Адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності (на прикладі сфери містобудування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності (на прикладі сфери містобудування)

Сопілко Ірина Миколаївна доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету, Національний Авіаційний Університет

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню наукового підходу щодо обґрунтування поняття адміністративно-правових способів забезпечення законності (на прикладі містобудування), виділення таких способів та систематизації. Доведено, що адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності мають розглядатись як складова системи гарантій законності зазначеної діяльності. Ними визначено сукупність однорідних процедур, урегульованих нормами адміністративного права, спрямованих на формування і реалізацію правового режиму законності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо створення умов реалізації громадянами конституційно закріплених прав. Здійснено систематизацію адміністративно-правових способів забезпечення законності дозвільної діяльності за ознаками сфери поширення та характеру й призначення норм адміністративного права, якими урегульовані відносини щодо реалізації таких способів.

Систематизовано адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності за наступними критеріями: 1) сфера поширення: а) універсальні, які застосовуються в усіх сферах реалізації суб'єктами владних повноважень функцій і завдань право на звернення до адміністративного суду; адміністративне оскарження); б) спеціальні, які стосуються окремого предмету реалізації владних функцій (зокрема у сфері містобудування ними визначено державний архітектурно-будівельний контроль, містобудівний моніторинг, адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері містобудування); 2) характер та призначення норм адміністративного права, якими урегульовані відносини щодо реалізації таких способів: правосудні (реалізація права на звернення до адміністративного суду), юрисдикційні (адміністративне оскарження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження щодо державних службовців), контрольно-наглядові (державний архітектурно-будівельний контроль, містобудівний моніторинг).

Ключові слова: адміністративно-правові способи, забезпечення законності, дозвільна діяльність.

Abstract

Administrative and legal methods of ensuring the legality of permitted activities (on the example of the field of city planning)

Sopilko Iryna Mykolaivna Doctor of Law, Professor, Dean of the Faculty of Law, National Aviation University

The article is devoted to the substantiation of the scientific approach to the substantiation of the concept of administrative and legal methods of ensuring legality (using the example of urban planning), selection of such methods and systematization. It has been proven that the administrative and legal methods of ensuring the legality of permitting activity should be considered as a component of the system of guaranteeing the legality of the specified activity. They define a set of uniform procedures, regulated by the norms of administrative law, aimed at the formation and implementation of the legal regime of the legality of the activities of the subjects of power with regard to the creation of conditions for the realization of constitutionally enshrined rights by citizens. A systematization of administrative and legal methods of ensuring the legality of permitting activities has been carried out based on the scope of distribution and the nature and purpose of the norms of administrative law, which regulate relations regarding the implementation of such methods.

The administrative and legal methods of ensuring the legality of permitting activities are systematized according to the following criteria: 1) the scope of distribution: a) universal, which are applied in all spheres of the exercise of functions and tasks by subjects of power, the right to apply to an administrative court; administrative appeal); b) special, which relate to a separate subject of the implementation of official functions (in particular, in the field of urban planning, they define state architectural and construction control, urban planning monitoring, administrative responsibility for offenses in the field of urban planning); 2) the nature and purpose of the norms of administrative law, which regulate relations regarding the implementation of the following methods: judicial (implementation of the right to appeal to an administrative court), jurisdictional (administrative appeal, proceedings in cases of administrative offenses, disciplinary proceedings against civil servants), control and supervision (state architectural and construction control, urban planning monitoring).

Keywords: administrative and legal methods, ensuring legality, permitting activity.

Постановка проблеми

Актуальність пошуку шляхів і способів забезпечення законності не втрачається із плином часу і набуває нових аспектів в умовах воєнного стану в Україні, спонукаючи до наукового осмислення нових підходів до їх визначення й реалізації. Наведена теза ґрунтується на матеріалах узагальнення судової практики адміністративних судів, коли тільки починаючи з 01.01.2024 року Київським окружним адміністративним судом як судом першої інстанції було прийнято більше 580 ухвал і рішень з питань розгляду і вирішення публічно-правових спорів, в тому числі предмет яких стосувався дозвільної діяльності (зокрема, з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них) [1].

