Законодавчі основи та принципи державного регулювання логістики в медицині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавчі основи та принципи державного регулювання логістики в медицині

Вступ

Нова модель охорони здоров'я передбачає спрямування усіх напрямків медицини до нового рівня якісного обслуговування та сучасних вимог європейського рівня. Основна мета реформи - забезпечення громадянам України рівного доступу до якісних медичних послуг та перебудування системи охорони здоров'я так, щоб у її центрі був пацієнт. Таким чином, в Україні формується клієнто орієнтований підхід до управління закладами охорони здоров'я. Тому медичні заклади повинні забезпечити високий рівень сервісу, що забезпечуватиме взаємодію з клієнтом під час надання якісних медичних послуг. Це передбачає впровадження законодавчих змін, нових принципів державного регулювання в сфері медичної логістики.

Важливі наукові та науково-методичні розробки присвячені іншим аспектам державного управління, реформуванню менеджменту в сфері охорони здоров'я, кадровому забезпечення медичних закладів в умовах трансформаційних перетворень здійснили такі науковці та фахівці як: Р. Р. Августин, А. Ю. Васіна, Л. В. Литвинова Ф. Мельник, Г. Л. Монастирський, П. П. Микитюк, С. Толуб'як, М. М. Шкільняк, А. Ю. Жуковська, О. П. Дудкіна, Т. М. Попович та інші.

Мета роботи полягає в аналізу законодавчих основ та принципів державного регулювання логістики в медицині.

Виклад основного матеріалу

Базові засади системи охорони здоров'я, яка б відповідала сучасним економічним реаліям, в Україні створено. Прийнято в 1992 році базовий для галузі Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», згодом у нього внесено зміни та доповнення; прийнято закони «Про лікарські засоби», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та низку інших законодавчих документів; затверджено Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України, постанову Кабінету Міністрів «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я» тощо

Лібералізація, маючи законодавче та нормативно-правове підґрунтя, набуває все більшого поширення у нові сфери медицини, стає загальним принципом організації системи охорони здоров'я. Галузь надання медичних послуг поступово стає економічним суб'єктом в інфраструктурі економіки держави. Економічний аспект охорони здоров'я починає розглядатися як елемент суспільного виробництва в цілому. Медичні послуги все більше набувають ознак продукту громадського споживання, нематеріальних благ, що надаються населенню країни.

З початку реформування охорони здоров'я та децентралізації влади на органи місцевого самоврядування покладено повноваження щодо надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної охорони здоров'я, з профілактики хвороб, зокрема на районному рівні - надання медичних послуг вторинного рівня, на обласному рівні - надання високоспеціалізованої медичної допомоги.

У 2017 році було схвалено Стратегію реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки [1], де визначено, що одним з напрямків підвищення ефективності розподілу ресурсів на рівні формування державної політики є програмно-цільовий метод, який є частиною системи управління державними фінансами. Фінансування бюджетних програм на основі ПЦД повинно забезпечити соціальний ефект та результат. На сьогодні в Україні не запроваджено середньострокове бюджетне планування, відсутня довгострокова стратегія розвитку, зокрема в галузі медицини. законодавчий державне регулювання логістика медицина

Логістика - це управління різними вхідними та вихідними потоками медичного закладу з метою їх оптимізації. Відповідно, управління логістичною діяльністю в медицині виходить за рамки традиційних фізичних потоків, враховуючи інші потоки, такі як пацієнти в ланцюгу надання медичної допомоги. Сучасним підходом до логістики медичної сфери є підхід з позицій створення цінності медичної послуги. Новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів в системі охорони здоров'я. У такій концепції сформовано чотири основні потоки медичного закладу, які визначатимуть ефективність логістичної діяльності: фінансовий; матеріальний; людський; інформаційний (в тому числі управлінські рішення).

