Механізми управління органів публічної влади комунальними освітніми закладами на прикладі Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського

МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ КОМУНАЛЬНИМИ ОСВІТНІМИ ЗАКЛАДАМИ НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Дубинка О.

Вступ

Досліджуючи проблеми регулювання суспільних відносин в сфері публічного управління розвитком післядипломної педагогічної освіти, передусім виникає питання про «джерела права» у сфері післядипломної педагогічної освіти та підвищення кваліфікації загалом.

Погоджуємося із науковцем Н. М. Пархоменко: «Новітній етап української державності ставить нові виклики перед юридичною наукою щодо виявлення найоптимальніших шляхів удосконалення правового регулювання суспільних відносин з урахуванням загальновизнаних цінностей та європейських стандартів. Зокрема, це передбачає активізацію наукового пошуку у напрямі вдосконалення вже існуючої системи джерел права шляхом внесення змін і доповнень та розробки і прийняття якісно нових правових актів; розробки методологічних засад утвердження судового прецеденту у системі джерел права України та встановлення функціональних зв'язків з іншими джерелами права; щодо підвищення якості нормопроектної діяльності; удосконалення понятійно-категоріального апарату теорії джерел права як основи для модернізації галузевого національного законодавства та ін.» [4].

Знаний фахівець Н. Пархоменко, автор монографії з проблем теорії та методології джерел права (2008) у цитованій нами статті представила загальний вигляд та етапи розвитку національної правової доктрини щодо теорії джерел права і стверджує, що «Джерело права - це складна категорія права - зовнішня форма існування норм права у вигляді письмового документа (правового припису), виданого в межах повноважень суб'єктів правотворчості згідно зі спеціальною процедурою, який має юридичну силу та обов'язковість до виконання, відображає волю народу, політику держави і суб'єктів місцевого самоврядування та спрямований на регулювання суспільних відносин» [4].

Виклад основного матеріалу

установчий документ публічний управління

Важливими джерелами права для юридичної особи як механізм для здійснення управління установою є установчі документи, які її учасники (засновники) розробляють для свого створення та своєї діяльності (абз. 1 ч. 1 ст. 87 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його створення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, - Статут (положення) суб'єкта господарювання. Поняття, перелік установчих документів та вимоги до їх змісту регулюється ст.ст. 87, 88 ЦК України, ст. 57 ГК України, п. 17 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» [2]. Отже, важливим засобом регулювання суспільних відносин є статут (лат. statutum, від лат. Statuo - встановлюю, вирішую) - встановлений засновниками організації обсяг правил, які регулюють діяльність організації, її відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов'язки у певній сфері суспільних відносин.

Дослідник М. Гусяк, провівши теоретико-правовий аналіз категорії «статут», місця й ролі статутів у системі джерел права, їх специфіки, теоретичного і практичного значення, обґрунтовано стверджує про статути як джерела права. Але, на його думку, сформулювати однозначне визначення і вичерпний перелік основних сутнісних властивостей статуту неможливо. Тому важливо продовжувати ґрунтовні дослідження, зокрема, категорії «статутна нормотворчість» у різних галузевих науках та теорії права [3].

Є певні особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення інститутів післядипломної педагогічної освіти. Статут інституту післядипломної педагогічної освіти має затверджуватися місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до Положення про республіканський (АРК), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти (наказ МОН № 538 від 17.11.2000) [5].

Процедура розроблення і затвердження установчих документів як один з етапів створення організації та регулювання у ній суспільних відносин стосовно обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти не є чітко установленою. Про це свідчать дані таблиці, у якій наведено «реквізити» чинних статутів та проектів окремих обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти України (взято з їх офіційних сайтів) за ознаками «Ким розробляється?», «Ким приймається?», «Ким погоджується?», «Ким затверджується?». Ми не впевнені, що перелічили всі етапи процедури розроблення і затвердження статутів. Наприклад, не виділяємо етап «підписання» статуту, як це робить Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області (XV сесія восьмого скликання), ухвалюючи рішення від 04 серпня 2021 р. «Про затвердження статуту Білецьківського ліцею Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області». У цьому рішенні Кам'янопотоківська сільська рада вирішила змінити найменування Білецьківського закладу загальної середньої освіти на Білецьківський ліцей; затвердити статут Білецьківського ліцею і уповноважила директора ліцею «підписати статут» та подати документи на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу відповідно до законодавства України. Етап «підписання» статуту директором інституту, як можна побачити за вивченими статутами, наявний не в усіх.

Із наведених у таблиці прикладів статутів виокремлюється Статут Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського, який затверджується не рішенням обласної ради на її сесії, а лише наказом управління майном Полтавської обласної ради.

Таблиця 1

Статути окремих ОІППО України

Із наведених у таблиці прикладів статутів виділяється Статут Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського, який затверджується не рішенням обласної ради на її сесії, а лише наказом управління майном Полтавської обласної ради.

Варто детальніше проаналізувати еволюцію статутів ПОІППО за останні майже 30 років, за цей час їх було щонайменше сім:

1. Положення-1993 - Положення про Полтавський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, затверджене Управлінням освіти Полтавської обласної державної адміністрації 13 січня 1993 р.

2. Статут-2004 - Статут Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського, зареєстрований виконавчим комітетом Полтавської міської ради, розпорядження № 518-р від 30.06.2004.

3. Статут-2009 (Нова редакція Статуту-2004) - Статут Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського (нова редакція) / Затверджено Управлінням майном Полтавської обласної ради Наказ №54 від 06.04.2009; Погоджено Головним управлінням освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації 04.04.2009, Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 09.04.2009, Номер запису 15881050006005253.

4. Статут-2014 затверджений управлінням майном Полтавської обласної ради (наказ № 47 від 10.06.2014р.), погоджено МОН (І.Р.Совсун), ДОН ПОДА та зареєстрований Полтавським міським управлінням юстиції Полтавської області 13.06.2014 року, номер запису.

5. Статут-2017 (нова редакція Статуту-2014).

6. Статут-2019 (нова редакція Статуту 2017), затверджений управлінням майном Полтавської обласної ради (наказ № 58 від 26.06.2019 р), Погоджений Департаментом освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації та пройшов державну реєстрацію 10.07.2019.

7. Статут-2020 (нова редакція Статуту-2019), затверджений управлінням майном Полтавської обласної ради (наказ № 29 від 12.03.2020 р.), погоджений Департаментом освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації 12.03.2020р., дані про державну реєстрацію відсутні.

Відомо, що для вирішення основних питань функціонування інституту, обговорення найважливіших напрямів наукової та інших видів діяльності, перспектив розвитку інституту створюється вчена рада інституту та інші робочі і дорадчі органи (ректорат, деканати, науково-методична рада тощо), положення про які затверджуються ректором (директором) інституту відповідно до п. 4.7. Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти (наказ МОН № 538 від 17.11.2000, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 липня 2001 р. за № 651/5842, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 712 ( Z0894-09 ) від 31.07.2009) [ ].

Відомо, що для вирішення основних питань функціонування інституту, обговорення найважливіших напрямів наукової та інших видів діяльності, перспектив розвитку інституту створюється вчена рада інституту та інші робочі і дорадчі органи (ректорат, деканати, науковометодична рада тощо), положення про які затверджуються ректором (директором) інституту відповідно до п. 4.7. (наказ МОН № 538 від 17.11.2000) [5].

Оскільки Статут є одним із важливих регуляторів суспільних відносин у роботі інституту, то його зміст, безумовно, потребує обговорення членами колективу на вченій раді, в інших дорадчих органах в інституті, як першочергового установчого документа, що регламентує роботу та існування інституту. Але досить часто, місцеві ради чи ОДА для посилення впливу на керівника закладу створюють «правові підстави» впливу «адмінресурсу» на процеси управління в умовах децентралізації, запровадивши при цьому або належні зміни до Статут або саму процедуру призначення керівника закладу [1].

У першу чергу, при аналізі серії Статутів Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (ПОПП1О), одним із наслідків еволюції є зміни в обсягах повноважень керівництва інститутом. Порівнюючи попередні статути Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського за всі минулі роки, встановлюємо, що в усіх редакціях зазначено, що керівництво навчальною, науково-методичною, науково-дослідною, господарською діяльністю, міжнародним співробітництвом інституту покладається на заступників директора (проректорів), які відповідають за ці напрями роботи відповідно до їх функціональних обов'язків [6].

Але у новій редакції статуту, затвердженого наказом Управління майном Полтавської обласної ради № 29 від 12.03.2020 року, змінилися вимоги до посад заступників директора. Так, у пункті 6.6. статуту зазначаються такі вимоги до заступників директора ПОПП1О ім. М. В. Остроградського: призначаються з числа працівників освіти, які мають науковий ступінь або вчене звання та педагогічний стаж роботи у закладах загальної середньої освіти. Вимога мати «педагогічний стаж роботи у закладах загальної середньої освіти» є радикально новою у порівнянні з попередніми редакціями Статуту. При цьому не вказується обсяг стажу, який необхідно мати, щоб претендувати на посаду. Водночас, на даний момент поняття педагогічного стажу не диференціюється на стаж в закладі дошкільної освіти або загальної середньої освіти. Оскільки інститут працює не тільки з педагогічними працівниками ЗЗСО, то є суперечливою у Статуті положення про необхідність претендентам на посаду мати стаж педагогічної роботи у ЗДО. У законодавстві також розрізняють поняття «науково-педагогічний стаж» та «педагогічний стаж». Тому буде справедливим припущення, що ця нова редакція статуту у частині вимог до посад заступників директора є необ'єктивною та надуманою з метою маніпулювати з працюючими заступниками директора, в яких немає стажу роботи безпосередньо у ЗЗСО, але є стаж науково-педагогічної роботи [6].

Висновок

Вважаємо, доцільно було б розробити єдиний примірний статут для всіх комунальних закладів Полтавської обласної ради або ж дотримуватися чітких вимог Положення про республіканський (АРК), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти [5], в якому зазначено про те, що Статут інституту затверджується місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Наприклад, Житомирська міська рада створила Тимчасову комісію по підготовці Типових статутів комунального підприємства та комунальної установи.

Інший шлях - запровадити в Україні можливість діяльності ОПП1О на підставі модельного статуту, у якому були б усунуті проблеми порушення демократичних норм і конфліктів інтересів, які допускаються на місцях за існуючих порядків «статутної нормотворчості». Модельний статут -- це типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми, а також містить положення, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності юридичних осіб. Наразі діяльність на підставі модельного статуту може здійснювати лише господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Жодні інші організаційно-правові форми юридичних осіб не можуть використовувати модельний статут. У запровадженні модельного статуту є як переваги, так і недоліки, утім, було б варто спробувати і цей шлях в розвитку ППО.

Список використаних джерел

1. Ворона П. В. «Правові підстави» впливу адмінресурсу на процеси децентралізації. // Адаптація правової системи України до права Європейського Союзу: теоретичні та практичні аспекти: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Полтава, 23 листопада 2017 року): у 2 ч. Полтава: Росава, 2017. Ч. 1, с. 17-21.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 436-15#Text.

3. Гусяк М. П, Особливості статутного регулювання в унітарних та федеративних державах. Правові засади організації та здійснення публічної влади: збірник тез IV Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої світлій пам'яті доктора юридичних наук, професора, академіка-засновника НАПрНУ, першого Голови Конституційного Суду України Леоніда Петровича Юзькова (м. Хмельницький, 2-6 березня 2021 року). - Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021. - 580 с.

4. Пархоменко Н. Концептуальні основи теорії джерел права. Право України. 201№ 6. с. 9-16. 7.

5. Положення про республіканський (АРК), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти (наказ МОН № 538 від 17.11.2000). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0651-01#Text.

6. Статут Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (ПОІППО). URL: http://poippo.pl.ua/pro-instytut/statut

Размещено на Allbest.ru