Формування лідерських якостей молоді як необхідна умова розвитку держави

За даною типологією можна виокремити два види лідерства [10]:

- індивідуальне лідерство: суб>єктом прояву лідерства виступає окрема особистість. Прояв може здійснюватися як безпосередньо щодо себе (саморозвиток особистості), так і щодо інших особистостей.

- інституційне (або організаційне) лідерство: суб>єктом прояву лідерства виступає організація. Прояв може здійснюватися як безпосередньо щодо себе (саморозвиток організації), так і щодо інших організацій. Такий підхід абсолютно корелюється з поділом будь-якої людської діяльності на два види: індивідуальну та соціально-групову.

Які саме лідерські якості варто розвивати у молоді? У рамках дослідження варто звернутися до однієї з теорій лідерства - «лідерство служіння» («servant leadership»). Основні принципи теорії відображають діяльність незалежно від типу суспільної діяльності: політичної, державної, підприємницької, громадської чи освітньої.

Автор теорії Р. Грінліф висловив ідею про необхідність реалізовувати філософію служіння на практиці. Він описав концепцію лідерства служіння та визначив її основні принци [3]:

• слухання (уміння дати можливість іншим висловлюватись, справді слухаючи);

• емпатія (здатність розуміти емоції інших людей та відповідно на них реагувати);

• зцілення (уміння допомагати іншим у вирішенні внутрішніх конфліктів та сприяння становленню цілісної особистості);

• усвідомленість та самоусвідомленість (вміння помічати деталі навколо, бути уважним до тих, хто поруч; знання про себе, свої можливості, об'єктивна самооцінка);

• переконання (здатність доводити свою думку, не використовуючи авторитет чи авторитарність, давати можливість іншим висловлюватись);

• прогнозування (уміння аналізувати попередні ситуації та робити відповідні висновки щодо майбутнього);

• відповідальне управління (характеристика організації, яка полягає в умінні піклуватись про інтереси як клієнтів, так і співробітників);

• відданість особистісному зростанню кожного (переконання у цінності кожного та сприяння професіональному та особистісно- му розвитку);

• розбудова громади (усвідомлення того, що команда є важливим елементом у розвитку особистості, та забезпечення атмосфери довіри та підтримки, які є ознакою справжньої згуртованості).

У контексті дослідження варто приділити увагу моделі лідерських компетенцій М. Меткалфу, М. Морроу-Фоксу та С. Кеннона презентована авторами у збірнику «Leadership 2050» («Лідерство 2050»), яка містить наступні лідерські компетенції [14]:

1. Особистісна цілісність. Лідери не тільки мають чітке формулювання цілей і базових засад компанії, якими керуються у своїй діяльності, але й щодня демонструють їх на власному прикладі через взаємодію з персоналом. Отже, члени команди розуміють власну поведінку та результати, яких від них очікують.

2. Безкомпромісна орієнтація на цінності. Професійна діяльність підпорядкована місії компанії та її особистим цінностям. Важливо, щоб працівники компанії розуміли мету різних дій, які вчиняє лідер.

3. Багатогранність мислення. Лідеру абсолютно необхідне глибоке знання галузі та трендів, які будуть актуальними в майбутньому. Для цього необхідне не тільки професіональне розуміння розвитку компанії та індустрії, але й знання найефективніших підходів, які можливо запозичити з інших галузей економіки.

4. Інтелектуальна багатоплановість. Тільки володіючи широким діапазоном знань, можливо впевнено почувати себе в ході неперервних змін. Треба активно отримувати не тільки професійні інформацію, але й освоювати нові види знань та хобі. Це дозволяє підживлювати запаси енергії та зберігати врівноваженість у найскладніших ситуаціях.

5. Схильність до рефлексій. Високорозвинуті лідерські компетенції особистості передбачають отримання зворотнього зв'язку від колег та постійної оцінки власних дій. Також дуже важливо аналізувати ланцюг потенційних наслідків, до яких може привести певна дія лідера, та ймовірну реакції на цю дію партнерів та клієнтів.

6. Здатність надихати послідовників. Необхідно забезпечити максимальну прозорість інформації щодо проблем та можливостей і завжди, навіть у найскладніші моменти, діяти у відповідності до особистісних цінностей.

7. Уміння співпрацювати. Створити успішну компанію можна лише шляхом продуктивної взаємодії. Організації, де лідери знають різноманітні точки зору працівників та клієнтів, краще розв'язують завдання та створюють інновації.

Відомий лідеролог, професор Оуенської школи управління в університеті Р. Вандербільта, Дафт виділяє наступні особисті та соціальні якості лідерів (див. табл. 2).

Найважливішими з них Р Дафт вважав інтелект і здібності, якості, пов'язані з роботою, особистість лідера та соціальне оточення.

Таблиця 2

Особисті якості лідера [4, с. 52]

Під час формування лідерських якостей молоді необхідно дотримуватися основних базових принципів, а саме [5]:

1. Принцип наявності первинних потенційних задатків - в основі якого міститься прийняття того факту, що кожна людина, маючи власні біологічні, психологічні та соціальні особливості здатна розвиватися як лідер. Ці обставини потребують різнорівневого та індивідуального підходу при побудові траєкторії розвитку лідерських якостей, враховуючи готовність до активності та самореалізації, здатність до організації інших на базі конструктивних ідей, бажання вдосконалювати власні організаторські уміння та навички, отримувати нові знання та відповідний досвід тощо.

2. Принцип творення та активності - полягає у позитивному відношенні щодо отримання професійних знань, розуміння сутності колективного розв'язання проблем, активності в отриманні знань та навичок організаційної діяльності. Реалізація цього принципу передбачає створення майбутнім лідером поля власної професійної діяльності; постановку зрозумілих реальних задач наступної діяльності. При цьому має місце розвиток колективних форм пошуку рішень, формується практика аналітичної роботи з порівняння фактів та теорій щодо обґрунтування рішень. Цей принцип забезпечує глибоке засвоєння знань та законів, уміння правильно висловлювати власну думку, самостійно використовувати отримані знання на практиці.

3. Принцип змістовності та продуктивності навчання - визначає спрямованість формування лідерських компетенцій не стільки на вивчення відомого, як на набуття невідомих знань, надбання нового досвіду. Головним показником у цьому випадку є особистісне освітнє зростання.

4. Принцип виховного навчання -- спрямовано на виконання певних умов, що передбачають виховання лідерських якостей на основі власного відношення та особистого прикладу в організації пізнавальній, спільно-практичній діяльності; гуманізм та демократизм у взаєминах.

5. Принцип індивідуалізації та диференціації навчання -- реалізується на основі забезпечення індивідуально-спрямованого підбору наявних можливостей та засобів формування професійно- важливих лідерських якостей для кожного з урахуванням його індивідуальності.

6. Принцип перманентності, поступовості та систематичності - передбачає залучення молоді до різних форм прояву лідерських якостей, послідовно збільшуючи їх складність, удосконалюючи отриманий досвід продовж навчання. Перманентний підхід забезпечує безперервність навчання молодої людини продовж подальшого життя.

7. Принцип самореалізації та рефлексії - визначається формуванням здатності до розкриття та дієвої реалізації власного лідерського потенціалу на підставі свідомого ціннісного відношення до власної особистості та розвитку здібностей до рефлексійно- оціночної діяльності.

За твердженням О. Кудряшової лідерство розвивається тільки в процесі набуття досвіду, ніхто не може навчитися грати на фортепіано, лише слухаючи, як виконують музичні твори інші люди, або стати хорошим футболістом, тільки спостерігаючи за ходом матчу по телевізору [9]. Також і лідерству важко вчитися, спостерігаючи за іншими з боку. Для того щоб стати лідером, необхідні практика та досвід.

Цікавим є дослідження Б. Головешко, який у своїй роботі визначає основні педагогічні умови формування лідерських якостей в умовах закладу вищої освіти [6].

Першою педагогічною умовою він визначає - мотиваційно- ціннісне спрямування на успішну професійну діяльність за допомогою актуалізації позитивного досвіду досягнень і почуття успіху в спеціально змодельованих ситуаціях. У цьому контексті доцільно відзначити, що згідно з цілісною теорією лідера професійний керівник задля досягнення лідерських позицій у колективі повинен бути обізнаним і компетентним у своїй фаховій діяльності. Лише поверх цього базису можна формувати навички та вміння, притаманні лідеру. Отже, відповідно до цієї теорії, поєднання професійної компетентності, лідерських якостей і певної харизми є невід'ємними компонентами лідера. Виходячи з такої значущості професійної діяльності, можна зробити висновок, що досягнення фахівцем успіху в професійній діяльності є важливим компонентом у становленні його як лідера.

Другою педагогічною умовою автор визначає - забезпечення засвоєння майбутнім фахівцем системи практично-орієнтованих, інтегрованих знань про феномен лідерства на основі пізнавальної активізації і критичної інтерпретації навчального матеріалу. Б. Головешко вважає, що без теоретичного осмислення цього феномену ніякі комунікативні або вольові здібності не допоможуть досягнути такої майстерності. Будь-який лідер-керівник під час професійної діяльності приходить до свого суб'єктивного розуміння даного феномену.

Третьою педагогічною умовою є - застосування особистісно- орієнтованих технологій, спрямованих на формування прикладних лідерських умінь. Виконання вправ, які дозволяють застосовувати інтегративну та цілеспрямувальну функції лідера, сприяють розвитку інтегративно-діяльнісного та спрямувально-діяльнісного компонентів лідерських якостей.

Четвертою педагогічною умовою автор визначає - формування сукупності інтегрованих знань, умінь і навичок, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту на основі тренінгових вправ з рефлексії (розуміння й усвідомлення емоцій) та емоційного впливу.

Таким чином, Б. Головешко у своїй роботі виокремив чотири основні педагогічні умови, які мають виконуватися у закладах вищої освіти задля ефективного розвитку лідерських якостей та успішного застосування їх у практичній діяльності. Важливо, під час викладання задля розвитку лідерства, використовувати саме проактивні педагогічні методи. Зокрема, пропонується активно ставити запитання замість прямої подачі інформації, ініціювати так звані «мозкові штурми», групові дискусії, рольові ігри та вікторини, організовувати панельні дискусії, замість представлення доповідей та обов'язково виділяти час для вправ на зближення аудиторії тощо.

Для визначення лідерських навичок молоді та прояву їх сформованості в освітньому середовищі пропонується враховувати такі критерії, як-от [8]:

• рівень та форма навчання,

• статус зайнятості,

• залучення до спільної навчальної діяльності.

Відповідно до них представлено широкий спектр певних показників, а саме: самоменеджмент, міжособистісне спілкування, вирішення проблем та прийняття рішень, когнітивний розвиток та критичний аналіз, організація та планування, самовпевненість, усвідомлення відмінностей та різноманіття ситуацій, технології зростання та самоефективності.

Під час формування лідерських якостей молоді, як правило, пропонується до опанування матеріал, відповідний контексту їх майбутній професійній діяльності. Як приклад можна навести визначені Американською асоціацією виховання та розвитку разом із Карен Лоусон основні модулі, які доцільно використовувати для розвитку лідерства у молоді [12]:

^ осмислення лідерства (визначення лідерства, якості та характеристики ефективних лідерів, стилі лідерства);

^ комунікація та вплив (активне слухання, невербальна комунікація, якісна передача власної думки, адаптація власного стилю, ефективне використання email);

^ мотивація та збереження персоналу (розуміння сьогодення працівників, управління крізь покоління, створення навколишнього середовища);

^ керування змінами (розуміння природи змін, вміння правильно реагувати на зміни, використовування стратегії для управління змінами, подолання опору до змін);

^ робота з конфліктами (визначення симптомів і причин конфлікту, профілактика конфліктів, використовування корисних сторін конфлікту, вирішення конфлікту);

^ делегування (визначення можливостей для делегування, делегування влади з відповідальністю, процес делегування);

^ коучинг (відмінність коучинга від консультування, бар'єри для коучинга, розуміння процесу коучингу, характеристики ефективних коучерів, помилки у коучингу) ;

^ управління діями (розстановка чітких стандартів та очікувань, надання зворотного зв'язку, управління на відстані, оцінка своїх дій);

^ проведення ефективних нарад (проведення нарад вчасно та за планом, розуміння групових процесів, вміння проводити відео конференції);

^ розвиток персоналу (адаптація нових співробітників, менторство, навчання, планування кар'єри);

^ управління пріоритетами та боротьба зі стресом (управління своїм часом та собою, визначення причини та симптомів стресу, допомога іншим справлятися зі стресом, підтримування балансу в контексті робота - дім).

На даний момент домінантним у розвитку лідерських компетенцій є підхід «10:20:70», який вперше був представлений у результатах багаторічних досліджень працівників Центру креативного лідерства (Center for Creative Leadership) М. МакКолмом, М. Ломбардо та Р. Ейчінгером. Під час досліджень було опитано більше 200 керівників вищої ланки і в результаті встановлено співвідношення між різними методами розвитку компетенцій, а саме [13]:

10% розвитку менеджери отримували через проходження тренінгів, самонавчання, читання книг та статей;

20% - за допомогою зворотнього зв'язку, коучингу, спостереженням за діяльністю керівника;

70% - через розвиток на робочому місці, участь у нових проектах, виконання нестандартних робочих завдань тощо.

Тобто, відповідно даному підходу у процесі формування лідерських якостей молоді варто актуалізувати лідерський потенціал шляхом:

¦ збагачення освітніх програм розвитком «soft skills», особистісно-професійних якостей, морально-етичних цінностей з метою розширення знань про сутність лідерства;

¦ збагачення формальної освіти методами, формами та засобами неформальної освіти;

¦ посилення практичної спрямованості до професійної, суспільно-значущої і волонтерської діяльності;

¦ залучення до науково-дослідної та соціально-проєктної діяльності.

¦ стосовно питання розширення знань молоді в умовах закладу вищої освіти про сутність лідерства визначено їх нагальну необхідність, оскільки [8]:

¦ студентам в умовах впровадження окремого навчального курсу з лідерства, дозволить підвищити їх обізнаність з лідерства, виявляти та розвивати лідерські навички; - навчальні курси з лідерства повинні бути впроваджені як в навчальну програму бакалавра, так і в магістратуру освітніх закладів вищої освіти, а відтак повинні відобразити їх зміст відповідними професійними завданнями, ролями та обов>язками щодо забезпечення наступності в розвитку лідерських здібностей студентів;

¦ неформальні програми з лідерства повинні надаватись на університетському рівні, щоб забезпечити можливості для розвитку, вдосконалення та відпрацювання цих навичок не лише для студентів соціальної роботи, але і для всіх учасників освітнього процесу;

¦ створення значущих можливостей для заохочення студентів щодо їх участі у спільних навчальних заходах, таких як навчання м'яким навичкам «soft skills», навчальних курсах, соціальних проектах у закладах освіти або за його межами, волонтерстві, участі у неурядових організаціях, додаткових стажуваннях, з правом визнання в межах навчальної програми.

Вивчаючи проблему методів дослідження лідерства, Дж. Антонакіс та ін. наполягають на тому, що теорія повинна відображати реальність і бути такою, яку можна застосовувати на практиці. Якщо вона не відображає реальність, отже, і не може застосовуватися на практиці. Тому неякісна теорія не має права на існування [2].

Щодо неформальної освіти молоді, то зауважимо, що як процес додаткової цілеспрямованої професійної підготовки, організований поза межами змісту освітніх програм, форм, методів та засобів позааудиторної навчальної й соціально-виховної роботи закладів освіти дозволяє органічно поєднуватися з формальною аудиторною навчальною роботою. Це пояснюється наявністю потужного потенціалу неформальної освіти щодо застосування її функцій, а саме [15]:

- розвиваюча - розвиток вміння самостійно вчитися;

- профадаптаційна - підвищення професійної кваліфікації й формування конкурентоспроможності;

- навчальна - поглиблення та розширення знань, опанування новими знаннями та предметними компетенціями;

- громадянська - сприяння формуванню громадянського суспільства, зростання громадянської активності;

— дозвіллєва - організація змістовного вільного часу учасників;

- психологічна - створення умов для зростання мотивації молоді, розвитку їх особистості».

Варто залучати молодь до прийняття управлінських рішень та управління суспільним життям, оскільки це дієвий метод розвитку молодіжного лідерства. На сьогодні все більша кількість організацій залучає молодь до прийняття управлінських рішень. Дане питання було детально розглянуто у статті «Залучення молоді до прийняття рішень: організаційно управлінський аспект» [1].

Висновки

Формування лідерських якостей молоді допомагає молоді розвивати здатність аналізувати власні сильні та слабкі сторони, встановлювати особисті та професійні цілі та досягати їх. Навчальні заклади, органи державної влади і місцевого самоврядування та неформальні організації можуть наставляти, направляти та навчати молодь. Проведення тренін- гів з лідерства, залучення молоді до прийняття рішень, впровадження лідерських освітніх програм, участь молоді в неурядових організаціях, в соціальних проектах у закладах освіти або за його межами, волонтерстві, додаткових стажуваннях готує молодь до молодіжного лідерства. Молодіжні лідери, в свою чергу, можуть мотивувати своїх однолітків і давати приклад, зробити молодіжну групу сильнішою та ефективнішою. Це в свою чергу, забезпечить державу компетентними і активними спеціалістами, здатними приймати ефективні рішення, брати на себе відповідальність, правильно взаємодіяти з іншими людьми, працювати в команді, тобто проявляти лідерські якості.

References

1. Akimova, T.Iu. (2021). Zaluchennia molodi do pryiniattia rishen: orhanizatsiino upravlinskyi aspekt [Involvement of young people in decisionmaking: organizational and managerial aspect]. Naukoviperspektyvy: zhurnal - Scientific perspectives: journal, 5(11). DOI: https://doi.org/10.52058/2708- 7530-2021-5(11)-10-25 [in Ukrainian].

2. Antonakis, J., Cianciolo A.T., & Sternberg, R.J. (2004). The Nature of Leadership. USA, CA: Sage Publications [in English].

3. Smith, C. (2003). Servant leadership: The leadership theory of Robert K. Greenleaf. Retrieved from https://www.boyden.com/media/just-what- the-doctor-ordered-15763495/Leadership%20%20Theory_Greenleaf%20 Servant%20Leadership.pdf [in English].

4. Daft, R.L. (2006). Uroky lyderstva [Leadership lessons]. Y. V. Andreeva (Ed.). (A.V Kozlova, Trans.). Moscow: Yeksmo [in Russian].

5. Danylevych, N., Kokhan, M., & Snovydovych I. (2019). Rozvytok liderskykh kompetentnostei u studentiv zakladiv vyshchoi osvity [Development of leadership competencies in students of higher education institutions]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia ekonomichna - Visnyk of Lviv National University. The series is economic, 57, (pp. 245-261). Retrieved from http:// dx.doi.org/10.30970/ves.2019.57.0.4027 [in Ukrainian].

6. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. [State Statistics Service of Ukraine]. www.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].

7. Holoveshko, B.R. (2017). Pedahohichni umovy formuvannia lider- skykh yakostei u maibutnikh fakhivtsiv z administratyvnoho menedzhmentu u vyshchomu navchalnomu zakladi [Pedagogical conditions of formation of leadership qualities in future specialists in administrative management in higher education]. Candidate's thesis. Kharkiv: Natsionalnyi tekhnichnyi univer- sytet «Kharkivskyi politekhnichnyi instytut» [in Ukrainian].

8. Horishna, N., Slozanska, H., Soroka, O., & Romanovska, L. (2019). Exploring the leadership skills of pre-service social work students: implications for social work education. Problems of Education in the 21st Century, 775, (pp. 598-615). Retrieved from http://www.scientiasocialis.lt/pec/node/files/ pdf/vol77/598-615.Horishna_Vol.77-5_PEC.pdf [in Ukrainian].

9. Kudriashova, O.V (1996). Liderstvo yak predmet sotsialno-filosofs- koho analyze [Leadership as a subject of socio-philosophical analysis]. Doctor's thesis. Moscow [in Ukrainian].

10. Kalashnikova, S.A. (2010). Osvitniaparadyhmaprofesionalizatsii up- ravlinnia na zasadakh liderstva [Educational paradigm of professionalization of management on the basis of leadership]. Kyiv: Kyivsk. un-t imeni Borysa Hrinchenka [in Ukrainian].

11. Bizo, L., Ibrahimova, I., Kikot, O., Baran, Ye., & Fedoriv, T. (Ed.). (2012). Rozvytok liderstva [Leadership development]. Kyiv: Proekt «Reforma upravlinnia personalom na derzhavnii sluzhbi v Ukraini» [in Ukrainian].

12. Lawson, K. (2009). Leadership Development Basics (Training Basics). ASTD Press [in English].

13. Lombardo, Michael, M., Eichinger, & Robert, W. (1996). The Career Architect Development Planner, (1st ed.). USA: Lominger, Minneapolis [in English].

14. Liderski kompetentsii dlia maibutnoho [Leadership competencies for the future]. www.management.com.ua. Retrieved from http://www.manage- ment.com.ua/notes/top-leadership-skills-for-the-future.html [in Ukrainian].

15. Ovcharenko, S.H. Neformalna osvita - neobkhidnyi element suchasnoi osvitnoi systemy [Non-formal education is a necessary element of the modern educational system]. Retrieved from http://dialog.lviv.ua/files/champions_fi- nal_ conference.pdf [in Ukrainian].

16. Romanovskiy, O.H., & Ponomarova, O.S. (Ed.). (2017). Rozvytok lid- erskoho potentsialu natsionalnoi humanitarno-tekhnichnoi ta upravlinskoi el- ity [Development of the leadership potential of the national humanitarian-technical and administrative elite]. Retrieved from http://repository.kpi.kharkov. ua/bitstream/KhPI-Press/33727/1/Romanovskyi_Rozvytok_liderskoho_poten- tsialu_2017.pdf [in Ukrainian].

17. Wehmeyer, M.L., Agran, M., & Hughes, C. (1998). Teaching self-determination to students with disabilities: Basic skills for successful transition. Baltimore: Paul H. Brookes. Retrieved from https://files.eric.ed.gov/fulltext/ ED470036.pdf [in English].

Размещено на Allbest.ru