Застосування логістичного менеджменту в закладах охорони здоров'я є перспективним, оскільки:

- логістичний підхід передбачає комплексне підвищення ефективності, тоді як збільшення продуктивності лише окремих процесів постачання неефективне. Недоцільним є й скорочення запасів, унаслідок чого можуть виникнути порушення та збої у лікувально-діагностичному процесі;

- логістичне управління допомагає не тільки розв'язувати окремі завдання (наприклад, зменшити витрати), а й розробляти комплексну стратегію забезпечення медичною технікою та майном;

- концепція постачання, сформована на основі підходів до логістичного менеджменту, може бути проаналізована за допомогою функціонально вартісних підходів для визначення шляхів мінімізації витрат;

- система логістики стає основним інструментом

контролю раціональності розподілу ресурсів;

- постійна реновація інформаційних технологій та технічних засобів забезпечили консолідацію логістичної концепції в єдине ціле. Цьому сприяє розвиток системи опрацювання замовлень за допомогою сучасної комп'ютерної техніки, розвиненої бази даних та системи передавання інформації.

Серед напрямків медичної логістики, які зазнали трансформації після законодавчих змін та реформування системи охорони здоров'я варто виділити:

1) постачання медичних ресурсів;

2) фармацевтика;

3) персонал медичного закладу та медичні послуги. Для прикладу підвищився рівень фінансування медичних закладів, до яких звертається більша кількість пацієнтів, оптимізовано процес надання медичних послуг шляхом застосування електронних черг, електронних рецептів, створено електронну систему охорони здоров'я для лікарів;

4) оптимізація медичної сфери шляхом об'єднання напрямків діяльності медичних працівників, що дозволило суттєво зменшити їх кількість, покрокового скорочення як амбулаторних відвідувань, так і відвідувань вдома;

5) застосування телеметричних засобів у керуванні процесом надання медичних послуг.

Сьогодні законодавчою базою державного регулювання логістики в медицині є такі нормативно-правові акти:

- загальнодержавні: Бюджетний кодекс України №2456-VI від 08.07.2010р. [2], Закон України «Про державний бюджет» на відповідний період, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-ХІІ від 19.11.1992р., Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я» №2002-VIII від 06.04.2017р., Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» №2168-VIII від 19.10.2017р., наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги» №504 від 19.03.2018р.,

- місцеві: розпорядження, рішення, обласних,

районних, міських органів місцевого самоврядування про підготовку проектів та програм розвитку медичних закладів.

Відповідно Закону України «Про автономізацію закладів охорони здоров'я» [3] фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Рівень фінансового забезпечення охорони здоров'я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері (стаття 18) [ 4]. Таким чином, реформування охорони здоров'я передбачає використання програмно-цільового підходу до фінансування закладів охорони здоров'я за рахунок коштів місцевих бюджетів.

У серпні 2014 року Міністерство охорони здоров'я ініціювало розробку Національної стратегії реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 років (далі - Стратегія) [5]. За допомогою нових стратегічних підходів до підвищення якості та доступності медичної допомоги та зменшення фінансових ризиків для населення було забезпечено формування нової моделі медичної допомоги.

Відповідно Стратегії майбутня система охорони здоров'я має базуватися на трьох засадничих принципах, котрі є фундаментальними і такими, що мають застосовуватися в усіх секторах охорони здоров'я, та мають бути відображеними на кожному наступному етапі реформи, а саме:

1. Орієнтованість на людей.

2. Орієнтованість на результат.

3. Орієнтованість на втілення.

Система охорони здоров'я повинна орієнтуватися на такі принципи:

1) Гарантований пакет послуг, що доступний кожному громадянину.

2) Дотримання національних стандартів якості та професіоналізму.

3) Взаємоповага пацієнтів та медичних працівників.

4) Співпраця різних секторів економіки, служб, організацій в інтересах пацієнтів, громад та населення (міжсекторальна взаємодія).

5) Співвідношення ціна-якість та найбільш ефективне, справедливе та стійке використання обмежених ресурсів.

