Стан досліджень сфери інформаційних прав людини в українській правовій науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан досліджень сфери інформаційних прав людини в українській правовій науці

Дослідження прав людини в контентному вимірі

Проблеми прав людини, їх ґенези, класифікацій, особливостей процесів і механізмів захисту та забезпечення тощо осмислюються науковцями в межах різних юридичних наук, результати таких наукових розвідок оприлюднено в чисельних наукових монографіях і статтях, обговорюються на наукових конференціях і симпозіумах. Їх певною мірою втілено в пропозиціях і рекомендаціях щодо удосконалення вітчизняного законодавства і міжнародно-правових документів.

Вступний контент-аналіз англомовного і україномовного сегменту Інтернету за допомогою Google показує, що тільки за пошуковими запитами за ключовими словами теми дослідження загалом можна отримати сотні мільйонів результатів. Немала частина з них є науковими публікаціями, порівняну кількість яких можна демонструють ресурси Google Scholar У системі Google для отримання переліку найбільш релевантних результатів вико-ристовувалися точні пошукові запити (оператор «»), у системі Google Scholar для врахування всіх контекстів використовувалися поєднувальні запити (оператор +).

¹ Правова наука. Електронна база даних Державної наукової установи «Інсти-тут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України». URL: http://db.ippi.org.ua (дата звернення: 02.02.2023). (табл. 1).

Спеціалізований електронний каталог Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського щодо прав людини охоплює більш як 2 тис. наявних в бібліотеці документів.

Загальновідомо, що серед таких наукових публікацій за рівнем нормативно визначених вимог щодо їх підготовки, оприлюднення та визнання виокремлюються тексти дисертацій як кваліфікаційних наукових праць, які відповідають актуальним завданням сучасного розвитку науки і практики, спрямовані на осмислення закономірностей природи і суспільства, підготовлені для захисту та одержання наукового ступеня. Основні наукові здобутки дисертаційних досліджень оприлюднюються у вигляді монографій або статей в окремо визначених наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах наукових конференцій, набувають наукового визнання в процесі захисту дисертацій тощо.

Таблиця 1 Кількісні результати пошукових запитів щодо прав людини, інформаційних прав, інформаційних прав людини

Окрім того, створений Державною науковою установою «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» спільно з Управлінням планування та координації правових досліджень Апарату Президії Національної академії правових наук України Інтернет-ресурс «Правова наука», дозволяє аналізувати за допомогою засобів інформаційного пошуку стан і результати захищених дисертаційних досліджень в галузі юридичних наук, а також правових досліджень, які проводяться у різних наукових установах і навчальних закладах України через базу даних затверджених тем кандидатських і докторських дисертацій.

Зазначене вище обумовило вибір, з одного боку, предметного поля дисертацій з питань прав людини, зокрема інформаційних прав, а також інших пов'язаних з ними інформаційних та правових явищ, а, з іншого здійснення його проблемного та кількісного аналізу станом на 23 січня 2023 року з використанням бази даних «Правова наука» 1.

Слід підкреслити, що ця база даних охоплює дисертації починаючи з 1991 року, тобто здійснених до оприлюднення у 2018 році примірного переліку та опису предметних напрямів досліджень в межах спеціальності 081 «Право», затвердженого наказом МОН України ¹, тому структуризація описання результатів аналізу цього предметного поля здійснена за чинними той час переліком наукових спеціальностей в галузі юридичних наук Примірний перелік та опис предметних напрямів досліджень в межах спеціаль-ності 081 «Право» : наказ МОН України від 28.12.2018 № 1477. URL: http:// search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/MUS31369.html (дата звернення: 02.02.2023). Про затвердження Переліку наукових спеціальностей : наказ МОНмолодьспорт № 1057 від 14.09.11 р. URL: https://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/23852/ (дата звернення: 02.02.2023). та паспортами відповідних спеціальностей Паспорти спеціальностей : постанова президії ВАК України від 8 жовтня 2008 р. № 45. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MUS9158 (дата звернення: 02.02.2023)..

Юридичні наукові дослідження прав людини

Найбільшого поширення дисертаційні наукові дослідження прав людини та їх забезпечення набули у сферах наукових досліджень спеціальностей 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень», 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право», 12.00.11 «Міжнародне право».

Так, в межах спеціальності 12.00.01 досліджувалися:

загальнотеоретичні (доктринальні) та історичні проблеми прав людини і громадянина, зокрема: актуальні проблеми загальної теорії прав людини (С.П. Добрянський, 2003); особливості доктрини прав людини в романо-германській правовій системі (В.Ю. Васецький, 2006); становлення ідеї прав людини у політико-правовій думці України у період IX початку XX століття (С.П. Мороз, 2002); проблеми захисту прав людини (О.І. Наливайко, 2002) та обмежування здійснення прав людини (І.М. Панкевич, 2000);

особливості діяльності держави та її окремих органів щодо забезпечення прав людини стосовно: позитивних зобов'язань держави у сфері прав людини (Г.О. Христова, 2019); ролі органів державної влади у забезпеченні прав людини (Б.І. Стахура, 2016) та органів внутрішніх справ у реалізації функції захисту прав людини (І.В. Берестовський, 2012); забезпечення реалізації загальнолюдських стандартів прав людини в діяльності міліції (Є.О. Гіда, 2000); судових гарантій прав людини (Є.О. Качанов, 2019);

міжнародні стандарти у сфері прав людини в аспекті: національної імплементації міжнародних договорів щодо прав людини (Н.М. Раданович, 2000); теоретичної характеристики ролі цих стандартів в розвитку правової системи України (О.М. Руднєва, 2011);

питання загальнотеоретичного осмислення практики європейського суду з прав людини відносно: становлення та формування прецедентного права в Україні в контексті практики європейського суду з прав людини (С.М. Велічук, 2014); правових позицій Європейського суду з прав людини щодо права на повагу до сімейного життя (М.М. Слабан, 2017);

особливості реалізації окремих прав людини в площині: захисту прав пацієнта (В.О. Галай, 2010); прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (Ю.І. Миколаєнко, 2019); права на життя в системі прав людини (О.Г. Рогова, 2006).

Серед наукових досліджень спеціальності 12.00.02 виокремлювалося осмислення:

загальних проблем теорії і практики конституційного регулювання прав людини і громадянина, зокрема: конституційного механізму забезпечення прав людини і громадянина (О.В. Пушкіна, 2008); конституційноправового регулювання прав людини в Україні в контексті гармонізації з законодавством європейських держав (Ю.В. Кириченко, 2018); прямої дії норм Конституції України у сферах реалізації та захисту прав людини (О.Д. Моткова, 2019);

конституційні засади діяльності окремих державних і недержавних суб'єктів щодо захисту прав людини: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як суб'єкта забезпечення національної безпеки України (В.Б.Барчук, 2006); громадських об'єднань та їх місця в системі захисту прав людини (В.І. Дорофеєва, 2018); судових гарантії конституційних прав людини (В.В.Остапенко, 2018), а також гарантій прав людини при здійсненні негласних слідчих дій (А.А. Гринь, 2018);

інші аспекти реалізації окремих прав людини: права на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини (Л.М. Липачова, 2002); розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні (О.М. Гончаренко, 2006); права особи на доступ до публічної інформації та його забезпечення (І.В. Кушнір, 2018).

У дисертаційних дослідженнях спеціальності 12.00.11 увага акцентувалася на:

особливостях діяльності та статусу міжнародних установ у сфері прав людини: Комітету ООН з прав людини (А.Є. Зубарева, 2015); міжнародного контролю у сфері прав людини (В.Ф. Кавун, 2008); механізму захисту прав людини в рамках ООН (О.О. Мережко, 1996);

ролі держави у сфері прав людини: зобов'язаннях України щодо прав людини у зв'язку зі вступом до Ради Європи (М.Ф. Анісімова, 2001); відступу держав від міжнародних зобов'язань у сфері прав людини (Є.Є. Борисов, 2020); співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини (Л.Ю. Гіждіван, 2001); відповідальності держав за порушення міжнародних зобов'язань (Л.Г. Гусейнов, 2000); концепції «обов'язку захищати» (В.І. Любашенко, 2017);

