Проблеми притягнення до відповідальності за екоцид: аналіз міжнародного та національного кримінального права

Размещено на http://www.allbest.ru

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка

Проблеми притягнення до відповідальності за екоцид: аналіз міжнародного та національного кримінального права

Баїк Оксана Іванівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права та процесу,

Анотація

У статті розглянуто актуальні проблеми кримінального права щодо притягнення винних осіб за вчинення екоциду до кримінальної відповідальності. Проаналізовано відповідні правові норми, які містяться у міжнародному та національному законодавстві.

Зокрема, з'ясовано, що сьогодні потребує вирішення проблема щодо невизначеності злочину екоциду та закріплення його поняття на рівні міжнародних нормативно-правових актів.

Зауважено, що дотепер в Україні тривають обговорення щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду нашою країною. Відтак, ратифікація Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду є для України ще однією актуальною проблемою, яка потребує вирішення.

Зазначено, що в Україні за вчинення екоциду хоча й передбачено кримінальну відповідальність відповідно до ст. 441 Кримінального кодексу України, проте у ній містяться оціночні поняття такі як «масове знищення рослинного або тваринного світу», «отруєння атмосфери або водних ресурсів», «екологічна катастрофа». Це, своєю чергою, створює певну юридичну невизначеність та зумовлює потребу в їх додатковому роз'ясненні.

Проаналізовано склад злочину екоцид, який створюють такі елементи: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона. Підкреслено, що кримінальна відповідальність за екоцид відповідно до ст. 441 Кримінального кодексу України реалізується шляхом позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

На основі аналізу наукових підходів з'ясовано, що сьогодні актуальною для України є також проблема фіксування та розслідування злочину екоциду в умовах воєнного стану. До того ж чинні норми міжнародного та національного кримінального права повною мірою не забезпечують невідворотність покарання за злочини проти довкілля. Тому притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за злочин екоциду становить доволі складну юридичну проблему.

Ключові слова: воєнний злочин, екоцид, злочин, конфлікт, кримінальна відповідальність, Міжнародний Кримінальний Суд.

Baik Oksana Ivanivna Doctor of Juridical Sciences, Professor, Professor of the Department of Civil Law and Process, Educational and Scientific Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University, Lviv

PROBLEMS OF BRINGING TO LIABILITY FOR ECOCIDE: ANALYSIS OF INTERNATIONAL AND NATIONAL CRIMINAL LAW

Abstract

The article deals with the current problems of criminal law regarding the prosecution of those guilty of ecocide. The relevant legal norms enshrined in international and national legislation have been analyzed.

In particular, it was found that today the problem of the uncertainty of the crime of ecocide and the consolidation of its legislative concept at the level of international normative legal acts needs to be solved.

It is noted that discussions on the ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court by our country are still ongoing in Ukraine. Therefore, the ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court is another urgent problem for Ukraine that needs to be addressed.

It is noted that in Ukraine, although criminal liability for ecocide is provided for under Article 441 of the Criminal Code of Ukraine, it contains evaluative concepts such as «mass destruction of flora or fauna», «poisoning of the atmosphere or water resources», «environmental disaster». This, in turn, creates some legal uncertainty and necessitates further clarification.

The composition of the crime of ecocide, which is created by the following elements, was analyzed: the object; the objective side; the subject; subjective side. It is emphasized that criminal liability for ecocide in accordance with Article 441 of the Criminal Code of Ukraine is implemented by deprivation of liberty for a term of eight to fifteen years.

Based on the analysis of scientific approaches, it is found that today the problem of recording and investigating the crime of ecocide under martial law is also relevant for Ukraine. In addition, the current norms of international and national criminal law do not fully ensure the inevitability of punishment for the crime of ecocide. Therefore, bringing perpetrators to criminal responsibility for this crime is a rather complicated legal issue.

Keywords: war crime, ecocide, crime, conflict, criminal liability, International Criminal Court.

Постановка проблеми. В умовах повномасштабного вторгнення РФ далі завдає непоправних втрат нашій країні і однією з її цілей є виснаження української землі, знищення родючих властивостей, забруднення вод, лісів і повітря тощо. Російські окупанти продовжують скоювати воєнні злочини в Україні, серед яких особливою жорстокістю вирізняються й акти екоциду. Влітку 2023 року сталася велика екологічна катастрофа, яку спричинило зумисне руйнування ними дамби Каховської ГЕС. Такими нещадними діями порушено принципи, закріплені у низці міжнародних нормативно-правових актів. На жаль, це не єдиний випадок російського свавілля, за який винні мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних умовах дедалі активніше обговорюються проблеми притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення екоциду. Зокрема, аналізом цих проблемних питань та пошуком шляхів для їх вирішення займалися Р. Вереша, О. Ковтун, О. Кучинська, І. Назарчук, О. Овчинніков, В. Пчелін, О. Пчеліна, О. Сурілова, О. Шафранова та інші. Власне, їхні праці, а також правові норми щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення екоциду, які закріплено у міжнародному та національному законодавстві, складають підґрунтя цього дослідження.

Метою статті є аналіз проблем, наявних у міжнародному та національному кримінальному праві, зокрема притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення екоциду.

Виклад основного матеріалу. Термін «екоцид» вперше було використано під час війни у В'єтнамі для опису навмисного завдання шкоди довкіллю під час конфлікту [1, с. 2].

Ще у 1972 р. прем'єр міністр Швеції Олоф Пальме вперше зробив заяву про визнання екоциду у В'єтнамі на політичному рівні. А у 1973 р. професор права Річард Фальк у своїй статті закликав до ухвалення Міжнародної конвенції з екоциду. <...> Першою країною, яка ухвалила закон про екоцид і включила його до кримінального кодексу на національному рівні став саме В'єтнам (1990). <...> Починаючи з 1990-х років, тривала активна боротьба за офіційне включення цього злочину до міжнародної правової практики. У 1991 р. Міжнародна Правова Комісія (The International Law Commission) запропонувала безпосередньо пов'язану з екоцидом статтю (ст. 26) до Проекту кодексу злочинів проти миру і безпеки людини [2].

Після того як у 2002 р. екоцид все ж таки не був включений до Римського статуту, почалася міжнародна кампанія з визнання широкомасштабних злочинів проти природи. Найбільшої активності вона набула у 2019-2020 роках. У 2019 р. за визнання екоциду як п'ятий злочин проти людяності (тобто за включення його до Римського статуту) виступив Папа Римський Франциск. У грудні того ж року країни, які найбільше потерпають від зміни клімату - Вануату і Мальдіви, також закликали включити екоцид до статуту. У 2020 р. за визнання екоциду як на національному, так і на міжнародному рівні активно виступив уряд Бельгії. У січні 2021 р. Європарламент закликав країни-члени Євросоюзу підтримати визнання екоциду, а завдяки Європейському Правовому Інституту (The European Law Institute) дотепер продовжує діяти ініціатива, яка займається лобіюванням питання визнання екоциду [2].

Сьогодні етимолого-семантичне значення терміна «екоцид» пояснюють як (з гр. oikos - дім, середовище і лат. caedere - убивати, букв. знищення роду, племені) знищення життєвого простору народу за допомогою застосування дефоліантів, гербіцидів, руйнації дамб та інших споруд [3, с. 249].

Як зауважує І. Назарчук, «до переліку міжнародних злочинів злочин екоциду поки не внесений, робота над цим триває. Попри це розслідування його фактів, а також воєнних злочинів проти довкілля внаслідок збройної агресії російської федерації проводить на основі Кримінального кодексу України Офіс Генерального прокурора» [4].

Водночас визначення «екоциду» як тяжкого міжнародного злочину (поряд з іншими серйозними злочинами, передбаченими Римським статутом), на відміну від цивільного правопорушення, є явним підвищенням ставок. Зокрема, у разі внесення змін до Римського статуту це матиме значні наслідки не лише для тих, хто ухвалює рішення в бізнесі, а й для урядів, яким потрібно буде враховувати можливість того, що їхні рішення можуть призвести до міжнародної кримінальної відповідальності державних службовців. Вважають, що якби станом на 2022 рік Римський статут передбачав відповідальність за такий злочин, як екоцид, у світової спільноти були б усі підстави притягати відповідальних російських представників за його вчинення [5, с. 86]. відповідальність екоцид законодавство

У січні 2023 р. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Вплив збройних конфліктів на навколишнє середовище», у якій ідеться про екоцид під час війни. У резолюції, зокрема, зазначено про необхідність кодифікувати поняття «екоцид» як у національному законодавстві, так і в міжнародному праві. Також необхідно внести зміни до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, щоб додати екоцид як окремий вид злочину. Держави-члени мають ужити необхідних заходів, щоб заборонити використання забороненої зброї під час збройних конфліктів, яка, серед іншого, непропорційно впливає на довкілля й унеможливлює життя людини в зоні ураження [6]. Отже, сьогодні потребує опрацювання проблема законодавчої невизначеності злочину екоциду та закріплення його поняття у міжнародних нормативно-правових актах.

До того ж дотепер в Україні тривають обговорення щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду нашою країною. Римський статут є міжнародним договором, шляхом підписання якого у 1998 р. було засновано Міжнародний кримінальний суд (далі - МКС). Він набрав чинності 1 липня 2002 р. Україна підписала цей договір 20 січня 2000 р., проте Верховна Рада України дотепер не ратифікувала його. Після ратифікації Римського статуту наша держава матиме змогу стати учасником Міжнародного Кримінального Суду, а злочини її громадян або вчинені на її території - підсудними судові в Гаазі [7].

Крім того, 23 березня 2023 р. підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Міжнародним кримінальним судом про створення Офісу Міжнародного кримінального суду в Україні. Зокрема, цією Угодою регулюються «питання, що стосуються або виникають у зв'язку із створенням та належним функціонуванням Офісу МКС з метою сприяння роботі МКС на території України у зв'язку з усіма ситуаціями та справами, що перебувають на розгляді Суду. В усіх випадках, коли ця Угода покладає зобов'язання на компетентні органи України, остаточна відповідальність за виконання таких зобов'язань, покладається на Уряд України» [8].

Серед злочинів, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, визначених у ч. 1 ст. 5 Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду, є: «а) злочин геноциду; b) злочини проти людяності; с) воєнні злочини; d) злочин агресії». Зокрема, щодо воєнних злочинів, то відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Статуту «суд має юрисдикцію стосовно воєнних злочинів, зокрема у випадках, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів» [9].

Шкода довкіллю належить до воєнних злочинів, однак формулювання, подане у ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, - не має чіткої правової визначеності та складне для доведення у суді. Крім того, серйозна шкода довкіллю, завдана у мирний час, не прописана у Римському статуті взагалі [10]. До того ж відповідно до п. 3 ст. 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), зазначено, що «заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу». Водночас статтею 55 визначено положення щодо захисту природного середовища [11].

Отже, ратифікація Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду є для України ще одним актуальним питанням, яке потребує вирішення.

Про це також зазначає Н. Хендель, дослідниця Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини. Вона вважає, що «адвокатувати зміни в Римському Статуті Україна поки що не може - їй самій потрібно ратифікувати Статут МКС. Це ще один з численних аргументів за ратифікацію Римського Статуту». На її думку, саме питання підриву Каховської ГЕС (примітка - підрив росіянами греблі Каховської ГЕС на Херсонщині стався вночі 6 червня 2023 року) буде кваліфіковане в МКС як воєнний злочин чи геноцид. Водночас Україна може отримати передову практику розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності на національному рівні саме за злочин екоциду, оскільки в Кримінальному кодексі України (далі - КК України) є окрема стаття 441 «Екоцид» [12].

Варто зауважити, що статтею 441 КК України «екоцид» визначено як «масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу» [13].

Водночас склад злочину «Екоцид» включає в себе надто багато оціночних понять, що не знайшли свого відображення ні в чинному КК України, ні у правових позиціях Верховного Суду. Зокрема, це стосується понять: а) «масове знищення рослинного або тваринного світу», адже невідомо на якому етапі завдання шкоди, згідно із КК України, рослинний чи тваринний світ можна вважати знищеним, а також не відображено кількісного критерію, який би становив масовість таких знищень; б) «отруєння атмосфери або водних ресурсів» [14, с. 1]; в) «екологічна катастрофа». Як слушно зауважує О. Шафранова, ця норма КК України, як і норми міжнародних правових актів, які захищають довкілля не мають юридичної визначеності. <...> На її думку, юридична невизначеність цих понять <...> робить ст. 441 КК України декларативною як у мирний час, так і під час військової агресії проти України <...> [15].

Об'єктом екоциду є міжнародна екологічна безпека. Предметом злочину екоциду є навколишнє середовище. Водночас, на думку О. Сурілової, «до навколишнього середовища як предмету злочину екоциду, слід відносити предмети змішаного походження - створені, так би мовити, у співробітництві людини та природи - водосховища, канали, лісові насадження, пристосовані до потреб людини змінені ландшафти, ботанічні, дендрологічні, зоологічні парки. У сукупності все це складає навколишнє середовище, яке не є тотожним навколишньому природному середовищу та охоплює ширше коло природних та напівприродних екологічних систем» [16, с. 389-390].

Об'єктивна сторона цього злочину реалізується в одній з таких форм: 1) масове знищення рослинного і тваринного світу, що може спричинити екологічну катастрофу - повне або часткове знищення великої кількості рослин та/або тварин на певній території, в результаті чого виникли стійкі або незворотні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності; 2) отруєння атмосфери або водних ресурсів, що може спричинити екологічну катастрофу - забруднення атмосфери або водних ресурсів отруйними або іншими шкідливими для людини речовинами, унаслідок чого виникли стійкі або незворотні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення й ведення господарської діяльності. Водночас до водних ресурсів належать як підземні, так і поверхневі (океани, моря, річки, озера тощо) води; 3) інші дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу - будь-які дії щодо рослинного чи тваринного світу, атмосфери чи водних ресурсів, інших природних об'єктів чи навколишнього природного середовища взагалі, унаслідок чого виникли стійкі або незворотні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення й ведення господарської діяльності (до прикладу, руйнування озонового шару) [17, с. 664].

Суб'єктом вчинення екоциду є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку [18, с. 155].

Суб'єктивна сторона екоциду полягає в умислі. Як зазначають Р. Вереша, О. Кучинська та О. Ковтун, більш характерним для цього злочину є прямий умисел. Таке кримінальне правопорушення вважається закінченим, коли вчинено будь-яке із зазначених у ст. 441 КК України діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу [18, с. 155].

Кримінальна відповідальність за екоцид реалізується шляхом позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років [13].

Відповідно до ч. 7 ст. 12 КК України «ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин». Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (ч. 6 ст. 12 КК України) [13]. На основі цього вважають, що злочин екоциду є особливо тяжким. І оскільки склад злочину «екоцид» вміщено в Особливій частині КК України, зокрема у розділі ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», а не у розділі УШ «Кримінальні правопорушення проти довкілля», екоцид є глобальнішим і масштабнішим злочином [18, с. 155].

Отже, хоча статтею 441 КК України й передбачено кримінальну відповідальність за вчинення екоциду, проте наявність оціночних понять у диспозиції цієї статті створює певну юридичну невизначеність та зумовлює потребу їх додаткового роз'яснення.

Як зазначають О. Пчеліна та В. Пчелін, сьогодні «в криміналістиці не розроблені ані методика розслідування екоцидів, ані рекомендації щодо техніко-криміналістичного та тактичного забезпечення проведення окремих процесуальних з метою виявлення, фіксування, вилучення та дослідження слідів екоцидів. Безперечно, окреслена ситуація не сприяє ефективному вирішенню завдань кримінального провадження під час здійснення розслідування та судового розгляду екоцидів. Навпаки, вона призводить до виникнення у працівників досудового розслідування низки труднощів, наприклад, пов'язаних із правильною кримінально-правовою кваліфікацією цих діянь; визначенням обсягу та змісту обставин, що підлягають з'ясуванню; обранням напрямів і програм розслідування; збиранням і дослідженням слідової інформації; тощо». Вони вважають, що основні проблеми фіксування та розслідування екоциду в умовах воєнного стану пов'язані із допущенням працівниками органу досудового розслідування помилок при: кримінально- правовій кваліфікації цих діянь; визначенні обсягу та змісту обставин, що підлягають з'ясуванню; збиранні та дослідженні слідової інформації [19, с. 187- 189].

Сьогодні міжнародна та національна системи права захисту довкілля не відповідають викликам, що створює війна РФ проти України. Чинні норми права не забезпечують невідворотність покарання за злочини проти довкілля, мають ознаки юридичної невизначеності. Тож відшкодування шкоди, завданої воєнними діями довкіллю, становить складну юридичну проблему. На жаль, саме ціною життів українців та їх добробуту формується нова міжнародна та національна система захисту і відновлення екологічних прав, створення механізму відшкодування шкоди, завданої довкіллю [15].

Висновки

Отже, на основі аналізу наукових підходів та норм чинного міжнародного й національного законодавства, можна висновувати, що сьогодні як в Україні, так і у світі загалом, наявна низка проблем, які стосуються притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення екоциду. Перш за все, потрібно вирішити проблему щодо законодавчої невизначеності злочину екоциду та закріплення його поняття на рівні міжнародних нормативно-правових актів. Наступне питання полягає в тому, що в Україні дотепер наявна проблема кваліфікації воєнних злочинів, зокрема й екоциду. Власне, ратифікація Україною Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду дасть можливість нашій країні стати повноправним учасником МКС. У такому разі всі воєнні злочини, які вчиняються проти громадян України або вчиняються на території України, будуть розглядатись у Гаазі. Водночас одним із актуальних питань, яке потребує аналізу, є те, що у національному законодавстві за вчинення екоциду хоча й передбачено кримінальну відповідальність відповідно до ст. 441 КК України, проте у ній містяться оціночні поняття. Це створює певну юридичну невизначеність та зумовлює потребу в їх додатковому роз'ясненні. Крім того, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за злочин екоциду сьогодні становить складну юридичну проблему, адже доволі проблематично фіксувати та розслідувати злочин екоциду в умовах воєнного стану.

Література

Витоки екоциду: справа В'єтнаму. Екологія. Право. Людина. 2023. 22 квітня. 3 с. URL: https://epl.org.ua/eco-analytics/vytoky-ekotsydu-sprava-v-yetnamu/ (дата звернення: 01.02.2024).

Овчинніков О. На шляху до міжнародного визнання екоциду / пер. Спінової Ю. Ukraine War Environmental Consequences Work Group. 2023. 04 вересня. URL: https:// uwecworkgroup.info/uk/on-the-path-to-international-recognition-of-ecocide/ (дата звернення: 01.02.2024).

Куньч З. И. Універсальний словник української мови. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. 848 с.

Назарчук І. Підрив окупантами Каховської ГЕС розслідують за двома статтями - Офіс Генпрокурора. Юридична Газета online. 2023. 06 червня. URL: https://yur-gazeta.com/ publications/practice/ekologichne-pravo-turistichne-pravo/pidriv-okupantami-kahovskoyi-ges- rozsliduyut-za-dvoma-stattyami--ofis-genprokurora.html (дата звернення: 02.02.2024).

Перспективи відшкодування екологічної шкоди, спричиненої збройною агресією РФ в рамках міжнародних екологічних угод: посібник / Є. Алексєєва, С. Баран, С. Гольфстрьом,

І. Заверуха, О. Кизима, О. Мелень-Забрамна, О. Пелих; за наук. ред. О. Кравченко, Д. Скрильнікова. Львів : Видавництво «Компанія “Манускрипт”», 2023. 92 с.

ПАРЄ ухвалила резолюцію, що запроваджує поняття екоциду. Сайт Укрінформ. 2023. 25 січня. URL: https://www.ukrinform.ua/mbric-world/3659333-pare-uhvalila-rezoluciu- so-zaprovadzue-ponatta-ekocidu.html (дата звернення: 03.02.2024).

Україна та Римський статут: чому треба ратифікувати цей договір? Сайт Укрінформ. 2023. 03 квітня. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3691045-ukraina-ta-rimskij- statut-comu-treba-ratifikuvati-cej-dogovir.html (дата звернення: 03.02.2024).

Угода між Кабінетом Міністрів України та Міжнародним кримінальним судом про створення Офісу Міжнародного кримінального суду в Україні, дата вчинення 23.03.2023 р., дата набрання чинності для України 23.03.2023 р. Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_001-23#Text (дата звернення: 05.02.2024).

Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду від 17.07.1998 р., набрання чинності 01.07.2002 р. Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_588#Text (дата звернення: 05.02.2024).

Екоцид в Україні: за що росія виплачуватиме репарації? Сайт Savednipro. 2023. 27 січня. URL: https://www.savednipro.org/ekocid-v-ukrayini/ (дата звернення: 06.02.2024).

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р. Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_199#Text (дата звернення: 06.02.2024).

Назарчук І. Підрив Каховської ГЕС у низці системних порушень міжнародного права російською федерацією (інтерв'ю). Юридична Газета online. 2023. 06 липня. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/pidriv-kahovskoyi- ges-u-nizci-sistemnih-porushen-mizhnarodnogo-prava-rosiyskoyu-federacieyu.html (дата звернення: 07.02.2024).

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n3053 (дата звернення: 30.01.2024).

Екоцид у кримінальному праві України та міжнародні перспективи. Аналітична записка. Екологія. Право. Людина. 2022. 15 червня. 5 с. URL: https://epl.org.ua/eco-analytics/ ekotsyd-u-kryminalnomu-pravi-ukrayiny-ta-mizhnarodni-perspektyvy/ (дата звернення: 07.02.2024).

Шафранова О. Правові можливості і аспекти відшкодування шкоди, завданої довкіллю під час війни. Сайт Досить труїти Кривий Ріг. 2022. 11 листопада. URL: https:// dtkr.com.ua/pravovi-mozhlyvosti-i-aspekty-vidshkoduvannya/ (дата звернення: 08.02.2024).

Сурілова О. О. Злочин екоциду: проблеми міжнародної відповідальності. Європейський вибір України, розвиток науки та національна безпека в реаліях масштабної військової агресії та глобальних викликів ХХІ століття (до 25-річчя Національного університету «Одеська юридична академія» та 175-річчя Одеської школи права) : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 17 червня 2022 р.) / за заг. ред. С. В. Ківалова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. Т. 1. С. 388-391.

Сухонос В. В., Білокінь Р. М. Сухонос В. В. (мол.) Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / за заг. ред. доктора юрид. наук, проф. В. В. Сухоноса. Суми: ПФ «Видавництво “Універсальна книга”», 2020. 672 с.

Вереша Р. В., Кучинська О. П., Ковтун О. М. Екоцид у національному та міжнародному кримінальному праві: сучасні виклики та перспективи нормативно-правового регулювання. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. 2023. Вип. 78, ч. 2. С. 152-159.

Пчеліна О. В., Пчелін В. Б. Проблеми фіксування та розслідування екоциду в умовах воєнного стану. Злочинність і протидія їй в умовах війни: глобальний, регіональний виміри. Вінниця, 2023. С. 187-189 URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/ 0aa14ebe-7800-41b5-a3eb-1dc7b512ce84/content (дата звернення: 25.01.2024).

References

Vytoky ekotsydu: sprava Vietnamu [Origins of Ecocide: The Case of Vietnam]. Ekolohiia. Pravo. Liudyna - Ecology. Law. Human, 2023 April 22. Retrieved from https://epl.org.ua/ eco-analytics/vytoky-ekotsydu-sprava-v-yetnamu/ [in Ukrainian].

Ovchynnikov, O. & Spinova, Yu. (2023). Na shliakhu do mizhnarodnoho vyznannia ekotsydu [On the way to international recognition of ecocide]. Ukraine War Environmental Consequences Work Group, September 4. Retrieved from https://uwecworkgroup.info/uk/on-the- path-to-international-recognition-of-ecocide/ [in Ukrainian].

Kunch, Z. Y. (2007). Universalnyi slovnyk ukrainskoi movy [Universal dictionary of the Ukrainian language]. Ternopil: Navchalna knyha - Bohdan [in Ukrainian].

Nazarchuk, I. (2023). Pidryv okupantamy Kakhovskoi HES rozsliduiut za dvoma stattiamy - Ofis Henprokurora [The undermining by the occupiers of the Kakhovka hydroelectric plant is being investigated under two articles - the Prosecutor General's Office]. Yurydychna Hazeta online - Legal Gazette online, June 6. Retrieved from https://yur-gazeta.com/ publications/ practice/ekologichne-pravo-turistichne-pravo/pidriv-okupantami-kahovskoyi-ges-rozsliduyut-za- dvoma-stattyami--ofis-genprokurora.html [in Ukrainian].

Aleksieieva, Ye., Baran, S. & Holfstrom S. (ed) (2023). Perspektyvy vidshkoduvannia ekolohichnoi shkody, sprychynenoi zbroinoiu ahresiieiu RF v ramkakh mizhnarodnykh ekolohichnykh uhod: posibnyk [Prospects for compensation for environmental damage caused by the armed aggression of the Russian Federation within the framework of international environmental agreements: a manual]. Lviv : Vydavnytstvo «Kompaniia “Manuskrypt”» [in Ukrainian].

PARIE ukhvalyla rezoliutsiiu, shcho zaprovadzhuie poniattia ekotsydu [PACE adopted a resolution introducing the concept of ecocide]. Ukrinform, 2023 January 25. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3659333-pare-uhvalila-rezoluciu-so-zaprovadzue- ponatta-ekocidu.html [in Ukrainian].

Ukraina ta Rymskyi statut: chomu treba ratyfikuvaty tsei dohovir? [Ukraine and the Rome Statute: why should this treaty be ratified?]. Ukrinform, 2023 April 3. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3691045-ukraina-ta-rimskij-statut-comu-treba-ratifikuvati- cej-dogovir.html [in Ukrainian].

Uhoda mizh Kabinetom Ministriv Ukrainy ta Mizhnarodnym kryminalnym sudom pro stvorennia Ofisu Mizhnarodnoho kryminalnoho sudu v Ukraini, data vchynennia 23.03.2023 roku, data nabrannia chynnosti dlia Ukrainy 23.03.2023 roku [Agreement between the Cabinet of Ministers of Ukraine and the International Criminal Court on the establishment of the Office of the International Criminal Court in Ukraine, date of execution 03.23.2023, date of entry into force for Ukraine 03.23.2023]. Sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_001-23#Text [in Ukrainian].

Rymskyi Statut Mizhnarodnoho Kryminalnoho Sudu vid 17.07.1998 roku, nabrannia chynnosti 01.07.2002 roku [The Rome Statute of the International Criminal Court dated 17.07.1998, entered into force on 01.07.2002]. Sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text [in Ukrainian].

Ekotsyd v Ukraini: za shcho rosiia vyplachuvatyme reparatsii? [Ecocide in Ukraine: what Russia will pay reparations for]. Savednipro, 2023 January 27. Retrieved from https:// www.savednipro.org/ekocid-v-ukrayini/ [in Ukrainian].

Dodatkovyi protokol do Zhenevskykh konventsii vid 12 serpnia 1949 roku, shcho stosuietsia zakhystu zhertv mizhnarodnykh zbroinykh konfliktiv (Protokol I), vid 8 chervnia 1977 roku [Additional Protocol to the Geneva Conventions of August 12, 1949, relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I), of June 8, 1977]. Sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Website of the Verkhovna Rada of Ukraine Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_199#Text [in Ukrainian].

Nazarchuk, I. (2023). Pidryv Kakhovskoi HES u nyztsi systemnykh porushen mizhnarodnoho prava rosiiskoiu federatsiieiu (interviu) [The undermining of the Kakhovka hydroelectric plant in a series of systematic violations of international law by the Russian Federation (interview)]. Yurydychna Hazeta online - Legal Gazette online, July 6. Retrieved from https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/pidriv-kahovskoyi- ges-u-nizci-sistemnih-porushen-mizhnarodnogo-prava-rosiyskoyu-federacieyu.html [in Ukrainian].

Kryminalnyi kodeks Ukrainy vid 5 kvitnia 2001 roku № 2341-III [Criminal Code of Ukraine dated April 5 2001, № 2341-III]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14/conv#n3053 [in Ukrainian].

Ekotsyd u kryminalnomu pravi Ukrainy ta mizhnarodni perspektyvy. Analitychna zapyska [Ecocide in the criminal law of Ukraine and international perspectives. Analytical note]. Ekolohiia. Pravo. Liudyna - Ecology. Law. Human, 2022. June 15. Retrieved from https://epl.org.ua/ eco-analytics/ekotsyd-u-kryminalnomu-pravi-ukrayiny-ta-mizhnarodni-perspektyvy/ [in Ukrainian].

Shafranova, O. (2022). Pravovi mozhlyvosti i aspekty vidshkoduvannia shkody, zavdanoi dovkilliu pid chas viiny [Legal possibilities and aspects of compensation for damage caused to the environment during the war]. Sait Dosyt truity Kryvyi Rih - Website Stop poisoning Kryvyi Rih, November 11. Retrieved from https://dtkr.com.ua/pravovi-mozhlyvosti-i-aspekty- vidshkoduvannya/ [in Ukrainian].

Surilova, O. O. (2022). Zlochyn ekotsydu: problemy mizhnarodnoi vidpovidalnosti. Yevropeiskyi vybir Ukrainy, rozvytok nauky ta natsionalna bezpeka v realiiakh masshtabnoi viiskovoi ahresii ta hlobalnykh vyklykiv KhKhI stolittia (do 25-richchia Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia» ta 175-richchia Odeskoi shkoly prava) : u 2 t. : materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (m. Odesa, 17 chervnia 2022 roku) [The crime of ecocide: problems of international responsibility. The European choice of Ukraine, the development of science and national security in the realities of large-scale military aggression and global challenges of the 21st century (to the 25th anniversary of the National University «Odesa Law Academy» and the 175th anniversary of the Odesa School of Law): in 2 volumes: materials of International Sciences-practice conf. (Odesa, June 17, 2022)]. S. V. Kivalov (Ed.). Odesa : Vydavnychyi dim «Helvetyka», 2022. T. 1, 388-39 [in Ukrainian].

Sukhonos, V. V., Bilokin, R. M. & Sukhonos, V. V. (mol.) (2020). Kryminalne pravo Ukrainy. Osoblyva chastyna: pidruchnyk [Criminal law of Ukraine. Special part: textbook]. Sumy: PF «Vydavnytstvo “Universalna knyha”» [in Ukrainian].

Veresha, R. V., Kuchynska, O. P. & Kovtun, O. M. (2023). Ekotsyd u natsionalnomu ta mizhnarodnomu kryminalnomu pravi: suchasni vyklyky ta perspektyvy normatyvno-pravovoho rehuliuvannia [Ecocide in national and international criminal law: modern challenges and perspectives of normative and legal regulation]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia Pravo - Scientific Bulletin of UzhhorodNational University. Series Law, 78, part 2, 152-159 [in Ukrainian].

Pchelina, O. V., Pchelin, V. B. (2023). Problemy fiksuvannia ta rozsliduvannia ekotsydu v umovakh voiennoho stanu [Problems of recording and investigating ecocide under martial law]. Zlochynnist iprotydiiayii v umovakh viiny: hlobalnyi, rehionalnyi vymiry - Crime and its countermeasures in the conditions of war: global, regional dimensions, 187-189. Vinnytsia. Retrieved from https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0aa14ebe-7800- 41b5-a3eb-1dc7b512ce84/content [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru