До питання про реалізацію кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління та публічної служби

Академія праці, соціальних відносин та туризму

До питання про реалізацію кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану в Україні

Качан Яна Віталіївна

кандидат наук з державного управління

Міщенко Катерина Семенівна

кандидат наук з державного управління

Бовт Ірина Валеріївна

студентка 2 курсу магістратури

Анотація

У даній статті зосереджено увагу на специфіці реалізації кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану в Україні. Проаналізовано виклики та особливості кадрової політики в умовах військового конфлікту шляхом зіставлення їх із звичайними умовами функціонування публічної служби. У статті висвітлено, як воєнний стан впливає на реалізацію кадрової політики та прийняття рішень у сфері кадрового менеджменту, надано рекомендації щодо адаптації кадрових стратегій для забезпечення ефективної роботи державного апарату в кризових умовах.

У статті наголошується на спрощенні процедур добору кадрів на державну службу та гнучкості законодавства про державну службу.

Автори аналізують погляди науковців на можливість створення кадрового резерву та складання переліку актуальних професій кандидатів на державну службу з урахуванням професійної освіти фахівців, їхнього попереднього досвіду роботи і, звичайно, місця останньої роботи. Ми висловлюємо занепокоєння, що спрощення умов призначення державних службовців певним чином порушує основоположні принципи державної служби, а саме стабільність та професіоналізм. Також наголошуємо на нагальності відновлення резерву державної служби.

Описуємо особливий адміністративно-правовий статус місцевих військових адміністрацій. Це пов'язано з тим, що, крім специфіки їх утворення та припинення діяльності, місцеві військові адміністрації наділяються додатковими повноваженнями щодо запровадження заходів правового характеру та забезпечення їх реалізації, а також перебувають у подвійному підпорядкуванні залежно від повноважень, які вони здійснюють.

Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи та голови) можуть продовжувати здійснювати повноваження, надані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Ці повноваження не обмежуються навіть в умовах воєнного стану. Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення на місцевому рівні, за винятком випадків, коли за це відповідає військово-селищна адміністрація.

Ключові слова: кадрова політика, публічне управління, воєнний стан, Україна, кризовий менеджмент, адаптація стратегій.

Kachan Yana Vitaliivna Ph.D. in Public Administration, Head of the Department of Public Administration and Public Service, Academy of Labour, Social Relations and Tourism

Mishchenko Kateryna Semenivna Ph.D. in Public Administration, Associate Professor of the Department of Public Administration and Public Service, Academy of Labour, Social Relations and Tourism

Bovt Iryna Valeriivna 2nd year master student, Department of Public Administration and Public Service, Academy of Labour, Social Relations and Tourism, The head of the personnel management department of the Department of Social Protection of the Population of the Shevchenko District State Administration in the city of Kyiv

Due to the question out implementation of the personnel of the police in the public service during the martial state in Ukraine

Abstract

This article focuses on the specifics of the implementation of personnel policy in public administration during martial law in Ukraine. The challenges and features of personnel policy in the conditions of a military conflict were analyzed by comparing them with the usual conditions of the functioning of the public service. The article highlights how the state of war affects the implementation of personnel policy and decision-making in the field of personnel management, provides recommendations on the adaptation of personnel strategies to ensure the effective operation of the state apparatus in crisis conditions.

The article emphasizes the simplification of civil service recruitment procedures and the flexibility of civil service legislation.

The authors analyze the views of scientists on the possibility of creating a personnel reserve and compiling a list of relevant professions of candidates for public service, taking into account the professional education of specialists, their previous work experience and, of course, the place of their last job. We express concern that the simplification of the conditions for the appointment of civil servants in some way violates the fundamental principles of the civil service, namely stability and professionalism. We also emphasize the urgency of restoring the civil service reserve.

We describe the special administrative and legal status of local military administrations. This is due to the fact that, in addition to the specifics of their formation and termination of activity, local military administrations are given additional powers to introduce measures of a legal nature and ensure their implementation, and are also subject to dual subordination depending on the powers they exercise.

Local self-government bodies (village, settlement, city councils, their executive bodies and heads) may continue to exercise the powers granted by the Law of Ukraine "On Local Self-Government in Ukraine". These powers are not limited even under martial law. Local self-government bodies have the right to make decisions at the local level, with the exception of cases where the military-settlement administration is responsible for this.

Keywords: personnel policy, public administration, martial law, Ukraine, crisis management, adaptation of strategies.

Вступ

Постановка проблеми. Реалізація кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану є надзвичайно важливим аспектом забезпечення національної безпеки та стабільності суспільства. Воєнний стан вимагає оперативних та адекватних дій влади щодо формування та мобілізації кадрів у сферах оборони, медицини, соціального обслуговування, а також забезпечення їхньої ефективної роботи на користь держави та громадян. Однак, на сьогоднішній день існують певні проблеми та виклики у сфері кадрової політики під час воєнного стану, які потребують детального дослідження та пошуку шляхів їх розв'язання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні дослідження та публікації в цій галузі свідчать про актуальність проблеми й розкривають деякі аспекти кадрової політики в умовах воєнного стану в Україні. У дослідженні І.Ю. Кушніренка "Державна кадрова політика в Україні: проблеми та перспективи розвитку" знайшли відображення основні проблеми та перспективи кадрової політики в Україні. Хоча стаття й не зосереджена на аналізі кадрової політики в умовах воєнного стану, у ній наведено загальний контекст, важливий для розуміння кадрових викликів та можливостей в сучасній Україні.

У авторефераті дисертації Н.С. Калашник "Самоосвіта державних службовців в Україні в умовах суспільних змін" розглядаються питання самоосвіти державних службовців. Автор цього дослідження підкреслює, що важливою складовою кадрової політики в умовах воєнного стану є підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, а також акцентує увагу на важливості ролі самоосвіти в цьому процесі. Висновки, наведені в авторефераті дисертації Н.М. Богданової "Система мотивації молоді до державної служби" свідчать про значущість мотивації для привертання молоді до державної служби. У воєнний період ефективна система мотивації може виявитися вирішальною для залучення та утримання кваліфікованих фахівців у сферах оборони та безпеки.

Зазначені дослідження можуть бути основою для подальшого аналізу та пошуку можливих шляхів розв'язання проблем, пов'язаних із реалізацією кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану в Україні.

Мета статті - дослідити теорію і практичні аспекти ефективної реалізації кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки та стабільності.

Дослідження фокусується на таких основних завданнях:

- оцінка впливу воєнного стану на кадрову політику в публічному секторі.

- аналіз стратегій адаптації кадрових процесів в умовах кризи.

Виклад основного матеріалу

кадрова політика публічне управління

Публічна служба - це фундаментальна складова сучасної системи державного управління. Це поняття охоплює широкий спектр функцій і його роль у державному управлінні є надзвичайно важливою.

Публічна служба може бути визначена як система, в якій професійно підготовлені та кваліфіковані співробітники працюють на благо держави та її громадян. Ці співробітники мають за завдання виконувати різні функції, пов'язані з управлінням державними ресурсами, забезпеченням законності та ефективної роботи урядових органів. Публічна служба базується на принципах професіоналізму, безпартійності, відкритості та відповідальності перед суспільством [1, с. 167-172].

Однією з ключових ролей публічної служби є забезпечення функціонування державного апарату. Публічні службовці відповідають за виконання завдань, що стосуються розробки та реалізації політики, законодавчої ініціативи та виконавчої влади. Вони забезпечують стабільність та ефективність роботи уряду та інших органів державного управління. Публічні службовці виконують функції виконавця, що забезпечує виконання законів та регулювань, прийнятих владними органами.

Крім того, публічна служба відіграє важливу роль у становленні демократії та розвитку правової держави. Вона забезпечує дотримання законності та гарантує, що дії влади відповідають вимогам конституції та законів. Публічні службовці мають обов'язок служити інтересам громадян і дотримуватися принципів правової держави, що сприяє створенню справедливого та рівноправного суспільства.

Значущою роллю публічної служби є також забезпечення стабільності та ефективності урядового апарату. Публічні службовці мають розвивати та вдосконалювати систему управління, забезпечуючи оптимальне використання ресурсів, прозорість і відкритість процесів урядової діяльності. Вони сприяють запровадженню інновацій та сучасних методів управління, що позитивно впливає на діяльність державних органів, підвищуючи їх ефективність.

Публічна служба відіграє важливу роль у забезпеченні соціального розвитку та благополуччя громадян. Її функції передбачають розробку й реалізацію соціальних програм, охорону прав та інтересів менш захищених верств населення, спрямовані на забезпечення якісної медичної допомоги та освітніх послуг. Реалізація функцій публічної служби сприяє створенню сприятливих умов для розвитку підприємництва та інноваційного потенціалу.

Завдяки публічній службі здійснюється координація міжнародної співпраці та інтеграції України у світове співтовариство. Публічні службовці ведуть переговори, укладають міжнародні угоди та сприяють реалізації зовнішньополітичних ініціатив країни. Вони представляють Україну на міжнародних форумах і дипломатичних місіях, допомагаючи зміцнювати міжнародний статус країни та сприяючи залученню інвестицій та технологій.

Важливим завданням публічної служби є підтримка громадянського суспільства та залучення громадян до їх участі у державному управлінні. Публічні службовці покликані створювати умови для взаємодії з громадськими організаціями, забезпечувати доступ до інформації та участь громадян у процесі прийняття рішень. Це сприяє відкритості та демократії в управлінні, а також дозволяє громадянам бути більш активними учасниками суспільного життя.

Сучасний період розвитку публічної служби визначається процесами глобалізації, технологічними інноваціями та посиленням ролі держави у суспільстві. Технологічний прогрес, глобальний обмін інформацією та ідеями вимагають від публічних службовців більш якісного рівня експертизи, спроможності швидко адаптуватися до змін, оптимізувати процеси управління, забезпечуючи максимально можливий доступ до інформації.

Однак, попри всі трансформації та розвиток, деякі основні принципи публічної служби залишаються незмінними. Серед них можна виділити прозорість, об'єктивність, відповідальність перед громадянами, відданість виконанню завдань та забезпечення громадської довіри до державного апарату [2, с. 352].

Війна в Україні значно вплинула на всі сфери суспільного життя, включаючи публічний сектор. В умовах війни одним з основних напрямків, який зазнав суттєвого впливу, став процес набору персоналу. Під час воєнного конфлікту виявилися декілька ключових тенденцій, які варто розглянути.

Набір персоналу в публічному секторі в умовах війни відрізняється від набору в мирний період. Однією зі значущих змін є зменшення кількості заявок на вакансії. Це пояснюється тим, що багато громадян України виїхали з країни або були мобілізовані до Збройних Сил України для захисту національної безпеки. Така ситуація призводить до нестачі кваліфікованих кандидатів, особливо на вакансіях, що пов'язані із сферою безпеки та оборони.

Крім того, в умовах війни підвищуються вимоги до кандидатів на посади в публічному секторі. Організації починають звертати особливу увагу на професійну компетентність кандидатів, їхній досвід роботи та мотивацію. Найважливішим є вміння адаптуватися до мінливого середовища та працювати під впливом стресу та високого ризику.

Для відбору кандидатів стають дедалі популярнішими онлайн-навчання та співбесіди. Умови війни обмежують можливості проведення особистих зустрічей, тому доцільно використовувати інтернет-технології для відбору та співбесіди з потенційними кандидатами. Це дозволяє зекономити час та ресурси, зменшити ризик виникнення проблем із здоров'ям співробітників, а також швидше забезпечити потреби організації у персоналі.

Процес навчання персоналу також відчуває вплив воєнного стану. Зміна змісту навчання стає актуальною, оскільки специфіка конфлікту створює нові виклики для публічних службовців. Працівники повинні бути готові до взаємодії зі сферами безпеки, володіти навичками надання психологічної допомоги як співробітникам, так і громадянам, а також уміти вести переговори в умовах кризи. Також важливо засвоїти діловий етикет та вміння спілкуватися з громадськістю в умовах війни.

Стає необхідною зміна форм навчання, оскільки обмежена можливість особистих зустрічей ставить під сумнів ефективність традиційних навчальних підходів. Онлайн-навчання та дистанційне навчання стають домінуючими формами, які дозволяють забезпечити безпеку працівників та ефективно надавати необхідні знання та навички.

В умовах війни особливої уваги потребує процес ротації персоналу. Зменшення кількості ротацій стає суттєвим чинником, оскільки важливо забезпечити стабільність роботи організацій у важких умовах. Ключовим питанням стає зміна напрямків ротацій, оскільки організація повинна зміщувати персонал на посади, які є критичними для забезпечення функціонування в умовах воєнного конфлікту.

В умовах воєнного стану кадрова політика в публічному управлінні зазнала великого впливу. У цьому контексті вона стикається з численними складнощами та вимогами, вимагаючи гнучкості та оперативності у її реалізації.

Першим викликом для кадрової політики в умовах воєнного стану є зростання обсягу завдань, покладених на публічні органи. Зокрема, публічні органи тепер мають брати на себе додаткові функції, пов'язані з обороною країни, забезпеченням безпеки громадян та наданням гуманітарної допомоги. Це призводить до підвищеної продуктивності праці публічних службовців та необхідності залучення додаткових ресурсів. Відомо, що в умовах кризової ситуації реалізація цих завдань вимагає від публічних службовців особливої ефективності та оперативності у прийнятті рішень.

Другим значущим аспектом є зменшення чисельності публічних службовців через бойові дії та евакуацію. Унаслідок конфлікту значна кількість публічних службовців була вимушено залишена без робочих місць, що призвело до скорочення чисельності публічної служби та необхідності перерозподілу завдань між тими, хто залишився працювати. Це створює надзвичайну складність у плануванні та управлінні персоналом.

Третім аспектом є зміна пріоритетів кадрової політики. В умовах військового конфлікту пріоритетними завданнями кадрової політики є забезпечення обороноздатності країни, захист громадян та надання гуманітарної допомоги. Це передбачає переорієнтацію кадрової політики на формування нових компетенцій у публічних службовців та їхню адаптацію до нових умов роботи. Наприклад, співробітники публічних органів повинні мати глибокі знання у сферах безпеки, оборони, гуманітарної допомоги та управління кризовими ситуаціями [3, с. 97-100].

Для забезпечення оперативної реакції на ці виклики кадрова політика публічного управління має бути спрямована на впровадження гнучких методів управління персоналом. Зазначене передбачає використання дистанційної роботи, що дозволяє публічним службовцям продовжувати працювати в умовах евакуації або перебування в зоні бойових дій. Також важливим є запровадження ротації кадрів, що дозволяє ефективно розподілити ресурси та забезпечити безперервність виконання завдань. Крім того, необхідно змінювати форми та методи професійного розвитку публічних службовців, спрямовуючи їх на формування нових компетенцій, необхідних для роботи в умовах воєнного стану.

Загалом, сучасна ситуація в Україні вимагає від публічного управління не лише реакції на термінові виклики, але й стратегічного планування та розробки відповідних кадрових стратегій. Гнучка кадрова політика є ключовим фактором у забезпеченні ефективності та успішності державного управління під час воєнного конфлікту. Реалізація цієї політики вимагає спільних зусиль державних органів, громадських організацій та академічних установ, а також постійного моніторингу та аналізу ситуації для вдосконалення підходів та методів управління персоналом. Тільки таким чином можна досягти ефективності та успіху в умовах військового конфлікту та зберегти стабільність і безпеку країни.

Впровадження гнучких методів управління персоналом та внесення тимчасових змін у законодавчу і нормативну базу, що регулює кадрову політику, є важливими та необхідними кроками для сучасного управління публічною службою в умовах зміни соціально-економічних та політичних умов. Дані зміни спрямовані на забезпечення оптимального використання ресурсів та підвищення ефективності діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування.

Важливою передумовою для впровадження гнучких методів управління персоналом є внесення змін до Закону України "Про державну службу". Цей закон визначає загальні принципи та структуру державної служби в Україні. Для забезпечення гнучкості управління персоналом необхідно додати до нього пункти, що передбачають можливість віддаленого управління персоналом, проектного управління та впровадження гнучкого режиму робочого часу. Це дозволить державним органам та місцевим органам самоврядування ефективніше використовувати свій персонал та адаптуватися до змін в умовах негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів.

Одним із ключових аспектів реформування кадрової політики є впровадження нових форм оплати праці. Нинішня система оплати праці державних службовців не завжди відповідає реаліям ринку праці та не сприяє залученню та утриманню кваліфікованих кадрів. Основною ідеєю нової системи оплати праці має бути прозорість, справедливість та стимулювання високих результатів. Для цього слід розглянути можливість уведення системи преміювання за досягнення певних цілей та показників ефективності.

Додатковою складовою реформи кадрової політики є положення про порядок проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державних службовців. Важливою альтернативою традиційним методам проведення конкурсів може стати можливість проводити їх дистанційно, використовуючи сучасні інформаційні технології та інструменти. Це дозволить залучати кандидатів з різних регіонів країни та забезпечить більшу конкуренцію на посади, що сприятиме відбору найкращих фахівців.

Порядок заміщення вакантних посад державних службовців, які виникли внаслідок призову на військову службу, мобілізації або в разі смерті чи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, також потребує перегляду. З метою забезпечення ефективного функціонування державних органів у часи війни важливо розглянути можливість заміщення таких посад без проведення конкурсу, з урахуванням необхідних кваліфікаційних вимог та виконання процедур відповідно до законодавства [4, с. 36].

Впровадження тимчасових змін у законодавчу та нормативну базу, що регулює кадрову політику, має на меті забезпечити оперативну адаптацію кадрового потенціалу до нових умов та забезпечити ефективність виконання завдань у період воєнного стану. Слід пам'ятати, що в такий період особливо важливо мати належну кількість та якість кваліфікованих державних службовців, здатних вести відповідну роботу для забезпечення безпеки та стабільності країни.

Україна переживає важкий період у своїй історії, перебуваючи у стані війни, який суттєво впливає на всі аспекти життя суспільства, включаючи економіку та сферу праці. Однією з ключових проблем, які виникають в цих умовах, є збереження та мотивація ключових кадрів на підприємствах. Це завдання необхідно вирішувати з особливою увагою і обачністю, оскільки втрата таких працівників може призвести до серйозних проблем для підприємств та внаслідок цього для всього суспільства.

Термін "ключові кадри" визначає працівників, які мають високий рівень кваліфікації, значний досвід і знання, необхідні для успішної діяльності підприємства. Вони є критично важливими для забезпечення стабільності і розвитку організації, а їхня втрата може призвести до серйозних наслідків.

Першим і одним з найважливіших аспектів розробки стратегій збереження та мотивації ключових кадрів є урахування психологічного стану працівників. В умовах військового конфлікту працівники можуть почувати стрес, тривогу і страх. Це може вплинути на їхню продуктивність і загрожувати їхньому фізичному та психічному здоров'ю. Тому важливо забезпечити їм психологічну підтримку та допомогу, щоб вони могли ефективно впоратися з цими труднощами.

Другим аспектом є фінансові умови працівників. У воєнний час підприємства повинні забезпечити ключовим кадрам гідну заробітну плату та соціальні гарантії. Це важливо для того, щоб працівники відчували себе фінансово захищеними та могли зосередитися на виконанні своїх обов'язків без додаткових турбот про своє матеріальне благополуччя.

Організаційні умови також мають велике значення. Підприємства повинні створити безпечні умови праці та забезпечити ключових кадрів необхідним обладнанням і ресурсами. Це не тільки гарантуватиме їхню безпеку, але і допоможе зберегти ефективність виробничого процесу.

Для реалізації стратегій збереження та мотивації ключових кадрів підприємства можуть використовувати різні тактики. Першою тактикою є індивідуальний підхід до кожного працівника. Це означає вивчення потреб і інтересів кожного ключового працівника і розробку персоналізованих заходів для їхнього збереження та мотивації. Наприклад, можливість гнучкого графіку роботи або надання можливостей для професійного розвитку можуть бути важливими мотиваційними факторами для окремих працівників.

Другою тактикою є створення атмосфери командного духу на підприємстві. Важливо, щоб працівники відчували себе частиною колективу та були готові підтримувати один одного. Це сприятиме зміцненню внутрішньої згуртованості та підвищуватиме прихильність працівників до підприємства.

Третьою тактикою є розвиток кар'єри працівників. Підприємства повинні надавати ключовим кадрам можливості для професійного росту і просування по службі. Це може бути досягнуто через надання навчальних курсів, тренінгів, а також створення внутрішньої системи підвищення кваліфікації. Такі можливості допоможуть працівникам відчувати себе цінними й затребуваними, що сприятиме їхній мотивації та лояльності до підприємства.

Загалом, збереження та мотивація ключових кадрів під час воєнного стану в Україні є надзвичайно важливим завданням. Для досягнення цієї мети підприємства повинні розробити комплексні стратегії, які враховують психологічний стан працівників, фінансові та організаційні умови роботи. Використовуючи індивідуальний підхід, командний дух та розвиток кар'єри, підприємства можуть досягти збереження та мотивації ключових кадрів, що є критично важливим для їхнього успіху і виживання в умовах військового конфлікту.

Під час воєнного стану в Україні працівники публічного сектору стикаються зі значними викликами і труднощами. Вони виставлені на передову фронту подолання кризових ситуацій, забезпечення життєдіяльності держави і надання допомоги постраждалим громадянам. Психологічна підтримка працівників в цей час виявляється надзвичайно важливою, оскільки вони можуть стикатися зі специфічними психологічними труднощами. Доцільно розглянути різні аспекти психологічної підтримки працівників публічного сектору в умовах воєнного конфлікту. Зокрема, важливим аспектом є розуміння психологічних проблем, з якими можуть стикатися працівники публічного сектору під час війни. Однією з основних проблем є травматичний стрес. Цей стан може виникнути через досвід подій, які є травматичними, такими як обстріли, вибухи або втрата близької людини. У цьому випадку, працівники можуть відчувати тривогу, депресію, кошмарні сни та інші симптоми, які можуть впливати на їхню емоційну стабільність та продуктивність на роботі [5, с. 20].

Другою значущою проблемою є загальний стрес, що може виникати внаслідок невизначеності та надзвичайних обставин. Процеси, які супроводжують воєнний стан, можуть бути непередбачуваними та надзвичайно вимогливими. Це може призвести до підвищеної тривожності, дратівливості, проблем із сном та концентрацією уваги.

Третьою проблемою є вигоряння, яке може виникнути через тривалий стрес, пов'язаний з роботою. Продовжена експозиція до стресу може призвести до втрати інтересу до роботи, зниження продуктивності та навіть проблем із самооцінкою та самоповагою. Це може суттєво вплинути на якість роботи та загальне психічне здоров'я працівника.

Для розв'язання цих проблем важливо створити систему психологічної підтримки працівників публічного сектору. Така підтримка може допомогти знизити рівень стресу та тривоги, зрозуміти та ефективно регулювати свої емоції. Вона також сприяє розвитку стресостійкості, що є важливою навичкою в умовах воєнного конфлікту. Однак психологічна підтримка не обмежується лише вирішенням конкретних проблем, вона також спрямована на покращення загального психічного стану та якості життя працівників.

Розробка програм психологічної допомоги та стресостійкості для співробітників публічної служби в умовах воєнного стану в Україні є критично важливою. Ці програми повинні бути спеціалізованими та адаптованими до умов конфлікту. Нижче розглянуті ключові компоненти таких програм:

1. Інформація та освіта: працівники повинні бути належно проінформовані про психологічні наслідки війни та навчені методам самодопомоги. Це може включати у себе освітні семінари, лекції, публікації та доступ до інформаційних ресурсів, які допоможуть зрозуміти та управляти своїми емоціями та стресом.

2. Психологічна підтримка: професійна психологічна підтримка є необхідною для працівників, які можуть відчувати найвищий рівень стресу та травматичних подій. Ця підтримка може включати індивідуальну психотерапію, групові терапевтичні сесії, консультації та підтримку у формі групових роздумів.

3. Соціальний захист: програми психологічної допомоги повинні включати соціальний захист для працівників, які можуть потребувати додаткової допомоги. Це може включати фінансову допомогу для тих, хто зазнав фінансових втрат у зв'язку з конфліктом, допомогу в отриманні житла для тих, хто втратив своє житло через війну, а також медичну допомогу для тих, хто отримав поранення або інші фізичні травми.

Програми психологічної допомоги та стресостійкості повинні бути доступними для всіх працівників публічного сектору, незалежно від їхнього рівня освіти, стажу роботи або посади. Вони повинні бути безкоштовними або доступними за пільговою ціною, щоб забезпечити рівний доступ до психологічної підтримки для всіх.

Загальна мета таких програм - забезпечити працівникам публічного сектору необхідні інструменти та ресурси для збереження їхнього психічного здоров'я, підвищення стресостійкості та покращення якості їхнього життя в умовах воєнного конфлікту. Правильна психологічна підтримка може визначити успіх і ефективність працівників публічного сектору в цей важливий період для України.

Реформування публічної служби в Україні є актуальним завданням, яке спрямоване на створення ефективної, професійної та довіреної системи управління державними справами.

Одним з головних напрямків реформування публічної служби є зміцнення професійності та компетентності державних службовців. Ця мета досягається шляхом вдосконалення системи набору, підготовки та підвищення кваліфікації працівників державного апарату. Публічна служба має бути відкритою для талановитих та компетентних фахівців, а також забезпечувати їхній постійний розвиток через навчання та тренінги.

Ще важливим напрямком є забезпечення прозорості та відкритості у роботі державного апарату. Це включає в себе публічні консультації, доступ до інформації про роботу державних органів, а також зменшення бюрократичних бар'єрів для громадян та бізнесу. Такий підхід сприяє підвищенню довіри громадян до влади та покращенню управління країною. Зокрема, однією з цілей є впровадження електронного урядування (e-government) для спрощення взаємодії між владою та громадянами, а також для забезпечення швидкого доступу до послуг та інформації. Ця ініціатива сприяє підвищенню ефективності та доступності державних служб.

Важливим завданням публічної служби є боротьба з корупцією та підвищення етичних стандартів роботи. В Україні вже здійснено ряд заходів, спрямованих на попередження корупції та покарання осіб, які порушують етичні норми. Реформи також передбачають зміцнення механізмів контролю та нагляду за діяльністю державних службовців.

Важливим елементом реформи є розробка та впровадження стратегічних планів та програм розвитку публічної служби. Це допомагає визначити пріоритети та завдання на майбутнє, а також забезпечує системність у впровадженні реформ.

Для підтримки реформи публічної служби в Україні важливо залучення міжнародних партнерів та експертів. Міжнародний досвід та практика можуть бути корисними для вдосконалення внутрішнього управління та впровадження кращих практик. Крім того, однією з важливих цілей є поліпшення умов праці та соціального захисту державних службовців. Забезпечення конкурентоспроможних умов заробітної плати, медичного обслуговування та пенсійних виплат є важливими чинниками для збереження та привертання висококваліфікованих фахівців до публічної служби.

Реформування публічної служби в Україні є складним та багатогранним завданням, яке вимагає великих зусиль та ресурсів. Однак воно є важливим для забезпечення ефективного управління країною, покращення рівня життя громадян та забезпечення правової державності. Для досягнення цих цілей необхідно продовжувати реформувати та модернізувати публічну службу, дотримуючись високих стандартів її професійності, прозорості та етичності.

Висновки

Дослідження реалізації кадрової політики в публічному управлінні під час воєнного стану в Україні виявило, що адаптація кадрової політики до умов конфлікту та забезпечення психологічної підтримки і соціального захисту працівників є важливими аспектами управління в таких надзвичайних умовах. Дотримання принципів ефективності, справедливості та гнучкості у кадровій політиці сприяє забезпеченню стабільності та ефективної роботи публічного сектору під час воєнного стану.

Література

1. Волик, В.С. Державна кадрова політика в Україні: теоретичні засади та перспективні напрями удосконалення. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 3. С. 167-172.

2. Серьогін, С.М., за заг. ред. Кадрова політика і державна служба: навчальний посібник. Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2011. 352 с.

3. Кушніренко, І.Ю. Державна кадрова політика в Україні: проблеми та перспективи розвитку. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2018. Вип. 15. С. 97-100.

4. Калашник, Н.С. Самоосвіта державних службовців в Україні в умовах суспільних змін. Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр. Київ, 2014. 36 с.

5. Богданова, Н.М. Система мотивації молоді до державної служби. Автореф. дис. канд. наук з держ. упр. Київ, 2012. 20 с.

References

1. Volik, V.S. (2015). Derzhavna kadrova poHtika v икгаїпі: teoretichrn zasadi ta perspektivrn naprjami udoskonalennja [State personnel policy in Ukraine: theoretical foundations and prospective areas of improvement.]. Teorija ta praktika derzhavnogo upravlinnja - Theory and practice of public administration, 3, 167-172 [in Ukrainian].

2. Ser'ogm, S.M (2011). Kadrovapolitika і derzhavna sluzhba [Personnelpolicy and civil service]. Drnpro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

3. Kushnirenko, I.Ju. (2018). Derzhavna kadrova politika v Ukrai'ni: problemi ta perspektivi rozvitku [State personnel policy in Ukraine: problems and prospects for development]. Naukovij visnik Mizhnarodnogo gumanitarnogo universitetu - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University, 15, 97-100 [in Ukrainian].

4. Kalashnik, N.S. (2014). Samoosvita derzhavnih sluzhbovciv v Ukrai'ni v umovah suspil'nih zmin [Self-education of civil servants in Ukraine in the conditions of social changes]. Extended abstract of Doctor's thesis. Ki'iv [in Ukrainian].

5. Bogdanova, N.M. (2012). Sistema motivacii molodi do derzhavnoi sluzhbi [The system of motivating youth for public service]. Extended abstract of candidate's thesis. Ki'iv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru