Поняття та значення трудової дисципліни як інституту трудового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та значення трудової дисципліни як інституту трудового права

Подорожній Є.Ю., д.ю.н., професор, професор кафедри трудового та господарського права факультету №2 Харківського національного університету внутрішніх справ

Однією із головних умов нормального функціонування та розвитку суспільних відносин є наявність чіткого правового порядку їх протікання, який забезпечується завдяки ствердженню режиму законності та дисципліни. Остання є дуже важливим інструментом забезпечення стабільності, впорядкованості та захищеності суспільних відносин. Трудова дисципліна прямим чином впливає на рівень організації праці на підприємствах, що визначає ефективність та продуктивність роботи останніх, від якісних та кількісних показників діяльності яких, у свою чергу, залежить економічна міць держави.

Так, у загальному розумінні дисципліна - це суворий порядок, режим, якого слід дотримуватися суб'єктам у своїй поведінці, своїх діях, відповідно дисциплінованою є та поведінка, яка реалізується у відповідності до встановлених вимог, визначеного порядку, режиму, тощо. Варто заважити, що в науковій літературі вчені досить по-різному підходять до тлумачення поняття «трудова дисципліна». Наприклад, Ю. Дмитренко визначив трудову дисципліну як систему правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють повноваження сторін трудового договору, а також передбачають заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за неналежне виконання трудових обов'язків. Автор наголошує, що вона ґрунтується на свідомому й сумлінному виконанні працівниками своїх трудових обов'язків і є необхідною умовою високопродуктивної праці [1, c.39].

На думку В. Опришка та Ф. Шульженка трудова дисципліна полягає в обов'язку дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку (статутів, положень про дисципліну), технологічних, санітарних та інших встановлених норм [2]. Правники виокремлюють такі елементи, що характеризують трудову дисципліну, а саме: чесна й сумлінна праця; своєчасне й точне виконання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу); підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці; дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій [2].

М. Іншин розуміє дисципліну як установлений нормами права порядок взаємовідносин учасників суспільних відносин, що визначає процедурні елементи реалізації останніми своїх прав і виконання обов'язків у процесі трудової діяльності в тій чи іншій сфері суспільного виробництва [3, с. 357]. На буку вченого, ключовими характерними властивостями дисципліни є: по - перше, наявність об'єктивного характеру, що виникає як необхідність упорядкування спільної діяльності учасників суспільних відносин; по-друге, її прояв як у системі встановлених правових приписів, так і у фактичному їх виконанні цими учасниками; по-третє, встановлений нормами права порядок взаємовідносин учасників правовідносин у будь-якому інституційно-організаційному утворенні [3, с. 357].

Згідно з позицією О. Грішнова, трудову дисципліну можна розглядати як у вузькому, так і в широкому сенсі. У першому випадку дисципліна - це дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Досконале виконання всіх вимог технології за кожним виробничим процесом становить дисципліну технологічну. Своєчасна й точна реалізація виробничих завдань, виконання посадових обов'язків, правильна експлуатація обладнання, дотримання правил охорони праці й техніки безпеки охоплюються змістом виробничої дисципліни. Що ж стосується широкого розуміння трудової дисципліни, то вона окрім вищезазначених вимог, також включає сумлінне й своєчасне виконання працівниками всіх своїх службових обов'язків [4, с.238].

Н. Болотіна зауважує на тому, що у літературі найчастіше дисципліну праці як правову категорію розглядається в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права; як елемент трудового правовідношення; як інститут трудового права; як фактична поведінка, тобто рівень дотримання усіма працюючими на виробництві дисципліни праці [5, c. 426]. Як інститут трудового права, на думку дослідниці дисципліну потрібно розуміти як сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи у праці. Щодо відповідальності за винне невиконання трудових обов'язків, то норми, які передбачають дисциплінарну відповідальність працівника, утворюють окремий правовий інститут у трудовому праві [5, c. 426].

Отже, трудова дисципліна являє собою специфічний організаційно-правовий стан, що відображає діючу систему вимог, які пред'являються до працівників, та рівень відповідності трудової поведінки останніх цим правилам. Відзначимо, що за своєю правовою сутністю трудова дисципліна має, зобов'язуючий характер, тобто її змістом є, переважно, обов'язки. Наразі для працівників дотримання дисципліни виливається у виконання ними наступних трьох груп обов'язків, а саме: 1) обов'язок добропорядного відношення працівника до виконання своїх трудових обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом), належать: чесна й сумлінна праця; своєчасне й точне виконання розпорядження власника або уповноваженого ним органу; 2) обов'язок виконувати свої трудові функції з урахуванням вимог чинного законодавства про працю: додержання трудової та технологічної дисципліни; додержання вимог нормативних актів про охорону праці. Ці вимоги можуть бути закріплені як у законодавчих, так і у локальних нормативно-правових актах; 3) обов'язок дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір [6, с.263].

Тож, проведене наукове дослідження дає змогу констатувати, що трудова дисципліна являє собою специфічний організаційно-правовий стан, що відображає, з одного боку, діючу систему вимог (правил), які пред'являються до працівників, а з іншого - рівень відповідності трудової поведінки останніх цим правилам. За своєю правовою сутністю трудова дисципліна має, зобов'язуючий характер, тобто її змістом є, переважно, обов'язки. Ключове значення дисципліни полягає у тому, що за її допомогою відбувається врегулювання суспільних відносин між людьми, що виникають в процесі виконання ними своїх трудових функцій, з метою забезпечення нормального функціонування суспільного виробництва. Досягається це шляхом зобов'язання працівників діяти конкретним чином, тобто дотримуватися при виконанні своїх трудових функцій певного режиму, порядку дій, що визнається у конкретних умовах та обставинах як необхідний та найбільш доцільний.

трудовий дисципліна поведінка правовий

Література

1. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: підручник / Ю.П. Дмитренко. К.: Юрінкомінтер, 2009. 624 с.

2. Правознавство: Підручник. Авт. кол.: В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. К.: КНЕУ, 2003. 767 с.

3. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. Харківський нац. ун-т внутр. справ. Карків, 2005. 452 с.

4. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручн. 4-те вид., оновлене. К. : Знання, 2009. 390 с.

5. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. 4-те вид., стер. К.: Вікар, 2006. 725 с.

6. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар / [І.В. Арістова, В.В. Безусий, С.О. Бондар та ін.]; за ред. О.О. Погрібного, М.І. Іншина, І.М. Шопіної. К.: Правова єдність, 2008. 456 с.

Размещено на Allbest.ru