організації та діяльності Європейського суду з прав людини: його юрисдикції (Д.М. Супрун, 2002; О.В. Базов, 2016); характеристиці інституту дружнього врегулювання (С.К. Бурма, 2015); практики захисту права власності (Н.Г. Горобець, 2018); впливу на формування національних правозахисних систем (В.А. Капустинський, 2006); звичаєвої природи прецедентного характеру його рішень (В.П. Кононенко, 2009); звернень до цього Суду як реалізації права на правосуддя (Н.І. Севостьянова, 2011);

міжнародних стандартах щодо захисту прав людини та їх імплементації: статусу і функціонування національних установ із захисту і заохочення прав людини (О.В. Бурлак, 2010); становлення договірних та інституційних засад міжнародно-правового захисту соматичних та репродуктивних прав людини (К.В. Ксьондзик, 2018); особливостей міжнародно-правового захисту прав людини при здійсненні екстрадиції (С.С. Нестеренко, 2010), а також громадянських і політичних прав людини в арабському світі (Саад Зайнаб, 1994); значення Європейської соціальної хартії (Н.С. Сидоренко, 2003) та Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (А.Л. Федорова, 2003).

У порівнянні з вищезазначеними науковими спеціальностями дещо менше уваги проблематиці власне прав людини та їх забезпечення приділялося в дисертаціях зі спеціальностей 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право», 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».

Зокрема, у сфері наукових досліджень спеціальності 12.00.03 основою наукових досліджень було переважно вивчення практики Європейського суду з прав людини щодо: цивільно-правового захисту прав пацієнтів (О.В. Дроздова, 2017); виконання його рішень (І.П. Іванець, 2016); застосування відповідної практики при розгляді цивільних справ (Н.А. Ляшенко, 2017); захисту зазначеним Судом права власності (Д.В. Новіков, 2018).

Подібним чином у дисертаціях спеціальності 12.00.07 також переважно осмислювалася практика Європейського суду з прав людини: місця його рішень у системі джерел адміністративного права (К.Ю. Солодова, 2020); використання під час вирішення податкових спорів (О.Й. Бучинський, 2019); питання забезпечення реалізації рішень Європейського суду з прав людини в Україні (О.Ю. Кайдаш, 2017).

Натомість, в інших сферах наукових досліджень вивчалися лише окремі питання прав людини та їх забезпечення. Так, в межах спеціальностей: 12.00.05 «трудове право; право соціального забезпечення» правове регулювання захисту соціально-економічних прав людини в сфері праці (Р.С. Веприцький, 2009); захист конституційних соціальних прав людини і громадянина в Україні (О.В. Епель, 2020); 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально виконавче право» реалізація практики Європейського суду з прав людини у кримінальному праві України (О.О. Сорока, 2015); 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» презумпція невинуватості в кримінальному процесі України та практиці Європейського суду з прав людини (Г.Ю. Юдківська, 2008); 12.00.12 «Філософія права» роль соціальної справедливості у забезпеченні соціальноекономічних прав людини і громадянина в Українській державі (Н.І. Мозоль, 2010).

У межах інших юридичних наукових спеціальностей питання прав людини та їх забезпечення в ці роки взагалі не були предметом спеціальних дисертаційних наукових пошуків.

Таким чином, доцільно зробити висновок, що, з одного боку, власне проблеми інформаційних прав людини як своєрідного комплексу здебільшого залишаються поза межами дисертаційних досліджень з прав людини в різних галузях юридичних наук, проте, з іншого, останні створюють досить широкий контекст для осмислення прав людини саме в інформаційному вимірі.

інформаційний право

Юридичні наукові дослідження інших правових понять сфери осмислення прав людини

Слід зазначити, що права людини та їх забезпечення вивчалися й в межах досліджень інших взаємопов'язаних з ними правових понять і явищ таких як правовий статус, гарантії, правове регулювання, реалізація права тощо. Проте, враховуючи чисельність таких дисертацій, доцільно обмежитися переважно їх кількісним аналізом, результати якого дають уявлення щодо питомої ваги таких досліджень в науковому осмисленні прав людини.

Так, різноманітним аспектам правового статусу різних суб'єктів права присвячено 253 дисертації, а з них правовому статусу людини і громадянина лише 9. Набагато менше уваги приділялося юридичним характеристикам різних варіантів правового стану 17 дисертацій, а правового стану людини, громадянина, особи лише 1 дисертація. Тоді як близьке, пов'язане з ними поняття правового положення людини і громадянина взагалі спеціально не досліджувалося.

Юридична проблематика різноманітних гарантій досліджувалася у 46 дисертаціях, тоді як гарантій прав людини і громадянина у 19.

Звертає на себе увагу те, що постулати «кожен суб'єкт має права та обов'язки», «права одного забезпечуються обов'язками інших», «немає прав без обов'язків, а обов'язків без прав» та їм подібні є загальновизнаними. Багато інших правових явищ пов'язані з розумінням цих взаємозв'язків і повинні розглядатися з використанням поняття «юридичний обов'язок», проте останнє досліджувалося лише у 7 дисертаціях. Утім набагато більше уваги в окремих юридичних науках приділялося близькому поняттю «зобов'язання» у 90 дисертаціях, зокрема в сферах наукових досліджень цивільного і міжнародного права, що пов'язано з вивченням ними договірних відносин, у тому числі відповідно у 62 та 10 дисертаціях.

Як здається, подібна диспропорція спостерігається й у досліджені проблем правового регулювання, реалізації права та правового регулювання прав людини і громадянина та їх реалізації. Так, юридичним аспектам правового регулювання присвячено більш як 911, а реалізації права 220 дисертацій, тоді як правовому регулюванню прав людини і громадянина 5, реалізації прав людини і громадянина 0.

Юридичні питанні забезпечення правових явищ були предметом вивчення 529 дисертацій, а забезпечення прав людини і громадянина 50, з них охороні їх прав 16, захисту 49.

Стан юридичних наукових досліджень інформаційної сфери

Осмислення своєрідності інформаційних прав у зіставленні з іншими правами людини нерозривно пов'язано з дослідженнями різноманітних правових аспектів явищ інформаційної сфери, які здійснювалися в площині знову таки різних галузей юридичних наук.

Зокрема, в дисертаціях за спеціальністю 12.00.01 увага акцентувалася на: інформаційній функції українського права (І.В. Антошина, 2015); правовому забезпеченні інформаційної політики сучасної України (Л.М. Арнаутова, 2014); ролі преси у правовому інформуванні громадян (О.С. Денісова, 2003); ролі відомчих ЗМІ у формуванні правосвідомості (Ю.О. Легеза, 2005); забезпеченні інформаційної безпеки України (Ю.Є. Максименко, 2007, О.О. Тихомиров, 2011); правових засадах інформаційного суспільства (І.В. Мукомела, 2016; В.А. Ромащенко, 2018); суб'єктах інформаційних правовідносин (О.С. Рождественська, 2009).

Поле наукових досліджень в межах спеціальності 12.00.02 окреслено питаннями: конституційних засад правого регулювання інформаційної сфери (Т.В. Чубарук, 2010); доступу до інформації в Україні та країнах ЄС (Ю.В. Богдан, 2019; О.В. Нестеренко, 2008; Є.П. Тептюк, 2018); захисту інформації про особу (А.В. Кардаш, 2019); статусу ЗМІ (О.І. Поклонська, 2018; М.Р. Чалабієва, 2019); права особи на доступ до публічної інформації та його забезпечення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (І.В. Кушнір, 2018).

У сфері спеціальності 12.00.03 інформаційні аспекти правових явищ осмислювалися в контексті досліджень: інформаційної функції цивільного права (М.В. Матійко, 2009); цивільно-правових проблем інформаційних відносин в Україні (О.В. Кохановська, 2006); регулювання зобов'язальних інформаційних відносин (А.О. Кодинець, 2017); правового режиму конфіденційної інформації (А.Г. Дідук, 2008); цивільно-правової охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій (І.І. Ващинець, 2006); особливостей авторського права у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет (О.М. Пастухов, 2002); правочинів та їх недійсності в інформаційному суспільстві (І.В. Давидова, 2018); інформації (Є.В. Петров, 2003), інформації з обмеженим доступом (О.О. Кулініч, 2006) та інформації про особу (О.О. Серебряник, 2016) як об'єктів цивільних прав.

У площині таких наукових галузей як адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право (спеціальність 12.00.07) здійснено більш як 60 дисертаційних досліджень, які присвячено:

фундаментальним основам правового пізнання процесів інформатизації в України (К.І. Бєляков, 2009);

інформаційній політиці: державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України (І.В. Арістова, 2002); державна інформаційна політика України (Ю.О. Мосенко, 2011);

функціонуванню електронних інформаційних ресурсів: державних електронних інформаційних ресурсів (Е.Е. Аблякимов, 2010); електронних інформаційних ресурсів судового засідання (П.Л. Коляденко, 2016); використання інформаційного ресурсу підрозділами податкової міліції (В.Я. Мацюк, 2004); захисту інформаційних ресурсів України (О.В. Олійник, 2006); управлінню інформаційними ресурсами органів Державної податкової служби України (Т.О. Рекуненко, 2012) та органів внутрішніх справ України (О.В. Сировой, 2006);

напрямам, факторам державної та іншої діяльності в інформаційній сфері: державного управління в інформаційній сфері (Ю.П. Бурило, 2008); систематизації інформаційного законодавства (В.А. Залізняк, 2011); інформаційної функції Державної фіскальної служби України (Є.Є. Бамбізов, 2017); взаємодії органів внутрішніх справ із ЗМІ (С.Л. Недов, 2009); ролі інформаційної культури в управлінській діяльності (Н.Б. Новицька, 2007); особливостям інформаційних відносин в сфері державної служби (І.А. Пахомова, 2015); моніторингу паспортних даних в системі єдиного інформаційного простору правоохоронних органів (О.М. Петровський, 2018); отриманню органами державної влади України інформації (І.М. Сопілко, 2010); реалізації права громадськості на доступ до публічної інформації про діяльність Служби безпеки України (І.Г. Фурман, 2014); інформаційної діяльності друкованих ЗМІ (О.В. Харенко, 2016); регулюванню інформаційних відносин в сфері банківської діяльності (Т.О. Чернадчук, 2012); інформатизації навчального процесу у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (Р.М. Шевчук, 2009);

інформаційному забезпеченню різних суб'єктів та видів діяльності: законотворчого процесу в Україні (О.П. Маруженко, 2009); управління в органах внутрішніх справ (О.Г. Фролова, 2002); антикорупційної діяльності в Україні (Н.П. Голота, 2020), адміністративної діяльності у сфері справляння податків (О.О. Косиця, 2014), діяльності органів державної фіскальної служби України (Д.Я. Семир'янов, 2004, І.С. Стаценко-Сургучова, 2008, Н.А. Литвин, 2019); обігу інформації в органах прокуратури України (В.В. Лушер, 2014); кадрової політики органу публічної адміністрації (І.О. Чухлебов, 2017); діяльності недержавних громадських організацій (М.С. Цьвок, 2016);

особливостям функціонування окремих видів та засобів інформації: інформації з обмеженим доступом (В.Ю. Баскаков, 2012; О.О. Коренюк, 2019); аудіовізуальних ЗМІ (О.А. Вознесенська, 2012); податкової інформації (О.А. Мандзюк, 2014); інформації в галузі реклами (І.Б. Тацишин, 2009); технічному захисту інформації (О.В. Шепета, 2011); інформаційним правовідносинам (Д.Ю. Шпенов, 2012);

правам громадян на інформацію: їх обмеженням на екологічну інформацію (Ю.В. Дика, 2008); реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду (І.В. Костенко, 2016); регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління (Л.В. Кузенко, 2003); права громадян на інформацію (Лопатін С.І., 2010); реалізації права на інформацію (О.Г. Марценюк, 2009);

протидії негативним впливам інформатизації суспільства: інформаційним війнам в Україні (В.М. Абакумов, 2011); адміністративної деліктології (О.А. Заярний, 2018); захисту суспільства від шкідливої інформації (О.О. Лисенко, 2011); інформаційним правопорушенням (С.М. Правдюк, 2015);

питанням інформаційної безпеки: людини (О.О. Золотар, 2018); держави (М.М. Мирошниченко, 2018); цивільної авіації (О.О. Золотар, 2011); безпеки мореплавства (Д.А. Іванов, 2008); політики інформаційної безпеки України (Б.А. Кормич, 2004); регулюванню інформаційної безпеки України (Г.М. Линник, 2010); інформаційній безпеці органів виконавчої влади (О.В. Логінов, 2005); механізму забезпечення інформаційної безпеки в Україні (Т.С. Перун, 2019); інформаційній безпеці людини як споживача телекомунікаційних послуг (Д.В. Сулацький, 2011).

Поле наукових розвідок зі спеціальності 12.00.08 окреслюється переважно кримінально-правовими та кримінологічними аспектами використання ЗМІ, охорони інформації в комп'ютерних системах та телекомунікаційних мережах та іншими подібними, зокрема питаннями: кримінально-правової політики забезпечення інформаційного суспільства в Україні (Н.А. Савінова, 2013); кримінальної відповідальності за злочини у сфері комп'ютерної інформації (Д.С. Азаров, 2002); використання ЗМІ для запобігання злочинів серед неповнолітніх (О.І. Бугера, 2006); характеристикам ЗМІ як кримінологічного феномену (М.О. Д'ячкова, 2018); кримінально-правової охорони інформації в комп'ютерних системах та телекомунікаційних мережах (С.О. Орлов, 2004); незаконного збуту та розповсюдження комп'ютерної інформації з обмеженим доступом (М.В. Рудик, 2007); кримінально-правової характеристики передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію (О.С. Самойлова, 2006).

Проблематика дисертаційних досліджень спеціальності 12.00.09 охоплювала:

проблеми інформаційного забезпечення розслідування злочинів (Є.Д. Лук'янчиков, 2005), зокрема, початкового етапу досудового розслідування (С.О. Бухонський, 2017); використання комп'ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації (В.В. Бірюков, 2001) та при розгляді кримінальної справи у суді (В.А. Дем'янчук, 2009); використання можливостей ЗМІ (Ю.В. Стеценко, 2006; І.В. Дубівка, 2017), оперативної інформації (Е.Д. Коваленко, 2007) та інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом (Т.В. Михальчук, 2009); взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу (О.О. Волобуєва, 2006); інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи (Т.В. Тютюнник, 2008);

питання особливостей розслідування: злочинів у сфері інформаційних комп'ютерних технологій (О.І. Мотлях, 2005); злочинів вчинених у банківській системі України з використанням сучасних інформаційних технологій (В.Д. Поливанюк, 2008); декларування недостовірної інформації (А.М. Черенков, 2020);

аспекти отримання та використання: вербальної (Л.Д. Удалова, 2006) та антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні (О.П. Ващук, 2018); інформації про зовнішність особи методами та засобами інформатики (І.В. Мартиненко, 2005); інформаційних систем в експертних підрозділах МВС України (Ю.О. Пілюков, 2010); зняття інформації з каналів зв'язку (Д.Б. Сергеева, 2008); особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів (С.В. Томин, 2006).

Предметами дисертаційних досліджень інших наукових спеціальностей стали: 12.00.04 (господарське право, господарське процесуальне право) правове регулювання використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів (В.В. Саенко, 2002); 12.00.10 (судоустрій, прокуратура та адвокатура) організаційно-правові засади інформаційного забезпечення доступності правосуддя (С.Ю. Левицька, 2018) та роботи суду (В.А. Раца, 2018); 12.00.11 (міжнародне право) міжнародноправове забезпечення, регулювання та захист: міжнародної інформаційної безпеки (О.О. Грицун, 2017); розвитку глобального інформаційного суспільства (О.В. Кирилюк, 2017); права людини на приватність персоніфікованої інформації (А.В. Пазюк, 2004); регулювання інформаційної сфери (А.В. Пазюк, 2016) та діяльності ЗМІ в європейському інформаційному просторі (Т.А. Терехова, 2018); 12.00.12 (філософія права) філософсько-правові засади становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні (Н.В. Кушакова-Костицька, 2019); взаемодії права та моралі в умовах інформаційного суспільства (І.В. Сердюк, 2018).

Серед напрямів досліджень спеціальностей 12.00.05 (трудове право та право соціального забезпечення), 12.00.06 (земельне та аграрне право, екологічне та природоресурсне право), на правових аспектах інформації увага дисертантів окремо не акцентувалася.

Размещено на Allbest.ru