Роль системи публічного управління сферою охорони здоров'я у забезпеченні національної безпеки

Розкриття сутності та змісту понять "система охорони здоров’я" та "громадське здоров’я". Вирішення проблем забезпечення здоров’я та благополуччя в системі забезпечення сталого розвитку суспільства. Визначення основних елементів системи охорони здоров’я.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 29.06.2024
Размер файла 173,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

РОЛЬ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Куценко Антон Олегович аспірант кафедри

публічного управління та економіки

м. Київ

Анотація

В статті визначено роль системи публічного управління сферою охорони здоров'я у забезпеченні національної безпеки. Встановлено, що стан, у якому перебуває здоров'я громадян, цей базис демографічної безпеки, потрібно вважати тим вагомим фактором, що здатний забезпечити високий рівень усіх інших функціональних складових національної безпеки. Відтак здоров'ю українців відведено найвагомішу роль між елементами, з яких складається система національної безпеки.

Розкрито сутність поняття «система охорони здоров'я» та «громадське здоров'я». З'ясовано, що під управлінням медициною, охороною здоров'я чи системою охорони здоров'я слід розуміти цілеспрямовану роботу, спрямовану на те, щоб сформувати організаційні, кадрові, юридичні, матеріально-фінансові та інші умови, потрібні для того, аби галузь оптимально функціонувала, щоб виконувала завдань, які перед нею поставлені, забезпечити її розвиток та реформування. Відтак, публічне управління в галузі охорони здоров'я визначено як комплекс, що містить ухвалені загальнодержавні рішення чи зобов'язання, метою яких є зберегти і зміцнити фізичне та психічне здоров'я і соціальне благополуччя громадян, що вважається найвагомішим компонентом національного багатства, втіливши політичні, організаційні, економічні, правові, соціальні, культурні, наукові та медичні заходи, щоб зберегти генофонд української нації, її гуманітарний потенціал, та врахувавши вимоги, які ставлять і ставитимуть нинішнє й майбутні покоління, захищаючи інтереси конкретних людей (особистості) та суспільства загалом. Наведено елементи системи охорони здоров'я.

Як висновок наведено, що для розвитку національної системи охорони здоров'я, забезпечуючи при цьому національну безпеку, потрібне використання різних механізмів, зокрема варто реформувати систему охорони здоров'я, підвищувати кваліфікацію медичних працівників, зробити якісні медичні послуги доступними, розвивати інфраструктуру охорони здоров'я, вдосконалювати кібербезпеку та ін. Водночас необхідно докласти чимало зусиль, щоб взаємодіяли усі сторони: влада, медична громадськість, наукові установи, міжнародні інституції та ін.

Ключові слова: публічне управління, система охорони здоров'я, громадське здоров'я, публічне управління в галузі охорони здоров'я, національна безпека.

Annotation

Kutsenko Anton Olehovych graduate student of the Department of Public Administration and Economics, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv

THE ROLE OF THE SYSTEM OF PUBLIC HEALTH CARE MANAGEMENT IN ENSURING NATIONAL SECURITY

The article defines the role of the system of public management in the field of health care in ensuring national security. It has been established that the state of citizens' health, this basis of demographic security, should be considered a significant factor capable of ensuring a high level of all other functional components of national security. Therefore, the health of Ukrainians is assigned the most important role among the elements that make up the national security system.

The essence of the concept of "health care system" and "public health" is revealed. It has been clarified that the management of medicine, health care or the health care system should be understood as purposeful work aimed at creating organizational, personnel, legal, material and financial and other conditions necessary for the industry to function optimally functioned to fulfill the tasks assigned to it, to ensure its development and reformation. Therefore, public administration in the field of health care is defined as a complex containing adopted state-wide decisions or obligations, the purpose of which is to preserve and strengthen the physical and mental health and social well-being of citizens, which is considered the most important component of national wealth, embodying political, organizational, economic, legal, social, cultural, scientific and medical measures to preserve the gene pool of the Ukrainian nation, its humanitarian potential, and taking into account the requirements that the current and future generations pose and will pose, protecting the interests of specific people (individuals) and society in general. The elements of the health care system are given.

The conclusion is that for the development of the national health care system, while ensuring national security, it is necessary to use various mechanisms, in particular, it is necessary to reform the health care system, improve the qualifications of medical workers, make quality medical services available, develop the health care infrastructure. i, to improve cyber security, etc. At the same time, it is necessary to put in a lot of effort so that all parties interact: the government, the medical community, scientific institutions, international institutions, etc.

