Забезпечення прав та законних інтересів особи під час проведення оперативно-розшукових заходів: правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут МВС України

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ЗАХОДІВ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Гаврилюк Л.В.

Вступ

Обов'язком працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність є вжиття заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень, викриття причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, здійснювати їх профілактику. У зв'язку з цим вони наділені відповідними повноваженнями, які визначені в законах, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності. Питання забезпечення захисту прав і свобод людини під час здійснення оперативно-розшукової діяльності завжди було актуальним. Що пов'язано із особливостями проведення оперативно-розшукових заходів, які можуть тимчасово обмежувати права та свободи громадян. Зокрема, серед розповсюджених порушень оперативних працівників під час планування і проведення оперативно-розшукових заходів є: недотримання умов отримання дозволу, у визначених законом випадках, на проведення оперативно-розшукових заходів; наявність провокуючих дій під час проведення операції з контрольованого вчинення злочину, неправомірне застосування спеціальних засобів; недотримання процедури проведення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи громадян, тощо. Що свідчить про недосконалість чинного законодавства, яким врегульована оперативно-розшукова діяльність.

Виклад основного матеріалу

Забезпечення прав громадян у різних сферах правоохоронної діяльності можливе за умови створення ефективного механізму їх реалізації. Не виключенням є і оперативно-розшукова діяльність. Реалізація повноважень, якими наділені працівники оперативних підрозділів, іноді передбачає втручання в сферу гарантованих законами України прав і свобод громадян, державних і громадських організацій, інших юридичних осіб. Тож під час оперативно-розшукової діяльності велике значення має дотримання принципу законності. Що передбачає неухильне виконання оперативними працівниками вимог Конституції України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інших законодавчих актів, а також міжнародно-правових угод і договорів, учасником яких є Україна.

Важливість оперативно-розшукових заходів визначається ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», згідно з якою матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть використовуватися:

1) як приводи та підстави для початку досудового розслідування;

2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;

3) для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та осіб, які безвісти зникли;

4) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

5) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції, тощо.

Тож, інформація, отримана за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, є підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування, а матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб і груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам ст. 99 КПК України, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази[1]. Так як докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, суд зобов'язаний визнати недопустимими.

Отже плануючи проведення оперативно-розшукових заходів оперативні працівники повинні пам'ятати, що за особами, стосовно яких планується їх проведення, зберігаються всі права, визначені для громадян Конституцією та законами України. Відповідно окремі обмеження прав і свобод людини повинні мати винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

Конституція України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження та забезпечення таких прав є головним її обов'язком (ст. 3). Отже права і свободи людини є загальновизнаною найвищою соціальною цінністю. Відповідно процедура проведення оперативно-розшукових заходів повинна ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.

В Основному Законі зазначено, що кожному громадянину гарантуються рівні конституційні права і свободи, які є невідчужуваними та непорушними і не можуть бути скасовані. Кожний громадянин є рівним перед законом(ст.ст. 21, 22, 24 ). Зокрема кожному гарантується:

недоторканність житла, у зв'язку з чим не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду;

таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо;

судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 30, 31, 32 Конституції України).

Крім цього ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. У зв'язку з чим:

не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, тощо;

кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ст. 32 Конституції України).

Отже нормами Основного Закону України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Слід звернути увагу, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом[2].

Не підлягають передачі і розголошенню відомості, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей особи, яким вони стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Складником судового захисту особи від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади є її право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією України, що є однією з основних ознак будь-якого демократичного суспільства. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади посадових і службових осіб. Що є правовим засобом для захисту й відновлення порушених під час проведення оперативно-розшукових заходів прав особи. З цією метою кожен має право:

після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань;

на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Слід зазначити, що положення Конституції України щодо обмеження прав громадян у сфері оперативно-розшукової діяльності більш конкретизовані в галузевому законодавстві, в якому чітко визначено мету, підстави й порядок прийняття рішення про такі тимчасові обмеження. Крім процедурно-процесуальних гарантій, які переважно встановлюють механізми прийняття законних та обґрунтованих рішень щодо обмеження прав громадян у сфері оперативно-розшукової діяльності законодавство України містить також гарантії кримінально-правового змісту[3, с. 249]. Зокрема йдеться про встановлену кримінальну відповідальність за порушення недоторканності житла громадян (ст. 162 КК України), порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК України), провокацію підкупу (ст. 370 КК України), тощо.

Отже, зі змісту проаналізованих нами правових норм вбачається, що на сьогодні правниками було вжито ряд заходів щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із міжнародними стандартами. Тому визначаючи права осіб щодо яких будуть проводитися оперативно-розшукові заходи слід зазначити, що особливе місце в правовій регламентації різних сфер діяльності посідають міжнародні договори.

Статтею 9 Конституції України закріплено, що «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Крім цього, під час розгляду справ суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права[4]. Тобто, правові позиції та прецедентна практика ЄСПЛ нині є не тільки європейськими правовими стандартами, а й наповнюють правову систему України цілісними й важливими принципами, дефініціями, гарантіями, нормами, які мають гармонізувати національне право і правосвідомість, унормувати наявні прогалини законодавчого регулювання, сприяти їх більш чіткій юридичній визначеності та системності[5, с.16].

Так ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденцію. А в пункті 2 статті 8 перелічені законні випадки, які можуть виправдовувати порушення цих прав: «в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Стаття 13

Конвенції проголошує право кожного на ефективний засіб правового захисту і безпосередньо вказує, що «кожний, чиї права і свободи, визнані порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в державному органі, навіть якщо це порушення вчинене особою, що діяла в офіційній якості»[6]. оперативний розшуковий правоохоронний право

Також слід відмітити, що важливим при унормуванні процедури проведення оперативно-розшукових заходів є визначення меж допустимої поведінки працівників оперативного підрозділу. З метою виключення можливості провокаційних дій зі сторони оперативних працівників під час проведення операції з контрольованого вчинення злочинного діяння, дане питання набуло особливої актуальності.

ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці має ряд рішень прийнятих у зв'язку із заявами, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [6] була порушена через провокацію злочину з боку правоохоронців. Зокрема, ЄСПЛ багато разів підкреслював, що в специфічному контексті методів розслідування, усталеною думкою є, що суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих в результаті підбурювання зі сторони правоохоронних органів, оскільки дані докази з самого початку піддали б обвинуваченого ризику непоправного позбавлення права на справедливий розгляд [7]. Будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості закону, в якому унормовані підстави, порядок та процедура проведення оперативно-розшукових заходів, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права[8]. Відповідно, національне законодавство має бути в достатній мірі передбачуваним у частині, що стосується надання особам відповідної вказівки стосовно обставин та умов, за яких працівники правоохоронних органів будуть мати право вдатися до заходів, які спричинять наслідки щодо їхніх прав за Конвенцією [9].

З приводу критеріїв якими визначаються гарантії правомірного застосування оперативно-розшукових заходів ЄСПЛ у рішенні по справі «Ліблік та інші проти Естонії» зауважив, що «орган, уповноважений надавати дозвіл на здійснення таємного спостереження, повинен бути здатним перевірити наявність обґрунтованої підозри щодо конкретної особи, зокрема, чи існують фактичні ознаки підозри в тому, що особа планує, продовжує вчиняти або вчинила злочин чи інші дії, що можуть обґрунтувати потребу застосування заходів таємного спостереження. Чи відповідає дозволений перехват (кореспонденції) вимозі необхідності в демократичному суспільстві, чи можна досягти цілей менш обмежувальними засобами. Така перевірка, разом із вимогою викласти відповідні мотиви у рішеннях, якими дозволено таємне спостереження, є важливою гарантією, що заходи не будуть здійснені випадково, безсистемно або без необхідного та належного розгляду [10].

Також слід зазначити, що ЄСПЛ чітко визначив, що підбурювання зі сторони працівників правоохронних органів має місце тоді, коли вони або особи, які діють за їхніми вказівками (агенти), не обмежуються пасивною поведінкою, а з метою отримання доказів, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений[11].

Під пасивною поведінкою ЄСПЛ, розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин. Відповідно не можна вважати пасивною поведінку органів влади, коли ініціатива у контакті з підозрюваною особою виходить від агента чи агентів, коли поновлюється пропозиція після первинної відмови, коли наполегливо спокушають на вчинення злочину [12].

Слід звернути увагу, що межі між правомірними оперативно-розшуковими заходами, спрямованими на виявлення, попередження та зупинення кримінального діяння, та діями, які є фактичною провокацією на вчинення злочину, є дуже тонкою, і інколи буває досить важко її визначити. Однозначно не можна вважати провокаційними діями, коли працівники правоохоронних органів просто спостерігають за вчиненням злочину від випадків, коли самі ж працівники правоохоронних органів провокують вчинення такого злочину. Зрозумілим також є те, що досягнення абсолютної визначеності у формуванні таких критеріїв є недосяжним завданням.

Висновки

Резюмуючи слід зазначити, що баланс між правами людини і засобами оперативно-розшукової діяльності - це співвідношення змісту відповідних оперативно-розшукових засобів та ступеня суспільної небезпеки злочинного прояву[13, с. 114]. Відповідно важливим елементом забезпечення прав і свобод громадян в оперативно-розшуковій діяльності є досконале її правове регулювання.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 20.12.2020).

2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 (дата звернення: 10.04.2021)

3. Шапірко П.М. Права людини в оперативнорозшуковій діяльності: теоретичні проблеми. Юридичний науковий електронний журнал. № 2. 2015. С. 249 (с. 248-251)

4. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-ZV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 (дата звернення: 18.12.2020)

5. Тертишник В. М. Кримінальний процес України: підручник. 7-ме вид., допов. і перероб. Київ: Алерта, 2017. С. 16.

6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Офіційний вісник України від 16.04.1998 -- 1998 р., № 13, / № 32 від 23.08.2006 /, стор. 270. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004/print

7. Teixeira de Castro v. Portugal, 9 June 1998, §§ 35-36, 39, Reports of Judgments and Decisions 1998-IV. URL: https://www.hr-dp.org/contents/587 (дата звернення: 04.10.2021)

8. Рішення ЄСПЛ у справі Хелфорд проти Сполученого Королівства від 25 червня 1997 року. URL: https://khpg.org/1363591929

9. Рішення ЄСПЛ по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 02.10.2019 року. URL: https://zakononline.com.ua

10. ЄСПЛ нагадав судам гарантії правомірного застосування негласних заходів справа «Ліблік та інші проти Єстонії» (заяви 173/15 та 5 інших). URL. https://www.echr.com.ua/ yespl-nagadav-sudam-garanti%d1%97-pravomirnogo-zastosuvannyaneglasnix-zaxodiv/

11. Case of Ramanauskas v. Lithuania: Judgment of the European Court of Human Rights from 5 February 2008. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i - 00184935.

12. Case of Malininas v. Lithuania, no. 10071/04, § 37, 1 July 2008. URL: https://www.hr-dp.org>conte.

13. Круглий В. Забезпечення прав і свобод громадян при використанні їх допомоги в оперативно-розшуковій діяльності. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. № 1. 2015. С. 110-117.

14. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 (дата звернення: 18.10.2020).

Размещено на Allbest.ru