Спрощений порядок досудового розслідування у кримінальному процесуальному законодавстві (досвід держав романо-германської правової сім’ї)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спрощений порядок досудового розслідування у кримінальному процесуальному законодавстві (досвід держав романо-германської правової сім'ї)

Налуцишин Віктор Володимирович доктор юридичних наук, професор, професор кафедри, Налуцишин Володимир Вікторович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Анотація

Диференціація проваджень у кримінальному процесі, зокрема виправданих спрощень і скорочень стадії розслідування, стала характерною рисою кримінально-процесуального законодавства багатьох держав, що підкреслює об'єктивну потребу світового співтовариства в знаходженні та використанні оптимальних процесуальних форм.

Розглядаються основні напрями кримінально-процесуальної політики провідних держав Західної Європи - Франції, Німеччини, Італії, Португалії, Швейцарії. Зазначається, що ключовими проблемами, які стоять перед вказаними країнами у сфері кримінальної юстиції, є складність і догматичність кримінально-процесуального законодавства, низький рівень довіри суспільства до органів кримінальної юстиції, а також необхідність зниження витрат на кримінальне судочинство. Розв'язання зазначених проблем має комплексний характер і включає в себе відмову від найскладніших форм кримінального судочинства - загального порядку судового розгляду і досудового розслідування, із заміною їх на спрощені форми провадження у кримінальних справах, а також оптимізацію кримінального переслідування з його заміною на альтернативні заходи, відмову від письмової форми кримінального судочинства.

Державам романо-германської правової сім'ї притаманні різноманітні види спрощених проваджень досудового розслідування у кримінальних справах про злочини невеликої тяжкості. Спільним для них є те, що вони призначені для максимального скорочення проміжку часу між моментом вчинення злочину і застосуванням кримінального покарання за дотримання необхідних процесуальних гарантій. При цьому скорочені форми провад¬ження сприймаються як явища абсолютно нормальні та необхідні, оскільки збільшують ефективність судочинства і допомагають досягти цілей кримінального процесу з найменшими витратами, не ущемляючи нічиїх прав.

Ключові слова: кримінальний процес, кримінальне процесуальне законодавство, держави романо-германської правової сім'ї, спрощені порядки кримінально-процесуального провадження, наказ про покарання, скорочене провадження.

досудове розслідування злочин кримінальний

Abstract

Simplified pre-trial investigation procedure in criminal procedure legislation (experience of the states of the romano-germanic legal family)

Nalutsyshyn Viktor Volodymyrovych Doctor of Law, Professor, Professor of the Department, Nalutsyshyn Volodymyr Viktorovych PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Law and Procedure, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law

Differentiation of proceedings in criminal procedure, including justified simplifications and reductions of the investigation stage, has become a characteristic feature of criminal procedure legislation of many States, and this underscores the objective need of the international community to find and use optimal procedural forms.

The author examines the main directions of criminal procedure policy of the leading Western European countries - France, Germany, Italy, Portugal, and Switzerland. The author notes that the key problems faced by these countries in the field of criminal justice are the complexity and dogmatism of criminal procedure legislation, low level of public trust in criminal justice authorities, and the need to reduce the costs of criminal proceedings. The solution to these problems is complex and includes the abandonment of the most complex forms of criminal proceedings - the general procedure of trial and pre-trial investigation, with their replacement by simplified forms of criminal proceedings, as well as optimisation of criminal prosecution with its replacement by alternative measures, and abandonment of the written form of criminal proceedings.

The states of the Romano-Germanic legal family have various types of simplified pre-trial investigation proceedings in criminal cases of minor offences. What they have in common is that they are designed to minimise the time period between the commission of a crime and the application of criminal punishment, subject to the necessary procedural guarantees. At the same time, abbreviated forms of proceedings are perceived as absolutely normal and necessary, as they increase the efficiency of the judicial process and help to achieve the goals of the criminal process at the lowest cost without infringing on anyone's rights.

Keywords: criminal procedure, criminal procedure legislation, states of the Romano-Germanic legal family, simplified criminal procedure procedures, sentencing order, summary proceedings.

Постановка проблеми

Кримінальна процесуальна форма містить гарантії реалізації прав і свобод учасників процесу, забезпечує здійснення демократичних принципів, створює умови, які сприяють всебічному і об'єктивному розгляду та вирішенню питань кримінального провадження по суті. В умовах пошуку оптимальної процесуальної форми здійснення правосуддя у кримінальних справах, що дає змогу істотно знизити навантаження судів і спростити порядок їхнього розгляду, виникає об'єктивна потреба в проведенні наукових досліджень, присвячених особливим порядкам кримінального провадження. Останнім часом пошук прискорених і спрощених форм досудового провадження як в Україні, так і за кордоном є проявом тенденції гуманізації кримінального процесу.

Одним з актуальних наукових напрямів на сьогоднішній день є порівняльно-правове дослідження процесуальної моделі спрощених порядків досудового розслідування та аналогічних моделей у кримінальному судочинстві зарубіжних держав, що дає змогу виявити їхні схожості й відмінності, переваги і недоліки, та на цій основі визначити напрямки вдосконалення законодавства і правозастосовчої практики в розглядуваній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у розробку проблемних питань застосування та імплементації досвіду щодо кримінально-процесуальної форми та її диференціації, спрощених порядків досудового розслідування та судового розгляду внесли такі науковці, як: І.В. Гловюк, В.Г. Дрозд, О.В. Капліна, С.А. Крушинський, Л.М. Лобойко, В.В. Навроцька, О.О. Пунда, О.В. Сачко, Г.К. Тетерятник, В.М. Трофименко, О.Г. Шило, В.Д. Юрчишин та інші. Проте, питання кримінального процесуального законодавства зарубіжних держав в контексті розуміння спрощених порядків досудового розслідування не втрачають актуальності та потребують свого подальшого наукового пошуку.

Мета статті - комплексний загальнотеоретичний аналіз проблем спрощених порядків досудового розслідування у кримінальному процесуальному законодавстві держав романо-германської правової сім'ї.

Виклад основного матеріалу

Побудова ефективного державного реагування на кримінальні правопорушення (злочини) за всіх часів була предметом активних дискусій у наукових колах, серед законодавців та правозастосувачів. Пошук оптимальної процедури та організації досудового провадження безумовно є перспективним напрямом удосконалення кримінально-процесуального законодавства та наукових досліджень, оскільки дотепер не склалося єдиного доктринального уявлення про правильну побудову досудового провадження.

Сучасний етап розвитку вітчизняного кримінально-процесуального законодавства дає змогу інакше поглянути на аргументи та доводи щодо передумов оптимізації досудового провадження, визначити переваги та недоліки наявних позицій.

Варто зазначити, що одним із пріоритетних елементів доктрини розвитку кримінально-процесуального законодавства України стає широке впровадження спрощених процедур на стадіях досудового розслідування та судового розгляду. Закріплення спрощених порядків досудового та судового провадження на рівні Кримінального процесуального кодексу України (глава 35 КПК України) [1] істотно вплинуло на прискорення розслідування та розгляду кримінальних проваджень при одночасному збереженні та посиленні загальновизнаних міжнародних стандартів та принципів охорони та захисту прав людини та громадянина.

Вітчизняний законодавець зацікавлений у розвитку правових інститутів, що позитивно зарекомендували себе в правозастосовчій практиці зарубіжних держав, зокрема в кримінально-процесуальній. Порівняльно-правовий аналіз може допомогти уникнути можливих помилок, проблем, прогалин, суперечностей, що виникають під час повного або часткового запозичення правових конструкцій. У цьому контексті проаналізуємо порядок спрощеного та прискореного досудового провадження в деяких державах романо-германської правової сім'ї.

У більшості зарубіжних держав поряд зі звичайним порядком кримінального судочинства існує і порядок, що відрізняється від нього більшою простотою і прискореною процедурою. Спрощення може виражатися або в скороченні, або в повній ліквідації формального досудового провадження і перенесення центру тяжіння на судовий розгляд, або в усуненні судового розгляду.

Аналізуючи основні моделі побудови досудового провадження в провідних держав Західної Європи, констатуємо той факт, що метою будь-якого спрощеного та прискореного провадження є усунення невиправданих перешкод доступу до правосуддя.

Законодавство і практика держав континентальної традиції уніфікується та гармонізується під впливом таких чинників, як міжнародні стандарти у сфері прав людини, які є однаково застосовними в більшості держав - членів Ради Європи, що підписали та ратифікували Європейську Конвенцію з прав людини і на які поширюється дія рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи щодо спрощеного та скороченого вирішення кримінальних справ.

Найяскравішими прикладами в царині організації скороченого досудового провадження є законодавство Німеччини та Франції - членів романо-германської правової сім'ї.

Кримінально-процесуальне законодавство Франції передбачає три стадії досудового провадження: дізнання, порушення кримінального переслідування та досудове слідство, причому французькі процесуалісти вважають дізнання та досудове слідство цілком самостійними стадіями, де дізнання спрямоване на встановлення події злочину та винної особи, а досудове слідство - на з'ясування винуватості конкретної особи у встановленому злочині. З урахуванням поділу у Франції всіх злочинних діянь на злочини (crimes), проступки (delits) і правопорушення (contraventions) зазначимо, що провадження досудового слідства є обов'язковим лише у справах про злочини, факультативним - у справах про проступки, а у справах про правопорушення здійснюється лише на вимогу прокурора у виняткових випадках (ст. 79 КПК Франції) [2].

Провадження дізнання реалізується судовою поліцією і є первісною стадією кримінального процесу, що має відмінні риси: 1) починається після отримання повідомлення про кримінальне посягання; 2) на цій стадії встановлюються підстави для початку розслідування або їх відсутність для прийняття іншого процесуального рішення.

Закон виокремлює два види дізнання: за очевидними кримінальними діяннями і первісне дізнання.

Класичною формою спрощеного розслідування злочинів у Франції є дізнання очевидних злочинів. Воно проводиться за наявності таких умов:

- коли злочин виявлено в момент або відразу ж після вчинення;

- коли підозрюваний переслідується «вигуками людей»;

- коли при ньому виявлено предмети або на ньому є сліди, що дають підстави для припущення про його причетність до щойно скоєного злочину;

- коли злочин скоєно в житловому приміщенні, і його господар запрошує прокурора або офіцера судової поліції засвідчити цю обставину.

Деякі вчені Франції зазначають, що «умови очевидності, сформульовані в законі, тлумачаться досить широко, тому будь-який злочин можна розглядати як очевидний» [3, с. 456]. Тим не менш, вони позитивно оцінюють дану форму процесуального провадження, оскільки, на їхню думку, «така процедура дає змогу швидко встановити факт злочину, затримати злочинця і закріпити докази, поки вони не зникли. Найчастіше досудове провадження обмежується дізнанням очевидних злочинів».

Дізнання починається в момент виявлення злочину. Для цього винесення процесуального акта не потрібно. Судова поліція, що здійснює дізнання, наділена повноваженнями слідчого судді, тобто може проводити будь-які слідчі дії: обшуки, допити потерпілих, свідків, затримання підозрюваного тощо. Для проведення обшуку не потрібно винесення відповідної постанови, а також санкції прокурора або судді. Строк провадження розглянутого виду дізнання законом не обмежений, але на практиці воно, як правило, триває не більше кількох днів. Дані, отримані судовою поліцією, мають таке саме доказове значення, як під час провадження досудового слідства. Результати цієї діяльності закріплюються в протоколах слідчих дій, які з іншими процесуальними документами передаються прокурору. Відповідно до ст. 72 КПК Франції дізнання очевидних злочинів має право також здійснювати слідчий суддя [2].

У КПК Франції регламентовано також два види спрощеного провадження на основі угоди сторін.

У першому випадку кримінально-правовий штраф за угодою (composition penale) являє собою угоду, яку укладають до порушення кримінальної справи, між прокурором та особою, що підлягає переслідуванню. Угода затверджується судом. Стаття 41.2 КПК Франції обмежує можливість її укладення тільки з особою, яка визнала свою провину в скоєнні малозначного діяння, до яких відносяться окремі насильницькі дії, проступки проти інтересів сім'ї, дрібні майнові злочини.

У другому випадку попереднє визнання провини (prealable de culpabilite) являє собою угоду, що укладається між прокурором і особою, яка зробила заяву про визнання провини. Угоду затверджує суд, переконавшись у добровільності волевиявлення підсудного. Процедура «prealable de culpabilite» може бути застосована до справ про злочини, що караються строками до п'яти років позбавлення волі, і дає змогу за згоди прокурора призначити покарання у вигляді тюремного ув'язнення строком не більше ніж на один рік і не більше ніж на половину строку, який підсудний міг би отримати, і це покарання у вигляді тюремного ув'язнення може бути умовним (ст. 495.8 КПК Франції) [2]. Викладене дає змогу зробити висновок про те, що застосовувані у Франції угоди з правосуддям на основі угод - composition penale і prealable de culpabilite - укладає прокурор незалежно від провадження у справі в стадії дізнання або попереднього слідства.

Італійська система кримінального судочинства передбачає дві скорочені процедури судочинства: «abbreviato» і «patteggiamento», першу називають прискореною процедурою, другу - клопотання про покарання на прохання сторін. Однак, звернувшись безпосередньо до КПК Італії, слід констатувати, що Книга VI «Спеціальні процедури» (Procedimenti speciali) цього кодексу передбачає п'ять таких процедур: прискорений порядок (giudizio abbreviato) (ст. ст. 438-443); призначення покарання на прохання сторін (l'applicazione della pena su richiesta delle parti) (ст. 444-448); прямий розгляд (giudizio direttissimo) (ст. 449-452); негайне рішення (giudizio immediate) (ст. 453-458); процедура наказу (pro-cedimento per decreto) (ст. 459-464) [4]. Зазначимо, що слово «abbreviato» має місце в назві першої процедури, слово «patteggiamento» в КПК Італії взагалі не вживається, хоча й використовується в юридичній літературі стосовно другої [5; 6].

Варіант скороченого досудового провадження, регламентований ст. ст. 444-448 КПК Італії, називається «pattejamento» і передбачає значне зниження покарання за згодою сторін захисту та обвинувачення.

Характерні риси такої скороченої процедури провадження:

1. Проводиться щодо кримінально-караних діянь, які мають «малозначний характер» і не становлять великої суспільної небезпеки.

2. Угода між сторонами захисту та обвинувачення укладається з приводу розміру покарання, яке може обмежитися штрафом, але не повинно перевищувати строк 5 років позбавлення волі.

3. Для проведення провадження «pattejamento» необхідна згода не тільки підозрюваного, а й потерпілого, і затверджується ця угода судом.

4. Визнання вини громадянином необов'язкове, оскільки «pattejamento» впливає тільки на характер і розмір осудного покарання.

5. З 1999 року органи суду під час проведення такого скороченого провадження були позбавлені права відмови в затвердженні цього правочину і фактично були віднесені до сторони обвинувачення [7, с. 43-44].

6. Застосування угоди «pattejamento» можливе до всіх категорій злочинів, за винятком тих, за які призначається довічне позбавлення волі.

Попереднє розслідування у ФРН здійснюється в єдиній процесуальній формі, застосування якої дозволяє встановлювати більшість осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів. Незважаючи на те, що головна роль в ухваленні підсумкових процесуальних рішень відводиться прокуратурі, основний обсяг роботи з провадження дізнання покладено законом на органи поліції (§ 161 КПК ФРН) [8]. За наявності приводу і законної підстави провадження будь-якої слідчої та процесуальної дії розпочинається без винесення окремого процесуального документа про початок розслідування.

На поліцейських Німеччини законом покладено досить широкі повноваження, під час реалізації яких вони не пов'язані суворою процесуальною формою. Винятком є слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, що вимагають участі слідчого судді. Поліцейські при провадженні дізнання мають право: проводити допити; витребовувати довідки, складати плани і схеми; застосовувати тимчасове затримання особи, яку застали під час вчинення злочину; проводити оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення винної особи; здійснювати інші дії за приписом прокуратури або суду.

КПК ФРН передбачає сумарне та спрощене провадження при розслідуванні кримінальних діянь, що не становлять серйозної небезпеки для суспільства. До категорії таких підпадає кримінальний проступок, як правило, це дрібні крадіжки, транспортні порушення, пошкодження майна тощо.

Серед особливостей сумарного провадження слід зазначити: 1) згоду підсудного з призначеним судом покаранням, в основному це конфіскація здобутого злочинним шляхом майна, штраф, позбавлення права керування транспортним засобом тощо; 2) відсутність судового розгляду в разі відсут¬ності сумнівів у судді, який задовольняє заявлене прокурором клопотання і виносить наказ про покарання (§ 408 КПК ФРН). Таке провадження скорочує тимчасові витрати громадян при здійсненні правосуддя і витрати учасників у справі, а також позбавляє від нервового напруження під час судових розглядів.

Щодо інших кримінальних посягань, покарання за які не перевищує одного року позбавлення волі, застосовується спрощене провадження (§ 419 КПК ФРН). Серед його особливостей слід виділити наявність: 1) категоричних і достатніх даних, що підтверджують вину зловмисника; 2) письмового або усного клопотання прокурора, що є відправною точкою до початку кримінального провадження [8].

У кримінальному процесі ФРН існують дві форми спрощення криміна¬льного судочинства, а саме: прискорене провадження (das beschleunigte Verfahren) і судовий наказ (das Strafbefehlsverfahren] [9]. Рішення про застосування того чи іншого провадження у спрощеній формі ухвалюється за принципом від простого до складного: від наказу про покарання, в якому не потрібне проведення судового засідання, через прискорене провадження, в якому судове засідання є необхідним, але воно спрощене, до звичайного провадження [10].

Вибір між названими видами провадження здійснює прокурор. Під час ухвалення рішення, клопотати про винесення наказу про покарання чи ні, прокурор звертає увагу і на визнання вини обвинуваченим, бо від цього залежить ризик подання протесту, а отже, і ризик переходу до загального порядку. В разі невиконання умов, за яких можливе винесення наказу про покарання, прокурор перевіряє можливість проведення прискореного провадження. Якщо прискорене провадження, виходячи з фактичних обставин, теж не можна застосувати, то провадження продовжується в загальній формі.

Провадження з винесення наказу про покарання (das Strafbefehlsverfahren], або просто наказ про покарання (der Strafbefehl], врегульоване § 407 КПК ФРН, є найпростішою формою провадження у кримінальних справах. Згідно зі статистичними даними, у 2018 році із застосуванням цієї форми скороченого провадження у Німеччині розслідували близько 14 000 кримінальних справ, що становить 25% від загальної кількості злочинів [11]. Наказ про покарання виноситься без проведення судового засідання. Згідно з § 407 (1) 2 КПК ФРН, якщо після закінчення досудового розслідування прокурор дійде висновку, що в проведенні судового розгляду немає необхідності, він заявляє клопотання про винесення наказу про покарання перед уповноваженим суддею. Необхідність у судовому розгляді відсутня, якщо для вирішення справи не є важливим отримати інформацію від свідків або не потрібно зробити акцент на спеціальній превенції [12]. Суддя, дійшовши висновку про допустимість клопотання прокурора, одноосібно, тобто без судового засідання за участю підсудного, прокурора, свідків, вивчає матеріали справи, отримані під час досудового розслідування, за результатами чого ухвалює наказ про покарання, який надсилають підсудному за допомогою поштового зв'язку [13].

Розглянувши клопотання прокурора, суд, крім винесення наказу про покарання, також може відхилити заявлене клопотання і виправдати особу у зв'язку з тим, що стосовно підозрюваного відсутня достатньо обґрунтована підозра (§ 408 (2) 1 КПК ФРН) [14], або призначити судовий розгляд у загальному порядку (§ 408 (3) 2 КПК ФРН) [15].

Варто зазначити, що в наказі про покарання процедури спрощені серйозніше, ніж у прискореному провадженні, незважаючи на те, що вони частково збігаються. Найголовніша відмінність цих форм - відсутність при винесенні наказу про покарання і наявність у прискореному провадженні такої стадії розгляду справи по суті, як судовий розгляд.

У Португалії скорочена форма досудового провадження, встановлена ст. ст. 392-400-1с КПК Португалії, здійснюється на підставі угоди в письмовій формі між органами поліції та обвинуваченим, який є ініціатором скороченого розслідування. Письмова угода являє собою не що інше, як клопотання перед суддею про пом'якшення покарання під час ухвалення вироку, зазвичай пов'язаного із заміною позбавлення волі на її обмеження або штраф, за сприяння розслідуванню обвинуваченої особи. У разі затвердження такої угоди суддя може додатково викликати до себе на допит сторони обвинувачення і захисту, а також встановлених на той момент свідків злочину для з'ясування обставин, що його цікавлять, для постановлення рішення про задоволення клопотання про призначення скороченого провадження або відмову.

В Швейцарії під час оновлення кримінально-процесуального законодавства (2011 р.) особливу увагу було приділено спрощеним формам провадження у кримінальних справах. Наразі спрощення кримінального процесу в Швейцарії можливе у формі наказу про покарання (der Strafbefehl) і скороченого провадження (das abgekurzte Verfahren). Найменування першої форми збігається з найменуванням аналогічної в німецькому кримінальному процесі. Наказ про покарання виноситься щодо злочинів, які не мають великої суспільної небезпеки. Він являє собою певну форму оферти до вирішення кримінальних справ без суду. Обвинувачений, приймаючи цю пропозицію, погоджується на обмеження своїх процесуальних прав у частині, але забезпечує собі зниження покарання. Обставини справи вважаються остаточно встановленими на стадії досудового розслідування: процес закінчується винесенням прокурором на підставі встановлених ним обставин наказу, прирівняного до судового вироку [16]. Якщо обвинувачений не згоден з винесеним наказом про покарання, за ним зберігається право заявити в десятиденний строк протест (ст. 354 КПК Швейцарії).

Скорочене провадження - новела швейцарського КПК, що передбачає можливість укладення формальних угод, які нагадують американські plea bargaining. Рішення про перехід до скороченого провадження ухвалює виключно прокурор за заявою обвинуваченого на стадії досудового розслідування. Суть цієї процедури полягає в угоді між прокурором і обвинуваченим про зміст обвинувального висновку (ст. 358 та ін. КПК Швейцарії) [17]. Це є певного роду обмін: зізнання у скоєнні злочину (щонайменше, в якійсь частині) і визнання цивільно-правових претензій з боку обвинуваченого в обмін на обмеження кримінального переслідування і зниження застосовуваних санкцій. Перехід до скороченого провадження можливий лише до винесення обвинувального висновку (абз. 1 ст. 358 КПК Швейцарії). Якщо угода в зазначений період відбудеться, провадження у справі триває без повноцінного досудового розслідування і без розгляду справи по суті в суді, а лише в порядку сумарного провадження судом першої інстанції [18]. Тобто судом формально перевіряється згода обвинуваченого на перехід до спрощеної форми та усвідомлення ним характеру і наслідків ухваленого рішення про розгляд справи у скороченому провадженні, окремо підлягає перевірці виконання передбачених законом умов переходу до спрощеного провадження.

Скорочене провадження у Швейцарії, по суті, є не угодою з правосуддям, а угодою з правоохоронними органами, адже головну роль під час її укладення з обвинуваченим відіграє прокурор, а не на суд.

В деяких зарубіжних державах, наприклад у Бельгії, Нідерландах, у досудовому провадженні застосовується спрощене провадження у вигляді так званої трансакції. Суть цієї процедури полягає в тому, що, щоб уникнути судового розгляду в усіх справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, обвинувачений, який не заперечує своєї вини та сплатив до скарбниці встановлювану в кожному конкретному випадку суму (якщо злочином заподіяна шкода тільки інтересам держави), а також повністю відшкодував шкоду потерпілому (якщо шкода заподіяна інтересам приватної особи), звільняється від кримінальної відповідальності із закриттям справи в досудовій стадії кримінального процесу.

Висновки

Результат проведеного дослідження зумовив висновки про те, що основними тенденціями сучасної кримінально-процесуальної політики країн Західної Європи є поступова відмова від найскладніших і найтриваліших кримінально-процесуальних процедур із поступовою їх заміною на спрощені та прискорені форми провадження у кримінальних справах. Підсумовуємо, що ключовими особливостями правового регулювання спрощеного досудового розслідування в державах романо-германської правової сім'ї є такі: обмеженість переліку складів злочинів, за якими допускається спрощення, такими критеріями, як - невелика суспільна небезпека (тяжкість) злочину й покарання; заподіяння злочином незначної шкоди; очевидність події злочину, простота його обставин; скорочені порівняно з повним досудовим слідством строки проведення; спрощений порядок збору та фіксації доказової інформації; допустимість відступу від низки базових засад кримінального судочинства, насамперед - вимог повноти та всебічності розслідування (фіксації підлягають лише суттєві докази, а проведенню лише невідкладні слідчі дії); законодавчо чітко регламентуються процесуальні особливості спрощеного судочинства, а також система процесуальних гарантій; особливо встановлюються правила й умови «перетворення» спрощеного судочинства на звичайне; для кримінальних справ, щодо яких здійснюється спрощене провадження.

Вважаємо, що позитивний зарубіжний досвід важливий для подальшого реформування вітчизняних особливих порядків кримінального провадження у кримінальному процесі.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI. Верховна Рада України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс Франції.

3. Rassat M. L. Procedure penale. PUF, 2-e ed. 1995. 720 p.

4. Кримінально-процесуальний кодекс Італії.

5. Borasi I. II Patteggiamento.

6. Maniscalco M. Il patteggiamento. - Torino: Utet, 2006.

7. Thaman S. Comparative criminal procedure: a casebook approach. 2nd ed. 2008. 296 p.

8. Кримінально-процесуальний кодекс Німеччини. (в редакції Закону від 26 липня 2023 року (BGBl. I, с. 203).

9. Heghmanns M. Strafverfahren: Strafrecht fur alle Semester. Grund-und Examenswissen- kritisch vertieft. - Springer-Verlag, 2014. - 389 S.

10. Hellmann U. Strafprozessrecht. - Springer-Verlag, 2006. - 408 S.

11. Frommann М. Regulating Plea-Bargaining in Germany. - Gamburg, 2019. - S. 18.

12. Lemke M., Julius K.P., Krehl C. u.a. Heidelberger Kommentar zur StPO. - C.F. Muller, 2001. - 1907 S.

13. Meyer-GoBner L. Strafprozessordniung. - C.H.Beck, 2013. - 998 S.

14. OstendarfH. Der Wandel vom klassischen zum okonomischen Strafprozess // ZIS. - 2013. - № 4. - S. 172-180.

15. Putzke H., Scheinfeld J., Strafprozessrecht. - C.H.Beck, 2013. - 226 S.

16. Thommen M. Gerechtigkeit und Wahrheit im modernen Strafprozess.

17. Donatsch A. Strafprozessrecht: schulthess. Zurich, 2010. S. 247.

18. Straub P., Weltert T., Art. 2, [in:] M. Niggli, M. Heer, H. Wiprachtiger, Schweizerische Strafprozessordnung. Jugendstrafprozessordnung, Basel 2010.

References

1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [The Criminal Procedure Code of Ukraine]. (n.d.).

2. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Frantsii [French Code of Criminal Procedure]. (n.d.).

3. Rassat M.L. (1995). Procedure penale. [Criminal procedure]. PUF

4. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Italii [Italian Code of Criminal Procedure]. (n.d.).

5. Borasi I. II Patteggiamento [The plea agreement]. (n.d.).

6. Maniscalco M. (2006). Il patteggiamento [The plea agreement]. (n.d.).

7. Thaman S. (2008). Comparative criminal procedure: a casebook approach. 2nd ed.

8. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Nimechchyny [German Code of Criminal Procedure]. (n.d.).

9. Heghmanns M. Strafverfahren. (2014). Strafrecht fur alle Semester. Grund-und Examenswissen- kritisch vertieft [Criminal law for all semesters. Basic and exam knowledge - critically deepened]. Springer-Verlag

10. Hellmann U. Strafprozessrecht. (2006). Springer-Verlag

11. Frommann M. (2019). Regulating Plea-Bargaining in Germany. Gamburg,

12. Lemke M., Julius K.P., Krehl C. u.a. (2001). Heidelberger Kommentar zur stop [Heidelberg Commentary on the Code of Criminal Procedure]. C.F. Muller

13. Meyer-GoBner L. (2013). Strafprozessordniung [Code of Criminal Procedure]. C.H. Beck

14. OstendarfH. (2013). Der Wandel vom klassischen zum okonomischen Strafprozess [The change from classical to economic criminal proceedings ]. ZIS

15. Putzke H., Scheinfeld J., Strafprozessrecht. - C.H.Beck, (2013).

16. Thommen M. (2014). Gerechtigkeit und Wahrheit im modernen Strafprozess [Justice and truth in modern criminal proceedings]. (n.d.).

17. Donatsch A. Strafprozessrecht: schulthess. (2010). Zurich,

18. Straub P., Weltert T., Art. 2, [in:] M. Niggli M. Heer H. Wiprachtiger, (2010). Schweizerische Strafprozessordnung. Jugendstrafprozessordnung [Swiss Code of Criminal Procedure. Code of Juvenile Criminal Procedure]

Размещено на Allbest.ru