Keywords: public administration, health care system, public health, public administration in the field of health care, national security.

Постановка проблеми

Реформи в Україні загалом спрямовані на те, щоб розбудувати демократичну правову державу, забезпечити її сталий та безпечний розвиток. Ознаки однієї з найголовніших проблем у країні нині вбачаються в процесі, в ході якого формується й впроваджується державна політика національної безпеки.

Нинішні умови, в яких Україна існує як незалежна держава, вимагають, реалізуючи політику національної безпеки, враховувати бажання країни, аби в усіх царинах життєдіяльності суспільства прослідковувалося дотримання національних інтересів. Через системну кризу, яка останніми роками триває в Україні, її стратегічний розвиток та економічне зростання зіткнулися зі значними перешкодами. У теперішній час для того, щоб подолати кризу, насамперед потрібно, аби українська нація консолідувалася, щоб реалізувалася ефективна національна модель державного управління, завдяки якій зросте ефективність, з якою функціонує суспільство, та відбудеться національний розвиток.

Галузь охорони здоров'я останніми роками перебуває в нестабільному стані. Це сталося через неправильне розуміння, стереотипне уявлення про ринкові відносини та їхню реалізацію, через те, що відсутні дієві форми, які б застосовувалися в державному управлінні цією галуззю. Переважна кількість дослідників вказують на те, що варто застосовувати модель охорони здоров'я, в основі якої лежить ринковий принцип, виражений через наступний алгоритм: потреба - задоволення потреби - прибуток - стимулювання потреби - потреба. Інакше кажучи, в нинішньої медичної галузі, фармацевтичної промисловості та асоційованих економічних сфер як суб'єктів господарювання є пряма зацікавленість у тому, щоб потреба в медичній допомозі зростала.

Є очевидною необхідність негайної трансформації системи охорони здоров'я. А саме: потрібна розробка стратегій, організаційних підрозділів, нового погляду на ціноутворення, нових методів, відповідно до яких оцінюватиметься діяльність тих, хто надає медичну допомогу, а основне - розробка практичних заходів, що об'єднали б усіх учасників процесу надання медичної допомоги: державу, бізнес, бюджетні та приватні лікувальні заклади тощо. Тож національна безпека у своїй теорії та практиці націлена на невідкладний розвиток окремих галузей життєдіяльності (економіки, культури, освіти, медицини) й на те, щоб ставала досконалішою система державного управління, щоб вона обов'язково володіла оптимально ефективним впливом процеси, що відбуваються в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематику публічного управління сферою охорони здоров'я, зокрема стосовно забезпеченні національної безпеки досліджували такі науковці як В. Авер'янов, А. Автомєєнко, М. Білинська, С. Істомин, Н. Кондратюк, А. Кутуза, Н. Кучеренко, В. Лазоришинець, В. Москаленко, М. Пристая, Я. Радиш, Л. Руснак, Г. Слабкий, С. Стеценко, Н. Ткачова, Г. Тяпкін, О. Ціборовський, Л. Чепелевська, М. Шевченко, Р. Шевчук, Н. Ярош та інші.

Метою статті є визначення ролі системи публічного управління сферою охорони здоров'я у забезпеченні національної безпеки.

Виклад основного матеріалу

Державному управлінню діяльності в охороні здоров'я притаманна певна специфіка. Згідно з вітчизняним законодавством, охорону здоров'я розглядають як пріоритетний напрямок державної діяльності. Державою розробляється політика охорони здоров'я в Україні та забезпечується її впровадження. Українські закони, які регулюють охорону здоров'я, керуються Конституцією України.

Із конституційного визначення України як соціальної держави, політика якої спрямована на створення умов щодо забезпечення гідного рівня життя людини, і положень ст. 49 Конституції України, згідно з якими обов'язком держави є забезпечення права громадян на охорону здоров'я, а також державних 3 програм соціального розвитку випливає, що на державу покладаються зобов'язання перед суспільством щодо використання всіх засобів державного управління сферою [1].

Положеннями Закону України "Про національну безпеку" встановлено, що основною метою забезпечення національної безпеки України є дотримання національних інтересів, що спрямовані на прогресивний демократичний розвиток, сталий розвиток країни та забезпечення сприятливих умов для життя її громадян. Таким чином, Закон визначає, що для забезпечення національного інтересу є необхідність у забезпеченні економічної, соціальної, політичної безпеки, безпеки людини від загроз техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Статтею 1 цього Закону передбачено, крім іншого, і введення нового документу - Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, який сконцентрований на довготермінове планування і формується на базі Стратегії національної безпеки України за результатами дослідження громадської безпеки та цивільного захисту і виявляє вектори державної політики стосовно забезпечення захищеності життєво важливих для держави, населення та особистості інтересів, цілі та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних загроз [2].

Та події, що відбулися в Україні та світі 2020 року, - пандемія, яку спричинив вірус COVID-19, та всі її наслідки, вкотре підтвердили та акцентували на тому, що у проблеми національної безпеки значно ширші масштаби, а економічна та соціальна безпека базується на безпеці людини, її житті та здоров'ї, що в свою чергу залежать від того, наскільки розвинутим та ефективним є державне управління цариною вітчизняної системи охорони здоров'я.

У сфері охорони здоров'я метою розбудови та функціонування належної системи є забезпечення сталого розвитку суспільства. Вирішення проблем забезпечення здоров'я та благополуччя є ключовим питанням серед інших цілей сталого розвитку, а загальне охоплення послугами охорони здоров'я може сприяти скороченню масштабів бідності, захищаючи людей від однієї з найсерйозніших загроз їх фінансового благополуччя, а позитивні показники здоров'я можуть стимулювати зайнятість та економічне зростання. Крім того, надійні системи охорони здоров'я здатні служити заслоном від соціальних та економічних наслідків спалахів захворювань та інших надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я [3]. Тож поряд із широкою діяльністю, яку провадять недержавні заклади охорони здоров'я, попри державну дерегуляцію, державою не тільки зберігаються, а й посилюються певні форми роботи, які охоплені контрольно-наглядовими повноваженнями: здійснюється стандартизація, ліцензування, сертифікація, відбувається застосування інших механізмів, процедур і заходів, які встановлюють спеціальні закони.

Зараз більшість країн світу почали переосмислення здоров'я населення з точки зору його як економічної категорії, а не тільки як медичної та соціальної. До цього призвели оцінки експертів, за даними яких витрати на медичну допомогу в зв'язку з захворюваністю становлять 47,9%, немедичні витрати (втрати доходів у зв'язку із захворюваністю та передчасною смертністю населення) становлять 52,1%. Як відомо, українці живуть на 12 років менше, аніж європейці. Рівень дитячої смертності перевищує європейський показник у 2,5 рази. Вже майже 20 років Україна не може побороти епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу. В Україні всього 15-20% малюків народжуються повністю здоровими. У кожної третьої дитини фіксуються відхилення у фізичному або психічному розвитку, а кількість здорових школярів становить лише 52% [4].

Громадське здоров'я характеризує певний стан суспільства, який визначає рівень його спроможності щодо реалізації біологічних та соціальних функцій, які забезпечують життєдіяльність громадян. Громадське здоров'я в такий спосіб є певною формою відображення відповідних соціально-побутових умов та стану навколишнього середовища, які в інтегрованій взаємодії забезпечують ефективність функціонування соціальних інститутів, що в остаточному підсумку є передумовою сталого розвитку суспільства. Такий контекст ідентифікації громадського здоров'я є своєрідною «вимірювальною лінійкою» для обстеження показників якості життя громадян через рівень організації охорони здоров'я. Це вказує також на те, що рівень громадського здоров'я, виступаючи головною умовою відтворення високоякісного трудового потенціалу, є адекватним показником соціально-економічної безпеки держави [5].

За твердженнями дослідників, національну безпеку України вважають явищем, яке містить пов'язані між собою елементи з різними сферами функціонування, що складається з важливої політичної, економічної, екологічної, технологічної, воєнної, інформаційної та людської (демографічної) безпеки. Ми глибоко переконані, що стан, у якому перебуває здоров'я громадян, цей базис демографічної безпеки, потрібно вважати тим вагомим фактором, що здатний забезпечити високий рівень усіх інших функціональних складових національної безпеки. Відтак здоров'ю українців відведено найвагомішу роль між елементами, з яких складається система національної безпеки.

Нинішні умови переконують у потребі суттєво оновити погляди на державне регулювання в галузі охорони здоров'я громадян. Зберігаючи статус медицини як соціальної державної царини, останнім часом фіксується поява та посилення тенденцій щодо охорони здоров'я людей як чинника, від якого залежить національна безпека України. Наявні численні обставини, які актуалізують потребу змінити пріоритети в основних напрямах державного регулювання в галузі охорони здоров'я. Головні обставини полягають у тому, що:

- з'явилися різноманітні форми власності лікувальних установ, у яких громадяни можуть отримувати медичну допомогу;

- певна частина послуг, які надають державні та комунальні заклади охорони здоров'я, стали вважатися адміністративними (управлінськими) послугами;

- варто враховувати права, свободи і законні інтереси пацієнтів та державну доцільність у пошуку нових форм та методів, що будуть застосовані державним управлінням в охороні здоров'я громадян;

- є доречним змінити акценти під час того, як визначається державне фінансування галузі медичної діяльності в Україні та ін.

Національна система охорони здоров'я та забезпечення національної безпеки в Україні складається з багатьох механізмів та інструментів, які спрямовані на забезпечення високої якості медичної допомоги та захисту національних інтересів в цій сфері. Один з головних механізмів розвитку системи охорони здоров'я в Україні - це реформа системи, яка розпочалась у 2014 році та продовжується донині. Реформа передбачає перехід від принципу лікарні-орієнтованої медицини до принципу пацієнта-орієнтованої медицини, зокрема, шляхом створення нових медичних закладів на першому рівні надання медичної допомоги - сімейних лікарів та центрів первинної медичної допомоги [6].

У наукових роботах юридичного спрямування та державного управління охорона здоров'я та медична сфера часто розглядаються як об'єкт публічного (державного) управління (адміністрування). Зокрема уживаються такі вирази як «управління охороною здоров'я», «публічне управління охороною здоров'я», «публічне управління медичною сферою», «управління системою охорони здоров'я», «публічне адміністрування сферою охорони здоров'я» тощо [7]. Всі проаналізовані праці про управління медициною, охороною здоров'я чи системою охорони здоров'я їхнім змістом вбачають цілеспрямовану роботу, спрямовану на те, щоб сформувати організаційні, кадрові, юридичні, матеріально-фінансові та інші умови, потрібні для того, аби галузь оптимально функціонувала, щоб виконувала завдань, які перед нею поставлені, забезпечити її розвиток та реформування.

Законодавець так само послуговується терміном «управління охороною здоров'я». Зокрема, Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає в тому числі і участь в управлінні охороною здоров'я (ст. 6 Основ). Також у статті 26 цього ж акту закріплюється, що державні органи, заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я. Що стосується компетенції органів публічної влади, то їх повноваження у цьому нормативному акті визначаються через формулювання «реалізація державної політики охорони здоров'я» (ст. 14 Основ) [8].

Система охорони здоров'я (СОЗ) є головною соціально-економічною, культурною та політичною сферою будь-якої держави і безпосередньо впливає на стан національної безпеки. Вона найбільш чутлива до всіх змін які відбуваються у країні, реагує на створення будь-яких факторів, які тягнуть за собою ризики для здоров'я: бідність, недостатнє харчування, погіршення якості води, погані сільськогосподарські умови, деградацію довкілля зі змінами клімату, недостатність йоду, заліза, збільшення артеріального тиску, безпрецедентне поширення хронічних неінфекційних хвороб, ВІЛ/СНІД, атипові пневмонії, туберкульоз, надмірне споживання солі, цукру, жирів, високий рівень холестерину, тютюнопаління, зловживання алкоголем, ожиріння [9].

Згідно визначенню ВООЗ, система охорони здоров'я - це сукупність усіх організацій, інститутів і ресурсів, головною метою яких є поліпшення здоров'я. Концепція ВООЗ «Здоров'я-2020: основи європейської політики і стратегії для ХХІ сторіччя» визначає основні цілі функціонування системи охорони здоров'я, до них відносять: поліпшення здоров'я всього населення, відповідність запитам і потребам людей, забезпечення справедливості в розподілі фінансових ресурсів, доступності всіх до наявних ресурсів. Умовою для цього є створення та успішна діяльність нормативно-правової бази, що включає комплекс всіх ресурсів (фінансові, кадрові, матеріально-технічні), управління та керівництво, інноваційні технології, а основними цінностями - справедливість, солідарність, участь населення, етичний підхід до розвитку систем [10].

У літературі з адміністративного права охорона здоров'я визначається через сукупність заходів, засобів, суб'єктів, а також мети. Зокрема, вона характеризується як система заходів політичного, економічного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного характеру, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я кожного громадянина, надання йому адекватної медичної допомоги у разі погіршення або втрати здоров'я. Серед спроб надати узагальнююче визначення поняттю також можна знайти визначення охорони здоров'я як системи способів, засобів і методів, здійснюваних органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також кожною фізичною особою окремо, реалізація яких покликана зміцнювати (якщо це не є можливим, - зберігати на такому самому рівні), розвивати та відновлювати рівень фізичного й психічного стану організму людини. Охорону здоров'я також можна тлумачити як систему деталізованих соціально-економічних та медичних заходів, мета яких полягає у збереженні та підвищенні рівня здоров'я кожної людини та всього населення країни, розуміння охорони здоров'я також знаходимо в інших працях та дослідженнях [11].

Цими положеннями спричинена потреба уточнити поняття публічного управління охороною здоров'я, що виступає як фактор впливу на національну безпеку.

М. Білинська визначає дефініцію «громадське здоров'я» як комплексну політичну, економічну, соціальну і медичну категорію, що інтегрує індивідуальне здоров'я громадян, обумовлену дією сукупності політичних, економічних, соціальних і біологічних чинників, визначає демографічний, соціальний, економічний потенціал суспільства, є фактором національної безпеки та об'єктом соціальної політики держави. Громадське здоров'я відображає здоров'я індивідуумів, з яких складається суспільство, утім його не можна зводити до простого підсумовування кількості хворих і здорових людей. Громадське здоров'я - це інший рівень визначення здоров'я, найважливіша характеристика, що показує якість і розвиток соціальних груп, суспільства в цілому [12].

Отже, можна запропонувати загальне визначення публічного управління в галузі охорони здоров'я, як комплексу, що містить ухвалені загальнодержавні рішення чи зобов'язання, метою яких є зберегти і зміцнити фізичне та психічне здоров'я і соціальне благополуччя громадян, що вважається найвагомішим компонентом національного багатства, втіливши політичні, організаційні, економічні, правові, соціальні, культурні, наукові та медичні заходи, щоб зберегти генофонд української нації, її гуманітарний потенціал, та врахувавши вимоги, які ставлять і ставитимуть нинішнє й майбутні покоління, захищаючи інтереси конкретних людей (особистості) та суспільства загалом.

Погоджуємося з думкою М. Білинської, що система охорони здоров'я складається з чотирьох елементів, див. рис. 1.

Рис. 1 Елемент системи охорони здоров 'я

Джерело: [13]

здоров'я громадський сталий охорона

В. Лазоришинець, Г. Слабкий, Н. Ярош відзначають, що система державного управління охороною здоров'я органічно поєднує у своєму складі: суб'єкт (керуючу систему) і об'єкт управління (керовану систему); всю сукупність різноманітних зв'язків, які при цьому здійснюються На їх думку, будь яке дослідження проблеми державного управління сферою охорони здоров'я доцільно розпочати з визначення такого складного поняття, як «здоров'я» [14].

З приводу наведено варто відмітити, що розуміння терміну охорона здоров'я і управління охороною здоров'я у юридичній літературі має розбіжності. Через те, що публічне управління полягає в здійсненні цілевстановлюючого, організуючого і регулюючого впливу державних органів (переважно органів виконавчої влади) на діяльність [15], то його об'єктом є охорона здоров'я як цілісна соціальна система, що складається зі складових, які перечисленні вище. Все це дає підстави прийти до висновку, що вказівка на охорону здоров'я як об'єкт публічного управління чи адміністрування у юридичній літературі є не зовсім вірним. Тому більш виваженим може бути використання терміну «управління у сфері охорони здоров'я», або «адміністрування у сфері охорони здоров'я», що використовується не тільки в науковій, але і навчальній літературі. Так, наприклад, цілком обґрунтовано і виправдано у підручниках з дисципліни «Адміністративне право» серед розділів особливої частини виділяють «Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері охорони здоров'я», «Державне управління у сфері охорони здоров'я» [16].

Слід додати, що для ефективності системи охорони здоров'я необхідно забезпечувати прозорість та відкритість процесів, що відбуваються в ній, а також забезпечувати контроль за дотриманням законодавства в цій сфері. Розвиток національної системи охорони здоров'я та забезпечення національної безпеки є важливою задачею для України. Необхідно забезпечити ефективне управління та забезпечення стійкого фінансування, підвищення кваліфікації медичних працівників та розвиток інфраструктури медичного обслуговування. Також необхідно забезпечувати доступність медичної допомоги для всього населення та зміцнювати міжнародне співробітництво в цій сфері [17].

Важливою особливістю, якою наділене державне управління діяльності в царині охорони здоров'я України, виступає розмежування компетенції структур державної влади, які від імені держави займаються таким регулюванням відповідно до визначених Конституцією України та чинних нормативно-правових актів меж. Вітчизняну охорону здоров'я населення представляють державна, комунальна та приватна системи охорони здоров'я. Таким чином, реалізуючи державне управління галуззю медицини, потрібно брати до уваги недержавні моделі охорони здоров'я та державно-приватні відносини. В основі оцінювання відповідних моделей лежить комплекс чинників:

- закладений в моделі потенціал (відсутня соціальна рівність в системі приватної форми охорони здоров'я з прямою оплатою послуг);

- способи, посередництвом яких впроваджується модель;

- соціально-економічна ситуація, на яку впливають традиції охорони здоров'я, готовність громадян сприймати інші моделей охорони здоров'я, відповідна законодавча основа, чи є мета в організаторів охорони здоров'я підвищити соціальну рівність, зробити медичну допомогу ефективнішою.

Висновки

Отже, розвивати національну систему охорони здоров'я, забезпечуючи національну безпеку, - вагоме завдання, що стоїть перед Україною. Щоб досягти цієї мети, потрібне використання різних механізмів, зокрема варто реформувати систему охорони здоров'я, підвищувати кваліфікацію медичних працівників, зробити якісні медичні послуги доступними, розвивати інфраструктуру охорони здоров'я, вдосконалювати кібербезпеку та ін. Завдяки цим інструментам можливе підвищення ефективності системи охорони здоров'я, а також забезпечення національної безпеки України. Однак справа матиме успіх за умови, коли взаємодіятимуть усі сторони: влада, медична громадськість, наукові установи, міжнародні інституції та ін.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

2. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.

3. General Assembly. Resolution adopted by the General Assembly on 25 September 2015. URL: http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=E.

4. Ткачова Н.М. Особливості державної політики забезпечення національної безпеки в сфері охорони здоров'я. Електронне фахове видання: «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2018. № 2. С. 1-5.

5. Автомєєнко А.І. Аналіз сфери громадського здоров'я в умовах епідеміологічних загроз. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2020. № 5. С. 103-108.

6. Москаленко В.В. Механізми забезпечення кібербезпеки в системі охорони здоров'я. Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. 2019. С. 38-41

7. Пристая М. Особливості публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. Випуск 80. С. 557-562.

8. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2801-12#Text.

9. Ткачова Н.М. Особливості державної політики забезпечення національної безпеки в сфері охорони здоров'я. Електронне фахове видання: «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2018. № 2. С. 1-5.

10. Офіційний сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я. URL: https://www.who.int/.

11. Руснак Л.М. Правова природа поняття «охорона здоров'я». Прикарпатський юридичний вісник. 2019. Випуск 1(26). С. 109-112.

12. Білинська М.М., Радиш Я.Ф. Державна політика у сфері охорони здоров'я: кол. моногр. К.: НАДУ, 2013. 396 с.

13. Білинська М.М., Радиш Я.Ф. Державна політика у сфері охорони здоров'я: кол. моногр. К.: НАДУ, 2013. 396 с.

14. Лазоришинець В.В., Слабкий Г.О., Ярош Н.П., Чепелевська Л.А., Шевченко М.В., Кутуза А.С., Ціборовський О.М., Істомин С. В., Кондратюк Н.Ю., Кучеренко Н.Т., Тяпкін Г.М. Державне управління охороною здоров'я України: монографія. К., 2014. 312 с.

15. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ: Видавництво «Юридична думка», 2007. 592 с.

16. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посібник. Київ: Атіка, 2009. 640 с.

17. Шевчук Р.В. Механізми розвитку національної системи охорони здоров'я в контексті забезпечення національної безпеки в Україні. Публічне урядування. 2022. № 5 (33). С. 127-131.

References

1. Zakon Ukrainy «Konstytutsiia Ukrainy» [The Law of Ukraine «Constitution of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy «Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy» [The Law of Ukraine «On the national security of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2469-19#Text [in Ukrainian].

3. General Assembly. Resolution adopted by the General Assembly on 25 September 2015. (n.d.). un.org. Retrieved from http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp7symboUA/RES/ 70/1&Lang=E [in English].

4. Tkachova, N.M. (2018). Osoblyvosti derzhavnoi polityky zabezpechennia natsionalnoi bezpeky v sferi okhorony zdorovia [Peculiarities of the state policy of ensuring national security in the field of health care]. Elektronne fakhove vydannia: «Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok» - Electronic specialist publication: "Public administration: improvement and development", 2, 1-5 [in Ukrainian].

5. Avtomieienko, A.I. (2020). Analiz sfery hromadskoho zdorovia v umovakh epidemiolohichnykh zahroz [Analysis of the sphere of public health in the conditions of epidemiological threats]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho - Academic notes of TNUnamed after V.I. Vernadskyi, 5, 103-108 [in Ukrainian].

6. Moskalenko, V.V. (2019). Mekhanizmy zabezpechennia kiberbezpeky v systemi okhorony zdorovia [Mechanisms for ensuring cyber security in the health care system]. Informatsiini tekhnolohii v osviti, nautsi ta vyrobnytstvi - Information technologies in education, science and production, 38-41 [in Ukrainian].

7. Prystaia, M. (2023). Osoblyvosti publichnoho administruvannia u sferi okhorony zdorovia [Peculiarities of public administration in the sphere of health care]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 80, 557-562 [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy «Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia» [The Law of Ukraine «Fundamentals of Ukrainian legislation on health care»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text [in Ukrainian].

9. Tkachova, N.M. (2018). Osoblyvosti derzhavnoi polityky zabezpechennia natsionalnoi bezpeky v sferi okhorony zdorovia [Peculiarities of the state policy of ensuring national security in the field of health care]. Elektronne fakhove vydannia: «Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok» - Electronic specialist publication: "Public administration: improvement and development", 2, 1-5 [in Ukrainian].

10. Ofitsiinyi sait Vsesvitnoi orhanizatsii okhorony zdorovia [Official website of the World Health Organization]. who.int. Retrieved from https://www.who.int/ [in Ukrainian].

11. Rusnak, L.M. (2019). Pravova pryroda poniattia «okhorona zdorovia» [The legal nature of the concept of "health care"]. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk - Carpathian Legal Gazette, 1(26), 109-112 [in Ukrainian].

12. Bilynska, M.M., & Radysh, Ya.F. (2013). Derzhavnapolityka u sferi okhorony zdorovia [State policy in the field of health care]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

13. Bilynska, M.M., & Radysh, Ya.F. (2013). Derzhavna polityka u sferi okhorony zdorovia [State policy in the field of health care]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

14. Lazoryshynets, V.V., Slabkyi, H.O., Yarosh, N.P., Chepelevska, L.A., Shevchenko, M.V., Kutuza, A.S., Tsiborovskyi, O.M., Istomyn, S. V., Kondratiuk, N.Iu., Kucherenko, N.T., & Tiapkin, H.M. (2014). Derzhavne upravlinnia okhoronoiu zdorovia Ukrainy [State Administration of Health Protection of Ukraine]. Kyiv [in Ukrainian].

15. Averianov, V.B. (2007). Administratyvnepravo Ukrainy. Akademichnyi kurs [Administrative law of Ukraine. Academic course]. Kyiv: Vydavnytstvo «Iurydychna dumka» [in Ukrainian].

16. Stetsenko, S.H. (2009). Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. Kyiv: Atika [in Ukrainian].

17. Shevchuk, R.V. (2022). Mekhanizmy rozvytku natsionalnoi systemy okhorony zdorovia v konteksti zabezpechennia natsionalnoi bezpeky v Ukraini [Mechanisms of development of the national health care system in the context of ensuring national security in Ukraine]. Publichne uriaduvannia - Public administration, 5 (33),127-131 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України та його основні завдання. Комітет з контролю за наркотиками, як орган виконавчої влади. Експертні функції закладів охорони здоров'я.

    курсовая работа [35,6 K], добавлен 02.02.2010

  • Основи організації та управління системою охорони здоров’я. Органи державної виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Права громадян України на охорону здоров'я і медичну допомогу. Основні завдання і функції Міністерства охорони здоров'я України.

    реферат [641,6 K], добавлен 10.03.2011

  • Управління закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України та Верховної Ради. Роль Президента та Кабінету Міністрів в реалізації державної політики органами державної виконавчої влади. Підпорядкування в управлінні закладами охорони здоров'я.

    реферат [30,0 K], добавлен 30.06.2009

  • Застосування в Україні міжнародного досвіду реформування в галузі охорони здоров'я. Співробітництво з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Забезпечення фінансування, загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні.

    контрольная работа [31,4 K], добавлен 30.06.2009

  • Особливості правового механізму як структуроутворюючого елементу адміністративного механізму в системі управління охороною здоров’я. Принципи, форми та процедура взаємодії владних структур і суб’єктів громадянського суспільства в системі охорони здоров’я.

    автореферат [49,6 K], добавлен 20.02.2009

  • Пошук оптимальної моделі консолідації фінансових ресурсів об'єднаних громад для ефективного забезпечення надання медичних послуг в Україні. Пропозиції щодо формування видатків бюджету громади на різні види лікування. Реформування сфери охорони здоров'я.

    статья [33,7 K], добавлен 06.09.2017

  • Соціальний аспект діяльності Харківських муніципальних органів влади в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в контексті охорони здоров’я і задоволення санітарно-гігієнічних потреб харків’ян. Позиції розвитку благоустрою міста та комфортного життя його мешканців.

    статья [21,2 K], добавлен 24.11.2017

  • Злочини проти життя та здоров’я особи. Принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини. Реформування кримінального законодавства. Правовий аналіз гарантій правової охорони права людини на життя.

    реферат [16,2 K], добавлен 02.04.2011

  • Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Дозволені види медичної практики за спеціальностями. Надання документів та порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я. Експертиза цілительських здібностей осіб.

    реферат [36,2 K], добавлен 10.03.2011

  • Основи законодавства України про охорону здоров'я. Законодавство України про права пацієнтів. Сфера застосування закону. Механізм забезпечення i захисту прав пацієнтів у системі охорони здоров'я України. Створення законопроекту "Про права пацієнтів".

    курсовая работа [81,4 K], добавлен 18.05.2014

  • Стан та розвиток законодавства у сфері охорони земель. Аналіз правового забезпечення основних заходів у галузі охорони земель. Проблеми правового забезпечення охорони земель в умовах земельної реформи. Шляхи вирішення проблем правового забезпечення.

    дипломная работа [346,8 K], добавлен 03.08.2014

  • Створення безпечних і нешкідливих умов. Особливості охорони праці працівників окремих категорій: жінок, молоді, інвалідів. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників. Державні гарантії застрахованим. Притягнення до відповідальності.

    курсовая работа [54,9 K], добавлен 07.05.2016

  • Охорона здоров’я як галузь соціального захисту населення: поняття, характеристика, мета, система державного регулювання, концепція розвитку. Реформування законодавчої бази галузі в Україні, моделі державної політики, порівняння із європейським досвідом.

    курсовая работа [96,6 K], добавлен 23.04.2011

  • Юридична природа та конституційно-правові засоби забезпечення реалізації права громадян на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище. Форми відшкодування шкоди, спричиненої порушенням права громадян на безпечне навколишнє довкілля.

    курсовая работа [34,5 K], добавлен 02.01.2014

  • Умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки; механізми забезпечення права громадян на відшкодування шкоди. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги.

    курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.08.2012

  • Визначення суб'єктного складу закладів охорони здоров'я . Розгляд управомочених та зобов'язаних суб'єктів з відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. Класифікації суб'єктів правовідносин із надання медичних послуг.

    статья [47,8 K], добавлен 19.09.2017

  • Реформування медичних закладів з метою ефективного управління їх діяльністю, ресурсами та потенціалом у певній об’єднаній територіальній громаді. Проблеми та основні шляхи удосконалення системи охорони здоров’я в умовах децентралізації влади в Україні.

    статья [202,6 K], добавлен 07.02.2018

  • Суть та зміст таких понять як злочини проти життя і здоров’я, вбивство, тілесні ушкодження: види, склад, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Сучасний стан злочинності в Україні; норми чинного законодавства. Злочини у сфері медичного обслуговування.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 27.10.2013

  • Правові основи забезпечення безпеки судноплавства і охорони водних ресурсів в Україні; джерела фінансування. Державна система управління безпекою судноплавства, роль Кабінету міністрів України, місцевих рад, Державного Комітету водного господарства.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 27.03.2013

  • Структура, завдання, принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки. Гарантії ефективного керування СНБ. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою.

    курсовая работа [57,6 K], добавлен 18.07.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.