Теоретичне підґрунтя функції моніторингу публічного управління громадянським суспільством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне підґрунтя функції моніторингу публічного управління громадянським суспільством

Драпогуз Михайло Андрійович

аспірант Навчально-наукового інституту

публічної служби та управління, м. Одеса

кадровий офіцер, Збройні Сили України

Анотація

моніторинг публічний управління громадянин

В запропонованому дослідженні розглядається теорія функції актуального, в реаліях сучасної України, управлінського інструменту - моніторингу публічного управління. Героїчний національний спротив українського суспільства російському агресору створює умови консолідації українців та формуванню засад активного громадянського суспільства. Разом з вірою в Перемогу та щоденною працею кожного громадянина, наочна потреба підготовки системи публічного управління до зазначених соціальних змін. Широка зацікавленість отримувачів адміністративних послуг публічного управління в їх якості, цілком ймовірно викличе потребу побудови системи контролювання публічного управління з боку громадянського суспільства. Для впорядкування майбутніх суспільних відносин між виконавчими органами владних структур з одного боку і активним громадянським суспільством з іншого, потрібна наукова увага до спроможностей зазначених інститутів та моделювання їх взаємодії. Тому, метою дослідження є пошук теоретичних основ для розробки методик моніторингу публічного управління інституціями громадянського суспільства, потрібно ґрунтовно визначити теоретичні засади функції та засобів контролювання системи публічного управління з боку громадян. В статті використані методи емпіричного та теоретичного аналізу, порівняння з закордонним досвідом. Результати дослідження дають розуміння об'єкту та суб'єкту функції моніторингу публічного управління. Визначають ідею функції моніторингу системи публічного управління громадянським суспільством - коригування реалізації суспільної політики системою публічного управління. Виявлені основні теоретичні умови ефективності впливу громадянського суспільства через моніторинг на публічне управління.

Ключові слова: громадянське суспільство, публічне управління, моніторинг публічного управління.

Drapohuz Mykhailo Andriiovych PhD student Educational and Scientific Institute of Public Service and Management Odesa, Officer, Armed Forces of Ukraine

Theoretical basis of function of public administration monitoring's by civil society

Abstract

The proposed research looking for the theoretical framework of the function of monitoring public administration in the context of modern Ukraine. The heroic national resistance of Ukrainian society to Russian aggression creates conditions for the consolidation of Ukrainians and the formation of the principles of active civil society. Along with faith in Victory and the daily work of each citizen, there is a clear need to prepare the public administration system for the specified social changes. The widespread interest of auditory of administrative services in the quality of such services is likely to provoke the need to establish a system for monitoring public administration by civil society. To organize future social relations between executive bodies of governmental structures on one hand, and active civil society on the other, scientific attention is required to the capacities of these institutions and modeling their relations. Therefore, the purpose of the research is to looking for theoretical foundations for the development of monitoring of public administration methodologies by civil society institutions. It is necessary to thoroughly define the theoretical principles of the function and means of controlling the public administration system from the citizens' side. The article employs methods of empirical and theoretical analysis, as well as comparison with foreign experience. The research results provide an understanding of the object and subject of the function of monitoring public administration. They determine the idea of the function of monitoring the public administration system by civil society - adjusting the implementation of social policy by the public administration system. The main theoretical conditions for the effectiveness of civil society's influence through monitoring on public administration are identified.

Keywords: civil society, public administration, public administration monitoring.

Постановка проблеми

Тема впливу широкого громадянського загалу на публічне управління була, є і залишається у фокусі уваги науковців. Наприклад, від політики реалізації бюджету залежить ефективність актуальних сьогодні сфер економіки та національної безпеки. Як показав довоєнний досвід реалізації витрат бюджету системою публічного управління, відсутність інтересу громадянського суспільства до політики бюджетних витрат призвела до послаблення економіки через корупцію та неефективні витрати, які не відповідали реальним потребам суспільства та національної безпеки. Повномасштабна російсько-українська війна, яка була розпочата країною-агресором у 2022 році, спровокувала появу активного інтересу громадян щодо актуальності витрат державного бюджету та місцевих бюджетів. Досвід цих соціальних змін потребує наукового аналізу і вивчення з метою організації ефективного громадянського впливу на публічне управління. Для проведення наукового аналізу зазначених соціальних явищ потрібно вивчити теоретичні спроможності та структури "моніторингу публічного управління".

