Відповідальність сторін за договором управління майном

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівського торговельно -економічного університету

Відповідальність сторін за договором управління майном

Чабан О.М., доцент кафедри цивільного і господарського права та процесу, к.ю.н., доцент

Актуальною є тема відповідальності сторін за договорами, з цього питання є значна судова практика, неодноразово питання відповідальності обговорювалося у науці цивільного права України. І все ж таки завжди залишаються аспекти недостатньо досліджені. Наразі пропонуємо обговорити питання відповідальності сторін за договором управління майном.

Договором управління майном опосередковується надання послуг управителем установнику управління. За цим договором управитель вчиняє як фактичні та юридичні дії. Зокрема, він зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. Відповідно до ч. 3 ст. 1038 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року [1] (далі - ЦК України) у правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. Наслідком цього є субсидіарна відповідальність управителя за вчиненими правочинами з третіми особами, основним боржником є установник управління. У реч. 2 ч. 3 ст. 1038 ЦК України передбачено, що у разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

У ст. 1043 ЦК України передбачені особливості відповідальності управителя за невиконання чи неналежне виконання договору управління майном. Отже, у ч. 1 зазначено, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Підставою відповідальності у даному випадку є відсутність належної турботливості. Це полягає насамперед у не збереженні майна, яке передане в управління, та недосягнення мети управління. Відповідальність полягає у відшкодуванні збитків установникові управління, а видонабувачеві - упущеної вигоди.

У абз. 2 ч. 1 ст. 1043 ЦК України передбачена відповідальність управителя без вини. Так управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача. Тягар спростування вини покладається на управителя. Як зазначено у науковій літературі, загальне правило відповідальності управителя стосується відповідальності без вини, за винятком винної відповідальності щодо збитків, заподіяних втратою або пошкодженням майна. Це дає можливість збалансувати відповідальність управителя з його зобов'язанням діяти виключно в чужому інтересі (видонабувача та (або) установника) таким чином, як би це зробив сам власник [2, с. 692].

Згідно з ч. 2 ст. 1043 ЦК України управитель несе субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Управитель виступає за зобов'язаннями перед третіми особами як субсидіарний (додатковий) боржник, а установник управління є основним боржником. Відповідно до ч. 2 ст. 619 ЦК України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 1043 ЦК України субсидіарна відповідальність управителя настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У такому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків. У цій нормі також йде мова про субсидіарну відповідальність управителя, але не за наявності боргів за зобов'язаннями перед третіми особами, а коли управитель вчиняв правочини з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. Наразі треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У главі 70 ЦК України не визначено, у якому значенні вживаються поняття “перевищенням наданих йому повноважень” “перевищення встановлених обмежень”. Ймовірно під перевищенням наданих повноважень необхідно розуміти вчинення фактичних та юридичних дій, які передбачені законом або договором управління майном, тобто пов'язані з управлінням майном. Приміром, згідно з реч. 2 ч. 1 ст. 1037 ЦК України управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Під перевищенням встановлених обмежень необхідно розуміти порушення передбачених законом або договором управлінням майном заборон. Наприклад, у ч. 2 ст. 1030 ЦК України встановлено, що не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Таким законом є Закон України від 19.06.2003 р. “Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” [3]. відповідальність договір майно повноваження

Згідно з ч. 1 ст. 1041 ЦК України управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні. Замісник може визначатися у договорі управління майном, або при виконанні договору управління майном обрання замісника необхідне в інтересах установника управління. Відповідальність за вчиненими замісником правочинами покладається на управителя і при цьому поширюються положення ст. 1043 ЦК України.

За моментом укладення договір управління майном є реальним, відповідно за договором обов'язку передати майно в управління управителеві в установника управління немає. Відповідальність установника настає в разі не попередження управителя про наявність застави предмета договору управління майном. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Таким чином за договором управління майном на управителя покладається відповідальність без вини, крім обставин непереборної сили та винних дій установника управління або вигодонабувача. За незабезпечення схоронності майна та недосягнення мети управління управитель відшкодовує установнику управління завдані збитки, а вигонабувачу - упущену вигоду. У зобов'язаннях з третіми особами управитель є субсидіарним відповідачем. Установник управління несе відповідальність за неповідомлення управителя про те, що майно, яке передане в управління, є в заставі. При цьому наслідком може бути розірвання договору управителем.

Література

1. Цивільний кодекс України: Кодекс. Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV.

2. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. - 4-те вид., перероб. і допов. / за ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К. : Юрінком Інтер, 2010. Т. II. 1056 c.

3. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 р. № 978-IV/.

Размещено на Allbest.ru