Чинники формування позитивного іміджу керівника у публічному управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники формування позитивного іміджу керівника у публічному управлінні

Шанюк Олег підполковник, доцент кафедри військової підготовки, Одеський державний екологічний університет, м. Одеса,

Ніколаєв Сергій підполковник, старший викладач кафедри військової підготовки, Одеський державний екологічний університет, м. Одеса

Правоторова Ольга доктор юридичних наук, професор, професор кафедри публічного управління, права та гуманітарних наук, Херсонський державний аграрно-економічний університет, м. Херсон

Лєнь Тетяна кандидат філософських наук, доцент кафедри публічного управління, права та гуманітарних наук, Херсонський державний аграрно- економічний університет, м. ХерсонАнотація

На сьогоднішній день імідж керівника у публічному управлінні є вагомою та невід'ємною частиною ефективної роботи державного апарату будь-якої країни. Пов'язано це з тим, що керівник у публічному управлінні виступає в ролі офіційного представника держави, а також формує у населення схвалення або несхвалення щодо політичного курсу країни. У статті розглядається поняття іміджу державного службовця та його складові, представлені точки зору авторів з цього питання та узагальнено напрями формування позитивного іміджу керівника у публічному управлінні. Чинники, що впливають на процес становлення, розвитку позитивного іміджу держслужбовців - важлива тема досліджень багатьох дослідників. Вчені вважають, що позитивний імідж державних службовців може виступати одиницею адміністративної культури. Крім того, позитивний імідж посадової особи, зокрема керівника у публічному управлінні, складається з ділових якостей, таких як комунікативні навички, співчуття, рефлексивність та красномовство, які дозволяють спілкуватися з громадянами у більш позитивному контексті.

Формування позитивного іміджу керівника у публічному управлінні багато в чому залежить від таких якостей, як професіоналізм та вміння своєчасно та грамотно вирішувати проблеми та завдання які ставляться перед ним. Професіоналізм державних службовців слід розуміти і розглядати як у широкому, так і у вузькому значенні. У першому випадку треба розуміти, що йдеться про важливість та необхідність здобуття загальної професійної освіти, що дозволить йому виконувати не лише вузькоспеціальні функції, а й загальні управлінські функції. У вузькому значенні слід розуміти якісне виконання державним службовцем спеціальних функцій та завдань, лише конкретної галузі чи сфери управління.

Компетентність керівника у публічному управлінні - це наявність професійної освіти, знань, навичок, вивчення, освоєння та застосування передового досвіду, якісне виконання завдань, прийняття рішень. У період реформування суспільства, становлення та розвитку державної служби як соціально-правового інституту проблема формування іміджу її керівника є актуальною. Потрібно глибше вивчення цієї теми. Резервом для подальшого дослідження можуть стати питання: тактики формування іміджу керівника; розгляд іміджу як компоненти системи соціального управління.

Ключові слова: позитивний імідж, публічне управління, державний службовець, засоби масової інформації, професіоналізм, компетентність, комунікативні навички. імідж державний управління

Shaniuk Oleh lieutenant colonel, docent of the military training department, Odessa State Environmental University, Odesa

Nikolaiev Serhii lieutenant colonel, senior lecturer of the military training department, Odessa State Environmental University, Odesa

Pravotorova Olga Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Public Administration, Law and Humanities, Kherson State Agrarian and Economic University, Kherson

Lien Tetiana Candidate of Philosophical Sciences, associate professor of the department of Public Administration, Law and Humanities, Kherson State agrarian and economic University, Kherson

FACTORS FOR FORMING A POSITIVE IMAGE OF A MANAGER IN PUBLIC ADMINISTRATION

Today, the image of a leader in public administration is a significant and integral part of the effective work of the state apparatus of any country. This is due to the fact that the manager in public administration acts as an official representative of the state, and also forms approval or disapproval of the country's political course among the population. The article examines the concept of the image of a civil servant and its components, presents the authors' points of view on this issue, and summarizes the directions for the formation of a positive image of a civil servant. Factors affecting the process of formation and development of a positive image of civil servants are an important topic of research by many researchers. Scholars believe that a positive image of civil servants can be a unit of administrative culture. In addition, the positive image of an official, in particular a civil servant, consists of business qualities such as communication skills, compassion, reflexivity and eloquence, which allow communicating with citizens in a more positive context.

