Трансформація правового механізму державного регулювання державно-приватного партнерства в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація правового механізму державного регулювання державно-приватного партнерства в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів

Гаран Ольга Володимирівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного та господарського права, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена дослідженню окремих напрямків трансформації правового механізму державно-приватного партнерства на прикладі будівництва та експлуатації транспортних шляхів. Мета статті полягає у дослідженні векторів трансформації певних складових правового механізму у площині державно-приватного партнерства, які висуваються до такого виду діяльності, в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів. На підставі аналізу законодавства розкриті окремі моменти удосконалення правового регулювання державно-приватного партнерства.

Виокремлено основні чотири напрями удосконалення правового регулювання державно-приватного партнерства, а саме: 1) Удосконалення загальних положень ДПП шляхом визначення стратегічних напрямків розвитку цього механізму. 2) Удосконалення законодавства України, спрямоване на регулювання секторальних особливостей впровадження державно приватного партнерства. 3) Забезпечення нормативно-правового регулювання процесів підготовки проектів державно-приватного партнерства. 4) Удосконалення законодавства щодо окремих етапів реалізації проектів ДПП. Акцентована увага на такій тезі, що правовий механізм, імплементований в систему державного регулювання, втілює у себе унікальні можливості створення правового простру, в межах якого виявляються різні методи, форми, засоби та інструменти, спрямовані на впорядкування економічних відносин, адміністративних процесів та суб'єктного й об'єктного складу регулювання. Наголошено, що у межах даної статті не можливо висвітлити усі питання, пов'язані із визначенням усіх напрямків удосконалення регулювання державно-приватного партнерства, але було доведено на декількох прикладах, що на рівні законодавства, гостро постає потреба більш глибокого наукового осмислення даного правового феномену. Вирішення цього питання дозволить перевести правовий механізм державно-приватного партнерства на більш прогресивний рівень. Зазначено, що розробка системи нормативно-правового регулювання дозволить адаптувати його до специфіки реалізації ДПП в окремих сферах, сприяючи більш ефективній та інноваційній реалізації проектів.

Ключові слова: правовий механізм, державне регулювання, державно- приватне партнерство, будівництво та експлуатація транспортних шляхів, приватні партнери, трансформація законодавства, вектори удосконалення.

Haran Olha Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor the Department of Administrative and Commercial Law, Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa правовий будівництво партнерство

TRANSFORMATION OF THE LEGAL MECHANISM OF STATE REGULATION OF PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP IN THE CONTEXT OF CONSTRUCTION AND OPERATION OF TRANSPORT ROADS

Abstract. The article is devoted to the study of individual directions of transformation of the legal mechanism of public-private partnership on the example of the construction and operation of transport routes. The purpose of the article is to study the vectors of transformation of certain components of the legal mechanism in the sphere of public-private partnership, which are put forward for this type of activity, in the context of the construction and operation of transport routes. On the basis of the analysis of the legislation, certain points of improvement of the legal regulation of public-private partnership are revealed. The main four areas of improvement of the legal regulation of public-private partnership have been singled out, namely: 1) Improvement of the general provisions of the PPP by determining the strategic directions of the development of this mechanism. 2) Improving the legislation of Ukraine aimed at regulating the sectoral features of the implementation of public-private partnership. 3) Ensuring regulatory and legal regulation of the processes of preparation of public-private partnership projects. 4) Improvement of legislation regarding individual stages of implementation of PPP projects. Emphasis is placed on the thesis that the legal mechanism implemented in the system of state regulation embodies unique opportunities for creating a legal space within which various methods, forms, means and tools aimed at streamlining economic relations, administrative processes and subject and object structure of regulation. It is emphasized that within the scope of this article it is not possible to cover all issues related to the definition of all areas of improvement of the regulation of public-private partnership, but it was proved on several examples that at the level of legislation, there is an urgent need for a deeper scientific understanding of this legal phenomenon. Solving this issue will allow to transfer the legal mechanism of public-private partnership to a more progressive level.It is noted that the development of the regulatory system will allow to adapt it to the specifics of PPP implementation in certain areas, contributing to more efficient and innovative implementation of projects.

Keywords: legal mechanism, state regulation, public-private partnership, construction and operation of transport routes, private partners, transformation of legislation, improvement vectors.

Постановка проблеми. Сучасна економічна трансформація України неминуче пов'язана із перетворенням дорожньої інфраструктури на високоякісну мережу. Наприклад, підняття транспортно-експлуатаційних показників автомобільних шляхів до стандартів ЄС вимагає суттєвих інвестицій та вивчення можливостей залучення приватного капіталу. У цьому контексті, вивчення векторів трансформації державно-приватне партнерство та оптимальних форм взаємодії між державними і приватними ініціативами для будівництва та експлуатації транспортних шляхів стає актуальним.

Це насамперед пов'язано, по-перше, з незадовільним станом інфраструктури та недостатніми можливостями бюджетної системи для її відновлення, не кажучи вже про розбудову стосовно вимог ЄС, по-друге, знищення та пошкодження транспортної інфраструктури у наслідок воєнних дій. Отже, нагальними проблемами в цій сфері, на нашу думку, також є операційна неефективність та низька якість пропонованих державою послуг. Все це обумовлює необхідність пошуку ефективних моделей співпраці та розподілу відповідальності між секторами і стає ключовою у завданні забезпечення національної транспортної системи відповідно до сучасних вимог. Розгляд варіантів державно-приватного партнерства для модернізації доріг визначає нові стратегії, що не лише сприятиме поліпшенню інфраструктури, але й забезпечать збалансований розклад фінансових зусиль між різними сторонами у ДПП. У світлі глобальних викликів та потреб сучасного ринку, визначення оптимальних форм партнерства та ефективного розподілу функцій стає критичним для успішної модернізації доріг. Такий аналіз є необхідним для створення стійкої та конкурентоспроможної транспортної інфраструктури, що є важливим етапом в економічному розвитку України.

Державно-приватне партнерство (ДПП) (англ. Public-Private Partnership (PPP)) в Україні - це більше, ніж об'єднання фінансових ресурсів. Це взаємний обмін знань, передовими технологіями та оптимальними, позитивним досвідом. Такий симбіоз не лише породжує нові об'єкти, але і вдосконалює існуючі, роблячи їх конкурентоспроможними за рахунок інвестицій. Об'єднуючи ресурси та досвід держави та приватного сектору, державно- приватне партнерство виявляється не лише ефективним інструментом, але й новітнім форматом для розвитку стійкої інфраструктури та стимулювання економічного зростання. Цей підхід має на меті не лише зміцнення внутрішньої економіки, а й розширення впливу України на глобальній економічній простір. Так, "Зокрема, з початку бойових дій в Україні пошкоджені 18 аеропортів і цивільних аеродромів, щонайменше 344 мости та мостові переходи, понад 25 тис. км автомобільних шляхів державного та місцевого значення й комунальних доріг" [1] тощо.

Тому, враховуючи триваючи воєнні дії, постійні загрози О.А. Михальченко, Л.І. Райчева висловлюють позицію, а саме, " руйнування транспортного комплексу в результаті військових дій, тимчасова втрата контролю над його об'єктами на окупованих територіях, адміністративні бар'єри, корупційна складова, слабкий захист прав власності та відсутність гарантій для приватного інвестора. Значні можливості для розвитку ДПП пов'язуємо з перемогою України у війні, розв'язаної рф, і процесами просування нашої країни на шляху до євроінтеграції. З покращенням інвестиційного клімату слід очікувати збільшення кількості проектів за участю іноземних інвесторів у рамках післявоєнного відновлення національної економіки та її транспортного комплексу" [2, с. 55]. "У сфері залізничного транспорту перспективними для ДПП є такі проекти: з'єднання обласних центрів мережею швидкісних (160-200 км/годину - до 2025 року) та високошвид- кісних (250-400 км/годину - до 2030 року) залізниць..." [2, с. 53].

І. Дробот, І. Барбір підкреслюють, що " оскільки у більшості випадків державі не вистачає власних ресурсів, щоб повноцінно виконувати всі покладені на неї функції, а існування природної монополії й відсутність конкуренції на ринку негативно відображається на якості, вартості та своєчасності надання послуг, виникає об'єктивна необхідність у пошуку інноваційних підходів подолання цих обмежень" [3, с. 101].

Аналіз доробок науковців та практиків, осмислення векторів трансформації правового механізму державного регулювання державно-приватного партнерства в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів, які визначаються, розкриваються та реалізуються в контексті ДПП і свідчать про достатню кількість проблемних питань, які потребують свого вирішення. Наукові дослідження щодо зазначеної тематики носять фрагментарний характер і не завжди враховують виклики сьогодення.

Незважаючи на важливість цього питання, не приділено належної уваги вивченню цього правового феномену, з точки зору напрямку його розвитку, особливостей прояву в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питання трансформації механізму правового регулювання державно-приватного партнерства здійснили такі науковці, як: І. Барбір, І. Дробот, О. Дмитрієва, В. Бачиніна, С. Бобровник, І. Веремеєнко, Ю. Власов, Л. Гриценко, О. Жулин, О. Винник, І. Сай, О. Сімсон Н. Соколова, Ю. Маковська, Н. Шкарівська, В. Галунько, А. Головін, В. Грекул, О. Зайчук, Г. Комарницька, Н. Кушвара, В. Ковальський, В. Копєйчиков, А. Колодій, М. Коркунов, М. Мельник, М. Новікова, К. Павлюк, С. Павлюк, А. Присяжнюк, В. Шестак, Н. Філіпова, Є. Чорний та багато інших. Але незважаючи на велику кількість наукових досліджень по заданій тематиці, хотілося б звернути увагу, на те, що наукові дослідження були присвячені вивченню проблематики взаємодії держави і приватного сектора, однак недостатньо уваги визначено таким важливим питанням як: напрями активізації державно-приватного партнерства в

Україні та вектори розвитку ДПП, в тому числі, і за рахунок розвитку інноваційно-інвестиційної інструментів. Через те, питанню трансформації правового механізму державно-приватного партнерства в сучасних реаліях присвячено недостатньо уваги, тому дана тематика є актуальною та потребує подальших наукових досліджень.

Метою статті є дослідження векторів трансформації певних складових правового механізму у площині державно-приватного партнерства, які висуваються до такого виду діяльності, в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів.

Виклад основного матеріалу. Транспортна сфера це перспективний простір для впровадження та вдосконалення механізмів державноприватного партнерства (ДПП). Ця тенденція визначається тим, що соціально-економічні вигоди, які принесли транспортні проекти, рідко коли обмежуються лише прямими фінансовими вигодами для інвесторів. Варто враховувати, що в транспортних проектах часто виникають політичні, економічні та соціальні ризики, що надає їм певний ступінь непередбачуваності та зменшує привабливість для приватного сектору. Державно-приватне партнерство в транспорті, таким чином, визнається не лише як стратегічний інструмент для фінансової вигоди, але й як важливий механізм зменшення ризиків та забезпечення стійкості та ефективності в реалізації проектів. Завдяки тому, що транспорт виступає ключовим фактором у соціальному та економічному розвитку, впровадження ДПП в цій сфері сприяє зростанню інфраструктурної конкурентоспроможності та створенню важливих стратегічних зв'язків між державним та приватним секторами.

О.І. Дмитрієва в дисертаційному дослідженні " Державне регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури" звертає увагу на висновках Світового банку, щодо основних векторів трансформації ДПП на транспорті, а саме: "головний напрямок ДПП на транспорті - дорожній сектор, зокрема будівництво та експлуатація платних ділянок доріг, мостів, тунелів. При цьому розглядається три основних типи об'єктів: 1) основні магістралі з високою (не менше 20 тис. автомобілів на добу) інтенсивністю руху, яка при введенні платності забезпечить високу рентабельність проекту і його фінансову привабливість; 2) так звані дороги розвитку, які споруджуються для пожвавлення економіки окремих регіонів або для зв'язку з запасами природних ресурсів. Такі проекти мають, насамперед, високу економічну значимість; 3) проекти, спрямовані на розшивку "вузьких місць" дорожньої мережі. Зазвичай це мости, тунелі або короткі зіпсовані ділянки доріг, які після споруди значно збільшують потік транспорту. Проекти цього типу вигідні і в економічному, і в фінансовому аспектах" [4, с.406].

В той же час, Н.М. Боднар уточнює цю позиція, висловлюючи точку зору, що " Найбільш активно застосовуються проекти ДПП у дорожньому будівництві (вони становлять 49,3% від загальної кількості проектів у транспортній галузі). ... Тільки 9,2% проектів були реалізовані на залізничному транспорті" [5]. Правовий механізм, імплементований в систему державного регулювання, втілює у себе унікальні можливості створення правового простру, в межах якого виявляються різні методи, форми, засоби та інструменти, спрямовані на впорядкування економічних відносин, адміністративних процесів та суб'єктного й об'єктного складу регулювання. Наприклад, в Національній транспортній стратегії України на період до 2030 року передбачається покращення стану автомобільних доріг шляхом: збільшення обсягів дорожньо-будівельних робіт; впровадження системи незалежного контролю якості дорожніх робіт; впровадження сучасних дорожніх будівельних технологій; підвищення пропускної спроможності дорожньої мережі шляхом впровадження інтелектуальних транспортних систем [6]. Так, "за інформацією Державної служби статистики України, вантажообіг за всіма видами транспорту у 2020 році склав

313,2 млрд км або 88,2% від обсягів 2019 року. Частка вантажообігу автомобільним транспортом у загальному вантажообігу... склала 18,3, а пасажирообігу - 33,9%, що на 5,5% більше ніж залізничним" [7].

Правовий механізм відзначається своєю здатністю забезпечити ефективність необхідного інструментарію, який використовують суб'єкти в рамках власного впливу на об'єкти. Це досягається через реалізацію владних повноважень та урахування особливостей сфери регулювання. Наявність відповідного набору правовідносин дозволяє певним суб'єктам, обладнаним владними повноваженнями, втілювати державну політику та виконувати функції, пов'язані з управлінням, регуляторною діяльністю та здійсненням контролю в межах власної системи впливу. Такий підхід сприяє здійсненню регуляторних заходів і розвитку відповідального підходу до управління суспільними відносинами.

О.Л. Малін вважає, що " ключові зміни, які полягають у суттєвому покращенні: а) регуляторної бази ДПП; б) передумов задоволення значних сучасних інфраструктурних потреб України, які й надалі зростатимуть; в) довіри приватних інвесторів до української держави як партнера ДПП" [8].

На думку І.А. Брайловського, Т. Королюк, які враховують європейський досвід публічно-приватного партнерства та особливості його розвитку в Україні, " головними напрямами розвитку ДПП у країнах світу слід вважати: поступову зміну фокусу ДПП з традиційного моноспрямування на транспортну сферу на комплексне вирішення соціально-економічних проблем суспільства шляхом будівництва громадських споруд та їх обладнання (і упорядкування навколишнього середовища...; одночасне збереження інфраструктурою статусу провідної сфери розвитку ДПП, у першу чергу, транспортної; національну, регіональну та секторальну диверсифікацію ДПП, яка стосується а): інтенсифікації діяльності ДПП в цілому на тлі його національної нестабільності по окремих країнах; б) зростання відмінностей у темпах зростання ДПП по різних країнах; в) глобалізація ринку ДПП (розвиток міжнародних проектів ДПП); підвищення ролі держави (державних структур різного рівня) і громадських установ у відносинах ДПП, яка сприяє стабілізації позиції ДПП, зокрема кредитної стабільності; еволюціонування різних форм ДПП та народження нових форм, які виходять за межи звичного структурування. Зокрема, ЕСКО-контаркти" [9, с. 117-118]; [10, с. 70-73].

У процесі вдосконалення правового механізму державного регулювання розвитку ДПП, розглядаються альтернативні підходи. Ці підходи спрямовані на формування управлінських меж та основного юридичного забезпечення впровадження державної політики у сфері державно-приватного партнерства (РРР). Це відкриває можливість розгляду різних аспектів та врахування новаторських рішень для забезпечення більш ефективного та сучасного регулювання в цій області.

0. Квілінський, В. Маслов, А. Лужна виділяють "п'ять основних трендів розвитку ДПП (кількісне зростання ДПП у світі та ЄС; диверсифікація ринку ДПП за країнами та секторами економіки; інфраструктурна спрямованість ДПП; державна підтримка певного типу ДПП у певній галузі, або у певному напрямі; розвиток ДПП в інноваційній сфері), що дало можливість в процесі узагальнення дійти висновку щодо сфер, в яких концентрувалося ДПП в Україні. На підставі статистичних даних у статті визначено головні галузі концентрації проектів ДПП в Україні в довоєнний період" [11, с. 2].

До таких вдосконалень можливо віднести основні, а саме:

1. Удосконалення загальних положень ДПП шляхом визначення стратегічних напрямків розвитку цього механізму. Зміни та доповнення спрямовані на створення більш чітких та ефективних нормативних рамок, сприяючи оптимізації та підвищенню ефективності реалізації ДПП у різних сферах діяльності. Ще можливо завдяки здійснення певних дій, зокрема:

1.1 Розробки та ухвалення законодавчих актів, що визначатимуть довгострокову стратегію розвитку ДПП. Ці акти повинні відповідати сучасній економічній політиці України, враховувати стратегію регіонального розвитку та механізми децентралізації. Реалізація таких документів, таких як Стратегія розвитку ДПП в Україні та Концепція розвитку ДПП, стане важливим кроком у підтримці стабільності та ефективності бізнес середовища в країні. " Успішний розвиток ДПП як механізму активізації інвестиційної діяльності та залучення приватних інвестицій у стратегічно важливі для держави сфери можливий лише за умови, коли буде забезпечено баланс інтересів держави і приватного інвестора " [12].

1.2 Вдосконалення норм національного законодавства щодо загальних положень ДПП, зокрема:

1.2.1 Приведення у відповідність норм Закону України "Про державно- приватне партнерство" та Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Необхідно вдосконалити норми Закону України "Про державно- приватне партнерство", зокрема, привести його у відповідність до законодавства, яке регулює сферу державно-приватного партнерства. Це важливо для вирішення правових невизначеностей, які існують у даний момент, зокрема у контексті інвестиційної діяльності в рамках проектів, які використовують державно-приватне партнерство. Наприклад, положення Закону України "Про інвестиційну діяльність", не враховує особливостей інвестицій у проекти з використанням державно-приватного партнерства, хоча визначають інші аспекти інвестування: спільне інвестування, іноземне інвестування тощо.

Другим прикладом неузгодженості національного законодавства є питання створення Державного реєстру проектів державно-приватного партнерства. Згідно зі частиною 5 статтею 12-1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", передбачено включення інформації про визначені державні та інвестиційні проекти з державною підтримкою до Державного реєстру інвестиційних проектів, який веде Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України [13]. Проте, конкретний порядок ведення реєстру, його розміщення на вебсайті даного Міністерства та інші аспекти залишаються предметом розгляду та необхідні в уточненні.

1.2.2 Гармонізація норм Закону України "Про державно-приватне партнерство" та Закону України "Про концесії". Норми Закону України "Про концесії" застосовуються до окремих сфер діяльності з певною специфікою. Для подальшого удосконалення законодавства, що регулює впровадження концесійної моделі державно-приватного партнерства, необхідно розглядати внесення змін до Бюджетного кодексу України. Ці зміни мають спрямовуватися на регулювання державних гарантій у процесі реалізації проектів державно-приватного партнерства, що враховуватиме особливості концесійних угод та забезпечить ефективну реалізацію проектів у цьому контексті. Проекти державно-приватного партнерства, зазвичай, охоплюють довгострокові перспективи та потребують значних фінансових інвестицій. У світлі цього, важливо детально вивчити можливий вплив надання державних гарантій на фінансову стійкість бюджету та загальну стабільність фінансової системи країни. Забезпечення ризиків приватного сектору, пов'язаних з інфляцією, зміною валютного курсу та іншими аспектами, є важливою складовою державної підтримки у реалізації таких проектів.

Г.О. Комарницька, Н.Ю. Кушвара, досліджуючи питання фінансової складової діяльності ДПП проектів, підкреслюють, що "Тільки держава може впливати на управління ними. У цьому випадку має сенс закріпити гарантії держави щодо управління такими ризиками шляхом підписання міжнародних договорів або ж надати статус державних запозичень деяким зобов'язаннями держави в рамках ДПП, що істотно підвищить привабливість проекту"[ 14].

Наприклад, зміни законодавства в частині платних доріг (йдеться про механізм доступності виплат приватному партнеру) за рахунок внесення змін 29.08.2020 р. у Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку спрямування коштів державного дорожнього фонду" № 1085 від 20.12.2017 р. та прийняття нової Програми ДПП у дорожній галузі [14], яку реалізують у співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією, Глобальним фондом інфраструктури та Світовим банком спільно Міністерство інфраструктури України, Державне агентство автомобільних доріг України, Проектний офіс з розвитку ДПП SPILNO.

Так, " Інвестиційною моделлю ДПП обрано availability payment contract, за яким виплати приватному партнеру уряд здійснюватиме в залежності від досягнення приватним партнером певних стандартів ефективності та етапів проекту ДПП. Очікуваним результатом є прискорення розвитку автомобільної інфраструктури та оптимізація бюджетних інвестицій"[13 ].

1.3 Розширення сфер реалізації проектів ДПП.

1.4 Розширення кола об'єктів державної та комунальної власності, які можливо буде передавати під реалізацію ДПП.

1.5 У контексті сприяння розвитку державно-приватного партнерства (ДПП), визначено інноваційні підходи, зокрема передбачення пільгового кредитування для приватних партнерів. Ця ініціатива спрямована на створення стимулів для приватних компаній у взятті участі в ДПП, забезпечуючи їм доступ до фінансових ресурсів за пільговими умовами. Це сприяє активному залученню приватного сектору у реалізацію стратегічних проектів та спільному досягненню успіху в галузі інфраструктурного та економічного розвитку.

1.6 Прийняття переліку компетенцій та кваліфікаційних вимог для фахівців і закріплення їх законодавчому рівні, що працюють у сфері реалізації проектів ДПП, є кроком до забезпечення високого рівня експертизи в даній галузі. Цей Перелік має визначити обов'язковий спектр знань, в яких фахівець повинен виявити високий рівень обізнаності та володіння конкретними навичками та досвідом. Його завдання - визначити ключові аспекти, що допоможуть фахівцю не лише ефективно впоратися з конкретними завданнями в сфері реалізації проектів Державно-Приватного Партнерства, але й стати справжнім експертом в галузі. Відкриваючи дорогу для професіоналів, які відповідають вимогам сучасного ринку, цей Перелік може стати важливим інструментом вдосконалення кваліфікації та підвищення рівня професійної компетентності.

1.7 Удосконалення законодавства щодо ДПП із урахуванням воєнних дій. У перспективі, важливим напрямком подальших досліджень є аналіз впливу воєнного стану та військових дій в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів України. Розгляд можливостей відновлення транспортних шляхів буде спрямований на розробку інноваційних стратегій, сприяючи сталому розвитку і відновленню шляхів країни.

II. Удосконалення законодавства України, спрямоване на регулювання сект оральних особливост ей впровадж ення держ авно-приват ного парт нерст ва. Це охоплює різні сфери, такі як різних видів транспорту, розвиток інновацій та інші. Зміни в законодавстві повинні враховувати унікальні вимоги та характеристики кожного сектору, стимулюючи ефективний розвиток та реалізацію проектів державно-приватного партнерства, наприклад, в контексті будівництва та експлуатації транспортних шляхів.

II. Забезпечення нормат ивно-правового регулювання процесів підгот овки проектів державно-приватного партнерства із врахуванням стандартів Європейського союзу включає в себе проведення комплексного аналізу ефективності, техніко-економічного обґрунтування, організацію конкурсних процедур для відбору приватного партнера, розробку методичних актів з розподілу ризиків та координації реалізації проекту, передбачення вимог до приватних партнерів в залежності від сфери реалізації проекту ДПП, визначення порядку прийому-передачі майна в ДПП тощо. Це також враховує особливості упровадження проектів державно-приватного партнерства в різних сферах економічної діяльності, сприяючи впровадженню міжнародних стандартів у національні практики. Так, А.М. Апаров наголошує, що " Необхідною достатньою передумовою ефективного розвитку ДПП є формування загального сприятливого правового й економічного середовища для бізнесу, що передбачає в своїй основі покращення інвестиційного клімату та регуляторного середовища" [15, с. 32].

IV. Удосконалення законодавства щодо окремих етапів реалізації проектів ДПП.

4.1. Удосконалення законодавства щодо реалізації інновацій в проекти ДПП.

4.2. Удосконалення порядку нарахування платежів на різних етапах реалізації проекту ДПП

4.3. Розробка механізмів участ і в управлінні проект ами ДПП держ авного партнера.

4.4. Удосконалення порядку отримання інформації про окремі етапи реалізації проекту ДПП. Наприклад, в контексті концесійної діяльності.

Зазначені напрями трансформації законодавства у сфері державноприватного партнерства передбачають комплексний підхід щодо всебічного розвитку ДПП на державному та регіональному рівнях і розглядає зміни законодавчої бази, яка формує інституційне середовище, законодавство у сфері ДПП та законодавство, що справляє прямий чи опосередкований вплив на розвиток окремих елементів ДПП (середовище, суб'єкти, інвестиції, інновації та ін.), методичне забезпечення окремих аспектів, пов'язаних із розвитком сфери ДПП.

Наведені тренди спричинили ключові зміни, які полягають у суттєвому покращенні: а) нормативно-правого простору ДПП; б) передумов задоволення значних сучасних інфраструктурних потреб України, які й надалі зростатимуть; в) довіри приватних інвесторів до держави України як партнера ДПП.

Висновки

В результаті проведеного наукового дослідження визначені вектори трансформації правового механізму реалізації проекту державно-приватного партнерства. Виокремлено основні чотири напрями удосконалення правового регулювання державно-приватного партнерства, а саме: 1) Удосконалення загальних положень ДПП шляхом визначення стратегічних напрямків розвитку цього механізму. 2) Удосконалення законодавства України, спрямоване на регулювання секторальних особливостей впровадження державно-приватного партнерства. 3) Забезпечення нормативно-правового регулювання процесів підготовки проектів державно-приватного партнерства. 4) Удосконалення законодавства щодо окремих етапів реалізації проектів ДПП. Основні напрями вдосконалення були визначені, враховуючи актуальні виклики на прикладі сфери будівництва та експлуатації транспортних шляхів і необхідності розвитку державно-приватного партнерства. Розробка системи нормативно-правового регулювання дозволить адаптувати його до специфіки реалізації ДПП в окремих сферах, сприяючи більш ефективній та інноваційній реалізації проектів. Тобто, основні заходи включають розробку та оптимізацію нормативно-правової бази, а також створення інноваційного правового механізму державного управління.

Література

1. Загальна сума збитків інфраструктурі України перевищила $151 мільярд. URL: https : //www.ukrinform.ua/rubric-economy/3769765-zagalna-suma-zbitkiv-infrastrukturi-ukraini- perevisila-151-milard-kse.html (дата звернення: 18.01.2024).

2. Михальченко О.А., Райчева Л. І. Державно-приватне партнерство як стратегічний інструмент розвитку транспортного комплексу України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2023. Вип. 46. С. 51-57. URL: http: //www.visnyk-econom. uzhnu.uz.ua/archive/46_2023ua/11.pdf (дата звернення: 18.01.2024).

3. Дробот І. О., Барбір І. М. Механізм державно-приватного партнерства у сфері транспортної інфраструктури України. Ефективність державного управління. 2019. Вип. 4. Ч.1 С. 98-109. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/959591 (дата звернення: 18.01.2024).

4. Дмитрієва О.І. Державне регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури: дис. ... доктора економ. наук: 08.00.03. / Дмитрієва Оксана Іллієвна Харківський національний автомобільно-дорожній університет Міністерства освіти і науки України. Харків, 2020. 525 с. (дата звернення: 18.01.2024).

5. Бондар Н.М. Світовий досвід державно-приватного партнерства у транспортній галузі. URL: http: //www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=241 (дата звернення: 18.01.2024).

6. Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року. Схвалено Кабінетом Міністрів України від 30.05.2018 № 430-2018-р. URL: https//mtu.gov.ua/news/ 28581.html (дата звернення: 18.01.2024).

7. Довідник основних показників роботи регіональних філій АТ "Українська залізниця" (2005-2020 роки). Київ: Управління статистики, 2021. 44 с.

8. Малін О.Л. Аналіз розвитку державно-приватного партнерства в Україні та світі: якісні зміни та головні тренди 2020 року: Аналітичний звіт. Одеса, 2020. 31 с. URL: economics.net.ua (дата звернення: 18.01.2024).

9. Брайловський І.А. Державно-приватне партнерство: методологія, теорія, механізми розвитку: дис. д-ра екон. наук: 08.00.01. Харків, 2015. 462 с. (дата звернення: 18.01.2024).

10. Королюк Т. Європейський досвід публічно-приватного партнерства та особливості його розвитку в Україні. Фінансове забезпечення інноваційних проектів малого та середнього бізнесу: глобальні виклики та українські реалії : Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф., 7 грудня, 2016, Україна, м. Київ. С. 70- 73. URL : Режим доступу: http://ir.kneu.edu.ua/ bitstream/2010/20808/1/70-73.pdf. (дата звернення: 18.01.2024).

11. Квілінський, О., Маслов, В., & Лужна, А. (2022). Економічні особливості розвитку державно-приватного партнерства: світові тренди та вітчизняний досвід довоєнного періоду. Socio-Economic Relations in the Digital Society, 4(46), 2-14. URL : https: //doi.org/10.55643/ ser.4.46.2022.472 (дата звернення: 18.01.2024).

12. Державно-приватне партнерство (Public-Private Partnerships). URL: https://mtu.gov.ua/ content/erzhavnoprivatne-partnerstvo-publicprivate-partnerships.html

13. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 № 1560-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12#Text (дата звернення: 18.01.2024).

14. Комарницька, Г., & Кушвара, Н. (2019). Проблеми розвитку відносин держави і приватного бізнесу в Україні та шляхи їх подолання. Молодий вчений, 11 (75), 813-816. URL: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-11-75-171 (дата звернення: 18.01.2024).

15. Програма державно-приватного партнерства у дорожній галузі. URL: https://roadppp.in.ua/

16. Апаров А.М. Державно-приватне партнерство як особлива правова форма співпраці держави з приватним бізнесом. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2015. № 4. С. 27-35. (дата звернення: 18.01.2024).

17. References:

18. Zahalna suma zbytkiv infrastrukturi Ukrainy perevyshchyla $151 miliard (2023). [The total amount of damage to the infrastructure of Ukraine exceeded $151 billion]. www.ukrinform.ua/rubric-economy/3769765-zagalna-suma-zbitkiv-infrastrukturi-ukraini-perevisila- 151-milard-kse.html Retrieved from https: //www.ukrinform.ua/rubric-economy/3769765-zagalna- suma-zbitkiv-infrastrukturi-ukraini-perevisila-151-milard-kse.html [in Ukrainian].

19. Mykhalchenko, O. A. & Raicheva, L. I. (2023). Derzhavno-pryvatne partnerstvo yak

20. stratehichnyi instrument rozvytku transportnoho kompleksu Ukrainy. [Public-private partnership as a strategic tool for the development of the transport complex of Ukraine]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 46. 51-57. Retrieved from http: //www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/46_2023ua/11.pdf [in Ukrainian].

21. Drobot, I. O. & Barbir, I. M. (2019). Mekhanizm derzhavno-pryvatnoho partnerstva u sferi transportnoi infrastruktury Ukrainy [The mechanism of public-private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine;/. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efficiency of public administration. 4(1). 98-109. Retrieved from https: //journals.indexcopernicus.com/api/file/view ByFileId/959591 [in Ukrainian].

22. Dmytriieva, O.I. (2020). Derzhavne rehuliuvannia innovatsiinoho rozvytku transportnoi infrastruktury. [State regulation of innovative development of transport infrastructure]. Doctor's thesis. Kharkiv: Kharkivskyi natsionalnyi avtomobilno-dorozhnii universytet Ministerstva osvity i nauky Ukrainy [in Ukrainian].

23. Bondar, N. M. (2010). Svitovyi dosvid derzhavno-pryvatnoho partnerstva u transportnii haluzi. [The world experience of public-private partnership in the transport industry]. www.economy.nayka.com.ua Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=241 [in Ukrainian].

24. Postanova Kabineta Ministriv Ukrainy Natsionalna transportna stratehiia Ukrainy na period do 2030 roku : pryiniatyi 30 trav. 2018 roku № 430-2018-р [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine National transport strategy of Ukraine for the period until 2030 from May 30 2018, № 430-2018-р]. mtu.gov.ua/news/28581.html Retrieved from https ://mtu.gov.ua/news/28581.html [in Ukrainian].

25. Dovidnyk osnovnykh pokaznykiv roboty rehionalnykh filii AT "Ukrainska zaliznytsia" (2005-2020 roky). (2021). [Directory of the main performance indicators of regional branches of JSC "Ukrainian Railway" (2005-2020) ]. Kyiv: Upravlinnia statystyky. [in Ukrainian].

26. Malin, O.L. (2020). Analiz rozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstva v Ukraini ta sviti: yakisni zminy ta holovni trendy 2020 roku. [Analysis of the development of public-private partnership in Ukraine and the world: qualitative changes and main trends of 2020 ]. Odesa. Retrieved from economics.net.ua [in Ukrainian].

27. Brailovskyi, I. A. (2015). Derzhavno-pryvatne partnerstvo : metodolohiia, teoriia, mekhanizmy rozvytku [Public-private partnership: methodology, theory, development mechanisms]. Doctor's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

28. Koroliuk, T. (2016). Yevropeiskyi dosvid publichno-pryvatnoho partnerstva ta osoblyvosti yoho rozvytku v Ukraini. [European experience of public-private partnership and peculiarities of its development in Ukraine]. Finansove zabezpechennia innovatsiinykh proektiv maloho ta serednoho biznesu: hlobalni vyklyky ta ukrainski realii - Financial support of innovative projects of small and medium-sized businesses: global challenges and Ukrainian realities: Proceedings of the 1st International Scientific and Practical Conference (рр. 70- 73.) Kyiv. Retrieved from http://ir.kneu.edu.ua/bitstream/2010/20808/1/70-73.pdf. [in Ukrainian].

29. Kvilinskyi, O., Maslov, V., & Luzhna, A. (2022). Ekonomichni osoblyvosti rozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstva: svitovi trendy ta vitchyznianyi dosvid dovoiennoho periodu. [Economic features of the development of public-private partnership: world trends and domestic experience of the pre-war period ]. Socio-Economic Relations in the Digital Society, 4(46), 2-14. Retrieved from https: //doi.org/10.55643/ser.4.46.2022.47 [ in Ukrainian].

30. Derzhavno-pryvatne partnerstvo [ Public-Private Partnerships ]. Retrieved from: https:// mtu.gov.ua/content/erzhavnoprivatne-partnerstvo-publicprivate-partnerships.html [in Ukrainian].

31. Zakon Ukrainy Pro investytsiinu diialnist : pryiniatyi 18 Veresen 1991 roku № 1560-XII. [Law of Ukraine On Investment Activity from September 18 1991, № 1560-XII]. Retrieved from https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12#Text [in Ukrainian].

32. Komarnytska, H., & Kushvara, N. (2019). Problemy rozvytku vidnosyn derzhavy i pryvatnoho biznesu v Ukraini ta shliakhy yikh podolannia. [Problems of the development of relations between the state and private business in Ukraine and ways to overcome them]. Molodyi vchenyi - A young scientist, 11 (75), 813-816. Retrieved from https: //doi.org/10.32839/2304- 5809/2019-11-75-171 [in Ukrainian].

33. Prohrama derzhavno-pryvatnoho partnerstva u dorozhnii haluzi. (2020). [Public- private partnership program in the road industry]. Retrieved from https://roadppp.in.ua/ [in Ukrainian].

34. Aparov, A.M. (2015). Derzhavno-pryvatne partnerstvo yak osoblyva pravova forma spivpratsi derzhavy z pryvatnym biznesom. [Public-private partnership as a special legal form of state cooperation with private business ]. Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravo - Foreign trade: economy, finance, law. № 4, 27-35. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru