Актуалізація державної міграційної політики у воєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуалізація державної міграційної політики у воєнний період

Мосора Лариса Степанівна, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Анотація

У статті наведено декілька теоретичних підходів до сутності державної міграційної політики на основі яких визначаються подальші напрями її реалізації, проаналізовано актуальні закордонні й вітчизняні наукові дослідження за міграційною тематикою. Досліджено сутність наукової категорії «державна міграційна політика» та її вплив на соціально-економічні, культурні, демографічні процеси. Оскільки людський капітал відіграє ключову роль у забезпеченні ефективного функціонування економічної системи країни, саме тому соціально-економічний захист населення та ефективне керування міграційними процесами є запорукою національної безпеки, розвитку національної економіки та суспільства в цілому. Запропоновано власний підхід до визначення терміну «державна міграційна політика». Виокремлено основні принципи та функції державної міграційної політики та зосереджено увагу на тому, які з них стають першочерговими у період воєнного стану. Підкреслено, що на державну міграційну політику покладаються важливі завдання щодо урегулювання міграційних процесів, зокрема: еміграції, імміграції, нелегальної міграції, внутрішньо переміщених осіб, репатріації, рееміграції.

Наведено та охарактеризовано два важливі напрями на які загалом націлюється державна міграційна політика. Водночас, підкреслено, що у різні періоди суспільних перетворень така політика може вирішувати одні завдання, у той час, як інші завдання значною мірою можуть залишатися поза увагою. За останні два роки державна міграційна політика України значною мірою спрямована на урегулювання потоків внутрішньо переміщених осіб, репатріацію (повернення незаконно вивезених українських дітей, обмін полонених цивільних та військових громадян України), допомогу емігрантам, які покинули Україну на невизначений термін. Підкреслено, що на початку повномасштабних воєнних дій на території України кількість емігрантів різко зросла, що ще більше посилило роль державної міграційної політики в оптимізації міграційних потоків і потребу їх урегулювання. Окрему увагу приділено формуванню та розвитку міграційної політики України, перспективам її подальшого удосконалення та зміни пріоритетів. Доведено потребу державного регулювання міграційної активності населення в умовах воєнного стану в Україні.

Key words: державна міграційна політика, міграційні процеси, міграція населення, еміграція, імміграція.

Abstract

Update of the state migration policy during the war period

Mosora Larysa Stepanivna PhD in public administration, associate professor, associate professor of the Department of public management and administration, Ivano-Frankivsk national technical university of oil and gas

The main theoretical approaches to the formation of the state migration policy are characterized, foreign and domestic scientific research on migration topics is analyzed. An own approach to defining the term "migration policy" is proposed. The main principles and functions of the state migration policy are highlighted. The essence of the scientific category "state migration policy" and its influence on socio-economic, cultural, demographic processes have been studied. Since human capital plays a key role in ensuring the effective functioning of the country's economic system, that is why socio-economic protection of the population and effective management of migration processes are a guarantee of national security, development of the national economy and society as a whole. It is emphasized that the state migration policy is entrusted with important tasks related to the regulation of migration processes, in particular: emigration, immigration, illegal migration, internally displaced persons, repatriation, re-emigration. Two important directions aimed at by the state migration policy are presented and characterized.

At the same time, in different periods of social transformation, such a policy is aimed at solving some tasks, while others may be largely ignored. Over the past two years, the state migration policy of Ukraine has been largely aimed at regulating the flow of internally displaced persons and repatriation (return of illegally deported Ukrainian children, exchange of captured civilian and military citizens of Ukraine). It is emphasized that at the beginning of full-scale military operations on the territory of Ukraine, the number of emigrants increased sharply, which further strengthened the role of the state migration policy in optimizing migration flows and the need for their regulation. Particular attention is paid to the formation and development of Ukraine's migration policy, prospects for its further improvement and changes in priorities. The need for state regulation of the migration activity of the population in the conditions of martial law in Ukraine has been proven.

Keywords: state migration policy, migration processes, population migration, emigration, immigration.

Постановка проблеми

Міграція - надзвичайно складний історичний, економічний, соціальний, культурологічний процес, пов'язаний із геопросторовими переміщеннями населення. Населення мігрує з різних причин, інколи просто щоб побачити інші країни, збагатити себе культурно, але часто є значно глибинні та серйозніші фактори зміни місця проживання. Для України таким першочерговим фактором був і залишається фактор війни. Ніщо так не травмує людину та не підштовхує до еміграції як війна. З історії нам відомо про декілька масштабних міграцій українців з території України, не став виключенням і початок широкомасштабного вторгнення ворога на територію нашої держави. Це призвело до великих неконтрольованих процесів міграції населення, частина з яких отримало статус внутрішньо переміщених осіб, а частина - стала вимушеними мігрантами в багатьох країнах Європи та світу.

Міграція залежить від усіх видів людської життєдіяльності і водночас впливає на них, віддзеркалює закономірності й особливості формування способу життя мешканців різних суспільних утворень. Саме тому міграція є об'єктом уваги представників різних галузей наукових знань та потребує постійного аналізу, дослідження, регулювання й контролю з боку держави. З іншого боку, однією з умов усестороннього розвитку держави, зростання її впливовості на міжнародній арені, розширення співпраці з іншими країнами є впровадження ефективної державної міграційної політики та постійне вдосконалення системи державного управління міграційними процесами, що має впроваджуватись з урахуванням національних інтересів; реалій соціально-економічного, політичного, етнокультурного середовища; географічного розташування країни; міграційної та демографічної ситуації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Оскільки міграційна політика має міждисциплінарний характер, вона є предметом соціологічного, економічного, політологічного, правового досліджень та досліджень у сфері публічного управління й адміністрування. Залежно від того у якій галузі проводиться дослідження міграційної політики можуть актуалізуватись ті чи інші аспекти її реалізації. До прикладу, в наукових працях з права увага зосереджується на аналізі адміністративно-правових засад формування та реалізації державної міграційної політики (Т. Дракохруст [5], Р. Сопільник [15]); у соціологічних дослідженнях державна міграційна політика розглядається в контексті забезпечення національної безпеки (Р.Бичай [1]); в наукових дослідженнях з економіки розкриваються основні аспекти державного регулювання міграційних процесів у контексті соціально-економічного розвитку країни (В. Поліщук [11]).

У сфері публічного управління та адміністрування є досить мало наукових досліджень, але саме в них проводиться аналіз особливостей державного регулювання міграційних процесів, впливу та ролі держави на визначення пріоритетних напрямів реалізації державної міграційної політики (О. Малиновська [8]). За останні два роки кількість наукових публікацій щодо міграційних процесів, державної міграційної політики зросла в рази, при цьому основний акцент якраз і робиться на тому, як регулювати міграцію у період воєнного стану. Таким чином, робимо висновок, що міграція є справді досить складним процесом, на який, з одного боку впливають багато чинників, а з другого боку - від неї залежать подальші економічні, соціальні, демографічні та інші процеси в державі. Саме тому, від ролі держави у регулюванні даного процесу, від якості та ефективності державної міграційної політики значною мірою залежить наскільки міграційні процеси будуть урегульованими та сприятимуть розвитку держави у перспективі.

Мета статті. Дослідити актуальні напрями реалізації державної міграційної політики в Україні в період воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Міграційна політика є комплексом законодавчих, організаційних та економічних заходів, спрямованих на регулювання в'їзду та виїзду населення з країни, зокрема робочої сили [3]. Більш конкретизованим є підхід до інтерпретації сутності міграційної політики як системи умов, способів і заходів для управління міграційною рухливістю населення [9], як цілеспрямованої діяльності органів державної влади з регулювання міграційних та інтеграційних процесів, а також пов'язаних з ними факторів з метою оптимізації міграційної активності населення відповідно до національних пріоритетів, гармонізації індивідуальних і суспільних інтересів, покращення якості життя населення та забезпечення цілісності соціуму [12].

Таким чином, відсутність єдиного підходу до трактування сутності міграційної політики свідчить про її неоднорідність, складність та унікальність. Кожне із наведених визначень має право на існування, оскільки акцентує увагу на найактуальніших, на думку автора, аспектах. Роботи зазначених авторів є вагомим внеском в дослідження феномену міграції та управління ним, вони мають незаперечну практичну цінність. Проте, необхідно зазначити, що публічно-управлінський аспект регулювання міграційних потоків залишається недостатньо вивченим та потребує подальших наукових розробок. Її варто розуміти, як систему концептуально об'єднаних засобів, за допомогою яких держава, а також її суспільні інститути, дотримуючись визначених принципів, прагнуть досягнення цілей, які мають відповідати і сучасному, і майбутньому етапам розвитку цього суспільства.

Державна міграційна політика тісно взаємодіє із: соціальною політикою (міграційні процеси залежать від соціальних факторів, які можуть бути привабливими чи відштовхуючими для мігрантів); демографічною політикою (міграція населення помітно впливає на демографічну ситуацію: у певних випадках вона сприяє зниженню “демографічного тиску”, а в інших - дозволяє компенсувати природний спад населення. Крім цього, міграційні процеси можуть призвести до істотних змін у статево-віковій структурі населення країни); з національною політикою (в умовах глобалізації і загострення глобальних проблем, міграційні процеси впливають на соціальну і етнокультурну безпеку); економічною політикою (міграційні процеси тісно пов'язані з рухом міграційного капіталу, визначенням необхідних для регіону трудових ресурсів, стимулюванням міграційного припливу чи відпливу робочої сили); геополітикою (міграція населення виступає дієвим інструментом перерозподілу населення по території країн світу).

Системність і використання дедуктивних підходів у діалектиці вивчення регулювання міграційних потоків, дає можливість зробити висновок про те, що міграційна політика - це сукупність цілей та заходів, що реалізуються через механізм складовими якого є методи, важелі і нормативно-правове забезпечення, щодо регулювання внутрішніх і зовнішніх міграційних потоків з урахуванням соціально-економічної стратегії держави та змісту зовнішньої політики.

Варто зазначити, що в сучасних умовах наростання глобалізаційних процесів, урядам країн доречно здійснити перехід від контролю до регулювання міграційних потоків, враховуючи права людини на свободу пересувань та вибору місця проживання, яку передбачено Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року та дотримуватись визначених принципів реалізації міграційної політики.

Як справедливо зазначає О. Малиновська, «.. .ключовим при формуванні міграційної політики є визначення її мети, яка є поняттям конкретно-історичним, що змінюється залежно від етапу розвитку держави і суспільства, суспільного ладу, розстановки політичних сил, традицій, особливостей культури, міжнародних зв'язків» [9].

Загалом державну міграційну політику розглядають у двох напрямах реалізації: регулювання еміграції населення (державна еміграційна політика) та регулювання імміграційних процесів (державна імміграційна політика). Але це є досить узагальненим поділом, адже у кожному із цих видів можна виділити ще безліч підвидів і відповідних напрямів реалізації державної міграційної політики. Якщо, до прикладу, вести мову про державну еміграційну політику, то варто вказати, що її основною ціллю є стимулювання зворотної та циркуляційної рееміграції та репатріації (особливо актуальна ціль на сьогодні для України). Досягнення вказаної цілі передбачає реалізації таких завдань:

- розробку заохочувальних програм для повернення громадян з-за кордону з досвідом, певним капіталом та бажанням відкрити власну справу;

- допомогу реемігрантам, тимчасовим трудовим мігрантам у пошуку місця роботи чи започаткування власної справи;

- налагодження каналів передачі інформації емігрантам;

- укладення угод з основними країнами-реципієнтами щодо можливостей тимчасового працевлаштування емігрантів;

- стимулювання притоку приватних грошових переказів громадян, що працюють за кордоном;

- звільнення від сплати мита або надання митних пільг на ввезення обладнання для започаткування власної справи реемігрантами;

- стимулювання діяльності громадських організацій, орієнтованих на надання соціальних послуг реемігрантам [13].

Але, по суті, еміграція населення полягає в тому, що громадяни країни покидають її з різних причин та переїжджають жити на тимчасовій чи постійній основні в іншу країну. Держава може регулювати еміграцію шляхом активної взаємодії з іншими державами, беручи участь у Міжнародній організації з питань міграції, здійснюючи контроль за переміщенням своїх громадян, надаючи їм консультаційну чи іншу допомогу, щоб полегшити їх перебування в інших країнах та прискорити процес адаптації. Не менш важливим є завдання щодо повернення українців на Батьківщину. Ще до повномасштабної війни Україні були властиві еміграційні процеси, проте вони були більш контрольованими. З лютого 2022 р. більшість населення, що виїхало закордон зробило це не з власної волі чи зваженого рішення, а тому що тікало від воєнних дій.

На сьогодні Україна належить до групи країн, які є найактивнішими учасниками міжнародних міграційних процесів. Так, за даними Організації Об'єднаних Націй, кількість українських мігрантів, які перебувають за кордоном, за підсумками вересня 2023 року становила 6,2 млн [6]. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації (РФ) в Україну, наслідком якого є масштабне знищення об'єктів нерухомого майна громадян, виробничих потужностей, робочих місць, значна частина українців знайшла прихисток у Польщі, Чехії, Німеччині, країнах Балтії. За даними Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй (УВКБ ООН), станом на 07.11.2023 р. у Європі зафіксовано 5,8 млн біженців з України. Найбільше українських громадян-біженців прийняли Польща та Німеччина [10]. Польща була однією із перших країн, яка допомагала тисячам біженців з України врятуватися від війни. Поляки облаштували пункти гуманітарної допомоги для українців, на волонтерських засадах допомагали їм вирішувати нагальні проблеми, а також - відкрили свої домівки, надавши притулок українським громадянам.

Зовнішня міграція українців є фактором турбулентності на ринку праці, проявом якої є кадрова криза. Посилення еміграції українців, що є наслідком повномасштабного російського вторгнення, - економічний та гуманітарний виклик не лише для України, як жертви агресії, але і для держав, які надають українцям тимчасовий прихисток та приймають біженців. Проведене дослідження компанією Gradus Research спеціально до Київського міжнародного економічного форуму 2023, що будувалось на опитуванні українців, які від початку повномасштабного вторгнення мігрували за кордон і досі там залишаються, та опитування бізнес-спільноти показало, що основною причиною переїзду за кордон від початку повномасштабної війни стало питання безпеки та благополуччя сім'ї -- про це заявляють майже половина опитаних (45%). В топі країн, куди мігрували, залишаються Польща (29%), Литва (16%) та Німеччина (10%). І майже дві третини респондентів (62%) констатують, що змогли адаптуватися (повністю або швидше) до життя у країні перебування. Крім того, за результатами опитування виявлено, що 70% опитаних мешканців України, які від початку війни перемістилися жити за кордон, наразі мають роботу. 54% працюють у країні перебування, ще 12% працевлаштовані в українських компаніях і працюють віддалено, а 4% працюють дистанційно на іноземну компанію. Причиною безробіття серед опитаних українських мігрантів часто є незнання місцевої мови (43%) [14].

Оскільки серед основних видів міграції населення, які наразі спостерігаються в Україні є не лише міграція за кордон, але і внутрішні переміщення всередині країни, незаконне вивезення українських громадян до РФ, першочерговим завданням міграційної політики України є тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО), створення задовільних умов для їх проживання, надання їм необхідної психологічної, гуманітарної та матеріальної підтримки, максимальне залучення людського капіталу ВПО в регіонах-реципієнтах, доручення ВПО до життя громади як умови попередження соціальної напруги, розробка дієвого механізму пошуку та повернення депортованих і взятих у полон українських громадян.

Складність сучасної соціально-економічної, демографічної ситуації в Україні загострюється також зростанням внутрішніх міграційних потоків з регіонів де ведуться активні бойові дії, яким притаманні непередбачуваність та динамічність. Станом на 1 вересня 2023 р. в Україні зареєстровано 4 млн 965 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з яких 300 тис. додалися за останній рік, тобто з 1 вересня 2022-го [2]. Київ, Дніпро та Харків очолюють рейтинг міст за кількістю переселенців. Лідером за кількістю ВПО є столиця України - тут зареєстровано приблизно 380 тис. переселенців. Майже вдвічі менше проживає наразі у Дніпрі, а саме 175 тис. осіб. Замикають п'ятірку міст за кількістю ВПО Харків, Запоріжжя та Одеса: саме східні та південні обласні центри наразі мають найбільше зареєстрованих переселенців. Переміщення людей з однієї місцевості в іншу викликає багато питань щодо забезпечення освіти, медицини, ЖКГ, працевлаштування і так далі.

Лише у Херсоні загальна статистика щодо кількості ВПО поки відсутня (різні відповіді від декількох районних рад міста, департаментів міської ради). Херсонський ЦНАП веде реєстрацію ВПО лише з 15 березня 2023 року, тому загальну кількість поки назвати не може. Попри те, що східні регіони країни залишаються в лідерах, за останній рік кількість ВПО у західних областях значно підвищилась.

В умовах стрімкого зростання числа ВПО в Україні, суттєво загострилися проблеми пов'язані не тільки з тимчасовим розміщенням, забезпеченням соціального захисту ВПО, але й можливістю зайнятості, реалізації їхнього кадрового потенціалу.

У цілому, зміни на ринку праці під час повномасштабної війни показують наявність кількох етапів його функціонування в цих умовах. Так, наприкінці лютого та у березні 2022 р. активність на ринку праці різко скоротилась. В країні закрилося багато бізнесів і люди масово втратили роботу. Потім відбувалася певна адаптація до умов війни. За результатами дослідження Advanter Group (проведено з 11 по 13 вересня 2022 р.), повністю припинили діяльність 54% підприємств в Україні, 25% - майже зупинили свою діяльність, 21% підприємств провели релокацію (2% - повністю, 12% - частково, 7% - в процесі), 31% підприємств не встигли її провести [4]. За таких умов, актуалізує своє значення проблема необхідності розроблення та реалізації заходів, спрямованих на зниження рівня безробіття серед внутрішньо переміщених осіб. Що ж до майбутніх перспектив бізнесу на 2024 р., то власники малих та середніх підприємств здебільшого налаштовані досить оптимістично: 56% планує підтримувати бізнес; 30% планують збільшувати бізнес; 8% планує збільшити кількість партнерів; 4% планує диверсифікувати послуги/товари; 2% планує вийти на новий ринок [16].

З 2022 року уряд України реалізує програми підтримки ВПО, які передбачають гарантії дотримання прав і свобод ВПО, гарантії у сфері соціального страхування на випадок безробіття, виплати щомісячної допомоги на проживання, компенсацію родинам, які прихистили в своїх домівках вимушених переселенців, компенсації роботодавцям за працевлаштування ВПО, пільги у сфері освіти та інші пільги (житлова субсидія, право на земельну ділянку тощо). До прикладу, згідно даних Міністерства соціальної політики України, у 2022 році понад 2,3 млн внутрішньо переміщених осіб отримали допомогу на проживання, на виплату якої з держбюджету було виділено 52,8 млрд гривень [10].

Ще одним важливим завданням міграційної політики є репатріація населення, яка може розглядатись з двох позицій: 1. Повернення емігрантів через багато років на Батьківщину з поновленням їх у правах громадянства; 2. Повернення на Батьківщину військовополонених та цивільних, які під час війни опинились за межами своєї держави. На сьогодні, Україна активно працює над поверненням додому незаконно вивезених дітей та обміном військових і цивільних полонених. На жаль, для України це надскладне завдання, адже держава не була готова до цього.

Примусове переселення українських громадян на територію Росії з територій України зайнятих російською армією, розпочалася відразу після 24 лютого 2022 року. Встановити реальні цифри кількості українських громадян, як дорослих, так і дітей, вивезених на територію Російської Федерації, на даний момент неможливо через низку причин. За даними української влади може йтися про близько 2 мільйонів українців, серед яких переважно жінки, діти та літні люди. Національне інформаційне бюро України станом на 20 червня 2023 року зафіксувало 19 499 випадків депортації дітей [7].

Попри відсутність на території РФ консульства України, державні органи влади України сприяють поверненню громадян України, депортованих на територію РФ. Так, у системі центральних органів виконавчої влади головним органом, який забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав примусово переміщених (депортованих) осіб та реалізує її, є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції). Так, згідно даних Мінреінтеграції, станом на 10.08.2023 р. Україні вдалося повернути лише 380 депортованих дітей [7]. На грудень 2023 р. ця цифра складає 522 дитини [15].

У зв'язку із цим, актуалізується проблема оптимізації механізму регулювання міграційних процесів, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню продуктивності державного управління соціально-економічним розвитком України. Необхідність активного втручання урядових структур у перебіг міграційних процесів в Україні є очевидною, однак міграційна політика України в жодному разі не повинна зводитись до жорстких обмежень, що лише загострить проблему нелегальної міграції та зумовить підвищення напруженості у суспільстві.

Розробка ефективної міграційної політики необхідна, з одного боку, для мінімізації ризиків зумовлених міграцією, а з іншого - для використання позитивного потенціалу даного процесу в інтересах розвитку держави. Вона вимагає наукового осмислення дефініції «міграційна політика» та проведення оцінки теоретичних та методологічних підходів до її формування та реалізації.

державний міграційний політика

Висновки

В умовах сьогодення міграція робочої сили є однією із домінуючих форм прояву міжнародних економічних відносин. Міграційні потоки, породжуючи вагомі політичні та соціально-економічні виклики, сприяють зниженню соціальної напруженості, забезпечують реалізацію права людини на свободу пересування та вибору місця проживання, де вона може принести вагомий внесок у суспільне виробництво та власний добробут.

За таких умов, ключовою метою державної міграційної політики, як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються є забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, сталого соціально- економічного та демографічного розвитку, зміцнення національної безпеки, запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів, захист громадян, які перебувають за кордоном, створення умов для безперешкодної реалізації прав і свобод іммігрантів.

Окрім створення національної правової бази, запорукою успішної реалізації державної міграційної політики є формування інститутів, відповідальних за управління зовнішньою трудовою міграцією; належне кадрове впорядкування спеціалізованих органів державної влади; забезпечення достатньої матеріальної та фінансової бази регулювання міграційного руху.

Оскільки за даними ООН у світі налічується понад 6 млн мігрантів- українців, уже сьогодні перед Україною постає необхідність розробки державної стратегії рееміграції громадян у післявоєнний період й запровадження урядом інституційного механізму підтримки українців щодо повернення додому. Необхідність формування в Україні державної стратегії рееміграції громадян підтверджується дослідженнями Центру економічної стратегії, Центру економічного відновлення та Інституту демографії, що дасть можливість зменшити дефіцит робочої сили у 3,1-4,5 млн осіб.

Необхідно розробити чіткий механізм координації державної політики у сфері міграції. Важливо, щоб при цьому розуміння міграційної політики не обмежувалося лише регулюванням в'їзду/виїзду з країни та контролем за перебуванням іноземців на території держави, а відповідало тому, яке містить достатньо широке питання, включаючи питання репатріації українців, які виїхали раніше, чи незаконно вивезено з України, інтеграції іммігрантів в українське суспільство, сприяння переказам зароблених за кордоном коштів, врахування впливу міграції на соціально-економічний розвиток, використання її потенціалу для уповільнення темпів депопуляції. Враховуючи, що численна трудова міграція з України має вже тривалу історію і призвела до утворення нових діаспор, які мають значний потенціал для лобіювання інтересів країни за кордоном та розвитку міжнародного співробітництва, координація діяльності у сфері міграційної політики мала б охоплювати і питання зв'язків з діаспорою, підтримку українських організацій, української освіти за кордоном як засобу збереження для України її громадян та сприяння їхньому поверненню.

Література

1. Бичай Р.Р. Державна міграційна політика в контексті забезпечення національної безпеки України: дис. ... доктора філософії (05 - Соціальні та поведінкові науки). Івано-Франківськ. 274 с.

2. Верещук І. За рік кількість ВПО збільшилася на 300 тис. осіб. Факти. Суспільне. Вересень 2023.

3. Голіков А.П., Довгаль О.А., Беренда С.В. Міжнародні економічні відносини: підручник. Х: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 464 с.

4. Данилишин Б. Як держава може підтримати бізнес в умовах війни. 2022.

5. Дракохруст Т.В. Адміністративно-правові засади формування та реалізації державної міграційної політики України: дис. ... д.ю.н. Тернопіль: ЗУНУ, 2021. 434 с.

6. Ільченко Л. Кількість мігрантів з України може перевищити 2022 рік, НБУ пов'язує це з опалювальним сезоном. Економічна правда. 3 листопада 2023.

7. Луньова А., Синюк О., Рашевська К. Механізми (шляхи) повернення українців, які були депортовані на територію Російської Федерації: аналітична записка. 2023.

8. Малиновська О.А. Етнополітика та міграційна політика: до питання взаємозв'язку і взаємовпливу. Political Studies. 2023. № 1 (5). С. 178-198.

9. Малиновська О.А. Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії: монографія. К.: НІСД, 2018. 472 с.

10. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України.

11. Поліщук В.В. Державне регулювання міграційних процесів у контексті соціально-економічного розвитку України. дис. ... доктора філософії. спец. 051 - економіка. Львів, 2021. 244 с.

12. Риндзак О.Т. Державна міграційна політика України: концептуальні аспекти формування. Економіка України. 2020. №9. С. 66-79.

13. Ситуація з біженцями в Україні. Портал оперативних даних про біженців УВКБ ООН. 2023.

14. Сопільник Р.Л. Міграційне право України: навч. посіб. / [Сопільник Р.Л., Ковалів М.В., Єсімов С.С. та ін.]. Львів: СПОЛОМ, 2023. 260 с.

15. Україна загалом повернула вже 522 депортованих дітей. Укрінформ. 07.12.2023 р.

16. Як міграційні процеси впливають на бізнес? Gradus Research company. Спеціальне дослідження для КМЕФ, жовтень 2023.

References

1. Bychai R. Derzhavna mihratsiina polityka v konteksti zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy [State migration policy in the context of ensuring national security of Ukraine. The dissertation for a Doctor of Philosophy Degree (PhD) in 052 Political Science]. Prykarpatskyi universytet imeni V. Stefanyka, Ivano-Frankivsk, 2023. 274 p. [in Ukrainian].

2. Vereshchuk I. Za rik kilkist VPO zbilshylasia na 300 tys. osib. [Over the year, the number of IDPs increased by 300,000]. Fakty. Suspilne. Veresen 2023. [in Ukrainian].

3. Holikov A.P., Dovhal O.A., Berenda S.V. Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny: pidruchnyk [International economic relations: a textbook]. Kh: KhNU imeni V.N. Karazina, 2015. 464 s. [in Ukrainian].

4. Danylyshyn B. Yak derzhava mozhe pidtrymaty biznes v umovakh viiny [How the state can support business in wartime]. 2022. [in Ukrainian].

5. Drakokhrust T.V. Administratyvno-pravovi zasady formuvannia ta realizatsii derzhavnoi mihratsiinoi polityky Ukrainy: dys. ... d.iu.n. [Administrative and legal foundations of formation and implementation of the state migration policy of Ukraine. The dissertation on obtaining the scientific degree of the Doctor of Legal Sciences, specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance law; information law (081 Law)]. Ternopil: ZUNU, 2021. 434 s. [in Ukrainian].

6. Ilchenko L. Kilkist mihrantiv z Ukrainy mozhe perevyshchyty 2022 rik, NBU poviazuie tse z opaliuvalnym sezonom [The number of migrants from Ukraine may exceed 2022, the National Bank of Ukraine attributes this to the heating season]. Ekonomichna pravda. (03.11.2023). [in Ukrainian].

7. Lunova A., Syniuk O., Rashevska K. Mekhanizmy (shliakhy) povernennia ukraintsiv, yaki buly deportovani na terytoriiu Rosiiskoi Federatsii: analitychna zapyska [Mechanisms (ways) of returning Ukrainians who were deported to the territory of the Russian Federation: an analytical note]. 2023. [in Ukrainian].

8. Malynovska O.A. Mihratsiina polityka: hlobalnyi kontekst ta ukrainski realii : monohrafiia [Migration policy: global context and Ukrainian realities: monograph]. K.: NISD, 2018. 472 s. [in Ukrainian].

9. Malynovska O.A. Etnopolityka ta mihratsiina polityka: do pytannia vzaiemozviazku i vzaiemovplyvu [Ethnopolitics and migration policy: to the issue of interconnection and mutual influence]. Political Studies. 2023. № 1 (5). С. 178-198. [in Ukrainian].

10. Ofitsiinyi sait Ministerstva sotsialnoi polityky Ukrainy [Official website of the Ministry of Social Policy of Ukraine [in Ukrainian].

11. Polishchuk V.V. Derzhavne rehuliuvannia mihratsiinykh protsesiv u konteksti sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy. dys. ... doktora filosofii [State regulation of migration processes in the context of socio-economic development of Ukraine. The dissertation for a Doctor of Philosophy Degree (PhD) in 051 Economics]. Lviv, 2021. 244 s. [in Ukrainian].

12. Ryndzak O.T. Derzhavna mihratsiina polityka Ukrainy: kontseptualni aspekty formuvannia [State migration policy of Ukraine: conceptual aspects of formation]. Ekonomika Ukrainy. 2020. №9. S. 66-79. [in Ukrainian].

13. Sytuatsiia z bizhentsiamy v Ukraini [The situation with refugees in Ukraine]. Portal operatyvnykh danykh pro bizhentsiv. 2023. [in Ukrainian].

14. Sopilnyk R.L. Mihratsiine pravo Ukrainy: navch. posib. [Migration law of Ukraine: study guide]. [Sopilnyk R.L., Kovaliv M.V., Yesimov S.S. ta in.]. Lviv: SPOLOM, 2023. 260 s. [in Ukrainian].

15. Ukraina zahalom povernula vzhe 522 deportovanykh ditei. [Ukraine has returned a total of 522 deported children]. Ukrinform. 07.12.2023 r. [in Ukrainian].

16. Yak mihratsiini protsesy vplyvaiut na biznes? Gradus Research company. Spetsialne doslidzhennia dlia KMEF, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru