Огляд деяких чинників, які впливають на трансформацію системи адміністративного права в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

«ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Одеса

Огляд деяких чинників, які впливають на трансформацію системи адміністративного права в сучасних умовах

Гриценко Віталій Євгенович викладач Одеського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП», аспірант, ПрАТ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена новизною теми, враховуючи вплив норм Закону України «Про адміністративну процедуру» на зміст системи адміністративного права, як внутрішнього чинника, який впливає на зміну змісту системи адміністративного права. Проведено аналіз внутрішніх чинників, які впливають на трансформацію системи адміністративного права в сучасних умовах. Наголошено, що розгляд чинників, що формують і впливають на систему адміністративного права, відкриває глибокі зв'язки між правовими нормами та суспільством. Це не тільки дозволяє осмислити минуле цієї галузі, але й сприяє розробці ефективних стратегій для її подальшого розвитку, враховуючи вимоги та потреби сучасного світу. Такий підхід допомагає адаптувати систему адміністративного права до сучасних реалій та створює підґрунтя для сталого її вдосконалення. Зазначено, що це відкриває шлях для поглибленого наукового осмислення цієї теми. На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки, а саме, що аналіз поглядів вчених-адміністративістів на систему адміністративного права підкреслює її складність та неоднозначність. Один із ключових внутрішніх чинників, що визначає трансформацію цієї системи - норми Закону України «Про адміністративну процедуру». Взаємодія цих норм розширює дію загальних принципів адміністративного права та розповсюджує їх на суб'єктів публічної адміністрації. Введення нового інституту вплине на зміст особливої частини адміністративного права, нормуючи правові механізми в окремих галузях публічного адміністрування. Однак, це може призвести до появи колізійних ситуацій та потреби у виробленні практичних рекомендацій для вирішення нових правових викликів, особливо у зв'язку з невідповідністю деяких нормативних актів вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру».

Отже, в контексті трансформації системи адміністративного права, виникає потреба у проведенні додаткових досліджень щодо особливості трансформації окремих складових системи адміністративного права із урахуванням реалій сьогодення.

Ключові слова: адміністративне право, захист прав людини, реформи, система адміністративного права, адаптація, трансформація, інститут, підгалузь, адміністративно-правова норма, адміністративна процедура, органи публічного адміністрування, основна части адміністративного права, особлива частина адміністративного права.

Hrytsenko Vitalii Evgenovich Teacher of the Odesa Institute of private joint- stock company "Higher education institution "Interregional Academy of personnel management"(ІАPM), graduate student, PJSC ІАPM, Odesa

OVERVIEW OF SOME FACTORS AFFECTING THE FORMATION OF THE ADMINISTRATIVE LAW SYSTEM

адміністративний право трансформація

Abstract

The relevance of the research is determined by the novelty of the topic, taking into account the influence of the norms of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure" on the content of the administrative law system, as an internal factor that affects the change in the content of the administrative law system. An analysis of internal factors that influence the transformation of the administrative law system in modern conditions has been carried out. It is emphasized that consideration of the factors that shape and influence the system of administrative law reveals deep connections between legal norms and society. This not only allows you to understand the past of this industry, but also contributes to the development of effective strategies for its further development, taking into account the requirements and needs of the modern world. This approach helps to adapt the system of administrative law to modern realities and creates the basis for its constant improvement. It is noted that this opens the way for in-depth scientific understanding of this topic. On the basis of the conducted research, conclusions were formulated, namely, that the analysis of views of administrative scientists on the system of administrative law emphasizes its complexity and ambiguity. One of the key internal factors determining the transformation of this system is the norms of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure". The interaction of these norms expands the effect of general principles of administrative law and extends them to subjects of public administration. The introduction of the new institute will affect the content of a special part of administrative law, regulating legal mechanisms in certain branches of public administration. One of the key internal factors determining the transformation of this system is the norms of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure". The interaction of these norms expands the effect of general principles of administrative law and extends them to subjects of public administration. The introduction of the new institute will affect the content of a special part of administrative law, regulating legal mechanisms in certain branches of public administration.