Роль і значення адміністративного судочинства як найбільш ефективного способу забезпечення законності випливає з припису ч.3 ст.8 Конституції України щодо гарантування “Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України” [2]. Наведена конституційна формула означає, що звернення до суду безпосередньо на підставі конституційних норм прямої дії (про що вказано у першому реченні ч.3 ст.8 Конституції України) гарантоване лише для захисту прав і свобод людини і громадянина, а не для їх обмеження, а на суд покладено обов'язок захищати права і свободи людини і громадянина, а не обмежувати їх [3, c.64-65].

Виходячи із зазначеного, можна виділити конституційно визнану гарантію захисту прав і свобод людини і громадянина, а саме - звернення до суду, у тому числі - адміністративного. Разом з тим, необхідність підвищення дієвості системи забезпечення законності у публічно-правовій сфері, у тому числі - щодо дозвільної діяльності, визначає потребу виділення та наукового аналізу також інших способів та процедур, які мають відповідне призначення і спрямованість здійснення.

Така простановка проблеми визначена частиною другою ст.19 Конституції України, у якій закріплено спеціально-дозвільний тип правового регулювання дій суб'єктів, уповноважених здійснювати функції держави, що відображається у формі: “заборонено все, крім дозволеного законом” [3, с.142].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам забезпечення законності приділяли увагу вчені, які досліджували загальнотеоретичні проблеми розвитку правової доктрини: А.М. Колодій, А.Ф. Крижановський, Н.М. Пархоменко, О.В. Петришин, П.М. Рабінович та інші. Проблеми дозвільної діяльності на рівні дисертаційних досліджень у галузі адміністративного права аналізували: Я.Г. Воронін, В.А. Гуменюк, Д.С. Денисюк, О.В. Джафарова, Ю.П. Жванко, Т.О. Колотілова, Є.О. Легеза, М.М. Романяк, М.В. Солошкіна, Т.І. Шапочка, Я.Ю. Штикер та інші. Слід виділити наукові напрацювання В.П. Лещинського, О.Б. Ляшко, П.В. П'ятков, О.В. Стукаленко, присвячені різним аспектам адміністративно-правового регулювання відносин у сфері містобудування. Разом з тим, питання формування наукового погляду щодо сутності способів забезпечення законності дозвільної діяльності (на прикладі містобудування) потребує подальшого наукового аналізу, враховуючи його актуальність і значення для вдосконалення процесу розбудови демократичних засад належного урядування, що характерне для країн із усталеною демократією.

Мета статті - обґрунтувати поняття адміністративно-правових способів забезпечення законності (на прикладі містобудування), виділити такі способи та здійснити їх систематизацію.

Виклад основного матеріалу

Констуційна формула ч.2 ст.19 Основного Закону обумовлює звернення до наукових положень, присвячених розкриттю сутності і змісту категорій “законність”, “дозвільна діяльність” та проблемам забезпечення законності. У цьому контексті щодо сутності категорії “законність” системоутворююче значення набуває правова позиція Конституційного Суду України, викладена в п.1 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, а саме - “орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” [4].

Цитоване положення п.1 Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 відповідає положенням правової доктрини щодо вимоги зв'язаності держави законом, яка традиційно у правовій науці йменується законностю і є невід'ємною складовою принципу верховенства права, який крім вимоги здійснення державно-владних повноважень відповідно вимоги законодавства включає необхідність спрямування своєї діяльності на забезпечення й охорону основних прав і свобод людини [3, с.142]. Тож у доктринальному значенні законність - це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті неухильного дотримання їхніх вимог всіма суб'єктами права [5, с.217].

Законність визначають у широкому значенні фундаментальної, бегатоаспектної, комплексної, соціальної та правової категорії, що визначає можливість її розгляду не лише в якості загальноправового принципу, але й у іншому значенні режиму соціально-політичного життя, принципу здійснення публічної влади, основи правового статусу людини і громадянина (А.М. Колодій) [6, с.148]. Разом з тим, конституційно-правова сутність ст.19 Основного Закону обумовлює пріоритетність визначення законності у системному зв'язку із принципом верховенства права, що акумулює поєднання правової вимоги зв'язаності законом діяльності суб'єктів владних повноважень та спрямованості такої діяльності на формування і реалізацію правового режиму законності із пріоритетністю забезпечення прав і свобод громадян. Таке розуміння законності визначає необхідність дослідження системи способів її забезпечення, яка у адміністративно-правовому вимірі, містить наступні універсальні способи гарантування законності, які стосуються не тільки дозвільної, а й усіх напрямків і видів управлінської (у тому числі - організаційної) та адміністративної юрисдикційної діяльності суб'єктів, які виконують державні функції. Мова йде про реалізацію права на звернення до адміністративного суду, а також про адміністративне оскарження, що здійснюється відповідно Конституції України, законів України “Про звернення громадян”, “Про адміністративну процедуру”.

Так, ст.40 Конституції України передбачає право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Законом України “Про звернення громадян” встановлено порядок реалізації цього права. Згідно зі ст. 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб, відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення [7; 5, с.265]. Розділом VI Закону України “Про адміністративну процедуру”, передбачено процедури адміністративного оскарження, право на яке реалізується, коли особа вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси (ч.1 ст.78) [8].

Розглядаючи право на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, законних інтересів, у тому числі і у сфері містобудування, як про універсальний спосіб забезпечення законності, тим не менше, слід вказати про наявність особливостей розгляду таких справ у зазначеній сфері. Так, виділено два основних види процедур, властивих справам щодо регулювання містобудівної діяльності: дозвільні/заявні (зокрема, дозвіл на виконання будівельних робіт); втручальні (зокрема, державний архітектурно-будівельний контроль). Зазначені види процедур виділені, враховуючи притаманність їм власних підстав, змісту, переліку, особливостей. Серед таких особливостей виділяють чисельні нормативно-правові акти; наявність розгалуженої системи органів, що здійснюють управління у сфері містобудування, а також архітектурно- будівельний контроль та нагляд; наявність чисельних порушень прав, свобод третіх осіб, які не є учасниками спірних будівельних правовідносин [9].

Виділення інших елементів системи адміністративно-правових способів забезпечення законності доцільно здійснювати, виходячи з їх предметної спрямованості щодо дозвільної діяльності. Так, аналіз законів, нормами яких урегульовано відносини, зокрема, у сфері містобудування, дозволяють виділити наступні адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності, які застосовуються тільки у цій сфері: державний архітектурно-будівельний контроль; містобудівний моніторинг; адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Розділом 5 Закону України “Про основи містобудування” передбачено врегулювання державного контролю у сфері містобудування, суб'єктами якого визначено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, органи місцевого самоврядування та інші уповноважені на це державні органи (ст.24) [10]. Крім того, у сфері містобудування застосовується містобудівний моніторинг, який реалізується за допомогою системи спостережень, аналізу реалізації містобудівної документації, оцінки та прогнозу стану і змін об'єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів (ч.1 ст.23 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”). Процедури здійснення контролю та моніторингу у сфері містобудування урегульовані, в тому числі, Законом України “Про адміністративну процедуру”, відповідно п.11 ч.1 ст.2 [8].

Законом України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” передбачено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідальність настає за протиправні діяння, “що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами” (ч.1 ст.1). Разом з тим, частиною другою ст.1 цього Закону встановлено, що відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути передбачена і іншими законами України. Зазначеним Законом встановлено відповідальність, зокрема - і за: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання (п.4 ч.3 ст.2); здійснення без ліцензії суб'єктами містобудування господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п.1 ч.4 ст.2); відсутність проходження сертифікації або декларування суб'єктами містобудування, які виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції (п.1 ч.5 ст.2) [11].

Предмет дозвільної діяльності у сфері містобудування стосується отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Такий дозвіл стосується: а) підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт); б) будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України “Про оцінку впливу на довкілля” (ч.1 ст.37 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”) [12]. Визначаючи сутність дозвільної діяльності у виділеній сфері - містобудуванні - доцільно звернутись до робіт О.В. Джафарової, яка досліджувала проблеми сутності і змісту адміністративно-правових засад дозвільної діяльності органів публічної адміністрації.

Вчена визначала призначення такої діяльності - забезпечення балансу (погодження) індивідуальних, групових та національних інтересів за умови суворого дотримання пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Перспективними для врахування при визначенні призначення дозвільної діяльності у сфері містобудування є систематизовані вченою підходи до розуміння змісту дозвільної діяльності: 1) широке розуміння як основної діяльності держави, що реалізується уповноваженими органами шляхом закріплення в нормативно-правових актах певних правил поведінки; 2) з позицій системи правовідносин превентивного та охоронного змісту, що виникають з приводу здійснення державними органами, фізичними та юридичними особами діяльності, яка несе в собі потенційну небезпеку для життя, здоров'я людей, а також для навколишнього природного середовища, національних інтересів держави; 3) як сукупності законодавчо закріплених дозвільних процедур, пов'язаних з погодженням або наданням дозвільних документів на конкретний вид діяльності (або об'єкт), що може бути потенційно небезпечним для життя, здоров'я людей, а також для навколишнього природного середовища та національних інтересів, порядок здійснення яких визначається адміністративно-процесуальними нормами [13, с.6]. Тож, наведені теоретичні положення можуть бути покладені в основу визначення сутності дозвільної діяльності загалом і у сфері містобудування, зокрема.

Аналізуючи питання про сутність адміністративно-правових способів забезпечення законності дозвільної діяльності, яке розглянуте на прикладі сфери містобудування, доцільно звернутись до наукових напрацювань, присвячених гарантіям законності. Такий підхід випливає з наукового твердження В.В. Пахомова, який розглядає способи забезпечення законності як окрему групу відповідних гарантій. Вчений визначає такі способи через “цілеспрямовану діяльність відповідних органів, посадових осіб, яка здійснюється у межах покладених на них завдань, функцій та повноважень з метою встановлення фактичного стану дотримання вимог чинного законодавства та відповідного реагування на нього” [14; 5, с.219].

Із наведеним підходом В.В. Пахомова слід погодитись, враховуючи доктринальне визначення змісту категорії “гарантія правопорядку” як правової можливості реалізації права або інтересу шляхом певних засобів і дій гаранта, під яким розуміється суб'єкт виконання обов'язку зобов'язаної сторони у разі неспроможності його виконання (А.Ф. Крижанівський) [15]. Через систему загальних і спеціально юридичних засобів та інститутів визначено зміст категорії “гарантії прав людини” (Г.О. Христова) [6, с.53]. Наведені наукові підходи у теорії права щодо розкриття змісту категорії “гарантії” передбачають використання терміну “засоби”, сутність якого визначається через норми, відносини, компетенцію та ін. Так, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, характеризуючи засоби адміністративного права, вказують про них як про: норми, відносини, законодавство, компетенцію суб'єктів, способи реалізації норм, що дозволяють виразити і юридично оформити публічний інтерес у конкретній сфері - у сфері управління [16, с. 31; 17].

Такий підхід вчених концептуально пов'язаний із усталеним розумінням механізму адміністративно-правового регулювання як сукупності правових засобів, притаманних адміністративному праву, на суспільні відносини [18, с. 19; 19, с. 32]. На відміну від категорії “засіб”, яка позначає сукупність норм, відносин, компетенції тощо, що визначають зміст, специфіку та, в кінцевому випадку - механізм адміністратвно-правового регулювання, про категорію “спосіб” у її адміністративно-правовому значенні доцільно вказувати з позицій сукупності цілеспрямованих дій. Такий підхід випливає зі змісту ширшої категорії “методи адміністративного права” - як способи впливу норм цієї галузі на суспільні відносини [20, с.24]. Отже, категорія “засіб” розуміється як сутність механізму адміністративно-правового регулювання, а категорія “спосіб” - як цілеспрямовані дії, здійснювані за дпомогою цього механізму і у його межах .

Характеризуючи адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності (у тому числі - і у сфері містобудування), доцільно виділити такі їх ознаки як: здійснення уповноваженим суб'єктом у порядку та за процедурами, передбаченими чинним законодаством; здійснення суб'єктом, який не підпорядкований дозвільним органам і суб'єктам містобудівної діяльності, тобто є незалежним від них (ознака незалежності визначена вимогами антикорупційного законодавства); мета реалізації таких способів полягає у гарантуванні законності здійснення дозвільної діяльності; реалізація більшості способів забезпечення законності відбувається за наявності підстав за виключенням моніторингу, який має здійснюватись безперервно.

дозвільний право законність

Висновки

Отже, адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності розглядаються як складова системи гарантій законності зазначеної діяльності. Такими способами доцільно визначити сукупність однорідних процедур, урегульованих нормами адміністративного права, спрямованих на формування і реалізацію правового режиму законності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо створення умов реалізації громадянами конституційно закріплених прав.

Адміністративно-правові способи забезпечення законності дозвільної діяльності систематизовані за наступними критеріями: 1) сфера поширення: а) універсальні, які застосовуються в усіх сферах реалізації суб'єктами владних повноважень функцій і завдань право на звернення до адміністративного суду; адміністративне оскарження); б) спеціальні, які стосуються окремого предмету реалізації владних функцій (зокрема у сфері містобудування ними визначено державний архітектурно-будівельний контроль, містобудівний моніторинг, адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері містобудування); 2) характер та призначення норм адміністративного права, якими урегульовані відносини щодо реалізації таких способів: правосудні (реалізація права на звернення до адміністративного суду), юрисдикційні (адміністративне оскарження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження щодо державних службовців), контрольно-наглядові (державний архітектурно-будівельний контроль, містобудівний моніторинг).

Література

1. Єдиний державний реєстр судових рішень

2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Офіційний вісник України. 2010. № 72/1 (01.10.2010). Ст. 2598

3. Конституція України. Науково-практичний коментар/ редкол. : В.Я. Тацій (голова редкол.), О.В. Петришин (відп.секретар), Ю.Г. Барабаш та ін.; Нац.акад. прав.наук України.-2-ге вид., переробл.і допов.-Х.: Право,2012.-1128с.

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 №7-рп/2009. Вісник Конституційного Суду України. 2009 р. № 3. стор. 20

5. Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування: колективна монографія/ за заг.ред. Проф. О.П. Рябченко. - Х.: В деле,2016.-472с.

6. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т.-Х.: Право,2016. Т.3: Загальна теорія права/ редкол.: О.В. Петришин (голова) та ін.: Нац. акад. прав. Наук України; Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого.- 2017.-952с.

7. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256

8. Про адміністративну процедуру: Закон України від 17.02.2022 р. № 2073-IX. Голос України офіційне видання від 15.06.2022 -- № 123.

9. Бевзенко Володимир. Адміністративна юрисдикція. Проблеми розмежування. Огляд справ щодо регулювання містобудівної діяльності. Офіційний веб-сайт Судова влада.

10. Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 № 2780-XII. Відомості Верховної Ради України, 1992, N 52 (29.12.92), ст. 683 (зі змінами)

11. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: Закон України від 14.10.1994 р. № 208/94-ВР. Відомості Верховної Ради України 1994. № 46. Ст. 411

12. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI. Офіційний вісник України, 2011, N 18 (18.03.2011), ст. 735 (зі змінами)

13. Джафарова О.В. Дозвільна діяльність органів публічної адміністрації в Україні: адміністративно-правові засади: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Харк. нац. ун-т внутр. справ. Х.: 2015. 39 с.

14. Пахомов В.В. Поняття та види способів забезпечення законності в державном управлінні. Форум права. 2011. № 3. С. 589

15. Крижанівський А.Ф. Статус категорії “гарантії правового порядку”. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. 2009. № 8. С. 86.

16. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. К.: Юрінком Інтер, 2003. 544 с.

17. Ул'яновська О.В. Адміністративно-правові засоби реалізації конституційного права на судовий захист: теоретичний аналіз. Віче. 2013. № 6. С. 30 - 32.

18. Адміністративне право України: підручник / за ред. Т.О. Коломоєць. К.: Істина, 2012. 528 с.

19. Курс адміністративного права України: підручник / В.К. Колпаков та ін.; за ред. В.В. Коваленко. К.: Юрінком Інтер, 2012. 808 с.

20. Адміністративне право: підруч. / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), І.М. Балакарєва, І.В. Бойко та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка. Харків: Право, 2020. 392 с.

References

1. Unified state register of court decisions

2. Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 № 254k/96-VR. Official Gazette of Ukraine. 2010. № 72/1 (October 1, 2010). Art. 2598

3. Constitution of Ukraine. Scientific and practical commentary/ editorial: V.Ya. Tatsii (chief editor), O.V. Petryshyn (deputy secretary), Yu.G. Barabash and others; National Acad. Law of Sciences of Ukraine. - 2nd ed., revised and supplemented. - Kh.: Pravo, 2012. - 1128 p.

4. Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case on the constitutional submission of the Kharkiv City Council regarding the official interpretation of the provisions of the second part of Article 19, Article 144 of the Constitution of Ukraine, Article 25, the fourteenth part of Article 46, the first part, the tenth part of Article 59 of the Law of Ukraine "On Local Self Government in Ukraine " (case on cancellation of acts of local self-government bodies) dated April 16, 2009 № 7-рп/2009. Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine. 2009 № 3. p. 20

5. Legal regulation of administrative and law enforcement activities in the field of taxation: collective monograph/ edited by Prof. O.P. Ryabchenko.-Kh.: In business, 2016.-472 p.

6. Great Ukrainian legal encyclopedia: in the 20th century: Pravo, 2016. Volume 3: General theory of law/ editor: O.V. Petryshyn (head) and others: National Academy of Law. Sciences of Ukraine; Institute of State and Law named after V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine; National University of Law named after Yaroslav the Wise.-2017.-952 p.

7. On appeals by citizens: Law of Ukraine dated October 2, 1996 № 393/96-VR. Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1996. № 47. Art. 256

8. On administrative procedure: Law of Ukraine dated February 17, 2022 № 2073-IX. Voice of Ukraine, official edition dated 06/15/2022 -- № 123.

9. Volodymyr Bevzenko. Administrative jurisdiction. Problems of differentiation. Review of cases regarding the regulation of urban planning activities. Official website Judiciary.

10. On the basics of urban planning: Law of Ukraine dated November 16, 1992 № 2780-XII. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1992, N 52 (29.12.92), Art. 683 (with changes)

11. On liability for offenses in the field of urban development: Law of Ukraine dated 14.10.1994 № 208/94-VR. Information of the Verkhovna Rada of Ukraine 1994. № 46. Art. 411

12. On regulation of urban planning activities: Law of Ukraine dated February 17, 2011 № 3038-VI. Official Gazette of Ukraine, 2011, № 18 (18.03.2011), Art. 735 (with changes)

13. Jafarova O.V. Permissive activity of public administration bodies in Ukraine: administrative and legal principles: autoref. thesis ... Doctor of Law. Sciences: 12.00.07. Hark. national University of Internal Affairs affairs Kh.: 2015. 39 p.

14. Pakhomov V.V. Concepts and types of methods of ensuring legality in state administration. Law forum. 2011. № 3. P. 589

15. Kryzhanivskyi A.F. Status of the category "guarantees of legal order". Scientific works of the Odessa National Law Academy. 2009. № 8. P. 86.

16. Kolpakov V.K., Kuzmenko O.V. Administrative Law of Ukraine. K.: Yurinkom Inter, 2003.544 p.

17. Ul'yanovska O.V. Administrative and legal means of implementing the constitutional right to judicial protection: theoretical analysis. Viche 2013. № 6. P. 30-32.

18. Administrative law of Ukraine: textbook / edited by T.O. Kolomoets. K.: Istyna, 2012. 528 p.

19. Course of administrative law of Ukraine: textbook / V.K. Kolpakov et al.; under the editorship V. V. Kovalenko. K.: Yurinkom Inter, 2012. 808 p.

20. Administrative law: subject. / Yu.P. Bytyak (director of auto. coll.), I.M. Balakareva, I.V. Boyko and others; in general ed. Yu.P. Brawl Kharkiv: Pravo, 2020. 392 p.

Размещено на Allbest.ru