Запобігання посяганням на інформаційну безпеку держави в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

ЗАПОБІГАННЯ ПОСЯГАННЯМ НА ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Сопілко І.М.

Вступ

Інформаційною безпекою України вважається передбачений Конституцією захист політичних, державних, громадських інтересів країни, загальнолюдських і національних цінностей [1]. Вона охоплює, по-перше, дотримання вимог чинного законодавства щодо неприпустимості зловживань свободою засобів масової інформації (далі - ЗМІ), недопущення закликів до насильницької зміни конституційного ладу і захоплення влади, порушення територіальної цілісності держави, пропаганди війни, насилля, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягань на права і свободи людини, суспільства; по-друге, запобігання розміщенню відомостей, що становлять державну таємницю, чи відомостей з обмеженим доступом на відкритих ресурсах; по-третє, захист інформаційних ресурсів - інформації з усіх напрямів життєдіяльності суспільства, організованої у формі документів (бібліотек, архівів, фондів, банків даних), а також інших формах організації інформації; по-четверте, усунення інформаційних загроз - сукупності факторів, що створюють небезпеку порушення конституційних прав і свобод особистості, державної таємниці; по-п'яте, збереження важливої для суспільства інформації від несанкціонованого поширення (витоку, викрадення, копіювання), втрати, спотворення, підробки, знищення, модифікації, копіювання, блокування інформації та інших форм незаконного втручання в інформаційні ресурси.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на великий обсяг елементів, що складають систему інформаційної безпеки, науковці пропонують різні форми структурування цих елементів. Так, наприклад, В. Овсянніков, С. Дехтяр, С. Паламарчук, Ю. Черниш та О. Шемендюк у залежності від виду загроз інформаційну безпеку розглядають як забезпечення стану захищеності таких підструктур:

- особистості, суспільства, держави від впливу неякісної інформації;

- інформації та інформаційних ресурсів організації від неправомірного впливу сторонніх осіб;

- інформаційних прав і свобод людини і громадянина [2, с. 188].

Крім того, вищевказані науковці звертають увагу, що інформаційна безпека особистості характеризується як стан захищеності особистості, різноманітних соціальних груп та об'єднань людей від впливів, здатних проти їхньої волі та бажання змінювати психічні стани і психологічні характеристики людини, модифікувати її поведінку та обмежувати свободу вибору. Інформаційна безпека держави (суспільства) характеризується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи та ін.) відносно небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, що уражають державні інтереси та ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи. Інформаційна безпека організації - це цілеспрямована діяльність її органів та посадових осіб з використанням дозволених сил і засобів по досягненню стану захищеності інформаційного середовища організації, що забезпечує її нормальне функціонування і динамічний розвиток [2, с. 189].

Три рівня забезпечення інформаційної безпеки виділяє А. Кузьменко: це, по-перше, рівень особи (формування раціонального, критичного мислення на основі принципів свободи вибору); по-друге, суспільний рівень (формування якісного інформаційно-аналітичного простору, плюралізм, багатоканальність отримання інформації, незалежні потужні ЗМІ, які належать вітчизняним власникам); по-третє, державний рівень (інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державних органів, інформаційне забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики на міждержавному рівні, система захисту інформації з обмеженим доступом, протидія правопорушенням в інформаційній сфері, комп'ютерним злочинам) [3, с. 318]. Таким чином, поняття інформаційної безпеки охоплює широке коло елементів, які захищають різні сфери інформаційного простору. При цьому навряд чи актуально вести мову про наявність чи відсутність інформаційної безпеки як сталого, статичного феномену, адже ми живемо в динамічному просторі і щодня виникають як нові загрози інформаційній безпеці, так і нові способи усунення таких загроз. Також, не менш важливою ознакою інформаційної безпеки країни є її тісний зв'язок зі світовою інформаційною безпекою, адже для більшості інформаційних загроз не існує державних кордонів.

Останніми роками забезпечення охорони інформаційної безпеки у світі вийшло на новий рівень. Насамперед, цьому сприяло широке розповсюдження пандемії коронавірусної хвороби (ЄОУШ-19). Слушно зауважує з цього приводу В. Батиргареєва, яка вважає, що на характер і способи захисту прав людини в інформаційному просторі у цей час накладає відбиток ситуація пандемії, що викликала введення режиму карантинних заходів. Найбільш істотних обмежень у світі та в Україні зазнали насамперед права громадян на свободу пересування, освіту та мирні зібрання. Сьогодні навіть складно уявити таку сферу життєдіяльності суспільства, яка була б абсолютно захищена від ризиків інформаційного характеру. Проте, виходячи з буквального, або вузького, тлумачення інформаційного простору, взятого в аспекті функціонування мережі інформаційних комунікацій, слід відзначити, що трьома головними загрозами для людини, які здатний генерувати, поширювати та підживлювати інформаційний простір в умовах карантину, є фейки, правопорушення та стигматизація, умовою існування яких є рух відповідної інформації за допомогою засобів та інструментів цього простору. Якщо перелічені небезпеки, на які може наразитися людина в інформаційному просторі під час здійснення карантинних заходів, представити у вигляді умовної піраміди, то у підґрунті цієї піраміди знаходяться випадки генерування й поширення неправдивої інформації (найчастіше йдеться про так звані фейки, або фейкові новини). Інформація подібного роду може зачіпати інтереси максимально невизначеного кола споживачів, а тому порушення права на отримання правдивої інформації носитиме масовий характер. Рух фейків не обмежують ані державні кордони, ані соціально-економічні та політичні формули буття, ані релігійні системи. У свою чергу, середину такої піраміди складають випадки стигматизації певних суб'єктів. При цьому обсяги прояву стигматизації інколи виявляються вражаючими, оскільки піддаватися стигмі можуть цілі народи, країни, континенти. Нарешті, на вершині “карантинної” піраміди небезпек знаходяться правопорушення, за якими завжди стоять конкретні особи. Отже, першим блоком небезпек, здатних порушити права і свободи в інформаційному сегменті буття і тим самим створити стан небезпеки для людини, є недостовірна інформація, поширення якої сьогодні називають не інакше, ніж “мережева чума”[4, с. 123]. В цілому погоджуючись із запропонованою моделлю піраміди інформаційних небезпек варто звернути увагу на те, що в умовах воєнної агресії в нашій країні інформаційні небезпеки не тільки не зникли, але й зросли, поширилися кількісно та якісно. Ворог підступно знищує споруди та комунікації, а також намагається вести боротьбу в інформаційному просторі, постійно розповсюджуючи фейкові новини та виправдовуючи власні злочинні дії. Крім того, часто такі новини представляються як інформація з міжнародних відомих джерел, що придає правдоподібності вигаданим фактам.

Так, наприклад, після російського ракетного обстрілу краматорського вокзалу, який забрав багато життів, було багаторазово поширено відео, видане за продукт міжнародної компанії BBC. Поширення відео відбувалося здебільшого з проросійських облікових записів. У ньому були зображені трупи в Краматорську та у тексті стверджувалося, що ракету випустили українські війська по власному народу. Корпорація BBC негайно виступила зі спростуванням та назвало відео “фейком”. Продюсер BBC Джо Інвуд, який висвітлював ракетний обстріл Краматорська для BBC, підтвердив, що відео з логотипом BBC є фальшивим. Він висловив занепокоєння, що такий випадок може стати не останнім. Відеоролик, який на перший погляд міг видатися справжнім, швидко розійшовся у мережі: фактчекери німецької медіакомпанії BR знайшли посилання на нього німецькою, англійською, італійською, іспанською, каталонською, хінді та французькою мовами. Тому експерт з кібервійни Сандро Гайкен назвав це “координованою, але поспішною операцією” з дезінформації. Експерт з цифрової експертизи та роботи з відкритими джерелами аналітичного центру Atlantic Council Роман Осадчук дав конкретнішу оцінку: “У випадку з Краматорськом це було не просто фейкове відео, це була лише маленька частина цілої кампанії, метою якої було переконати, що українці бомблять свій народ, що є абсурдним”. Крім відео було поширено також численні повідомлення на цю тему в месенджері Telegram та на інших платформах[5]. За цей час відеоролик продовжує розповсюджуватися в мережі та багато іноземців сприймають наведену інформацію як офіційну, адже вважають ВВС авторитетною компанією. Саме тому протидія розповсюдженню неправдивої інформації сьогодні є важливим завданням, що стоїть перед кожною країною.

З цього приводу А. Марущак додає, що проблеми науково-теоретичного обґрунтування доцільності правового регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу інформаційної безпеки особи, суспільства, держави, мають не лише актуальність, а й практичне значення. Адже регулювання відносин щодо поширення інформації у мережі Інтернет може відбуватися як за участю держави (як у Китаї), так і без правового впливу. Однак рівень захищеності інформаційних інтересів держави, а у багатьох випадках - суспільства і особи, може бути різним залежно від наявності (відсутності) правового регулювання[6, с. 20]. Дуже важливим в цьому аспекті є забезпечення гарантій безпеки людини, адже її життя та здоров'я є найвищою суспільною цінністю. Сьогодні ми спостерігаємо важливість забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства і громадянина у зв'язку з воєнною агресією з боку Російської Федерації. Адже ми бачимо, що війна відбувається не лише на лінії фронту: агресор намагається здолати нас і за допомогою інформаційних каналів. Постійно мережею Інтернет ширяться неправдиві відомості з метою компрометування українських військових, розповсюджуються фейкові новини про захоплення українських територій тощо. Варто додати, що такі неправдиві відомості оперативно спростовуються вітчизняними офіційними джерелами інформації.

Інформаційна безпека держави завжди була важливим елементом національної безпеки країни. Але з 24 лютого 2022 р., коли Російська Федерація розпочала воєнні дії на всій території України та Президентом України було запроваджено воєнний стан, важливість забезпечення інформаційної безпеки перейшла на інший рівень. Адже країна-агресор веде боротьбу не тільки на лінії фронту. Дуже важливо, щоб вітчизняне суспільство мало доступ до правдивої інформації та не піддавалося на інформаційні атаки противника. В цей час інформаційна безпека є однією з найбільш уразливих. Цю тезу підтверджує, зокрема, той факт, що на фоні загального зниження показників злочинності, яке спостерігалося після введення воєнного стану в країні, кіберзлочинність в Україні стабільно зростає. В умовах війни кіберзлочинець стає бойовою одиницею, а його основні інструменти - кібератаки та злами. Крім того, під час воєнного стану атаки можливі не лише з боку ворога, який використовує інформаційний простір для завдання шкоди обороноздатності України, а й з боку тих, хто вирішив скористатися ситуацією, коли правоохоронні органи перевантажені, та поживитися коштами наших громадян. В наш час війна в інформаційному просторі може завдати не меншої шкоди, аніж війна на полі бою. Розуміючи це, у перший місяць війни вітчизняний парламент оперативно оптимізував кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, удосконаливши підстави та процесуальні механізми притягнення до кримінальної відповідальності кіберзлочинців. Сфера кіберпростору і раніше потребувала посиленого захисту та змін. Відкрите вторгнення Російської Федерації стимулювало вдосконалення чинного законодавства та гарантій безпеки у сучасному інформаційному середовищі [7]. Безумовно, забезпечення інформаційної безпеки в умовах воєнного стану відрізняється від такого в мирний час. загроза інформаційний безпека правовий

Запобіжна діяльність та заходи запобігання правопорушенням традиційно вважаються сферою дослідження кримінологічної науки. Кримінологічні засоби у протидії загрозам інформаційній безпеці застосовуються досить часто. Ефективна боротьба з інформаційними загрозами можлива тільки на основі застосування превентивних методів. Запобігання загрозам інформаційній безпеці має полягати у виявленні, усуненні, нейтралізації, локалізації і мінімізації дії тих чинників і причин, які або породжують інформаційну небезпеку, або їй сприяють. Важливим також є поглиблення наукових досліджень з цієї проблематики з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світової спільноти, із залученням до цього фахівців різних галузей знань: юристів, економістів, політологів, психологів, філософів, медиків та ін. Існує необхідність вироблення ретельно регламентованого порядку висвітлення в ЗМІ ситуацій, пов'язаних з посяганнями на інформаційну безпеку. Перспективними є подальші наукові дослідження щодо розробки нових методів і механізмів боротьби з посяганнями на інформаційну безпеку, а також поглиблене з'ясування й усунення причин цього небезпечного явища [8, с. 67].

Говорячи про запобігання посяганням на інформаційну безпеку держави в умовах воєнного стану, варто звернути увагу на моделювання інформаційної безпеки, тобто застосування принципу створення моделі безпеки. З цього приводу найбільш доречним видається дослідження так званої моделі (концепції) кримінологічної безпеки. Ідея такої концепції полягає в тому, що у суспільстві буде забезпечено безпеку за допомогою кримінологічних засобів. Знову-таки, на перший план виходить запобіжна, або профілактична робота. Набагато ефективніше запобігти, виявити зародки загрози, причини її виникнення. Після цього знищити негативний вплив вказаних причин та унеможливити реалізацію загрози. Те ж саме стосується загроз інформаційній безпеці.

Один з дослідників моделі кримінологічної безпеки С. Мозоль зауважує, що така модель повинна включати в себе, насамперед, характеристику глобальних і внутрішніх кримінальних загроз безпеці країни як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку для життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави; критерії і параметри, що характеризують національні інтереси в області безпеки; питання формування повноцінної державної політики у даній сфері, включаючи інституційні перетворення та створення необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив факторів, які підривають стійкість системи безпеки [9, с. 104]. Як бачимо, якщо застосувати концепцію створення моделі безпеки для забезпечення охорони інформаційної безпеки, то, в першу чергу потрібно підкреслити загальнодержавний рівень її забезпечення. Тобто, модель інформаційної безпеки держави може бути представлена у вигляді окремої концепції чи стратегії, на кшталт існуючої Стратегії інформаційної безпеки України [10]. Вказана Стратегія була прийнята в жовтні 2021 р. та, на жаль, не відображає і об'єктивно не може відображати ефективних напрямків забезпечення протидії посяганням на інформаційну безпеку саме в умовах воєнного часу.

Отже, певна модель інформаційної безпеки служить основою для розробки комплексних цільових програм по забезпеченню безпеки загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів. Якщо говорити про систему заходів забезпечення безпеки, то її слід розглядати на трьох рівнях:

1) інформаційно-аналітичні заходи, включаючи моніторинг за станом інформації щодо вразливості життєво важливих інтересів і протидії загрозам, а також вироблення поточних і прогностичних оцінок розвитку ситуації у цій сфері з розробкою пропозицій щодо її стабілізації;

2) заходи регулятивного впливу, які передбачають локалізацію і нейтралізацію загроз безпеці країни;

3) заходи прямої протидії, здійснювані стосовно носіїв загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави у сфері безпеки. При цьому мова повинна йти не просто про якусь суму заходів, а про вироблення певної технології, що об'єднує воєдино діяльність представників різних структур і передбачає комплексне планування заходів, спрямованих на забезпечення безпеки [9, с. 104].

Варто підкреслити, що вищезгадана Стратегія інформаційної безпеки України також містить деякі елементи такої моделі. Наприклад, в Стратегії містяться інформація про те, що інформаційна політика Російської Федерації - це загроза не лише для України, але й для інших демократичних держав. Спеціальні інформаційні операції Російської Федерації спрямовуються на ключові демократичні інституції (зокрема, виборчі), а спеціальні служби держави-агресора намагаються посилити внутрішні протиріччя в Україні та інших демократичних державах. Застосовані Російською Федерацією технології гібридної війни проти України, у тому числі моделі і механізми інформаційного втручання, поширюються на інші держави, швидко адаптуючись до локальних контекстів та регуляторних політик. Обмежувальні заходи (санкції) та ефективний механізм моніторингу і відповідальності за їх порушення є одним із дієвих механізмів відповіді на дезінформаційну активність Російської Федерації як державиагресора [10]. Однак, варто звернути увагу на те, що з початком воєнної агресії Російської Федерації на всій території нашої країни значно збільшився обсяг інформаційних загроз, а це, в свою чергу, викликає необхідність застосування інших заходів протидії цим загрозам.

Представлена модель інформаційної безпеки України та системи її забезпечення дозволяє констатувати, що сьогодні в умовах воєнного стану в нашій країні вкрай необхідним є вироблення адекватної сучасним реаліям концепції, в якій за допомогою системного підходу будуть враховані саме ті інформаційні ризики, які виникають у зв'язку з воєнною агресією. Говорячи про забезпечення інформаційної безпеки варто також сказати про те, що однією з умов формування інформаційного суспільства є розгортання єдиного інформаційного простору. Для нашої країни, особливо в умовах збройної агресії та воєнного стану, це є дуже актуальним. Адже важливо, щоб суспільство було захищене від зовнішніх загроз, від посягань на інформаційну безпеку в тому числі.

Будь-яка запобіжна діяльність щодо правопорушень пов'язана з протидією злочинності. Протидія злочинності - це особливий інтегрований, багаторівневий об'єкт соціального управління, що являє собою різноманітну за формами діяльність відповідних суб'єктів (державних і недержавних органів та установ, громадських формувань та окремих громадян), які взаємодіють у вигляді системи різнорідних заходів, спрямованих на пошук шляхів, засобів та інших можливостей ефективного впливу на злочинність із метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності на всіх рівнях, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня. Кримінологічне забезпечення слід розглядати як створення умов, в результаті яких має настати сприятлива для діяльності суб'єктів протидії злочинності ситуація. Воно являє собою допоміжну діяльність у вигляді створення сприятливих умов для здійснення відповідними суб'єктами (державними, недержавними органами й установами, громадськими формуваннями й окремими громадянами) впливу на злочинність із метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня [11, с. 120]. Зважаючи на це, забезпечення інформаційної безпеки буде одночасно виконувати окремі функції із протидії окремим видам злочинності (зокрема, кіберзлочинності).

Інформаційна безпека є, як важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки, так і невід'ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Інформаційні простір, інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура та технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного й культурного розвитку. Тому розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий за умови забезпечення інформаційної безпеки. Для сучасного етапу генезису суспільства характерне постійне зростання впливу інформаційної сфери, до складу якої входять: інформація, інформаційні зв'язки та інформаційні системи, об'єкти, які займаються підготовкою, зберіганням, поширенням і використанням інформації, а також система регулювання інформаційних відносин. Національна безпека держави має стійку залежність від інформаційної безпеки, яка постійно зростає із розвитком інформаційних технологій [12, с. 6]. В сучасних умовах головний вектор забезпечення інформаційної безпеки повинен бути спрямований на усунення тих загроз, які пов'язані з воєнною агресією, адже ворог наносить удари і в інформаційному просторі також.

Висновки

Важливими ознаками інформаційної безпеки, з огляду на пошук шляхів запобігання посягань на неї, варто вважати її динамічність та необмеженість фізичними кордонами. Динамічність проявляється у постійній зміні, відсутності статичного стану, адже кожної миті можуть виникати нові види інформаційних загроз і з розвитком інформаційних технологій виникають нові види правопорушень в сфері інформаційної безпеки. Також інформаційним загрозам, як правило, не стають на заваді територіальні межі - варто тільки згадати, що більшість кібератак надходять з-за кордону.

На жаль, в умовах воєнної агресії проти України загрози інформаційній безпеці суттєво зросли. Ворог підступно веде боротьбу в інформаційному просторі, постійно розповсюджуючи фейкові новини та виправдовуючи власні злочинні дії. Так, наша держава захищається не тільки на лінії зіткнення від ворожих снарядів, але й від інформаційних загроз, що розповсюджуються різними каналами.

Запобігання загрозам інформаційній безпеці полягає у виявленні, усуненні, нейтралізації, локалізації і мінімізації дії тих чинників і причин, які або породжують інформаційну небезпеку, або їй сприяють. Кримінологічна теорія доводить, що набагато ефективніше запобігти, виявити зародки загрози, причини її виникнення. Після цього знищити негативний вплив виявлених детермінант та унеможливити реалізацію загрози. Це повною мірою стосується загроз інформаційній безпеці.

Для найбільш ефективного запобігання посяганням на інформаційну безпеку нашої країни в умовах воєнного часу вважаємо доцільним створити окрему модель інформаційної безпеки в умовах воєнного стану. Ця модель повинна передбачати створення необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив негативних факторів, які підривають стійкість системи інформаційної безпеки країни, а також комплекс запобіжних заходів, зокрема, заходи регулятивного впливу, які передбачають локалізацію і нейтралізацію загроз інформаційній безпеці. Варто підкреслити важливість забезпечення загальнодержавного рівня реалізації такої моделі інформаційної безпеки. Сьогодні в нормативно-правовому просторі нашої держави існує Стратегія інформаційної безпеки України, прийнята в жовтні 2021 р., яка з урахуванням часу її підписання не може відображати ефективних напрямків забезпечення протидії посяганням на інформаційну безпеку саме в умовах воєнного часу, однак на її основі можливе розроблення запропонованої моделі.

Список використаних джерел

1. Інформаційна безпека. Онлайн-енциклопедія. URL: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/entsiklopediya/55-i/1943informatsijna-bezpeka.html.

2. Овсянніков В. В., Дехтяр С. В., Паламарчук С. А., Черниш Ю. О., Шемендюк О. В. Аналіз нормативно-правових та організаційно-технічних аспектів забезпечення інформаційної безпеки. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence. 2015. № 3(24). С. 187-193.

3. Кузьменко А. М. Особливості проблем законодавчого забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства і громадянина в умовах інформаційно-психологічного протиборства. Часопис Київського університету права. 2010. № 4. С. 317-321.

4. Батиргареєва В. С. Кримінологічний аналіз загроз правам і свободам людини в інформаційному просторі під час карантину у зв'язку з пандемією CoVID-19. Інформація і право. 2021. № 3. С. 121-131.

5. Фактчек: фейкові новини під логотипами BBC, DW, CNN та інших. URL: https://p.dw.com/p/4Dmze.

6. Марущак А. І. Дослідження проблем інформаційної безпеки в юридичній науці. Правова інформатика. 2010. № 3(27). С. 17-21.

7. Єрема М., Борисенко А. Боротьба з кіберзлочинністю в умовах дії воєнного стану: закон 2149-ІХ. Інформаційний ресурс Ligazakon. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/210562_ borotba-z-kberzlochinnstyu-v-umovakh-d-vonnogo-stanu-zakon2149-ix.

8. Топчій В. В. Кібертероризм в Україні: поняття та запобігання кримінально-правовими та кримінологічними засобами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2015. Вип. 6(3). С. 65-68.

9. Мозоль С. А. Заходи забезпечення кримінологічної безпеки. Європейські перспективи. 2018. № 2. С. 102-107.

10. Стратегія інформаційної безпеки України. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/685/2021#Text

11. Сазонов В. В. Напрямки кримінологічного забезпечення економічної безпеки України. Вісник кримінологічної асоціації України. 2019. № 2(21). С. 118-125.

12. Інформаційна безпека. Підручник / В. В. Остроухов, М. М. Присяжнюк, О. І. Фармагей, М. М. Чеховська та ін.; під ред. В. В. Остроухова. К.: Видавництво Ліра-К, 2021. 412 с.

Размещено на Allbest.ru