Keywords: administrative law, protection of human rights, reforms, system of administrative law, adaptation, transformation, institution, sub-branch, administrative-legal norm, administrative procedure, bodies of public administration, main parts of administrative law, special part of administrative law.

Постановка проблеми. Адаптація адміністративного права до викликів сьогодення становить невід'ємну складову в трансформації національного правового простору, привертаючи увагу як вчених-адміністративістів, так і практикуючих фахівців. Інтерес до вдосконалення норм та інститутів адміністративного права обумовлений його ключовою позицією у публічному праві. Оптимізація цих положень має прямий вплив на ефективність діяльності органів публічної адміністрації, а також визначає добробут, соціальну та правову захищеність громадян, бо перманентний розвиток адміністративного права є важливим елементом побудови сучасного правового контенту.

Дослідження, присвячені реформуванню системи адміністративного права, ґрунтуються на аналізі різноманітних проблеми цієї галузі, на розкритті тонкощів взаємодії між адміністративно-правовими нормами, в контексті сучасних викликів. Цей підхід сприяє створенню інноваційних стратегій, спрямованих на підняття адміністративного права на такий рівень, який відповідає потребам сучасного суспільства та динаміці його розвитку. Одним з інноваційних напрямків вдосконалення адміністративного права визнано стратегію адаптації системи до сучасних викликів. Це означає необхідність трансформації адміністративного права для ефективної відповіді на сьогоденні виклики та забезпечення відповідності потребам сучасного суспільства.

Р.С. Мельник висловлює позицію « про доцільність і обґрунтованість поділу усіх системоутворюючих чинників на два види: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх системоутворюючих чинників, до яких віднесено: теорію правової держави; історію становлення та розвитку адміністративного права (минуле); перспективи та тенденції розвитку адміністративного права (майбутнє), зокрема пов'язані з процесами євроінтеграції, учасником яких є Україна» [1].

«Види та зміст внутрішніх системоутворюючих чинників, які, доповнюючи зовнішні чинники, забезпечують генезис системи адміністративного права, збереження її цілісності, структури та форми. До таких чинників віднесено: зв'язки, що виникають між нормами адміністративного права; взаємодопов- нення одних норм адміністративного права іншими адміністративно- правовими нормами, а також нормами інших галузей права; процеси індукції; функціональні зв'язки; штучні системоутворюючі чинники (суб'єктивні погляди законодавця або вчених на завдання та призначення адміністра¬тивного права) тощо» [1].

В статті акцентується увага на правових нормах у сфері адміністра¬тивної процедури і їх вплив на сучасну систему адміністративного права та формування відповідних висновків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливий науковий внесок у дослідження та удосконалення системи адміністративного права, спрямованого на його відповідність сучасним викликам, внесли видатні вчені, такі як: В. Авер'янов, Ю. Битяк, В. Гаращук, Є. Гетьман, І. Голосніченко, П. Діхтієвський, Р. Калюжний, С. Пєтков, Т. Гуржій, В.Чорна, О. Миколенко, Р. Мельник та інші. Питання оновлення інституту адміністративної відповіда¬льності дослідженно в роботах таких вчені, як: В. Бевзенко, Л. Коваленко, І. Коліушко, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, С. Кузніченко,0. Кузьменко, В. Куйбіди, Д. Лук'янця, П. Лютікова, О. Миколенко, В. Мороз, Ю. Оніщика, С. Пєткова, Г. Писаренко, Д. Приймаченко, С. Стеценко, В. Тимощука, А. Школика та ін. Трансформація інституту адміністративної юстиції розглянуто в роботах таких науковців, як В. Бевзенко, Р. Куйбідиа, Ю. Педько, В. Стефанюка та інших. Окремі питання, пов'язані з діяльністю адміністративних судів, були предметом дослідження значної кількості науковців, серед яких: В. Авер'янов, Я. Берназюк, Ю. Битяк, О. Гаран,1. Голосніченко, І. Дьомін, І. Коліушко, А. Колодій, О. Константий, О. Кузьменко, Р. Куйбіда, І. Марочкін, О. Міщенко, Д. Притика, М. Смокович та інші. Питання покращення адміністративно-правового забезпечення діяльності публічної адміністрації в окремих сферах державної діяльності розглянуто в дослідженнях Н. Андрійченко, О. Гетманця, Т. Кравцова, К. Левченко, І. Осики І., Р. Савчук, О. Соколенко та інших. Останнім часом, у зв'язку із прийняттям Закону Україна « Про адміністративну процедуру» увага певних дослідників зосередилась на новому інституті адміністра-тивного права - адміністративна процедура. Цікавими доробками в цьому аспекті є роботи великого кола науковців, а саме: Я. Брієде, І. Бойко, В. Тимощука, А. Школика, О. Зими, О. Соловйової, О. Гаран, Т. Карабін, Д. Лук'янця, О. Шевчук та інших. Визначаючи майбутнє, ці науковці активно сприяють удосконаленню національного адміністративного права.

Мета статті - дослідження окремих чинників, які впливають на трансформацію системи адміністративного права в контексті норм адміністративної процедури.

Виклад основного матеріалу. Адаптація адміністративного права до сучасних реалій вимагає постійного оновлення та вдосконалення. Зміна економічних, політико-правових та соціальних умов впливає на те, як правова система регулює діяльність публічних органів влади. А пізнання чинників, які формують та впливають на систему адміністративного права, сприяє розкриттю глибинних зв'язки між адміністративним правом та суспільством. Це дозволяє не лише розуміти минуле цієї галузі, але й сприяє розробці ефективних стратегій її подальшого розвитку відповідно до потреб сучасного світу.

Тому у контексті вивчення та розуміння адміністративного права неможливо оминути важливий момент - аналіз чинників, які лежать в основі його утворення, формування та трансформації. Здобуття знань про ці фактори є вирішальним кроком на шляху розкриття сучасного змісту системи адміністративного права.

У даній ситуації абсолютно слушними і вірними виглядають слова Р. С. Мельника, що «Українське адміністративне право розвивається активно і послідовно, маючи своєю основною метою створення необхідних умов для реалізації приватними особами у сфері публічного управління всього належного їм комплексу прав, свобод і законних інтересів» [2, с. 6].

Дійсно, адміністративно-правові норми вплетені у структуру системи адміністративного права, а їх сутність аналізується в рамках публічно- правових відносин. У визначенні своєї позиції з цього питання ми дотримуємось положення, що норма адміністративного права формує обсяг і характер взаємодії між органами влади та громадянами, а також іншими учасниками адміністративно-правових відносин. Ці межі реалізації адміні-стративно-правових норм створюють специфічні умови для їхнього впливу на суспільство. Отже, адміністративно-правові норми стають не лише регуляторами взаємодії публічної адміністрації та громадян, але й визначають контекст для взаємодії всіх учасників цього важливого процесу, враховуючи специфіку відносин у суспільстві.

В даному контексті доцільно буде навести думку Т. М. Кравцової. Науковець висловлює позицію, відносно до якої «особливостями адміністра¬тивно-правових норм є те, що: в них знаходить своє вираження державний інтерес; мають у більшості імперативний характер, що підкріплюється можливістю застосування засобів державного примусу; є регулятором суспільних відносин у багатьох сферах суспільного життя (промисловість, фінанси, транспорт, будівництво, охорона здоров'я, внутрішні справи та ін.); розрізняють матеріальні та процесуальні адміністративно-правові норми; частини адміністративно-правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція) нерідко містяться у різних нормативно-правових актах; сприяють захисту прав людини від свавілля з боку чиновників» [3, с. 17].

Останнім часом, багато дослідників зосереджуються на розробці щодо впливу норм адміністративної процедури на систему адміністративного права.

У процесі формування системи адміністративного права значущим фактором є масштабність дії адміністративно-правових норм. Цей аспект визначає обсяг та розмаїття впливу відповідних нормативних актів на функціонування публічної адміністрації та взаємовідносини між органами публічної адміністрації та громадянами. Масштаб дії адміністративно- правових норм враховує різноманітні чинники, які сприяють впровадженню системних та комплексних підходів до організації та регулювання адміністративних відносин. У сучасному контексті розвитку адміністративного права виокремлюються норми, спрямовані на забезпечення уніфікованого підґрунтя публічного управління і водночас врахування специфіки функціонування органів публічної адміністрації в межах конкретних галузей чи сфер регулювання.

«Система адміністративного права - це внутрішня єдність цієї галузі, яка відображає послідовне розміщення і взаємозв'язок її структурних елементів (частин) - підгалузей права і правових інститутів, що складаються із певних сукупностей однорідних норм» [4, с. 49 ].

Отже, система адміністративного права відображається у логічному сполученні різних елементів, які утворюють цю систему, створюючи єдиний механізм правового регулювання в адміністративній сфері. Ці елементи (підгалузі та інститути ...) складаються з конкретних сукупностей однорідних норм, що визначають правовий порядок та регулюють відносини у сфері публічного управління. Такий підхід дозволяє врахувати як загальні принципи управління, так і унікальні вимоги та особливості, що випливають із специфіки окремих галузей адміністративної діяльності.

При аналізі предмету правового регулювання адміністративного права можна розглядати її систему як об'єднання правових інститутів у загальну і особливу частини адміністративного права. Цей підхід визначається не лише загальними принципами регулювання у сфері адміністративно-правових відносин, але й враховує унікальні вимоги та специфіку, притаманні конкретній галузі. Такий поділ на загальну і особливу частини сприяє систематизації та спрощеному розумінню структури адміністративного права, надаючи можливість докладніше вивчати та аналізувати правові норми, що визначають функціонування цієї галузі.

«Загальна частина включає норми та принципи, що мають загальний характер для всієї системи публічного управління, для всіх його галузей і сфер. Це - адміністративно-правові норми, які закріплюють: основні принципи адміністративного права та державного управління; адміністративно- правовий статус суб'єктів адміністративного права (органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних службовців, підприємств, установ, організацій і громадян); форми і методи здійснення управлінської діяльності (видання юридичних актів, переконання і примус тощо); державну службу; адміністративно-правові режими (надзвичайний, воєнного стану, митний); відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень та адміністративний примус; порядок адміністративно-процесуальної діяльності; порядок забезпечення законності в державному управлінні» [4, с. 49].

Що стосується особливої частини адміністративного права, то це є складне утворенням, в межах якого об'єднано різноманітні підгалузі та інститути адміністративного права. Унікальність цих компонентів полягає в їхній тісній взаємозалежності від загальної частини адміністративного права. Визначення конкретного переліку цих підгалузей та інститутів, які становлять зміст особливої частини адміністративного права, є відкритим завдяки постійному розширенню функцій, що покладаються на органи публічної адміністрації. Цей процес призводить до появи нових елементів та аспектів, які додаються до складу особливої частини адміністративного права.

Враховуючи позицію Р.С. Мельника щодо внутрішніх чинників системи адміністративного права, ми теж згодні, що синергічні «взаємозв'язки між адміністративно-правовими нормами, взаємодоповнення цих норм іншими адміністративно-правовими положеннями, а також взаємодія з нормами інших галузей права» [1, с. 13] сприяють трансформації системи адміністративного права.

В цьому контексті цікавим є стан речей стосовно норм адміністративної процедури. Місце адміністративної процедури, як інституту адміністративного права, можливо визначити як нова складова загальної частини, який знаходиться на етапі формування та розвитку, враховуючи, що норми Закону України «Про адміністративну процедуру» почали діяти з грудня 2023 року.

На думку Р.С. Мельника, «інститут адміністративної процедури визнано центральним інститутом Загального адміністративного права» [1, с.16].

Тобто, Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі - ЗАП, або Закон України №2 2073-IX), на думку фахівців, є новим етапом у взаємодії органів публічної адміністрації з громадянами та бізнесом. Він встановлює уніфіковані правові механізми та загальні правила для різних видів адміні¬стративних справ і сфер публічного адміністрування, сприяючи вдоскона¬ленню і стандартизації процесів взаємодії між владою та суспільством.

Наприклад, на даний час, « близько 400 законів переглянули на відповідність Закону «Про адміністративну процедуру». На сьогодні експерти з'ясували, що 135 з них потребуватимуть змін і доповнень. Серед них - такі важливі акти, як Податковий, Митний, Земельний кодекси, Кодекс цивільного захисту населення, а також низка інших» [5].

Норми Закону України «Про адміністративну процедуру» визначають новий рівень участі громадян у адміністративних провадженнях, сприяючи їхній активній ролі та забезпечуючи доступ до матеріалів та інформації, пов'язаної з їхніми справами. Цей закон також відкриває можливості для оскарження адміністративних актів, що забезпечує ефективний захист від можливих зловживань та надмірного впливу з боку органів публічної адміністрації. Нові стандарти, встановлені цим законом, сприяють створенню прозорого та справедливого правового середовища в Україні, де права та інтереси громадян є пріоритетом.

Норми Закону України № 2073-IX [6] не лише створюють правовий майданчик для ефективного захисту прав громадян, але й встановлюють чіткі стандарти та механізми протидії щодо протиправної діяльності адміністра¬тивних органів. Цей нормативний акт націлено на створення прозорого та справедливого правого середовища, де зобов'язання та відповідальність є основними принципами. Визначаючи правила та процедури, закон не лише сприяє уникненню корупційних практик, але й підвищує рівень довіри до владних структур серед населення.

Особливо це стає актуальним в сучасному контексті, оскільки однією з найбільш актуальних проблем в Україні є поширення корупційних схем у сфері державного управління та серед державних службовців різних рангів. Ці небезпечні прояви вимагають негайної уваги та реагування з боку контролюючих органів. Виявлення та припинення подібних порушень стають ключовим завданням для забезпечення чесності, ефективності та довіри до державних структур в Україні. Ці недоліки вимагають комплексного рішення, яке б включало покращення законодавства у даній сфері, створення та реформування органів протидії корупційним правопорушенням та залученням зовнішніх незалежних експертів, які мають позитивний досвід у боротьбі з подібними проблемами в системі державного управління [7].

На підставі аналізу положень Закону України «Про адміністративну процедуру» можливо визначити основні позитивні моменти запровадження норм цього Закону в національний правовий простір. Потрібно зазначити, що повинні відчути позитивні наслідки усі учасники адміністративних правовідносин, на які розповсюджуються норми Закону України № 2073-IX. Наприклад, на рівні громадян, до позитивних моментів застосування ЗАП можливо віднести: якісне і зручне отримання державних послуг; зменшення рівня корупції; зниження рівня бюрократії; відкрите та більш прозоре спілкування з державою; збільшення ступеню захисту прав та інтересів осіб.

На рівні бізнесу імперативи Закону України «Про адміністративну процедуру» створюють більш ефективний правовий простір завдяки того, що прозорі та справедливі правила гри; партнерські взаємовідносини з державою;

зменшення корупції та бюрократії, а це істотно впливає на збільшення кількості інвестицій та сприяє формуванню ефективного бізнес-клімату.

Позитивно впливають норми Закону України № 2073-IX і на органи публічної адміністрації, а саме: можливість робити реальні зміни за рахунок закріплення певних правових механізмів ( наприклад, прийняття адміністра¬тивних актів у межах дискреції органу тощо); професійний розвиток; гідні умови праці (завдяки наявності чітких механізмів адміністративного провад¬ження, уніфікації адміністративних процедур тощо); зменшення бюрократії та інше.

Отже, Закон України «Про адміністративну процедуру» об'єднує інтереси громадян та публічних службовців, забезпечуючи правовий фундамент для прозорих адміністративних відносин.

Можливо зазначити, що завдяки прийняттю Закону № 2073-IX формується новий інститут адміністративного права - інститут адміністра¬тивної процедури. І це, дійсно, має місце у межах системи адміністративного права, що, як наслідок, дозволяє вести мову про можливість виділення у її системі інститутів та підгалузей [8, с. 265].

Звісно, що нові стандарти та правила започатковані Законом України «Про адміністративну процедуру» впливають на інститути та підгалузі адміністративного права та сприяють трансформації їх положень із урахуванням сучасних викликів.

Наприклад, Закон України «Про адміністративну процедуру» встановлює прозорі та межі використання дискреційних повноважень адміністративними органами, враховуючи специфіку цих повноважень та закріплюючи чіткі механізми для вирішення адміністративних спорів. Ці норми відображають рекомендації, визначені Рекомендацією № 80 Комітету міністрів Ради Європи для держав-членів щодо реалізації дискреційних повноважень адміністра¬тивними органами влади. Зазначені правила є інструментом, який сприяє забезпеченню відповідального та обґрунтованого використання дискреційних функцій, підтримуючи принципи справедливості та рівності перед законом [9].

Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний зазначають, що «Проте більшість висвітлених вище положень є слушними і такі, що не заперечують, а доповнюють одне одного та мають стати основою сучасної системи галузі адміністративного права України» [10, с. 31].

Л. Кравченко звертає увагу на такій позиції, що «Основна новизна адмінпроцедури в тому, що люди матимуть право звертатися до органів за єдиною процедурою, незалежно від запитуваної послуги. Для всіх процес відбуватиметься ідентично, чітко та зрозуміло. Крім того, кінцевою метою впровадження адмінпроцедури має бути повна відмова від практики надання «відписок», з якої людині нічого не зрозуміло. Кожен держорган, у разі відмови, повинен чітко обґрунтувати своє рішення» [ 5].

Застосування положень Закону України «Про адміністративну процедуру» та впровадження його вимог у сферу публічного адміністрування стає важливим каталізатором для перегляду теоретико-методологічних засад адміністративного права. Нинішні події вимагають переосмислення парадигми публічного управління та розробки нових стратегій і підходів. Активне створення нових інститутів адміністративного права виступає суттєвим аспектом цього оновлення, підвищуючи рівень захисту прав та свобод осіб у цій сфері та адаптуючи відносини між органами публічної влади відповідно до європейських стандартів. Це сприяє встановленню партнерських відносин між владою та громадськістю для спільного розвитку. Цей підхід розкриває нові можливості для переосмислення системи адміністративного права, враховуючи нові виклики сьогодення.

В даному контексті доцільно звернутися до особливостей публічного адміністрування в сучасних умовах, зокрема, оглянути його актуальні аспекти та визначити ключові виклики, які стоять перед цією сферою діяльності. Аналіз сучасного публічного адміністрування дозволить зрозуміти, як воно адаптується до змін у соціально-економічному та політичному середовищі, а також визначити шляхи оптимізації та підвищення його ефективності в умовах сучасності. Наприклад, «сучасний концепт публічного адміністрування на місцевому рівні характеризується дуалістичним поєднанням стратегічно- управлінської та сервісної природи реалізації публічної влади на місцях» [11, с. 50]. Дана тенденція чітко прослідковується і на рівні держави.

Проблеми адміністративного права та його реформування мають теоретичне і практичне значення. Здійснення змін у структурі адміністра¬тивного права передбачає здійснення структурних, організаційних та кадрових перетворень у системі державного управління, які призведуть до підвищення ефективності діяльності державних та місцевих органів влади. Без вирішення проблем та реформування адміністративного права не є можливим проведення й інших реформ в Україні [12, с. 61].

Висновки

Аналіз поглядів вчених-адміністративістів на правову природу та зміст системи адміністративного права свідчить про складність та неоднозначність цього юридичного феномену. До внутрішнього чинника, який впливає на трансформацію системи адміністративного права можливо віднести норми Закону України «Про адміністративну процедуру». Взаємодія норм адміністративного права в контексті адміністративної процедури - це розширення дії загальних принципів адміністративного права та розповсюд¬ження їх на суб'єктів публічної адміністрації, яка визначає унікальність та важливість цього нового інституту адміністративного права. Поява нового інституту загальної частини адміністративного права, безумовну вплине на зміст особливої частини шляхом унормування певних правових механізмів в окремих сферах публічного адміністрування, появі нових колізійних ситуацій у зв'язку із застосуванням різних підходів до вирішення певних правових ситуацій( у зв'язку із тим, що не усі нормативні акти приведені у відповідність до норм Закону України «Про адміністративну процедуру») та відсутності напрацьованих практичних рекомендацій до їх вирішення та інше.

Проблеми, пов'язані з адміністративним правом та його реформуванням, насамперед, мають велике теоретичне і практичне значення. Зміни, внесені у структуру системи адміністративного права, вимагають проведення структурних, організаційних та кадрових трансформацій у системі публічної адміністрації. В цілому, ці перетворення мають на меті підвищення ефективності діяльності державних та місцевих органів влади.

Відповіддю на сучасні виклики є зміна у сфері адміністративного права, які мають на меті забезпечити оптимальний відгук на швидкозмінні потреби суспільства. Однією з ключових стратегій в цьому процесі є глибокий аналіз та адаптація існуючих нормативів, спрямованих на створення гнучкої та ефективної системи адміністративного права. Трансформація системи адміністративного права вимагає не лише усунення застарілих правил, але й впровадження інноваційних механізмів, спрямованих на вдосконалення взаємодії між владою та громадянами. Акцент робиться на створенні простих та доступних механізмів звернення до органів публічної адміністрації , що сприятиме підвищенню рівня довіри громадян до влади. У цьому контексті важливо реалізувати реформу, спрямовану на адаптацію адміністративного права до сучасних викликів. Це включає в себе перегляд процедур та впровадження нових інструментів, сприяючи швидкій та ефективній взаємодії між суспільством та державними інституціями. Створення адаптованої до реалій сьогодення системи адміністративного права є кроком у напрямку формування сучасного, динамічного і соціально-справедливого правового середовища. Цей підхід передбачає поєднання традиційних цінностей з інноваційними рішеннями, сприяючи сталому розвитку та впровадженню прогресивних практик в адміністративне право.

Література

1. Мельник Р.С. Система адміністративного права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2010. 31 с. URL: https: //dspace.univd.edu.ua/ server/api/core/bitstreams/3dc155a5-b3a0-4e9a-bf82-2ee70e7420f5/content (дата звернення:

06.03.2024) .

2. Мельник Р. С. Новели сучасної концепції українського адміністративного права . Lex Portus : юрид. наук. журн. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2017. № 5. C. 5-16. URL: https://dspace.onua.edu.ua/items/f276f26a-0fa3-455d-bd58-67829a684573 (дата звернення:

06.03.2024) .

3. Кравцова Т.М. Адміністративне право: навчальний посібник. Суми, 2015. 308 с.

4. Остапенко, О.І. Адміністративне право України (загальна частина) : навч. посіб. / [Остапенко О. І. Ковалів М. В., Єсімов С. С. та ін.] ; [Вид. 2-е, доп.] Львів : СПОЛОМ, 2021. 616 с.

5.

6. 289 днів до запровадження: як міністерства і державні органи готуються дов впровадження адмінпроцедуру. URL: https://par.in.ua/en/information/publications/208 (дата звернення: 06.03.2024) .

7. Про адміністративну процедуру : Закон України від 17.02.2022 р. № 2073-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2073-IX#Text. (дата звернення: 06.03.2024) .

8. Дем'янчук Ю. В..Сучасні адміністративно-правові засоби запобігання та протидії корупції у системі державної служби України. Право та інновації, 2016 № 4 (16). С.92- 97. URL: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2017/01/Demyanchuk16.pdf (дата звернення:

06.03.2024) .

9. Колпаков В.К. Адміністративне право України. К.: Юрінком Інтер, 2009. 317 с.

10. Recommendation № R (80) 2 Of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities: Council of Europe Committee of Ministers at 10.03.1980. URL: https:// rm.coe.int/16804f22ae (дата звернення: 06.03.2024) .

11. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А. Адміністративне право України. К.: Наукова думка, 2010. 176 с.

12. Ніколіна І.І., Г ерасимюк К.Х. Дослідження кореляції між впровадженням принципів належного врядування та спроможністю громад. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2022. Випуск 31. С. 49-54. URL:https://doi.org/10.32782/ pma2663-5240-2022.31.9 (дата звернення: 06.03.2024).

13. Ремесник Т. С., Єщенко М. Г. Сучасні проблеми адміністративного права в Україні Право та державне управління, 2019, № 1 (34), Т. 1. С.61-64. URL: http://www.pdu- journal.kpu.zp.ua/archive/1_2019/tom_1/12.pdf (дата звернення: 06.03.2024) .

References

1. Melnyk, R. S. (2010). Systema administratyvnoho prava Ukrainy [The system of administrative law of Ukraine]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kharkiv. Retrieved from https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/3dc155a5-b3a0-4e9a-bf82-2ee70e7420f5/ content [in Ukrainian].

2. Melnyk, R. S. (2017). Novely suchasnoi kontseptsii ukrainskoho administratyvnoho prava. [Novels of the modern concept of Ukrainian administrative law ]. LexPortus : yuryd. nauk. zhurn. Odesa : Vydavnychyi dim «Helvetyka», 5, 5-16. [in Ukrainian].

3. Kravtsova, T.M. (2015). Administratyvne pravo [Administrative Law]. Sumy, 2015. [in Ukrainian].

4. Ostapenko, O. I., Kovaliv, M. V. & Yesimov, S. S. (2021). Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. Lviv : SPOLOM. [in Ukrainian].

5. 289 dniv do zaprovadzhennia: yak ministerstva i derzhavni orhany hotuiutsia dov vprovadzhennia adminprotseduru. (2023). [289 days to implementation: how ministries and state bodies are preparing for the implementation of the administrative procedure]. Retrieved from https: //par.in.ua/en/information/publications/208 [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy « Pro administratyvnu protseduru» № 2073-IX [Law of Ukraine "On Administrative Procedure" ] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2073-IX#Text [in Ukrainian].

7. Demianchuk, Yu. V. (2016). Suchasni administratyvno-pravovi zasoby zapobihannia ta protydii koruptsii u systemi derzhavnoi sluzhby Ukrainy [Modern administrative and legal means of preventing and countering corruption in the civil service system of Ukraine ]. Pravo ta innovatsii, 4 (16), 92-97. Retrieved from https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2017/01/ Demyanchuk16.pdf [in Ukrainian].

9. Kolpakov, V.K. (2009). Administratyvnepravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. K.: Yurinkom Inter. [in Ukrainian]

10. Recommendation № R (80) 2 Of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities: Council of Europe Committee of Ministers at 10.03.1980. URL: https:// rm.coe.int/16804f22ae

11. Zabarnyi, H.H. & Kaliuzhnyi, R.A. (2010). Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. К . : Naukova dumka. [in Ukrainian]

12. Nikolina, 1.1. & Herasymiuk, K.Kh. (2022). Doslidzhennia koreliatsii mizh vprovadzhenniam pryntsypiv nalezhnoho vriaduvannia ta spromozhnistiu hromad. [Study of the correlation between the implementation of the principles of good governance and community capacity]/ Publichne upravlinnia i administruvannia v Ukraini, 31, 49-54. Retrieved from https://doi.org/10.32782/ pma2663-5240-2022.31.9 [in Ukrainian]

13. Remesnyk, T. S. & Yeshchenko, M. H. (2019). Suchasni problemy administratyvnoho prava v Ukraini [Modern problems of administrative law in Ukraine]. Pravo ta derzhavne upravlinnia, 1 (34), 61-64. Retrieved from : http: //www.pdu-journal.kpu.zp.ua/archive/1_2019/ tom_1/12.pdf [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru