Юрисдикція міжнародних судів: роль у забезпеченні правосуддя та розв’язанні спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юрисдикція міжнародних судів: роль у забезпеченні правосуддя та розв'язанні спорів

Палюх Андрій Ярославович доктор юридичих наук, доцент, доцент кафедри інформаційної діяльності та соціальних наук, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

Стрельбіцька Леся Ярославівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського, Національний університет «Острозька академія»

Стець Олег Миколайович доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного, міжнародного та приватного права, Криворізький факультет Національного університету «Одеська юридична академія»



Анотація

У дослідженні розглянуто тему «Юрисдикція міжнародних судів: роль у забезпеченні правосуддя та розв'язанні спорів» з фокусом на сучасній ролі та впливі міжнародних судів у міжнародному правопорядку. Стаття розглядає аспекти юрисдикції, суб'єктів права, понять та видів міжнародних судів, а також їхню роль у розв'язанні спорів та забезпеченні правосуддя.

Висвітлено важливість міжнародних судів у вирішенні різноманітних правових питань, включаючи порушення прав людини, міжнародні злочини, торговельні суперечки та інші конфлікти на міжнародному рівні. Зазначено, що їхня роль полягає в забезпеченні додержання принципів міжнародного права, захисті прав людини та вирішенні дипломатичних конфліктів.

Аналіз проблеми виконання рішень міжнародних судів виявив, що це становить значущий виклик для системи міжнародного правосуддя, оскільки деякі держави можуть ухилятися від виконання рішень з різних причин, що ставить під сумнів ефективність цих судових органів. Запропоновано можливі шляхи вирішення цієї проблеми та вдосконалення системи міжнародного правосуддя для забезпечення його ефективності та відповідності сучасним викликам.

В дискурсі сучасної міжнародно-правової науки, важливість ролі юрисдикції міжнародних судів у контексті забезпечення правосуддя та розв'язання міжнародних спорів стає предметом систематичного дослідження та аналізу. На тлі зростаючої складності міжнародних відносин і потреби відповідного правового врегулювання, питання компетенції та функцій міжнародних судів набуває важливості, яка вимагає об'єктивного розгляду.

Об'єктом нашого аналізу є діяльність таких визначальних юрисдикційних інститутів, як Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини та інші високопрофесійні судові органи, які становлять складову системи міжнародного права. Заслуговуючи на особливий науковий інтерес, ці суди виконують функції арбітрів у складних справах, що стосуються держав, міжнародних організацій, та інших суб'єктів міжнародного права.

Сфера їхньої діяльності охоплює не лише правові аспекти міжнародних договорів та стандартів, але й враховує принципи, що регулюють права людини, морське право, а також інші області міжнародного права. В даній науковій статті покладено за мету ретельний розгляд ролі юрисдикції цих судових інстанцій, фокусуючись на конкретних юридичних аспектах та прецедентах, які визначають їхню діяльність.

Завданням дослідження є не лише опис існуючої практики, але й виявлення та аналіз факторів, що визначають динаміку розвитку юрисдикції міжнародних судів у сучасному контексті. Спрямованість наукового аналізу є визначальною для розуміння не тільки сучасного стану справ, але й для перспективного розвитку інститутів, які виступають важливими стовпами системи міжнародного правопорядку.

У контексті сьогодення для міжнародного права виникає необхідність глибокого розгляду та наукового аналізу ролі юрисдикції міжнародних судів. Забезпечення правосуддя та ефективне розв'язання міжнародних спорів залишається актуальною проблемою, що вимагає систематизації та глибшого розуміння.

Ключові слова: міжнародні суди, юрисдикція, правосуддя, суб'єкти права, міжнародне право, розв'язання спорів, права людини, міжнародні злочини, торговельні суперечки, ефективність рішень, проблеми виконання, легітимність, авторитет, незалежність суддів, сучасні виклики.



Strelbitska Lesia Yaroslavivna Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of State and Legal Disciplines, Educational and Scientific Institute of Law Named After I. Malinovsky, National University "Ostroh Academy", Ostrog

Stets Oleg Mykolayovych Doctor of Juridical Sciences, Professor, Department Chair of Constitutional, International and Private Law, Kryvyi Rih Faculty of National University «Odesa Law Academy», Kryvyi Rih,

Paliukh Andrii Yaroslavovych Doctor of Legal Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Information Activities and Social Sciences, Ivan Pulyuy Ternopil National Technical University, Ternopil

JURISDICTION OF INTERNATIONAL COURTS: THE ROLE IN ENSURING JUSTICE AND RESOLVING DISPUTES

Abstract

The research examines the topic "Jurisdiction of international courts: role in ensuring justice and resolving disputes" with a focus on the modern role and influence of international courts in the international legal order. The article examines aspects of jurisdiction, subjects of law, concepts and types of international courts, as well as their role in resolving disputes and ensuring justice.

The importance of international courts in resolving various legal issues, including human rights violations, international crimes, trade disputes and other conflicts at the international level, is highlighted. It is noted that their role consists in ensuring compliance with the principles of international law, protecting human rights and resolving diplomatic conflicts.

The analysis of the problem of enforcement of decisions of international courts revealed that this represents a significant challenge for the international justice system, as some states may evade the enforcement of decisions for various reasons, which calls into question the effectiveness of these judicial bodies. Possible ways of solving this problem and improving the system of international justice to ensure its effectiveness and compliance with modern challenges are proposed.

In the discourse of modern international legal science, the importance of the role of the jurisdiction of international courts in the context of ensuring justice and resolving international disputes becomes the subject of systematic research and analysis. Against the background of the growing complexity of international relations and the need for appropriate legal regulation, the issue of competence and functions of international courts acquires importance that requires objective consideration.

The object of our analysis is the activity of such defining jurisdictional institutions as the UN International Court of Justice, the European Court of Human Rights and other highly professional judicial bodies that are part of the international law system. Deserving of special scientific interest, these courts perform the functions of arbitrators in complex cases involving states, international organizations, and other subjects of international law.

The scope of their activity covers not only the legal aspects of international treaties and standards, but also takes into account the principles governing human rights, the law of the sea, as well as other areas of international law. This scientific article aims to carefully consider the role of the jurisdiction of these courts, focusing on specific legal aspects and precedents that determine their activities.

The task of the research is not only to describe the existing practice, but also to identify and analyze the factors that determine the dynamics of the development of the jurisdiction of international courts in the modern context. The orientation of scientific analysis is decisive for understanding not only the current state of affairs, but also for the prospective development of institutions that are important pillars of the international legal order system.

In the context of today's international law, there is a need for a deep consideration and scientific analysis of the role of the jurisdiction of international courts. Ensuring justice and effective resolution of international disputes remains an urgent problem that requires systematization and deeper understanding.

Keywords: international courts, jurisdiction, justice, subjects of law, international law, dispute resolution, human rights, international crimes, trade disputes, effectiveness of decisions, implementation problems, legitimacy, authority, independence of judges, modern challenges.



Вступ

Постановка проблеми. Зростання міжнародної політичної напруженості, розвиток нових форм конфліктів та поява нових учасників у міжнародних відносинах потребує не лише концептуального підходу до розуміння ролі міжнародних судів, але й конкретних рішень для підтримання стабільності та справедливості. Додатково, динамічний розвиток міжнародного суспільства зумовлює постійну актуалізацію нормативно-правових питань, що вимагає постійного апгрейду інструментарію міжнародно-правового регулювання.

Враховуючи вищезазначені виклики, дослідження призначене дослідити, яким чином юрисдикція міжнародних судів впливає на забезпечення правосуддя та вирішення міжнародних спорів, а також які напрямки можливого розвитку цих інститутів мають стратегічне значення для міжнародного правопорядку. Акцент на аналізі конкретних судових вирішень та прецедентів дозволить нам визначити тенденції та виклики, які стоять перед міжнародними судами у вирішенні завдань, що стоять перед ними в сучасному міжнародному правовому середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному міжнародному праві, розумінню ролі та впливу міжнародних судових органів приділяється значна увага. Огляд останніх публікацій в цій області відображає різнобічні аспекти дослідження, представлені в роботах наступних авторів: M.S.M. Amr [1] зосереджується на ролі Міжнародного Суду як ключового судового органу Організації Об'єднаних Націй, вдосконалюючи розуміння його статусу та функцій у системі міжнародного правосуддя. Dapo Akande [2] досліджує роль Міжнародного Суду в збереженні міжнародного миру, звертаючи увагу на судовий внесок в розв'язання міжнародних конфліктів та підтримання стабільності. Робота J. Crawford та A. Keene [3] зосереджена на тлумаченні Міжнародним Судом договорів про права людини, що є актуальним у контексті захисту прав людини в міжнародному праві. У статті S.W. De Herdt та T.M. Ndiaye [4] розглядається внесок Міжнародного трибуналу з права моря у захист та збереження морського середовища, визначаючи важливість судових органів у справах, пов'язаних із морським правом. A. Follesdal [5] пропонує огляд легітимності міжнародних судових установ, розглядаючи питання їхньої законності та впливу на глобальні відносини. G. Guillaume [6] висловлює свої думки щодо майбутнього міжнародних судових інституцій, розглядаючи їхню роль у зміцненні міжнародної правової системи. E.B. Herbert [7] розглядає роль Міжнародного Суду в здійсненні глобального миру, концентруючись на практичному впливі судових рішень на міжнародну стабільність. Робота F. Kahraman, N. Kalyanpur та A.L. Newman [8] досліджує взаємодію внутрішніх судів, транснаціонального права та міжнародного порядку, розкриваючи важливі аспекти міжнародно-правового впливу на внутрішні судові рішення. A.P. Llamzon [9] в своїй роботі детально аналізує питання юрисдикції та виконання рішень Міжнародного Суду, досліджуючи останні рішення та їхні наслідки. R. Mackenzie та P. Sands [10] розглядають роль інтернаціональних судових органів та незалежність міжнародних суддів у своїй роботі, визначаючи ключові аспекти судової системи. J. Nolan-Haley [11] порівнює підходи до міжнародного вирішення спорів та доступу до правосуддя в своїй роботі, надаючи аналіз різноманітних правових перспектив. A. Spain [12] розглядає функцію Міжнародних судів як врегулювальників спорів у своєму дослідженні, звертаючи увагу на їхню роль у вирішенні міжнародних конфліктів. T. Sourdin, B. Li та D.M. McNamara [13] розглядають інновації в роботі судів та доступ до правосуддя в умовах кризи, ідентифікуючи можливості поліпшення судової системи в екстраординарних обставинах. A.L. Strauss [14] звертає увагу на роль міжнародного права особистої юрисдикції внутрішніх судів, акцентуючи на значущості міжнародного впливу в національних правових системах. Y. Shany [15] визначає ефективність міжнародних судових органів через прагматичний підхід, заснований на цілях та завданнях, що вони ставлять перед собою у розв'язанні міжнародних спорів.

Мета статті - проаналізувати юрисдикцію міжнародних судів, у забезпеченні справедливості та розв'язанні конфліктів між суб'єктами міжнародного права, запропонувати шляхи вдосконалення, докладно розглядаючи інституціональні та юридичні аспекти їхньої діяльності.



Виклад основного матеріалу

Аналіз важливості юрисдикції міжнародних судів у контексті розв'язання міжнародних спорів виявляється невід'ємною частиною наукового обґрунтування їхньої ролі в системі міжнародного права. Головною, фундаментальною особливістю юрисдикції міжнародних судів є можливість вирішення суперечок та конфліктів, що виникають між суб'єктами міжнародного права, передусім державами.

Міжнародний суд є спеціальним юридичним органом, створеним для розв'язання правових спорів між різними суб'єктами міжнародного права. Основна мета його існування - забезпечення справедливості та вирішення конфліктів на міжнародному рівні відповідно до встановлених норм та принципів міжнародного права [1].

Міжнародні суди володіють визначеною юрисдикцією, областю правової компетенції, де вони можуть розглядати справи. Учасниками справ можуть бути держави, міжнародні організації, приватні суб'єкти та інші сторони, визнані відповідно до міжнародного права.

Для своєї діяльності міжнародні суди використовують особливі правила та процедури, які враховують специфіку міжнародного права. Ці процедури мають забезпечити справедливий та об'єктивний розгляд справ.

Основною функцією міжнародних судів є вирішення правових спорів та конфліктів між суб'єктами. Вони можуть виносити рішення, вирішувати суперечки та встановлювати правові стандарти.

Хоча рішення міжнародних судів не завжди є обов'язковими для виконання, їх вплив часто полягає в авторитеті та важливості в міжнародному співтоваристві [2].

Тренд у сучасних міжнародних судах - залучення громадськості та направлення учасників у судові процеси, особливо в справах, пов'язаних з правами людини [3].

Міжнародні суди також виконують функцію збереження миру, демократії та стабільності, допомагаючи вирішувати конфлікти та запобігаючи новим порушенням міжнародного права.

Варто зазначити, що класифікація міжнародних судів базується на декількох критеріях, але головними з них є характер розглядуваних судом спорів та процедура їх розгляду. Згідно з цим підходом, міжнародні судові установи можуть бути розділені на три великі групи [21]:

1) міждержавні суди загальної компетенції;

2) міжнародні кримінальні суди, трибунали та арбітражі;

4) регіональні суди з прав людини та суди регіональних інтеграційних об'єднань.

Так, зазначимо наступні основні діючі міжнародні суди [4]:

1. Міжнародний Суд ООН (МСООН), він же Головний судовий орган Організації Об'єднаних Націй. Займається справами між державами та дає консультативні висновки на правові питання [18].

2. Міжамериканський Суд з прав людини: Розглядає скарги громадян та держав на порушення прав людини в американському регіоні, входить в структуру Організації Американських Держав.

3. Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ): Розглядає справи з порушень прав людини за Європейською конвенцією з прав людини, виносить рішення та визначає компенсації.

4. Міжнародний кримінальний суд (МКС): Перший постійний міжнародний кримінальний суд, займається злочинами проти міжнародного права, такими як злочини проти людяності та воєнні злочини.

5. Слід відокремлювати міжнародні судові установи спеціальної компетенції (кримінальні суди, трибунали) такі як Нюрнбергський та Токійський трибунали, Міжнародний трибунал по колишній Югославії тощо [16, 17].

6. Міжнародний трибунал ООН з морського права (МТМП): Вирішує спори між державами стосовно морських кордонів та використання морських ресурсів [19].

7. Європейський суд (Суд Європейського Союзу, універсальний тип): Розглядає справи, пов'язані з правовими питаннями в рамках Європейського Союзу та взаємодіє з державами-членами ЄС [20].

8. Суди, які розглядають справи з порушень прав людини на регіональному рівні, а також суди, що входять до структури регіональних інтеграційних організацій, таких як Європейський суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини, Суд Євразійського економічного союзу та інші [21].

9. Міжнародні арбітражі, які розглядають справи комерційного характеру зокрема за участю суб'єктів господарювання [22].

У контексті діяльності міжнародних судів важливим аспектом є аналіз суб'єктів права, які стають учасниками судових процесів. Основними суб'єктами міжнародного права, підпадаючи під юрисдикцію цих судів, є держави. Міжнародні суди виступають арбітрами у вирішенні конфліктів між ними, тлумачать міжнародні договори та встановлюють відповідальність за порушення правил міжнародного права [3].

У світлі міжнародного права, держави визнаються основними суб'єктами, які підпадають під юрисдикцію міжнародних судів. Ці суди виступають ключовими форумами для вирішення конфліктів між державами та забезпечення додержання міжнародних норм.

Юрисдикція міжнародних судів щодо держав включає різні аспекти. Вони можуть тлумачити міжнародні договори, вирішувати спори щодо територіальних кордонів, а також розглядати справи, пов'язані зі здійсненням державами своїх функцій у рамках міжнародних відносин.

Прикладом може служити рішення Міжнародного Суду ООН у справі «Україна проти Росії», пов'язане з подіями в Криму та сході України. Цей судовий процес визначив юрисдикцію суду над справою та встановив порушення Росією міжнародного права. Цей приклад свідчить про важливість ролі міжнародних судів у вирішенні конфліктів та дотриманні міжнародних стандартів державами.

Участь держав у судових процесах міжнародних судів не лише визначає їхню відповідальність перед світовим співтовариством, але і створює можливість для забезпечення справедливості та розв'язання складних міжнародних конфліктів. В цьому контексті, юрисдикція міжнародних судів виступає ключовим механізмом для збереження стабільності та порядку в міжнародних відносинах.

До суб'єктів права також входять міжнародні організації, що можуть бути стороною у судових справах. Прикладом є розгляд скарг проти дій міжнародних організацій у сфері прав людини. Такий аспект відображає розвиток правових відносин у міжнародному співтоваристві [5].

Поняття суб'єктів права в міжнародному праві розширюється на міжнародні організації, які також можуть бути стороною у судових процесах перед міжнародними судами. Така участь визначається компетенцією цих організацій та можливістю розгляду питань, пов'язаних з їхньою діяльністю та відповідальністю.

Міжнародні суди, зокрема, можуть мати право розглядати скарги проти міжнародних організацій у сфері прав людини. Це може включати справи, де дії чи бездіяльність таких організацій мають вплив на права та свободи осіб.

Такий підхід відображає поступовий розвиток міжнародно-правових механізмів та підкреслює необхідність регулювання дій не лише окремих держав, але й колективних міжнародних суб'єктів. Участь міжнародних організацій у судових процесах стає важливим елементом у формуванні правового порядку на міжнародному рівні та забезпеченні захисту прав та свобод осіб в контексті їхньої взаємодії з цими організаціями.

Останнім часом важливішою стає роль приватних суб'єктів та громадян у міжнародних судових процесах. Їхні права, особливо у сфері прав людини, стають об'єктом розгляду міжнародних судів. Бізнесові спори міжнародного характеру також можуть потрапляти під юрисдикцію цих судів.

У сфері прав людини, міжнародні суди, такі як Європейський суд з прав людини чи Міжамериканський суд з прав людини, розглядають скарги, подані громадянами проти держав та інших суб'єктів. Це важливо для захисту осіб від можливих порушень їхніх прав, які відбуваються в міжнародному контексті.

Бізнесові суб'єкти також можуть опинитися під юрисдикцією міжнародних судів у випадках, коли їхні дії порушують міжнародні правові норми чи укладені міжнародні угоди. Справи, пов'язані з міжнародними інвестиціями, торговельними спорами та іншими бізнесовими питаннями, можуть бути вирішені перед судами, які мають компетенцію в цих питаннях.

Такий розширений спектр суб'єктів під юрисдикцією міжнародних судів свідчить про поступову трансформацію міжнародно-правової системи. Приватні суб'єкти та громадяни стають активними учасниками у формуванні міжнародного правопорядку та використовують судові інстанції для захисту своїх прав та інтересів в глобальному контексті.

Розглядаючи роль міжнародних судів у формуванні міжнародного правопорядку, слід акцентувати, що їхня діяльність не лише реагує на конкретні конфлікти та спори, але й визначає стандарти та прецеденти, які впливають на розвиток міжнародного права в цілому [6].

Перш за все, міжнародні суди тлумачать норми міжнародного права, розглядаючи конкретні справи. Їхні рішення встановлюють прецеденти, які можуть бути використані в подальших правових вирішеннях. Така практика допомагає уникнути неоднозначностей у тлумаченні та застосуванні норм, сприяючи однорідності в їхньому розумінні.

Другий аспект полягає в прогнозуванні розвитку міжнародного права. Міжнародні суди, виходячи зі своїх рішень, можуть надавати інтерпретації та роз'яснення норм, що має важливе значення для адаптації правової системи до нових викликів та реалій міжнародних відносин.

Рішення міжнародних судів щодо порушень міжнародних норм також впливають на додержання їх державами-учасницями. Зобов'язання виконати рішення суду встановлює стандарти відповідальності та порядку в міжнародних відносинах.

Такий вплив міжнародних судів у формуванні міжнародного правопорядку стає ключовим для забезпечення стабільності, справедливості та розвитку міжнародно-правової системи в цілому. Зокрема, у зустрічі з новими викликами та ситуаціями, такими як кібербезпека, кліматичні зміни та гуманітарні кризи, роль міжнародних судів набуває ще більшого значення для створення адаптованої та справедливої міжнародно-правової системи.

Однією з функцій юрисдикції міжнародних судів є забезпечення ефективного розв'язання спорів між суб'єктами міжнародного права. Міжнародні суди виступають арбітрами у суперечках, які виникають з різних причин, включаючи розбіжності в тлумаченні та застосуванні міжнародних договорів, конфлікти стосовно кордонів, а також питання, пов'язані з правами людини [7].

З одного боку, юрисдикція міжнародних судів визначається їхнім правом розглядати справи, які виникають з різних правових аспектів міжнародного права. Це охоплює тлумачення міжнародних договорів, вирішення територіальних суперечок, а також встановлення відповідальності за порушення міжнародних норм. Ця компетенція робить можливим розгляд справ, які перебувають за межами внутрішньодержавної юрисдикції, або в ситуаціях, де міжнародні методи врегулювання визнаються більш ефективними та справедливими.

Прикладом важливого рішення міжнародного спору може служити справа «Південно-Китайське море» у рішенні Суду Постійного арбітражу в Гаазі у 2016 році. Суд визначив, що низка китайських територіальних претензій суперечила міжнародному праву, включаючи Конвенцію ООН з морського права. Це рішення свідчить про те, як важлива юрисдикція в міжнародних судах для вирішення конфліктів та дотримання міжнародних норм.

З іншого боку, юрисдикція міжнародних судів визначає владу цих органів з примусового виконання їхніх рішень. Це встановлює обов'язок сторін справи, які зазначені у рішенні, виконати його без ухилення. Такий механізм надає стабільності та прозорості у сфері міжнародних відносин, змушуючи держави додержуватися своїх міжнародних зобов'язань [8].

Зокрема, роль юрисдикції в розв'язанні міжнародних спорів є не лише реактивною, але і прогнозованою. Визначаючи прецеденти та роз'яснюючи правові норми, міжнародні суди впливають на майбутнє розвитку міжнародного права. Такий вплив не лише вирішує конкретні конфлікти, а й визначає стандарти, які надають форму правовій системі в цілому.

Міжнародні суди, завдяки своїм повноваженням, можуть розглядати справи, які охоплюють широкий спектр правових аспектів. Це включає тлумачення міжнародних договорів, вирішення кордонних суперечок, а також встановлення відповідальності за порушення міжнародного права. Насамперед це стосується справ, які залишаються поза межами національної юрисдикції, або тих, де національні засоби вирішення не є ефективними чи об'єктивно несумісними з принципами справедливості [9].

Прикладом може слугувати розгляд справи «Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки» Міжнародним Судом ООН в 1986 році. Спір між державами стосувався справедливості підтримки США силами «Контрас» у Нікарагуа. Рішення суду визначило, що США порушили міжнародне право, включаючи підтримку групи «Контрас» та добровільну відмову від юрисдикції Суду. Цей приклад ілюструє, як роль юрисдикції в розв'язанні міжнародних спорів визначає обмеження влади держав та сприяє справедливому вирішенню конфліктів на міжнародному рівні.

Для покращення механізмів розв'язання міжнародних спорів, ключовим є постійний розвиток і удосконалення юрисдикційних інститутів. Це передбачає не лише консолідацію вже існуючих норм і принципів, але й адаптацію їх до сучасних реалій та викликів міжнародної арени. У майбутньому, доцільним є дослідження можливостей розширення юрисдикційної компетентності, зокрема щодо нових суб'єктів, таких як міжнародні організації чи навіть приватні сторони, що здатні стати учасниками міжнародних спорів.

Взагалі, роль юрисдикції міжнародних судів у розв'язанні міжнародних спорів утверджується як ключовий фактор в структурі сучасної міжнародно- правової системи, що спрямована на забезпечення стабільності та прозорості в міжнародних відносинах.

Також варто зазначити, що міжнародні суди грають важливу роль у забезпеченні правосуддя та захисті прав людини на міжнародному рівні. Їхня діяльність спрямована на забезпечення справедливого та об'єктивного розгляду справ, що стосуються порушень прав людини та інших міжнародних правових норм.

Важливо відзначити, що міжнародні суди, такі як Європейський Суд з прав людини та Міжамериканський Суд з прав людини, стали ключовими інституціями для індивідів та груп, які шукають захист своїх прав. Громадяни можуть звертатися до цих судів зі скаргами на порушення їхніх прав, спираючись на міжнародні конвенції та угоди.

Міжнародні суди вирішують справи, пов'язані з правами людини, враховуючи міжнародні стандарти та принципи. Їхні рішення можуть визначати, чи вчинені порушення, а також надавати компенсацію потерпілим. Це важливий механізм для забезпечення відповідальності держав та інших суб'єктів за порушення прав людини.

У випадках, коли внутрішні судові системи не забезпечують належний захист прав, громадяни та групи можуть звертатися до міжнародних судів як засобу останньої інстанції. Це надає можливість врегулювання конфліктів та відновлення справедливості, не залежно від внутрішньодержавних обставин.

Такий підхід робить міжнародні суди важливим інструментом для захисту прав людини та зміцнення принципів справедливості у глобальному розмірі. Зокрема, вони виступають як важливі арбітри у сфері прав людини та визначають стандарти, які є важливими для розвитку міжнародного права та забезпечення всесвітнього захисту прав і свобод людини.

Рішення міжнародних судів являють собою важливий елемент міжнародного права, який виникає внаслідок вирішення правових спорів між різними суб'єктами. Поняття рішень в цьому контексті належить до правових висновків, які приймаються судовими органами і є обов'язковими для дотримання сторонами, які звертаються до цих судів.

Ознаки рішень міжнародних судів визначають їхню природу та важливість в системі міжнародного права. Вони є правовими актами, що встановлюють та інтерпретують зобов'язання сторін відповідно до встановлених міжнародних норм. Ці рішення розглядають конкретні факти справи, а також вирішують юридичні питання, які виникають з правових норм.

Однією з ключових ознак рішень міжнародних судів є їхній обов'язковий характер [10]. Тобто, коли суд винесе рішення, сторони у справі повинні його дотримуватися. Це відокремлює рішення від рекомендацій або консультативних висновків, які не мають такого ж обов'язкового характеру.

Рішення міжнародних судів також відзначаються своєю спроможністю встановлювати прецеденти. Вони стають юридичними стандартами, які можуть бути використані для вирішення подібних справ у майбутньому, визначаючи інтерпретацію та застосування конкретних міжнародних норм.

Акти міжнародних судів можуть приймати різні форми, враховуючи специфіку конкретного судового рішення чи процедур. Основними видами актів міжнародних судів є рішення, постанови, вироки, висновки та рекомендації. Кожен з цих видів актів відображає різні аспекти судової діяльності та може використовуватися для вирішення різних видів справ.

Ці рішення є не тільки інструментом вирішення конкретних справ, але й важливим елементом розвитку міжнародного права, сприяючи його еволюції та визначенню стандартів поведінки в міжнародному співтоваристві.

Проблема обов'язкового характеру рішень міжнародних судів є однією з ключових тем в області міжнародного права. Обов'язковий характер визначає, чи є рішення суду юридично зобов'язуючими для сторін, які брали участь у справі. Це питання часто породжує виклики та дебати в контексті дотримання міжнародного права та ефективності міжнародних судових органів.

Однією з основних проблем є те, що міжнародні суди не мають власних механізмів для примусового виконання своїх рішень. Сталося багато випадків, коли держави відмовлялися виконувати рішення міжнародних судів, оскаржуючи їхню обов'язковість або невідповідність національним законодавством [11].

Деякі країни можуть ратифікувати міжнародні конвенції з умовою обов'язкового підкорення рішень міжнародних судів, але зберігати право визначати межі своєї зобов'язаності в межах національного законодавства. Це робить судові рішення менш обов'язковими для держав, оскільки вони можуть вільно вибирати, як їх інтерпретувати або виконувати.

Деякі країни також висловлюють обґрунтовані зауваження щодо політичного впливу на рішення міжнародних судів, особливо тих, що стосуються суперечок з іншими державами чи проблем глобального значення. Це може породжувати сумніви у відсутності імпарціальності та об'єктивності.

Загалом, проблема обов'язкового характеру рішень міжнародних судів вимагає уважного розгляду та пошуку шляхів для підвищення ефективності та авторитету цих судів в системі міжнародного права.

Існує кілька методів розв'язання міжнародних спорів, які можуть бути використані для забезпечення справедливого та мирного вирішення розбіжностей між державами або іншими міжнародними суб'єктами. До найпоширеніших методів відносяться переговори, посередництво, арбітраж, судовий розгляд, дипломатичні засоби та договірні засоби. Вибір конкретного методу залежить від характеру спору, ставлення сторін, доступності ресурсів та інших обставин. Зазвичай комбінація різних методів може бути найефективнішою для досягнення стійкого та справедливого розв'язання міжнародного спору [12].

Міжнародні суди можуть накладати різні види санкцій відповідно до своєї компетенції та повноважень. Санкції є інструментом, який може використовуватися для забезпечення виконання рішень суду та здійснення впливу на поведінку держав чи інших суб'єктів у міжнародному праві. Можливі санкції включають фінансові, економічні, дипломатичні, торговельні, припинення членства у міжнародних організаціях, індивідуальні обмеження та мораторій на виконання рішень. Важливо відзначити, що санкції повинні бути пропорційними та враховувати конкретні обставини справи, а їх ефективність може залежати від готовності держави чи суб'єкта до їх виконання [13].

Варто відзначити, що вищезазначені санкції складно виконати без згоди суб'єкта, на якого поширюється дія нормативно-правового акту міжнародного суду. Однак, деякі санкції можуть накладатися односторонньо.

Так, це обмеження або заходи, які накладаються міжнародним судом в односторонній спосіб і не потребують зустрічних дій від суб'єкта. Такі санкції можуть включати економічні обмеження, фінансові заходи, санкції у сфері технологій, дипломатичні обмеження, обмеження в подорожах, технічні санкції та інші [13]. Важливо враховувати, що їх введення може викликати суперечки та реакцію інших держав, а питання їхньої легітимності та ефективності часто стає предметом міжнародної дискусії.

Таким чином, міжнародні суди включають у предмет своїх розглядів широкий спектр правопорушень, особливо якщо ці порушення мають міжнародний характер та порушують принципи міжнародного права. Це може охоплювати [14, 15]:

Порушення прав людини, такі як незаконне утримання, катування, обмеження свободи висловлення та інші аспекти прав людини.

Міжнародні злочини, зокрема воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид та агресія, розглядаються Міжнародним кримінальним судом.

Спори між державами, включаючи кордонові конфлікти та тлумачення міжнародних угод, можуть бути передані Міжнародному Суду ООН.

Торговельні суперечки, зокрема порушення торговельних угод та норм, розглядає Суд з торговельних справ Світової організації.

Спори щодо морського права, такі як права та обов'язки держав у морських зонах, розглядає Міжнародний суд ООН з морського права.

Захист середовища, включаючи порушення міжнародного права у сфері захисту навколишнього середовища та сталих ресурсів.

Переважно справи перед такими судами розглядаються у випадках, коли вони мають міжнародний аспект і стосуються питань, що виходять за межі внутрішньодержавної юрисдикції.

Таким чином, у світлі глобальних викликів, що стоять перед міжнародним співтовариством, від кібербезпеки до глобальних пандемій, катастроф і конфліктів, роль юрисдикції в розв'язанні міжнародних спорів стає критично важливою. Нові виклики потребують нових підходів та визначення ролі міжнародних судів у забезпеченні стабільності та правопорядку в міжнародній арені.

На нашу думку, гарантування ефективності рішень міжнародних судів та їх виконання вимагає системного підходу і може бути досягнуте через:

Посилення авторитету міжнародних судів, що включає незалежність та об'єктивність суддів, а також забезпечення достатніх ресурсів для їхньої ефективної роботи.

Розширення компетенції міжнародних судів для більш широкого розгляду різних категорій справ та вивчення можливостей розширення їх повноважень.

Збільшення доступності та прозорості роботи міжнародних судів через широкий доступ до них та вдосконалення системи інформування та звітності для громадськості.

Реформування процедур виконання рішень, зокрема зміцнення механізмів виконання рішень на національному рівні та встановлення ефективних процедур.

Підвищення ролі міжнародних організацій у підтримці та виконанні рішень міжнародних судів, можливо, через створення спільних міжнародних механізмів.

Сприяння взаємодії міжнародних судів із державами, що передбачає стимулювання конструктивної взаємодії та розвиток механізмів консультацій для вирішення спорів.

Ці заходи спрямовані на підвищення легітимності та виконання рішень міжнародних судів, що сприятиме зміцненню міжнародного правопорядку.



Висновки

юрисдикція міжнародний суд

У цій статті був проведений аналіз теми «Юрисдикція міжнародних судів: роль у забезпеченні правосуддя та розв'язанні спорів» з акцентом на сучасну роль та вплив міжнародних судів у міжнародному правопорядку. Зокрема, детально розглядалися аспекти юрисдикції, суб'єктів права, поняття та види міжнародних судів, а також їхня роль у розв'язанні спорів та забезпеченні правосуддя.

Загальний висновок полягає в тому, що міжнародні суди відіграють критичну роль у вирішенні різноманітних правових питань на міжнародному рівні. Їхня діяльність спрямована на забезпечення додержання принципів міжнародного права, захист прав людини, вирішення дипломатичних конфліктів та забезпечення справедливості.

Аналіз показав, що для підвищення ефективності та впливу міжнародних судів необхідно посилювати їхню авторитетність, забезпечувати незалежність та об'єктивність, розширювати компетенцію та розвивати механізми взаємодії з державами. Також важливо підкреслити роль громадянського суспільства та прозорості процесу для підтримки легітимності міжнародних судів.

Загальний висновок підсумовує необхідність постійної реформи та удосконалення міжнародних судових систем для забезпечення їхньої ефективності та відповідності сучасним викликам у галузі міжнародного права.

Однією з ключових проблем, яку ми обговорили у контексті ролі міжнародних судів, є питання виконання їхніх рішень. Попри те, що міжнародні суди вирішують різноманітні правові питання та конфлікти, ефективність їхніх рішень іноді ускладнюється проблемами виконання.

Деякі держави можуть не дотримуватися рішень міжнародних судів з різних причин, таких як політичні міркування, внутрішні проблеми чи недостатнє правове регулювання виконання рішень судів міжнародної юрисдикції. Це породжує проблемні питання щодо забезпечення виконання рішень та може піддавати сумнівам ефективність самої системи міжнародного правосуддя як такої, тому що реальних важелів примусового впливу на державу, яка добровільно не виконує рішення міжнародного суду, окрім санкції, на сьогодні немає. Проблеми виконання рішень можуть також виникати через відсутність механізмів санкцій чи ефективного тиску на держави, які не виконують вироки міжнародних судів. Це вимагає додаткових роздумів та можливих реформ для забезпечення того, щоб рішення міжнародних судів були не лише справедливими і демократичними, а й виконуваними з урахуванням міжнародних норм, загальновизнаних принципів права та стандартів.



Література

1. Amr M.S.M. The role of the International Court of Justice as the principal judicial organ of the United Nations: London, Brill. 2021. P. 471.

2. Akande D. The role of the International Court of justice in the Maintenance of international Peace. African Journal of International and Comparative Law. 1996. Vol. 8. Issue 3, pp. 592-616.

3. Crawford J., & Keene A. Interpretation of the human rights treaties by the International Court of Justice. The International Journal of Human Rights. 2020. Vol. 24(7). pp. 935-956.

4. De Herdt S.W., & Ndiaye T.M. The international tribunal for the law of the sea and the protection and preservation of the marine environment: Taking stock and prospects. Canadian Yearbook of InternationalLaw/Annuaire canadien de droit international. 2020. Vol. 57. pp. 353-385.

5. Follesdal A. Survey article: the legitimacy of international courts. Journal of Political Philosophy. 2020. Vol. 28(4). pp. 476-499.

6. Guillaume G. The future of international judicial institutions. International & Comparative Law Quarterly. 1995. Vol. 44(4). pp. 848-862.

7. Herbert E.B. The role of the international court of justice in actualising global peace. Indian Journal of International Law. 2021. Vol. 59(1-4). pp. 323-354.

8. Kahraman F., Kalyanpur N., & Newman A.L. Domestic courts, transnational law, and international order. European Journal of International Relations. 2020. Vol. 26(1). pp. 184-208.

9. Llamzon A.P. Jurisdiction and compliance in recent decisions of the International Court of Justice. European Journal of International Law. 2007. Vol. 18(5). pp. 815-852.

10. Mackenzie R., & Sands P. International courts and tribunals and the independence of the international judge. Harvard International Law Journal. 2003. Vol. 44. p. 271.

11. Nolan-Haley J. International dispute resolution and access to justice: comparative law perspectives. The Journal of Dispute Resolution. 2020. Vol. 2(11). pp. 1-22.

12. Spain A. Examining the International Judicial Function: International Courts as Dispute Resolvers. Loyola of Los Angeles International and Comparative Law Review. 2011. Vol. 34(5). p. 631.

13. Sourdin T., Li B., & McNamara D.M. Court innovations and access to justice in times of crisis. Health policy and technology. 2020. Vol. 9(4). pp. 447-453.

14. Strauss A.L. Beyond National Law: The Neglected Role of the International Law of Personal Jurisdiction in Domestic Courts. Harvard International Law Journal. 1995. Vol. 36(2). pp. 373-424.

15. Shany Y. Assessing the effectiveness of international courts: a goal-based approach. American Journal of International Law. 2012. Vol. 106(2). pp. 225-270.

16. Березняк В.С. Щодо особливостей юрисдикції Міжнародного кримінального суду: аналіз окремих положень Римського статуту. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2022. № 1. С. 155-160.

17. Ведькал В.А. Юрисдикція міжнародного кримінального суду. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2021. № 3. С. 183-188.

18. Лашевич К. Створення та основні етапи розвитку міжнародної судової системи. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі: зб. наук. ст. за матеріалами Vin Міжнар. наук.-практ. конф. Житомир, 19 березня 2020 р. Житомир: Жит. нац. агроекологічний ун-т. 2020. №. 8, с. 212-215.

20. Перелигіна Р.В., & Собчук А.Ю. Право на захист у практиці національних судів і міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною. Часопис Київського університету права. 2023. № 1. С. 148-152.

21. Рудницька О.П. Роль міжнародного суду ООН у вирішенні міждержавних спорів. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 539-543.

22. Степаненко, К.В. Поняття, ознаки та види міжнародних судових установ. Альманах міжнародного права, 2020. № 23, С. 46-54. URL: http://inlawalmanac.mgu.od.ua/ v23/8.pdf (дата звернення: 04.03.2024).

23. Юровська Г. Практика Європейського суду з прав людини в рішеннях органу конституційної юрисдикції. Вісник Конституційного Суду України. 2021. № 5. С. 110-130.



References

1. Amr, M.S.M. (2021). The role of the International Court of Justice as the principal judicial organ of the United Nations: London, Brill.

2. Akande, D. (1996). The role of the International Court of justice in the Maintenance of international Peace. African Journal of International and Comparative Law, 8, 3, 592-616.

3. Crawford, J., & Keene, A. (2020). Interpretation of the human rights treaties by the International Court of Justice. The International Journal of Human Rights, 24(7), 935-956.

4. De Herdt, S.W., & Ndiaye, T.M. (2020). The international tribunal for the law of the sea and the protection and preservation of the marine environment: Taking stock and prospects. Canadian Yearbook of InternationalLaw/Annuaire canadien de droit international, 57, 353-385.

5. Follesdal, A. (2020). Survey article: the legitimacy of international courts. Journal of Political Philosophy, 28(4), 476-499.

6. Guillaume, G. (1995). The future of international judicial institutions. International & Comparative Law Quarterly, 44(4), 848-862.

7. Herbert, E.B. (2021). The role of the international court of justice in actualising global peace. Indian Journal of International Law, 59(1-4), 323-354.

8. Kahraman, F., Kalyanpur, N., & Newman, A.L. (2020). Domestic courts, transnational law, and international order. European Journal of International Relations, 26(1), 184-208.

9. Llamzon, A.P. (2007). Jurisdiction and compliance in recent decisions of the International Court of Justice. European Journal of International Law, 18(5), 815-852.

10. Mackenzie, R., & Sands, P. (2003). International courts and tribunals and the independence of the international judge. Harvard International Law Journal, 44, 71.

11. Nolan-Haley, J. (2020). International dispute resolution and access to justice: comparative law perspectives. The Journal of Dispute Resolution, 2(11), 1-22.

12. Spain, A. (2011). Examining the International Judicial Function: International Courts as Dispute Resolvers. Loyola of Los Angeles International and Comparative Law Review, 34(5), 631.

13. Sourdin, T., Li, B., & McNamara, D.M. (2020). Court innovations and access to justice in times of crisis. Health policy and technology, 9(4), 447-453.

14. Strauss, A.L. (1995). Beyond National Law: The Neglected Role of the International Law of Personal Jurisdiction in Domestic Courts. Harvard International Law Journal, 36(2), 373-424.

15. Shany, Y. (2012). Assessing the effectiveness of international courts: a goal-based approach. American Journal of International Law, 106(2), 225-270.

16. Berezniak, V.S. (2022). Shchodo osoblyvostei yurysdyktsii Mizhnarodnoho kryminalnoho sudu: analiz okremykh polozhen Rymskoho statute [Regarding the peculiarities of the jurisdiction of the International Criminal Court: an analysis of certain provisions of the Rome Statute]. Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 1, 155-160. [in Ukrainian].

18. Vedkal, V.A. (2021). Yurysdyktsiia mizhnarodnoho kryminalnoho sudu [Jurisdiction of the International Criminal Court]. Actual problems of domestic jurisprudence, 3, 183-188. [in Ukrainian].

19. Lashevych, K. (2020). Stvorennia ta osnovni etapy rozvytku mizhnarodnoi sudovoi systemy [Creation and main stages of development of the international judicial system]. In Modern trends in the development of the rule of law in Ukraine and the world: coll. of science Art. based on the materials of 8International science and practice conference (Zhytomyr, March 19, 2020). Zhytomyr: Zhyt. national University of Agroecology. [in Ukrainian].

20. Perelighina, R.V., & Sobchuk, A.Yu. (2023). Pravo na zakhyst u praktytsi natsionalnykh sudiv i mizhnarodnykh sudovykh ustanov, yurysdyktsiia yakykh vyznana Ukrainoiu [The right to protection in the practice of national courts and international judicial institutions, the jurisdiction of which is recognized by Ukraine]. Journal of the Kyiv University of Law, 1, 148-152. [in Ukrainian].

21. Rudnytska, O.P. (2023). Rol mizhnarodnoho sudu OON u vyrishenni mizhderzhavnykh sporiv [The role of the UN international court in the resolution of interstate disputes]. Legal Scientific Electronic Journal, 2, 539-543. [in Ukrainian].

22. Stepanenko, K.V. (2020). Poniattia, oznaky ta vydy mizhnarodnykh sudovykh ustanov [Concepts, signs and types of international judicial institutions]. Almanac of International Law, 23, 46-54. Retrieved from: http://inlawalmanac.mgu.od.ua/v2378.pdf. [in Ukrainian].

23. Yurovska, G. (2021). Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny v rishenniakh orhanu konstytutsiinoi yurysdyktsii [The practice of the European Court of Human Rights in the decisions of the body of constitutional jurisdiction]. Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine, 5, 110-130. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...