2013), Adolescents' information-creating behavior embedded in digital media practice using scratch. Journal of the Association for Information Science and Technology, 64(9), рр. 1826-1841 [in English].

6. Pawluczuk, A. & Hall H. & Webster G. & Smith, C. (2019), Digital youth work: youth workers' balancing act between digital innovation and digital literacy insecurity In Proceedings of ISIC, The Information Behaviour Conference, Krakow, Poland, 9-11 October: Part 2. Information Research, 24(1), paper isic1829. Retrieved from http://InformationR.net/ir/24-1/isic2018/isic1829.html [in English].

7. Black, J. & Castro, J. & Lin, C. (2016), Youth practices in digital arts and new media: learning in formal and informal settings. New York, NY: Palgrave Macmillan, 2015 [in English].

8. Aiken, M. (2016), The cyber effect: a pioneering cyberpsychologist explains how human behavior changes online. New York: NY: Spiegel & Grau [in English].

9. Taylor, T. (2012), The digital edge - Nominet Trust announce new funding challenge. Retrieved from http://www.timdavies.org.uk/2012/06/11/the-digital-edge-nominet-trustannounce- new-funding-challenge/ [in English].

10. Ito, M. & Gutierrez, K. & Livingstone, S. & Penuel, B. & Rhodes,J. & Salen, K.,... & Watkins, S. C. (2013), Connected learning: an agenda for research and design. BookBaby [in English].

11. Tuominen, S. Presentation: what is digital youth work? Retrieved from Verke - National Development Centre for Digital Youth Work. Retrieved from https://www.verke.org/ material/what-is-digital-youth-work/?lang=en [in English].

12. Sarcinelli, U. (2012), Medien und Demokratie. In: Morschel, T.; Krell, C. (Hrsg.) Demokratie in Deutschland. Zustand - Herausforderungen - Perspektiven. Wiesbaden: Springer VS Verlag, рр. 271-318 [in English].

13. Wolling, J. (2009), Onlinenutzung und Einstellungen zur Politik. Ergebnisse einer reprasentativen Panelstudie. In: Marcinkowski, F.; Pfetsch, B. (Hrsg.). Politik in der Mediendemokratie. PVS, Sonderheft 42, рр. 447-467 [in English].

14. Kitanova M. (2020), Youth political participation in the EU: evidence from a crossnational analysis. Journal of Youth Studies, Vol. 23, № 7, рр. 819-836. Retrieved from https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/13676261.2019.1636951 [in English].

15. Norris, P. (2003), “Young People and Political Activism: From the Politics of Loyalties to the Politics of Choice?”. Paper presented to the council of Europe Symposium, `Young people and democratic institutions: From disillusionment to participation', Strasbourg, November 27-28 [in English].

Размещено на Allbest.ru