6) Підзвітність громадам і пацієнтам.

Згідно з концепцією логістичного управління закладами системи охорони здоров'я, для розвитку логістичних систем необхідно керуватися сформованими принципами логістики, основними серед них є: раціональність, цілісність, системність, ієрархія, інтеграція, формалізація і формування.

За принципом раціональності приймаються такі управлінські рішення, які є кращими завдяки вибраному співвідношенню витрат і досягнутого результату.

Принцип цілісності підтверджує властивість логістичної системи виконувати задану цільову функцію системою у цілому, а не окремими її елементам.

Застосування принципу системності передбачає дослідження логістичного об'єкту як частини більшої системи, в якій аналізований об'єкт знаходиться у певних відносинах з іншими системами. Таким чином, принцип системності охоплює всі боки об'єкта і предмета в просторі й часі.

Принцип ієрархії визначає порядок переходу від нижчого рівня до вищого. Побудова логістичних систем із використанням принципу логістики зумовлюються тим, що управління в них пов'язане з обробкою значного масиву даних.

Принцип інтеграції означає об'єднання у ціле будь-яких частин або властивостей. Принцип інтеграції спрямований на вивчення інтеграційних властивостей і закономірностей у логістичних системах. Інтегративні властивості проявляються в результаті приєднання елементів до цілого.

Логістична система як упорядкована сукупність елементів із певними зв'язками має особливі системні властивості, що дають змогу отримати синергетичний ефект. Формалізація передбачає отримання кількісних й якісних характеристик функціонування логістичної системи організації на базі системного аналізу. Формування логістичної системи орієнтоване на системний підхід, коли елементи логістичної системи розглядаються як взаємозв'язані і взаємодіючі для досягнення єдиної цілі.

Відповідно до європейських прагнень України, роль держави у роботі системи охорони здоров'я буде обмежено; МОЗ повинно позбавитися невластивих управлінських функцій, таких як закупівлі, управління лікарнями, обслуговування та ремонт закладів, і зосередитись у першу чергу на розробці політики і плануванні.

У більшості розвинених країн фінансування і доходи постачальників послуг залежать від обсягу та якості послуг, переважно на основі вільного вибору споживача, а не на підставі бюрократичних уподобань. лікарні та медичні працівники матимуть управлінські й фіскальні повноваження реінвестувати в інфраструктурні або технологічні зміни, при цьому за ними повинна залишитися відповідальність за витрати державних грошей. Важливо також, що вони зможуть диверсифікувати свої джерела доходів на додаток до державних виплат (наприклад, завдяки новим медичним послугам, таким як пластична хірургія, або ширшому залученню послуг приватних страхових компаній у майбутньому). Автономію закладів охорони здоров'я буде збільшено у трьох основних сферах: фінансове управління, делегування управлінських повноважень і планування розвитку послуг.

У 2018 році було розпочато ряд медичних реформ в Україні, що мають завершитися у 2020 році. Нова модель охорони здоров'я, яка будується в Україні, стає все більше зрозумілою та реальною. Нова модель охорони здоров'я передбачає спрямування усіх напрямків медицини до нового рівня якісного обслуговування та сучасних вимог європейського рівня. Основна мета реформи - забезпечення громадянам України рівного доступу до якісних медичних послуг та перебудування системи охорони здоров'я так, щоб у її центрі був пацієнт [6].

У операційному керівництві МОЗ «Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на місцевому рівні» [ 7] визначено два найбільш ефективні підходи системний та прикладний.

Системний на основі процесного підходу впровадженні інновацій управлінської діяльності, елементами якого є цикл «Плануй - роби - перевіряй - впливай» на базі моделі безперервного поліпшення процесів. Процесний підхід передбачає здійснення детального опису всіх процесів, які відбуваються в організації, систематичне визначення їх взаємодій та керування ними для досягнення запланованих результатів. Прикладами процесів в організації, яка надає ПМД, можуть бути «Запис на консультацію до лікаря», «Відвідування пацієнта вдома», «Спілкування з пацієнтами телефоном», «Направлення до вузькопрофільних фахівців» тощо [8, с. 52].

Основними принципами управління якістю згідно з ISO є [9, с. 25]:

1. Орієнтація на споживача: організації необхідно робити те, що хоче споживач зараз і захоче в майбутньому, навіть якщо він цього не усвідомлює.

2. Лідерство керівника: організація діє завжди в рамках обмеженості ресурсів та вхідних даних у конкурентному середовищі, тому тільки лідер, який володіє баченням та силою духу, здатний забезпечити досягнення її цілей (місії).

3. Залучення персоналу: персонал організації є її основним і одночасно найуразливішим ресурсом, тому опора лідерів на нього - запорука успіху.

4. Процесний підхід: СУЯ організації - це не статичне утворення, тому що її елементами є процеси, через які досягаються цілі, тобто через процеси впроваджуються будь-які зміни.

5. Постійне поліпшення: основа сучасного менеджменту, яка передбачає постійну адаптацію до подій та очікуваних змін у середовищі, а іноді й формує їх.

6. Прийняття рішень, заснованих на фактах: нагадування про те, що стабільне функціонування організації можливе на основі не тільки інтуїції, а й даних.

7. Взаємовигідні відносини: разом з принципом орієнтації на споживача передбачають формування стійких ланцюгів поставок на основі взаємовигідного співробітництва.

На «вході» в систему існують вимоги (очікування) отримувачів послуг (пацієнтів), на «виході» - послуги, які задовольняють ці потреби. Ступінь задоволеності пацієнтів визначається шляхом вимірювання. Відповідальність керівництва передбачає, що керівники постійно підтримують фокус уваги організації на потребах пацієнтів та вимогах законодавства, встановлюють чіткі цілі забезпечення якості та сприяють їх усвідомленню всіма співробітниками, забезпечують наявність необхідних ресурсів. І через управління ресурсами здійснюється удосконалення якості послуг для кращого задоволення потреб споживачів (пацієнтів) [10, с. 38].

Прикладний підхід передбачає використання окремих елементів СУЯ дозволяє отримати швидкі результати в підвищенні якості послуг ПМД, які відчують споживачі (пацієнти). Такі результати також можуть мотивувати команду ПМД до подальшого впровадження більш системного підходу зі створенням повноцінної СУЯ. Головна передумова таких точкових змін - це визнання всіма членами команди ПМД декількох важливих принципів [11, с. 221]:

1. Пацієнт-орієнтованість: заклад ПМД працює

насамперед для задоволення потреб пацієнтів.

2. Подальше успішне існування закладу ПМД залежить від того, наскільки послуги ПМД відповідають потребам пацієнтів.

3. Для визначення задоволеності пацієнтів її необхідно вимірювати.

4. На підставі вимірювання необхідно вносити зміни в реальну практику надання послуг.

Як засвідчує досвід управління командами, група не зможе досягти успіху, доки всі її члени не поділятимуть спільних цінностей та принципів. Заміна членів команди, які не поділяють спільних цінностей, на однодумців - найбільш ефективний шлях до досягнення поставлених цілей. Особливо це стосується медичних закладів, де певні цінності (позитивне ставлення до людей, співпереживання, готовність прийти на допомогу ближньому та ін.) закладаються з вихованням і які важко набути в дорослому віці [12, с. 100].

Отже, у зв'язку з реформуванням системи охорони здоров'я та автономізацією закладів охорони здоров'я, в Україні змінюються підходи до організації управлінської діяльності. Найбільш поширеними та дієвими можна визначити системний та процесний, які орієнтуються на надання якісних медичних послуг та передбачають системність управління усіма процесами медичного закладу.

В межах процесного підходу пацієнти, які прийняли рішення про отримання медичної допомоги, повинні чітко дотримуватися процедури маршрутизації на основі таких принципів:

Перший - принцип максимальної економії робочого часу. Виконання його грунтується на створенні докладного опису спеціалізації кожного працюючого в клініці доктора і skill-тегів обслуговуючого персоналу клініки. Це дозволяє без затримок розподіляти пацієнтів по лікарях, по менеджерам, які супроводжують пацієнтів, і за часом їх прийому, а також мати у своєму розпорядженні кабінети медичних фахівців з урахуванням частоти їх взаємодії один з одним.

Другий принцип - маршрутизація на підставі знання мови пацієнта (мовної skill-тег). При надходженні звернення пацієнта воно безпосередньо відправляється менеджеру, яка знає мову пацієнта. Саме цей менеджер буде супроводжувати і контролювати пересування протягом всього періоду лікування.

Третій - принцип коефіцієнта зайнятості (англ. Occupancy rate), коли під час запису пацієнта на прийом враховуються графіки завантаженості всіх фахівців, які братимуть участь в процесі лікування пацієнта, наприклад, стоматолога, хірурга, ортодонта, а також менеджера по супроводу іноземних пацієнтів. Тобто створюється своєрідний графік-матриця роботи медичних фахівців над стоматологічними проблемами пацієнта. Зрозуміло для застосування цього принципу не обійтися без спеціального програмного забезпечення.

Четвертий принцип - маршрутизація на підставі бізнес- стандартів. Виконання даного принципу допомагає підвищувати лояльність пацієнтів. Згідно з цим принципом: якщо питання про процес лікування загальні, пацієнт направляється до фахівців, які можуть допомогти йому отримати цю інформацію, не відволікаючи докторів; нові пацієнти потрапляють під схему обслуговування, що починається з початкового повного огляду зубної порожнини; при повторному зверненні пацієнт переводиться до лікаря, з яким він вже взаємодіяв, і працює схема контрольної перевірки раніше виконаних в клініці робіт.

Висновки

Проведене дослідження дає змогу дійти висновки щодо трансформації медичної логістики та принципів державного регулювання логістики в медицині через реформування системи охорони здоров'я, децентралізацію управління медичними закладами, автономізацію. Реформування системи охорони здоров'я змінило логістичні підходи. В результаті впроваджується клієнто орієнтований логістичний підхід, де основними принципами державного регулювання є:

1. Орієнтованість на людей. 2. Орієнтованість на результат.

3. Орієнтованість на втілення. Згідно з концепцією логістичного управління закладами системи охорони здоров'я, для розвитку логістичних систем необхідно керуватися сформованими принципами логістики, основними серед них є: раціональність, цілісність, системність, ієрархія, інтеграція, формалізація і формування. Логістичний підхід змінюється з централізованого розподілу ресурсів та управління медичними закладами на децентралізований, де автономізованими медичними закладами управляють керівники (головні лікаря), органи місцевого самоврядування. На органи місцевого самоврядування покладені функції стратегічного управління логістичною діяльністю, на керівників - оперативного, поточного фінансового, матеріального, інформаційного, кадрового планування логістичних процесів медичного закладу. Ці зміни сформовано в стратегічних законодавчих документах.

Список використаних джерел:

1. Про схвалення Стратегії реформування системи

управління державними фінансами на 2017-2020 роки, Розпорядження КМУ від 8 лютого 2017 р. № 142-р. URL:

й11р8://7акоп.гайа.доу.иа/гайа/8йо'№/ги/142-2017-р#п283 (дата

звернення: 20.04.2020).

2. Бюджетний кодекс України № 2456-VI від

08.07.2010 р. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ 2456-17 (дата звернення: 20.04.2020).

3. Закон України «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я» №2002-VIII від 06.04.2017р. URL: https://zakoп.гada.gov.ua/laws/show/2002-19

(дата звернення: 20.04.2020).

4. Про схвалення Концепції реформи фінансування

системи охорони здоров'я, Розпорядження КМУ від 30 листопада 2016 р. № 1013-р. URL: https://zakoп.гada.gov.ua/

laws/show/1013-2016-р (дата звернення: 20.04.2020).

5. Національна стратегія реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015 - 2020 років. URL: http://moz.gov.ua/uploads/0/691-stгategiya.pdf (дата звернення: 20.04.2020).

6. Реформа системи охорони здоров'я. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalпist/гefoгmi/гozvitok-lyudskogo- kapitalu/гefoгma-sistemi-ohoгoпi-zdoгovya (дата звернення: 20.04.2020).

7. Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на місцевому рівні. Операційне керівництво / Баценко Д., Брагінський П., Бучма М. та ін. Міністерство охорони здоров'я України, Проект USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії»,

ТОВ «Агентство «Україна» К., 2018. 368 с. URL:

https://moz.gov.ua/uploads/0Z4992- phc_operational_manual_apr_2018_fm_web1.pdf (дата звернення: 10.08.2019).

8. Муляр Т. С. Формування і реалізація стратегії підприємств. Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). 2013. № 2(6). С. 289-300.

9. Борисяк, О. В. Оптимізаційні технології формування

персоналу підприємств : дис.. канд. екон. наук : 08.00.04.

Тернопіль, 2018. 188 с.

10. Монастирський Г. Л. Зарубіжний досвід управління системою охорони здоров'я на територіальному рівні: уроки для України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичній конференції з міжнародною участю «Модернізація менеджменту системи охорони здоров'я в умовах проведення медичної реформи» (Тернопіль-Кам'янець-Подільський 12-13 грудня 2018 р.) Тернопіль, ТНЕУ С. 37-40.

11. Мельник А. Ф. Модернізаційний розвиток регіональних ринків послуг як виклик для менеджменту закладів охорони здоров'я. Матеріали Всеукраїнської науково-практичній конференції з міжнародною участю «Модернізація менеджменту системи охорони здоров'я в умовах проведення медичної реформи» (Тернопіль-Кам'янець-Подільський 12-13 грудня 2018 р.) Тернопіль, ТНЕУ С. 219-223.

12. Лобас В. М., Дорохова О. Т., Адоньєва Н. М. Підвищення професійного рівня керівників медичних закладів - підґрунтя реформування галузі. Медична освіта. 2011. № 3.

С. 99-101.

13. Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закон України 2801-XII, поточна редакція від 01.01.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 (дата звернення: 20.04.2020).

14. Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, Закон України 2168-VIII, поточна

редакція від 19.10.2017. URL: https://zakon5.rada.gov.ua/

laws/show/2168-19 (дата звернення: 20.04.2020).

15. Карлаш В. В. Механізми державного регулювання

охорони здоров'я населення України : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління.

Національний університет цивільного захисту України, Харків, 2020.

16. Корнійчук О. П. Нова система охорони здоров'я України та перспективи кадрової політики. Кадрова політика у сфері охорони здоров'я в умовах загроз національній безпеці України : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за між нар. участю. К. : ТОВ «ДСК-Центр», 2017. С. 67-70.

17. Про схвалення Концепції реформування місцевого

самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Розпорядження КМУ від 1 квітня 2014 р. № 333-р. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ru/333-2014-р#n8 (дата

звернення: 20.04.2020).

18. Державна політика у сфері охорони здоров'я: кол. моногр.: у 2 ч. Ч. 1/заг. ред. М. М. Білинської, Я. Ф. Радиша. Київ: НАДУ, 2013. 396 с.

19. Мельник Л. А. Сучасний керівник медичного закладу в умовах реформування здороохоронної галузі. Електронне «Державне управління : удосконалення та розвиток». 2018. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/11_2018/24.pdf (дата звернення: 20.04.2020).

Размещено на Allbest.ru