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теорію публічного управління широко досліджували вітчизняні науковці Сурмін Ю., Бакуменко В., Михненко А., заклавши енциклопедичні основи науки державного управління в Україні. На системному рівні провела дослідження теорії публічного управління Вороніна Ю. Хмелюк А. здійснював детальний аналіз розуміння суб'єкту та об'єкту моніторингу фінансів в системі публічного управління України. Аналіз понять контролювання в системі публічного управління розглянули науковці Оболенський О. і Обушна Н., Небрат В. досліджує теоретичні витоки соціальної держави в застосуванні до пошуку моделей відносин держави і суспільства у повоєнної України. При цьому, тема впливу і контролювання громадянським суспільством системи публічного управління конкретизована не достатньо.

Мета статті

Метою статті є проведення наукового аналізу теоретичних засад моніторингу публічного управління громадянським суспільством: поняття контролювання і моніторингу, визначення об'єкта та суб'єкта моніторингу публічного управління громадським суспільством, завдання функції, визначення теоретичних умов ефективності предмету дослідження.

Виклад основного матеріалу

Для проведення дослідження теоретичних засад моніторингу ефективності публічного управління треба провести структурно-смисловий аналіз змісту терміну «контроль». Розкриваючи тему визначення термінів публічного управління, науковці О. Оболенський, Н. Обушна проводять компаративний аналіз понять «контроль», «моніторинг» та «аудит», та з'ясування сутності цих категорій та їх характерних особливостей в системі публічного управління. Розуміння різниці сприйняття цих термінів визначає подальший напрям дослідження теоретичного підґрунтя їх функції в системі публічного управління. Так, термін «контроль» розглядається в різних управлінських функціях: контроль як складова (елемент) управління, контроль як функція управління, контроль як система спостереження та перевірки. В системі державно-суспільних відносин контроль може реалізуватися як внутрішня система контролю, так і зовнішня. [8 с. 116]

До внутрішньої управлінської системи контролю відносяться механізми державного контролю та контролю органів місцевого самоврядування. До зовнішніх - громадський та публічний контроль державних інституційних органів державної та місцевої влади. Відповідно до наукового пошуку, нас цікавить система зовнішнього публічного контролю як система спостереження та перевірки. Надання зовнішній системі публічного контролю функцій управління чи елемента управління впроваджується, наприклад, практикою бюджету участі, але вивчення теоретичного обґрунтування цього виду розподілу та контролювання бюджетних коштів виходить за межі даного дослідження. Визначення структурно-смислового змісту публічного контролю залежить від визначення суб'єкту та об'єкту контролювання публічного управління. Визначимо об'єкт контролювання "публічне управління".

Словник Державного управління дає нам таку дефініцію "публічне управління": «діяльність органів державного управління, органів місцевого самоврядування, представників приватного сектору та інститутів громадянського суспільства в межах визначених законом повноважень і функціональних обов'язків (планування, організації, керівництва, координації та контролю) щодо формування та реалізації управлінських рішень суспільного значення, політики розвитку держави та її адміністративно-територіальних одиниць». [7 с. 144] Тобто, в системі контролювання публічного управління об'єктом контролю є управлінські рішення та процеси. Відповідно до напряму нашого дослідження, відокремлюємо внутрішню систему контролювання від громадської зовнішньої і визначаємо поняття "публічна влада" як інститут, який впроваджує принципи прийнятої суспільством політики. Енциклопедія державного управління визначає публічну владу як різновид управлінської діяльності інституцій публічної влади, завдяки якій громадянське суспільство та держава забезпечують самоврядність усієї суспільної системи та її розвиток у певному напрямі [2 с. 326]. Оскільки ми досліджуємо структуру, яка входить до зовнішньої системи контролю, то у наведеному визначені публічною інституцією, яка проводить контроль публічного управління, буде громадянське суспільство. Далі, треба визначити дієву форму громадянського суспільства, яке може виступати як «публічний» суб'єкт. Не всі соціальні групи, які мають спільний інтерес, можуть мати ознаки громадянського суспільства. Трансформація цих соціальних груп у форми громадянського суспільства відбувається у випадку, коли інтерес цієї групи є актуальним в суспільному середовищі і впливає на структурні елементи суспільства або влади. Цей вплив спонукає об'єкти впливу здійснювати певні зміни, або дії, які просувають реалізацію інтересів і задовольняють потреби соціальних груп, які, власне, і представляє громадянське суспільство. Інституалізовані форми громадянського суспільства - це громадські об'єднання, професійні спілки та їх об'єднання, творчі спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, благодійні та релігійні організації [9 с. 28]. Тобто, «публічними» суб'єктами контролювання публічного управління є зазначені інституції громадянського суспільства. Разом з тим, варто зауважити, що наведені інститути громадянського суспільства легалізуються в контексті адміністративної системи існуючої влади. Пошлемося на думку Титаренка О.Р.: «Публічна сфера - продукт діяльності уряду. У деяких країнах держава легітимізує групи інтересів, видає їм ліцензії на діяльність, тим самим, гарантуючи їм публічний статус і визнаючи їх право на здійснення публічної політики. Публічність стає виразником політики, почасти завдяки діям самого уряду» [12]. Легалізація суб'єкту контролювання публічного управління в правовому полі відбувається по суті об'єктом контролю.

Визначаючи різницю між «контролем» і «моніторингом», науковці О. Оболенський, Н. Обушна наводять різні функціональні напрями цих термінів, що дозволяє нам визначити мету проведення моніторингу публічного управління громадянським суспільством. За їх дослідженням, моніторинг, це - управлінський процес, пов'язаний із збором інформації, аналізом та прогнозуванням результату за певними індикаторами. Тоді як контроль - це перевірка виконання управлінських рішень щодо їх законності та економічної доцільності [8 с. 118]. Згідно з наведеним визначенням, моніторинг - це управлінський процес. Таким чином, суб'єкт публічного моніторингу залучається в управлінські процеси і стає частиною управлінської системи. Така ситуація може викликати ризики дублювання управлінських процесів і потребує визначити характер розмежування зон відповідальності публічного контролювання управлінських процесів та системою їх контролю, яка відбувається в управлінні виконавчих органів представницької влади. На прикладі контролювання публічних фінансів визначимо розмежування зон відповідальності. Згідно з твердженням Хмелькова А., предметом державного фінансового контролю є державні фінансові ресурси, фактичне зростання обсягів показників доходів та видатків бюджету, доходи від володіння й використання державної власності, надходження до бюджету Пенсійного фонду України, витрачання коштів у державних закупівлях, зменшення фінансової безпеки держави, що є наслідком стрімкого зростання зовнішніх та внутрішніх запозичень [13 с. 32]. Водночас, аналізуючи Національну Стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки, ми знаходимо, що предметом впроваджуваного Стратегією громадянського контролю є проведення громадської експертизи діяльності виконавчих органів рад та обов'язку органів місцевого самоврядування сприяти її проведенню; засідання колегіальних органів місцевого самоврядування та постійних комісій місцевих рад; прозорість і публічність розроблення місцевих бюджетів, у тому числі обов'язкове затвердження бюджетних регламентів проходження бюджетного процесу на місцевому рівні; проведення бюджетних слухань перед прийняттям місцевих бюджетів та за результатами їх виконання; повні звіти органів що контролюють витрати державного та місцевих бюджетів; механізми і процедури залучення інститутів громадянського суспільства та суб'єктів господарювання до процесу розроблення регуляторних актів [14]. Вочевидь, що до перелічених завдань Стратегії входять і фінансові аспекти формування та витрат бюджету, використання бюджетних коштів та фінансові операції. Тому, можна робити висновок про дотичність інтересів контролюючих процесів моніторингу громадянським суспільством та внутрішнього контролювання владними установами. Разом з тим, виконавчі державні органи та виконавчі органи місцевого самоврядування тільки виконують політику суспільства, яке вони представляють. Громадянське суспільство зі свого боку є джерелом створення політики, яке може здійснювати вплив на законодавчу владу і органи місцевого самоврядування в просторі визначення та коригування державної та місцевої політик. Таку ідею функції «публічного моніторингу» як інструменту громадянського суспільства підтримує закордонний досвід вивчення принципів публічного моніторингу: «Monitoring is part of the process of developing and implementing public policies» (моніторинг це частина процесу розвитку та впровадження публічної політики) [18 c. 45]

Теоретичним підґрунтям умов впливу громадянського суспільства на публічне управління та здійснення контролю над ними є філософське осмислення цього предмету. Осмислення впливу суспільства на управління починається з античного періоду. Аналізуючи еволюцію філософської думки Геракліта, Карл Поппер говорить про головний принцип протилежної зміни думки античного філософа. Цей принцип - мінливість соціального середовища. Між ствердженням «Закон саме в тому, що може вимагати коритися волі Однієї Людини», який відображає політику автократії, та закликом «Народ мусить боронити закони свого міста, так, начебто це його мури» лежить усвідомлення змінюваності суспільного життя. [6 с. 13]. Заглибившись в розуміння внутрішніх чинників змін у суспільстві, ми визначимо мінливість соціальних процесів як реакцію на розподіл соціальних та суспільних матеріальних ресурсів. Проводячи аналіз античної філософії, Bickhard R. визначає фундаментальну проблему виникнення змін в соціальному середовищі та формування соціальних нормативів - зміну внутрішнього балансу соціальних ресурсів. "Деякі процеси організації стабільні, через те що вони перебувають в енергетичному добробуті, так що змінити організацію могло би надходження енергії, яке зруйнує (існуючу) організацію" [15 с. 64]. Тобто, зміни внутрішньої організації суспільства та формування нормативів поведінки в суспільстві залежить від зміни соціального та спільного матеріального ресурсу цього суспільства. З цим погоджується вітчизняна науковиця Воронініа Ю. [1 c. 13]. Механізмом впровадження змін є перерозподіл цих ресурсів. Варто зауважити, що якість та напрям реакції суспільства на зміну балансу соціального та спільного матеріального ресурсу залежить від суб'єктивного ставлення кожного члена суспільства до цінності цього ресурсу. Як окремо для нього, так і для суспільства в цілому. На прикладі аналізу поведінки бактерії у розчинах цукру та цукрину, розуміючи всю умовність такого порівняння, Бікхард робить висновок про хибні та справжні цінності, які визначають якість змін поведінки у суспільстві [15 с. 62]. Виходячи з цього, ми робимо висновок, що для ефективної реакції суспільства на зміну балансу соціальних та спільних матеріальних ресурсів потрібно розвинуте критичне мислення членів суспільства, яке дозволяє усвідомити напрями розподілу зазначених ресурсів та його наслідки для кожного члена і суспільства в цілому.

В моральному вимірі, на моделювання реакції суспільства на зміни балансу зазначеного ресурсу впливає етичний та культурний рівень цього суспільства. Критикуючи демократію, Платон каже: "Якщо влада в руках народу виявляється такою, що вона може зробити непотрібними чесноти, що вона, навпаки, підтримує злодійство, пограбування, сварки, неспокій і всілякі злочини, то що це таке, як не те, що ми вже обговорювали, саме занепад? Або що це таке, як не демократія?" [5 с. 126]. Робимо висновок з античної філософії, що дієвість впливу громадянського суспільства на публічне управління та ефективність управлінських рішень представницької влади залежить від розвинутості критичного мислення та морально-етичного рівня суспільства, яке реагує на зміни балансу власного соціального та матеріального ресурсу.

