Соціальне підприємництво як інструмент публічного управління

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Кафедра публічного управління та економіки

Соціальне підприємництво як інструмент публічного управління

Бєльська Т.В., професор,

д. н. держ. управління

м. Київ

Анотація

Автором у статті визначено, соціальне підприємництво поєднує соціальні та економічні цілі. Вказано, що соціальне підприємництво стає динамічним механізмом вирішення соціальних проблем в Україні і впровадження принципів соціальної справедливості в сучасному суспільстві.

Обґрунтовано, що соціальне підприємництво є ефективним інструментом взаємодії між різними стейкхолдерами, такими як бізнес, громадські організації та державні установи. Визначено, що три суб'єкти публічної влади - соціальне підприємництво, влада та громадянське суспільство, взаємодіючи, можуть створити ефективну екосистему, де соціальне підприємництво стає ключовим інструментом для досягнення громадського благополуччя та розвитку територій. Така співпраця дозволяє виробляти інноваційні підходи до вирішення соціальних проблем територіальної громади та покращити якість життя громадян. Слід враховувати, організовуючи соціальне підприємництво, його ініціатори можуть зіткнутися з рядом проблем, зокрема: фінансові труднощі, законодавчі та організаційні проблеми, брак інформації, освіти, суспільні стереотипи.

Світовий досвід доводить, що підприємці вносять значний внесок у вирішення соціальних проблем. Вказано, що до соціального підприємництва можна віднести організації, які пропонують роботу для людей із обмеженими можливостями, виробництво товарів з екологічно чистих матеріалів чи послуги, спрямовані на соціальну інтеграцію.

Обґрунтовано, що підприємці спрямовують свою увагу на створення інноваційних рішень для розв'язання соціальних проблем. Спрогнозовано, що виділення частини прибутку для реалізації соціальних цілей допомагає створити позитивний соціальний вплив та сприяє вдосконаленню соціального ландшафту, що відображається на покращенні якості життя соціально вразливих груп і територіальної громади в цілому.

Ключові слова: публічне управління, соціальне підприємництво, зміни, інновації, інноваційний розвиток, розвиток територій, територіальна громада, взаємодія, громадянське суспільство, соціально орієнтований бізнес, публічна влада, участь громадськості, соціальні проблеми.

Annotation

Social entrepreneurship as a public management tool

Bielska T.V., Dr Sci. Public Adm., Professor of the Public Administration and economy Department, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

The author defines social entrepreneurship as combining social and economic goals. It is indicated that social entrepreneurship is becoming a dynamic mechanism for solving social problems in Ukraine and implementing the principles of social justice in modern society.

It is substantiated that social entrepreneurship is an effective tool for interaction between various stakeholders, such as businesses, NGOs, and government agencies. It is determined that three public management - social entrepreneurship, government, and civil society - interacting, can create an effective ecosystem where social entrepreneurship becomes a key tool for achieving public welfare and the development of territories. Such cooperation allows for the development of innovative approaches to solving social problems of the territorial community and improving citizens' quality of life. It should be borne in mind that when organizing social entrepreneurship, its initiators may face several challenges, including financial difficulties, legislative and organizational problems, lack of information, education, and social stereotypes.

The world experience proves that entrepreneurs significantly contribute to solving social problems. It is indicated that social entrepreneurship can include organizations that offer employment for people with disabilities, production of goods from environmentally friendly materials, or services aimed at social integration.

It is substantiated that entrepreneurs focus their attention on creating innovative solutions to social problems. It is predicted that allocating part of the profit for the implementation of social goals helps to create a positive social impact and contributes to improving the social landscape, which is reflected in the improvement of the quality of life of socially vulnerable groups and the territory community as a whole.

Keywords: public management, social entrepreneurship, changes, innovations, innovative development, territorial development, territorial community, interaction, civil society, socially oriented business, public authorities, public participation, social problems.

Постановка проблеми

Зростання соціальних проблем, викликаних війною, таких як поява ВПО, зростання безробіття, бездомність стають стимулом для виникнення соціального підприємництва. Підприємці спрямовують свою увагу на створення інноваційних рішень для розв'язання соціальних проблем. У багатьох випадках, державні структури не завжди можуть надати ефективні та швидкі відповіді на соціальні виклики. Соціальні підприємці виступають як доповнення до громадського сектору, запроваджуючи новаторські методи та стратегії. Багато підприємців відчувають внутрішню потребу внести позитивний вклад у розвиток своєї громади, вони стають каталізаторами позитивних змін. Соціальне підприємництво сьогодні спрямоване на вирішення соціальних проблем та створення сталої, соціально відповідальної бізнес-моделі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До питання соціального підприємництва у своїх публікаціях зверталися такі науковці, як Н. Богацька [1, 2], С. Бойда [3], В. Ільченко [5], А. Комісаренко [6], Т. Сабецька [9], Г. Швец [10] та інші. Більшість наукових праць зосереджуються на сутності соціального підприємництва, сучасних концепціях, зарубіжному досвіді окремих країн та фінансових інструментах. Не зважаючи на значну кількість досліджень, можливості соціального підприємництва, його вплив на розвиток територіальних громад, проблеми та перешкоди становлення є актуальними питаннями і потребують подальшого розгляду.

Метою цієї статті є висвітлення взаємодії між соціальним підприємництвом, владою та громадянським суспільством, характеристика складових соціального підприємництва, визначення основних проблем розвитку та становлення соціального підприємництва в Україні.

Виклад основного матеріалу

соціальний підприємництво громадянський влада екосистема

Соціальне підприємництво як форма підприємницької діяльності, поєднує в собі підприємницькі та соціальні цілі. Основна мета соціального підприємництва полягає в розв'язанні соціальних проблем, поліпшенні благополуччя спільноти при одночасному забезпеченні фінансової стабільності підприємства. Цей підхід дозволяє поєднати інноваційний бізнес із соціальною відповідальністю. Тому основним завданням соціального підприємництва є досягнення соціальної місії, розвиток громадських цінностей та створення позитивного впливу на суспільство.

Соціальне підприємництво поєднує соціальні та економічні цілі, створює сприятливий контекст для співпраці та взаємодії на різних рівнях. Воно використовує бізнес-моделі для генерації прибутку та підтримки соціальної місії. Це дозволяє їм бути фінансово самодостатніми та стійкими. Соціальні підприємства створюють стабільні джерела прибутку, які дозволяють їм продовжувати свою соціальну місію довгостроково. Г. Швец вважає, що «під соціальним підприємництвом слід розуміти такий вид прибуткової або неприбуткової підприємницької діяльності, який може використовувати інноваційні технології та методи управління з ціллю реалізації соціальної місії та задовольняє потреби всіх категорій населення» [10, с.246]. «Процес створення соціальних підприємств, - як стверджує А. Комісаренко, - іде двома потоками: шляхом самоорганізації економічної діяльності згуртованих представників соціально незахищених верств населення та через започаткування дозволеної підприємницької діяльності на базі неурядових некомерційних громадських організацій» [6, с.109]. Водночас, Т. Сабецька вважає, що «до суб'єктів соціального підприємництва можуть бути віднесені представники усіх трьох секторів національної економіки, а саме: державні організації, які здійснюють комерціалізацію окремих сфер діяльності, зокрема надають послуги соціального характеру на комерційній основі (наприклад, державні університети, які навчають студентів на платній формі, або ж державні медичні заклади, які надають платні медичні послуги); суб'єкти бізнес-сектору, які ведуть економічну діяльність на засадах корпоративної соціальної відповідальності; суб'єкти «третього сектору», тобто неприбуткові організації, які здійснюють соціальну діяльність, проте задля пошуку додаткових джерел фінансового забезпечення реалізовують підприємницькі комерційні проекти. Тому справедливо розглядати соціальне підприємництво як специфічну діяльність, що знаходиться на перетині трьох секторів національної економіки» [9, с.5].

Соціальне підприємництво може слугувати ефективним інструментом взаємодії між різними стейкхолдерами, такими як бізнес, громадські організації та державні установи. У взаємодії між соціальним підприємництвом, владою та громадянським суспільством, влада виступає фасилітатором, сприяючи створенню умов для розвитку соціального підприємництва. Водночас, громадянське суспільство, у свою чергу, виступає агентом контролю та підтримки, взаємодіючи як з соціальними підприємствами, так і з владою. Активна участь громадян сприяє формуванню громадської думки про позитивну роль соціального підприємництва у суспільстві.

Соціальне підприємництво, як інструмент взаємодії, стає платформою для об'єднання різних груп населення, організацій та урядових структур у спільних зусиллях для створення позитивних змін у суспільстві. Воно, активно взаємодіючи з різними стейкхолдерами, укладає партнерські відносини з громадськими організаціями, державними установами та іншими зацікавленими сторонами. Це дозволяє об'єднувати ресурси та компетенції для спільного досягнення соціальних та економічних цілей.

Взаємодіючи, ці три суб'єкти публічної влади, можуть створити ефективну екосистему, де соціальне підприємництво стає ключовим інструментом для досягнення громадського благополуччя та розвитку територій. Така співпраця дозволяє виробляти інноваційні підходи до вирішення соціальних проблем територіальної громади та покращити якість життя громадян.

Соціальне підприємництво базується в конкретних локальних спільнотах і взаємодіє із місцевими жителями та владою. Шляхом включення місцевих ресурсів та культурних особливостей, вони сприяють стабільності та підтримці розвитку територіальних громад. Активна взаємодія з громадськістю дозволяє зрозуміти реальні потреби і проблеми громади та адаптувати свою діяльність для їх вирішення.

Важливими складовими соціального підприємництва є соціально спрямована мета, активне залучення соціально вразливих верств населення до господарського процесу та направлення частини прибутку на розв'язання соціальних проблем чи підтримку соціальних ініціатив. Розглянемо ці складові більш детально.

Основною характеристикою соціального підприємства є соціально спрямована мета або соціальна місія, яка передбачає вирішення конкретних соціальних проблем чи поліпшення благополуччя певної групи або територіальної громади в цілому. Це може включати в себе боротьбу з безробіттям, бідністю, соціальною виключеністю, інтеграцію осіб із обмеженими можливостями до ринку праці, підтримку соціальних програм для вразливих груп населення або надання екологічно чистих товарів та послуг.

Для прикладу, Європейський Фонд Соціального Підприємництва (EuSEF) - венчурний інвестиційний фонд, який зареєстрований у Польщі в м. Варшаві. Він призначений для стимулювання розвитку соціальних підприємств на території Європейського Союзу. Фонд ставить своєю метою інвестування у створення інноваційних соціальних підприємств або розвиток вже існуючих соціальних підприємств для збільшення кількості нових робочих місць та підвищення можливостей інтеграції у ринок праці українських біженців, що призведе до підвищення добробуту громадян та довгострокового розвитку спільнот. Фонд буде підтримує створення соціальних підприємств, які будуть вкладати отриманий прибуток у власний розвиток до досягнення прийнятного рівня прибутковості. Після досягнення цього рівня, одержуваний прибуток буде спрямовуватися безпосередньо на підтримку груп українських біженців та вирішення їх соціальних проблем [8].

Ще однією важливою складовою соціального підприємництва є активне залучення соціально вразливих верств населення до господарського процесу. Це означає створення умов для їхньої зайнятості, підвищення кваліфікації та розвитку навичок, що дозволяють їм брати участь у економічній діяльності. Сприяючи створенню робочих місць, адаптуючи бізнес-моделі для інклюзивного найму та забезпечуючи можливості для розвитку кар'єри, соціальне підприємництво сприяє включенню соціально вразливих груп у суспільне життя та ринок праці. Прикладами соціального підприємництва можуть бути організації, які пропонують роботу для людей із обмеженими можливостями, виробництво товарів з екологічно чистих матеріалів чи послуги, спрямовані на соціальну інтеграцію.

Інша важлива компонента соціального підприємництва - це практика направлення частини прибутку на розв'язання соціальних проблем чи підтримку соціальних ініціатив. Це може включати в себе становлення соціальних фондів, участь у благодійних проектах, фінансову підтримку програм для вразливих груп або розвиток соціально орієнтованих послуг.

Соціальне підприємництво спрямоване на досягнення тривалого соціального впливу, а не лише на одноразове вирішення проблеми. Виділення частини прибутку для реалізації соціальних цілей допомагає створити позитивний соціальний вплив та сприяє вдосконаленню соціального ландшафту, що відображається на покращенні якості життя соціально вразливих груп і територіальної громади в цілому. Як зауважує Н. Богацька «Соціальні підприємства - це агенти змін з місією вирішення проблем» [2, с.4].

Соціальне підприємництво також активно використовує інноваційні підходи для створення нових, ефективних рішень вирішення соціальних проблем. Його гнучкість та орієнтація на розв'язання конкретних проблем роблять його важливим інструментом для досягнення сталого розвитку. Соціальне підприємництво діє у різних галузях, і його значення постійно зростає, оскільки воно є потужним інструментом для створення позитивних змін у суспільстві.

На думку С. Бойди «розвиток соціального підприємництва в Україні після війни може стати важливим елементом стратегічного підходу до відновлення вітчизняної економіки, сприяючи економічному та соціальному розвитку країни» [3, с.4]. Так, розвиток соціального підприємництва в Україні після війни може визначити новий етап стратегічного відновлення економіки та сприяти не лише економічному, але і соціальному розвитку країни.

З початком воєнних дій на сході України кількість вразливих груп населення в Україні збільшилася. Особи, які були вимушено переміщені, ветерани АТО, діти загиблих воїнів та ті, хто отримав інвалідність через війну, отримують певні пільги від держави. Проте ці пільги не вирішують завдання соціальної адаптації та зайнятості, коштів в бюджеті не вистачає на всі важливі аспекти соціальної сфери. Схожа проблема не є унікальною для України. Світовий досвід підтверджує, що підприємці можуть внести вагомий внесок у вирішення соціальних проблем. Завдання підприємців полягає в тому, щоб допомагати тим, хто вирішив не чекати на державну допомогу, а здійснювати власну ініціативу для вирішення конкретних проблем.

У європейських країнах цей сектор давно і добре розвинений. Наприклад, у Німеччині нараховується близько 100 тисяч соціальних підприємств, на яких зайняті понад 2,5 мільйона працівників. Для порівняння: це утричі більше, ніж працівників у галузі виробництва авто, де працює 750 тисяч робітників [7]. Німецькі соціальні підприємства вирішують проблеми незахищених верств населення: мігрантів та біженців, безробітної молоді та людей з інвалідністю. Наприклад, міжнародна платформа Кірон дає змогу біженцям здобути освіту і кваліфікацію дистанційно - у будь-якому місці і в будь-який час. Місія полягає в тому, щоб усунути бар'єр, з яким зіштовхуються біженці під час інтеграції в нове суспільство.

Інший приклад - програма CodeDoor, де молодь з числа біженців у віці 13-30 років набуває навичок програмування на подарованих або пожертвуваних ноутбуках. Студенти вивчають програмування та здобувають професійний досвід, і одразу знайомляться з майбутніми роботодавцями.

У Великобританії, як вважається, соціальне підприємство з'явилось ще 1844 року, але, як і в Україні, за останні три роки відкрило в собі «друге дихання». Наразі у країні працюють близько 70 тисяч соціальних підприємств. Їх внесок в економіку становить 24 мільярди фунтів стерлінгів на рік, а це близько 9% ВВП країни. Соціальні підприємства залучені в кожен сектор економіки: будівництво, транспорт, переробку відходів, торгівлю, громадське харчування, «зелену енергетику» та навіть театр. Серед позитивних прикладів з Великобританії - танцювальна студія Dance Lyf CIC. Молодь, яка не має освіти та роботи, може пройти тут навчання і отримати роботу фітнес-тренера. Через танці та заняття фітнесом студія також просуває здоровий спосіб життя, залучаючи до нього як молодь, так і людей похилого віку [7].

Організовуючи соціальне підприємництво, його ініціатори можуть зіткнутися з рядом проблем, зокрема: фінансові труднощі, законодавчі та організаційні проблеми, брак інформації, освіти, суспільні стереотипи. Соціальні підприємці можуть зіткнутися з складнощами у формуванні стартового капіталу, відсутністю інвесторів, труднощами в отриманні кредитів або недостатністю доступу до грантів. Неоднозначність правового статусу може створювати труднощі при реєстрації, оподаткуванні та отриманні підтримки від донорів. Відсутність навичок у сфері соціального підприємництва може стати перешкодою для ефективного розвитку бізнесу. Крім того, низький рівень усвідомленості та суспільної підтримки соціального підприємництва може ускладнити приваблення клієнтів та інвесторів. Стереотипи щодо того, що соціальне підприємництво може бути менш конкурентоспроможними чи менш прибутковими порівняно з традиційними бізнесами, можуть впливати на їхню можливість привертати інвестиції та розширювати свою діяльність. Крім того, визначення ефективності та результативності соціального підприємства може бути складним завданням, а це важливо для привернення уваги інвесторів. У багатьох регіонах відсутні мережі, що підтримували б розвиток соціальних підприємств. Відсутність підтримки може ускладнювати швидкий та ефективний старт та їх функціонування.

Висновки

Загалом, соціальне підприємництво поєднує соціальні та економічні цілі. Воно стає динамічним механізмом вирішення соціальних проблем в Україні і впровадження принципів соціальної справедливості в сучасному суспільстві. Його розвиток допомагає створити більш стійке та інклюзивне соціальне середовище.

Соціальне підприємництво є ефективним інструментом взаємодії між різними стейкхолдерами, такими як бізнес, громадські організації та державні установи. Три суб'єкти публічної влади - соціальне підприємництво, влада та громадянське суспільство, взаємодіючи, можуть створити ефективну екосистему, де соціальне підприємництво стає ключовим інструментом для досягнення громадського благополуччя та розвитку територій. Така співпраця дозволяє виробляти інноваційні підходи до вирішення соціальних проблем територіальної громади та покращити якість життя громадян.

Організовуючи соціальне підприємництво, його ініціатори можуть зіткнутися з рядом проблем, зокрема: фінансові труднощі, законодавчі та організаційні проблеми, брак інформації, освіти, суспільні стереотипи.

Світовий досвід доводить, що підприємці вносять значний внесок у вирішення соціальних проблем. Завдання підприємців полягає в тому, щоб допомагати тим, хто вирішив не чекати на державну допомогу, здійснювати власну ініціативу для вирішення соціальних проблем.

До соціального підприємництва можна віднести організації, які пропонують роботу для людей із обмеженими можливостями, виробництво товарів з екологічно чистих матеріалів чи послуги, спрямовані на соціальну інтеграцію.

Підприємці спрямовують свою увагу на створення інноваційних рішень для розв'язання соціальних проблем. Виділення частини прибутку для реалізації соціальних цілей допомагає створити позитивний соціальний вплив та сприяє вдосконаленню соціального ландшафту, що відображається на покращенні якості життя соціально вразливих груп і територіальної громади в цілому.

Література

1. Богацька Н.М. Соціальне підприємництво: особливості та перспективи розвитку. Розвиток суб'єктів економічної діяльності в сучасних умовах господарювання: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (з міжнар.участю), Харків, 24-25 листопада 2022 року. Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2022. С. 140-142.

2. Богацька Н. Перспективи розвитку соціального підприємництва в Україні. Економіка та суспільство. 2023. №53.

3. Бойда, С. (2023). Соціальне підприємництво як інструмент післявоєнної відбудови економіки України. Економіка та суспільство, 2023. №58.

4. Валюс Л.О. Війна в Україні як каталізатор розвитку соціального підприємництва. Трансформаційна економіка. 2023. №2 (02). С. 10-15.

5. Ільченко В.М., Пістунова В.О. Можливості фінансування соціального підприємництва в Україні. Підприємництво та інновації. 2023. №26. С. 47-51.

6. Комісаренко А. Зарубіжний досвід інституціоналізації та розвитку соціального підприємництва. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування». 2023. №3. С. 105-110.

7. Назарук В. Соціальні підприємства - новий тренд в Україні.

8. Проект «Європейський Фонд Соціального Підприємництва (EuSEF)»

9. Сабецька Т. Економічний зміст та історія розвитку соціального підприємництва. Економіка та суспільство. 2023. №48.

10. Швець Г.О. Соціальне підприємництво: теоретичні та практичні аспекти. Економіка i організація управління. 2020. №3. С. 243-251.

References

2. Bohatska, N. (2023). Perspektyvy rozvytku sotsialnoho pidpryiemnytstva v Ukraini [Prospects for the development of social entrepreneurship in Ukraine]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and Society, no. 53.

3. Boyda, S. (2023). Sotsial'ne pidpryyemnytstvo yak instrument pislyavoyennoyi vidbudovy ekonomiky Ukrayiny [Social entrepreneurship as a tool for the post-war reconstruction of Ukraine's economy]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and Society, no. 58.

4. Valius, L.O. (2023). Viina v Ukraini yak katalizator rozvytku sotsialnoho pidpryiemnytstva [The war in Ukraine as a catalyst for the development of social entrepreneurship]. Transformatsiina ekonomika - Transformation Economy, no. 2 (02), pp. 10-15.

5. Ilchenko, V.M. & Pistunova V.O. (2023). Mozhlyvosti finansuvannia sotsialnoho pidpryiemnytstva v Ukraini [Opportunities for financing social entrepreneurship in Ukraine]. Pidpryiemnytstvo ta innovatsii - Entrepreneurship and Innovation, no. 26, pp. 47-51.

6. Komisarenko, A. (2023). Zarubizhnyi dosvid instytutsionalizatsii ta rozvytku sotsialnoho pidpryiemnytstva [Foreign experience of institutionalization and development of social entrepreneurship]. Naukovyi visnyk Vinnytskoi akademii bezperervnoi osvity. Seriia «Ekolohiia. Publichne upravlinnia ta administruvannia» - Scientific Bulletin of Vinnytsia Academy of Continuing Education. Series "Ecology. Public Administration", no. 3, pp. 105-110.

7. Nazaruk, V. (2016). Sotsialni pidpryiemstva - novyi trend v Ukraini [Social entrepreneurship is a new trend in Ukraine].

8. Proyekt «Yevropeys'kyy Fond Sotsial'noho Pidpryyemnytstva» [Project "European Fund for Social Entrepreneurship" (EuSEF), in Ukraine].

9. Sabetska, T. (2023). Ekonomichnyi zmist ta istoriia rozvytku sotsialnoho pidpryiemnytstva [Economic content and history of development of social entrepreneurship]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and Society, no. 48.

10. Shvets', H.O. (2020). Sotsial'ne pidpryiemnytstvo: teoretychni ta praktychni aspekty [Social entrepreneurship: theoretical and practical aspects]. Ekonomika i orhanizatsiia upravlinnia - Economics and management organization, 3, 243-251.

Размещено на Allbest.Ru