Світові стандарти у сфері інтелектуальної власності: міжнародні договори та угоди

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Вінницький Національний аграрний університет

Кафедри права

Світові стандарти у сфері інтелектуальної власності: міжнародні договори та угоди

Позняков С.П., д.ю.н., професор

Маньгора Т.В., к.ю.н., доцент

м. Вінниця

Анотація

У статті здійснено аналіз основних міжнародних нормативних документів, що регулюють захист права інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Наголошено на тому, що захист інтелектуальної власності у сучасному світі є важливим завданням як на державному, так і на світовому рівні, оскільки безпосередньо впливає на економічний та культурний прогрес суспільства. Результати інтелектуальної діяльності у різних сферах, таких як економіка, література, мистецтво, наука, техніка, є основою для повноцінного розвитку як окремої особистості, так і всього суспільства.

Проаналізовано основні міжнародні документи, що яких доєдналася Україна. Зазначено, що міжнародний захист інтелектуальної власності регулюється нормативними документами міжнародних організацій, зокрема Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) та Світовою організацією торгівлі (СОТ). Ці організації активно співпрацюють, дотримуючись спеціальної Угоди ВОІВ-СОТ, яка вступила в силу 1 січня 1996 року. Основу правового захисту інтелектуальної власності становлять міжнародні договори та угоди, створені зазначеними організаціями. Сучасне міжнародне законодавство у галузі інтелектуальної власності включає більше тридцяти міжнародних договорів, які були впроваджені в національне законодавство різних країн. Ці договори відзначаються високим рівнем уніфікації, аналогічно до міжнародних стандартів у сферах міжнародної купівлі-продажу та міжнародного комерційного арбітражу.

Акцентовано увагу на тому, що основною метою цих документів є створення сприятливих умов для захисту результатів творчої діяльності на територіях різних країн. Завдяки міжнародному законодавству з інтелектуальної власності можна забезпечити захист прав творчих осіб за межами їхніх держав.

Здійснено аналіз основних положень Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), що є одним з найважливіших документів у сфері захисту інтелектуальної власності. Зазначено, що угода TRIPS містить стандарти, що були затверджені країнами-учасницями СОТ як мінімальні вимоги до правового захисту інтелектуальної власності.

Також здійснено огляд судової практики у зазначеній сфері, а саме стандартів Суду Європейського Співтовариства та цивільного судочинства Сполучених Штатів Америки.

Зроблено висновок про те, що Україні необхідно вдосконалювати своє законодавство у сфері захисту інтелектуальної власності, оскільки міжнародні стандарти зазнають якісних змін. При цьому слід враховувати особливості національної правової системи. Однак існує низка проблем, актуальна для усього світового співтовариства, які необхідно вирішувати спільно. З огляду на зростання значення інновацій, цифрових технологій та стрімкий розвиток глобального інформаційного простору, проблема захисту інтелектуальної власності набуває особливої актуальності. Крім того, незважаючи на наявність міжнародних стандартів, захист інтелектуальної власності залишається територіально обмеженим.

Ключові слова. Інтелектуальна власність, правовий захист, міжнародний договір, угода.

Annotation

Global standards in the sphere of intellectual property: international treaties and agreements

Pozniakov S.P., Doctor of Law, Professor; Manhora T.V., C. Law Sci. Ass. Professor of Law of the Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia)

The article analyzes the main international regulatory documents regulating the protection of intellectual property rights at the international level. It is emphasized that the protection of intellectual property in the modern world is an important task both at the state and global level, as it directly affects the economic and cultural progress of society. The results of intellectual activity in various fields, such as economy, literature, art, science, technology, are the basis for the full development of both an individual and the entire society.

The main international documents to which Ukraine joined were analyzed. It is noted that the international protection of intellectual property is regulated by normative documents of international organizations, in particular the World Intellectual Property Organization (WIPO) and the World Trade Organization (WTO). These organizations actively cooperate, adhering to the special WIPO-WTO Agreement, which entered into force on January 1, 1996. The basis of legal protection of intellectual property is international treaties and agreements created by the mentioned organizations. Modern international legislation in the field of intellectual property includes more than thirty international treaties that have been incorporated into the national legislation of various countries. These agreements are marked by a high level of unification, similar to international standards in the fields of international sales and international commercial arbitration.

Attention is focused on the fact that the main purpose of these documents is to create favorable conditions for the protection of the results of creative activity in the territories of different countries. Thanks to international legislation on intellectual property, it is possible to ensure the protection of the rights of creative persons outside their countries.

An analysis of the main provisions of the Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPS), which is one of the most important documents in the field of intellectual property protection, was carried out. It is noted that the TRIPS agreement contains standards that were approved by WTO member countries as minimum requirements for the legal protection of intellectual property.

A review of judicial practice in the specified area, namely the standards of the Court of the European Community and the civil procedure of the United States of America, was also carried out.

It was concluded that Ukraine needs to improve its legislation in the field of intellectual property protection, as international standards are undergoing qualitative changes. At the same time, the peculiarities of the national legal system should be taken into account. However, there are a number of problems relevant to the entire world community that must be solved together. In view of the growing importance of innovations, digital technologies and the rapid development of the global information space, the problem of intellectual property protection is becoming especially urgent. In addition, despite the presence of international standards, the protection of intellectual property remains territorially limited.

Keywords. Intellectual property, legal protection, international agreement, agreement.

Постановка проблеми

Міжнародне регулювання інтелектуальної власності є необхідним механізмом створення сприятливого середовища розвитку усіх сфер функціонування сучасного суспільства. Становлення та розвиток міжнародного законодавства, що регулює сферу інтелектуальної власності зумовлене насамперед, вимогами сьогодення, широким впровадженням цифрових технологій та швидким розвитком інформаційного суспільства.

Сьогодні право інтелектуальної власності є важливим предметом економічного, науково-технічного і культурного обміну між державами. Кожна держава має свої механізми захисту інтелектуальної власності права. що може впливати на необхідність адаптації національного законодавства до конкретних потреб і умов держави-партнера. Для подолання цієї неузгодженості встановлюється міжнародна система нормативно-правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі створенням і використанням результатів інтелектуальної діяльності. Ця система взаємодіє з національними системами охорони інтелектуальної власності, забезпечуючи захист прав творчих осіб за межами їхніх держав.

Україна стала учасницею багатьох міжнародних договорів у цій сфері, які були впроваджені в національне законодавство. Однак міжнародні стандарти у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюються, тому вітчизняне законодавство потребує відповідного оновлення. Для цього необхідно вивчати досвід

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми регулювання інтелектуальної власності у міжнародному праві досліджувалися вітчизняними фахівцями, такими як О. Басай О., І. Безклубий, М. Богуславський, Н. Бочарова, Ю. Бошицький, Ю. Капіца, І. Коваль, О. Кулиніч, С. Кравець, М. Михаський, М. Потоцький, З. Ромовська, Р. Стефанчук, Є. Харитонов, Р. Шишка, О. Штефан, С. Яворська та ін. Важливість вивчення міжнародних стандартів у сфері інтелектуальної власності, імплементації їх у національну правову систему зумовлюють необхідність подальшого дослідження зазначеної сфери.

Метою статті є аналіз міжнародних стандартів захисту права інтелектуальної власності на сучасному етапі та вироблення пропозицій щодо удосконалення правового захисту інтелектуальної власності в Україні.

Виклад основного матеріалу

Міжнародне законодавство у сфері інтелектуальної власності базується на спільних стандартах, які дозволяють забезпечити захист прав інтелектуальної власності в міжнародному контексті, сприяючи міжнародному обміну знаннями і технологіями. У світовій практиці, так само як і в Україні, використання та управління складними об'єктами права інтелектуальної власності визначається відповідними нормативними документами.

Найважливішими нормативними документами, що регулюють сферу інтелектуальної власності, є міжнародні договори і угоди, які містять положення як щодо захисту, так і щодо управління та використання результатів інтелектуальної власності.

На сучасному етапі на міжнародному рівні захист права інтелектуальної власності регулюють нормативні акти міжнародних організацій, насамперед Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Світової організації торгівлі (СОТ). Ці організації активно співпрацюють на основі спеціальної Угоди між ВОІВ і СОТ, яка була підписана 1 січня 1996 року. Вони ведуть спільну діяльність у сфері захисту інтелектуальної власності та надають правову допомогу країнам, що розвиваються [9].

Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її система міжнародних організацій відіграють важливу роль у сфері захисту права інтелектуальної власності. Важливим документом є ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю), міжнародний багатосторонній договір, що встановлює принципи та правила міжнародної торгівлі. Також до системи ГАТТ/СОТ включають і Угоду з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS). Серед інших організацій - ПРООН (Програма розвитку ООН), ЮНІКТАД (Конференція ООН із питань торгівлі і розвитку), ЮНІДО (спеціалізована організація ООН з питань промислового розвитку).

Наразі чинними є тридцять міжнародних договорів, що стосуються інтелектуальної власності, і вони вже впроваджені в національне законодавство багатьох країн. Міжнародні угоди з інтелектуальної власності характеризуються високим ступенем уніфікації, що робить їх схожими на інститути міжнародної купівлі-продажу та міжнародного комерційного арбітражу. Головною метою цих документів є створення сприятливих умов для захисту результатів творчої діяльності на території різних країн.

Таким чином, міжнародна система нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності є основним елементом у подоланні територіальної обмеженості прав на результати інтелектуальної діяльності. Ця система взаємодіє з національними системами захисту інтелектуальної власності, забезпечуючи права творчих осіб за межами їх держав [1, с. 151].

Україна також приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Вона містить загальні принципи щодо використання та захисту об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно до цього документа, для того, щоб автор літературних і художніх творів, які охороняються цією Конвенцією, розглядався як автор, важливо, щоб його ім'я було вказане на творі відповідним чином, навіть якщо це ім'я є псевдонімом. Ця засада використовується для визначення авторських прав у виданнях. Також наукові джерела правильно вказують на те, що «конвенційні принципи базуються на територіальному характері авторських правовідносин та ґрунтуються на національних законодавствах країн-учасниць міжнародної системи захисту авторських прав, включаючи законодавство України» [10, с. 85].

Дуже важливим документом є Всесвітня конвенція про авторське право, яка набула чинності 16 вересня 1955 року. Україна ратифікувала цю конвенцію постановою Верховної Ради від 23 грудня 1993 року.

Україна також приєдналася і до договору ВОІВ з питань авторського права Цей договір передбачає різні види охорони об'єктів авторського права, зокрема право на поширення, право на прокат та право на сповіщення для загального відома.

Міжнародна конвенція з охорони інтересів виконавців, виробників фонограм і органів мовлення, відома як Римська конвенція, спрямована на захист прав виконавців під час виконання творів, фонограм, а також прав виробників фонограм і органів мовлення. Прийняття Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм у 1971 році, стало важливим кроком захисту зазначених видів авторського права. Україна стала учасницею цієї конвенції у 1999 році [8, с. 150]. нормативний правовий захист інтелектуальний авторський

Серед усіх всіх міжнародних стандартів, які стосуються юридичного захисту інтелектуальної власності, особливо важливе місце належить Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), виконавча функція якої доручена СОТ. Угода TRIPS містить стандарти, що були затверджені країнами-учасницями СОТ як мінімальні вимоги до правового захисту інтелектуальної власності. Усі країни, що належать до СОТ, а також ті, що мають намір приєднатися до організації у майбутньому, мають дотримуватися цих стандартів [9].

Багато положень, що містяться в Угоді TRIPS, взаємодіють з вже існуючими міжнародними договорами, що стосуються юридичного захисту інтелектуальної власності. Наприклад, вимоги Бернської конвенції про захист літературних та художніх творів також включені до TRIPS та застосовуються до правового захисту авторських творів. Подібно до цього, положення Паризької конвенції про захист промислової власності щодо захисту винаходів та товарних знаків також відображені в Угоді TRIPS.

У контексті захисту прав інтелектуальної власності, Угода TRIPS вимагає, щоб країни-учасниці СОТ встановлювали рівні та справедливі процедури захисту, які не надмірно ускладнюють, і не обмежуються строками для вжиття заходів. З огляду на можливі наслідки порушень інтелектуальних прав, Угода TRIPS стверджує необхідність негайних заходів захисту, включаючи тимчасові чи попередні заходи, без попередження підозрюваної сторони. Процедури повинні гарантувати, що рішення будуть прийматися на підставі обґрунтованих доказів, підставлених обома сторонами, нейтральним суддею, який дотримується норм закону. Виключається використання таємних доказів і таємних правил [9].

Метою Угоди TRIPS є забезпечення прийняття справедливих рішень, що базуються на доказах, які підлягають перевірці та спростуванню сторонами.

Мінімальні процедури для захисту прав повинні забезпечувати можливість застосування ефективних заходів проти будь-яких порушень. Ці процедури також мають запобігати подальшим порушенням і давати судовим та адміністративним органам повноваження змушувати порушників компенсувати власникам прав інтелектуальної власності втрачені доходи, витрати на юридичні послуги та інші завдані збитки [9].

Серед інструментів захисту прав, які мають бути вжиті відповідно до Угоди TRIPS, належать: видання наказів (вимог) до сторін припинити порушення; конфіскація незаконно виготовлених товарів і засобів їх виробництва; усунення чи вилучення незаконно вироблених товарів з цивільного обігу. Каїни-члени СОТ повинні створити умови для застосування цивільно-правових, кримінально-правових та адміністративних способів захисту прав інтелектуальної власності, а також вживання відповідних заходів на митному кордоні. Крім того, країни-члени повинні забезпечити можливість власникам прав інтелектуальної власності отримувати «задовільну компенсацію» за завдані їм збитки через порушення їхніх прав. Також вони мають забезпечити можливість оперативно реагувати на порушення, включаючи можливість вживання попереджувальних заходів, таких як арешт (конфіскація) незаконно виготовлених товарів чи засобів виробництва, які використовуються, головним чином, для виготовлення незаконних товарів.

Відповідно до Угоди TRIPS, всі рішення повинні прийматися неупередженими суддями на підставі представлених доказів. Забороняється використовувати секретні докази або допускати дискримінацію на підставі національності. Угода містить інші вимоги щодо захисту прав інтелектуальної власності, які будуть розглянуті нижче.

Варто відзначити, що Угода TRIPS не вимагає впровадження окремої системи захисту прав інтелектуальної власності, такої як судова система або система адміністративних органів. Однак вона настоює на тому, що незалежно від обраної системи, вона повинна відповідати мінімальним процедурним вимогам Угоди TRIPS щодо захисту та забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності [9].

Країни мають можливість вибирати різні методи захисту прав інтелектуальної власності. Вибір визначається такими факторами, як рівень захисту приватної власності в країні, ефективність та передбачуваність судової та адміністративної систем, здатність правоохоронних органів розслідувати подібні випадки, а також здатність приватних осіб вживати попереджувальні заходи.

Інтереси розвинених держав у цьому контексті пояснюються кількістю і якістю захищених об'єктів інтелектуальної власності, що походять з цих країн. Ці держави мають значні інтелектуальні активи та технологічні розробки, які вони хочуть захищати на міжнародному рівні. Досвід розвинених країн дійсно давав їм певну перевагу в процесі формування угоди TRIPS. Це стосувалося як технічних аспектів угоди, так і визначення її змісту. Опоненти, які представляли держави, що розвиваються, мали важкість у відстоюванні своїх інтересів через невідповідний досвід та ресурси.

Згадані механізми захисту прав на інтелектуальну власність в рамках СОТ та TRIPS є ефективними через ресурси та механізми системи СОТ. Співвідношення TRIPS та СОТ дозволяє забезпечити міжнародну юридичну дію угоди, а також контроль та врегулювання порушень інтелектуальних прав [8, 149].

ГАТТ-СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі/Світова організація торгівлі) дійсно спрямована на лібералізацію світової торгівлі, тобто на встановлення більш відкритих і менш обмежувальних торговельних відносин між країнами. Одним із аспектів лібералізації торгівлі є усунення різних перешкод, що можуть заважати вільному руху товарів та послуг через кордони країн. Порушення прав на інтелектуальну власність, так само як і недостатній захист цих прав, можуть бути однією з таких перешкод.

Угода TRIPS в рамках СОТ справді спрямована на забезпечення дії принципу «усунення перешкод у міжнародній торгівлі». Її ціль полягає в тому, щоб створити єдиний стандарт для захисту прав інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Це допомагає забезпечити більш прозорі та передбачувані умови для міжнародної торгівлі, знизити ризики порушень і підвищити впевненість у тому, що інтелектуальна власність буде адекватно захищена [9].

Одним із важливих аспектів Угоди TRIPS є те, що вона об'єднує різні види об'єктів інтелектуальної власності під спільним регулюванням. Це важливо для забезпечення координації та уніфікації заходів з захисту прав на інтелектуальну власність. Проте, враховуючи наявність розбіжностей між Угодою TRIPS та раніше існуючими міжнародними актами, можуть виникати певні виклики в реалізації єдиного стандарту.

Варто відзначити виразну деталізацію на рівні загальних вимог до правозастосування, що відзначається рідко в нормах міжнародного публічного права. Високий ступінь конкретизації формулювань є ознакою відповідності значущому рівню імперативності відповідних норм [6].

Розробники Угоди TRIPS при формуванні її враховували такі аспекти:

а) відсутність або недостатність законодавства в області інтелектуальної власності в менше розвинених державах-членах СОТ;

б) особливості особистого підходу та нестача відповідного досвіду та традицій в адміністративних і судових органах менше розвинених держав- членів до регулювання та захисту результатів інтелектуальної діяльності.

За статистичними даними, введення Угоди TRIPS призвело до зменшення кількості порушень в цій сфері. Хоча ця статистика не може бути єдиним науковим доказом, оскільки не враховує всіх інших факторів, вона може служити вихідним пунктом для висновку, що в процесі пошуку «глобальних» рішень щодо охорони інтелектуальної власності держави- учасниці розпочали делегувати більше суверенних прав, ніж це мало місце раніше. З цим вирішальною стає роль внутрішнього державного апарату, який в поступовому порядку перетворюється в механізм, підкорений наднаціональному універсально-інтеграційному інституту, зокрема в області захисту інтелектуальної власності.

Варто відзначити виразну деталізацію на рівні загальних вимог до правозастосування, що відзначається рідко в нормах міжнародного публічного права. Високий ступінь конкретизації формулювань є ознакою відповідності значущому рівню імперативності відповідних норм.

Таким чином, Угода TRIPS дійсно відіграє ключову роль у забезпеченні захисту прав інтелектуальної власності на міжнародному рівні та сприяє зниженню перешкод для міжнародної торгівлі. Угода TRIPS визнає обидва методи захисту прав інтелектуальної власності (цивільне судочинство та адміністративні суди) як прийнятні з міжнародного стандарту.

Розглянемо, як приклад, подання цивільних позовів відповідно до положень Угоди TRIPS у США. У США такі позови розглядаються у рамках цивільного судочинства. У багатьох інших країнах захист прав інтелектуальної власності здійснюється через адміністративні суди та процедури.

Відповідно до Угоди TRIPS, цивільні позови, спрямовані на захист прав інтелектуальної власності, повинні передбачати заходи заборонного характеру та компенсацію збитків. Ці позови спрямовані на захист інтересів приватних осіб. У цивільних судових справах власник прав інтелектуальної власності має обов'язок проводити переговори про врегулювання спору або вимагати вжиття юридичних заходів для захисту своїх прав. Споживачі зазвичай не мають права подавати позови в таких випадках, хоча в багатьох країнах, включаючи Сполучені Штати Америки, споживачам може бути надане право подавати позови у випадку деяких порушень прав інтелектуальної власності, основане на законодавстві про захист від недобросовісної конкуренції або антимонопольному законодавстві [9].

Також, важливою можливістю є прийняття рішень про попередню заборону на здійснення неправомірних дій в ході судового розгляду. Це дозволяє запобігти майбутнім протизаконним діям після попередження правопорушника. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, таке рішення може бути винесене судом у випадках, коли протизаконні дії можуть призвести до непоправної шкоди. Однак таке рішення буде прийняте тільки за певних умов. Подане особою, яка вносить клопотання, повинно демонструвати високу ймовірність успіху на суттєвому етапі справи, а також переконливо довести, що її збитки перевищують інші суспільні або приватні інтереси [7, с.12].

У випадках порушень авторських прав та прав на торговельні марки рішення про попередню заборону на неправомірні дії зазвичай приймається, оскільки будь-яка шкода, завдана власнику таких прав, вважається "непоправною". Це обумовлено тим, що продовження порушення прав може призвести до невідворотних наслідків для власника.

Крім рішення про заборону, випадки порушень авторських та торговельних марок передбачають застосування конфіскації або арешту контрафактних або піратських товарів, і це може бути зроблено без попереднього повідомлення відповідача, відповідно до міжнародних стандартів. Рішення про таку конфіскацію або арешт приймається у випадках, коли доведено невідворотні або тривалі порушення. Це важливо для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності.

У спорах, пов'язаних з виробництвом контрафактних або піратських товарів, рішення також може передбачати знищення вилучених товарів та обладнання, яке використовується для їх виробництва. Сполучені Штати Америки мають розвинуту систему цивільних судів, що розглядають питання конфіскації та арешту незаконно вироблених товарів, а також доступ до широкого спектру засобів оперативного захисту в разі порушень. В результаті багато позовів, що стосуються забезпечення дотримання законодавства, вирішуються в рамках цивільного судочинства в Сполучених Штатах Америки.

Зазвичай власники прав інтелектуальної власності вживають заходів для попередження потенційних порушень, шляхом маркування та надання повідомлень на своїх виробах. В сучасних умовах, серед доступних засобів захисту в рамках цивільного судочинства, судова заборона (injunction) стала найбільш ефективним. Вона передбачає заборону на неправомірні дії разом із арештом та знищенням незаконно виготовлених товарів. Згідно з Угодою TRIPS, рішення про попередню заборону може бути прийняте тоді, коли власник прав інтелектуальної власності надасть достатні докази невідворотності порушення своїх прав. У випадках невідворотних порушень, власник прав отримує право на негайну попередню заборону на неправомірні дії без попереднього повідомлення порушника.

Оскільки для України досить цікавим є досвід ЄС у контексті захисту права інтелектуальної власності, слід звернути увагу на те, що держави-члени Європейського Союзу спрямовують свої зусилля, передусім, на уніфікацію та гармонізацію законодавства про інтелектуальну власність. Н. Бочарова стверджує, що «для досягнення гармонізації та уніфікації законодавства, а також для запобігання недобросовісній конкуренції шляхом зловживання правами інтелектуальної власності, керівні органи ЄС вживають різноманітні заходи. Серед них - участь у роботі провідних міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності, розробка спеціальних розділів для угод про приєднання до ЄС майбутніх членів та важливо - прийняття відповідних актів органів ЄС». [7, с.65].

Всі нормативно-правові акти ЄС, які стосуються інтелектуальної власності, відносяться до так званого «вторинного права». Це право пов'язане з процесом нормотворчості Ради та Комісії ЄС спільно з участю Європейського парламенту. Діяльність цих нормотворчих органів базується на чітко визначених установчих договорах ЄС повноваженнях, зокрема в статті 249 Договору про Співтовариство. Згідно з цими повноваженнями, керівні органи ЄС, такі як Рада, Комісія та Європарламент, мають право видачі нормативних актів, передбачених у договорі. Отже, основні регулятори інтеграційних процесів в ЄС - це акти органів Євросоюзу, такі як регламенти, директиви та рішення. Зокрема, правові відносини інтелектуальної власності в ЄС регулюються переважно за допомогою регламентів та директив [1, с. 153].

Значущий вплив на міжнародне законодавство стосовно інтелектуальної власності має Суд Європейського Співтовариства. Важливість його практики в цій сфері не можна недооцінити. Реалізація винаходів та інновацій на комерційній основі є ключовою сферою використання результатів наукових досліджень і розробок. Ця сфера стає важливою складовою сучасного світового торговельного обміну та активно впливає на прискорення міжнародного товарообігу.

Здійснення аналізу світової практики обміну науково-технічними досягненнями, винаходами, ноу-хау, промисловими зразками і товарними знаками між окремими фірмами та монополістичними об'єднаннями, як в межах однієї країни, так і між різними країнами, свідчить про те, що основу становлення та розвитку сучасної міжнародної торгівлі, заснованої на правах інтелектуальної власності, утворюють об'єктивні економічні фактори.

Висновок

Міжнародні стандарти правового регулювання у сфері інтелектуальної власності є важливим і необхідним інструментом для забезпечення захисту та використання різноманітних результатів інтелектуальної діяльності на глобальному рівні. Вони дозволяють уніфікувати підходи до охорони авторських прав, патентів, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, що сприяє ефективному використанню і обміну цими об'єктами між країнами.

Однак, незважаючи на існуючі досягнення, є низка проблем, які ще потребують розв'язання. Так, швидкий розвиток цифрових технологій, штучного інтелекту та інших інновацій ставить під сумнів ефективність традиційних підходів до захисту прав власності. Незважаючи на наявність міжнародних стандартів, інтелектуальна власність залишається територіально обмеженою. Це може викликати проблеми в ситуаціях, коли інтелектуальні права порушуються в онлайн-середовищі або на глобальному рівні. Традиційне правове регулювання інтелектуальної власності часто не встигає за інноваційними змінами. Потрібна більша гнучкість у реагуванні на нові виклики, що дозволить прискорити впровадження нових технологій і розвиток інноваційних рішень.

Література

1. Бочарова Н.В. Роль двосторонніх договорів і угод у забезпеченні прав інтелектуальної власності. Альманах міжнародного права. 2020. Випуск 23. с. 151-159

2. Бошицький Ю.Л. Деякі питання кодифікації чинного законодавства України в сфері інтелектуальної власності в контексті міжнародних стандартів. Часопис Київського університету права. 2017. №3. с. 187-192.

3. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947). Офіційний сайт Верховної ради України.

4. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року. Офіційний сайт Верховної ради України.

5. Кравець Р.Ю. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері інтелектуальної власності. 16.07.2020 р. Протокол. Юридичний Інтернетресурс.

6. Майданик Л. Винятки та обмеження з майнових авторських прав: баланс приватного і публічного інтересів. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. №1 (111).С. 5-12

7. Михальський О.О. Адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні: дис. ... канд..юрид. наук: спец.: 12.00.07. Суми, 2018. 254 с.

8. Орлюк О. Освіта з інтелектуальної власності у системі вищої освіти України: проблеми та завдання. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. №6. С. 148-154.

9. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Офіційний сайт Верховної Ради України.

10. Якубівський І.Є. Про негативну складову в структурі виключних прав. Проблеми цивільного права та процесу: матер. міжнарод. наук.-практ. конф; м. Харків, 7, 2014. С. 162-165. 102

References

1. Bocharova, N.(2020). Rol dvostoronnikh dohovoriv i uhod u zabezpechenni prav intelektualnoi vlasnosti [The role of bilateral treaties and agreements in securing intellectual property rights] Almanakh mizhnarodnoho prava Almanac of international law. Issue 23. р. 151-159

2. Yu.L. Boshytskyi Some issues of codification of the current legislation of Ukraine in the field of intellectual property in the context of international standards. Journal of the Kyiv University of Law. 2017. No. 3. with. 187-192.

3. Boshytskyi, Yu.(2017). Deiaki pytannia kodyfikatsii chynnoho zakonodavstva Ukrainy v sferi intelektualnoi vlasnosti v konteksti mizhnarodnykh standartiv [Some issues of codification of the current legislation of Ukraine in the field of intellectual property in the context of international standards.] Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law. 2017. № 3. p. 187-192. [in Ukrainian].

4. Heneralna uhoda z taryfiv i torhivli (HATT 1947) [General Agreement on Tariffs and Trade (GATT 1947)] Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine.

5. Konventsiia pro okhoronu interesiv vyrobnykiv fonohram vid nezakonnoho vidtvorennia yikhnikh fonohram vid 29 zhovtnia 1971 roku [Convention on the Protection of the Interests of Producers of Phonograms Against Illegal Reproduction of their Phonograms of October 29, 1971] Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine.

6. Kravets, R. (2020). Zakhyst vid nedobrosovisnoi konkurentsii u sferi intelektualnoi vlasnosti [Protection against unfair competition in the field of intellectual property] Protokol. Minutes. Legal Internet resource

7. Maidanyk, L. (2020) Vyniatky ta obmezhennia z mainovykh avtorskykh prav: balans pryvatnoho i publichnoho interesiv [Exceptions and limitations from property copyright: balance of private and public interests] Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti - Theory and practice of intellectual property. 2020. No. 1 (111). p. 5-12 42 [in Ukrainian].

8.Mykhalskyi, O. (2018). Administratyvno-pravova protydiia pravoporushenniam u sferi intelektualnoi vlasnosti v Ukraini [Administrative and legal counteraction to offenses in the field of intellectual property in Ukraine] Sumy, 2018. 254 p. [in Ukrainian].

9.Orliuk, O. (2019) Osvita z intelektualnoi vlasnosti u systemi vyshchoi osvity Ukrainy: problemy ta zavdannia [Intellectual property education in the higher education system of Ukraine: problems and tasks]. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti Theory and practice of intellectual property. 2019. No. 6. P. 148-154. [in Ukrainian].

10.Uhoda pro torhovelni aspekty prav intelektualnoi vlasnosti [Agreement on trade aspects of intellectual property rights]. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine

11.Yakubivskyi, I. (2014) Pro nehatyvnu skladovu v strukturi vykliuchnykh prav[About the negative component in the structure of exclusive rights]. Problems of civil law and process: mater. international science and practice conf. Kharkiv. 7. p. 162-165.

Размещено на Allbest.Ru