У ХVІІ-ХVІІІ століттях ідеї просвітництва наголошували на важливості громадянської свободи і прав людини у суспільстві. Філософи, такі як Джон Локк та Жан-Жак Руссо, розвивали концепції соціального договору та громадянської влади, вказуючи на необхідність участі громадян у політичному процесі. Д. Локк обґрунтував право приватної власності як передумови виникнення громадянського суспільства і створення договору про повноваження влади. Визначаючи шляхи створення громадянського суспільства, Локк вважає домовленість з іншими людьми запорукою мирного життя та користування своєю власністю. [10 с. 180] Проте, суспільна домовленість має свій внутрішній механізм, який базується на суспільних цінностях та нормах поведінки людини у суспільстві. Якщо до епохи модернізму спільність норм та цінностей була тотожною в межах однієї релігійної конфесії або народності, то це спрощувало створення домовленостей. Однак, через індустріалізацію суспільства ціннісні орієнтири та норми суспільства набули широкого спектру, що ускладнює пошук єдиного бачення суспільних явищ та розуміння, що є благо для кожного. Так, наприклад, Бікхард, критикує підхід Девіда Льюїса у принципах формування зв'язків особистості з нормами соціальної поведінки через однакові "вірування" та "прагенння" та вводить використання особистісної упорядкованої системи індивідуальних внутрішніх "маркерів спроможності" виконання вибору [16 с. 144]. Враховуючи трансформації ціннісних орієнтирів суспільства із сфери соціальних інститутів в сферу особистих прав, свобод та вподобань людини, використання принципу соціального договору в контролюючих заходах публічного управління потребує впровадження складної системи комунікації всередині громадянського суспільства. Тільки за таких умов публічне управління зможе реалізувати запити суспільства, а суспільство проводити контролюючі заходи. З проблемою перевантаження публічного управління через складність визначення політики суспільства вже стикаються у закордонному досвіді [17 с. 1].

Розвиток концепції регулярної держави у XVIII ст. призвів до появи принципу верховенства права над всіма суспільними інститутами. Ця концепція, в свою чергу, лягла в основу появи ідеї "соціальної держави" в ХІХ ст. В "соціальній держави" розвиток кожного є умовою розвитку і добробуту всіх членів суспільства. В поєднанні концепція верховенства права та концепція "соціальної держави" вносять новий принцип публічного управління: ідею єдиної мети суспільства та влади. Науковий здобуток німецького науковця Л. фон Штейна - побудова структури, в якій суспільство і держава разом, та їхньою метою є економічний та соціальний розвиток. Наведемо приклад розвитку цієї ідеї в закордонному досвіді ХХ ст., в підході, який артикулював американський науковець Марк Мур в “Creating public value: Strategic management in government”. Визначаючи ролі публічних менеджерів та отримувачів послуг публічного управління, Мур наділяє їх незалежною один від одного суб'єктністю через введення розуміння цінності для стейкхолдерів управлінського процесу [19 с.28]. Отримувач управлінськіх послуг та публічний менеджер (стейкхолдери управлінського процесу) являються окремими суб'єктами управління публічних коштів, які переслідують одну цінність (об'єкт): ефективне та безпечне використання публічних коштів. Взаємний вплив кожного окремого стейкхолдера на процес використання коштів відбувається під час усвідомлення і обговорення цінностей один одного. В таких умовах формується розвиток партнерських відносин між публічним управлінням та громадянським суспільством. Система публічного управління може використовувати результати моніторингу громадянським суспільством діяльності публічного управління як інструмент власного розвитку та уникнення накопичення нерозв'язаних проблем і перевантаження [17 с. 9].

Водночас розвиток ідеї соціальної держави в контексті публічного управління може створювати ризики виникнення диктатури певної частини суспільства, яке матиме вплив на процес розподілу виконавчими органами влади соціальних ресурсів. Як зауважує Небрат В., соціальна держава, виконуючи свої соціальні функції справедливого розподілу, бере на себе тягар роботи з опором або ухилянням більш успішної частини соціуму [11 с. 95]. Слід додати, що за свою історію Україна має як досвід диктатури неуспішних шарів населення в початкову добу радянської тоталітарної влади, так і досвід впливу олігархії на розподіл соціальних ресурсів після здобуття Незалежності у 1991 р. Потенційно дієвим інструментом публічного управління, яким може знижуватися вплив ситуативного інтересу окремих груп суспільства, є стратегічне планування реалізації суспільної політики. Лікарчук В. розглядає стратегічне планування як засіб, який перевіряє цінність прийнятих рішень, їх причини, оточення, фактори, і те, як ці рішення пов'язані з досягненням поставленої суспільної політичної мети [4 с. 37].

Українська політична ситуація та процеси розробки довгострокових стратегій розвитку можуть залежати від багатьох факторів і не завжди співпадають з періодами зміни політичного керівництва. Зазвичай розробка довгострокових стратегій розвитку є складним та тривалим процесом, що вимагає залучення різних стейкхолдерів, експертів та владних структур. Цей процес може бути започаткований або продовжений незалежно від періодів зміни політичного керівництва. Проте зміна політичного керівництва може вплинути на прийняття або реалізацію стратегій розвитку, оскільки нова влада може мати свої пріоритети та підходи до управління країною. Таким чином, можливі зміни в політичному керівництві можуть впливати на хід реалізації стратегій розвитку, але вони не обов'язково пов'язані з процесом їх прийняття. Отже, моніторинг публічного управління з боку громадянського суспільства, в системі стратегічного планування соціальної політики, може бути дієвим інструментом перевірки ефективності прийнятих управлінських рішень, щодо реалізації прийнятої довгострокової соціальної політики.

Висновки і перспективи

Результатами проведеного дослідження є визначення теоретичних основ застосування контролювання в механізмі моніторингу публічного управління громадянським суспільством як частини управлінського механізму, яка формує та коригує виконання політики суспільства. При цьому об'єктом моніторингу є управлінські рішення та процеси, які реалізують прийняту органами представницької демократії політику. А суб'єктом виконання моніторингу є інституалізовані форми громадянського суспільства: громадські об'єднання, професійні спілки та їх об'єднання, творчі спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, благодійні та релігійні організації. Також, розглянуто ризик дублювання функцій контролювання громадянським суспільством внутрішніх адміністративних систем контролю і визначено розмежування поля відповідальності функції моніторингу публічного управління громадянським суспільством. Розглядаючи історію розвитку принципів формування громадянського суспільства, були виявлені умови ефективної реалізації його впливу на публічне управління. Розвинуте критичне мислення та морально- етичний рівень суспільства дозволяє йому адекватно реагувати на зміни балансу спільних ресурсів. Потреба визначати спільне бачення суспільної політики мультикультурного та мультиконфесійного суспільства створює умови, в яких ефективним шляхом реалізації цієї політики буде постійна комунікація всередині громадянського суспільства та формування партнерських відносин з системою публічного адміністрування. За таких умов результати моніторингу публічного управління громадянським суспільством система публічного управління може використовувати як інструмент самовдосконалення та розподілу навантаження. Також теоретично визначені умови ефективної реалізації функції моніторингу публічного управління громадянським суспільством через систему стратегічного планування реалізації політики. Перспективами подальших досліджень вважаємо поглиблене вивчення закордонного досвіду обґрунтування теоретичних засад функції публічного управління з метою розробки оптимальної моделі впровадження зазначеної функції у вітчизняній системі публічного управління.

Література

1. Вороніна, Юлія Євгенівна. "Теорія та практика публічного управління та адміністрування." (2020). режим доступу: http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/9019/ (дата звернення 15.02.2024).

2. Енциклопедія державного управління: у 8 тт. Т. 8: Публічне врядування / наук. ред. кол.: В.С. Загорський та ін. Львів: ЛРІДУ, НАДУ. 2011. 489 с.

3. Лапоша, Д.Ю. "Сутність, зміст та характеристики механізму здійснення контролю за використанням публічних фінансів." Засновник і видавець: Національна академія державного управління при Президентові України (2020).

4. Лікарчук НВ Сутність стратегії планування як функції управління///Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. - 2014. - Вип. 1. - С. 37-40.-Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vknud_2014_1_13 (дата звернення 18.02.2024 р.).

5. Платон. Держава. Пер. з давньогр.Д. Коваль. - К.: Основи, 2000. - 355 с.

6. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Т 1. У полоні платонових чарів. Переклад з англ. Олександр Коваленко. Київ. «Основи»-1994 р.

7. Публічне управління: термінол. слов. / уклад.: В.С. Куйбіда, М.М. Білинська, О.М. Петроє та ін.; за заг. ред. В.С. Куйбіди, М.М. Білинської, О.М. Петроє. - Київ: НАДУ, 2018. - 224 с. Режим доступу: https://duikt.edu.ua/uploads/l_888_37081450.pdf (дата звернення 08.02.2024 р.).

8. Оболенський, О.Ю., Н.І. Обушна. "Аудит, контроль і моніторинг у системі публічного управління." Ефективність державного управління 41 (2014): 115-124.

9. Лебідь А.Є., Назаров М.С. Інструменти громадської участі в Україні: навчально-методичний посібник / А.Є. Лебідь, М.С. Назаров. - Суми: Вид-во СумДУ, 2020. - 73 с.

10. Локк Дж. Два трактати про врядування / перекл. з англ. О. Терьох, Р. Дімерець. Київ: "Основи", 2001. 265 с.

11. Небрат, В.В. "Теоретичні джерела соціальної держави." Український соціум 3 (2023): 86. Режим доступу:https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2023/11/87_109_no-3-86_2023_ukr.pdf (дата звернення 18.02.2024 р).

12. Титаренко О.Р. Категорії публічності та прозорості в політико-управлінських процесах в Україні. Режим доступу: http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2016/03/blog-post.html (дата звернення 08.02.2024 р).

13. Хмельков А.В. Державний фінансовий контроль: Навчальний посібник / А.В. Хмельков. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013. - 549 с Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/84006484.pdf (дата звернення 08.02.2024 р.).

14. Указ Президента України № 487/2021 від 27.09.2021 "Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки" Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#n23 (дата звернення 08.02.2024 р.).

15. Bickhard, Mark H. "Developmental normativity and normative development." Norms in human development (2006): 57-76. режим доступу: https://citeseerx.ist.psu.edu/document?repid=rep1&type=pdf&doi=1bb6a9fa320478c08095af6d6b41242f654645a0 (дата звернення 13.02.2024).

16. Bickhard, Mark H. "Social ontology as convention." Topoi 27.1-2 (2008): 139-149. режим доступу: https://www.academia.edu/2812128/Social_ontology_as_convention (дата звернення 16.02.2024).

17. Lourencio, Rui Pedro. "Government transparency: Monitoring public policy accumulation and administrative overload."Government Information Quarterly 40.1(2023): 101762. Режим доступу: https://www.sciencedirect.com/science/artide/pii/S0740624X22000983 Дата зверення: (16.02.2024).

18. Kresnaliyska, Gergana. "Monitoring of Public Policies-A Modern Tool of Good Governance."American International Journal of Contemporary Research"5.5 (2015): 43-47.

19. Moore, Mark H. Creating public value: Strategic management in government. Harvard university press, 1997. режим доступу:https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=itAuEAAAQBAJ&oi=fnd&pg=PR11&dq=mark+moore+public+value&ots=UlLAFMn6Rg&sig=z69AVBpmySfAx9C4F1JUgpI3Cwg&redir_esc=y#v=onepage&q=mark%20moore%20public%20value&f=false (дата звернення: 08.02.2024 р).

References

1. Voromna, Julija Єvgenіvna (2020). Teorija ta praktika publichnogo upravlinnja ta administruvannja [Theory and practice of public management and administration.]. Retrieved from http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/9019/ [in Ukrainian].

2. Zagors'kij, V.S. (2011) Enciklopedija derzhavnogo upravlinnja [Encyclopedia ofpublic administration]. (vol. 1-8). LVA: LRIDU, NADU [in Ukrainian].

3. Laposha, D.Ju. (2020). "Sutnist'', zmist ta harakteristiki mehanizmu zdijsnennja kontrolju za vikoristannjam pubuchnih fnansv [essence, content, and characteristics of the mechanism for executing control over the use of public finances]." Kiev: Nadonal'na akademrja derzhavnogo upravlmnja pri Prezidentov! Ukrarni [in Ukrainian].

4. L!karchuk, N.V. (2014). Sutmst' strategn planuvannja jak funkcn upravlmnja [The essence of planning strategy as a management function]. Visnik Kilvs'kogo nacional'nogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka. Derzhavne upravlinnja - Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv National University. State administration, 1, 37-40. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vknud_2014_1_13 [in Ukrainian].

5. Platon (2000). Derzhava [State]. K.: Osnovi [in Ukrainian].

6. Popper, Karl (1994). Vidkrite suspil'stvo ta jogo vorogi [The open society and its enemies]. Ki'iv. «Osnovi» [in Ukrainian].

7. Kujbida, V.S., Bilins'ka, M.M., Реиоє, O.M. (2018). Publichne upravlinnja [Public administration], Ki'iv: NADU Retrieved from https://duikt.edu.ua/uploads/l_888_37081450.pdf [in Ukrainian].

8. Obolens'kij, O. Ju., Obushna, N. І.. (2014). Audit, kontrol' і monitoring u sistemi publichnogo upravlinnja [Audit, control and monitoring in the public administration system]. Efektivnist' derzhavnogo upravlinnja - Effectiveness of Public Administration, 41 (2014), 115-124. [in Ukrainian].

9. Lebid', A.Є., Nazarov, M.S. (2020). Tnstrumenti gromads'kot uchasti v Ukratni [Tools of public participation in Ukraine], Sumi: Vid-vo SumDU [in Ukrainian].

10. Lokk, Dzh. (2001). Dva traktatipro vrjaduvannja [Two Treatises on Government]. Ki'iv: "Osnovi" [in Ukrainian].

11. Nebrat, V.V. (2023). Teoretichni dzherela social'noi derzhavi [Theoretical sources of the social state]. Ukrams'kij socium - Ukrainian Society, 3 (2023): 86. Retrieved from https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2023/11/87_109_no-3-86_2023_ukr.pdf [in Ukrainian].

12. Titarenko, O.R. (2016). Kategorii publichnosti ta prozorosti v politiko-upravlins'kih procesah v Ukraini [Categories of publicity and transparency in political and administrative processes in Ukraine]. www.vidkryti-ochi.org.ua Retrieved from http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2016/03/blog-post.html [in Ukrainian].

13. Hmel'kov, A.V. (2013). Derzhavnij fnansovij kontrol' [State financial control]. H.: HNU imeni V.N. Karazina Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/84006484.pdf [in Ukrainian].

14. Ukaz Prezidenta Ukraini "Pro Nacional'nu strategiju sprijannja rozvitku gromadjans'kogo suspil'stva v Ukraini na 2021-2026 roki" [Decree of the President of Ukraine "On the National Strategy for Promoting the Development of Civil Society in Ukraine for 2021-2026"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#n23 [in Ukrainian].

15. Bickhard, Mark H. (2006). Developmental normativity and normative development. Norms in human development, 57-76. Retrieved from https://citeseerx.ist.psu.edu/document?repid=rep1&type=pdf&doi=1bb6a9fa320478c08095af6d6b41242f654645a0 [in English].

16. Bickhard, Mark H. (2008). Social ontology as convention. Topoi, 27.1-2 (2008), 139-149. Retrieved from https://www.academia.edu/2812128/Social_ontology_as_convention [in English].

17. Lourencio, Rui Pedro. (2023). Government transparency: Monitoring public policy accumulation and administrative overload. Government Information Quarterly, 40.1(2023): 101762. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0740624X22000983 [in English].

18. Kresnaliyska, Gergana. (2015). Monitoring of Public Policies-A Modern Tool of Good Governance. American International Journal of Contemporary Research, 5.5 (2015), 43-47 [in English].

19. Moore, Mark H. (1997). Creating public value: Strategic management in government. Harvard university press, Retrieved from https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=itAuEAAAQBAJ&oi=fnd&pg=PR11&dq=mark+moore+public+value&ots=UlLAFMn6Rg&sig=z69AVBpmySfAx9C4F1JUgpI3Cwg&redir_esc=y#v=onepage&q=mark%20moore%20public%20value&f=false [in English].

Размещено на Allbest.ru