Становлення та розвиток публічного управління в Україні: історичний екскурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут адміністрування, державного управління та професійного розвитку, Національний університет «Львівська політехніка»,

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

Якимець Марія Миколаївна

аспірантка кафедри адміністративного

та фінансового менеджменту

м. Львів

Анотація

Надзвичайно важливим є врахування, що на шляху до побудови розвинутої правової держави, важливими факторами є дотримання верховенства права, всебічного та повного забезпечення державою прав і свобод людини та громадянина. Додержання таких факторів є неможливими без ефективного, організованого та гнучкого функціонування інституту державної служби, яким практично забезпечується виконання функцій держави. А отже, щоб сформувати загальне бачення концепцій побудови публічного адміністрування, необхідно розглянути всі процеси і зміни які відбувалися, під впливом історичних подій.

У статті проведено комплексне дослідження та систематизація різних процесів розвитку публічного управління в Україні з акцентом на важливість історичного аспекту, як інструменту для швидкого реагування на зміни сучасного суспільства. Об'єкт дослідження - історичні аспекти формування та розвитку публічного адміністрування. Сформовано та систематизовано процес проведення змін в публічному адміністрування. Структуризація у відповідності до історичних подій, дає бачення здатності адаптації процесу публічного адміністрування до впливу змін, ба більше показує на скільки ефективно вдалось спрацювати під натиском ризикових ситуацій. Історія публічного адміністрування України є надзвичайно цікавою для вивчення та динамічною. публічний управління історичний адміністрування

Ефективне функціонування публічних органів у країні напряму залежить від адаптації та діджиталізації системи публічного управління відповідно до світових тенденцій розвитку та вимог поточної ситуації. Всі процеси становлення та розвитку, як приватного сектору, так і державних структур перебуває під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, публічне управління не є винятком. Тенденції та зміни в суспільстві мають безпосередній вплив на процес публічного управління, його якість та ефективність.

Ключові слова: публічне управління, публічне адміністрування, реформування, етапи становлення, органи публічної влади, управління змінами.

Annotation

Yakymets Mariia Mykolayivna PhD-student of the Department of Administrative and Financial Management, Institute of Public Administration, Governance and Professional Development, Lviv Polytechnic National University, Lviv

FORMATION AND DEVELOPMENT OF PUBLIC ADMINISTRATION IN UKRAINE: A HISTORICAL OVERVIEW

It is extremely important to take into account that on the way to building a developed state governed by the rule of law, the rule of law and comprehensive and full provision by the State of human and civil rights and freedoms are important factors. Compliance with such factors is impossible without efficient, organized and flexible functioning of the civil service, which is responsible for the actual performance of state functions. Therefore, in order to form a general vision of the concepts of building public administration, it is necessary to consider all the processes and changes that have taken place under the influence of historical events.

The article presents a comprehensive study and systematization of various processes of public administration development in Ukraine with an emphasis on the importance of the historical aspect as a tool for rapid response to changes in modern society. Object of study - historical aspects of the formation and development of public administration. The process of changes in public administration is formed and systematized. Structuring it in accordance with historical events gives a vision of the ability to adapt the public administration process to the impact of changes, and even more so shows how effectively it was possible to work under the pressure of risk situations. The history of public administration in Ukraine is extremely interesting and dynamic.

The effective functioning of public authorities in the country directly depends on the adaptation and digitalization of the public administration system in accordance with global development trends and the requirements of the current situation. All processes of formation and development, both in the private sector and in public institutions, are influenced by internal and external factors, and public administration is no exception. Trends and changes in society have a direct impact on the process of public administration, its quality and efficiency.

Keywords: public administration, public administration, reform, stages of formation, public authorities, change management.

Постановка проблеми

Взятий планомірний курс України на практичне втілення ідеалів демократії та правової держави зумовлює надзвичайну важливість та підвищену актуальність проблем, що пов'язані з реформуванням як системи державного управління в Україні в цілому, так і змінами на нижчих ієрархічних рівнях виконавчої влади. Беручи до уваги, те що незалежною наша країна стала, відносно нещодавно, то реформування всіх процесів, зокрема і публічного управління, проходили надзвичайно динамічно, в порівнянні зі змінами в інших країнах. Реформування в своїй більшості мали на меті боротьбу з корупцією, підвищення ефективності державного апарату та наближення стандартів до міжнародних, впровадження прозорих та ефективних систем управління, впровадження інформаційних технологій та нових методів роботи, відкритість та представлення у процесах управління різних груп населення. Власне, дослідження питання, процесу становлення та розвитку публічного управління в Україні є надзвичайно актуальним через потребу сучасного, ефективного та прозорого управління для підтримки економічного розвитку, європейської інтеграції та задоволення потреб громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Не можливим є нівелювання впливу політичної політики та управління, на стабільність та економічну справність країни. В умовах повно-масштабного вторгнення функціонування публічного управління зазнає нових викликів та зумовлює необхідність, ще більшої гнучкості та моніторингу.

Проблематику становлення та розвитку публічного управління в Україні, досліджувалася у працях таких фахівців, як: В. Сиченко [2], І. Паризький [5], Р. Олексенко [13], О. Бобровська [14], O. Антонова [14], В. Воронкова [13]. та інші. Багато вчених із державного управління говорять про необхідність оновлення системи публічного управління, зокрема через реформування, проте першим етапом на шляху до змін повинен бути аналіз, зокрема аналіз попередніх змін та ефективність їх впровадження.

Метою статті є комплексне дослідження та систематизація різних процесів розвитку публічного управління в Україні з акцентом на важливість історичного аспекту, як інструменту для швидкого реагування на зміни сучасного суспільства. Об'єкт дослідження - історичні аспекти формування та розвитку публічного адміністрування Сформовано та систематизовано процес проведення змін в публічному адміністрування.

Виклад основного матеріалу

Процес становлення публічного адміністрування від початку до сьогодення в Україні був довгим та пов'язаним із численними викликами та реформами. У 1991 році Україна оголосила свою незалежність, а отже відлік процесу формування та розвитку публічного управління варто розпочинати з цього року.

Правові засади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в ті роки регулювалися Конституцією України, згідно з якою основи державної служби визначалися виключно законами України. Не дивлячись на те, що Основний Закон нашої держави не містить приписів, які б повно і всебічно регулювали державно-службові відносини, він включає значну кількість норм, які тією чи іншою мірою мають відношення до державного апарату, а відтак і до державної служби, встановлюють основи сучасної державної служби, надають можливості подальшого вдосконалення правових норм у цій сфері діяльності.

Згодом для регулювання діяльності державних органів, у 1993 році був прийнятий закон про державну службу в Україні. Закон прийнятий 15 грудня 1993 року під назвою "Про державну службу". Першочергово закон визначав загальні принципи організації та функціонування державної служби в Україні, правовий статус державних службовців, порядок їх призначення та звільнення, а також систему контрольних заходів. Проте, варто відзначити, що під впливом часу та зовнішніх і внутрішніх факторів було прийнято ряд змін і доповнень до цього закону. Можливість та правильна адаптація до змін надзвичайно важлива для вдосконалення системи державної служби та приведення її у відповідність до сучасних вимог та стандартів [1].

Стартувавши з початкового періоду, коли сформувалися перші елементи державної адміністрації, публічне управління в Україні пройшло кілька ключових етапів. На етапі становлення визначалися основні принципи та інституційні засади публічного управління, а також встановлювалися засади демократії та правової держави. Поступово утверджувалися структури влади, проводилися реформи в адміністративній системі, зокрема, децентралізація та розвиток місцевого самоврядування.

Розвиток публічного управління в Україні відзначається впровадженням сучасних методів та технологій, таких як електронне урядування та відкритий доступ до інформації. також, під впливом технологічних порушень управлінські процеси стають більш ефективними та прозорими. Наразі Україна активно проводить реформи у сфері державного управління з подолання корупції, підвищення ефективності державних служб та взаємодії з громадянами. Розширення міжнародного співробітництва із західними партнерами також впливає на формування сучасних підходів до управління в Україні [2].

Аналізуючи динаміку та основні тенденції, можна застосувати, що публічне управління в Україні є постійно еволюційним процесом, спрямованим на адаптацію до викликів сучасності та вдосконалення системи управління для забезпечення сталого розвитку країни.

Рис. 1 Історичні періоди становлення та розвитку публічного управління в Україні

Джерело: розроблено авторами на основі [3;1]

1991 - 2000 роки: Оголошення незалежності та впровадження перших реформ. Слід зазначити, що в проміжку цих років Указом Президента України (1997) була вперше створена Державна комісія з проведення адміністративної реформи, а вже наступним Указом Президента (1998) затверджені заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні, в основу яких покладено принцип функціональності системи державного управління. Загалом даний принцип згодом був впроваджений в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, інституті державної служби, адміністративному законодавстві, створенні адміністративної юстиції.

2001-2010 роки: Формування стратегії державного розвитку. Даний період характерний активним пошуком оптимальної структури та системи функціонування державного управління. Указом Президента України від

29.05.2001 р. введено в дію закон “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративних реформ в Україні” метою якого було вдосконалення системи державного управління, забезпечення ефективної діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади. Важливими в цьому документі є низка положень відносно взаємозв'язків у державній службі, та забезпечення ефективного управління. А саме взаємовідносин та їх регулювання між Адміністрацією Президента, Секретаріатом Кабінету Міністрів України та державними секретарями міністерств при виконанні покладених на них завдань. На жаль, названий нормативно-правовий акт не витримав перевірки практикою та часом. Тому деякі з його положень були скасовані. Також, було додано ряд змін з метою відкритості та прозорості діяльності державних служб та управлінських процесів.

У 2005 році в Україні спостерігалося активне декларування принципів європейської моделі управління, включаючи зростання важливості представницьких органів та місцевого самоврядування. Велика увага приділялася також ролі політичних партій та громадських організацій. Згодом виявилося, що процес реформування влади протікає неритмічно, адже відсутній чіткий єдиний стратегічний план. Помітні прояви постійної неузгодженості влади, стійка боротьба між її гілками та конфлікти між центром і регіонами. Ці фактори створюють неконсолідоване враження та визначають складні відносини в системі управління [4].

2011-2014 роки: Роки перед Революцією Гідності. Особливого значення на даному етапі розбудови держави набуває служба, як невід'ємний атрибут функціонування громадянського суспільства та правової соціальної держави. Значні реформування того часу знайшло вираження в Законі України «Про державну службу» 2011 р. Перш за все, варте уваги визначення поняття «державна служба», яке прописане в ст. 1 Закону України «Про державну службу» (2011 року). Визначення поняття певною мірою концептуально відрізняється від визначення аналогічного поняття, але в першочерговій формі Закону України «Про державну службу» (1993 року). Пояснення поняття відрізняється теоретико-методологічним підходом до самого поняття «служба».

У 2011 році в законодавстві впроваджено підхід, що базувався на оцінці компетентностей для визначення здатності державних службовців виконувати обов'язки, визначені у відповідних посадових інструкціях. На законодавчому рівні закріплено такі нові поняття: «профіль професійної компетентності посади державної служби» (комплексна характеристика посади державної служби) та «рівень професійної компетентності особи» (характеристика особи, з визначенням вмінь і навичок) [5].

У 2011 році Закон встановив уніфіковані процедури для вступу на державну службу незалежно від статусу органу та посади, за винятком особливостей, що стосуються призначення на посади державних службовців групи І. В Законі від 2011 року були удосконалені механізми проведення відкритих, прозорих та об'єктивних конкурсів, і це досягалося деталізацією та регулюванням цих питань на рівні законодавства. Зокрема, відзначалася якісна зміна у підході до проведення конкурсів за допомогою впровадження іспитів (тестування) та співбесід.

Одним із інноваційних аспектів Закону 2011 року є зовсім новий підхід до класифікації посад державної служби. Якщо всі попередні положення цього Закону оцінювалися як досягнення, то щодо нової класифікації посад можна відзначити відсутність однозначно позитивного сприйняття. Основним завданням при визначенні нової класифікації посад була зміна принципу класифікації: від рівня державного органу, як це було визначено Законом 1993 року, до характеру та обсягу посадових обов'язків, як це передбачено Законом 2011 року. Таку зміну, безперечно, варто підтримати та погодитися з нею. Водночас сама класифікація посад на групи, які у свою чергу класифікуються на підгрупи, для сприйняття є досить громіздкою й складною. Як свідчить міжнародний досвід, однією з вимог класифікації посад у публічній службі є її простота, доступність і зрозумілість.

До нових положень які мають місце в Законі 2011 р. слід віднести вимогу політичної неупередженості, яка є лаконічною та відповідає політико-правовим тогочасним реаліям України. У Законі 2011 року вперше визначено основи та порядок захисту права на доступ до державної служби та прав державного службовця. Ця норма спрямована на встановлення ефективного законодавчо-процедурного механізму для забезпечення реалізації конституційного права на державну службу [6].

В той період виділяли декілька проблемних напрямів, які вимагали реформування. Одним з важливих було недостатнє розмежування законодавства про державну службу та трудового законодавства, простежувалось дублювання їх норм. Продовженням попереднього є невирішеність проблеми в сфері професіоналізму державної служби внаслідок відсутності чіткості та об'єктивності при здійсненні призначень, зокрема чітких вимог до посад вищого рівня влади, невизначеність норм щодо віднесення до посад державної служби окремих посад політичного типу, право на партійність, недобросовісне використання винятків щодо конкурсного відбору, встановлення надбавки у розмірі до 100% посадового окладу окремим групам посад.

2014 рік: Революція Гідності та реформація уряду. Цей історичний період був переломним для країни і відповідно для системи державної служби загалом. Ситуація вимагала комплексного реформування і загальну державну децентралізацію, швидку реакцію та адаптивність до цих реформ. На жаль, у 2013 році в Україні відбулася певна консервація реальних реформ, які заміщалися розмитими гаслами, проектами, кампаніями з обговорення тощо, що й призвело до революційного вибуху.

Після Революції Гідності в Україні виникли численні зміни в політичному, соціальному та законодавчому середовищі. Протягом року було внесено певні зміни до законів, включаючи ті, які регулюють державну службу. Ці зміни стосувалися багатьох аспектів, таких як прозорість, антикорупційні заходи, реформа державного управління та інші [7].

Ось кілька ключових напрямків змін, які сталися в законодавстві про державну службу після Революції Гідності:

Рис. 2 Ключові напрямки змін, які сталися в законодавстві про державну службу після Революції Гідності

Джерело: розроблено авторами на основі [8;4;7]

Також, цього ж року взято курс на процес децентралізації з прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та Законів України «Про співробітництво територіальних громад». Загалом держслужбовці визначають такі основні актуальні проблеми на шляху до реформування того періоду з опитувань тодішніх державних службовців:

1. Загальний тиск державної системи на службовців, та недовіра збоку громадськості.

2. Відірваність державної служби від громади.

3. Відсутність запиту на ініціативи та новації.

4. Відсутність кваліфікованих кадрів і визначення та протидії плинності кадрів [9].

2015-2020 роки: Широкомасштабні реформи. Характерним для цього періоду є перш за все, планомірне продовження процесу децентралізації прийняттям закону «Про добровільне об'єднання територіальних громад» та змін до Бюджетного і Податкового кодексів - щодо фінансової децентралізації.

Тогочасним пріоритетом було створення реальних передумов для вступу України до Європейського Союзу і важливою передумовою було саме наближення державної служби до загальноприйнятих її засад для країн членів ЄС. Першочерговим було завдання побудувати власну модель державної служби, яка виправдає і задовольнить сподівання і потреби суспільства. Саме тому, приділялася доступності та якості надання публічних та адміністративних послуг.

Довгоочікуваним кроком, для ефективного функціонування інституту державної служби стало прийняття Закону України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу», який визначив принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, метою якої є функціонування в інтересах держави і суспільства [10].

Даний закон містив багато позитивного, зокрема змінив погляди на призначення державної служби. За цією редакцією державна служба має репрезентуватися не як виключно допоміжний інститут держави щодо функціонування його органів, а як інструмент забезпечення реалізації прав і свобод людини у тому числі, інтересів суспільства. Розглянемо ще декілька змін які відбулися (рис. 1.2).

Рис. 3 Прийняття Закону України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу»: ключові зміни Джерело: розроблено авторами на основі [11; 7;9;10]

Отже, не дивно, що при впровадженні плану подальших реформ виникало питання про фундаментальні зміни в законодавчому забезпеченні, яке залишалось практично не змінним з 1992 року. Це включає розробку та прийняття абсолютно нового Закону "Про державну службу" замість попереднього підходу, який полягав у внесенні поверхневих технічних або юридичних змін. Актуальність нового закону є очевидною проте, потрібно враховувати, що він також потребуватиме постійних удосконалень з метою відповідності вимогам суспільства.

2021 - сучасні роки: Сучасність, стратегія та напрям розвитку державного сектору. Починаючи з 2021 року Україна продовжує реформування системи місцевого самоврядування та децентралізації влади. Продовжується також і боротьба з корупцією та підвищення прозорості:

Україна активно веде боротьбу з корупцією, зокрема через створення Національного комітету з питань запобігання корупції (НАЗК) та інших антикорупційних інституцій. Зростає роль електронного урядування та відкритих даних у підвищеній прозорості та обліку владних рішень [12].

Рис. 4 Становлення сьогоденного етапу «Сучасність, стратегія та напрям розвитку державного сектору»

Джерело: розроблено авторами на основі [13;14;1]

З початком повномасштабного вторгнення, система державного управління стикнулася зі значними змінами та ризиками. Серед основних проблем можна виокремити:

- швидкий темп впровадження цифровізації;

- не достатній професіоналізм державних службовців та гостра необхідність підвищення кваліфікації в частині цифровізації публічного управління;

- не достатній розвиток концепції соціальної відповідальності та формування клієнторієнтованої організаційної культури;

- необхідність вправного ситуативного управління в умовах невизначеності та надзвичайних ситуацій;

- вирішення питання запобігання та протидії корупції;

- неудосконалена кадрова політика;

- необхідність розробки стратегії антикризового управління;

- недостатньо сформована інформаційна культура серед населення, державних службовців.

Також, важливим є розроблений так би мовити, орієнтир стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки. Стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки, які є векторами подальшого удосконалення національного конституційного законодавства. Очікуваними результатами проведення реформи державного управління до 2025 року є:

• розвиток сервісу надання послуг високої якості та формування зручної адміністративної процедури для громадян і бізнесу;

• формування системи професійної та політично нейтральної публічної служби, орієнтованої на захист інтересів громадян;

• розбудова ефективних і підзвітних громадянам державних інституцій, які формують державну політику та успішно її реалізують для сталого розвитку держави [15].

Висновки

Проведений історичний екскурс підтверджує відсутність сталості та стабільності проведення реформ в Україні. Більш того, алгоритм реформ не завжди є незрозумілий не лише для громадськості, а й для виконавців. Впровадження у практику політичної діяльності нового, як технологій, так і термінології є об'єктивним процесом. А отже, подальше удосконалення системи публічного управління в Україні має відбуватися шляхом поетапного завершення адміністративної та адміністративно-територіальної реформ, впровадження електронного урядування в діяльність органів публічної адміністрації та завершення конституційної реформи в частині децентралізації влади. Також важливим є реформування системи публічного управління, враховуючи комплексний досвід функціонування систем управління в інших країнах.

Сучасні публічні управлінські практики повинні використовувати новітні концепції та управлінські стратегії, а також враховувати цивілізаційні тенденції розвитку суспільства. Важливо акцентувати увагу на пошуку адекватної концептуальної парадигми, яка зможе описати нові виклики та забезпечити ефективні рішення. Загалом, публічне управління в Україні поступово модернізується та вдосконалюється, але постійно змінне середовище залишаються, і необхідно продовжувати реформи для покращення системи управління, з метою сприяння подальшому сталому розвитку країни.

Важливо відзначити, що виокремлення періодів, та опис ключових елементів, є не достатньою. Розвиток публічного адміністрування в Україні є неперервним та динамічним процесом, саме тому потребує постійного моніторингу та адаптації.

Література

1. Про державну службу: Закон України від 17.07.2011 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 10.10.2023).

2. Сиченко В. В., Мареніченко В. В. Державне управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів. Публічне управління та регіональний розвиток. 2019. № 4. С. 441-463. URL: http://dspace.dsau.dp.ua/jspui/handle/123456789/3243 (дата звернення: .

3. Паризький І. В. Державне управління інноваційно-технологічним розвитком економіки України: монографія. Нац. акад. управління. Київ, Наш Формат, 2017. 344 с.

4. Дикий А.П., Наумчук К.М., Тростенюк Т.М. Аналіз сучасних загроз інформаційній безпеці держави. Економічний простір. 2021. Вип. 176. С. 155-158. URL: http://www.prostir. pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/10444.Загурська-5. (дата звернення: 11.10.2023).

5. Антонюк В.Ф. Сучасні тенденції децентралізації державної влади та їх реалізація в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. No 2. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=139(дата звернення: 21.09.2023).

6. Свірко С.В., Барановська Т.В. Бюджетна безпека як об'єкт державного управління. Публічне управління та інновації: міжнародний форум (м. Львів, 20-21 травня 2021 р.). Львів: Растр 7, 2021. С. 52-56. URL: http://195.34.206.236/bitstream/123456789/2732/ 1/2021.pdf#page=52(дата звернення: 11.10.2023).

7. Кучменко В., Шляхов М. Огляд особливостей сучасного розвитку публічного управління в Україні. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування». 4 (2023). С. 104 - 109.

8. Іншин М. І. Механізм правового регулювання державної служби. Форум права. 2009. № 3. С. 297-301. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09imirdc.pdf (дата звернення: 11.10.2023).

9. Шапран О. Ю. Перспективи розвитку державної служби в Україні у контексті запровадження нового законодавства про державну службу. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 2014, 3: 99-109.

10. Про державну службу: Закон України: від 10.12.2015 № 889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43.

11. Макарова І., Пігарєв Ю. Сметаніна Л. Цифровізація публічного управління на регіональному та міському рівнях. Актуальні проблеми державного управління. 2021. № 83. С. 86 - 91. DOI: https://doi.org/10.35432/1993-8330appa2832021237255

12. Стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/reforms/pars-2022-2025-ukr.pdf(дата звернення: .

13. Олексенко Р.І., Воронкова В. Г. Інституціональне забезпечення системи публічної влади в історичному і системному контексті розвитку публічного управління та адміністрування. Вісник Національного університету цивільного захисту України: зб. наук. пр. (Серія "Державне управління”), 2020. Вип. 2 (13).С. 89-104. URI: http://elar.tsatu.edu.ua/handle/ 123456789/12509(дата звернення: 18.10.2023).

14. Бобровська О. Ю., Антонова О. В. Практично орієнтована парадигма державного управління в процесах соціально-економічного розвитку України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 3. URI: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/ 5986(дата звернення: 02.12.2023).

15. Бігняк П. І., Михальчук В. М. Реформування державного управління: цифровізація. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 15. С. 107-113. DOI: 10.32702/2306-6814.2021.15.107

References

1. Pro derzhavnu sluzhbu. [On civil service]. Zakon Ukrainy vid 17.07.2011 r. URL: http://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian].

2. Sychenko, V. V., Marenichenko, V. V. (2019). Derzhavne upravlinnia rehionalnym rozvytkom na zasadakh yevropeiskykh standartiv. [Public administration of regional development based on European standards]. Publichne upravlinnia ta rehionalnyi rozvytok, No. 4. P. 441-463. available at: http://dspace.dsau.dp.ua/jspui/handle/123456789/3243 [in Ukrainian].

3. Paryzkyi, I. V. (2017). Derzhavne upravlinnia innovatsiino-tekhnolohichnym rozvytkom ekonomiky Ukrainy. [State management of innovation and technological development of the Ukrainian economy]. State management of innovation and technological development of the Ukrainian economy Monohrafiia. Nats. akad. upravlinnia. Kyiv, Nash Format, 344 p. [in Ukrainian].

4. Dykyi, A.P., Naumchuk, K.M., Trosteniuk, T.M. (2021). Analiz suchasnykh zahroz informatsiinii bezpetsi derzhavy. [Analysis of Modern Threats to the Information Security of the State]. Ekonomichnyiprostir, No. 176. P. 155-158. available at: http://www.prostir.pdaba.dp.ua/ index.php/journal/article/view/10444.Zahurska-5. [in Ukrainian].

5. Antoniuk, V.F. (2019). Suchasni tendentsii detsentralizatsii derzhavnoi vlady ta yikh realizatsiia v Ukraini. [Current trends in decentralization of state power and their implementation in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok, No 2. available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=139[in Ukrainian].

6. Svirko, S.V., Baranovska, T.V. (2021). Biudzhetna bezpeka yak obiekt derzhavnoho upravlinnia. [Baranovska T.V. Budget security as an object of public administration]. Publichne upravlinnia ta innovatsii: mizhnarodnyi forum (m. Lviv, 20-21 travnia 2021 r.). Lviv: Rastr 7, P. 52-56. available at: http://195.34.206.236/bitstream/123456789/2732/1/2021.pdf#page=52[in Ukrainian].

7. Kuchmenko, V., Shliakhov, M. (2023). Ohliad osoblyvostei suchasnoho rozvytku publichnoho upravlinnia v Ukraini. [Overview of the peculiarities of modern development of public administration in Ukraine]. Naukovyi visnyk Vinnytskoi akademii bezperervnoi osvity. Seriia «Ekolohiia. Publichne upravlinnia ta administruvannia», No. 4. P. 104 - 109. [in Ukrainian].

8. Inshyn, M. I. (2009). Mekhanizm pravovoho rehuliuvannia derzhavnoi sluzhby. [Mechanism of legal regulation of civil service]. Forumprava. No. 3. P. 297-301. available at: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09imirdc.pdftin Ukrainian].

9. Shapran, O. Yu. (2014). Perspektyvy rozvytku derzhavnoi sluzhby v Ukraini u konteksti zaprovadzhennia novoho zakonodavstva pro derzhavnu sluzhbu. [Prospects for the Development of the Civil Service in Ukraine in the Context of the Introduction of New Civil Service Legislation]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, No.3. P. 99 - 109. [in Ukrainian].

10. Pro derzhavnu sluzhbu. [On civil service]. (2016). Zakon Ukrainy: vid 10.12.2015 № 889-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, No.4. St. 43. [in Ukrainian].

11. Makarova, I., Pihariev, Yu. Smetanina, L. (2021). Tsyfrovizatsiia publichnoho upravlinnia na rehionalnomu ta miskomu rivniakh. [Digitalization of public administration at the regional and city levels]. Aktualniproblemy derzhavnoho upravlinnia, No. 83. P. 86 - 91. DOI: https://doi.org/10.35432/1993-8330appa2832021237255[in Ukrainian].

12. Stratehiia reformuvannia derzhavnoho upravlinnia Ukrainy na 2022-2025 roky. [Strategy for reforming Ukraine's state administration for 2022-2025]. available at: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/reforms/pars-2022-2025-ukr.pdf[in Ukrainian].

13. Oleksenko, R.I., Voronkova, V. H. (2020). Instytutsionalne zabezpechennia systemy publichnoi vlady v istorychnomu i systemnomu konteksti rozvytku publichnoho upravlinnia ta administruvannia. [Institutional support of the public authority system in the historical and systemic context of the development of public management and administration]. Visnyk Natsionalnoho universytetu tsyvilnoho zakhystu Ukrainy: zb. nauk. pr. (Seriia "Derzhavne upravlinnia"), No. 2 (13). P. 89 - 104. available at: http://elar.tsatu.edu.ua/handle/123456789/ 12509[in Ukrainian].

14. Bobrovska, O. Yu., Antonova, O. V. (2020). Praktychno oriientovana paradyhma derzhavnoho upravlinnia v protsesakh sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy. [Practice-oriented paradigm of public administration in the processes of socio-economic development of Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok, No. 3. available at: http://biblio.umsf.dp.ua/ j spui/handl e/123456789/5986[in Ukraini an].

15. Bihniak, P. I., Mykhalchuk, V. M. (2021). Reformuvannia derzhavnoho upravlinnia: tsyfrovizatsiia. [Public administration reform: digitalization]. Investytsii: praktyka ta dosvid, No. 15. P. 107-113. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2021.15.107pn Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru