Віддалені робочі місця: сутність, причини створення, переваги та недоліки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віддалені робочі місця: сутність, причини створення, переваги та недоліки

Статівка Наталія Валеріївна доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри управління персоналом та підприємництва, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Олійник Денис Володимирович кандидат наук з державного управління, заступник директора, Державний центр зайнятості, м. Київ,

Надточій Алла Олександрівна кандидат наук з державного управління, доцент кафедри управління персоналом та підприємництва, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Анотація

У статті досліджено сутність, причини створення, переваги та недоліки віддалених робочих місць. Визначено етапи розвитку понятійного апарату віддаленої роботи, що дозволяє простежити розвиток віддаленої роботи та дає можливість проаналізувати ситуацію на ринку праці в певний проміжок часу. робочий праця ринок віддалений

Запропоновано на фоні існуючої класифікації передумов розвитку віддаленої роботи (а саме: технологічні, управлінські, соціальні та економічні) виокремити додаткову групу передумов - забезпечення безпеки. Узагальнено підходи вітчизняних науковців до визначення віддаленої роботи та віддаленого робочого місця. Запропоновано власне трактування поняття віддаленого робочого місця, в основі визначення якого покладено всебічний розгляд віддаленого робочого місця - не тільки з позицій місця розташування і форми трудових відносин, а й з позицій організації робочого місця.

Виділено ознаки віддаленого робочого місця, до яких віднесено: виконання в цьому просторі обумовлених з роботодавцем і формально, документально закріплених трудових функцій і завдань, як в рамках посадових інструкцій, інших документів, так і делегованих доручень; виконання трудових функцій, які входять до комплексу робіт, виконуваних іншими співробітниками, або результати яких необхідні для досягнення цілей роботодавця; виконання трудових функцій і здійснення для цього різного роду комунікацій в рамках встановлених трудових відносин між працівником і роботодавцем; наявність необхідної організації робочого місця, а саме оснащення та обладнання, регламентації комунікацій, поділу та кооперації праці з іншими працівниками.

З'ясовано переваги і недоліки віддаленої роботи і віддалених робочих місць для роботодавців і співробітників, та визначені переваги і недоліки віддаленої роботи для держави і партнерів, клієнтів компанії. Це допомагає більш детально розглянути можливість застосування формату віддаленої роботи для різних компаній.

Ключові слова: віддалені робочі місця, віддалена праця, трудові відносини, цифровізація, цифрова економіка, цифрове робоче місце.

Stativka Nataliia Valeriivna Doctor of Public Administration, Professor, Head of the Department of Personnel management and entrepreneurship, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Oliynyk Denis Volodymyrovych PhD in Public Administration, Deputy Director, State Employment Center, Kyiv

Nadtochii Alla Oleksandrivna PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

REMOTE JOBS: ESSENCE, REASONS FOR CREATION, ADVANTAGES AND DISADVANTAGES

Abstract. The article examines the essence, reasons for creating, advantages and disadvantages of remote workplaces. The stages of development of the conceptual framework of remote work are defined, which allows you to track the development of remote work and makes it possible to analyze the situation on the labor market in a certain period of time.

A new group of prerequisites for the development of remote work is proposed - ensuring security. The definition of remote work and remote workplace of domestic authors is analyzed. It is concluded that there is no clear interpretation of these concepts, and the actual interpretation of the concept of a remote workplace is proposed. The advantage of which is a comprehensive review of the remote workplace - not only from the point of view of the location and form of labor relations, but also from the point of view of the organization of the workplace.

The signs of a remote workplace are highlighted, which include: performing in this space stipulated with the employer and formally documented labor functions and tasks, both within the framework of job descriptions, other documents, and delegated instructions; performing labor functions that are part of the complex of works performed by other employees, or the results of which are necessary to achieve the employer's goals; performing labor functions and performing various kinds of communications for this purpose within the established labor relations between the employee and the employer; availability of the necessary organization of the workplace, namely equipment and equipment, regulation of communications, division and cooperation of labor with other employees.

The advantages and disadvantages of remote work and remote jobs for employers and employees are clarified, and the advantages and disadvantages of remote work for the state and partners, clients of the company are identified. This helps you take a closer look at the possibility of using the remote work format for different companies.

Keywords: remote jobs, remote work, labor relations, digitalization, digital economy, digital workplace.

Постановка проблеми. Всі зміни, які відбуваються в соціально- економічному житті, впливають на сферу трудових відносин. Стрімкий розвиток інноваційної економіки, повсюдне застосування інформаційних технологій, прагнення учасників ринку до пошуку способів зниження виробничих витрат і створення ефективних моделей управління людськими ресурсами висувають нові вимоги до наявних трудових відносин.

В таких умовах особливо актуальним і практично значущим видається вивчення так званих нетипових або гнучких трудових відносин, що з'явилися у результаті зміни класичних трудових відносини під впливом згаданих вище факторів, такими є відносини по використанню віддаленої праці, які пов'язані з організацією віддалених робочих місць.

Зростаючий інтерес до віддаленої роботи свідчить про те, що впровадження в компанії віддалених робочих місць стає все більш актуальним явищем. Віддалена робота набула поширення за кордоном, в Україні такий вид трудових відносин до останнього часу не був розвинений, тому вітчизняних розробок на цю тему не так багато.

Аналіз досліджень та публікацій. Теоретичні і практичні аспекти віддалених робочих місць та трудові відносини, що виникають під час їх впровадження розглядають як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Серед них слід виділити праці таких вчених, Елон Ж. [8], Дойчендорф Х. [9], Жалдак Г.П. [6], Краус Н.М. [1], Краус К.М. [1], Кушнерик О. І. [2], Манжура О.В. [1], Пушкар Я.В. [4], Теплов С.О. [5], Чупріна М.О. [6], Швець І. Б. [7], та ін. Однак, незважаючи на численні дослідження, слід зазначити, що самі терміни "віддалена робота" і "віддалене робоче місце" вже давно загальновідомі і зустрічаються в наукових роботах різних авторів, але проблемам пов'язаним з організацією та управлінням віддаленими робочими місцями у вітчизняній науковій літературі приділяється не достатньо уваги, що свідчить про актуальність обраної тематики дослідження.

Мета статті. Метою статті є дослідження сутності, причин створення, переваг та недоліків віддалених робочих місць.

Виклад основного матеріалу. Провівши аналіз літератури, присвяченої віддаленій роботі, таких авторів як М. Коллінс, Н. Курланд, Дж. Ніллес, Ф. Карлсон, Дж. Ханнеман, Д. Бейлі можна виділити та систематизувати ряд передумов, які призвели до появи і розвитку цієї форми зайнятості [9; 10; 12]. У зазначених та ряду інших наукових праць перераховуються різні передумови, що викликають використання віддаленої роботи, такі як технологічні, управлінські, соціальні та економічні. Нами виділена ще одна група передумов, яку не розглядалися науковцями раніше - безпечні.

Серед передумов важливе місце займають технологічні передумови, пов'язані, головним чином, з активним розвитком інформаційних і комунікаційних технологій, з переходом від індустріальної епохи до епохи постіндустріальної (інформаційної). Інтернет і різні засоби зв'язку дозволили організувати взаємодію співробітників один з одним і з керівниками без обов'язкової особистої присутності поруч, що зробило технічно можливим появу віддаленої роботи для фахівців і керівників.

Також важливе місце займають соціальні передумови, пов'язані з проблемою забезпечення роботою окремих категорій населення, насамперед таких як: людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку, а також тих, хто перебуває на значній відстані від потенційних роботодавців (наприклад, жителі сільських районів тощо). Можливість працювати віддалено - найчастіше єдина можливість працювати для даних категорій громадян.

Економічні передумови відображають зростаючу потребу організацій, індивідуальних підприємців до зниження виробничих витрат, оптимізації витрат на персонал. Переведення співробітників на віддалені робочі місця дозволяє економити на оренді та утриманні офісних приміщень, на заробітній платі в разі, якщо офіс компанії знаходиться у великому місті, а віддалений співробітник живе в невеликому місті з більш низьким рівнем заробітних плат і т. д.

Управлінські передумови пов'язані з пошуками ефективної моделі управління людськими ресурсами. Раціонально організована віддалена робота дозволяє створити умови для оптимального поєднання роботи та особистого життя співробітників, що підвищує рівень задоволеності роботою для співробітників і позитивно впливає на продуктивність праці. Це дозволяє отримати максимальний рівень продуктивності праці, забезпечити ефект задоволеності роботою для співробітників.

Нами виділена ще одна група передумов: забезпечення безпеки. До них відносяться можливі екологічні катастрофи, військові дії, природні катаклізми, поширення захворювань і загроза здоров'ю великої кількості людей та інші фактори, пов'язані з непередбаченими ситуаціями, що становлять небезпеку здоров'ю людей. Такі раптові причини формують незапланований, але масовий перехід на віддалену роботу. Це актуалізує проблему недостатньої розробленості наукових основ з організації віддалених робочих місць, які повинні стати відправною точкою для розробки практичних універсальних рекомендацій, пов'язаних з організацією віддаленої роботи і віддалених робочих місць.

Згідно Кодексу законів про працю України, у випадках виникнення передумов забезпечення безпеки, роботодавець має право тимчасово перевести співробітника на віддалену роботу за рішенням органів законодавчої влади і (або) органів місцевого самоврядування без згоди працівника.

Розглянемо сутність понять "віддалена робота" та "віддалене робоче місце", а також схожих понять, що виникли в процесі розвитку віддалених форм зайнятості. Так, перші серйозні наукові розробки, що стосуються віддаленої роботи, належать американському вченому Д. Ніллесу [12]. Його дослідження припали на період першої міжнародної нафтової кризи, що породила серйозні втрати енергії в державних і приватних транспортних системах. Д. Ніллес вводить в науковий обіг термін "дистанційна робота" (telecommuting), який означав створення теледоступу або дистанційної мережі [12]. Суть цього терміну була зосереджена на скороченні часу поїздок на роботу, яка була і залишається однією з основних проблем у США.

Таким чином, робоче місце було виведено повністю або частково за межі приміщень роботодавця в будинок працівника або в найближче розташування, щоб уникнути дорогих і довгих годин переміщення з дому на роботу і навпаки (електронний зв'язок став альтернативою фізичному переміщенню за допомогою транспорту). Даний період в історії розвитку віддаленої роботи в літературі позначають як покоління надомної роботи або домашнього офісу [12] через те, що перший час єдиним альтернативним місцем виконання роботи поза приміщеннями роботодавця був приватний будинок працівника. Трохи пізніше виконання віддаленої роботи стало можливим не тільки вдома, але і в створюваних компаніями децентралізованих організаційних структурах таких як супутникові центри і телецентри (телекотеджі) [2, с. 260]. Можна помітити, що вже перші терміни, що позначають віддалену роботу, включали в себе одночасно кілька критеріїв. Їх можна згрупувати, по-перше, за цілями досліджень, для яких вони вводилися (так, термін "дистанційна робота" відображав проблему скорочення часу поїздок від місця проживання працівників до роботи і назад), по-друге, терміни вказували на віддалений характер роботи (місце роботи визначалося як місце, відмінне від приміщень роботодавця), по-третє, одним із складових аспектів визначень було використання засобів комунікацій, здатних підтримувати зв'язок між працівником і роботодавцем, коли вони знаходяться на значній відстані один від одного. Ці питання розкриваються в роботах Д. Бейлі, Н. Курланда, Ф. Кінсмана, Дж. Ніллеса [9; 10; 12].

Таким чином, ступінь поширення комунікаційних технологій і можливості технічних пристроїв, рівень розвитку яких спочатку не дозволяв працівникам вільно вибирати місце виконання роботи, визначили перше покоління віддаленої роботи як стаціонарну роботу на дому. У науковій літературі даного періоду (1970-1980 рр.) з'являються терміни, що відображають виконання віддаленої роботи на дому: "electronic homework", "work at home" [4, с. 134].

Подальше осмислення суті віддаленої роботи йшло з триваючим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій в 1980-1990 рр. Нові менші та легші в обігу бездротові пристрої, такі як ноутбуки та мобільні телефони дозволили працівникам працювати не тільки вдома, але і практично з будь-якого місця, де вони могли б працювати [5, с. 92]. Покоління стаціонарної домашньої робочої станції змінюється поколінням мобільного офісу [6, с. 62]. Мобільний офіс істотно змінив класичну біполярну просторову структури віддаленої роботи (будинок - офіс). Тепер така робота стала можлива до виконання не тільки вдома, але і в інших різних місцях (в будь-якому третинному просторі). Слід зазначити, що відмінність між першим і другим поколінням віддаленої роботи полягає не тільки в рівні розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, але і в різному ступені самостійності працівника при виконанні роботи (ступені контролю роботодавцем). Зростаюча варіативність вибору місця виконання роботи все більше питань ставила перед роботодавцями щодо можливостей і способів контролю працівника.

