Розмінування раніше окупованої території України перед оглядом можливого місця події

Размещено на http://allbest.ru

Розмінування раніше окупованої території України перед оглядом можливого місця події

Сиводєд І.С., Офіс Генерального прокурора України

Вступ

Огляд місця події (далі ОМП) є однією зі слідчих (розшукових) дій, від своєчасності та якості якої може залежати успіх розслідування у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення [1, с.211]. Огляд відносять до невідкладних слідчих (розшукових) дій, що полягає у безпосередньому сприйнятті, дослідженні, оцінці й фіксації слідчим обстановки місця події, слідів та об'єктів, які стосуються справи, їх ознак, властивостей, станів і взаємозв'язків для з'ясування суті події, що сталася, механізму злочину і його обставин, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженню [2].

Невідкладність проведення огляду місця події підкріплюється необхідністю оперативного отримання інформації для організації розшуку злочинця, а також проведення інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення. Огляд є завжди необхідним в усіх випадках, коли обставини справи дозволяють припускати, що там можуть бути виявлені речові докази, зміни в оточуючій обстановці, інші сліди злочину.

Виклад основного матеріалу

18 липня 65-річна жінка із села Мила, що на Київщині, разом із чоловіком пішли до лісу. Там поміж дерев і опалого листя подружжя натрапило на протипіхотну міну. Внаслідок вибуху жінка отримала численні поранення, не сумісні з життям. За три дні до того під час купання підірвався чоловік, який святкував день народження на одному з пляжів Одеської області. кримінальний правопорушення розмінування саперний

Подібні трагедії відбуваються все частіше. За підрахунками ООН, тільки за серпень від мін і вибухонебезпечних предметів загинуло семеро українців, ще 47 - отримали поранення. Загалом, за даними ДСНС, ще до серпня, майже за пів року війни, від мін в Україні постраждало 138 осіб, 36 із них - загинуло (троє - діти).

Розмінуванням української території займається п`ять державних організацій і п'ять приватних ініціатив. Щодня, за оцінкою ДСНС, піротехнічні підрозділи рятувальної служби у середньому знешкоджують тисячі вибухонебезпечних предметів. З такими темпами, щоб розмінувати всю заміновану території України, знадобляться десятиліття.

Високий рівень забруднення мінами та боєприпасами - проблема для України ненова. Навіть до повномасштабного вторгнення російських військових Україна посідала четверте місце за кількістю жертв, які постраждали від вибуху боєприпасів, розповідає LIGA.net виконавчий директор компанії Demining Solutions Тімур Пістрюга [3]. Його компанія проводить гуманітарне розмінування української території вже понад п'ять років. Приблизно стільки ж Пістрюга очолює Асоціацію саперів України.

Зараз якоїсь узагальнюючої статистики ще немає, але, з огляду масштаби війни, після Афганістану, Малі і Ємену ми однозначно на першому місці. Масштаби проблеми без перебільшення колосальні. За даними Міністерства внутрішніх справ, на першу декаду вересня 2022 року заміновано до 30% території України, а це - 185 000 квадратних кілометрів. Офіційно найбільш заміновані - це території, де відбуваються або були бойові дії. Наприклад, деокуповані Київська, Чернігівська, Харківська та Сумська області. Ця статистика - лише приблизна оцінка, оскільки, по-перше, вона не охоплює окуповану частину країни, а по-друге, - в умовах активних бойових дій підрахувати точну площу потенційно небезпечної території просто неможливо.

Щоб дати точну відповідь на запитання про площу замінованих територій, необхідно провести повне обстеження усіх потенційно забруднених областей. Очевидно, що проблема велика та з 24 лютого зросла в геометричній прогресії.

Скільки може піти часу на розмінування? Згідно з міжнародною практикою, один день бойових дій дорівнює приблизно одному місяцю розмінування, пояснює перший заступник голови МВС Євген Єнін. Силами ДСНС за майже 200 днів війни знешкоджено 195 000 вибухонебезпечних предметів, а обстежено близько 70 000 га (або 700 квадратних кілометрів). Розмінування - це тривалий процес, який може розтягнутись на роки. Швидкість передусім залежить від місцевості та рельєфу. Більш того, на швидкість впливає й "забрудненість" території, оскільки за часом знешкодити декілька авіабомб можна в рази швидше, ніж розмінувати заміноване поле.

На думку фахівців більшість, коли мова заходить про розмінування, думають про мінні поля. Але це не так. Зараз в Україні застосовуються всі типи озброєння, зокрема й крилаті ракети. І це все треба збирати та знешкоджувати.

Один гектар (10 000 квадратних метрів) може очищуватися місяць, а може - й декілька днів. Все залежить від ситуації та професійності демінерів. Якщо ми чуємо, що заміновано 100 гектарів, це ще не означає, що там все завалено боєприпасами або мінами. Там може бути навіть один вибухонебезпечний пристрій, просто його ще необхідно знайти та знешкодити. Головне в цій сфері - не швидкість, а якість.

Для порівняння: у Мозамбіку, де громадянська війна тривала 15 років, розмінування продовжувалося 22 роки з моменту завершення бойових дій у 1992-му. Інший приклад -

Хорватія, де за майже 27 років уряд так і не зміг до кінця розмінувати всю територію, де у 90-х були бойові дії, не розміновано ще 3-7%. Протимінна діяльність має декілька напрямів. Ключові - бойове, оперативне та гуманітарне розмінування. Останнє - важливий етап, з якого розпочинається будь-яке відновлення області, громади чи території, де колись стояли військові або були бойові дії. Гуманітарне розмінування, на відміну від оперативного та бойового, передбачає не вибірковий, а комплексний огляд усієї території, де, ймовірно, можуть лежати міни чи нерозірвані боєприпаси.

В Україні ним займаються як державні, так і приватні організації та компанії. За оцінкою МВС, з кінця березня до перших днів вересня сили ДСНС і інших саперних підрозділів, які працюють в Україні, очистили від мін і боєприпасів понад 400 населених пунктів у Київській, Чернігівський і Сумській областях. Київщину очистили на 75%.

Кількість операторів-демінерів в Україні офіційно до десяти. Згідно з ДСНС, обстеженням і розмінуванням української території займаються Збройні Сили України, підрозділи ДСНС, МВС і Національної гвардії та Державна служба з безпеки транспорту. Також у цьому переліку є організація "Хало Траст в Україні", Представництво Данської Ради у справах біженців в Україні, швейцарський благодійний фонд "ФСД в Україні" та компанії Demining Solutions і ГК Груп. У майбутньому їхніми конкурентами мають стати ще вісім міжнародних та вітчизняних організацій. Їхній перелік станом на 20 вересня складає як державні, приватні та іноземні компаніі до яких можливо віднести:

• міжнародну гуманітарну організацію Mine Advisory Group (MAG) з Великої Британії;

• турецьку компанію Safeland Defense Systems and Logistics;

• данську місію з гуманітарної допомоги та розмінування Danish Church Aid;

• норвезьку неурядову організацію NPA;

• американську компанію Ardan Risk Management;

• посольство Естонської Республіки в Україні;

• Національне центральне бюро Інтерполу у Республіці Польща;

• державне підприємство "Укроборонсервіс".

Працюють на цьому ринку й сапери-любителі. Їх називають "чорними саперами". Тут нічого нового. На Сході України (до 2022 року) це все було, і зараз є випадки на Київщині. Це тіньовий і незаконний бізнес, який підпадає під кримінальну відповідальність. "Чорні сапери" працюють за простим принципом: ходять із металошукачами по фермерах та пропонують пройтися по їхніх землях за певну плату, але без гарантії якості. Але, хто нестиме відповідальність, якщо хтось постраждає - фермер, який вийшов в поле, чи невідомий сапер, який вже поїхав. Щоб уникнути подібних проблем, необхідно не наймати саперів-аматорів без відповідних сертифікатів, адже офіційні оператори-демінери передають власнику його землю під ключ - з гарантією безпеки.

До речі. В Україні роботу всіх саперів і демінерів контролює та координує Національний орган з питань протимінної діяльності. Цей орган під керівництвом Міністерства оборони та в партнерстві з Міністерством реінтеграції, ДСНС, МВС і військовими, затверджує план із розмінування, обирає пріоритетні завдання та напрями. Головний інструмент взаємодії між усіма демінерами - інформаційна система IMSMA. Там можна відстежити хто де працює, хто за що відповідає, хто що зробив.

Як свідчить міжнародна статистика, розмінувати один метр квадратний коштує від $2,5 до $8,5. Ціна залежатиме від забруднення. Що більше на території небезпечних предметів, то дорожче. Плюс - територія. Це поле чи ліс? Який ґрунт? А може - це болото, річка або озеро. Враховуючи ці розцінки, якщо брати за базу навіть найменшу цифру, то розмінування 185 000 квадратних метрів коштуватиме понад $462 млрд. За нинішнім курсом, мова йде про майже 17 трлн грн, або 13 річних "довоєнних" бюджетів України. Жодна країна не потягне такий тягар, чим більше буде донорської допомоги, то швидше ми зможемо рухатися далі. Але, обмежені ресурси не дозволяють розширити штат. За даними зараз в саперних підрозділах ДСНС працює близько 1000 кваліфікованих працівників. У Хало Траст - 440 співробітників, а у Demining Solutions - не більше 30. Вважається, що цього не достатньо, з огляду на масштаби бойових дій.

