Безпека державного управління як фактор стабільного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безпека державного управління як фактор стабільного розвитку України

Столбовий В.М., Національна академія Служби безпеки України

Вступ

Державне управління є найважливішим чинником «безпечного» існування держави. Це досить широке поняття, що охоплює велике коло питань суспільного життя. Ефективне функціонування системи державного управління забезпечує економічну, соціальну, правову, безпекову стабільність держави. Тому, забезпечення безпеки державного управління сприятиме успішній діяльності органів публічної влади щодо реалізації ними своїх повноважень заради досягнення цілей держави.

Відповідно до Закону України «Про національну безпеку України», національну безпеку в України забезпечують державні органи, які включені до сектору безпеки і оборони [1]. Безпека державного управління, в першу чергу, залежить від нормального функціонування цих органів, відтак недоліки у їх роботі можуть призвести до порушення всієї системи державного управління, що є вкрай небезпечно для держави. Отже, мета даного дослідження полягає у з'ясуванні безпекових складових державного управління, а також вироблення рекомендацій щодо здійснення органами публічної влади результативної державно-управлінської діяльності у сфері безпеки.

Виклад основного матеріалу

Як зазначає Ю. Битяк, державне управління обов'язково містить три елементи: прийняття рішення, його виконання та контроль за реалізацією. Державне управління як частина державної діяльності, на його думку, має своїм основним призначенням здійснення виконавчої влади. Державний характер такого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави за допомогою утворення спеціальних органів, які діють в рамках законів та в межах своїх повноважень [2, с. 5]. Тому, задля досягнення завдань та інтересів держави, необхідно обов'язково здійснювати контроль за реалізацією прийнятих рішень суб'єктів владних повноважень, що безпосередньо буде мати вплив на досягнення безпеки у державно-управлінській діяльності.

У свою чергу, С. Стеценко розглядає державне управління у вузькому розумінні, як виконавчо-розпорядчу діяльність органів виконавчої влади, а також інших органів, у частині реалізації ними виконавчо-розпорядчих функцій [3, с. 50].

Ми погоджуємось із В. Авер'яновим, який наголошує на розгляді і використанні вузького розуміння державного управління в адміністративно-правовій науці. На його думку, державне управління необхідно розглядати як одну із центральних категорій адміністративно-правової науки, що характеризує окремий вид державної діяльності, яка здійснюється різними органами держави (насамперед органами виконавчої влади) і потребує застосування засобів владно-організуючого впливу на суспільно значимі процеси в інтересах їх впорядкування і цілеспрямованого розвитку [4, с. 15].

Т. Коломоєць розглядає поняття державного управління, як вид соціального управління та вид специфічної діяльності держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою їх урегулювання, а також уточнює мету такої діяльності, а саме - задля забезпечення державних інтересів [5, с. 97]. Погоджуючись із зазначеним, необхідно зауважити, що специфічність державного управління полягає не просто у функціонуванні органів державної влади, а у ефективності такого функціонування, від чого залежить втілення у життя державних інтересів.

В. Колпаков визначає державне управління, як специфічну діяльність держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках правових установлень впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів [6, с. 16]. Аналізуючи досить точне, на нашу думку, визначення державного управління, яке надає професор В. Колпаков, необхідно звернути увагу на такі складові його частини, як безперервність, планомірність, компетентність, законність, а також мету державного управління - удосконалення суспільної системи. Беззаперечним є той факт, що державне управління здійснюється за допомогою прийняття управлінських рішень в кожній конкретній сфері суспільного життя. Тому, компетентність осіб, які приймають такі рішення повинна бути беззаперечна. Це ще раз підтверджує тезу щодо необхідності жорсткого фахового відбору на посади державної служби, на інші посади в органах сектору безпеки і оборони, які повинні безперервно, на основі законів, планомірно реалізовувати свої повноваження, що, у свою чергу, як результат - забезпечує належне функціонування того або іншого органу державної влади та в цілому - безпеку державного управління.

Якщо ж ігнорувати такі вимоги, неодмінно порушується нормальний процес здійснення державного управління, що викликає небезпеку для всіх державних інституцій. Так, у вересні 2022-го року, співробітниками Служби безпеки України був затриманий колишній очільник Харківського управління СБУ Роман Дудін, якого підозрюють у державній зраді і дезертирстві. За даними Державного бюро розслідувань, після початку повномасштабної війни проти України, Дудін навмисно перешкоджав нормальній роботі УСБУ в Харківській області, а також самовільно залишив місце несення служби [7].

Безпека державного управління у більшій мірі залежить від точного і неухильного виконання Конституції України, законів України та підзаконних нормативно-правових актів всіма посадовими особами та громадянами. В даному контексті зазначимо, що, на сьогодні, в країні рівень політизації законодавчих процесів мабуть один з найвищих за всі роки незалежності України. При зміні політичної влади у державі постійно іде процес зміни законодавства, зокрема і основного закону України - Конституції, під потреби політичної кон'юнктури. Ці та інші умови призвели до порушення стабільності і безпеки під час здійснення державного управління органами публічної влади. Вплив «політичної складової» на процеси в державному управлінні набув особливої ваги. Особи, які не мають фахової освіти у тій чи іншій сфері державного управління, не володіючи необхідними знаннями, уміннями та навичками, намагаються вчиняти управлінські дії на державному рівні, тим самим завдаючи нищівного удару для нормальної роботи органів публічної влади і розвитку держави.

На нашу думку, необхідно терміново припинити політизувати процеси у сфері державного управління. Здійснювати державне управління повинні фахівці-управлінці, які мають відповідну освіту, практичний досвід роботи та інші ділові та моральні якості притаманні управлінцям. Призначення на посади в органи публічної влади мають здійснюватись виключно за результатами конкурсу, за умови успішного виконання відповідних повноважень. Дане твердження підтверджується І. Бойком, який констатує, що, на сьогодні, існує небезпека втрати Україною керованості в організації державного управління щодо виконання законів і нормативно-правових актів, розпорядженні ресурсами загальнодержавної власності, комплексному соціально-економічному розвитку, забезпеченні реалізації державної політики у відповідних сферах життя, що може призвести до непоправних наслідків. [8, с. 138-139]. Актуальними джерелами загроз внутрішньої безпеки держави, на його думку, є: 1) недостатня ефективність державної та судової гілок влади, що проявляється у високому рівні та системному характері корупції у державних і судових інституціях, депрофесіоналізації державних органів влади (правоохоронних, судових); 2) конфліктність та неузгодженість у діях органів державної влади в процесі стратегічного планування забезпечення національної безпеки, що призводить до загроз внутрішній безпеці державно-управлінської діяльності; 3) недосконалість правового регулювання суспільних відносин у сфері внутрішньої безпеки України та ін. [8, с. 135-136].

О. Резнікова, також, виділяє низку проблемних питань в організації системи забезпечення національної безпеки, кризового менеджменту і державного управління в Україні, які ускладнюють впровадження системних механізмів забезпечення національної стійкості, а саме: 1) відсутність державних органів, відповідальних за координацію взаємодії державних і недержавних структур у сфері забезпечення стійкості на загальнодержавному та інших рівнях, у тому числі оцінювання й управління ризиками та формування відповідних спроможностей, створення необхідних резервів, аналіз ризиків та ідентифікацію загроз національній безпеці, формування та ведення національного реєстру загроз тощо; 2) недосконалість механізмів і форматів (структур) міжвідомчої взаємодії з питань забезпечення стійкості, що діють на постійній основі, на національному, регіональному та місцевому рівнях; 3) відсутність відповідних структурних підрозділів або недостатній рівень укомплектованості кадрами відповідної кваліфікації підрозділів в органах державної влади, які здійснюють виконання функцій держави із забезпечення стійкості за різними напрямами; 4) нерозвиненість державноприватного партнерства у сфері забезпечення національної безпеки і стійкості [9, с. 335-336].

Окремо необхідно наголосити, що здійснення державного управління постійно потребує удосконалення, яке залежить, зокрема, від належного дотримання основних його принципів. Без сумнівів можна констатувати, що принцип законності в державному управлінні є першочерговим, основним принципом, неухильне дотримання якого безпосередньо впливає на безпеку державно-управлінської діяльності. В даному контексті, повністю підтримуємо В. Колпакова, який переконаний, що додержання законності є найважливішою умовою і неодмінною основою ефективного функціонування управлінського апарату та забезпечення правового порядку в державі [6, с. 26].

На основі здійсненого аналізу позицій вчених щодо проблемних питань державного управління, визначимо наступні негативні фактори у забезпеченні безпеки державного управління:

1. Прорахунки у підборі кадрів до органів публічної влади, а саме неналежний відбір до правоохоронних органів, що призводить до прийняття на роботу осіб, які психологічно не готові до несення служби в екстремальних умовах, приймають рішення, що не відповідають обстановці, яка склалася на даний момент. Це, у свою чергу, супроводжується відхиленням від діючих інструкцій, наслідком якого є порушення законів, що призводить, у подальшому, до оскарження дій та рішень службовців. Звичайно, такі ситуації негативним чином впливають на виконання службових обов'язків, ріст злочинності та правопорушень, що спричиняє формування негативного іміджу органів публічної влади в цілому.

2. Неефективність проведення реформ системи державного управління (наприклад, знищення професійної складової), як наслідок загроза національній безпеці України.

3. Відсутність ефективного парламентського контролю за діяльністю органів публічної влади.

Окремою умовою «безпечного» функціонування державного управління, на наш погляд, є результативність роботи правоохоронних органів держави. Натомість, проведені соціологічні опитування громадської думки з цього приводу свідчать про невтішні перспективи. Так, за результатами опитування Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи», баланс довіри до всіх правоохоронних органів залишається негативним, а для деяких з них - Національної поліції та Служби безпеки України, навіть погіршився [10]. Дані результати опитувань, в першу чергу, стосуються керівників таких органів, тому що саме вони впливають на визначення, погодження та формування державної політики у сферах їх діяльності. Від очільників цих органів залежить призначення на посади керівників підпорядкованих підрозділів, які повинні здійснювати управління підлеглими задля успішної реалізації завдань, що стоять перед органом, а також здійснювати заходи щодо попередження та боротьби з корупцією, що безпосередньо впливає на безпеку державного управління.

Необхідно підкреслити, в даному випадку, що керівник будь-якого органу влади, і тут не виняток правоохоронна сфера, це його обличчя, яке завдає ритму в роботі підлеглих. Тому, зазвичай, громадська думка про керівника органу державної влади - це думка, яка відноситься до органу в цілому. Отже, для ефективного здійснення державного управління необхідні чіткі критерії (вимоги) до перших керівників, а також відсутність під час призначення політичної доцільності тих чи інших політичних сил, що вкрай важливо для безпеки функціонування органів публічної влади.

національний безпека влада управління

Висновки

1. Безпека державного управління досягається за допомогою точного і неухильного дотримання та виконання законів та підзаконних нормативно-правових актів усіма суб'єктами владних повноважень у тій або іншій сфері функціонування органів публічної влади. А це, у свою чергу, передбачає високу компетентність суб'єктів державного управління, яка досягається ефективним, неупередженим, професійним відбором кандидатів на публічну (державну) службу; відсутністю корупційних проявів під час проведення конкурсів; відсутність політичного впливу на формування апарату державної служби.

2. Безпека державного управління залежить від злагодженого механізму роботи усіх суб'єктів, що його здійснюють, їх взаємодії та координації. Розбалансованість у діяльності, «перетягування» повноважень від одних органів публічної влади (їх посадових осіб) до інших, сприяє негативному результату, а у кінцевому варіанті - створює небезпеку для державного управління.

3. Безпека державного управління забезпечується ефективною роботою правоохоронних органів щодо попередження, виявлення і припинення посягань на нормальну роботу органів державної влади та місцевого самоврядування. На сьогодні, в Україні існує велика кількість правоохоронних органів, тому їх злагоджена робота, належне виконання повноважень працівниками і чітке їх розмежування, професіоналізм, взаємодія сприятимуть забезпеченню безпеки державного управління.

4. Оптимізація структурних підрозділів органів публічної влади, усунення дублювання функцій та повноважень, буде сприяти економії коштів державного бюджету, а також більш швидкому і ефективному виконанню поставлених завдань, що, зокрема, забезпечить безпеку державного управління.

Отже, безпека державного управління - це цілеспрямований, скоординований, постійний процес належного, на основі дотримання встановлених принципів, ефективного виконання повноважень посадовими особами органів публічної влади, що супроводжується досягненням позитивних результатів у сфері їх компетенції та дієвою протидією загрозам, які виникають під час реалізації функцій державного управління.

Список використаних джерел

1. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII.

2. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Ю.П. Битяка. Харків: Право, 2000. 520 с.

3. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посібн. Київ: Атіка, 2007. 624 с.

4. Державне управління: проблеми адміністративно- правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б.Авер'янова. Київ: Факт, 2003. 384 с.

5. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. Київ: Істина, 2008. 457 с.

6. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник. Київ: Юрінком Інтер, 1999. 736 с.

7. Заарештований ексголова Харківської СБУ Дудін з перших днів вторгнення допомагав ворогу захопити область. 12.09.2022, 19:49. UAINFO.

8. Бойко І. Забезпечення внутрішньої безпеки держави органами системи МВС України: актуальні загрози. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 132-140.

9. Резнікова О.О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового середовища: монографія. Київ: НІСД, 2022. 532 с.

10. Результати дослідження Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва з 14 по 19 травня 2021 року.

Размещено на Allbest.ru