Починаючи з 2000-х років і до сьогоднішніх днів віддалена робота з точки зору своїх можливостей і змісту набула нового статусу. У науковий обіг увійшло поняття "віртуальний офіс". Головна відмінність нового покоління від двох попередніх полягає в тому, що нові технологічні пристрої, такі як смартфони та інші їм подібні, дозволили не тільки вільно вибирати місце виконання роботи, а й передавати результати роботи з використанням інформаційно-комунікаційних мереж (по суті, весь процес виконання роботи став можливий в кіберпросторі) [1]. Такі можливості віддаленої роботи призвели до появи в науковій літературі нових термінів, наприклад, "цифрові кочівники", "інтернет - кочівники", "інтернет - робота" [8, с. 139]. Нове покоління віддаленої роботи стало розглядатися не тільки з точки зору місця розташування працівника, ролі інформаційно-комунікаційних технологій при виконанні роботи, але і з точки зору гнучкості нової форми зайнятості, що дозволяє по новому регулювати процес роботи, режим робочого часу, співвідношення роботи і особистого життя працівників. У літературі віддалена робота починає додатково описуватися за допомогою термінів, що підкреслюють гнучкість даного виду трудових відносин, наприклад, "гнучке робоче місце" .

У ці ж періоди часу активні дослідження феномена віддаленої роботи відбувалися на території європейських і азіатських держав. Якщо в Америці спочатку був широко поширений термін "телеком" (telecommuting), то в європейських і азіатських дослідженнях використовувалося поняття "телеробота" ("telework") [4, с. 129].

Щодо визначення телероботи є два підходи: перший підхід пов'язує походження даного терміну з латинським префіксом "tele", що означає "далеко". Прихильники такого трактування терміну "телеробота" визначають його через критерій розташування працівника при виконанні ним трудової функції [4, с. 148]. Прихильники першого підходу не акцентують увагу на важливості і ролі і видах інформаційно-телекомунікаційних технологій для віддаленої роботи, вказуючи, що спосіб взаємодії сторін трудових відносин в даному випадку може бути як завгодно будь-яким (це можуть бути різні технічні пристрої з функцією передачі даних, кур'єрська служба і навіть періодичні особисті контакти працівника і роботодавця) [9, с. 384].

Оскільки європейські дослідження також вказували на те, що місце розташування працівника при виконанні віддаленої роботи пройшло шлях від будинку працівника до будь-якого іншого місця, де виконання роботи було можливо, допустимо і доцільно, в літературі крім терміну "телеробота" ("telework") з'являлися й інші терміни, починаючи від "віддаленої роботи на дому" ("tele-homeworking", "homebasetelework"), до поняття віддаленої роботи без прив'язки до місця її виконання: "remotework", "distancework" [13].

Згідно другого підходу до визначення телероботи, вона розуміється як робота, що проводиться в місці, де працівник, віддалений від центральних офісів або виробничих приміщень, не має особистого контакту з іншими співробітниками, але в змозі спілкуватися з ними з використанням нових технологій [12]. Таким чином, прихильники другого підходу включають до визначення терміну "телеробота" два критерії: відстань (віддалення працівника від роботодавця) і технології, за допомогою яких виконується робота і підтримується зв'язок між сторонами трудових відносин. Огляд наукової літератури дозволяє констатувати, що на сьогоднішній день переважає другий підхід до визначення терміну "телеробота".

Аналізуючи весь масив наведених термінів, можна помітити, що кожен з них створювався і вивчався в межах конкретних науково-дослідних проєктів. Підтвердженням цьому служить той факт, що Д. Ніллес у своїх пізніших дослідженнях, аналізуючи масштаби поширення віддаленої роботи, підпорядковує термін "телеком" більш загальному, на його погляд, терміну "телеробота" для того, щоб охопити всі види робіт, пов'язаних з діяльністю за межами приміщень роботодавця [12, с. 43]. Тому на сьогоднішній день ці два терміни в основному розглядаються вченими як синоніми.

Таким чином, нами виділені три етапи розвитку понятійного апарату віддаленої роботи:

перший етап - 1970-1980 рр. - поява перших наукових розробок про віддалену роботу. Поява "домашнього офісу" - виведення робочого місця повністю або частково за межі приміщень роботодавця в будинок працівника або в найближче розташування, щоб уникнути дорогих і довгих годин переміщення з дому на роботу і навпаки. Поява телецентрів-комерційних приміщень, спільно використовуваних декількома підприємствами на гнучкій орендній основі, де орендарі забезпечуються необхідним телекомунікаційним і комп'ютерним обладнанням;

другий етап - 1980-2000 рр. - поява перших ноутбуків і мобільних телефонів дозволило розглядати віддалену роботу не тільки як роботу на дому, а як роботу в будь-якому зручному співробітнику місці. У зв'язку зі зростаючою варіативністю вибору місця виконання роботи все частіше піднімалося питання про можливості і способи контролю працівника роботодавцем;

третій етап - 2000 р. - по теперішній час - сучасні технологічні пристрої дозволили не тільки вільно вибирати місце виконання роботи, а й передавати результати роботи з використанням інформаційно- телекомунікаційних мереж. Дистанційна робота стала розглядатися не тільки з точки зору місця розташування працівника, ролі інформаційно- комунікаційних технологій при виконанні роботи, але і з точки зору гнучкості нової форми зайнятості, що дозволяє по-новому регулювати процес роботи, режим робочого часу.

Розглянемо поняття віддаленого робочого місця. У вітчизняній літературі, пов'язаній з менеджментом, дослідженнями ринку праці та економіки в цілому основна увага, пов'язана з віддаленою роботою, приділяється самому явищу віддаленої роботи, але не приділяється увага віддаленому робочому місцю. Тому будь-які трактування цього терміну в науковій літературі найчастіше зустрічаються побічно і законодавчо не закріплено. Наприклад, Є. В. Кисельова, В. І. Тимофєєв, Д.К. Щеглов, в своїх роботах відзначають, що основною особливістю віддаленого робочого місця є його місце розташування поза територією роботодавця [53, 56]. Спираючись на визначення понять робочого місця і віддаленої роботи, можливо сформулювати поняття віддаленого робочого місця. Дане визначення фокусується на місцезнаходженні робочого місця як простору для виконання трудових функцій, трудовій діяльності.

Віддалене робоче місце - частина простору, яка розташована поза територією роботодавця, спеціальним чином організована і оснащена всіма необхідними предметами і засобами праці, де працівник відповідно до трудових відносин здійснює трудову діяльність як частину загальних трудових процесів всієї організації, всього підприємства або установи. Тобто, ключовою відміною ознакою віддаленого робочого місця є його розташування поза територією роботодавця - території, на якій розташовується підприємство, організація, установа.

На нашу думку, виконання роботи, взятої за своєю ініціативою співробітником додому, наприклад, на своєму комп'ютері, не може бути обов'язковим свідченням наявності віддаленого робочого місця. Тому потрібно виділити додаткові ознаки віддаленого робочого місця:

- виконання в цьому просторі обумовлених з роботодавцем і формально, документально закріплених трудових функцій і завдань, як в рамках посадових інструкцій, інших документів, так і делегованих доручень;

- виконання трудових функцій, які входять в комплекс робіт, виконуваних іншими співробітниками, або результати яких необхідні для досягнення цілей роботодавця;

- наявність необхідної організації робочого місця, а саме оснащення та обладнання, регламентації комунікацій, поділу та кооперації праці з іншими працівниками.

Тобто, запропоновано відносити до ознак віддаленого робочого місця його територіальне розташування, наявність особливих трудових відносин, що закріплюють правомочність віддаленої роботи, наявність особливої організації даного робочого місця, наявність особливого зв'язку з іншими співробітниками і з керівництвом.

Робоче місце часто представлено в літературі як система, тобто сукупність певних елементів [2; 3;5]. До цих елементів автори відносять трудовий процес, предмет праці, засоби праці, площа робочого місця. Всі елементи мають свою специфіку в умовах віддаленої роботи і стосовно до віддаленого робочого місця.

У науковій літературі автори розглядають застосовність віддаленої роботи з точки зору її переваг і недоліків для роботодавців і співробітників. Нами узагальнено позиції авторів та на їх основі запропоновано перелік переваг і недоліків віддаленої роботи на чотирьох рівнях - на рівні співробітника, роботодавця, держави і клієнта або партнера, тобто того, з ким може взаємодіяти віддалений співробітник, і цей суб'єкт взаємодії є зовнішнім по відношенню до підприємства. Результати представлені у табл. 1.

Основні переваги віддаленої роботи для роботодавця пов'язані з економією фінансів на оренді офісних приміщень і рівні заробітних плат (роботодавці мають можливість залучати до роботи фахівців з регіонів з більш низьким рівнем заробітної плати, ніж в регіоні, в якому знаходиться роботодавець).

Таблиця 1.

Переваги та недоліки віддаленої роботи та віддалених робочих місць