Уряди США, Канади, Франції та інших країн-партнерів обіцяють допомогти. Наприклад, США пообіцяли в серпні надати Україні на цю потребу $89 млн допомоги та передати організації "Хало Траст в Україні" робота-собаку Spot від компанії Boston Dynamics. Крім цього, постає проблема в підготовці фахівців з розмінування. Навчити одного спеціаліста-демінера коштує, приблизно, $4000-$5000. В одній групі таких людей - до 12 осіб, яких треба одягнути, дати їм спеціальне обладнання, техніку, надати хорошу страховку.

У криміналістичній літературі тактиці проведення ОМП приділяється багато уваги, проте не з усіх базових питань у науковців є єдине розуміння (наприклад: поняття місця події, організація проведення слідчої (розшукової) дії, тактика огляду місця події), а це не може сприяти формуванню єдиного підходу до питання проведення ОМП під час навчання слідчих.

З урахуванням наукових здобутків криміналістики і враховуючи результати нашого дослідження, спираючись на усталений поділ ОМП на три етапи (підготовчий, робочий, заключний), доцільно визначити алгоритм узагальнених дій щодо проведення огляду місця події під час розслідування умисного вбивства військовослужбовця в період проведення бойових дій [4, с.7-11].

І. Етап підготовки до огляду. Слідчий має вирішити коло організаційних питань, які надалі забезпечать ефективність слідчої (розшукової) дії.

В ході підготовки до виїзду на місце події необхідно:

1. Реалізувати заходи щодо забезпечення охорони місця події та запобігання, ліквідації або зменшення шкідливих наслідків для членів слідчої групи в результаті раптово початих бойових дій.

2. Ознайомитись з інструкціями, наказами, які встановлюють правила проведення ОМП при огляді трупа в умовах бойової обстановки.

3. З'ясувати спрямованість спеціальності та переконатись у кваліфікації і компетентності того фахівця, якого доцільно запросити до участі в ОМП, а також, за необхідності - проконсультуватись у нього щодо питань, які можуть виникнути в процесі огляду. Враховуючи можливі різноманітні негативні, слід залучати бойову охорону для членів слідчої групи, яку в повному обсязі забезпечити зброєю та засобами індивідуальної допомоги.

Якщо об'єкти огляду (трупі) розкидані по значній території і різноманітні, доцільно залучати декількох спеціалістів судово-медичної експертизи (СМЕ). Під час огляду місця події використовують криміналістичні прилади, металошукачі, ультрафіолетові освітлювачі, електронно-оптичні біноклі.

4. Необхідно ретельно підібрати інших учасників огляду місця події. За фактами вчинення правопорушення відносно військовослужбовця варто залучати командування підрозділів, в яких проходив службу загиблий, а також працівників служби військового правопорядку, для можливого переслідування та затримання підозрюваних до вбивства осіб [5, с. 134].

5. Надати працівникам оперативних підрозділів доручення щодо виявлення свідків-очевидців, які спостерігали розвиток кримінальної події, очевидців, які надають криміналістично значущу інформацію для організації огляду, потім допитують в якості свідків.

6. Забезпечити готовність засобів криміналістичної техніки (слідча валіза), додаткових технічних засобів з урахуванням специфіки розслідування та огляду в даній категорії проваджень (прилади, що необхідні для складання плану місцевості, вимірювальні прилади, пакувальні матеріали для трупа).

7. За необхідності, підготувати відповідну комп'ютерну техніку, яку будуть використовувати для зчитування і збереження вилученої інформації.

8. За необхідності, підготувати:

а) великомасштабні карти, схеми, плани території, яку будуть оглядати, оскільки з їх використанням огляд буде упорядкованим і системним;

б) транспортні засоби (автомобілі, човни, катери, гелікоптери, всюдиходи, спеціальну військову техніку).

9. Провести інструктаж учасників огляду місця події. Якщо слідчий передбачає великий обсяг роботи (значна територія, велика кількість об'єктів), необхідно залучити до огляду більшу кількість учасників. Перед виїздом на місце події слідчий разом із спеціалістами має розробити технологічну програму дій учасників, за допомогою карт і схем розподілити ділянки для роботи кожної групи, визначити значущі вузлові об'єкти, прийоми і методи огляду, послідовність дій. Кількість учасників огляду (поняті, спеціалісти, допоміжний персонал, охорона), кількість транспортних, криміналістичних і технічних засобів збільшується відповідно до кількості значущих об'єктів.

10. Слідчий повинен підготувати бланки кримінально- процесуальних документів, бланки для опечатування, пакувальний матеріал.

11. Слідчому необхідно організувати присутність на ОМП понятих у тих випадках, коли це передбачено чинним КПК редакції 2012 року або коли слідчий (прокурор) вважає за доцільне залучення цієї категорії осіб до огляду, тобто, чинний КПК України встановив факультативну участь понятих у ході здійснення огляду, на відміну від КПК редакції 1960 року, відповідно до якого поняті були обов'язковими учасниками цієї слідчої дії. Сучасний український законодавець надав право прийняття рішення про залучення понятих слідчому чи прокурору, це не зменшує потреби у правильному підборі цих учасників огляду [6, с. 315-321].

Слідчий, після прибуття на місце події:

1) вживає заходи щодо запобігання, ліквідації або зменшення шкідливих наслідків злочину, перевіряє розмінована територія огляду чи ні;

2) організує надання медичної допомоги потерпілим;

3) оцінює умови огляду, встановлює, чи можна на території місця події знаходитись учасником огляду без шкоди для їх здоров'ю;

4) з'ясовує, чи вжиті заходи для індивідуального захисту та забезпечення безпеки та оцінює ступінь можливої загрози членів ОМП;

5) видаляє з місця події всіх сторонніх осіб та вживає заходів щодо їх недопущення в подальшому, під час огляду;

6) за допомогою опитувань очевидців одержує попередню інформацію, яку можна взяти до уваги під час огляду та встановлює, які зміни, ким і з якою метою були здійснені на місці події;

7) з'ясовує коло учасників огляду та проводить з ними відповідний інструктаж, роз'яснює їм права і обов'язки;

8) здійснює інші дії, які обумовлені обставинами на місці події; вживає заходи, що спрямовані на забезпечення огляду місця події, на покращення таких умов [7].

ІІ. На стадії загального або статичного огляду робочого етапу слідчий разом зі спеціалістом оглядають місце події з метою: а) оцінити сутність події; б) визначити межі території , яку потрібно оглянути, основні вузли та об'єкти огляду; в) встановити, які об'єкти знаходяться на місці події, визначити, як вони взаємно розташовані та як вони пов'язані з іншими елементами обстановки; г) вжити додаткові заходи для охорони місця події; д) уточнити завдання для осіб, що беруть участь в огляді; е) визначити послідовність огляду та методи огляду [8, 9].

Висновки

Від того, яким є характер події і наскільки очевидним є механізм правопорушення залежність ретельність огляду і фіксації обстановки. Деякі практичні працівники вважають, що якщо картина злочину є зрозумілою і особа правопорушника встановлена, то немає необхідності у ретельному обстеженні всіх деталей обстановки (Сиводед). Але ми не можемо розділяти таку думку, тому що огляд місця події треба проводити ретельно та повно, з урахуванням всіх версій щодо характеру події та її обставин. Не одразу, в процесі огляду обстановки на місці події слідчий може встановити цінність речового доказу, тому необхідно максимально фіксувати всі можливі сліди, що відображують подію. До протоколу огляду додаються малюнки, схеми, плани, матеріали фотозйомки, відеозапис. У протоколі огляду слідчий зазначає місце події (вулиця, територія підприємства, близькість лісових насаджень, розташування підрозділів терористичних угрупувань), інтенсивність бойових дій, стан і напрямок руху бойової техніки.

Застосовують орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну фотозйомку. На схемах і планах позначають місце події, взаємне розташування об'єктів, опускається оформлення спеціальним протоколом вилучення та огляд зброї, який додають до основного процесуального документа, а вибухові пристрої після їх огляду та фіксації ліквідовуються га місті.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Х.: Одісей, 2017. 360 с.

2. Конституція України. К.: “Феміда”. 1996. 14с.

3. https://biz.liga.net/ua/ekonomika/all/article/razminirovan ie-pod-klyuch-voyna-s-rf-otkryla-v-ukraine-rynok-na-462-mlrd- kto-zarabotaet (дата звернення 18.09.2022).

4. Заяць Д.Д. Поняття взаємодії у боротьбі зі злочинністю: криміналістичний підхід. Вісник Харківського нац. ун-ту внутр. справ. 2006. Вип. 32. С.7-11.

5. Одерій О.В. Теорія і практика розслідування умисного вбивства військовослужбовця в період проведення бойових дій: монографія. Харків: Діса плюс, 2015. 528 с.

6. Багрій М. Взаємодія слідчого з працівниками підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2013. Вип. 57. С. 315-321.

7. Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень: наказ МВС України від 14 серпня 2012 року № 700. Офіційний вісник України. 2012. № 84. Ст. 3408.

8. Про оперативну-розшукову діяльність: Закон України від 2 лютого 1992 року. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.

9. Сиводєд І.С. Розслідування умисних вбивств військовослужбовців, які вчинені в умовах проведення бойових дій. Дис... вчен. ступ. к. ю. н.: 12.00.09. Київ, 2021. 22 с.

Размещено на Allbest.ru