The formation of a positive image of a manager in public administration largely depends on such qualities as professionalism and the ability to timely and competently solve the problems and tasks that face them. Professionalism of civil servants should be understood and considered both in a broad and a narrow sense. In the first case, it should be understood that it is about the importance and necessity of obtaining a general professional education, which will allow him to perform not only highly specialized functions, but also general management functions. In a narrow sense, one should understand the high-quality performance of special functions and tasks by civil servants, only for a specific branch or sphere of management.

Competence of a manager in public administration is the presence of professional education, knowledge, skills, study, mastering and application of best practices, high-quality performance of tasks, decision-making. In the period of reforming society, formation and development of the civil service as a socio-legal institution, the problem of forming the image of its leader is urgent. A deeper study of this topic is needed. The reserve for further research can be questions: tactics of forming the leader's image; consideration of the image as a component of the social management system.

Keywords: positive image, public administration, civil servant, mass media, professionalism, competence, communication skills.

Постановка проблеми. Зміцнення державності та становлення громадянського суспільства пред'явили принципово нові вимоги до системи державного управління та її функціонального ядра - державної служби. Питання про державну службу як професійну діяльність із забезпечення виконання повноважень державних органів набуло особливої актуальності у зв'язку з вирішенням завдань щодо формування правової, соціально орієнтованої демократичної держави [1]. Від керівників у публічному управлінні, державних службовців багато в чому залежить доля реформ у країні, формування громадянського суспільства та його взаємин із державою. У свідомості склався певний стереотип сприйняття державного службовця, пов'язані з образом чиновника - бюрократа.

Державній службі необхідно стати ефективним механізмом влади, змінити її нинішній імідж у бік соціально-бажаного образу, стати соціально- орієнтованою не декларовано, а фактично. Захищаючи інтереси правової, соціальної держави, державна служба змушена повернутися обличчям до вирішення соціальних проблем громадянського суспільства, побачити конкретну людину з її потребами та інтересами. Тільки встановивши реальний зв'язок державної служби з життям народу, можна завоювати його повагу, авторитет, розуміння та підтримку у громадській думці. Виникла гостра потреба в керівниках - фахівцях, здатних орієнтуватися в швидко мінливих соціально-економічних обставинах, які вміють організувати державну службу не тільки на основі офіційно даних їм прав, а й шляхом використання різноманіття засобів неформального впливу на діяльність співробітників, опори на власний авторитет і авторитет державної служби [2]. У цьому аспекті дедалі більшу увагу дослідників і практиків управління привертає соціологічний, управлінський і соціально-психологічний феномен, іменований іміджем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття "імідж" виникло у сфері підприємництва як основний засіб психологічного впливу на споживача. Пізніше імідж став основним елементом теорії та практики "public relations", міцно увійшов у політичне та суспільне життя. Відомий американський економіст Kenneth Ewart Boulding пропонував заснувати новий напрямок, що досліджує імідж - іміджознавство [3]. Насамперед виділимо роботи, присвячені проблемі бюрократії та ролі керівника в управлінні Burns Т., Stalker С.М., Bruce В., Sampson E. [4-7]. Однак проблеми ефективної взаємодії службовців отримали висвітлення лише при розробці М. Вебером концепції "ідеального типу бюрократії" як раціонального інституалізованого устрою при визначенні основних соціально-професійних характеристик "ідеального чиновника" [8]. У сучасних роботах визначаються вимоги, якими повинен володіти сучасний керівник, критерії оцінки діяльності, компетентності, моральні принципи, що лежать в основі етики державного службовця. Другу групу складають роботи, які аналізують стан державної служби, проблеми її гуманізації, розвитку творчого потенціалу державних службовців.

Формулювання цілей статті. Мета дослідження - розкриття сутності іміджу керівника у державній службі з соціологічних, управлінських та соціально-психологічних позицій, визначення основних підходів до цілеспрямованого його формування.

Виклад основного матеріалу. Один із важливих компонентів внутрішнього іміджу країни - це уявлення пересічних громадян про владу та її політику. Таким чином, імідж держави залежить від іміджу влади та іміджу політичних діячів, які її уособлюють. На сучасному етапі розвитку багато в чому рівень довіри у взаєминах між владою та суспільством безпосередньо пов'язані з ефективністю держслужби та державного управління. Образ держслужбовця, що склався в суспільній і груповій свідомості, багато в чому здатний сповільнити або навпаки прискорити реалізацію державних реформ і програм.

Проблема формування іміджу керівника у публічному управлінні є однією із важливих у сфері побудови взаємин між державою та суспільством. Для гарантії стабільності в різних сферах суспільного життя та стійкості системи влади необхідно сформувати стабільний позитивний імідж державної служби.

У системі публічного управління державна служба займає важливе місце. Основним завданням цього інституту є практична реалізація державних функцій у конкретних процедурах управління. Вирішення проблем і завдань, що стоять у сфері публічного управління, неможливе без ефективної та професійної роботи державних службовців. А завдання стоять складні, важливі, зокрема [9]:

- зміцнення державної влади одночасно із підвищенням якості обслуговування громадян;

- захист національних інтересів держави;

- створення необхідних умов для якісного соціально-економічного розвитку країни, регіону;

- своєчасна та адекватна реакція на виклики сучасності, з урахуванням загальнонаціональних інтересів. Для вирішення цих завдань потрібні компетентні, професійно підготовлені кадри, державні службовці. І коли суспільство бачить в уряді, у системі органів державної влади професіоналів, високоосвічених, розумних, грамотних, які захищають інтереси держави та народу, то позитивний імідж державних службовців зростає, відбувається подальший розвиток та зміцнення всієї системи державної служби.

Основною причиною, що ускладнює процес формування позитивного іміджу України за кордоном, є незавершеність процесу демократизації, що відображається в нестабільності та непередбачуваності внутрішньої та зовнішньої політики держави. Підвищення значущості демократичної складової як у структурі внутрішньо, так і зовнішньополітичного іміджу держави дає підставу виділити демократичний імідж держави як самостійну наукову категорію. Індекс демократії (англ. Democracy Index) - це рейтинг держав, що складається співробітниками Economist Intelligence Unit, дослідницького підрозділу Economist Group, приватної компанії зі Сполученого Королівства, яка видає щотижневий журнал The Economist. Індекс включає 167 країн світу, ранжованих за рівнем розвитку демократії, для нього розроблено класифікацію політичних режимів. При складанні класифікації враховуються 60 різних показників, згрупованих за 5 категоріями: вибори та плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична заангажованість населення та політична культура [10]. У таблиці 1 показано п'ять параметрів, що склали бал кожної країни у 2022 році.

Громадська довіра надає визначальний вплив на успіх і тривалість впровадження реформ та їх економічні наслідки. Україна, Польща, Франція, Іспанія, Угорщина, Італія мають середньо-низький рівень суспільної довіри (~20-30%) та середню "густоту" суспільних норм, а, наприклад, Бразилія, Мексика, Кенія, Індія, Малайзія, Індонезія, Марокко - товариства з наднизькою суспільною довірою (<10%) та відповідно - з "щільними", навіть вказівними суспільними нормами. Високий рівень суспільної довіри у країнах Скандинавії, Німеччини, Нідерландах та Великобританії (~60-90%). Середньо-високий - США, Канаді, Австралії (~40-60%). Якщо говорити про демократичний рейтинг України, то вона у 2022 році розташувалася на 87-му місці, втративши один рядок у порівнянні з минулим роком. Зниження рівня демократії в Україні ускладнює будь-які спроби покращити міжнародний імідж України як рівного партнера [10]. Тому поліпшення репутації України в системі міжнародних відносин вимагає не тільки економічного зростання і технологічного розвитку, а й реальної модернізації існуючої політичної системи. Важливим чинником формування уявлення пересічних громадян про українську владу та її політику є і низький рівень поінформованості населення про процес і характер реформ, що проводяться. В результаті цього, з одного боку, громадяни не обізнані про низку реформ, ініційованих урядом, про їх наслідки для різних категорій населення, а значить, страждає внутрішній імідж держави. З іншого боку, чиновники не обізнані про зміст і характер уявлень громадськості про реформи, а отже, не можуть ефективно коригувати першочерговість впровадження реформ та їх спрямованість на різні категорії населення.

Таблиця 1. Індекс демократії (англ. Democracy Index): рейтинг країн 2022 року (по типу демократії*)

* Країни світу за індексом демократії, 2022 р.: Повноцінна демократія: 9,01-10,00 8,01-9,00 Недосконала демократія: 7,01-8,00 6,01-7,00 Гібридний режим: 5, 01-6,00 4,015,00 Авторитарний режим: 3,01-4,00 2,01-3,00 1,01-2,00 0,00-1,00

Джерело: Democracy Index. URL: https://ourworldindata.org/grapher/democracy-index-eiu

Позитивний імідж, позитивна громадська думка, репутація самої державної влади та її представників, сформована та підтримувана в суспільстві, значно спрощує та прискорює просування державних реформ та сприяє швидкій реалізації державних перетворень. Процес формування позитивного та позитивного іміджу державного службовця - важкий і багатоетапний процес, який має бути заснований на результатах досліджень, крім того повинен спиратися на думку громадськості щодо їх розуміння про те, якими параметрами повинен володіти керівник публічного управління досконало. Також ефективність процесу формування позитивного та позитивного іміджу залежить від діяльності всіх його суб'єктів:

- з боку громадськості: готовність надавати об'єктивні оцінки іміджу;

- з боку державних службовців: від зацікавлення самих службовців у формуванні особистого позитивного іміджу в масовій свідомості громадян;

- з боку ЗМІ: здатність стати своєрідним мостом, а не перешкодою для діалогу між органами влади та громадськості.

Важливим елементом іміджу держслужбовця є також і політичні компетенції, які можуть бути представлені в наступному вигляді [11]:

1. Підвищення ефективності державного управління: глибоке вивчення актуальних та проблемних ситуацій; вміння грамотно складати та давати компетентні прогнози наслідків політичних подій та результатів проведеної політики; вчасно реагувати на виклики та потенційні небезпеки зовнішнього середовища; прагнути до посилення у всій сфері державної служби новітніх технологій.

2. Поліпшення взаємодії держави та суспільства: формувати загальнодоступні експертні мережі; вміти працювати у громадських групах (політичні партії, громадські організації, бізнес-середовище, некомерційний сектор); здійснювати широку міжвідомчу та міжрівневу взаємодію органів публічного управління.

3. Збільшення відкритості органів державної влади: здатність залучати всі верстви суспільства до процесу формування державної політики; вміння регулярно діагностувати громадську думку; вміння взаємодіяти зі ЗМІ.

4. Політико-комунікаційні компетенції: освоїти основні вимоги щодо створення різних презентацій; знати основні прийоми переговорного процесу та вміти коректно використовувати їх у будь-якій ситуації, що склалася; вміння користуватися новітніми комунікаційними технологіями в системі державного та публічного управління і не тільки; на досить високому рівні освоїти методи усного та письмового спілкування [3].

При цьому не слід забувати, що професіоналізм та компетентність являються і надалі будуть важливими якостями керівників у публічному управлінні. Чим успішніше держслужбовець зможе застосувати свої професійні якості при вирішенні поставлених завдань і проблем, тим вище буде імідж. А його успіхи, відзначені ЗМІ, сприятимуть зростанню іміджу держслужбовця. Однак, слід зазначити і той факт, що поряд із професіоналізмом, для зростання позитивного іміджу державним службовцям важливі й такі якості, як знання та дотримання культурних, етичних норм. Громадське визнання та повага до держслужбовця та до установи, в якій він працює, буде забезпечено в тому випадку, якщо при зверненні до громадян поводитиметься ввічливо, грамотно відповідатиме на прохання громадянина, буде проявляти повагу та зацікавленість у вирішенні проблем.

Для держслужбовця, особливо для розвитку позитивного іміджу важливий факт володіння знаннями, у конкретній галузі для подальшого їх застосування на практиці. Ряд дослідників, які займаються проблемами іміджу держслужбовців, акцентують увагу на такі сфери та види професійної компетентності, які здатні дуже впливати на процес становлення позитивного іміджу [5,6,12]:

- по-перше, професійна діяльність. Держслужбовець повинен на високому рівні володіти професійними компетенціями, а також бути здатним проектувати свій подальший професійний розвиток [2];

-по-друге, професійне спілкування. Тут слід назвати такі сфери, як:

а) соціальна компетентність, тобто керівник у публічному управлінні повинен володіти навичками спільної, групової або корпоративної діяльністю, і

б) комунікативну компетентність, що включає як володіння прийомами професійного спілкування, прийнятими в даній професії, так і соціальну відповідальність за свою професійну працю;

- по-третє, становлення особистості держслужбовця як професіонала. Для цього виду характерні такі сфери: а) особистісна компетентність - володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку, засобами протистояння деформаціям особистості, розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійного зростання; б) індивідуальна компетентність - володіння прийомами самореалізації та вміння організувати та здійснювати свою працю раціонально, не напружено, ефективно.

Сьогодні спостерігається зростання значущості інформації, до того ж збільшується процес її обробки та передачі, а також рейтинги та думка населення впливає на розвиток тієї чи іншої сфери діяльності. З метою організації та здійснення громадської діяльності, оскільки діяльність керівників у публічному управлінні безпосередньо пов'язана зі спілкуванням, то їм слід розвивати комунікативні навички, покращувати професійні якості. У разі відсутності навичок спілкування або недостатнього набору правил спілкування, взаємодії з людьми, суспільством, то навіть висококваліфіковані держслужбовці, які мають навички та вміння, професіонали високого класу, можуть потрапити в незручну і важку ситуацію. Тому необхідно розвивати зв'язки із громадськістю за рахунок підвищення прозорості діяльності чиновників. Важливо відзначити, що всі служби зв'язків із громадськістю повинні використовувати врахування та узгодження інтересів як механізм своєї дії (діалог та паритетний піар) та не повинні бути засобом одностороннього впливу на цільову аудиторію (піар пропагандистського типу) [12]. З цього можна дійти висновку, що для формування та розвитку позитивного іміджу держслужбовці мають, поруч із професійними навичками і компетенціями, володіти і розвиненими комунікативними компетенціями, манерою гарного тону спілкування.

У науковій літературі описуються такі значущі компоненти комунікативної компетенції: пізнавальний, особистісно-мотиваційний і діяльнісний, які можуть і мають позитивний вплив на імідж держслужбовця. Це насамперед комунікативні знання, когнітивний компонент, які дозволяють ефективно спілкуватися державному службовцю відповідно до цілей та умов професійних та міжособистісних відносин. Когнітивний компонент складається з правил професійної поведінки, комунікативних навичок загалом, його етапів, видів, а також дій, які вони роблять, можливостей та обмежень. Крім цього, когнітивний компонент може включати знання про рівень розвитку певних знань та навичок. Наступний компонент, індивідуально-мотиваційний, залежить не лише від індивідуальних характеристик, а й комунікативної мотивації. Індивідуальні характеристики, що становлять комунікативний потенціал особистості, здатність мати достатню самооцінку, формування мотивації для професійних та комунікативних рішень, а також уміння застосовувати отримані знання у професійній діяльності є основними складовими цього компоненту. І останній компонент - комунікативні навички. Даний компонент включає здатність знаходити оптимальні форми спілкування з партнерами і колегами, здатність у процесі спілкування отримувати вербальні і невербальні сигнали співрозмовника і керувати ними, здатність визначати особисті характеристики інших і діяти в відповідних соціальних ситуаціях.

Найбільш актуальними видами технологій формування іміджу державного службовця, які використовуються в даний час, є реклама та PR- послуги через засоби масової інформації. Існують також інші технології, такі як: особисті контакти, просування ідеї та місії організації, брендування та інші. ЗМІ відводиться основна роль формування іміджу керівників у публічному управлінні, оскільки їм довіряє більша частина суспільства, на яку спрямована реалізація іміджу, а також через складну доступність до інших видів інформаційних каналів. Варто зазначити, що інформація, що надається, не завжди буває якісною і правдивою і не кожна людина зможе розпізнати важливу інформацію. Останнім часом відбувається швидкий процес інформатизації, який передбачає запровадження нових вимог до формування позитивного іміджу керівників у публічному управлінні. Інформатизація являє собою збір даних про особистості, будь-які предмети, явища або події, що не залежить від виду надання цієї інформації. Для ефективного функціонування організації, зокрема і державної, необхідно вчасно отримати правильні, повноцінні дані. Зростання значення інформації вимагає від державних службовців підвищення знань у галузі інформаційних комунікацій та технологій.

При формуванні образу державного службовця важливу роль займає система зв'язків з громадськістю, так як імідж - це сприйняття об'єкта суб'єктом. Завданням PR-служб є створення необхідного образу свідомості суспільства. PR у перекладі з англійської "public relations" означає "соціальні відносини". Зв'язки з громадськістю визнаються основною складовою ділових відносин, і вже в даний час можна сказати, що зв'язки з громадськістю - це новий вид діяльності, який сприяє розширенню кордонів управління у роботі підприємств, урядів та державних служб. Громадські відносини є основним компонентом ефективного управління будь-якою формою організованої діяльності, як приватного підприємства, так і держави в цілому, саме тому державні органи повинні створювати підрозділи, що складаються з фахівців, які займаються зв'язками з громадськістю.

Повертаючись докладніше до поняття позитивного іміджу посадової особи керівників у публічному управлінні України, варто повернутися до ст. 8 Закону України "Про державну службу" "Основні обов'язки державного службовця", в якому описані вимоги до посадової особи та державного службовця, які коротко викладені у таких пунктах:

1) поважати гідність людини, не допускати порушення прав та свобод людини та громадянина;

2) сумлінно та професійно виконувати свої посадові обов'язки;

3) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів при виконанні державної служби;

4) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

5) надавати публічну інформацію у межах, визначених законом та ін. [13].

Таким чином, можна зробити висновок, що формування позитивного іміджу держслужбовців - це складний процес, що включає високий рівень професійної компетентності, вміння спілкуватися з різними рівнями влади, а також знаходити спільну мову з громадськістю. Опанування цими навичками дозволять керівнику у публічному управлінні відповідально та гідно виконувати свої обов'язки, що допоможе покращити та зміцнити його імідж.

Висновки

Наразі імідж керівників у публічному управлінні є вагомою, важливою та невід'ємною частиною роботи державного апарату країни, що впливає на її ефективність. Вплив іміджу такий великий, оскільки кожен держслужбовець представляє державу і, як наслідок, створює у населення країни позитивні чи негативні емоції до наявного курсу політичного руху.

На формування іміджу керівника у публічному управлінні впливають як об'єктивні, і суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників, які впливають на формування іміджу керівників у публічному управлінні, відносять вплив суспільства, держави, державної служби. Поряд із соціально-інституційними факторами безпосередній вплив на формування іміджу керівників у публічному управлінні надає фактор професійної затребуваності. Його дослідження розглядається в контексті вимог, що висуваються керівнику за посадою - за допомогою подвійного відображення: в самому управлінському колективі та з позиції соціального запиту населення. Базовою вимогою є лідерські якості. Виділяючи особливість лідерства у сфері управління (наявність політичного та професійного виміру), можна дійти висновку, що керівник у публічному управлінні може бути лідером насамперед у професійній галузі і висловлювати її цінності як державної установи. На відміну від політичного лідерства, це лідерство професійно-управлінське.

У процесі формування керівника у публічному управлінні як лідера істотне значення мають його потреби, інтереси та пов'язана з ними мотивація управлінської праці. Професіоналізм державних службовців одна із провідних чинників, яка має істотний вплив на процес формування іміджу державної служби та її керівника. Практично всі складові цього фактора відносяться до категорії суб'єктивних і, отже, піддаються свідомому розвитку. У оцінці діяльності керівника у публічному управлінні провідну роль відіграє авторитет, а не формальні владні повноваження. Ніяка керівна посада як така не забезпечує авторитет і повагу, їх треба завоювати, постійно підкріплювати справами, причому як службовими, так і особистими.

Література

1. Матвійчук А.В. Ціннісний інтелект і проблема формування імперативу службового обов'язку. Scientific research in the modern world. Proceedings of the 3rd International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Toronto, Canada. 2023. Pp. 612-617.

2. Долгий О., Хрущ О. Професійна компетентність і компетенції державного службовця у контексті реформування публічної служби. Вісник Національної академії прокуратури України. 2019. № 3. С. 7-22.

3. "Kenneth Ewart Boulding". American Academy of Arts & Sciences. Retrieved 2022-12-01.

4. Burns Т., Stalker С.М. The management of Innovation, L., 1961. URL: http:// turkusowesniadania.pl/wp-content/uploads/2018/11/The-Management-of-Innovation.pdf

5. Bruce В. Images of Power. How the Image Makers Shape Our Leaders. L.: Kogan Page,

6. Sampson E. The Image Factor. L.: Kogan Page. 2019. URL: https://eppd13.cz/wp- content/uploads/2019/2019-6-6/14.pdf

7. Spector J Mchael-de la Teja. Competence, competencies and certification. Competencies for Online Teaching. ERIC Digest. 2001-12. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/153576128.pdf

8. Max Weber; Richard Swedberg (1999). Essays in economic sociology. Princeton University Press. с. 7. ISBN 978-0-691-00906-3.

9. Профілі професійної компетентності посадових осіб органів державної влади: наук. розробка / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, Р.В. Войтович. Київ: НАДУ, 2015. 64 с.

10. Democracy Index.URL: https://ourworldindata.org/grapher/democracy-index-eiu

11. Жулавський А.Ю., Гордієнко В. П., Малько Н.О. Професійна компетентність державного службовця як фактор успішності публічного управлінця. Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. 2020. № 4. С. 152-157.

12. Сабат Н. Духовно-моральні цінності у професійному становленні особистості майбутнього соціального працівника. Освітні обрії. 2019. № 1(48). C. 61-65.

13. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text

14. References:

15. Matviychuk, A.V. (2023). Tsinnisnyy intelekt i problema formuvannya imperatyvu sluzhbovoho obovyazku. Scientific research in the modern world [Valuable intelligence and the problem of forming the imperative of official duty]. Proceedings of the 3rd International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Toronto, Canada [Scientific research in the modern world. Proceedings of the 3rd International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Toronto, Canada]. 2023. Pp. 612-617. [in Ukrainian].

16. Dolhyy, O., Khrushch, O. (2019). Profesiyna kompetentnist i kompetentsiyi derzhavnoho sluzhbovtsya u konteksti reformuvannya publichnoyi sluzhby [Professional competence and competences of civil servants in the context of public service reform]. Visnyk Natsionalnoyi akademiyi prokuratury Ukrayiny [Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's Office of Ukraine]. 2019. № 3. S. 7-22.[in Ukrainian].

17. "Kenneth Ewart Boulding". American Academy of Arts & Sciences. Retrieved 202212-01. [in English].

18. Burns, Т., Stalker, С.М. (1961). The management of Innovation, L., 1961. URL: http://turkusowesniadania.pl/wp-content/uploads/2018/11/The-Management-of-Innovation.pdf [in English].

19. Bruce, В. (1992). Images of Power. How the Image Makers Shape Our Leaders. L.: Kogan Page, 1992.[in English].

20. Sampson, E. (2019). The Image Factor. L.: Kogan Page. 2019. URL: https://eppd13.cz/ wp-content/uploads/2019/2019-6-6/14.pdf[in English].

21. Spector J Mchael-de la Teja. Competence, competencies and certification. Competencies for Online Teaching. ERIC Digest. 2001-12. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/153576128.pdf [in English].

22. Max Weber; Richard Swedberg (1999). Essays in economic sociology. Princeton University Press. с. 7. ISBN 978-0-691-00906-3. [in English].

23. Profili profesiynoyi kompetentnosti posadovykh osib orhaniv derzhavnoyi vlady: nauk. rozrobka [Profiles of professional competence of officials of state authorities: science. development ] / za zah. red. YU. V. Kovbasyuka, R. V. Voytovych. Kyyiv : NADU [by general ed. Yu. V. Kovbasyuka, R. V. Voytovych. Kyiv: NADU]. 2015. 64 s. [in Ukrainian].

24. Democracy Index. URL: https://ourworldindata.org/grapher/democracy-index-eiu [in English].

25. Zhulavskyy, A. YU., Hordiyenko, V. P., Malko, N. O. (2020). Profesiyna kompetentnist derzhavnoho sluzhbovtsya yak faktor uspishnosti publichnoho upravlintsya [Professional competence of a civil servant as a factor in the success of a public manager.]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Seriya Ekonomika [Bulletin of Sumy State University. Economy series. ]. 2020. № 4. S. 152-157. [in Ukrainian].

26. Sabat, N. (2019). Dukhovno-moralni tsinnosti u profesiynomu stanovlenni osobystosti maybutnoho sotsialnoho pratsivnyka [Spiritual and moral values in the professional formation of the personality of the future social worker]. Osvitni obriyi [Educationalhorizons]. 2019. № 1(48). C. 61-65. [in Ukrainian].

27. Pro derzhavnu sluzhbu : Zakon Ukrayiny vid 10 hrudnya 2015 roku № 889-VIII [On civil service: Law of Ukraine dated December 10, 2015 No. 889-VIII]. Zakonodavstvo Ukrayiny [Legislation of Ukraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru