Україна за крок до заборони УПЦ МП

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна за крок до заборони УПЦ МП

Романенко Є.О., Збройні Сили України, Жукова І.В., Видавнича група «Наукові перспективи»

Вступ

В Україні йде війна, в якій українська нація веде небачену у 21-му сторіччі битву за своє існування. Російське вторгнення в Україну розпочате 24 лютого 2022 року є продовженням російсько-української війни, яку розв'язала Росія ще у 2014 року, участь у якій РФ намагалася заперечувати. Починаючи повномасштабну війну проти України, Росія сподівалася на швидку перемогу. Однак плани Кремля перекреслив опір українських воїнів, тож "Київ за 3 дні" перетворюється у затяжну для ворога війну. Втрати окупанта на війні проти України за цей час можуть бути значно більшими, ніж в офіційній статистиці.[1]

Питання національної безпеки на даний момент є особливо важливим для України. Очевидно, що будь-які структури, які здійснюють антиукраїнську діяльність, повинні припинити свою діяльність на території України. Проблема діяльності РПЦ та її церковних структур (установ) в Україні стала особливо актуальною з 24 лютого 2022 року, тобто повномасштабного вторгнення російських військ до України. Але агресія російської федерації проти нашої держави почалася ще 20 лютого 2014 року, а на законодавчому рівні рф була визнана державою-агресором рішенням Верховної Ради України ще у січні 2015 року. В той час, коли російські ракети атакують українські мирні міста, а наші воїни та цивільні люди віддають свої життя, РПЦ через свої структури та окремих осіб на території України поширюють ідеологію «русского міра», виправдовують агресію росії проти України та смерть мирного населення, використовують свій статус для антиукраїнської підривної діяльності та розколу серед православного населення України.

Російська православна церква у тісній співпраці з державною владою сприяла формуванню та поширенню ідеології «русского міра», за допомогою якої держава-агресор намагається виправдати ганебний напад на Україну. Російська православна церква виявила себе як організація, яка ідеологічно обґрунтовує, виправдовує та підтримує засобами пропаганди злочини російської федерації проти України. Ієрархи РПЦ неодноразово публічно підтримували збройну агресію російської федерації проти України, геноцид Українського народу та депортацію українців.

Виклад основного матеріалу

В той час, коли російські ракети атакують українські мирні міста, а наші воїни та цивільні люди віддають свої життя, РПЦ через свої структури та окремих осіб на території України поширюють ідеологію «русского міра», виправдовують агресію росії проти України та смерть мирного населення, використовують свій статус для антиукраїнської підривної діяльності та розколу серед православного населення України. За таких обставин, діяльність РПЦ має не релігійний, а політичний характер, що і послужило підставою запровадження персональних санкцій проти керівництва РПЦ.[2]

Верховна Рада України Постановою № 2288-IX від 31.05.2022р. «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до представників Російської православної церкви» схвалила та внесла на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування до представників Російської православної церкви, зокрема й до 16-го Патріарха московського і всієї Русі Кирила (Гундяєва Володимира Михайловича), низки персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Верховна Рада констатувала, що ієрархи РПЦ «неодноразово публічно підтримували збройну агресію Російської Федерації проти України, геноцид Українського народу та депортацію українців». І наголосила, що в росії вище керівництво релігійних організацій (об'єднань) «перебуває в тісній взаємодії з органами державної влади та спецслужбами, зокрема Федеральною службою безпеки Російської Федерації, фактично незаконно виконуючи функції державних службовців у релігії та реалізуючи державну політику Російської Федерації через наявні у них засоби влади і впливу».[3]

Переважна більшість українців ідентифікують себе з православ'ям. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) проведеного в ерпні 2022 року, таку відповідь на питання щодо релігійної самоідентифікації надали 75% респондентів.[4]

З-поміж них 54% опитаних вважають себе вірянами Православної церкви України (ПЦУ) і лише 4% -- Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Ще 14% обрали неконкретизований патріархат. Дослідження КМІС свідчить про те, що за рік частка вірян ПЦУ зросла на 12% -- із 42% у червні минулого року до 54% у липні поточного. Осіб, які ідентифікують себе з УПЦ МП, навпаки, стало на 14% менше - з 18% до 4% за звітний період. Проти минулого року зросла й частка атеїстів в Україні - із 7 до 10%.

У регіональному вимірі понад 50% опитаних ідентифікують себе з ПЦУ в західних, центральних і південних областях України, 42% -- на Сході. Частка вірян, які зараховують себе до УПЦ МП, у регіонах коливається від 3% до 6% (найменше на Заході, найбільше на Сході).

У лінгвоетнічному вимірі в усіх категоріях найбільше опитаних відносять себе до ПЦУ. Найвищу частку підтримки УПЦ МП зафіксовано серед російськомовних росіян, однак вона складає лише 15%, тоді як 36% російськомовних росіян ідентифікують себе з ПЦУ. Хоча УПЦ МП зберігає фактичний контроль над більшістю парафій, водночас у свідомості українців вона зазнала значних репутаційних втрат (зрозуміло, через асоціації з російським агресором). Навіть нещодавні рішення, спрямовані на зменшення асоціації з росією, принаймні зараз не допомагають УПЦ МП повернути хоча б частину попередньої прихильності. І, найімовірніше, без радикальних (у сприйнятті населення) рішень щодо «українізації».[4] Натомість станом на сьогодні діяльність Російської православної церкви на території України не заборонена на законодавчому рівні, а окремі релігійні організації в Україні зберігають канонічне підпорядкування РПЦ.

Президент України своїм Указом №392/2020 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». У документі серед поточних та прогнозованих загроз національній безпеці та національним інтересам України названо деструктивну пропаганду як ззовні, так і всередині України, яка «використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність». Констатовано, що джерелом загроз для «незалежності України, її суверенітету і демократії залишається недостатня ефективність державних органів, що ускладнює вироблення і реалізацію ефективної політики». [5]

Рада національної безпеки і оборони України прийняла Рішення від 01 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введено в дію Указом Президента України від 01 грудня 2022 року № 820, схвалена на засіданні Кабінету Міністрів України 09 грудня 2022 року (протокол № 158). Зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України прийнято за результатами розгляду діяльності релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів.

23 листопада 2022 року у Верховній Раді було зареєстровано за №8221 проект Закону про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій поданий народними депутатами України Княжицьким М.Л., Павленком Р.М. та іншими народними депутатами України.[2]

Як зазначено у Пояснювальній записці, метою законопроекту є визначення особливостей діяльності іноземних релігійних організацій на території України для запобігання загрозам національній безпеці України та забезпечення порядку, зокрема шляхом заборони діяльності окремих релігійних організацій, а також встановлення особливостей найменування православних релігійних організацій з урахуванням Патріаршого та Синодального Томосу, наданого Православній Церкві України та Українській державі. Відповідно до Томосу, в Україні постає автокефальна Православна Церква. Відповідно до рішення Об`єднавчого Собору 15 грудня 2018 року, вона отримала назву Українська Православна Церква (Православна Церква України).

Відповідно до наданого Патріаршого та Синодального Томосу, ця Церква - усі православні митрополії, архієпископії, єпископії, монастирі, парафії та всі церковні установи - має статус автокефальної, є частиною Вселенського Православ'я і занесена до Диптиху Православних Автокефальних Церков і проголошена в межах міжнародно визнаних державних кордонів України.

Це питання потребує також уваги на законодавчому рівні та має поставити край спекуляціям в українському православ'ю та використанню церкви для пропагандистської роботи ворога і поширення ідеології «русського міра».

Для досягнення цієї мети пропонується встановити основні критерії заборони діяльності окремих релігійних організацій, правові наслідки заборони діяльності іноземних релігійних організацій, а також передбачити правила найменування релігійних організацій з урахуванням Патріаршого та Синодального Томосу, наданого Українській Православній Церкві (Православній Церкві України) та Українській державі.

Законопроект передбачає наступні положення:

- встановлюється заборона діяльності на території України Російської православної церкви, релігійних організацій (об'єднань), які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об'єднання) входять до структури (є частиною) Російської православної церкви, а також релігійних центрів (управління), які входять до складу чи визнають (декларують) у будь-якій формі підлеглість у канонічних, організаційних, інших питаннях Російській православній церкві;

- передбачається, що всі правочини, пов'язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу тощо), строк дії яких не закінчився, укладені резидентами України з відповідною забороненою іноземною релігійною організацією, а також з юридичними особами, власником, учасником, акціонером яких вона є, припиняються достроково;

- встановлюються особливості найменування релігійних організацій, зокрема можливість релігійної організації використовувати у своїй назві (як повній, так і скороченій) слово «православний» або «православна» у відповідних відмінках виключно у випадку, якщо ця релігійна організація у канонічних та організаційних питаннях підлегла Православній Церкві України.[]

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики на своєму засіданні 09 грудня 2022 року (Протокол № 105) розглянув проєкт Закону про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій (реєстр. № 8221 від 23.11.2022р.). Комітет отримав низку експертних висновків від центральних органів виконавчої влади, наукових установ, громадських організацій та окремих експертів у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій. Підтримуючи основні положення законопроекту, до нього також було висловлено зауваження та пропозиції. Головне науково- експертне управління Апарату Верховної Ради України теж висловлює окремі застереження. Всі вони будуть опрацьовані під час підготовки законопроекту до розгляду у другому читанні. Комітет підтримує ідею зазначеного законопроєкту і за результатами обговорення рекомендує Верховній Раді України проєкт Закону про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій (реєстр. № 8221), включити до порядку денного сесії Верховної Ради України та за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.

5 грудня 2022 у Верховній Раді було зареєстровано за №8262 проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій поданий народними депутатами України Констанкевич І.М., Потураєвим М.Р. та іншими народними депутатами України.[6]

Як зазначено у Пояснювальній записці, метою законопроекту є удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій в Україні, зокрема у разі зміни їхньої підлеглості.

Проектом передбачається внесення взаємоузгоджених змін до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та «Про оренду державного та комунального майна».

Зокрема, пропонується встановити, що:

- рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами присутніх членів загальних зборів релігійної громади;

- держава визнає право релігійного управління на його підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам, крім іноземних релігійних організацій, діяльність яких заборонена на території України відповідно до закону, і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійного управління. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами органу управління релігійного центру (управління);

- держава визнає право монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій) на їх підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім іноземних релігійних організацій, діяльність яких заборонена на території України відповідно до закону, і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами органу управління монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії);

- для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) у трьох примірниках на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. До статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подається належним чином засвідчена копія рішення (витягу) про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з'їзду, конференції тощо. Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади;

- до статуту релігійної організації у новій редакції додатково подаються належним чином засвідчена копія рішення (витягу) уповноваженого органу релігійної організації про внесення змін до статуту (положення);

- вимога обов'язкового нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію;

- дозволяється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку релігійній організації. При цьому встановлюється заборона передавати державне або комунальне майно в оренду, безоплатне користування або позичку релігійній організації, яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об'єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.[6]

Комітет погоджується, що встановлений порядок прийняття рішень релігійною громадою щодо зміни підлеглості залишався вкрай ускладненим і суперечливим. Крім того, синхронні зміни не були внесені до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у частині унормування права релігійних управлінь, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій) на зміну їхньої підлеглості. Надмірно бюрократичною залишилася й процедура реєстрації змін у статутах (положеннях) релігійних організацій, зумовлена зміною їхньої підлеглості. Усі означені недоліки та прогалини зумовили необхідність підготовки пропонованого законопроекту, покликаного суттєво оптимізувати правове регулювання діяльності релігійних організацій в Україні.

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримує законопроєкт реєстр. № 8262 і готовий доопрацювати його з урахуванням зауважень та пропозицій, висловлених, зокрема, в експертних висновках центральних органів виконавчої влади, наукових установ, громадських організацій та окремих експертів у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій та рекомендує Верховній Раді України проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій (реєстр. № 8262), включити до порядку денного сесії Верховної Ради України та за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.

19 січня 2023 року у Верховній Раді було зареєстровано за №8371 проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій поданий Кабінетом Міністрів України.[7]

Як зазначено у Пояснювальній записці, метою законопроєкту є унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Для досягнення цієї мети пропонується внести зміни до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», передбачивши положення щодо унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Змінами передбачено покладання на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті), додаткових повноважень у частині:

- забезпечення проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом проведення релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій стосовно виявлення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях із центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, що здійснює збройну агресію проти України;

- видання приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, у місячний строк з дня видання такого припису;

- звернення до суду з позовом щодо припинення діяльності релігійної організації у разі невиконання нею приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи.[]

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики на своєму засіданні 17 лютого 2023 року (Протокол № 109) розглянув проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій (реєстр. № 8371 від 19.01.2023р.), поданий Кабінетом Міністрів України.

Комітет визнає що станом на сьогодні діяльність російської православної церкви на території України не заборонена на законодавчому рівні, а окремі релігійні організації в Україні зберігають канонічне підпорядкування РПЦ. Діяльність релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, прямо пов'язана з загрозою українській державності, а отже постає потреба у захисті фундаментальних національних цінностей, задекларованих Конституцією України та визначених законодавством України, - незалежності, територіальної цілісності і суверенітету. Така діяльність вимагає постійної уваги з боку державних органів.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Він не передбачає заборони діяльності релігійної організації. Натомість статтею 16 визначено, що діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов.

Також її діяльність може бути припинена за рішенням суду у разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших законодавчих актів України. У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках, встановлених частиною четвертою статті 16, зокрема у разі вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111¹ Кримінального кодексу України.

Комітет підтримує законодавчу ініціативу Кабінету Міністрів України, і погоджується, що реалізація законопроєкту реєстр. № 8371 створить правові підстави для унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України, та сприятиме здійсненню державними органами повноважень в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я та моральності населення, захисту прав і свобод інших людей та ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій (реєстр. № 8371), поданий Кабінетом Міністрів України, включити до порядку денного дев'ятої сесії Верховної Ради України та за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу з подальшим його доопрацюванням відповідно до частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України.[7]

З 2019 року, після отримання томосу про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ), відмовилися від УПЦ МП і перейшли до ПЦУ 1500 громад (13%).

В Україні 3 800 земельних ділянок і 2 876 будівель користується юридична особа, якої фактично немає -- Українська православна церква московського патріархату (УПЦ МП). Практично це храми, де проводять службу російською мовою, з російськими наративами та з благословення московського патріарха кіріла, що підтримує агресію рф.

Останнім часом місцеві органи влади відмовляють храмам московського патріархату в подовженні оренди цих об'єктів. За даними опитування Центру Разумкова в травні 2023 року, 60% українців підтримують таке рішення. Найгучнішим випадком позбавлення московської церкви нерухомого майна став скандал із виселенням представників УПЦ МП із Києво- Печерської лаври. Проте це неможливо зробити одним кроком. УПЦ МП не зареєстровано як юридичну особу, натомість її представляють понад 10 тис. окремих церковних підрозділів -- єпархій і парафій. З кожною з них потрібно розв'язувати питання в суді.

Порівняно легко можна повернути громаді майно державної та комунальної власності. Але з-поміж цих ділянок і будівель багато таких, що належать приватним власникам. Наприклад, у Києві налічується 1,5 га земельних ділянок у користуванні УПЦ МП. З них 99% -- у приватній власності.[8]

Від осені 2022 року СБУ провела контррозвідувальні заходи в релігійних спорудах, на територіях монастирів та єпархій Української православної церкви по всій країні. У ході перевірок було виявлено проросійську літературу, документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва низки єпархій. Також виявлені факти, коли священнослужителі торгували вогнепальною зброєю та поширювали дитячу порнографію.[9]

З початку повномасштабної війни за матеріалами СБУ розпочато 68 кримінальних проваджень щодо представників УПЦ МП.

Було припинено громадянство України 19 представників УПЦ МП із російськими паспортами, які поширювали прокремлівські наративи про війну в Україні. Серед них - митрополити з Київської, Дніпропетровської та Одеської областей, а також з тимчасово окупованого Криму.

Митрополит УПЦ МП Йонафан з Вінницької області отримав 5 років в'язниці. Він поширював серед вірян листівки з пропагандою, у яких закликав до зміни державних кордонів України, а на одному з сайтів РПЦ розміщував публікації, де підтримував окупантів та їхні воєнні злочини.

Найбільш гучною справою стало затримання колишнього намісника Києво-Печерської Лаври, митрополита УПЦ МП Павла. Йому висунули підозру в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі та виправданні збройної агресії РФ. У серпні 2023 він вийшов із СІЗО під заставу в 33 млн грн. Митрополит носить електронний браслет і не має залишати село Вороньків Бориспільського району Київської області без повідомлення про це слідчого.

УПЦ МП протягом багатьох років безоплатно користувалася майном Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". 29 березня 2023 заповідник розірвав договір про оренду зі Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою на підставі припинення строку дії документа та виявлених порушень у користуванні держмайном.

Після цього представники Московського патріархату мали залишити територію Лаври, але спочатку відмовилися виїжджати з приміщень. Ченці та віряни УПЦ МП всіляко перешкоджали роботі комісії Мінкульту, яка мала інвентаризувати майно на території Лаври.

Представники церкви також намагалися оскаржити рішення влади у судовому позові. Проте судді його відхилили. До того ж суд зобов'язав УПЦ МП повернути майно Нижньої лаври заповіднику.

Станом на вересень 2023 під контроль держави було повернуло 13 об'єктів із близько 40 повноцінних споруд, якими користувався монастир.

Хоча офіційної заборони УПЦ МП ще не ухвалено, місцеві громади все активніше забороняють діяльність проросійських церков та позбавляють їх права користуватися земельними ділянками. Церкви Московського патріархату вже під забороною в Хмельницькій, Львівській, Волинській, Тернопільській, Рівненський, Вінницькій, Житомирській, Закарпатській областях.

В Чернівцях та Сумах УПЦ МП позбавили права користування земельними ділянками у громадах.

В червні 2023 УПЦ МП заборонили на території Київщини рішенням облради, а в липні за подібне рішення проголосувала Запорізька міська рада.[9]

Дискусії про спеціальний закон для обмеження діяльності в Україні церков, які керуються з росії, тривали з повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. У грудні минулого року в боротьбу за "духовну незалежність" включився президент Володимир Зеленський, який разом з СБУ запустив процес переслідування представників "русского мира" в УПЦ.

На фоні спроб вигнати цю церкву з Києво-Печерської лаври та інших древніх храмів України у Раді з'явилась низка законопроєктів про повну чи часткову заборону.Тоді ж соцопитування показали, що більшість українців підтримують заборону.

І хоча уряд подав свій законопроєкт №8371 за дорученням Зеленського, а президент кілька разів анонсував його схвалення, майже десять місяців парламент не міг його проголосувати. Адже виявилось, що у фракції "Слуга народу" є потужне лобі УПЦ, а сам президент не надто проштовхував ухвалення закону.

Голова парламенту Руслан Стефанчук публічно казав, що у парламенті немає голосів за документ, а керівник фракції монобільшості Давид Арахамія визнавав, що цей закон - не пріоритет.

У Раді навіть зібрали 240 підписів за розгляд закону, щоб стимулювати керівництво. У справу втрутився голова СБУ Василь Малюк, який попросив депутатів ухвалити свій закон, щоб мати змогу швидко забороняти діяльність церковних громад, у яких виявили колаборантів.

Прихильникам заборони УПЦ таки вдалось добитись включення церковного питання у порядок денний - на четвер після ухвалення бюджету. Але до останнього моменту були застереження, що до цього документу просто не встигнуть дійти. 19 жовтня Верховна Рада, з порушенням норм Регламенту, був винесений на перше читання тільки один урядовий законопроект №8371, проголосувала.. За це рішення у Верховній раді проголосували 267 депутатів. Голосування у залі Ради проходило в напруженій атмосфері. Між депутатами навіть виникли сутички, зокрема між нардепом Ігорем Гузьом та Євгеном Шевченко.

Хоча ще наприкінці вересня спікер ВР Руслан Стефанчук висловлював сумніви щодо прийняття цього законопроекту через можливий брак голосів, сьогодні документ отримав підтримку більшості - 267 голосів: "Слуга Народу" - 175 голосів, "Європейська солідарність" - 26, "Батьківщина" - 17, "Платформа за життя та мир" - 1, "За майбутнє" - 8, "Голос" - 18, "Довіра" - 12.

"Проти" висловилися 15 нардепів, 2 парламентарі утрималися, а ще 17 - не голосували. Серед тих, хто виступив на підтримку УПЦ МП, - найбільше представників "Платформи за життя та мир".

Натомість урядовий документ запускає непростий і тривалий механізм руху до заборони.[10]

Висновки

російська православна церков законопроєкт

19 жовтня Верховна рада прийняла за основу урядовий законопроєкт №8371 про припинення діяльності релігійних організацій, що мають відношення до Росії. Натомість урядовий документ запускає непростий і тривалий механізм руху до заборони. Цей крок наближає Україну до офіційної заборони церков УПЦ МП, зв'язок яких з країною- агресоркою вже доведений перевірками СБУ та гучними викриттями завербованих священнослужителів.

Коли закон можуть ухвалити в цілому, ніхто прогнозувати не береться. Це можуть бути місяці, якщо не довше. У разі ухвалення закону у нинішній редакції на країну чекатимуть судові процеси, які можуть тривати роками. Закон має більше посилити тиск на керівництво УПЦ і принаймні в очах людей легітимізував би дії місцевої влади щодо позбавлення УПЦ МП права користуватися державним майном.

Список використаних джерел

1. Романенко Є.О. Російська федерація є державою-теро- ристом // Modern! aspekty vedy: XXVII. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o.. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2023. - str.10-22.

2. Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій: проект Закону від 23.11.2022 №8221https://itd.rada.gov.ua/billInfo/ Bills/Card/40832

3. Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до представників Російської православної церкви: Постанова Верховна Рада України № 2288-IX від 31.05.2022р. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39516

4. УПЦ vs ПЦУ. До якої конфесії зараховують себе більшість українців -- опитування https://thepage.ua/ua/news/v-ukrayini- menshe-5percent-vvazhayut-sebe-viryanami-moskovskogo-patriarhatu- opituvannya-kmis

5. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 14 вересня 2020 року №392/2020 https://www.president.gov.ua/documents/ 3922020-35037

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій: проект Закону від 05.12.2022 №8262 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/40938

7. Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій: проект Закону від 19.01.2023№8371 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41219

8. Щупальця московського патріархату: журналісти створили мапу церков УПЦ МП https://thepage.ua/ua/news/skilki-cerkov- upc-mp-zalishilosya-v-ukrayini-mapa-vid-nglmedia

9. Україна за крок до заборони УПЦ МП. Що вирішила Рада та чому це важливо https://www.rbc.ua/rus/news/ukrayina- krok-zaboroni-upts-mp-shcho-virishila-1697725781.html

10. В Україні дали старт забороні УПЦ МП: як і коли це може запрацювати https://www.056.ua/news/3677579/v-ukraini- dali-start-zaboroni-upc-mp-ak-i-koli-ce-moze-zapracuvati

Размещено на Allbest.ru