Стратегічна основа для впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегічна основа для впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес України

Вступ

ґендерний рівність бюджетний управління

Наразі макроекономічна ситуація, що склалася в нашій державі зумовлює необхідність перегляду поточної економічної політики та прийняття зважених соціально орієнтованих рішень. Так, започаткування імплементації ґендерно орієнтованого управління в Україні, зокрема через впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес можна назвати відправною точкою для досягнення ґендерної рівності у вітчизняному суспільстві.

Окремі ініціативи використання ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі почали реалізовуватися в Україні близько два десятки років тому. Відтоді в нашій країні поступово відбувалися позитивні зміни в напрямку інтеграції ґендерних аспектів у бюджетування. На сьогодні можна виокремити як вагомі передумови для подальшого поширення практики використання ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі, так і низку значущих перешкод, які трапляються на шляху до його ефективної імплементації в Україні.

Наявність міцного «підґрунтя» для впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес України, вираженого здебільшого в формі стратегічних документів і підтримки з боку влади, є необхідною складовою для досягнення результативності використання такого підходу.

Виклад основного матеріалу

В Україні практика застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі відрізняється від тих, що спостерігаються закордоном. Це відбувається через те, що в світі немає універсального алгоритму для його впровадження.

Утім, незалежно від країни, де застосовується ґендерно орієнтований підхід у бюджетному процесі, можна виділити спільні чинники для успішного його використання.

Так, як зазначають Даунс і Счері [1], всі ключові передумови для ефективного впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес можна об'єднати в такі три групи:

група 1 «Стратегічна основа», яка включає в себе підтримку уряду завдяки прийняттю національної стратегії ґендерної рівності, розробці відповідної законодавчої бази, наявності політичної волі, затвердженню інструкцій щодо застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі та ін.;

група 2 «Інструменти імлементації», що охоплює ряд інструментів, які застосовуються на різних стадіях бюджетного процесу;

група 3 «Сприятливе середовище», де мова йде про систематичний збір ґендерно чутливих даних, розвиток персоналу та фахівців у цій сфері, залучення громадянського суспільства в бюджетний процес, контроль з боку установ, які відповідають за підзвітність органів влади тощо.

На нашу думку, саме стратегічна основа є тим фундаментом для здійснення ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі, що зумовлює подальший його розвиток на загальнодержавному рівні (рис. 1).

Рис. 1. Ключові передумови для ефективного впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес

Джерело: розроблено автором на основі [1].

Досліджуючи стратегічну основу для поширення практики використання ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі України, слід здійснити огляд міжнародного та національного законодавства щодо забезпечення ґендерної рівності, якого слідує наша держава.

Так, найпершим документом в цьому переліку можна назвати Загальну декларацію прав людини (1948 р., ратифікована Україною в 1997 р.), де в статті 2 зазначається, що «Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища» [2].

Конвенція про політичні права жінок (1954 р.) [3] визначає, що незалежно від статі кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1973 р.) [4] наголошує на неприпустимості дискримінації за статевою ознакою (статті 2, 4, 24, 26). Про зобов'язання гарантувати відсутність дискримінації щодо статі прописано також і в статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1973 р.) [5].

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р., ратифікована Україною в 1997 р.) [6] теж акцентує (стаття 14) на забороні дискримінації за ознакою статі.

У Пекінській декларації (1995 р.) зазначається про необхідність «Забезпечувати жінкам і чоловікам рівний доступ до освіти та медичної допомоги і рівне ставлення до них у цих галузях і домагатися поліпшення статевого і репродуктивного здоров'я жінок, а також підвищення їхнього освітнього рівня» [7].

Окремої уваги також заслуговує Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) (1979 р., ратифікована УРСР в 1980 р.), де висвітлюється, що розвиток країни вимагає залученості жінок у сфери суспільного життя [8]. В Україні розпорядженням Кабінету Міністрів (від 05 вересня 2018 р. № 634-р) було затверджено Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (на період до 2021 р.).

Угода України про асоціацію з Європейським Союзом, яка набула своєї чинності в повному обсязі в 2017 р. [9] також порушила питання забезпечення ґендерної рівності в нашій державі.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» (2015 р.) [10] включає в себе 17 цілей, із яких 10 стосуються забезпечення ґендерної рівності.

До вагомих документів також відносяться Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад (2006 р., в Україні м. Вінниця першим приєдналося до документа у 2017 р.), Європейська соціальна хартія (1961 р., переглянута в 1996 р., ратифікована Україною в 2006 р.) та ін. Систематизуючи національне законодавство щодо врахування ґендерних аспектів і просування ґендерної рівності, слід виокремити такі документи:

Конституція України (розділ ІІ);

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2229-VIII від 07.12.2017 р.);

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014 р.);

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2671-VIII від 17.01.2019 р.);

Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 рр. (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 р. № 695);

Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. № 1544-р);

- Концепція Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 р. № 728-р).

Важливо зазначити, що на місцевому рівні також існують окремі документи, серед яких, наприклад, є рішення органів місцевого самоврядування щодо заходів із забезпечення ґендерної рівності.

Вищезазначене нормативно-правове забезпечення стосується реалізації ґендерної політики в Україні в цілому та, відповідно, має вплив на поширення практики ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес.

Водночас, впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес України має свої окремі нормативно-правові засади.

Зокрема, у Наказі Міністерства фінансів України «Про результативні показники бюджетної програми» від 10 грудня 2010 р. № 1536 (зі змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 145 від 08 серпня 2019 р.) йдеться про поділ результативних показників на такі чотири групи: показники затрат, показники продукту, показники ефективності та показники якості. При цьому, в документі зазначається, що «Показники якості ... висвітлюють послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій в економіці (відповідній сфері діяльності), користь для суспільства від реалізації бюджетної програми, у тому числі з точки зору забезпечення ґендерної рівності» [11].

У Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 рр., у розділі ІІІ, згадувалася інтеграція ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес, коли зазначалося про програмно-цільовий метод і про міжбюджетні відносини та фіскальну децентралізацію. Так, наголошувалося, що «Інтеграція ґендерно орієнтованого підходу у бюджетний процес забезпечить підвищення ефективності та якості наданих державних послуг з урахуванням потреб соціальних груп, у тому числі за ґендерною ознакою, дозволить посилити підзвітність розпорядників бюджетних коштів та прозорість бюджету» [12].

Значним кроком для просування ґендерної рівності через бюджети стало затвердження Міністерством фінансів України Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі (від 02 січня 2019 р. № 1), де вказувалося про їх використання «для врахування ґендерних аспектів у процесі планування, виконання та звітування про виконання бюджетних програм» [13].

Згідно Наказу Міністерства фінансів «Про оцінку ефективності бюджетних програм державного бюджету» (від 19 травня 2019 р. № 223), при проведенні оцінки ефективності бюджетних програм джерелом інформації можуть бути результати їх ґендерного аналізу [14].

В іншому Наказі Міністерства фінансів «Про огляди витрат державного бюджету» (від 23 жовтня 2019 р. № 446) також йде мова про результати проведення ґендерного аналізу бюджетних програм: «Під час проведення аналізу ефективності, результативності та економічної доцільності відповідних витрат державного бюджету ... розглядаються результати оцінки ефективності бюджетних програм та ґендерного аналізу бюджетних програм, проведених головними розпорядниками ...» [15].

Можна відмітити значущість Міністерства фінансів України в підтримці впровадження ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес України. На додаток до згаданих наказів, Міністерство в Пояснювальній записці до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» підкреслило: «Включення ґендерного аспекту до характеристик бюджетної програми сприяє покращенню якості публічних послуг, робить «видимими» різні групи отримувачів та надавачів публічних послуг» [16].

Однак за результатами діяльності проєкту «Ґендерне бюджетування в Україні» [17], все ж було відмічено (1) неповне розуміння з боку Міністерства фінансів України ґендерно орієнтованого підходу як засобу підвищення ефективності використання бюджетних коштів, (2) досі лише рекомендаційний характер застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес і відсутність положень про нього в Бюджетному кодексі, (3) формальність програмно-цільового методу, що знижує ефективність застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі.

Висновки

Підбиваючи підсумки вищевикладеному, можна зазначити, що в Україні наразі все ж закладена стратегічна основа для імплементації ґендерно орієнтованого підходу в бюджетний процес. У нашій державі є певне бачення напрямів досягнення ґендерної рівності за рахунок бюджетних коштів, і для цього також розробляється необхідна законодавча база. Однак поки що в Україні не прослідковується системний характер інтеграції ґендерних аспектів у бюджетування. До того ж, відсутність критерію обов'язковості гальмує поширення практики використання ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі. Втім, на сьогодні Україна рухається на шляху до європейської інтеграції, а тому питання ґендерно орієнтованого підходу буде й надалі набувати своєї популярності.

Список використаних джерел

1. Downes R., Scherie N. Designing and implementing gender budgeting - a path to action. OECD Journal on Budgeting. 2020. Vol. 2. URL: https://read.oecd-ilibrary.org/governance/designing-and-implementing-gender-budgeting-a-path-to-action_689198fa-en.

2. Загальна декларація прав людини (повний текст). Council of Europe: [сайт]. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/the-universal-declaration-of-human-rights-full-version-.

3. Конвенція про політичні права жінок. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_156.

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-VIII (2148-08). Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-VIII (2148-08). Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042.

6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

7. Пекінська декларація (укр/рос). Прийнята на четвертий Всесвітній конференції зі становища жінок 15 вересня 1995 року. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_507.

8. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос). Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207.

9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

10. Резолюція «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» (2015). Представництво ООН в Україні: [сайт]. URL: http://sdg.org.ua/ua/resources-2/344-2030-2015.

11. Про результативні показники бюджетної програми: Наказ Міністерства фінансів України від 10 грудня 2010 р. № 1536. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-10.

12. Про схвалення Стратегії реформування системиуправління державними фінансами на 2017-2020 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 лют. 2017 р. № 142-р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/142-2017-%D1%80#n9.

13. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі: Наказ Міністерства фінансів України від 02 лют. 2019 р. № 1. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0001201-19#Text.

14. Про оцінку ефективності бюджетних програм державного бюджету: Наказ Міністерства фінансів України від 19 травня 2019 р. № 223. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0646-20.

15. Про огляди витрат державного бюджету: Наказ Міністерства фінансів України від 23 жовт. 2019 р. № 446. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1277-19.

16. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=69938&pf35401=534939.

Размещено на Allbest.ru